ЛФК при захворюваннях серцево-судинної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

Міністерство транспорту та зв'язку України

Державний економіко-технологічний університет транспорту

Кафедра Фінанси транспорту

Реферат

на тему

ЛФК при захворюваннях серцево-судинної системи

Виконав:

Студент групи 1-Ф

Лікаренко Я.Я.

Перевірила:

Гуменюк І. Є.

Київ 2010Зміст

Вступ

1. Лікувальна фізкультура

2. Вимоги загального режиму ЛФК

3. Приблизний перелік рекомендованих вправ

4. Лікувальна гімнастика при вроджених вадах серця

Висновки

Список літератури

Вступ

Захворювання серцево-судинної системи є в наш час основною причиною смертності та інвалідності населення економічно розвинених країн.

З кожним роком частота і тяжкість цих хвороб неухильно зростають, все частіше захворювання серця і судин зустрічаються і в молодому, творчо-активному віці.У цьому зв'язку проблема обмеження рухової активності людини все більше привертає увагу спеціалістів різних галузей медицини. Науково-технічний прогрес, що супроводжується бурхливим розвитком техніки, механізацією трудомістких процесів, введенням автоматики, призводить до значного зменшення тяжкої фізичної праці на виробництві.

У сучасних умовах професіональна праця зводиться не до виконання м'язової роботи, а до контролю за складними системами управління, що супроводжується зростанням нервової та емоційної напруги.

Таке становище стає типовою особливістю способу життя сучасної людини у економічно розвинутих країнах. Обмеження м'язових навантажень відноситься не лише до виробничої сфери, а й до побуту. Наслідки урбанізації з різноманітністю транспортних засобів, розвитком побутової техніки, телебачення призводять до гіподинамії, яка сприяє виникненню детренованості організму, наслідки якої проявляються далеко не відразу.

Регулярна фізична активність підвищує фізичну працездатність або тренованість - «спроможність здійснювати фізичні дії, не відчуваючи втоми, і можливість підтримання такої спроможності протягом життя». Фізична тренованість є об'єктивним показником регулярної фізичної активності. Дослідження свідчать, що фізична активність істотно залежить від функціональних можливостей індивіда, рівня його фізичного виховання, побутових, природних умов, способу життя і виду занять.

Питанням взаємозв'язку недостатньої фізичної активності із захворюваністю та смертністю від хвороб системи кровообігу присвячено багато досліджень клінічного, епідеміологічного, патологоанатомічного та експериментального характеру.

Результати їх неоднозначні, інколи - суперечливі: одні з них зазначають про більш високий ризик розвитку серцево-судинних захворювань в осіб «сидячих» професій, інші ж не підтверджують подібних даних.

Різноспрямованість одержаних результатів певною мірою можна пояснити методологічними недоліками проведених досліджень, а саме відсутністю точного кількісного визначення типу рухової активності та відомостей про рівень фізичної активності популяції в цілому.

До хвороб серцево-судинної системи відносяться: дистрофія міокарда, міокардит, ендокардит, пороки серця, перикардит, атеросклероз, ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда), гіпертонічна та гіпотонічні хвороби, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен та ін. Особливої уваги заслуговує ішемічна хвороба серця - хвороба, пов'язана з гострою або хронічною дисфункцією серцевого м'яза внаслідок зменшення постачання міокарда артеріальною кров'ю.

Різновидами ішемічної хвороби є стенокардія та інфаркт міокарда. Ішемічна хвороба протікає підступно, часто у 35-40% випадків) без клінічних симптомів, дає мільйони випадків втрати працездатності.

Поширенню хвороби сприяє ряд факторів зовнішнього та внутрішнього середовища («фактори ризику»). З группи соціально-культурних факторів найбільше значення мають: споживання висококалорійной їжі, багатої на насичених жирами і холестерином (надмірна вага); куріння; «сидячий» (малоактивний) образ життя; стресові умови сучасного життя

З порушень біохімічних і фізіологічних регуляторних механізмів важливе значення мають: гіперхолестеринемия, гіпертрігліцеродемія, ряд форм гіперліпопротейнеміі, порушена толерантність до вуглеводів, артеріальна гіпертонія та ін.

1. Лікувальна фізкультура

Лікувальна фізкультура (ЛФК) - сукупність методів лікування, профілактики та медичної реабілітації, основаних на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених. При їх призначенні лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах і органах. В основі лікувальної дії фізичyих вправ лежать строго дозовані навантаження стосовно хворих і ослаблених.

ЛФК є складовою частиною комплексної кардіологічної реабілітації, яка використовує координоване призначення медичних, соціальних та професійних засобів з метою пристосування хворого до нового способу життя та забезпечення йому можливості досягти високого рівня працездатності.

Лікувально- відновна дія фізичних вправ ґрунтується на їх здатності чинити загально тонізуючу, трофічну, компенсаторно пристосувальну і нормалізуючу дію. Призначення хворому ЛФК підвищує впевненість у доброму прогнозі перебігу захворювання, поліпшує його психоемоційний стан. Під час виконання адекватно дібраних фізичних вправ, які відповідають можливостям серцево-судинної системи, відбувається формування тимчасових зв'язків між м'язовим апаратом і системами, що забезпечують перебіг цієї реакції (серцево-судинна, дихальна, кров та ін.).

Ці зв'язки виникають на основі рефлекторного принципу координації за участю моторних структур кори, стріопалідарної системи, довгастого, середнього мозку та сегментарного рівня спинного мозку, з вибірковим включенням відповідних м'язових груп та підключенням вегетативних центрів регуляції серцево-судинної, дихальної систем та ін.

Завдання ЛФК:

1. Поліпшити коронарний та периферичний кровообіг, обмінні процеси в міокарді, перекачування крові й скоротливу здатність серцевого м'яза.

2. Економізувати діяльність міокарда з метою знизити потреби кисню.

3. Стимулювати екстракардіальні фактори кровообігу.

4. Запобігти прогресуванню атеросклерозу та розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, порушення ритму і провідності, недостатність кровообігу та інші.

5. Підвищити толерантність до фізичних навантажень, зменшити прийом препаратів судинорозширювальної дії.

Розрізняють такі види тренування:

1. Загальне - для зміцнення і оздоровлення організму в цілому.

2. Спеціальне - спрямоване на усунення порушених функцій певних систем та органів.

Гімнастичні вправи класифікуються:

a) по анатомічному принципі - для конкретних м'язових груп (м'язи рук, ніг, дихальні і т.д.),

b) по самостійності - активні (виконуються повністю самим хворим) і пасивні (виконуються хворим з порушеною руховою функцією за допомогою здорової кінцівки, або за допомогою методиста).

Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад: заходів, для зміцнення м'язів живота - вправи в положенні стоячи, сидячи і лежачи), в результаті яких організм адаптується до поступово зростаючим навантаженням і коригує (вирівнює), викликані захворюванням порушення.

Призначає лікувальну фізкультуру лікуючий лікар, а лікар-фахівець з ЛФК визначає методику занять.

Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках - лікар з ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної терапії хворих, прискорює терміни видужання і попереджає подальше прогресування захворювання. Самостійно починати заняття ЛФК не слід, так як це може призвести до погіршення стану, методика занять, призначена лікарем, повинна суворо дотримуватися.

2. Вимоги загального режиму ЛФК

Широке поширення захворювань серцево-судинної системи настійно вимагає перш за все інтенсифікації масових профілактичних заходів як у вигляді первинної, так і у вигляді вторинної профілактики. Первинна профілактика передбачає запобігання соціальним захворюванням серця у осіб зовні здорових, без обсягів об'єктивних і суб'єктивних ознак захворювання, але мають ті чи інші фактори ризику; вторинна профілактика - попередження прогресування і ускладнень захворювань серця.

Раціональна фізична культура є невід'ємною складовою частиною як первинної, так і вторинної профілактики. Відомо, що під впливом фізичних вправ помітно збільшується толерантність до фізичного навантаження; поліпшуються функціональний стан і скорочувальна функція міокарда, підвищується коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; поліпшується колатеральний кровообіг; зменшуються секреція катехоламінів, вміст ліпідів і загального холестерину в крові; поліпшується периферичний кровообіг та ін.

Вважають, що фізична активність затримує розвиток коронарного атеросклерозу у віці після 40 років, веде до підвищення активності антизсідальної системи крові, попереджаючи тромбовим ускладнення, і таким чином попереджає і усуває прояв більшості факторів ризику основних хвороб серця.

Роль фізичних вправ не обмежується профілактикою захворювань серцево-судинної системи. Фізичні вправи мають велике значення і для лікування цих захворювань. Заняття лікувальною фізичною культурою підвищують інтенсивність протікання всіх фізіологічних процесів в організмі. Така тонізуюча дія вправ покращує його життєдіяльність і має особливо важливе значення при обмеженій рухової активності. Фізичні вправи поліпшують трофічні процеси в міокарді, збільшують кровотік і активізують обмін речовин. У результаті серцевий м'яз поступово укріплюється,підвищується її скоротлива здатність. Поліпшення обміну речовин в організмі внаслідок стимуляції окислювальних процесів затримує, а при на-кових проявах викликає зворотний розвиток атеросклерозу. Вправи для дрібних м'язових груп викликають розширення артеріол, що знижує периферійний опір артеріального кровотоку. Робота серця полегшується також завдяки поліпшенню руху крові по венах при ритмічній зміні скорочення і розслаблення м'язів (м'язовий насос), при виконанні дихальних вправ.

Дія їх пояснюється збільшенням внутригрудного тиску. Під час вдиху воно знижується посилюється присмоктує діяльність грудної клітини, підвищується при цьому черевне тиск підсилює потік крові з черевної порожнини в грудну. Під час видиху полегшується просування венозної крові з нижніх кінцівок, так як черевний тиск при цьому знижується.

Нормалізація функцій досягається поступовим та обережним тренуванням, за допомогою якої вдається відновити порушену хворобою і вимушеним спокоєм координацію в роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Фізичні вправи, що відповідають можливостям серцево-судинної системи, сприяють відновленню моторно-вісцеральних рефлексів. Реакції її на м'язову роботу стають адекватними. Методика лікувальної фізичної культури залежить від особливостей протікання захворювання і ступеня недостатності загального та вінцевого кровообігу. При підборі фізичних вправ, вихідних положень, величини навантаження необхідно враховувати руховий режим, призначений хворому.

При важких проявах захворювання, вираженої недостатності серця або вінцевого кровообігу лікувальна фізична культура сприяє компенсації ос-ослабленням функції серця, лікування основного захворювання та поліпшення периферичного кровообігу. Для цього використовуються фізичні вправи, що використовують несердечні фактори кровообігу: вправи для дісталевих сегментів кінцівок, дихальні вправи і вправи для розслаблення м'язів. У більшості хворих вони викликають уповільнення пульсу і зниження артеріального тиску. При легких формах захворювання, гострих хворобах у стадії одужання і компенсованих хронічних захворюваннях лікувальна фізична культура сприяє підвищення функціональних особливостей серцево-судинної системи. Застосовуються вправи для середніх і великих м'язових груп поступово підвищується дозування. Такі вправи збільшують пульс і збільшують кровотік.

При недостатності кровообігу 3-го ступеня застосовуються фізичні вправи для дрібних і середніх м'язових груп. Вправи у великих суглобах кінцівок виконуються з неповною амплітудою, іноді за допомогою інструктора. Вправи для тулуба застосовуються тільки у вигляді повороту на правий бік і невисокого підведення тазу. Темп виконання вправ - повільний, число повторень 3-6 разів. Статичні дихальні вправи виконуються без посилено дихання. Заняття поєднуються з легким масажем гомілок.

3. Приблизний перелік рекомендованих вправ

Ранкова гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий стан після пробудження, підтримці високого рівня працездатності Протягом трудового дня, вдосконаленню координації нервово-м'язового апарату, діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Під час ранкової гімнастики і подальших водних процедур активізується діяльність шкірних і м'язових рецепторів, вестибулярного апарату, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функцій опорно-рухового апарату і внутрішніх органів. Перелік вправ:

a) лежачи на спині:

1. Дугами вперед руки ,вгору-вдих, руки через сторони вниз - видих.

2. Піднімання зігнутих в колінах, ніг - видих, опускання прямих ніг - вдих.

3. Відведення та приведення піднятої ноги.

4. Імітація рухів ніг при їзді на велосипеді. Дихання довільне.

5. Перехід в положення сидячи за допомогою і без допомоги рук.

b) стоячи:

1. Руки в замок долонями вгору, ногу назад на носок, прогнутися - вдих, і. п. - видих.

2. Руки в замок долонями вгору, нахил тулуба в бік, однойменну ногу в сторону - вдих, і. п. - видох.

3. Руки зігнуті перед грудьми, пружинисті відведення рук назад.

4. Руки на пояс, кругові рухи тулубом.

5. Руки в сторони - вдих, нахил вперед, кисті руки-торкалися колін -видих.

6. Махати ногою вперед-назад. Дихання довільне.

7. Присідання,руки вперед - видих, і. п. - вдих.

8. Ходьба звичайна на шкарпетках, з високим підніманням колін.

Перехід у положення сидячи зі спущеними ногами. З положення лежачи на правому боці, ноги зігнуті в колінних і тазостегнових суглобах, ліва рука на поясі - одночасно опускаючи ноги, правою рукою взяти за основу об край ліжка або взятися за нього - вдих, прийняти положення сидячи зі спущеними, ногами - видих. Темп середній. Перехід в положення стоячи. З положення сидячи, руки на поясі або права рука на поясі, а ліва спирається об стілець або при ліжковий столик - нахилити тулуб вперед, тримаючи голову прямо, зробити вдих і на видиху встати.

Перехід з положення стоячи в положення сидячи. Руки на поясі або права на поясі, а ліва спирається об спинку стільця або край столу,нахилити тулуб уперед за рахунок згинання в тазостегнових суглобах і на видиху сісти. Ходьба без задишки. Руки на поясі. Повільно підняти одну ногу - «видих, опустити попереду себе - вдих, те ж іншою ногою, просуваючись таким чином вперед. Вправу виконувати 6-8 разів, поступово, протягом декількох днів, збільшуючи «пройдене» відстань. Після того як відновиться нормальний ритм дихання, приступайте до такої ходьби - спочатку 2 кроки на видиху, 4 потім, 6, 8 кроків на видиху, потім переходите до звичайної ходьби. Ходьба по сходах без задишки. Ліва рука на поясі або на перилах сходів, права опущена. Повільно опустити на видиху праву ногу на сходинку нижче і приставити до неї ліву: вдих - під час паузи, коли обидві ноги стоять на одній сходинці, також на видиху опустити ліву ногу і приставити до неї праву. Підніматися вгору по сходах також на видиху, поперемінно ставлячи одну ногу на сходинку і приставляючи до неї іншу. Вдих робити, коли обидві ноги стоять на одній сходинці. Ходіть приставним кроком вниз по сходах до тих пір, поки не відчуєте, що дихаєте вільно і можете на видиху спуститися відразу на 4-6 сходинки. Підніматися вгору по сходах рекомендується також на видиху ,не по прямій, а по діагоналі,ставлячи стопи не перпендикулярно сходинці,а навскоси.

Заняття ЛФК із хворими на ішемічну хворобу серця проводять у кардіологічному стаціонарі, призначаючи навантаження малої інтенсивності -- 50% від індивідуальної порогової ЧСС(частота сердечних скорочень).

Під час занять ЛФК із хворими ,ЧСС може сягати 100--105 за 1 хв, на пік навантаження припадає 125-135 скорочень за 1 хв. У хворих,ЧСС під час навантажень може сягати 105--110 за 1 хв та 135--145 припадає на «пік» навантаження До закінчення перебування в стаціонарі хворі повинні засвоїти ходьбу в темпі 3--4 км/год, тренування на велотренажері. Щоб уникнути перевантажень, користуються тренувальним рівнем ЧСС, який становить 70--90 % від Індивідуальної порогової ЧСС .До початку заняття проводять опитування хворого, його огляд, визначають ЧСС, артеріальний тиск, знімають ЕКГ, оцінюють функціональні можливості.

Заняття ЛФК припиняють, якщо з'являється приступ стенокардії. Про ефективність занять ЛФК свідчить поліпшення загального стану хворого, ліквідація приступів стенокардії або їх зниження, відсутність ознак серцевої недостатності, зменшення реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження, відновлення працездатності і можлива відмова від керонаророзширювальних засобів або зменшення їх дози.

Унаслідок виконання фізичних вправ удосконалюються мікронасосні властивості скелетних м'язів та міокарда. Завдяки цьому механізмові здійснюється 2 функції: внутрішня--самозабезпечення кров'ю скелетних м'язів і міокарда, та зовнішня -- підсмоктування артеріальної крові, проштовхування по внутрішньо м'язових капілярних судинах та нагнітання венозної крові з потенційною силою, яка перевищує максимальний артеріальний тиск. Скелетні м'язи являють собою периферичне сердце і разом з іншими екстракардіальними насосами -- грудним, черевним, діафрагмальним,-- а також венозними помпами допомагають серцю забезпечити нормальну циркуляцію крові по великому і малому колу кровообігу. Наслідком занять ЛФК є підвищення еластичності судин, зниження периферичного кровообігу.

Під час м'язової діяльності посилюється утворення різних біологічно активних речовин, які справляють стимулюючий вплив на роботу різних органів і систем.

сердце реабілітація гімнастична вправа

4. Лікувальна гімнастика при вроджених вадах серця

Пороки серця - вроджені чи набуті аномалії і деформації клапанів серця, отворів або перегородок між камерами серця,, що порушують внутрішньосерцеву і системну гемодинаміку, що призводять до розвитку гострої або хронічної недостатності кровообігу. До вроджених пороків серця відносять також вади розвитку магістральних судин аорти, легеневої артерії. Набуті пороки серця виникають найчастіше внаслідок ревматизму, ревматоїдних хвороб, атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, інфекційного ендокардиту. Рідше внаслідок травматичних вражень. Зустрічаються пошкодження перегородок, що виникають внаслідок внутрішньо серцевих лікувальних і діагностичних маніпуляцій, так звані і атрогені. Вроджені вади серця виникають у період його ембріонального розвитку, на частоту їх виникнення впливають багато недостатньо вивчені фактори, а відношення між різними формами виявляється достатнім,але постійним.

Найчастіші - дефект міжпередсердної перегородки, дефект міжшлуночкової перегородки, відкритий аортальна протока, стеноз перешийка аорти. Ніякі аномалії несумісні з життям, інші важко проявляють себе в перші години, дні чи місяці життя, і доля дитини залежить від можливої хірургічної корекції, з третіми людина може дожити до зрілого віку і навіть до старості (до 100 років). Частота набутих вад серця у нашій країні та інших економічно розвинених країнах різко знизилася завдяки ефективній профілактиці і лікуванню ревматізмів.

У країнах, де поширена наркоманія, підвищена частота вад клапанів, де осідає інфекція в результаті внутрішньовенного введення нестерильних наркотичних засобів. Формування набутих вад серця обумовлено деформацією і кальцинозом уражених стулок клапанів, фіброзних кілець, хорд.

Консервативне лікування як вроджених, так і набутих вад серця безуспішне, але хірургічна операція, як активне втручання, може проводитися лише за наявності відповідних показань. Необхідно вчасно визначити обсяг і граничний характер допустимих навантажень, а також форми тренувальногорежиму. Лікувальна фізкультура застосовується в післяопераційному періоді.

У гострому періоді (палатний або домашній режим) лікувальна гімнастика виконується лежачи, потім сидячи. Поступового,але руховий режим розширюється: застосовується ходьба. У період одужання лікувальна фізкультура - ефективний засіб реабілітації (відновного лікуваня). Мета відновлюваного періоду - закріплення досягнутих результатів і відновлення фізичної спроможності пацієнта. Дозована ходьба - основний вид фізичної активності, сприяє відновленню функції серця. Крім того, ходьба, лікувальна фізкультура та інші види ЛФК є ефективним засобом вторинної профілактики захворювань. Людям із захворюваннями серцево-судинної системи необхідно продовжувати заняття фізкультурою, краще циклічними видами - ходьбою, лижами - все життя. При розширенні рухової активності лікувальна гімнастика включає дихальні, розвиваючі та інші вправи.

Висновки

Метод лікувальної фізкультури розглядається як неспецифічний метод загальної терапії. Його цінності полягає в тому, що він по своїй сутності має не локальну дію, а викликає реактивні зміни всього організму.

Адекватні фізичні вправи покращують кровопостачання серцевого м'яза за рахунок розкриття резервних капілярів в міокарді, позитивно впливають на обмін речовин чи шляхом підвищення окислювально-відновлювальних процесів і, таким чином, прискорюють процеси відновлення в міокарді.

Фізичні вправи сприяють відновленню функціонування міокарду.

М'язова діяльність сприяє тренуванню екстракардіальних факторів кровообігу. Так, фізичні вправи для дрібних м'язових груп, сприяють просуванню крові по венах, діючи як м'язова помпа. Така дія фізичних вправ компенсує недостатність кровообігу.

Мобілізація резервної функції судинної системи покращує циркуляцію крові та лімфи, що сприяє зменшенню застійних явищ в організмі.

При виконанні спеціальних дихальних вправ ,понижується внутрішньо грудний тиск і збільшується присмоктуюча здатність грудної клітки внаслідок чого покращується надходження крові по венах до серця (правого передсердя). Одночасно підвищується тиск в брюшній порожнині, понижує застійні явища у внутрішніх органах.

При м'язовій діяльності понижується тонус дрібних артерій, внаслідок чого розкриваються резервні капіляри, що покращують обмін між кров'ю і тканинами та понижує периферійний опір току крові, полегшуючи роботу серця. При скороченні м'язів посилюється кровоток по венах, а при розслаблені - полегшується перехід крові в капілярне русло.

Дозовані фізичні вправи підвищують тонус блукаючого нерва та продукцію гормонів, які понижують артеріальний тиск. Дихальні вправи з подовженим видихом та сповільненням дихання через нервово-рефлекторні механізми мають току ж дію.

При недостатності клапанів з причини зморщування його перегородок, вони не закривають повністю отвір і кров повертається у зворотному напрямку. Щоби перекачати необхідну для організму кров, серцевий м'яз витрачає додаткові зусилля і поступово гіпертрофується, що може добре компенсувати цю ваду.

Слід відзначити, що пролапс нейтрального клапана вимагає особливої обережності у підборі фізичних вправ та значних обмежень навантаження.

При цьому підвищення фізичних навантажень та застосування засобів фізичного виховання відповідають загальноприйнятій методиці.

Список літератури

1. Діагностика та лікування внутрішніх хвороб. У 3 т. Т.1 Хвороби серцево-судинної системи, ревматичні хвороби / / Керівництво для лікарів / За заг. ред. Ф. І. Комарова. 2-е вид., Стер. М.: Медицина; 1996.-560 с.

2. Мінкін Р.Б. Хвороби серцево-судинної системи. СПб.: Акація, 1994.-273 с.

3. Бадалян Л.О. Спадкові хвороби у дітей. М.: Медицина, 1971.-367 с.

4. Дубровський В.І. Лікувальна фізична культура. М., Владос, 1999.-607 с.

Размещено на Allbest.ru