Класифікація ран. Асептика і антисептика

Характеристика вогнепальних, колотих, різаних та рублених ран. Перша медична допомога під час поранень. Проникні поранення грудної клітки та черева. Правила асептики. Сутність хімічної, фізичної та біологічної антисептики. Місця накладання джгута.

Рубрика Медицина
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.01.2011
Размер файла 341,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація ран. Асептика і антисептика

Шкіра захищає людину від негативних зовнішніх впливів (тертя, мікробів, розтягнення, тиску) та зневоднення організму. Вона багата на нервові закінчення і нервові волокна, які забезпечують її чутливість. Тому шкіру слід ретельно оберігати від поранень.

Рана -- це пошкодження, що характеризується порушенням цілісності шкіряного покриву, слизових оболонок, а іноді й глибоких тканин, яке супроводжується болем та кровотечею. За своїм походженням рани бувають вогнепальними, різаними, рубленими, колотими, забитими, рваними, вкушеними, операційними. Також розрізняють поверхневі і проникні поранення (коли пошкоджуються внутрішні оболонки черевної, грудної та інших порожнин). Вогнепальні рани (мал. 1) виникають у результаті поранення кулями, мисливським дробом чи осколками. Вони бувають наскрізні (коли куля проходить крізь тканини і не затримується, тобто має вхідний та вихідний отвори, причому вихідний отвір завжди більший за вхідний), сліпі (коли куля чи осколок залишається в тканині, є лише вхідний отвір) та дотичні (коли куля, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру, не проникаючи всередину глибоких тканин). Найнебезпечніші з вогнепальних ран -- сліпі, оскільки сторонній предмет, що залишається в тілі, спричинює нагноєння.

Крім того, у канал, що утворився після проходження кулі чи осколка, можуть потрапити шматки одягу, земля та ін., що, в свою чергу, може призвести до інфікування тканин і швидкого розвитку тяжких гнійних запалень. Вогнепальні поранення часто бувають комбінованими, коли ушкодження зазнають кілька органів і порожнин, що спричинює порушення багатьох функцій організму.

Мал. 1. Вогнепальна рана

Різані рани (мал. 2) характеризуються незначним пошкодженням шкіри, рівними краями. Стінки рани зберігають життєздатність, як правило, сильно кровоточать, довго загоюються, але меншою мірою піддаються інфікуванню.

Колоті рани (мал. 3) так само мають невелику поверхню пошкодження шкіри, але можуть сягати значної глибини, яку нерідко важко визначити. Такі рани небезпечні тим, що ушкодження внутрішніх органів може спричинити внутрішню кровотечу.

Рублені рани (мал. 4) мають неоднакову глибину, супроводжуються забиттям м'яких тканин, що може бути причиною нагноєння і змертвіння їх клітин.

Забиті (мал. 5) і рвані рани виникають внаслідок грубої механічної дії, що інколи супроводжується пошкодженням сухожиль, м'язів і судин. Різновидом цих ран є розтрощені рани складної форми з нерівними краями, просоченими кров'ю, некротизацією тканин на значній ділянці, де створюються сприятливі умови для розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

Укушені рани навіть за наявності невеликих пошкоджень можуть завдати тяжких наслідків, оскільки завжди сильно інфіковані. Зі слиною тварин передаються надзвичайно небезпечні захворювання -- правець, сказ тощо.

Операційні рани завжди стерильні, оскільки завдаються хірургічним інструментом під час операції і перебувають під постійним наглядом працівників медичної служби.

Навіть незначна рана може загрожувати життю і здоров'ю людини. Крім того, після неправильної обробки рани назавжди залишається неприємний рубець, тому треба приділяти пильну увагу обробці ран і профілактиці їх ускладнень.

Перша медична допомога під час поранень

При першій допомозі великого значення набуває своєчасна і правильна обробка рани. Бруд, пісок, землю слід змити пероксидом гідрогену. Скіпки та інші дрібні сторонні предмети видалити за допомогою пінцета чи голки, змочених у спирті. Під час обробки рани уникайте кашляння, намагайтеся навіть не дихати на рану, бо можна легко занести інфекцію. Перед накладенням пов'язки шкіру навколо рани треба обробити спочатку ефіром чи пероксидом гідрогену, а потім змастити розчином йоду.

Проникні поранення грудної клітки дуже небезпечні -- через можливість ушкодження серця, легенів, аорти та інших життєво важливих органів. Навіть без їх ушкодження такі поранення смертельно небезпечні, оскільки спричинюють ускладнення, відоме як пневмоторакс, що призводить до здавлювання серця, легенів, судин і розвитку загального тяжкого стану -- плевропульмонального шоку. Запобігти цьому можна шляхом негайної герметизації рани відрізком лейкопластиру, марлею, просякнутою вазеліном, шматком поліетилену чи іншим непроникним для повітря матеріалом з наступним тугим бинтуванням. Транспортувати потерпілого слід у напівсидячому положенні.

Проникне поранення черева завжди призводить до внутрішньої кровотечі, оскільки черевна стінка дуже тонка, а органи не захищені ребрами чи іншими кістками. Травмування внутрішніх органів спричинює гострі ускладнення внаслідок витікання в черевну порожнину внутрішнього вмісту кишечнику і розвитку гнійного запалення очеревини -- перитоніту.

Ознаками проникних поранень черева, крім наявності рани, є його роздування, жага, сухість у роті, напруження м'язів очеревини. Може спостерігатися випадіння з рани органів черевної порожнини -- печінки, кишок, шлунка, нирок. У цьому випадку ні в якому разі не можна вправляти органи всередину. Слід обкласти їх товстим кільцем з вати чи марлі і закрити нетугою бинтовою пов'язкою. Варто враховувати, що у поранених з випадінням органів дуже швидко розвивається шок.

Важливо пам'ятати, що будь-які поранення черева можуть супроводжуватися травмуванням внутрішніх органів, тому категорично забороняється годувати потерпілих, давати їм пити, пропонувати вживати ліки через рот. Все це може бути причиною розвитку перитоніту. Транспортувати таких хворих потрібно у лежачому положенні, з трохи піднятою верхньою частиною тулуба і зігнутими у колінах ногами. Таке положення може зменшити біль і попередити поширення запального процесу на всі органи черевної порожнини.

Основним заходом для запобігання розвитку ускладнень є зупинка кровотечі, термінове накладання пов'язок, дотримання правил асептики і антисептики. Правильна обробка рани скорочує термін її загоювання втричі.

Асептика -- це сукупність заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікроорганізмів у рану, оскільки саме вони найчастіше є джерелом основних видів ускладнень.

Правила асептики доволі прості. По-перше, не можна торкатися рани руками. Перед поданням допомоги потрібно ретельно вимити руки. Ні в якому разі не можна досліджувати рану пальцем і видаляти з її глибини чужорідні тіла (осколки, ошурки, клапті одягу тощо). Це може призвести до більшого забруднення або кровотечі. Не можна промивати рану водою з-під крана чи іншими рідинами, не призначеними для цього. Це тільки збільшить кількість мікробів, оскільки вони будуть змиті з країв рани і занесені вглиб. Можна лише зняти бруд з рани, але очищення має проводитися в напрямку від рани. По-друге, шкіру навколо рани можна змастити розчином йоду чи бриліантового зеленого. Не можна допускати потрапляння спиртових розчинів у рану, оскільки спирт вбиває живі клітини, що сприяє нагноєнню і посиленню болю.

По-третє, рана завжди повинна бути захищена асептичною пов'язкою. Якщо після накладання пов'язки кров швидко її просякає, знімати пов'язку не слід, потрібно просто підбинтувати ще кілька шарів.

Заходи асептики доповнюють антисептичними заходами, що сприяє ефективній боротьбі з інфекційним зараженням.

Антисептика -- система заходів, спрямованих на зменшення кількості мікроорганізмів, що потрапили в рану або в тканини і органи. Розрізняють механічну, хімічну, фізичну й біологічну антисептику.

Механічна антисептика полягає у первинній хірургічній обробці рани і передбачає видалення скіпок, колючок, осколків.

Хімічна антисептика -- використання для знищення мікробів різних хімічних речовин (розчинів йоду, пероксиду гідрогену, перманганату калію, риванолу, мазі Вишневського та ін.).

Фізична антисептика ґрунтується на згубній дії на мікроорганізми деяких фізичних факторів. Так, мікроби гинуть під дією ультрафіолетового випромінювання, несприятливі умови для їх життєдіяльності створюються під час висушування рани, її дренажу (видалення з рани рідини, що завжди утворюється).

Біологічна антисептика полягає у використанні спеціальних речовин -- антибіотиків для профілактики і лікування інфекції. До таких речовин належать пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, тетрациклін, еритроміцин, морфоциклін, сигма-мацин, левоміцетин, піопен, цепорин, оксацилін, сульфати неоміцину і гентаміцину тощо. Вони застосовуються як місцево (промивання і обприскування ран, змащування мазями), так і для загального впливу на організм (через рот, під шкіру, внутрішньовенно).

Якщо при поданні допомоги під рукою не виявилось ніяких антисептичних засобів, можна обмежитися накладанням пов'язки як основним асептичним заходом.

Основні види ускладнень при пораненнях та їх профілактика

Основними видами ускладнень, що можуть виникнути під час поранення, є кровотеча, інфікування, інтоксикація, пневмоторакс, гемоторакс, травматичний шок.

Одним з найпоширеніших і найнебезпечніших видів ускладнень є кровотеча. Кров становить близько 7--8 % маси тіла, тобто 5,2 кг, якщо маса 65 кг. При кровотечах втрата 10 % крові допустима, 30 % -- небезпечна, 50 % -- смертельна. Під час невеликої кровотечі згортання крові починається через 3 хв і закінчується через 8 хв.

Під кровотечею розуміють витікання крові з пошкоджених кровоносних судин, що може бути первинним (виникає відразу ж після ураження) і вторинним (з'являється через деякий час після травмування). Залежно від типу ушкоджених судин розрізняють артеріальну, венозну, капілярну та паренхіматозну кровотечі.

Артеріальна кровотеча -- найбільш небезпечна, бо виникає під час ушкодження артерій; адже за короткий час може витекти значна кількість крові, втрата 2 л її уже може призвести до смерті. Ознакою артеріальної кровотечі є яскраво червоне забарвлення крові, витікання пульсуючим струменем або фонтанчиком (мал. 6).

Так само небезпечна венозна кровотеча. її характерною ознакою є більш темне забарвлення крові, відсутність пульсуючого струменя чи фонтанчика. Найчастіше ці два види кровотечі виникають у місцях пошкодження магістральних кровоносних судин, які розташовані близько до поверхні тіла.

Капілярна кровотеча -- наслідок пошкодження дрібних кровоносних судин (капілярів) шкіри, підшкірної клітковини чи м'язів. Кровоточить уся поверхня рани.

Паренхіматозна кровотеча -- виникає в разі пошкодження внутрішніх органів (печінки, нирок, легенів) і завжди небезпечна для життя. Інколи вона має місце під час закритих травм внутрішніх органів і її важко визначити.

Залежно від місця виливу крові розрізняють зовнішню і внутрішню кровотечі. Під час зовнішньої кровотечі кров витікає крізь рани в шкірних покривах, слизових оболонках на поверхню тіла. Під час внутрішньої кровотечі, або крововиливу, кров виливається в тканини органів чи порожнини. Виливаючись у тканини, кров насичує їх, утворюючи припухлість, що називається інфільтратом, чи синцем. Якщо ж кров насичує тканини нерівномірно і внаслідок цього вони розсуваються, утворюючи заповнену кров'ю порожнину, виникає гематома.

Перша медична допомога при кровотечах

Залежно від виду кровотечі та наявних засобів, здійснюють тимчасову або остаточну зупинку кровотечі.

Тимчасова зупинка кровотечі має на меті попередити небезпечну для життя крововтрату, виграти час для транспортування хворого і підготовки його до операції. Вона може бути здійснена кількома способами:

підняттям травмованої кінцівки вгору;

накладанням стискальної пов'язки;

максимальним згинанням у суглобах травмованої кінцівки;

притискуванням судини пальцем вище місця ушкодження;

накладанням джгута або закрутки.

Найшвидший спосіб тимчасової зупинки кровотечі -- притискування судини пальцем. Його використовують під час пошкодження артерій. Артерії притискують пальцями до розташованих поруч кісток у місцях, де вони проходять близько до поверхні тіла (табл. 2).

Таблиця 2. Зупинка артеріальної кровотечі притискуванням судин пальцем

Ділянка кровотечі

Пошкоджена артерія

Місце притискування

Верхня і потилична частина голови Обличчя. Ділянка шиї, низ потиличної частини голови

Скронева артерія Нижньощелепна артерія Сонна артерія

Притискують до скроневої кістки спереду вушної раковини Притискують пальцями до кута нижньої щелепи. Притискують пальцями до хребців на передній поверхні шиї збоку від гортані. Притискують до першого ребра в ямці над ключицею

Плечовий суглоб, верхня третина плеча, пахвинна ямка

Підключична артерія

Середня та нижня третини плеча

Пахвинна артерія

Притискують до голівки плечової кістки чотирма пальцями. Притискують до плечової кістки з внутрішньої сторони плеча збоку від двоголового м'яза

Лікоть

Плечова артерія

Кисть

Променева артерія

Притискують у ділянці

Середня і нижня третини стегна

Стегнова артерія

зап'ястка Притискують до лобкової кістки в паховій ділянці. Притискують до кісток колінного суглоба в ділянці підколінної ямки

Гомілка, стопа

Підколінна артерія

Після пальцевого притискування артерій потрібно накласти джгут (де це можливо) і стерильну пов'язку. В разі поранення голови з пошкодженням сонної артерії накладають тугу пов'язку, під яку підкладають міцний валик, зроблений з бинта та марлі.

Гумовий джгут -- найкращий спосіб зупинки артеріальної кровотечі. Його накладають на стегно, гомілку, плече або передпліччя вище місця поранення, але недалеко від самої рани, на одяг чи прошарок з бинта чи серветок, щоб не защемити шкіру, з такою силою, щоб зупинити кровотечу, але не травмувати нервові стовбури кінцівок (мал. 7). Тому затягування припиняють, як тільки спостерігається припинення виливання крові. Якщо джгут накладений недостатньо сильно, артеріальна кровотеча може навіть посилитися, оскільки зростає тиск крові в артеріях внаслідок припинення відтоку крові венами. Припинення кровопостачання можна проконтролювати відсутністю пульсу в периферійних судинах.

рана асептика джгут медичний

Мал. 7. Місця накладання джгута та закруток

Слід пам'ятати, що джгут можна накладати не більше як на 2 год, але це граничний термін. Звичайно джгут тримають не більше як 1,5 год влітку і 1 год взимку. Без кровопостачання клітини тканин організму гинуть доволі швидко.

Майже половина всіх нещасних випадків трапляється в результаті дорожньо-транспортних пригод.

Очевидцями чи учасниками аварій є водії автотранспорту і, звичайно, пішоходи. Надзвичайно важливо, щоб свідки аварії могли в найкоротші строки на достатньо високому рівні подати медичну допомогу, вміли діяти правильно і рішуче.

У разі аварії на транспорті потрібно поставити автомобіль у безпечне місце і включити аварійні сигнали. Якщо аварія сталася вночі, передні фари автомобіля можна використати для освітлення місця події. Важливо вміти організувати допомогу свідків і розподілити між ними обов'язки (розставити аварійні трикутники, викликати швидку допомогу і міліцію, подати першу медичну допомогу).

У пошкоджених автомобілях слід негайно вимкнути запалення, щоб уникнути вибуху. Оскільки можливе витікання палива з баків, ні в якому разі не палити, щоб не сталося загоряння.

Якщо життю потерпілих (водія чи пасажирів) ніщо не загрожує, можна залишити їх у салоні, оскільки неправильне транспортування може призвести до зміщення зламаних кісток, появи кровотечі. Якщо постраждалий знепритомнів, потрібно перевірити прохідність його дихальних шляхів. Якщо ж він перебуває у важкому стані, слід подати допомогу, не виймаючи його з транспортного засобу, а коли це неможливо, потрібно скористатися ремонтним інструментом для його звільнення. Звільнивши потерпілого, приступити до зупинки кровотечі, іммобілізації кінцівок і, в разі необхідності, вжити заходів щодо реанімації до прибуття швидкої допомоги.

Значною групою травмувань є так звані «шкільні травми», або травми, що їх завдають собі діти під час перебування у школі. Встановлено, що такі травми становлять близько 20 % усіх дитячих травм. Це означає, що кожний п'ятий нещасний випадок трапляється у школі. Зрозуміло, що після напруженого уроку дітям хочеться побігати, погратися. Але не всі можуть оцінити наслідки своїх вчинків. Багато школярів постраждало від підніжки, зачинених перед носом дверей, поштовху та інших «невинних» жартів!

Дітям необхідно якомога раніше навчитися оцінювати свої сили і можливості, особливо під час занять фізичною культурою і спортом. Потрапляючи у спортивний зал, багато хто не розуміє, що спортивні снаряди мають бути не тільки підігнані до зросту учнів, а й вимагають певних навичок у ході тренувань. Більше половини всіх травм діти отримують під час занять гімнастикою. І це, як правило, серйозні травми -- переломи, вивихи, струси мозку. Тому освоєння гімнастичних снарядів, виконання вправ має відбуватися обов'язково у присутності вчителя фізкультури.

Невміння правильно оцінити свої сили і можливості при катанні на ковзанах, лижах, у туристичних походах також призводить до серйозних травм. Часто такі травми трапляються за межами населеного пункту, де немає можливості негайно доставити постраждалого в медичний заклад. Навіть незначні травми у такій ситуації можуть призвести до трагічних наслідків.

Велика кількість травм припадає на ігрові види спорту -- футбол, баскетбол. Головна їх причина полягає у недодержанні правил безпеки, порушенні правил гри, недостатній фізичній підготовці. Ось чому на уроках фізкультури приділяється так багато уваги загальнофізичному розвиткові дітей, відпрацюванню елементарних прийомів і техніки гри.

У профілактиці травматизму важливе місце посідає правильний підбір одягу, взуття. Під час ігор не дозволяється надягати браслети, обручки, на одязі не повинно бути металевих пряжок, гачків тощо. Все це може спричинити поранення гравців.

Особливі вимоги ставляться до роботи у спеціалізованих кабінетах фізики, хімії, інформатики. У цих кабінетах до робочих місць підведено електричний струм, встановлено електричні розетки, інше обладнання. Всім цим можна користуватися тільки під наглядом учителя.

Забороняється торкатися електрообладнання, клем і дротів, відкривати дверцята шаф, умикати прилади, натискувати кнопки, призначення яких невідоме. Особливо обережно слід поводитися під час роботи з хімічними препаратами й реактивами.

Враховуючи недостатнє вивчення впливу комп'ютерів на здоров'я людини, важливо суворо виконувати вимоги техніки безпеки. Найбезпечніші нині монітори, сертифіковані за стандартом ТСО'99. Найкраще використовувати монітори ЬСП та плазмені.

Правила безпечного поводження з устаткуванням докладно викладені майже в кожному підручнику з відповідної дисципліни. Додержання їх обов'язкове, адже жодна травма не проходить безслідно: погіршує стан здоров'я, обмежує вибір майбутньої професії, накладає відбиток на подальше життя.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Опис видів порушень цілісності шкіри і слизових оболонок. Аналіз особливостей рваних, різаних та вогнепальних поранень. Надання першої допомоги при пошкодженні черевної порожнини та грудної клітини. Класифікація кровотеч. Зупинка артеріальної кровотечі.

    презентация [1,2 M], добавлен 20.12.2013

  • Поняття про рани, їх класифікація. Перша допомога при пораненнях. Методи накладання пов’язок. Пакет перев'язувальний індивідуальний. Накладання пов'язок на голову і груди. Накладання пов'язок на живіт, верхні та нижні кінцівки, на плечовий суглоб.

    учебное пособие [18,7 K], добавлен 17.02.2009

  • Пальцеве притиснення променевої і радіальної артерії при пораненні долоні, скроневої артерії, зовнішньої щелепної артерії, сонної артерії, плечової артерії. Способи накладання джгута вище місця поранення. Максимальна тривалість накладання джгуту.

    презентация [271,6 K], добавлен 27.11.2013

  • Понятия асептики и антисептики. Дезинфекция: виды, способы. Деконтаминация предметов окружающей среды. Стерилизация: виды, режимы. Этапы обработки инструментов. Профилактика передачи вирусов гепатита В и ВИЧ-инфекции в лечебно-профилактическом учреждении.

    презентация [319,3 K], добавлен 11.02.2014

  • Штучне дихання, його види та застосування. Закритий масаж серця. Перша допомога при отруєнні шкідливими газами у шахті. Загальні відомості про рани, перемоли та надання першої допомоги. Способи зупинки кровотеч. Накладання пов'язок. Допомога при ударах.

    учебное пособие [5,8 M], добавлен 09.03.2016

  • Гнойная инфекция как один из тяжелейших осложнений в послеоперационном периоде, причины ее возникновения и методы борьбы. Понятие асептики и антисептики, их сущность, отличительные черты, место, значение в лечении послеоперационных осложнений, требования.

    реферат [9,4 K], добавлен 21.02.2009

  • Анализ системы профилактических мероприятий, направленных на предупреждение попадания микроорганизмов в рану. Изучение особенностей асептики и антисептики при операциях на лице и органах полости рта. Этапы процесса стерилизации медицинских инструментов.

    презентация [810,4 K], добавлен 10.02.2015

  • Невідкладна допомога при гострих порушеннях дихання і раптовій зупинці серця. Кровотечі, перелами, струси, забиття головного мозку. Відрив кінцівок, тривале роздавлювання м'яких тканин. Проникаюче поранення грудної клітини. Опіки, відмороження, отруєння.

    методичка [52,8 K], добавлен 11.01.2010

  • Развитие идеи о методах лечения ран в середине ХIХ века в России, вклад Н. Пирогова в методику антисептического лечения. Распространение антисептического метода. Появление асептического метода в России. Физическая асептика и перевязочные материалы.

    реферат [26,3 K], добавлен 20.09.2009

  • Дослідження законодавства в сфері охорони здоров’я. Перша медична допомога при невідкладних та при шокових станах. Основні симптоми в психіатрії, базові принципи невідкладної допомоги при невідкладних станах. Особливості терапії невідкладних станів.

    курсовая работа [45,0 K], добавлен 25.09.2019

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.