Допомога в разі удару та синдрому тривалого здавлювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Допомога в разі удару та синдрому тривалого здавлювання

До закритих ушкоджень належать такі травми, під час яких не виникає пошкодження шкірних покривів тіла і слизових оболонок. Це, як правило, забиття, вивихи, розтягнення м'язів і зв'язок.

Забиттям називається пошкодження тканин, що не супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів. Тяжкість травмування визначається величиною, масою, формою предмета, яким був нанесений удар, силою удару, віком постраждалого, місцем травми та опором тканини. Найменш стійка тканина -- підшкірна жирова клітковина. У разі забиття завжди порушується цілісність кровоносних і лімфатичних судин, інколи нервів.

Ознакою забиття є біль, набряк у місці травмування, поява синця, гематоми. Для зменшення болю та попередження місцевого крововиливу до місця травми необхідно прикласти холодний компрес, пузир з льодом тощо. Під дією холоду кровоносні судини звужуються, що зменшує крововилив. Рекомендована стискувальна пов'язка. Через 2--3 дні після забиття слід застосувати теплові засоби, що прискорить розсмоктування крові, яка встигла вилитися у тканину.

Серед теплових засобів найчастіше застосовують місцеві зігрівальні ванни та компреси. Для зігрівального компресу шматок тканини, складений у кілька разів, змочують у спирті, горілці або камфорній олії, викручують і прикладають до шкіри. Поверх вологого шару кладуть поліетиленову плівку чи пергаментний папір більшого розміру. Все це прикривають товстим шаром вати і фіксують бинтом. Такий компрес тримають 6--8 год. Знявши його, шкіру протирають спиртом.

У результаті удару голови можливий струс мозку, ознакою якого є головний біль, запаморочення, нудота, блювання, послаблений пульс, шумне дихання, почервоніння обличчя, підвищена температура, різний розмір зіниць, втрата орієнтації, знепритомнення. Першою допомогою є створення потерпілому повного спокою і прикладання холоду до голови. В результаті сильного забиття голови може настати контузія, яка супроводжується послабленням чи втратою пам'яті, зору, слуху, порушенням мови. В деяких випадках спостерігається витікання з носа крові, змішаної з жовтуватою рідиною. Потерпілим потрібне негайне, дуже обережне транспортування в медичний заклад.

Під час великих катастроф (землетрусів, аварій на транспорті та ін.) люди можуть опинитися у завалі, бути затиснуті металевими і бетонними конструкціями тощо. У таких випадках може виникнути так званий синдром тривалого здавлювання чи травматичний токсикоз. Він зумовлений всмоктуванням у кров токсичних речовин, які є продуктами розпаду розтрощених м'яких тканин.

Уражені травматичним токсикозом скаржаться на біль у травмованій частині тіла, нудоту, головний біль, спрагу. На поверхні ушкодженої ділянки видно вм'ятини, що повторюють форму предмета, який довго давив на тіло. Шкіра бліда, місцями синюшна, холодна на дотик. Травмована кінцівка через півгодини починає швидко набрякати.

У розвитку травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній. Ранній період характеризується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги. Після перебування у такому стані протягом 1,5--2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу. В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть.

Якщо людину знайшли у завалі, насамперед слід обстежити місце завалу і вжити заходи для її звільнення. Витягати потерпілого можна тільки після того, як прибрані всі предмети, що його здавлювали. На рани накладають стерильні пов'язки. Якщо кінцівки мають синюшний колір, холодні й сильно травмовані, на них накладають джгут, але не сильно затягують, щоб не порушити кровообіг. Це уповільнить розповсюдження кров'ю токсичних речовин з розтрощених ділянок. Якщо кінцівки теплі на дотик, можна обмежитися стискувальною пов'язкою. Після цього хворому дають знеболювальний засіб, а за його відсутності -- 50 мл горілки. Травмовані кінцівки іммобілізують шинами навіть у разі відсутності переломів.

З перших хвилин подання допомоги рекомендується дати потерпілому гарячий напій (чай, каву з невеликою кількістю соди). Сода сприяє відновленню кислотно-лужної рівноваги, а велика кількість рідини -- виведенню токсинів з організму з сечею.

Перша допомога у випадках вивихів, розтягнень зв'язок та м'язів

Вивихи -- це зміщення суглобних поверхонь з порушенням цілісності суглобних сумок і апарату зв'язок.

Основні ознаки вивиху -- біль у суглобі, порушення функцій кінцівки, зміна форми (деформація) суглоба, вкорочення кінцівки та вимушене її положення. Такі травми виникають під час ударів або падіння, наприклад падіння витягнутою рукою вперед на кисть.

При вивихах хребців виникає їх зміщення, що може призвести до здавлювання спинного мозку. Таке здавлювання може стати причиною часткової або повної втрати функцій нижніх кінцівок і органів таза. Основними ознаками такої травми є втрата чутливості нижче травмованого місця або відчуття тільки половини тіла; поколювання в кінцівках (це нерідко свідчить про травмування шиї); гострий біль у кінцівках, хоч очевидно, що вони не постраждали; втрата чутливості шкіри; утруднене дихання.

Подаючи першу медичну допомогу, не слід намагатися вправити суглоб -- це повинен робити спеціаліст. Кінцівці надають стану спокою шляхом іммобілізації. Якщо вивих стався у великих суглобах (тазо-стегновому, колінному, плечовому, а також між хребців), рекомендується знеболювальний засіб.

Нижню щелепу у разі вивиху фіксують пращоподібною пов'язкою.

Розтягнення зв'язок -- це пошкодження сухожиль та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності. Виникають доволі часто у результаті підвертання, необережного руху в суглобі, підняття вантажу, перерозгинання суглоба, що призводить до різного ступеня надривів суглобної сумки чи зв'язок. Ознаками такої травми є біль, набряк у місці розтягнення. При цьому кінцівка зберігає свої функції, але вони утруднені через біль. В окремих випадках через кілька днів спостерігається крововилив.

У разі травмувань верхніх кінцівок суглоб туго забинтовують, а руку підвішують на косинці. Якщо ушкоджені нижні кінцівки, проводять туге бинтування. В усіх випадках рекомендується застосування холоду та постільний режим з метою зменшення навантаження на кінцівку.

Розтягнення м'язів схоже на розтягнення сухожиль: різкий біль, набряк, виникнення синця. Найчастіше такі ушкодження спостерігаються у спортсменів. Можна розтягнути м'язи спини, якщо піднімати вантаж, чи м'язи ніг, граючи у футбол, баскетбол. Біг теж дає велике навантаження на м'язи ніг. Допомога у разі таких травм така сама, як і у випадку розтягнення зв'язок. Кваліфікований масаж значно полегшує стан.

Найхарактерніші побутові небезпечні ситуації

Необережність і необачність на виробництві чи у побуті можуть спричинити небезпечну ситуацію, а подальші поспішні, необдумані дії -- призвести до тяжких травм. Особливо це стосується дітей. Завжди варто пам'ятати деякі рекомендації щодо своєї поведінки у тій чи іншій неординарній ситуації.

Кровотеча з носа. Може виникнути через слабкість судин під час різкого чхання, сякання, в разі підвищення кров'яного тиску. Допомога полягає у накладанні холодного компресу на перенісся. Потрібно спокійно посидіти кілька хвилин, затиснувши ніздрі двома пальцями. Рекомендується послабити комір і трохи витягнути вперед шию.

Інколи діти засовують у ніс сторонні предмети. У цьому випадку необхідно спробувати видалити їх шляхом сякання, закривши одну ніздрю. Якщо ж це не допоможе, потрібно доставити потерпілого у травматологічний пункт.

Якщо сторонній предмет (війка, смітинка, дрібний осколок чи ошурок) потрапив у око, ні в якому разі не можна терти око рукою. Слід відтягнути віко перед дзеркалом і, рухаючи очним яблуком у різні сторони, намагатися роздивитися, що саме потрапило в око. Якщо це металевий ошурок, можна спробувати подіяти на нього магнітом. Смітинку змити водою, для чого підставити око під несильний струмінь води чи опустити обличчя у миску з водою. Найкраще скористатися спеціальною ванночкою для промивання очей, що входить у комплект будь-якої аптечки першої допомоги. Треба кліпати, доки вода не змиє смітинку.

У разі випадкового потрапляння стороннього предмета у вухо не слід засовувати у вухо пальці з метою видалення цього предмета. Так можна пошкодити барабанну перетинку. Необхідно крапнути у вухо кілька крапель соняшникової олії, нахилити голову вухом донизу і зачекати кілька хвилин. Можна обережно потягнути за краї вушної раковини, щоб розширити отвір. Якщо у потерпілого пошкоджене середнє або внутрішнє вухо, барабанна перетинка, він відчуватиме «стрілянину» і гострий біль у вусі, може втратити слух. Можлива кровотеча з вуха з домішками жовтуватої рідини. У такому випадку слід прикрити вухо серветкою, але не затикати його. Варто прикласти лід, але ні в якому разі не натискувати на вражене місце. Потерпілому потрібна негайна хірургічна допомога.

Якщо під час відпочинку на природі у вухо потрапила комаха, не засовуйте туди пальці -- це може роздратувати комаху і, якщо вона має жало, то скористається ним. Нахиліть голову і зачекайте кілька хвилин. Якщо комаха не виповзає, спробуйте налити у вухо трохи теплої води. Якщо потерпілий знепритомнів, у нього вибиті зуби, з рота тече кров, його необхідно повернути на бік, щоб попередити асфіксію. Звільнити рот від вибитих зубів і крові. Потім покласти потерпілого у зручну для дихання позу. Якщо він у свідомості і немає підозри на серйозну травму, треба посадити його таким чином, щоб він міг нахиляти голову і спльовувати кров. Якщо вибито один зуб і ясна сильно кровоточать, варто на місце вибитого зуба покласти тампон зі стерильної марлі і запропонувати потерпілому сильно прикусити його на 10--15 хв. Потерпілий має регулярно спльовувати кров.

Дрібні предмети, шматочки їжі, краплі води, які потрапили у глотку та дихальні шляхи, можуть викликати асфіксію. Якщо потерпілий -- доросла людина і у свідомості, треба нахилити його так, щоб голова опустилася нижче плечей, кілька разів вдарити долонею між лопаток (удари повинні бути досить сильними, щоб викликати кашель). Коли стороннє тіло видалиться з глотки і людина почне дихати нормально, напоїти її водою.

Якщо потерпілий -- дитина у віці до семи років, постукуючи його по спині однією рукою, слід підтримувати груди другою. У випадку з немовлям покласти його обличчям донизу на одну руку і стукати по спині пальцями другої руки. Треба бути особливо уважними.

Якщо вжиті заходи не допомогли і потерпілий не дихає, варто спробувати натиснути на його живіт, але зробити це обережно, щоб не травмувати печінку та інші органи. Для цього потрібно стати позаду потерпілого і обхопити його за живіт обома руками. Стиснути один кулак і притиснути до живота між пупком і грудною кліткою. Захопити цей кулак другою рукою, потягнути обидві руки на себе і вгору, намагаючись витиснути з легенів залишки повітря і разом з ними сторонній предмет. Повторити надавлювання 3--4 рази.

У випадку з дитиною її слід посадити на коліна і натискувати на живіт однією рукою. Немовля треба покласти на коліна обличчям догори так, щоб його голова була відкинута назад. Натиснути на животик двома пальцями над пупком.

Якщо людина знепритомніла, м'язи шиї розслабляються, повітря повинно проходити, обминаючи стороннє тіло. Ви можете спробувати видалити його. Для цього перевернути потерпілого обличчям донизу і покласти грудьми на своє коліно. Постукати кілька разів по спині. Якщо сторонній предмет не виходить, покласти потерпілого на спину, відкинути його голову назад і впершись обома руками в точку вище пупка, сильно натиснути на грудну клітку з боку живота кілька разів. Перевірити, чи не з'явився предмет у роті і чи не можна його дістати пальцем.

Незалежно від того, чи досягли ваші спроби успіху, чи ні, необхідно зробити штучну вентиляцію легенів (штучне дихання).

Утеплення виникають у разі заповнення дихальних шляхів водою або іншою рідиною. В бронхи та легені утопаючого потрапляє вода, внаслідок чого розвивається гострий кисневий голод та припиняється серцева діяльність. Необхідно якомога швидше витягнути потерпілого з води, роздягнути його до пояса і ретельно очистити рот і ніс від мулу, водоростей, слизу. Потім покласти його на високий валик чи пагорб (у крайньому разі, на власне коліно) животом донизу і видалити воду з легенів та шлунка шляхом надавлювання на груди і живіт. Після цього слід перекинути потерпілого на спину і негайно приступити до штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця. Найбільш ефективною вентиляцією легенів є спосіб «рот у рот». Після відновлення стійкого дихання і серцевої діяльності потерпілого потрібно зігріти і напоїти гарячим чаєм. Обов'язкова консультація лікаря.

Опіки, їх класифікація. Перша допомога при опіках

Опік -- ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури.

Залежно від походження, опіки поділяють на кілька типів (див. схему 3).

Схема 3. Класифікація опіків

травматичний опік кровотеча вивих

Термічні опіки найчастіше зустрічаються у побуті, але не виключені такі травми і на виробництві. Останні, як правило, пов'язані з нехтуванням правил особистої безпеки. Тяжкість усіх видів опіків залежить від глибини ураження тканин, площі поверхні, що зазнала опіку, комбінації з іншими видами травм.

Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі (III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня).

Опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри у місці опіку. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль.

Опіки II ступеня характеризуються не тільки почервонінням шкіри, а й появою пухирців, заповнених прозорою рідиною, тривалим ниючим болем.

Опіки III ступеня характеризуються сильним болем. Поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втрачає життєздатність. Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують.

Опіки IV ступеня характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності.

Розміри поверхні, що зазнала опіку, виражають у відсотках від усього шкірного покриву. Для дорослих людей поверхню голови і шиї, що приблизно дорівнює одній верхній кінцівці, приймають за 9 % усієї поверхні тіла, поверхня грудей та живота, що приблизно дорівнює поверхні однієї нижньої кінцівки, -- за 18 %. На ділянку паху припадає 1 %. Це так зване «правило дев'ятки». Другим способом визначення площі є «метод долоні». Як одиницю виміру використовують площу долоні, включаючи пальці, що становить приблизно 1 % поверхні тіла. Будь-який опік II ступеня, який вразив 10 % поверхні тіла, слід вважати тяжким, так само, як опік III ступеня, що вразив більше, ніж 2 % поверхні тіла. Ураження очей, пальців рук, району геніталій і анального отвору вважаються потенційно більш серйозними, ніж ураження інших частин тіла.

Якщо тіло уражене на 15 % опіками II та III ступенів, виникає тяжке ускладнення -- опіковий шок, який за перебігом нагадує травматичний шок, але його дія вдвічі триваліша.

У потерпілого може також виникнути загальне тяжке ураження, відоме під назвою опікова хвороба.

Опікова хвороба -- це гостре порушення водно-сольового обміну в організмі, що супроводжується загальною інтоксикацією. Часто стан хворого ускладнюється запаленням легенів, ураженням печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.

Надаючи допомогу, насамперед треба погасити одяг, що горить, ні в якому разі не допускати, щоб потерпілий при цьому бігав, бо повітря ще сильніше роздмухує полум'я. Найкраще накинути на нього пальто або куртку. Якщо це неможливо, повалити на землю і намагатися збити полум'я перекочуванням по землі. Потім обпечену частину тіла звільнити від одягу, обрізаючи його. Одяг, що приклеївся до шкіри, залишають. Неприпустимо торкатися обпеченої поверхні руками протикати пухирці, заповнені рідиною, оскільки це може призвести до інфікування рани. Не можна змащувати сильний опік жиром та іншими речовинами. Після звільнення від одягу на уражені місця слід накласти стерильні пов'язки. Краще, якщо є спеціальні контурні опікові пов'язки, просочені проти-опіковим препаратом. У разі значних опіків нижніх та верхніх кінцівок їх іммобілізують за допомогою шин чи підручних засобів.

Якщо травмовано більшу частину тіла, потерпілого найкраще обгорнути чистим простирадлом. У всіх випадках потрібні знеболювальні заходи, напування підсоленою водою.

Найбільш небезпечні -- опіки, отримані в результаті дії таких горючих речовин, як напалм, синтетичні в'язкі речовини тощо. Вони прилипають до тіла і одягу та, продовжуючи горіти, вражають тканини на значну глибину. Спроба збити полум'я призводить до розмащування горючої суміші по тілу, що веде до збільшення площі ураження. Припиняє горіння занурення у воду чи накладання змоченої у воді пов'язки.

Для лікування термічних опіків І та II ступенів з невеликою площею ураження народна медицина пропонує використовувати компреси з обліпихової олії.

Хімічні опіки виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот (сульфатної, хлоридної, нітратної, карболової тощо), лугів (їдких калі, натру, концентрованих розчинів аміаку, негашеного вапна), фосфору, деяких солей (нітрату аргентуму, хлориду цинку та ін.). Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму. їх ознаки: сип, пухирці, локальний біль без видимих ушкоджень, головний біль, утруднене дихання. Вони можуть проявлятися як відразу, так і через деякий час.

У разі опіків концентрованими кислотами (крім сульфатної) на поверхню опіку ллють холодну воду або розчин соди (1 чайна ложка на склянку води) протягом 10--15 хв.

На опіки, спричинені лужними розчинами, також ллють воду і обробляють 2 % - вим розчином оцту чи лимонного соку. Потім накладають пов'язку.

Під час опіків білим фосфором уражену частину тіла занурюють у воду і там зчищають фосфор. Маніпуляції на повітрі неможливі, оскільки фосфор може спалахнути. Уражену поверхню обробляють 5 %- вим розчином мідного купоросу (сульфату купрумуІІ) та закривають чистою сухою пов'язкою. Такі опіки не можна змащувати жиром чи мазями, оскільки це сприяє всмоктуванню фосфору в тканини, а фосфор -- надзвичайно отруйна речовина.

У разі опіків негашеним вапном місце ураження слід змастити жиром, а рану закрити пов'язкою. Водою змивати негашене вапно неприпустимо.

Обпечені очі промивають водою (крім опіків вапном) або молоком, після чого накладають пов'язку і доставляють потерпілого у лікарню.

Опіки променевою енергією сонця, тобто ультрафіолетовим випромінюванням, спричинюють почервоніння шкіри, високу температуру, нудоту, блювання, головний біль. У цих випадках слід накласти на обпечену ділянку холодний компрес, постійно його змінюючи. Можна використати для компресів кисломолочні продукти (сметану, кефір) чи просто холодне молоко. Для зняття болю потерпілому варто дати аспірин чи парацетамол.

Для очей небезпечні опіки лазерним випромінюванням та сильним світловим потоком. Вони можуть виникнути під час проведення дослідів, ремонту та експлуатації відповідного обладнання, під час спостерігання за електрозварювальними роботами чи перебування на засніжених вершинах гір тощо. Там сонячне світло містить дуже жорсткий ультрафіолетовий компонент.

У цих випадках пошкоджується рогова оболонка очей, і людина втрачає зір. Допомога полягає у зав'язуванні очей і негайній доставці потерпілого у медичний заклад. Якщо допомога своєчасна, зір через деякий час поновиться.

Коли на шкіру та слизові оболонки потрапляють радіоактивні речовини, виникають радіаційні опіки, які дуже важко лікуються.

Размещено на Allbest.ru