Особливості застосування вітаміну K

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальні дані про вітамін K

2. Джерела вітаміну K

3. Дія вітаміну K

4. Добова потреба вітаміну K

5. Гіповітаміноз K та авітаміноз K

6. Фармакологічні властивості вітаміну K

7. Показання до застосування вітаміну K

8. Спосіб застосування вітаміну K та дози

9. Побічна дія вітаміну K

10. Протипоказання до застосування вітаміну K

11. Передозування вітаміну K та гіпервітаміноз K

12. Особливості застосування вітаміну K

13. Взаємодія вітаміну K з іншими лікарськими засобами

14. Препарати вітаміну K

Література

1. Загальні дані про вітамін K

Менадіону натрію бісульфіт

Латинська назва: Menadione sodium bisulfite

Хімічна назва: 2,3-дигідро-2-метил-1,4-нафтохінон-2-сульфонат натрію

Брутто-формула: C₁₁H₉NaO₅S

Код CAS: 130-37-0

Код ATC: B02BA02

Основна характеристика: Швидко розпадається під впливом прямих сонячних променів.

Фармакотерапевтична група: Група вітаміну K

Нозологічна класифікація (МКХ-10):

· D67 Спадковий дефіцит фактору IX

· D68.9 Порушення згортання не уточнене

· I78 Хвороби капілярів

· K₇3 Хронічний гепатит, не класифікований в інших рубриках

· K92.2 Шлунково-кишкова кровотеча не уточнена

· N93 Інші аномальні кровотечі з матки та піхви

· R04.0 Носова кровотеча

· R04.8 Кровотеча з інших відділів дихальних шляхів

· R58 Кровотеча, не класифікована в інших рубриках

· T45.5 Антикоагулянтами

· T81.0 Кровотеча та гематома, ускладнюючі процедуру, не класифіковані в інших рубриках

Вітамін K є жиророзчинним вітаміном, що запасається в невеликих кількостях у печінці, він руйнується на світлі й у лужних розчинах.

Під загальною назвою вітамін K поєднується більша група близьких по своєму хімічному складу й дії на організм речовин (від вітаміну K₁ до K₇).

Із цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну K, що існують у природі: вітамін K₁ і вітамін K₂.

Вітамін K₁ - речовина, яка синтезується в рослинах і знаходиться в листі.

Вітамін K₂ - речовина, яка переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишечнику, а також клітинами печінки тварин. Вітамін K можна виявити у всіх тканинах тварин.

Історія відкриття вітаміну K

У 1929 р. датський учений Хенрік Дам (Henrik Dam) описав авітаміноз у курчат, які перебували на синтетичній дієті. Основною ознакою його була геморагія - крововилив у підшкірну клітковину, м'язи й інші тканини. Додавання дріжджів, як джерела вітамінів B, та риб'ячого жиру, багатого вітаміном A та вітаміном D, не усувало патологічних явищ. Виявилося, що цілющий ефект мають зерна злаків і інші рослинні продукти. Речовини, що виліковують геморагію, були названі вітамінами K, або вітамінами коагуляції, тому що було встановлено, що крововиливи в піддослідних птахів, наприклад, пов'язані зі зниженням здатності крові до згортання.

Едуард Дойзі у 1936 році, намагався виділити із кровозупиняючих рослин відкритий в 1929 році датським біохіміком Хенріком Дамом вітамін, названий ним вітаміном K (від англійського «koagulations» - згортання). Ні з деревію, ні з подорожника тоді виділити вітамін не вдалося. Як з'ясувалося пізніше, його кількість там була невелика.

У 1939 р. у лабораторії Каррера вперше був виділений з люцерни вітамін K, його назвали філохінон. У тому ж році Бінклей і Дойзі отримали із гниючого рибного борошна речовину з антигеморагічною дією, проте з іншими властивостями, чим препарат, виділений з люцерни. Цей фактор одержав найменування вітамін K₂ на відміну від вітаміну з люцерни, названого вітаміном K₁.

На довершення Дойзі синтезував штучний вітамін K₃ - медіон. В 1943 році за сукупність робіт із цього вітаміну Нобелівський комітет присудив премію з медицини й фізіології Є. Дойзі й X. Даму.

Дослідження хімічної природи вітамінів K привело до висновку, що в основі їх молекули лежить структура метил-1,4-нафтохінону, який, як і природні вітаміни K, має антигеморагічну дію.

Коротка історія відкриття вітаміну К:

1929 - Відкриття вітаміну K стало результатом серії експериментів, проведених Хенріком Дамом.

1931 - МакФарлейн і співробітники спостерігають дефект згортання крові.

1935 - Дам висловлює припущення, що антигеморагічний вітамін курчати це новий жиророзчинний вітамін, який він називає вітаміном K.

1936 - Даму й співробітникам вдається приготувати неочищену фракцію протромбіну в плазмі й продемонструвати зниження її активності у випадку одержання із плазми курчати з недостатнім вмістом вітаміну K.

1939 - Дойзі й співробітники синтезують вітамін K₁.

1940 - Брікхаус описує передумови кровотечі як результат синдрому недостатнього усмоктування або голодування й встановлює, що геморагічна хвороба немовлят пов'язана з вітаміном K.

1943 - Дам отримує Нобелівську премію за відкриття вітаміну K, фактора згортання крові.

1943 - Дойзі отримує Нобелівську премію за відкриття хімічної структури вітаміну K.

1974 - Стенфло із співробітниками і Нелсестуєн із співробітниками показали залежну від вітаміну K стадію в синтезі протромбіну.

1975 - Есмон і співробітники відкривають залежне від вітаміну K карбоксилювання протеїну в печінці.

Хімічна будова вітаміну K

Природні вітаміни K є похідними метил-1, 4-нафтохінону, у яких у положенні 3 водень заміщений на залишок спирту фітолу або на ізопреноїдний ланцюг з різним числом вуглецевих атомів.

Вітамін K₁, філохінон, фітохінон (2-метил-3-фітил-1,4-нафтохінон).

Вітамін K₂ представлено кількома формами, що відрізняються по довжині ізопреноїдного ланцюга. Виділені похідні з бічним ланцюгом з 20, 30 і 35 вуглецевих атомів.

Крім природних вітамінів K, у цей час відомий ряд похідних нафтохінону, що мають антигеморагічну дію, які отримані синтетичним шляхом. До них належать наступні сполуки: Вітамін K₃ (2-метил-1,4-нафтохінон), Вітамін K₄ (2-метил-1,4-нафтогідрохінон), Вітамін K₅ (2-метил-4-аміно-1-нафтогідрохінон), Вітамін K₆ (2-метил-1,4-діамінонафтохінон), Вітамін K₇ (3-метил-4-аміно-1-нафтогідрохінон).

У 1943 р. А. В. Палладін і М. М. Шемякін синтезували дисульфідну похідну метил-1,4-нафтохінону, що одержала назву, вікасолу, який застосовується в медичній практиці в якості замінника вітаміну K.

Фізико-хімічні властивості вітаміну K

Вітамін K₁ являє собою в'язку речовину жовтого кольору, яка кристалізується при температурі 20° і кипить при 115-145° у вакуумі. Ця речовина нерозчинна у воді, розчинна в хлороформі, діетиловому ефірі, етиловому спирті й інших органічних розчинниках. Вітамін K₁ нестійкий при нагріванні та опромінюванні.

Вітамін K₂ - жовтий кристалічний порошок з температурою плавлення 54°, що розчиняється в органічних розчинниках та не розчиняється у воді.

Вітамін K₃ являє собою лимонно-жовту кристалічну речовину з характерним запахом. Температура плавлення 160°. Він слабко розчинний у воді, що обумовлено відсутністю в його молекулі довгого вуглеводневого ланцюга.

Вітаміни K, що містять у положенні 3 ізопреноїдний ланцюг, належать до світлочутливих сполук. При освітленні ультрафіолетом відбувається фотоліз, відділяється ізопреноїдний ланцюг, який заміщається гідроксилом, а молекула фітолу окислюється в кетон фітон.

Вітаміни K, як похідні нафтохінону, мають здатність до окисно-відновних реакцій. На цій здатності вітамінів K ґрунтується кількісне їх визначення полярографічним методом. Нафтохінонова молекула, приєднуючи два водні, переходить у нафтогідрохінонову. Ця реакція в присутності кисню повітря оборотна. Реакція відновлення нафтохінонів (забарвлених речовин) супроводжується їхнім знебарвленням.

Вітаміни K здатні безпосередньо взаємодіяти з киснем, приєднуючи його в положенні 2, 3 молекули нафтохінону. Продуктом окиснення є епоксид. Епоксиди вітамінів K зберігають вітамінну активність вихідних молекул.

Вітамін K₃ під впливом світла й кисню повітря може давати димерне похідне.

Як відзначено вище, бісульфідне похідне вітаміну K₃ має вітамінну активність. Цю важливу для медичної практики речовину отримують дією бісульфіту натрію на метил-1,4-нафтохінон.

Гарними стабілізаторами вітаміну K є монокальцієвий фосфат, пірофосфати натрію або калію й ін., стабілізуюча дія яких полягає в підтримуванні у водяному розчині кислої реакції (PH = 4,8). Суміш 0,5 кг пропареного соєвого борошна з 140 г менадіоном-натрій-бісульфатом і 26 г Ca(H₂PO4)₂ стабілізує вітамін на 97% протягом трьох місяців.

Активність вітаміну K знижується при дії радіації й рентгенівських променів, при заморожуванні.

Оскільки вітамін K не розчинний у воді, на його основі були синтезовані десятки розчинних у воді похідних, одне з яких - вікасол (вітамін K₃) - знайшло застосування в медичній. Вікасол - натрієва сіль бісульфідного похідного 2-метил-1,4-нафтохінону, 2-метил-1,4-діоксо-1,2,3,4-тетрагідро-2-нафталінсульфонат натрію - безкольорові кристали без запаху, легко розчинний у воді, нерозчинний у спиртах.

Гомовітаміни K й антивітаміни K

K-Вітамінну активність мають багато похідних нафтохінону. Залежно від деталей їх структурі суттєво змінюється величина біологічної активності з'єднання.

Таблиця 1. - Біологічна активність вітамінів групи

Вітаміни	Активність, %
K1	100
K2	60
K3	300
K4	200
K5	100
K6	100
K7	100

Гідрування хіноїдних груп, що перебувають у положенні 1,4, не виявляє істотного впливу на біологічну активність вітамінів K. У той же час гідрування самого нафтохінонового ядра приводить до майже повної втрати біологічної активності молекули. Заміна гідроксильної групи на аміногрупу не супроводжується втратою біологічної активності вітаміну. Для прояву біологічної активності обов'язкова наявність метильної групи в положенні 2 нафтохінонового ядра. Уведення метильної групи в інших позиціях нафтохінонової системи супроводжується різким зменшенням фізіологічної ролі з'єднання.

Становить особливий інтерес вплив зміни довжини бічного ізопреноїдного ланцюга на біологічну активність похідних нафтохінонів. Виявляється, що як укорочення, так подовження вуглеводневого ланцюга викликає зниження вітамінної активності препарату. Поряд із цим повне видалення бічного ланцюга збільшує активність молекули в три рази.

Уведення гідроксильних груп у різні позиції нафтохінонового ядра, за винятком положень 1 і 4, майже повністю позбавляє з'єднання вітамінної активності. Прикладом такого з'єднання є фтіокол, або 2-метил-3-гідрокси-11,4-нафтохінон.

Антивітаміни K

Це з'єднання майже не має K-Вітамінної активності, за даними деяких учених навіть має антивітамінні властивості.

Деякі хімічні сполуки, що мають окремі риси подібності в будові з вітамінами групи K, мають антивітамінні властивості та мають геморагічну дію. Одним з перших антивітамінів K був відкритий дикумарол (3,3'-метилен-біс-4-оксикумарин) - речовина, виділена із зіпсованого сіна бобових рослин (буркун, конюшина).

Іншим представником антивітамінів K є похідне фтіоколу 2,2'-метилен-біс(3-гідрокси-1,4-нафтохінон), що являє собою похідне двох молекул фтіоколу - 2,2'- метилен-біс-(3-гідрокси-1, 4-нафтохінон).

Третім представником цієї групи з'єднань є варфарин.

2. Джерела вітаміну K

У природі вітаміном K₁ особливо багаті зелені частини рослин, які дають від 50 до 800 мкг вітаміну K₁ на 100 г їжі.. Найбільший його вміст у бобових рослинах, шпинаті, капусті, листах кропиви, томатах. Міститься у плодах шипшини, хвої, вівсі, житі, пшениці, люцерні, зеленому чаї, ламінарії та інших. У коренеплодах та фруктах вміст вітаміну K₁ значно менший.

Із тваринних продуктів варто відзначити печінку, у якій він депонується, та яйця.

Таблиця 2. - Вміст вітаміну K у продуктах харчування

Продукт	Вміст, мг/100 г
Шпинат	4,5
Горошок зелений	0,3
Телятина	0,15
Суниці	0,12
Яловичина	0,1
Картопля	0,08
Капуста цвітна	0,06
Яйце куряче	0,02
Помідори	0,4
Соєві боби	0,2
Печінка яловича	0,15
Морква, петрушка	0,1
Тріска	0,1
Шипшина	0,08
Кукурудза	0,04
Молоко коров'яче	0,002

Наведені у табл. 2. дані досить приблизні та залежать від багатьох факторів, у тому числі від місця походження, умов зберігання, технології приготування та інших. Інколи наявний вміст може відрізнятись від табличного у десятки разів.

3. Дія вітаміну K

Вітамін K - обов'язковий і обов'язковий учасник механізму згортання крові. Вітамін K є жиророзчинним вітаміном і для його засвоєння із травного тракту їжа повинна містити певну кількість жиру й печінка повинна виробляти достатню кількість жовчі.

Вітамін K₁ (філохінон) міститься в зелених рослинах, а вітамін K₂ (менахінон) виробляється нормальною мікрофлорою травного тракту людини, наприклад кишковою паличкою. Тому в здорової дорослої людини з нормальною мікрофлорою кишечнику, як правило, не виникає нестачі в цьому вітаміні.

Виявлення K-Авітамінозу було пов'язане із клінічною картиною, що показує вповільнення процесів згортання крові. Це виражалося в крапковому крововиливі в тканині. Кров, узята з організму K-Авітамінозних курчат і інших тварин, годинами залишалася рідкою при її зберіганні.

У наступні роки було з'ясовано, що вітамін K має відношення до синтезу протромбіну - одного з факторів складної ферментативної системи згортання крові. Роль системи полягає в перетворенні розчинного в плазмі білка фібриногену під ферментативною дією тромбіну спочатку в мономерну форму білка фібрину, а потім у полімерний, уже нерозчинний білок фібрин. Тромбін утворюється із протромбіну. Особливо складним є багатоступінчастий процес перетворення протромбіну в тромбін. У плазмі крові постійно містяться плазмові фактори згортання крові, які є білковими речовинами, і іони кальцію. У формених елементах крові - тромбоцитах - міститься особливий ліпопротеїд, названий тромбопластином тромбоцитів, або фактором III тромбоцитів. При руйнуванні тромбоцитів цей неактивний білок перетворюється під дією білків плазми акцелерину і конвертину в активну тромбокіназу, яка в присутності інших названих плазмових факторів і, крім того, тканинного фактора починає ферментативний процес утворення тромбіну.

Щоб протромбін міг активуватися й перетворюватися в тромбін, він повинен зв'язати іони Са²⁺. При нестачі вітаміну K в організмі синтезуються дефектні молекули протромбіну, нездатні правильно зв'язувати іони Са²⁺.

У нормальній молекулі протромбіну міститься кілька залишків г-карбоксиглутамінової кислоти, яка й зв'язує іони Са²⁺. Вітамін K входить до складу ферментної системи, каталізуючої г-карбоксилювання залишків глютамінової кислоти в складі протромбіну.

У цей час вивчена роль вітаміну K у стимулюванні перетворення протеїнзв'язаного глутамату в г-карбоксиглутамат (Gla), який зберігається в кістках, нирках, плаценті, підшлунковій залозі, селезінці й легенях. Gla-утримуючий білок у кістках називається остеокальцином або кістковим Gla-протеїном. Він є одним з найважливіших неколагенових білків в екстрацелюлярному матриксі кісток. Було показано, що він підсилює синтез альбуміну (основного транспортного білка крові) і, що зовсім несподівано й дуже важливо, ферментів травлення - пепсину, трипсину, ліпази, амілази й інших, тобто він має й анаболічну дію - здатний пожвавлювати, активувати процеси синтезу в організмі. Одночасно вітамін K бере участь у перенесенні електронів при біологічному окисненні в клітинах мікроорганізмів і при здійсненні процесів фотосинтезу в рослинах.

Таблиця 3. - Міжнародна номенклатура факторів згортання (зсідання)

крові

Індекс	Назва фактора
I	Фібриноген
II	Протромбін
III	Тромбопластин
IV	Іони Са2+
V	Акцелерин-глобулін
VII	Проконвертин
VIII	Антигемофільний глобулін A
IX	Фактор Кристмаса, антигемофільний фактор B
X	Фактор Стюарта- Прауєра
XI	Попередник тромбопластину
XII	Фактор Хагемана
XIII	Фібриназа. Фібринстабілізуючий фактор

Вітамін K-залежні фактори: II, VII, IX, X.

Фактори, чутливі до тромбіну: I, V, VIII, XIII.

Фактори контакту: XII, XI, високомолекулярний кініноген, прекалікреїн.

Фактори - серинові протеази: XII,XI,X,IX, X, VII, II, плазмін

Додаткові фактори:

· Фактор Віллебранда, компонент комплексу фактора VIII

· Фактор Флетчера, прекалікреїн

· Фактор Фітцжеральда, високомолекулярний кініноген.

Вітамін K безпосередньо не входить у систему згортання крові. Він необхідний для синтезу в печінці протромбіну, проконвертину, фактора X і фактора IX.

Спеціальне вивчення біохімічної ролі вітаміну K дозволяє припустити, що вона полягає у впливі на заключну стадію формування молекули протромбіну на посттрансляційному рівні. Поряд із цим є відомості про зміну здатності протромбіну K-Авітамінозних організмів взаємодіяти з ліпідами, вуглеводами й кальцієм. Внаслідок цього порушується активуюча дія факторів системи згортання крові й процесу перетворення протромбіну в тромбін.

Крім участі вітамінів K у процесі біосинтезу білкових факторів згортання крові у вищих тварин встановлено, що вони беруть участь в окисно-відновних перетвореннях. Це обумовлене здатністю нафтохінонового ядра до оборотних окисно-відновних перетворень. На деяких мікроорганізмах, зокрема Escherichia Coli, і мікобактеріях показана роль менахінонів у біосинтезі піримідинових основ при аеробних умовах. Менахінон бере участь у перетворенні дигідрооротової кислоти в оротову. Виникаюча при цьому молекула відновленого вітаміну K (менахінолу) дегідратується в присутності фумарової кислоти.

Для рослинних організмів показана участь вітамінів K в транспорті електронів. Не виключена також роль вітамінів K у процесах окисного фосфорилювання в мітохондріях тваринних кліток.

Цікаво відзначити, що незалежно від того, з яких об'єктів (рослинних або мікробних) надходить вітамін K в організм людини й тварин, у печінці всі вони від'єднують ізопреноїдний ланцюг у положенні 3 і перетворюються в менадіон (вітамін K₃). Потім відбувається реакція приєднання властивого для вітаміну K₂(20) ізопреноїду, який містить 20 вуглецевих атомів.

Слід зазначити також, що для засвоєння вітаміну K необхідне нормальне надходження жовчі в кишковий тракт (останнє важливо також і для інших жиророзчинних вітамінів).

Важливою є роль вітаміну K у регуляції рівня в організмі білків у кістковій і інших тканинах організму. Зокрема він необхідний для синтезу остеокальцину - специфічного білка кісткових тканин, який утримує кальцій у кістці й залучений у процес розвитку остеопорозу. Інший білок цього типу - матриксний білок, є потужним інгібітором кальцифікації стінок артерій, хрящових тканин і запобігає ектопічній кальцифікації. Кальцифікація органів і інших м'яких тканин - несприятливий наслідок старіння. У результаті судинна система ушкоджується настільки, що оперативна заміна клапанів серця або аорто-коронарне шунтування артерії може стати неминучим.

Крім того, вітамін K запобігає підвищенню рівня інтерлейкіну-6, який є показником старіння. Хімічна сигнальна речовина для імунної системи - інтерлейкін-6, підтримує запалення. З віком рівень цього цитокіну підвищується й спричиняє патологічне запалення всіх частин тіла, включаючи суглоби й мозок.

Вітамін K очевидно відіграє роль у регулюванні рівня цукру в крові. Підшлункова залоза, яка виробляє інсулін, накопичує вітамін K. Недостатність вітаміну K може давати прояви подібні діабету. Зокрема, помічено, що нестача вітаміну K може призвести до зниження рухливості сперматозоїдів у дорослих чоловіків і - як наслідок - до безпліддя.

Зв'язок з вітамінами

За нестачі вітаміну K спостерігали зниження активності аденозинтрифосфатази й креатинкінази в крові й скелетному м'язі. Це призводить до зниженого використання макроергів, що зумовлює підвищений вміст АТФ у печінці й серці пацюків і курчат. Додаткове введення вітаміну E в раціон, позбавлений вітаміну K, попереджає зниження активності зазначених ензимів у м'язах пацюків. Це виявляє утворення метаболітів, що не володіють антигеморагічною дією, але подібно вітаміну K забезпечують нормальний біосинтез ензиматичних білків.

Включення в раціон пацюків вітаміну А - кислоти в дозі, що не перевищує 50 МО, значно знижувало вміст протромбіну й підвищувало виділення вітаміну K з калом. Таким чином, вітамін А кислота гальмувала усмоктування вітаміну K. Як недостатність вітаміну А, так і гіпервітаміноз А викликають крихкість лізосомних оболонок клітин товстої кишки, що призводить до виділення із клітин ряду b-глюкуронідази, кислої фосфатази й арилсульфатази - та підвищення їх активності. Пероральне введення вітаміну K попереджало вивільнення цих ензимів при гіпервітамінозі А. Подібне ж виділення арилсульфатази відбувається й з лізосом печінки при гіпервітамінозі А. Додавання вітаміну K1 в інкубоване середовище оберігає лізосоми печінки від вивільнення арилсульфатази. Отже, вітамін K стабілізує мембрани клітин і їх органел.

4. Добова потреба вітаміну K

Потреба у вітаміні K, тобто та кількість, яка необхідна для запобігання дефіциту в нормальних умовах, складає приблизно 1 мкг на кілограм ваги тіла в день. При вазі 60 кг людині потрібно 60 мкг вітаміну K у день. Типовий раціон містить від 300 до 500 мкг вітаміну K у день. Дефіцит вітаміну - явище рідке, за винятком тих випадків, коли харчування різке обмежене або коли взаємодії з ліками впливають на засвоєння вітаміну. Навіть без харчових джерел нормально функціонуюча популяція бактерій кишечнику може виробити досить вітаміну K.

Немовлята на природному вигодовуванні ризикують придбати дефіцит вітаміну K, оскільки жіноче молоко містить недостатню кількість вітаміну, а кишкова флора в них ще недостатньо розрослася, щоб його робити в необхідних кількостях.

Потреба у вітаміні K у немовлят становить у перші дні життя 10-12 мкг.

Сучасні суміші містять близько 4 мкг вітаміну K на 100 калорій, чого при нормальних обставинах буде цілком достатньо для забезпечення потреб організму.

Таблиця 4. - Добова потреба населення України у вітаміні K*

Вікова група	K, міліграмів
0-3 місяці	5
4-6 місяців	8
7-12 місяців	10
1-3 роки	15
4-6 років	20
6 років (учні)	25
7-10 років	30
11-13 років (хлопчики)	45
11-13 років (дівчатка)	45
14-17 років (хлопці)	65
14-17 років (дівчата)	55

* Наказ Міністерства Охорони Здоров'я України №272 від 18.11.99 "Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії". Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 грудня 1999 р. за №834/4127

5. Гіповітаміноз K та авітаміноз K

вітамін препарат лікувальний

Випадків дефіциту вітаміну K дуже мало. Дефіцит вітаміну K звичайно не пов'язаний з недостатнім його надходженням з їжею, тому що мікроорганізми кишечнику у великій кількості синтезують його.

Нормальна печінка містить приблизно тридцятиденний запас вітаміну K, та в окремих випадках дефіцит може розвинутись за 7-10 діб.

Недостатність вітаміну K розвивається рідко й може бути наслідком хвороб чи розладів шлунково-кишкового тракту (дисбактеріози, хронічні ентерити, коліти, діарея, дизентерія), захворювання підшлункової залози, уражень, які порушують жовчоутворення (гепатити, цирози печінки) або виведення жовчі в просвіт кишечнику (жовчнокам'яна хвороба, пухлини, дискінезія жовчних шляхів).

Дефіцит вітаміну K може розвитися при тривалому внутрішньовенному харчуванні, тривалому вживанні сульфаніламідних препаратів та інших препаратів, здатних пригноблювати мікрофлору кишечнику, що синтезує вітамін K.

Оскільки вітамін K - жиророзчинний вітамін, захворювання, при яких порушується усмоктування жирів, наприклад целіакія й муковісцидоз, можуть сприяти розвитку його дефіциту в дітей і дорослих. Вживання надмірної кількості рослинної олії теж порушує усмоктування вітаміну K.

Однією з головних причин гіповітамінозу є також застосування антикоагулянтів для запобігання утворення згустків крові. Лікування серцево-судинних захворювань методами традиційної медицини найчастіше містить у собі використання варфарину (Кумадину) та аналогічних лікарських препаратів, які руйнують практично весь вітамін K, наявний в організмі.

До дефіциту вітаміну K призводить також хіміотерапія раку, антибіотикотерапія й застосування протисудомних препаратів.

Вживання вітаміну Е (близько 2200 ME у день) може зменшити засвоєння вітаміну K зі шлунково-кишкового тракту й вплинути на нормальне згортання крові.

Алкоголь і деякі ліки - барбітурати, антибіотики, вазелінове масло викликають зниження рівня вітаміну K. Погіршення засвоєння вітаміну K, як і інших жиророзчинних вітамінів, викликають шипучі напої.

Деякі цефалоспорини діють схоже до непрямих антикоагулянтів, інгібують відновлення та повторне використання вітаміну K.

Знижені рівні вітаміну K часто бувають у людей похилого віку, що ймовірно пов'язане з віковим погіршенням роботи шлунково-кишкового тракту.

Важливо пам'ятати, що вживання кальцію, достатнє для досягнення співвідношення між кальцієм і фосфором більшого 2:1, впливає на синтез вітаміну K або на його засвоюваність і може викликати внутрішні кровотечі.

Нестача вітаміну K в організмі веде до збільшення часу згортання крові (зниження швидкості згортання крові) й розвитку геморагічного синдрому (сильна кровотеча, кровотечі з носа і ясен, внутрішньом'язові крововиливи, підшкірні крововиливи навіть у результаті незначного здавлювання).

Недостатність вітаміну K часто буває в немовлят, у кишечнику яких ще немає необхідних для синтезу вітаміну бактерій. Однак уже через кілька днів після народження організм дитину починає одержувати свій власний вітамін K із травного тракту. У ряді країн вагітним жінкам незадовго до пологів або немовлям для попередження розвитку в них крововиливів (у випадку родових травм) і кровотеч роблять ін'єкції вітаміну K.

У немовлят недостатність вітаміну K проявляється кровотечами з рота, носа, пупка, сечових шляхів. З'являються шлунково-кишкові кровотечі, кривава блювота, рідкий, дьогтьоподібний кал, шкірні й підшкірні кровотечі. Найнебезпечнішими є кровотечі у тканині мозку.

Захворювання може розвиватися з наступних причин:

· через плаценту не проходять жири й, отже, жиророзчинний вітамін K;

· печінка немовляти занадто незріла й не виробляє в достатній кількості фактори згортання крові;

· у перші кілька днів життя дитину в кишечнику відсутні бактерії, здатні виробляти вітамін K;

· у грудному молоці мало вітаміну K.

Профілактичне призначення препаратів вітаміну K зразу після народження призвело до зникнення геморагічної хвороби у немовлят в розвинутих країнах.

У дорослих прояви залежать від важкості вітамінної недостатності й проявляються шкірними й підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими й шлунково-кишковими кровотечами.

Ранньою ознакою гіповітамінозу K є знижений вміст протромбіну в крові (гіпопротромбінемія). Протромбін - один з факторів системи згортання (зсідання) крові, для утворення якого потрібний вітамін K. Низький рівень (менше 50% від нормального) протромбіну дозволяє припускати дефіцит вітаміну K. Однак низький вміст протромбіну може бути викликаний прийманням антикоагулянтів або ушкодженням тканини печінки. Звичайно діагноз уважається підтвердженим, якщо після введення вітаміну K рівень протромбіну збільшується протягом декількох годин, а кровотеча припиняється через 3-6 годин.

При зниженні вмісту протромбіну до 35% настає небезпека крововиливу при травмах; при зниженні вмісту протромбіну до 15-20% можуть розвитися важкі кровотечі.

При K-Авітамінозі виявляється зниженою концентрація плазмових факторів згортання крові.

Відомий ряд захворювань, що супроводжуються підвищеним згортанням крові й утворенням тромбів у судинах (наприклад, інфаркт, тромбофлебіт). У цих випадках застосовуються різні препарати антивітамінів K.

При дефіциті вітаміну K смерть від кровотечі внаслідок дефіциту вітамін-K-залежних факторів згортання настає раніше, чим розвивається дефіцит інших білків, які містять карбоксильовані амінокислотні залишки. Варфарин та інші непрямі коагулянти запобігають гамма-карбоксилюванню білків-попередників вітамін-K-залежних факторів згортання, що призводить до гіпопротромбінемії.

Введення фітоменадіону швидко відновлює вміст вітаміну K у печінці та за 8-10 годин нормалізує синтез протромбінового комплексу. При важких кровотечах для швидкої нормалізації гемостазу використовують свіжозаморожену плазму. Якщо причина дефіциту вітаміну K не встановлена, його препарати вводять 1 раз у місяць.

6. Фармакологічні властивості вітаміну K

Фармакодинаміка вітаміну K

Вітамін К існує в декількох формах. Основна форма вітаміну К - вітамін К₁ (філохінон) міститься в рослинах, особливо зелених листових овочах.

Вітамін К₁, який надходить з їжею всмоктується у тонкій кишці та накопичується у печінці.

Іншою формою вітаміну К є вітамін К₂ (менахінон), який може всмоктуватися в обмеженій кількості. Його виробляють бактерії в нижній частині тонкої кишки і в товстій кишці. Проте, дані про всмоктування ендогенного вітаміну K у товстій кишці суперечливі. Вітамін K, що всмоктався перетворюється у мікросомах печінки в активний епоксид, який є кофактором ферментативного карбоксилювання залишків глютамінової кислоти у молекулах факторів протромбінового комплексу.

Вікасол є синтетичним аналогом водорозчинного вітаміну К і розглядається як вітамін К₃ (менадіон), сприяє синтезу протромбіну і проконвертину, підвищує згортання крові за рахунок посилення синтезу II, VII, IX, X чинників згортання. Має гемостатичну дію (при дефіциті вітаміну К виникає підвищена кровоточивість). У крові протромбін (чинник II) у присутності тромбопластину і Ca²⁺, за участю проконвертину (чинник VII), чинників IX (Кристмасс-чинника), X (чинника Стюарта-Прауєра) переходить у тромбін, під впливом якого фібриноген перетворюється на фібрин, що складає основу згустку крові (тромбу). Вікасол як субстрат стимулює K-вітамінредуктазу, що активує вітамін К і забезпечує його участь в печінковому синтезі K-вітамінзалежних плазмових чинників гемостазу.

Роль вітаміну К в організмі людини і тварин не обмежується впливом на біосинтез прокоагулянтів. Він впливає на біоенергетику і ряд процесів анаболізму. Він має значення для обміну макроергічних сполук, для утворення АТФ. К-вітамінна недостатність призводить до дефіциту АТФ і зниження енергетичного забезпечення біосинтезу багатьох сполук. До числа останніх входять не тільки прокоагулянти, а й інші білки, що швидко ресинтезуються, включаючи ряд ферментів, не пов'язаних безпосередньо з процесом згортання крові. При дефіциті вітаміну К ослаблений також біосинтез деяких біологічно активних речовин небілкової природи: серотоніну, гістаміну, ацетилхоліну.

Фармакокінетика вітаміну K

Після внутрішньом'язового введення легко і швидко всмоктується в системний кровотік. У крові препарат знаходиться в плазмі у зв'язку з різними фракціями білків крові. Зв'язування з білками плазми має оборотний характер. Кров хворих з дуже низьким вмістом альбумінів слабко зв'язує вітамін К або зовсім його не зв'язує. Накопичується головним чином в печінці, селезінці, міокарді, найбільша кількість (понад 60%) виявляється у мітохондріальній фракції і лише 15% - у надосадовій рідині. Усі природні і синтетичні варіанти вітаміну К в організмі перетворюються у вітамін К₂ (2-метил-3-фарнезилгераніл).. Найінтенсивніше процес перетворення відбувається в міокарді, скелетних м'язах, дещо повільніше - в нирках. Виводиться нирками та з жовчю практично виключно у вигляді метаболітів. Метаболіти вітаміну K (моносульфат, фосфат і диглюкуронід-2-метил-1,4-нафтохінон) виводяться з сечею - до 70%. Високі концентрації вітаміну К в калі обумовлені тим, що він синтезується кишковою мікрофлорою.

7. Показання до застосування вітаміну K

Загальними показаннями до застосування препаратів вітаміну K у лікувальних і профілактичних цілях є патологічні стани, що супроводжуються геморагічним синдромом і гіпопротромбінемією:

- У стоматології застосовують при кровоточивості слизової оболонки порожнини рота, пародонтиті й перед стоматологічними операціями в пацієнтів зі зниженим згортанням крові;

- Гіповітаміноз вітаміну К при обтураційній жовтяниці, синдромі мальабсорбції, целіакії, порушенні функцій тонкого кишечнику, підшлункової залози, резекції тонкої кишки, тривалій діареї, дизентерії, хворобі Крона, спру, виразковому коліті, парентеральному харчуванні, у новонароджених, що одержують незбагачені суміші, або тих, які знаходяться виключно на грудному вигодовуванні;

- Кровотечі при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, кровоточивість та гіпопротромбінемія, зумовлені жовтяницею, передозуванням феніліну, неодикумарину, інших антикоагулянтів - антагоністів вітаміну К;

- Геморагії, пов'язані з передозуванням антикоагулянтів непрямої дії й деяких лікарських засобів (антибіотики, саліцилати, сульфаніламіди, транквілізатори, протитуберкульозні й протиепілептичні препарати);

- Променева хвороба;

- Гепатити, цирози печінки;

- Тромбоцитопенічна пурпура;

- Стійкі гемороїдальні (з розширених вен прямої кишки) і носові кровотечі;

- Кровотечі при туберкульозі легенів, септичних захворюваннях;

- Геморагічний синдром, пов'язаний з гіпопротромбінемією;

- Кровотечі після поранень, травм і хірургічних втручань;

- У складі комплексного лікування дисфункціональних маткових кровотеч, не пов'язаних з органічною патологією, при менорагії;

- Порушення коагуляції внаслідок зниження вмісту чинників II, VII, IX, X, на фоні прийому похідних кумарину і індандіону, саліцилатів, деяких антибіотиків;

- Геморагічна хвороба у новонароджених (профілактика і лікування), в т.ч. у новонароджених високої групи ризику - що народилися від матерів, які отримували антикоагулянти;

- Капілярні і паренхіматозні кровотечі;

- М'язова слабкість;

- Атонія кишечнику;

- Підвищена ламкість судин.

Препарат призначають профілактично на останньому місяці вагітності для попередження кровоточивості у новонароджених, а також при геморагічних явищах у недоношених дітей, маткових передклімактеричних та ювенільних кровотечах, при спонтанній кровоточивості, підготовці до оперативних втручань, при небезпеці кровотечі в післяопераційний період, легеневих кровотечах, при геморагічних явищах на фоні септичних захворювань.

Підвищення згортання крові й утворення тромбів іноді є причиною важких захворювань серцево-судинної системи. Ряд хімічних сполук, що блокують процеси згортання крові, називають антагоністами вітаміну K і використовують у якості лікарських речовин. До цих речовин належать дикумарол і варварин. Обидва препарати блокують утворення тромбіну, і використовуються для лікування гострих кровотеч, тромбофлебітів, інфаркті міокарда.

8. Спосіб застосування вітаміну K та дози

Дорослим препарат вводять внутрішньом'язово. Разова доза - 10-15 мг, добова - 30 мг.

Дітям:

- новонародженим - до 4 мг/добу,

- до 1 року - 2-5 мг/добу,

- до 2 років - 6 мг/добу,

- 3-4 років - 8 мг/добу,

- 5-9 років - 10 мг/добу,

- 10-14 років - 15 мг/добу.

Добова доза може бути розділена на 2-3 введення.

Тривалість лікування - 3-4 дні, після 4-денної перерви курс при необхідності повторюють.

При хірургічних втручаннях з можливою сильною паренхіматозною кровотечею призначають протягом 2-3 днів перед операцією.

9. Побічна дія вітаміну K

Алергічні реакції: гіперемія обличчя, шкірний висип (в т.ч. еритемний, кропив'янка), свербіж шкіри, бронхоспазм.

З боку системи крові: гемолітична анемія, гемоліз у новонароджених дітей з природженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Місцеві реакції: біль і набряк в місці введення, зміна кольору шкіри у вигляді плям при повторних ін'єкціях в одне і те ж місце.

З боку серцево-судинної системи: транзиторне зниження артеріального тиску, тахікардія, «слабке» наповнення пульсу.

Інші: гіпербілірубінемія, жовтяниця (в т. ч. ядерна жовтяниця у грудних дітей), запаморочення, «профузний» піт, зміна смакових відчуттів.

Тромбоемболія, локальна склеродермія.

10. Протипоказання до застосування вітаміну K

Гіперчутливість до компонентів препарату. Гіперкоагуляція (підвищене згортання крові), тромбоемболія. Гемолітична хвороба новонароджених. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжка печінкова недостатність.

11. Передозування вітаміну K та гіпервітаміноз K

Симптоми: гіпервітаміноз вітаміну К, що проявляється гіперпротромбінемією та гіпертромбінемією, гіпербілірубінемією; в поодиноких випадках у дітей розвивається токсикоз, що виявляється судомами.

Лікування: Відміняють препарат. Під контролем показників системи згортання крові призначають антикоагулянти.

12. Особливості застосування вітаміну K

При гемофілії і хворобі Верльгофа застосування вітаміну K неефективне.

Потрібно враховувати, що при застосуванні Вікасолу може мати місце гальмування агрегації тромбоцитів. При гемофілії і тромбоцитопенічній пурпурі препарат неефективний.

Надвеликі дози вітаміну K можуть накопичуватися в організмі й викликати почервоніння й потовиділення.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вікасол належить до препаратів ризику при вагітності. Його призначення можливе, якщо користь для матері перевищує ступінь ризику для плоду.

Профілактичне призначення вітаміну К в III триместрі вагітності неефективно внаслідок низької проникності його крізь плаценту.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

В період лікування препаратом можливе керування автотранспортом і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

13. Взаємодія вітаміну K з іншими лікарськими засобами

Послаблює ефект непрямих антикоагулянтів (в т. ч. похідних кумарину та індандіону). Не впливає на антикоагулянтну активність гепарину. Одночасне призначення з антибіотиками широкого спектра дії, хінідином, хініном, саліцилатами у високих дозах, сульфонамідами потребує збільшення дози вітаміну К. При одночасному призначенні з гемолітичними лікарськими засобами збільшується ризик прояву побічних ефектів.

Вікасол несумісний з сульфаніламідними препаратами, ПАСК, саліцилатами, оксикумарином. Зменшує або блокує антикоагулянтну дію неодикумарину, феніліну. Не сумісний в одному шприці з розчинами лугів і кислот.

14. Препарати вітаміну K

Виробник: ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", м. Київ, Україна.

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій 1% по 1 мл в ампулах №10.

Показання: Патологічні стани, що супроводжуються гіпотромбінемією та кровоточивістю, в т.ч. жовтухи, гострі гепатити, паренхимотзні та капілярні кровотечі, кровотечі при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та ін.

Фармакотерапевтична група: Група вітаміну К.

Література

1. Supplements-K [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vitaminz.su/supplements-K.html

2. pharma-center.kiev.ua [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pharma-center.kiev.ua/view/

3. moz.gov.ua [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.moz.gov.ua/ua/i/

4. darnitsa.ua [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://darnitsa.ua/

5. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гігієна харчування. - М., 1982.

6. Трактат про харчування. - М., 1987.

7. Пивоваренко В.Г. Основи біоорганічної хімії. - К.: Освіта, 1995. - 143 с.

8. Кудряшов Б.А. Витамины, их физиологическое и биохимическое значение. - М.: Московское общество испытателей природы, 1953. - 175 с.

9. Труфанов А.В. Биохимия и физиология витаминов и антивитаминов. - М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1959. - 654 с.

Размещено на Allbest.ru