План

Вступ

1. Вплив взуття на стан опорно-рухової системи

2. Види плоскостопості

3. Ознаки плоскостопості

4. Лікування плоскостопості

5. Комплекс вправ при плоскостопості

6. Фізкультура при плоскостопості

Висновок

Вступ

Проблеми профілактики і виправлення порушень постави і стопи ще далекі від повного вирішення і дуже актуальні. Сучасне вчення про реабілітацію хворих з функціональним і статичним порушеннями органів опори і руху виходить за рамки вузької спеціальності.

Серед порушень органів опорно-рухового апарату людини, є такі, які розвиваються поступово, проте дуже часто бувають причиною різних страждань і нерідко призводять до інвалідності. Дослідження багатьох фахівців свідчать, що одним із найпоширеніших захворювань є плоска стопа, яка спостерігається у 40-50% дорослих і дітей.

Стопа складається із дрібних кісточок, з'єднаних між собою зв'язками і м'язами, що утворюють два упругих склепіння - свого роду ресори, пружні при ходьбі - повздовжні і поперечні. Пластичність і легкість ходи, здатність стопи витримувати значні поштовхи під час трибків і бігу визначаються формою її кістяка і функцією м'язово-зв'язкового апарату.

Нормальна будова стопи передбачає наявність поперечного та повздовжнього склепіння. Поперечне склепіння утворене другим рядом кісток передплесни і основою плесневих кісток. Йому особливого значення надають у спортсменів.

Повздовжнє склепіння ділиться на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє - утворене п'ятковою кісткою, таранною, човноподібною, двома клиноподібними і трьома плесневими - виконує ресорну функцію. Висота внутрішнього склепіння вимірюється до горбика човноподібної кістки і при нормальній формі стопи дорівнює не менше, як 4 см. Зовнішнє склепіння утворене п'ятковою кісткою, кубоподібною і двома плесневими. Його висота - 2 см. виконує опорну функцію.

При масових обстеженнях надають перевагу лише висоті внутрішнього повздовжнього склепіння. Від його розвитку, як встановив Чижин, залежить форма стопи. Вона буває: нормальна, сплющена, плоска.

Функціональна здатність стопи визначається станом зв'язкового апарату та м'язів і сухожилок, які приймають участь у зміцненні кісткових елементів стопи. Склепіння утворюється зв'язками стопи, м'язами стопи і гомілки. Особливо важлива роль зв'язок, розташованих повздовж вісі стопи. Натяжіння зв'язкового апарату, в свою чергу, залежить від активного напруження м'язів. Натяжіння зв'язкового апарату, в свою чергу, залежить від активного напруження м'язів. Тому, стан м'язів підошовної сторони стопи (згиначі пальців) а також м'язів гомілки, зокрема тих, які прикріплюються до човноподібної кістки (передній та задній великогомілкові) та до кісток плесни (довгий і короткий малогомілкові м'язи) та забезпечують згинання стопи набувають особливого значення.

Плоскостопість - це зменшення склепіння стопи, пронація п'ятки та супінаційна контрактура переднього відділу. Плоскостопість буває повздовжня і поперечна. По статистиці плоскостопість відмічається у 7-8% 6-7 річних дітей і більше половини у дорослих людей.

Деформація у вигляді плоскої стопи дуже негативно впливає на організм оскільки це захворювання порушує ресорну та амортизаційну функції склепіння стопи. Струси та вібрації під час ходьби, бігу та інших рухів передаються внутрішнім органам, що призводить до порушення їх функції. Струси хребта і головного мозку спричиняють мікротравми і головну біль, підвищену втомлюваність, загальне нездужання, що звичайно знижує працездатність, або призводить до її втрати.

Заслуговує на увагу і той факт, що між плоскою стопою і правильною поставою існує певний зв'язок. Неправильне положення тіла, ніг і стоп разом з несприятливим впливом навколишнього середовища може спричинити, розвиток деформацій і захворювання постави.

1. Вплив взуття на стан - опорно рухової системи

Значним чином на стан опорно-рухової системи вливає взуття. Наслідком носіння неякісного взуття є викривлення стопи, плоскостопість, порушення нормального кровообігу. Взуття на високому підборі призводить до погіршення постави, викривлення пальців, перенапруги подколенних сухожиль. При цьому кожне з перерахованих відхилень від нормального функціонування організму може бути лише відправною точкою до появи більш небезпечних захворювань. Розглянемо причинно-наслідковий зв'язок між носінням нераціонального взуття та деякими захворюваннями.

Підлітковий вік - період онтогенезу, що займає проміжне положення між дитинством і молодим (приблизно від 11 до 15 років). В біологічному відношенні він є одним із критичних, які характеризуються потужними ендокринними перебудовами, що роблять організм підлітка особливо чутливим довпливу шкідливих факторів. Як уже згадувалося, одне з перших місць серед специфічних захворювань дітей та підлітків займають порушення функцій опорно-рухового апарату, постави. Однією з причин порушення постави і неправильного функціонування хребта та його структури у дітей та підлітків є носіння неякісного взуття, сприяє деформації стоп. Адже між стопою і хребтом існує прямий зв'язок. Не менш ніж у 80% населення виникають проблеми опорно-рухового апарату, які прямо або опосередковано пов'язані з деформаціями стопи.

Стопи є «фундаментом» тіла. Вади фундаменту неминуче викликають перекіс всієї конструкції. Так, при плоскостопість порушується опорна функція нижніх кінцівок, погіршується їх кровопостачання, тому з'являються болю, а іноді й судороги в ногах. Сплющення стопи впливає на положення тазу і хребта, що веде до порушення постави. Порушення постави - це відхилення в положенні хребта. При цьому м'язовий апарат починає неправильно функціонувати, людина погано переносить фізичні навантаження, швидко втомлюється і може скаржитися на болі в спині.

Між «просто» порушеннями постави та хворобами хребта немає чіткої межі. Запущені порушення постави починають впливати на кістки і сприяти формуванню сколіозу - важкої і неприємної хвороби, яка вражає не тільки сам хребет, а й призводить до виникнення проблем з іншими органами та системами тіла. При сколіозі хребет значно викривляєтся, хребці повертаються щодо один одного, змінюється положення лопаток, може утворитися горб.

Крім сколіозу і порушень постави у дітей та підлітків нерідко утворюється кіфоз - захворювання, яке проявляється при різного ступеня сутулості. Воно характеризується своєрідним зовнішнім виглядом дитини, підвищеної стомлюваності, слабкістю м'язів спини, різними больовими проявами. Це призводить до підвищеного тиску на міжхребцевих дисків, і при цьому розвивається остеохондроз. Погана постава знижує запас міцності організму: серце б'ється в тісній грудній клітині, впала грудина і повернені вперед плечі не дають розправитися легким, а випяченний живіт порушує нормальне положення органів черевної порожнини. Зменшення фізіологічних вигинів хребта (плоска спина), особливо в поєднанні з плоскостопість, призводить до постійних мікротравм головного мозку.

2. Види плоскостопості

1. Вроджена плоскостопість; нелегко встановити у дитини молодше 5-6 років, так як в більшості дітей є елементи плоскої стопи. При цьому плоска стопа буває вродженою приблизно в3% випадків плоскостопості.

2. Травматична плоскостопість, може сформуватися після перелому п'яточної кістки чи приплюсневих кісток.

3. Рахітна плоскостопість обумовлена нагрузкою тіла на ослаблені кістки стопи.

4. Паралітична плоска стопа утворюється в результаті паралічу м'язів підошви стопи і других м'язів, частіше всього це являється наслідком поліомієліту і зустрічається рідше.

5. Статична плоскостопість - результат ослаблення м'язів гомілки і стопи зв'язочного апарата кісток.

Причин різні: збільшення маси тіла, робота в стоячому положенні, відсутність фізичних нагрузок і др.

При статичній плоскостопості біль може виникати:

· в підошві, в центрі склепіння і у внутрішньому краї п'ятки;

· в стопі в її центральній частині;

· в м'язах гомілки через нагрузку;

· в колінному і суглобі;

· в стегні;

· в попереку.

3. Ознаки плоскостопості

Біль підсилюється на вечір, часто в області стопи виникає опухлість. Як правило міняється ходьба, вона робиться неуклюжою, носочки розведені в сторони, інколи обмежений об'єм рухів в усіх суглобах стопи. Люди, які страждають плоскостопістю часто втомлюються при ходьбі. При зовнішньому оглядці важко оприділити наявність плоскостопості в початкових стадіях. Для встановлення діагнозу приміняються спеціальні методи, один з них: потрібно намастити ступню яким-небудь жирним кремом і встати (основна стійка: ноги разом) на листок паперу, поставлений на підлогу. Відмічається відбиток стопи - рівним зовнішнім краєм і виямкою по внутрішньому краю.

Потім взяти олівець і домалювати внутрішній край відбитка - провести пряму лінію від подушечки великого пальця ноги до п'ятки. Із самої глибокої точки виямки опустити перпендикуляр до проведеної допоміжної лінії і продовжити його до зовнішнього краю. Вийде лінія, що пересікає всю стопу напоперек. Так ось, пуста порожнистість - намальована самостійно виямка - в нормі повинна займати близько 2/3 цієї лінії. Якщо вона займає половину лінії, то можна сказати про плоскостопість.

4. Лікування плоскостопості

Лікування плоскостопості залежить від ступеня деформації стопи і інколи можлива операція. В початкових стадіях велике значення має: формування правильної ходьби, носіння точно підібраного до ноги взуття, використання різного ортопедичного пристосування, спеціальних втулок. Найважливіше - це спеціальні фізичні вправи, в тому числі ходьба босяком по нерівній поверхні, ходьба на пальцях, стрибки і т.д. Основними принципами являється лімфо і кровообіг, зняти біль в гомілці, стопі, укріпити ослаблені м'язи. Для цього назначають спеціальні вправи і масаж. Масаж проводиться в положенні хворого на спині і на животі. Масують всі пальці, особливо перший, стопу з акцентом на внутрішній її край, гомілку, особливо її поверхню.

Лікування в основі своїй консервативне і комплексне, в ньому провідне місце посідають лікувальна гімнастика, масаж і фізіотерапія. Спеціальні фізичні вправи зміцнюють м'язи, які підтримують склепіння стопи, сприяють натягуванню зв'язкового апарату, коригують хибну постанову стоп, виховують стереотип правильного положення всього тіла і нижніх кінцівок під час стояння, сидіння і ходьби, зміцнюють організм, поліпшують обмін речовин, активізують руховий режим. Особливе місце належить спеціальним вправам, які спрямовані на виправлення деформації стопи.

На початку курсу лікування вправи виконують у вихідному положенні сидячи або лежачи, що виключає вплив ваги, тіла на склепіння стопи, коли м'язи ще недостатньо зміцніли. Надалі призначаються вправи з вихідного положення стоячи або в ходьбі, які надають змогу, крім тренування і зміцнення м'язів коригувати склепіння стоп і вальгусне встановлення їх. Всі ці вправи рекомендується включати в режим дня дітей (ранкова гігієнічна гімнастика, уроки фізкультури в школі, спеціальні вправи для домашніх занять і процедура лікувальної гімнастики). Для зміцнення м'язів, які активно беруть участь у підтриманні нормальної висоти склепінь, крім лікувальної гімнастики, треба застосовувати вправи. які необхідні в природних умовах, - ходьбу босоніж по пухкій землі, піску, колоді, лазіння по канату, жердині, підгрібання піску стопами, плавання.

Під час лікування і для профілактики плоских стоп широко застосовують масаж. Особливо він показаний при появі болю і втоми в ногах після довгого стояння, ходіння, наприкінці дня. Лікувальний масаж належить до найбільш адекватних фізіологічних методів впливу на організм дитини з патологією стопи. Особливо важливу роль він відіграє у відновному лікуванні, бо сприяє нормалізуванню порушених функцій та зміцненню захисних сил організму. Масаж має широкий спектр дії на організм, з якого слід виділити, як найбільш важливі, вплив на макро - і мікро-циркуляцію, регулювання тонусу м'язів і функції з'єднувальної тканини, дію на больові рецептори - гіпоальгезію та седативний ефект. Крім нервово-рефлекторної дії масажу на організм, слід відзначити його безпосередній механічний тиск на м'які тканини стопи дитини, що сприяє утворенню в шкірі і м'язах високоактивних хімічних речовин (гістомін, ацетил-холін), які спричинюють розширення капілярів і забезпечують мобілізацію захисних сил організму дитини. Масаж проводять курсами протягом 1,5-2 місяців, тривалість однієї процедури - 10-15 хв.

Усі згадані заходи дуже важливі під час лікування плоскостопості, але необхідно знати і пам'ятати, що лікувати вже сформовану плоскостопість значно складніше, ніж застерегти появу цієї патології. У цьому разі спеціальні фізичні вправи і масаж просто необхідні, оскільки в основі профілактики плоскостопості лежать зміцнення м'язово-зв'язкового станату стопи, підвищення тонусу і сили м'язів стопи і гомілки.

Застосовуються всі прийоми масажу. На передній поверхні гомілки не проводять вібраційні прийоми і обмежуються розминанням. Коригуючі вправи, тобто вправи для укріплення м'язів, які підтримують внутрішнє склепіння стопи, спочатку пасивні, а потім активні. Це тильне згинання стопи, повороти її в внутрішню сторону, приведення, сковзкі рухи стопи одної ноги по гомілці другої, збирання пальцями ніг дрібні предмети, згинання і розгинання пальців ніг, присідання на поперечно лежачій палиці, катання малого м'яча і ін. Відтягувати носочки стоп на себе і одночасно поворот їх назовні.

5. Комплекс вправ при плоскостопості

1. Відривати від опори п'ятки (почергово і одночасно) при цьому носки ніг торкаються опори.

2. Ноги зігнуті в колінах, коліна і стегна розведені, торкаються стопи одна до одної підошвами. Розвести і звести п'ятки з опором на пальці ніг (“хлопати пальцями”).

3. Сковзящі рух стопи однієї ноги по гомілці другої, захоплюючи її. ВП сидячи на стільці. Ноги зігнуті в колінах стопи паралельні одна до одної (разом чи на ширині ).

4. Відривати від підлоги п'ятки (одночасно і почергово).

5. Припідняти п'ятку однієї ноги і одночасно - носочок другої.

6. Відривати від підлоги носочки ніг (одночасно і почергово).

7. Покласти гомілку однієї ноги на коліно іншої, зробити кругові рухи стопою за годинником стрілкою і проти.

8. Захоплювати і перекладати дрібні предмети пальцями стоп.

9. Переміщення способом гусениці: зігнути пальці ніг, підтягнути до них п'ятки, випрямити пальці, знову зігнути і т.д. (одночасно і почергово).

10. ВП сидячи по-турецьки. Підігнути пальці стоп і нахиляючи тулуб вперед, встати з опорою на бокову поверхню стоп.

ВП: стоячи, стопи паралельно одна до одної на ширині ступні, руки на пояс.

12. а) Піднятися на носочки і опуститися на всю стопу.

б) почергово відривати від підлоги п'ятки.

13. а) Встати на п'ятки, опустити на всю стопу.

б) почергово піднімати пальці лівої і правої ніг.

14. Перенести центр важкості на зовнішній край стопи, вернутися в ВП.

15. Напівприсядки і присідання на носочках6 а) руки в сторони; б) руки вверх; в) руки вперед.

16. ВП: стоячи на гімнастичній палці (палка поперек стопи, стопи паралельно одна до одної). Напівприсідання і присідання.

Ходьба:

· на носках;

· на зовнішньому склепінні стопи;

· на носках з напівзігнутими колінами;

· на носочках з високим підніманням колін;

· по ребристій дошці, по скошеній поверхні (вниз) по похилій площині (вверх, вниз).

Всі вправи повторюються 10-12 раз.

Комплекс вправ для профілактики і лікування плоскостопості у дітей.

1. Качати веред - назад м'яч, спочатку однією ногою, а потім другою.

2. Сидячи на підлозі з зігнутими ногами (п'ятки щільно прилягають до підлоги і не відриваються).

3. ВП - те саме з витягнутими ногами (коліна випрямлені). Великим пальцем ноги в напрямку від великого пальця до коліна. Зробити 3-4 поглажу4вання кожної ноги.

4. З зігнутими колінами, збирати пальцями дрібні предмети.

5. Затиснути пальцями ніг олівець, малювати на листку паперу різні фігури, притримуючи папір іншою ногою.

6. Сидячи на підлозі з зігнутими колінами стопи притиснути до підлоги. Підігнути пальці ніг і одночасно підтягнути п'ятку вперед до пальців, потім пальці розпрямити і т.д. Виконувати двома ногами.

7. Сидячи на підлозі, ноги зігнути в колінах, коліна злегка розведені, підошви одна до одної. Випрямляти ноги до тих пір, поки є можливість тримати, обнявши один до одного і пальці і п'ятки.

8. Сидячи на підлозі з випрямленими колінами, писати ступнями коло в двох напрямках.

9. Сидячи на підлозі з зігнутими колінами не торкатися п'ятками підлоги, рухати ступнями вверх-вниз, торкаючись підлоги тільки пальцями, коліна випрямляти.

10. Сидячи на стільці, зводити і розводити п'ятки, не відриваючи п'яток від підлоги.

11. Обхватити м'яч стопами і припідняти його.

12. Ходьба на носочках, на п'ятках, на зовнішньому краю стопи.

13. Ходьба по ребристій поверхні.

14. Зжимати резинову грушу.

15. Ходьба напівприсядки “по-качачому”.

6. Фізкультура при плоскостопості

Деякі автори вважають заняття плаванням одним з основних засобів у профілактиці і лікуванні плоскостопості і рекомендують плавання в ластах стилем «кроль» для посилення впливу на м'язи стопи. Тренувальний вплив на м'язи стопи може бути досягнуто при зануренні у теплу воду з використанням різних вантажів і поплавців, при ходьбі у воді з різною швидкістю і при форсованій розробці рухів у суглобах нижніх кінцівок, тому що гідростатичні властивості води дозволяють проводити навчання в умовах максимального зниження гравітаційного навантаження на опорно-руховий апарат.

У процесі фізичного виховання при плоскостопості необхідно виключати вправи, що сприяють перевантаженню стоп: носіння вантажу, тривале стояння; вправи, які передбачають широку постановку стоп та розведення пальців ніг, ходьбу на внутрішній частині стопи, що супроводжується збільшенням навантаження на зв'язковий апарат внутрішнього краю стопи.

Лікувальна фізична культура застосовується при всіх видах плоскостопості.

Її завдання:

· Зміцнення всього організму,

· підвищення силової витривалості м'язів нижніх кінцівок;

· усунення вальгусної постановки п'ятки і збільшення висоти склепінь стопи;

· виховання і закріплення стереотипу правильної постави тіла та нижніх кінцівок при стоянні і ходьбі.

Заняття по корекції плоскостопості проводять у три періоди: ввідний, основний і заключний.

Усі згадані заходи дуже важливі під час лікування плоскостопості, але необхідно знати і пам'ятати, що лікувати вже сформовану плоскостопість значно складніше, ніж застерегти появу цієї патології. У цьому разі спеціальні фізичні вправи і масаж просто необхідні, оскільки в основі профілактики плоскостопості лежать зміцнення м'язово-зв'язкового станату стопи, підвищення тонусу і сили м'язів стопи і гомілки.

Висновок:

Всі ці вправи направлені на укріплення великих гомілкових м'язів та згиначів пальців.

Крім того, хворий повинен носити супінатор, який підтримує внутрішнє склепіння стопи.

Для оздоровлення рекомендуються ті види спорту, які не зв'язані з перевантаженням нижніх кінцівок, наприклад плавання. Таким чином, систематичне використання спеціальних фізичних вправ і комплексних порад з профілактики дають змогу запобігти плоскостопості або стабілізувати процес деформації, зняти біль у м'язах і суглобах і підвищити можливості всього опорно-рухового апарату.

Література