Ведення вагітності при тазовому передлежанні плода

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Особливості ведення вагітності при тазовому передлежанні

2. Коригувальна гімнастика

Висновки

Список використаної літератури

вагітність тазовий передлежання ультразвук аеробіка

Вступ

Сучасна наука володіє переконливими даними про велике значення регулярної рухової активності і правильно побудованого фізичного тренування для здоров'я жінки. Дівчатка, які рано розпочали заняття фізичними вправами, розвиваються більш гармонійно. Період статевого дозрівання в них протікає більш рівномірно і легше психологічно переноситься. Підвищення рівня психічного розвитку, опірності і функціональних резервів організму, адаптація до впливу несприятливих факторів середовища, більш сприятливе протікання вагітності, пологів і післяпологового періоду, народження здорових дітей, більш легке протікання клімаксу з меншим ступенем нервово-психічних і соматичних порушень у фізично більш тренованих жінок доказане численними дослідниками.

Однією з найважливіших проблем медицини є зниження перинатального та материнського травматизмів та смертності, які при тазових передлежаннях, вузьких тазах та макросомії значно перевищують аналогічні показники у популяції, тому раціональне ведення вагітності і пологів при цій патології, своєчасне прогнозування, яке базується на глибоких знаннях, можуть сприяти поліпшенню наслідків пологів для матері та плода.

Знання даної теми є необхідним для своєчасної діагностики можливих ускладнень (материнський та плодовий травматизм, смертність), їх попередження, для визначення правильної тактики ведення вагітності і пологів. Проводиться стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.

1. Особливості ведення вагітності при тазовому передлежанні

Тазове передлежання плода - це положення плода, яке характеризується розташуванням тазового кінця плода відносно площини входу малого тазу.

Частота тазового передлежання у разі доношеної вагітності одним плодом складає 3 - 3,5% від загальної кількості пологів.

Класифікація

I. Сідничне передлежання (згинальне):

- неповне або чисто сідничне (передлежать сіднички плода);

- повне або змішане сідничне (передлежать сіднички разом із стопами плода).

II. Ножне передлежання (розгинальне):

- неповне (передлежить одна ніжка плода);

- повне (передлежать обидві ніжки плода);

- колінне передлежання.

Діагностика

Зовнішнє акушерське дослідження:

- в області дна матки визначають округлу, щільну, балотуючу голівку;

- над входом або у вході малого тазу пальпують неправильної форми передлеглу часгану плода м'якої консистенції, що не балотує;

- під час аускультації серцебиття плода вислуховують залежно від позиції справа або зліва вище пупка.

Внутрішнє акушерське дослідження в пологах (таблиця)

Таблиця 1. Диференціальна діагностика різних видів передлежань за результатами внутрішнього акушерського дослідження

Вид передлежання	Внутрішнє акушерське дослідження
Сідничне	* пальпують об'ємну м'яку частину плода; * визначають сідничні бугри, крижі, анальний отвір, статеві органи * неповне сідничне передлежання - можливо визначити паховий згин; повне - знаходять стопу, що лежить поряд із сідницями * сідничні бугри та анус плода розташовані в одній площині
Ножне	* пальпують п'яткову кістку, пальці - рівні, короткі, великий палець не відводиться в сторону і є обмежено рухомим * великий палець ніжки неможливо притиснути до підошви
Лицеве	* визначають тверді валики та щелепи, ротик та ніс плода * рот та молярні відростки мають трикутну форму
Випадіння ручки при поперечному чи косому передлежанні плода	* великий палець ручки плода можна легко притиснути до долоні * розташування пальців кутоподібне * не пальпують п'яткову кістку

УЗД - найбільш інформативний метод діагностики. Дозволяє визначити не лише "тазове передлежання, але й очікувану масу, положення голівки (ступінь розгинання), локалізацію плаценти, кількість навколоплідних вод, обвиття пуповиною, наявність аномалії розвитку плода тощо. За величиною кута між шийним відділом хребта та потиличною кісткою плода розрізняють 4 варіанти положення голівки, що важливо для визначення методу ведення пологів у разі тазового передлежання:

- голівка зігнута, кут більше 110°;

- голівка слабо розігнута, "поза військового" -1 ступінь розгинання голівки, кут 100 - 110°;

- голівка помірно розігнута - II ступінь розгинання, кут - 90°-100°;

- надмірне розгинання голівки, "плід дивиться на зірки" - ІІІ ступінь розгинання голівки, кут менший за 90°.

Попередній діагноз тазового передлежання встановлюють у терміні вагітності 30 тижнів, а остаточний - у 37-38 тижнів.

Починаючи з 32 тижня вагітності, частота самовільного повороту різко зменшується, тому корекцію положення плода доцільно проводити саме після цього терміну вагітності.

Ведення вагітності

Перебіг вагітності при тазових передлежаннях аналогічний головним передлежанням.

Жіноча консультація (див. алгоритм)

В терміні 30 тижнів з метою самоповороту плода на голівку вагітній необхідно рекомендувати:

- положення на боці, протилежному позиції плода;

- колінно-ліктьове положення по 15 хв. 2-3 рази на добу.

З 32 до 37 тиж. призначають комплекс коригуючих гімнастичних вправ за однією з існуючих методик.

Протипоказання для проведення гімнастичних вправ:

- загроза передчасних пологів;

- передлежання плаценти;

- низьке прикріплення плаценти;

- анатомічно вузький таз II - III ступеня.

Не проводять в умовах жіночої консультації зовнішній профілактичний поворот плода на голівку.

У терміні 38 тижнів визначають необхідність госпіталізації до акушерського стаціонару III рівня за наступними показаннями:

- наявність обтяженого акушерсько - гінекологічного анамнезу;

- ускладнений перебіг даної вагітності;

- екстрагенітальна патологія;

- можливість проведення зовнішнього повороту плода на голівку.

Акушерський стаціонар (див. алгоритм)

Уточнення діагнозу:

- проводять ультразвукове дослідження;

- оцінюють стан плода (проведення біофізичного профілю плода - БПП, за необхідністю доплерометрія);

- визначають готовність жіночого організму до пологів (шкала Бішопа);

- визначають можливість проведення зовнішнього повороту плода на голівку.

План ведення пологів розробляють консиліумом за участю анестезіолога і неонатолога та узгоджують з роділлею.

У разі доношеної вагітності у стаціонарі III рівня до початку пологів можливе проведення зовнішнього повороту плода на голівку за поінформованої згоди вагітної.

Зовнішній поворот плода на голівку у разі доношеної вагітності приводить до збільшення числа фізіологічних пологів у головному передлежанні.

Показання:

- неповне сідничне передлежання за доношеної вагітності та живому плоді.

Умови:

передбачувана маса плода < 3700,0 г,

нормальні розміри малого тазу;

спорожнений сечовий міхур вагітної;

можливість проведення УЗД передлежання і стану плода до- та після проведення повороту;

задовільний стан плода за БПП та відсутність аномалій розвитку;

нормальна рухливість плода, достатня кількість навколоплідних вод;

нормальний тонус матки, цілий плодовий міхур;

готовність операційної для надання екстреної допомоги у разі виникнення ускладнень;

наявність досвідченого кваліфікованого фахівця, який володіє технікою повороту.

Протипоказання:

- ускладнення перебігу вагітності на момент прийняття рішення про зовнішній поворот (кровотеча, дистрес плода, прееклампсія);

обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез (звичне невиношування, перинатальні втрати, безпліддя в анамнезі);

багато- або маловоддя;

багатоплідна вагітність;

анатомічно вузький таз

наявність рубцевих змін піхви чи шийки матки;

III ступінь розгинання голівки за даними УЗД;

передлежання плаценти;

тяжка екстрагенітальна патологія;

рубець на матці, злукова хвороба;

гідроцефалія та пухлини шиї плод^а;

аномалій розвитку матки;

пухлини матки та придатків матки.

Техніка зовнішнього повороту плода на голівку:

положення жінки на боці, з нахилом 30-40° в сторону спинки плода;

сідниці плода відводять від входу малого таза долонями лікаря, введених між лоном та сідницями плода (а);

обережно змішують сідниці плода у бік позиції плода (у разі І позиції - в бік лівої клубової ділянки) (б, в);

зміщують голівку плода в бік, протилежний позиції (у разі І позиції в бік правої клубової ділянки) (г);

закінчують поворот шляхом зміщення голівки плода до входу малого тазу, а сідниць - до дна матки.

Якщо перша спроба повороту була невдалою, проведення другої є недоцільним.

Ускладнення:

передчасне відшарування нормально розташованої плаценти;

дистрес плода;

розрив матки.

Рис 1. Техніка зовнішнього повороту плода на голівку.

2. Коригувальна гімнастика

Заняття фізичними вправами показані всім жінкам з неускладненою вагітністю, а також вагітним із захворюваннями серцево-судинної системи в стадії компенсації.

Протипоказання: гострі лихоманкові стани, гнійні процеси (у будь-яких органах і тканинах), декомпенсовані стани при захворюваннях серцево-судинної системи, що прогресують і деструктивні форми туберкульозу, хронічний апендицит зі схильністю до загострень, залишкові явища недавно перенесених запальних процесів в органах малого таза, виражені токсикози вагітності (блювання, набряки, нефропатія, прееклампсія, еклампсія), усі випадки маткових кровотеч під час вагітності, передлежання плаценти, багатоводдя, звичні викидні. Виконання фізичних вправ повинне бути припинене із систематичною появою схватко-подібних болів після занять.

В акушерській практиці незаперечний факт про несприятливі впливи гіподинамії на вагітність, пологи і післяпологовий період. Наслідком гіподинамії є загроза переривання вагітності і токсикоз першої половини вагітності; слабість родової діяльності (частота оперативних втручань при пологах у таких жінок складає близько 44%) і збільшення тривалості пологів, зменшення добової секреції молока в 2 рази.

Природною перешкодою на шляху таких проявів є використання фізичних вправ з моменту зачаття до пологів і в післяпологовому періоді. Обов'язковою умовою перед початком занять є консультація з лікарем-гінекологом. Заняття фізичними вправами будуються з урахуванням рівня фізичної підготовленості вагітних. У додатку А 1 вказані критерії розподілу вагітних на групи.

Заняття мають традиційну схему побудови і складаються з підготовчої, основної і заключної частин. В основній частині використовуються головним чином спеціальні вправи; у підготовчій і заключній - загальнорозвиваючі вправи.

Частота занять - 3 рази в тиждень. Приміщення повинне бути добре провітрене і мати температуру не нижче 18-20 °С. Одяг вільний і не стискує рухи. Після занять рекомендується вологе обтирання всього тіла, невеликий відпочинок (10-15 хв). Тривалість занять поступово зростає з 15 до 40 хв і потім у 3-му триместрі знижується до 25 хв.

Диференційований підхід до дозування фізичного навантаження і характеру використовуваних вправ грунтується на рівні фізичної підготовленості вагітних жінок. Підвищена обережність повинна дотримуватися в перші місяці вагітності у з огляду небезпеки самоаборту, у терміни належної менструації і наприкінці вагітності.

Перевага віддається груповим заняттям (чисельністю 8-12 чоловік). Такі заняття більш емоційні, є можливість використовувати ігри. Доцільно вводити в заняття музичний супровід. Використовуються вправи як із предметами, так і без них. Вихідні положення різноманітні, але переважніше - лежачи на спині, боці, в колінно-кистьовому положенні.

У першу половину вагітності спортсменки не переривають занять обраним видом спорту. Плавання, лижні прогулянки, веслування припустимі лише на початку вагітності, тому що високий об'єм рухової активності є звичним для даної категорії жінок. Види спорту, зв'язані зі струсом тіла (стрибки, гімнастика), заборонені. Неприпустима участь у змаганнях.

Методика занять гімнастикою під час вагітності розроблена С.А. Ягуновим (1953, 1955), Л.І. Старцевою і В.П. Павловою (1974).

В усіх періодах вагітності перевагу віддають динамічним вправам, а не статичним напруженням. Велика увага приділяється розвитку повного глибокого дихання, умінню розслаблювати окремі м'язові групи і досягати повного розслаблення. У заняття включаються усі вихідні положення, значне число вправ виконується в положенні лежачи: тренування черевного преса, тазового дна, вправи з розслабленням м'язів живота, спини, ніг і т.д. Після вправ, зв'язаних з роботою великих м'язових груп, повинні виконуватися статичні дихальні вправи з деяким поглибленням видиху при максимальному розслабленні всіх м'язів і особливо м'язів, що приймали участь у попередній вправі. Важливий емоційний фон занять, тому в групові заняття в жіночій консультації можна включати елементи гри чи проводити вправи під музику. Після фізичних вправ рекомендується душ чи обтирання.

Методичні установки конкретизуються відповідно періодам (триместрам) вагітності.

Перший триместр (1-16-ий тиждень) характеризується складною перебудовою організму в зв'язку з зачаттям, тому потрібна обережність у дозуванні навантаження і застосуванні вправ, що підвищують внутрішньочеревний тиск.

При побудові занять у вступному розділі його використовують вправи для дистальних і проксимальних відділів рук і ніг, дихальні статичні і динамічні вправи, вправи в загальному розслабленні. В основний розділ включають вправи для тренування черевного і грудного типу дихання, м'язів тазового дна і черевного преса. Вправи для черевного преса виконуються у вихідному положенні лежачи на спині, боці, стоячи в колінно-кистьовому положенні. Не слід призначати вправи, що викликають різке підвищення внутрішньочеревного тиску (підйом прямих ніг, перехід з положення лежачи в положення сидячи, різкі нахили і прогинання тулуба). В основний розділ заняття вводять вправи для напруження і розслаблення м'язів черевного преса у вихідному положенні сидячи, лежачи на спині, лежачи на боці. У заключному розділі заняття використовують вправи загальнозміцнюючі без включення великих м'язових груп, дихальні вправи статичного і динамічного характеру і вправи в загальному розслабленні. Тривалість заняття 15-20 хв.

Особлива обережність необхідна в періоди менструації. У цей період доцільно зменшити число повторень вправ, виключити складні і скоротити час занять на 5-7 хв.

Мета занять - навчити жінку навичкам повного дихання, довільній напрузі і розслабленню мускулатури, забезпечити оптимальні умови для розвитку плоду і зв'язку його з материнським організмом, почати поступову адаптацію серцево-судинної системи матері до фізичного навантаження.

В другому триместрі (17-32-ий тиждень), незважаючи на значну зміну у функціональному стані жінки, вона продовжує добре справлятися з фізичним навантаженням. Однак рівень і характер вправ у II триместрі доцільно змінити, починаючи з 24-25-го тижня, тобто з часу максимального навантаження на серцево-судинну систему.

З 17 до 23-24-го тижня поряд із загальним впливом і поступовим збільшенням загального навантаження необхідно приділяти особливу увагу тренуванню м'язів черевного преса, тазового дна, збільшити рухливість зчленувань малого таза, розвити гнучкість хребта і почати тренування довгих м'язів спини. Використовують усі вихідні положення, крім положення лежачи на животі. Доцільно продовжувати заняття у вольовому розслабленні м'язів черевного преса, тазового дна, сідничних і стегнових м'язів, дихальні вправи, з переважним акцентом на грудне. У цей час треба навчити вагітну розслаблювати м'язи тазового дна при напрузі м'язів черевного преса.

В основний розділ вводять спеціальні вправи для м'язів черевного преса, косих м'язів живота, тазової діафрагми, вправи, що розвивають гнучкість хребта, рухливість кульшових суглобів (різні випади, напівприсідання з опорою однією ногою об першу, другу чи третю рейку гімнастичної стінки).

У заключному розділі заняття використовують вправи з поступовим зниженням навантаження: загальнозміцнюючі, статичні і дихальні, динамічні дихальні з неповною амплітудою руху рук, ходьба, вправи в розслабленні. Тривалість заняття - 30-40 хв.

Мета заняття - забезпечити гарне кровопостачання й оксигенацію плоду, зміцнити черевний прес і підвищити еластичність тазового дна, сприяти збереженню і розвитку гнучкості хребта і тазових зчленувань, збільшити адаптацію серцево-судинної системи до фізичного навантаження.

У період самої напруженої роботи з 26-го по 32-й тиждень - доцільно трохи зменшити загальне фізичне навантаження за рахунок скорочення числа повторень вправ і введення більшої кількості вправ у статичному диханні і розслабленні м'язів. Крім того, починаючи з 29-30-го тижня потрібно виключити вправи з одночасним рухом прямими ногами. У заняття включають вправи, що зміцнюють довгі м'язи спини, для того, щоб вагітній легше було утримувати центр ваги, що зміщається вперед, вправи на розтягування тазового дна. Широко використовують вправи що приводять і відводять м'язи стегна. Тривалість заняття 25-30 хв.

Під час вагітності (починаючи з 12-го тижня) зростає венозний тиск у судинах нижніх кінцівок. Цьому сприяє більш високий тиск у венах матки в порівнянні з венами ніг і поступове здавлювання зростаючою маткою вен таза, що також утрудняє відтік крові з нижніх кінцівок. З утрудненням відтоку, зв'язують появу набряків на ногах у здорових жінок у більш пізній термін вагітності. У деяких вагітних у цей період починається розширення вен. У зв'язку з цим вихідне положення стоячи в заняттях гімнастикою повинне використовуватися не більш ніж у 30% усіх вправ. Найбільше число вправ виконується в положенні лежачи на боці, лежачи на спині. Однак при використанні вихідного положення лежачи на спині потрібно пам'ятати про можливість виникнення в першій половині вагітності в ряду жінок (близько 11%) постурального гіпотонічного синдрому, що розвивається в цьому положенні внаслідок здавлювання маткою нижньої порожнистої вени і нервових сплетінь.

Здавлювання нижньою порожнистою веною значно скорочує систолічний і хвилинний обсяг серця з наступним падінням АТ. Переведення вагітної в положення лежачи на боці і з піднятим на 45 см головним кінцем ліжка усуває даний стан. Вступний і заключний розділи заняття будуються, як і на початку" II триместру.

У третьому триместрі (33-40-ий тиждень) вагітні тренують глибоке ритмічне дихання з акцентом на грудний тип, у заняттях використовуються вправи і вихідні положення, що сприяють розслабленню довгих м'язів спини і черевної стінки, вправи, що зміцнюють м'язи зводу стопи (у вихідному положенні сидячи і лежачи). Основна увага приділяється вправам на розслаблення і розтягування м'язів тазового дна і вправам, що збільшують рухливість куприково-клубових зчленувань, тазостегнових суглобів і поперекового відділу хребта. В останні 2 тижні перед пологами в заняття включають фізичні вправи, які вагітна буде виконувати в першому періоді пологів. Крім того, необхідно навчити її приймати різні вихідні положення і переходити з одного в інше без особливих зусиль і великих енергетичних витрат. Продовжує удосконалюватися навичка глибокого ритмічного подиху і розслаблення необхідних м'язових груп у будь-якому вихідному положенні. У вступному розділі заняття проводять вправи, що підсилюють периферичний кровоток у верхніх і нижніх кінцівках, вправи в статичному заглибленому подиху, динамічні дихальні вправи в основному з рухом рук і частково корпуса, вправи в розслабленні окремих м'язових груп. Усі вправи, зв'язані з навантаженням тазового дна, подих при напруженому черевному пресі, глибокий грудний подих, вправи для збільшення рухливості куприково-клубових зчленувань, тазостегнових суглобів і хребта, а також вправи, що відповідають першому періоду пологів, необхідно віднести в основний розділ заняття. Заключний розділ - дихальні статичні вправи, що загально зміцнюють вправи для рук і ніг з поступовим зменшенням числа м'язів, зайнятих у виконанні вправи, вправи в загальному розслабленні. Тривалість заняття 20-35 хв. Ціль заняття-стимуляція подиху, кровообігу, боротьба з застійними явищами, стимуляція діяльності кишечнику, збільшення еластичності тазового дна, збереження тонусу м'язів черевної стінки, збільшення рухливості крижово-клубового зчленування, тазостегнових суглобів, хребта, доведення до автоматизму виконання фізичних вправ при збереженні ритмічного глибокого подиху, закріплення навички розподілу зусиль у майбутніх пологах. У третьому триместрі необхідно завершити психопрофілактичну підготовку вагітної до пологів.

При наявності вузького таза жінка займається за представленою методикою до 28-го тижня, а потім додаються вправи в положенні лежачи на спині на спеціальній підставці, що стоїть на столі. Куприк впирається у вершину підставки, ноги звисають, руки притримуються за край столу. Проводиться піднімання і розведення ніг, розведення зігнутих колін, поперемінне відведення зігнутих колін. Темп виконання вправ повільний і середній. При тазовому передлежанні за допомогою спеціальних вправ можна надати плоду найбільш сприятливе положення для пологів. Ці вправи проводяться лежачи на боці на спеціальній підставці з опорою об великий вертел. На тлі глибокого дихання здійснюються рухи нижніми кінцівками. При позиції плоду - спинка ліворуч, сідничне передлежання - жінка лежить на правому боці; при позиції - спинка праворуч, поперечне і косе передлежання - на лівому боці. Вправи: верхню ногу відвести убік - назад (розгинання) і швидко підвести коліно до живота. Якщо коліно зігнуте, здійснюється розгинання стегна і швидкий рух з півповоротом корпуса у вихідне положення. При сідничному передлежанні вправа виконується 10-30 разів, при поперечному і косому - 12-25 разів. Усі вправи виконуються під строгим контролем лікаря.

У 3-му триместрі необхідні також спеціальні вправи при ожирінні. На тлі загального росту ожиріння серед населення, серед породіль страждає ним 5,2-15,9%. Вагітність і ожиріння є взаємообтягжуючими факторами. При даному поєднанні відзначається велика кількість оперативних втручань і травматизму при пологах, а в післяпологовому періоді - запальні захворювання статевих органів. Для вагітної жінки з ожирінням характерні слабка родова діяльність, кровотечі, травма м'яких родових шляхів. Відзначається спізніле становлення лактаційної функції.

У певній мірі фізичні вправи дозволяють згладити ці процеси. Особлива увага приділяється динамічним дихальним вправам. Для збільшення енерговитрат у процесі виконання вправ доцільно виконувати їх у дистальних відділах з великим числом повторень і у швидкому темпі. Показані також плавання, прогулянки на лижах, рекомендоване фізичне навантаження аеробного характеру, наприклад: ходьба на тредбані протягом 5 хв (по 2 підходи при ЧСС = 110-120 уд/хв).

Американські фахівці, скрупульозно вивчивши найбільш популярні (серед жінок) види рухової активності, рекомендують ті з них, що доцільно використовувати в період вагітності.

Джоггінг (швидка ходьба чи дріботливий біг) на дистанцію не менше 3,2 км (2 милі). Припустимо зміни в довжині дистанції в залежності від термінів вагітності: у 1-му триместрі - 4 км, у 2-му - 2,8 км у 3-му - 1,6 км. Зменшення дистанції в 2-му і 3-му триместрах зв'язано з бистроростучою масою тіла, що утрудняє біг. Крім того, великі навантаження для нижніх кінцівок у цей час можуть стати причиною варикозного розширення вен. Необхідно приділяти спеціальну увагу поверхні місцевості, на якій використовується біг, щоб не ушкодити зв'язки нижніх кінцівок. При високій температурі повітря чи високій вологості джоггінг краще не використовувати.

Аеробіка - вправи в комбінації з танцями, підібрані таким чином, щоб цілком уникнути надмірного розтягання м'язів, вони виконуються лежачи на спині. Поверхня, на якій виконуються вправи, не повинна бути твердою. Побудова комплексу повинна передбачати поступове розігрівання й охолодження тіла.

Катання на велосипеді може здійснюватися протягом усієї вагітності. Перевага віддається використанню стаціонарних велосипедів - велотренажерів, що дозволяють знизити імовірність струсу під час їзди по пересіченій місцевості і не піклуватися про рівновагу. Інтенсивність навантаження в 1-му триместрі - 60% від МПК, у 2-му і 3-му (до 24-го тижня) - 65-70% від МПК. Тривалість 10-15 хв.

Плавання завжди корисне, але якщо жінки не вміють плавати, добре використовувати вправи у воді. Зміни в дихальній системі можуть зробити утрудненим плавання на пізніх термінах вагітності. Вправи у воді сприяють підтримці сили і гнучкості тіла. Плавання не повинне проводитись в дуже холодній чи гарячій воді - температура вище 38,5 °С може нанести шкоду плоду. Доцільно плавати на короткі дистанції, відпочиваючи і виконуючи вправи у воді.

Перераховані види рухової активності мають ті чи інші обмеження в різний термін вагітності. Встановлено, що два види фізичної активності можна не припиняти протягом усієї вагітності: гольф і вправи по системі йоги, популярної в жінок по двох причинах: перша - вправи дають гарний розслаблюючий ефект і друга - здатність зберігати м'язовий тонус і гнучкість при використанні різноманітних поз. Вправи можуть бути модифіковані для вагітних з використанням стільців, подушок і інших допоміжних предметів, що полегшують їхнє виконання.

Висновки

1. Фізичні вправи, що виконуються в період вагітності, сприятливо впливають як на протікання самої вагітності, так і на процес пологів і стан жінки після пологів. До того ж разом з майбутньою мамою займається фізкультурою і майбутня дитина, і в даний час доведено, що немовлята, чиї матері займалися під час вагітності лікувальною гімнастикою, по фізичному розвитку і рухових навичках помітно випереджають своїх однолітків, мами яких вели малорухомий спосіб життя.

2. З моменту впровадження заплідненої яйцеклітини в слизову оболонку матки в організмі жінки настають значні зміни в різних системах: серцево-судинній, дихальній, нервовій, гормональній, травній й в опорно-руховому апараті. Фізичні вправи дозволяють досягати оптимального режиму функціонування основних систем організму в умовах, що змінилися та протидіють ряду небажаних ускладнень вагітності (варикозне розширення вен, плоскостопість, слабість м'язів черевного преса і т.д.).

3. В акушерській практиці незаперечний факт про несприятливі впливи гіподинамії на вагітність, пологи і післяпологовий період. Наслідком гіподинамії є загроза переривання вагітності і токсикоз першої половини вагітності; слабість родової діяльності (частота оперативних втручань при пологах у таких жінок складає близько 44%) і збільшення тривалості пологів, зменшення добової секреції молока в 2 рази.

4. Заняття для вагітних мають традиційну схему побудови і складаються з підготовчої, основної і заключної частин. В основній частині використовуються головним чином спеціальні вправи; у підготовчій і заключній - загальнорозвиваючі вправи.

Список використаної літератури

1. Айламазян Е.К. Акушерство. - СПб, 2003.

2. Бодяжина В.И., Жмакин К.Н., Кирющенков А.П. Акушерство. - М.: Медицина, 1995.

3. Запорожан В.М. Акушерство і гінекологія: книга 1. - К: Здоров'я, 2000.

4. Справочник по акушерству и гинекологии / Степанковская Г.К., Тимошенко Л.В., Михайленко Е.Т. и др.; под рсд. Г.К. Стспанковской. - К.: "Здоров'я", 1997.

5. Дуда И.В., Дуда В.И. Клиничсское акушерство. - Минск, -1997.

Размещено на Allbest.ru