Ускладнення хронічної виразки.

При виразковій хворобі виникають наступні ускладнення хронічної виразки:

1. Виразково-деструктивні (кровотечі, прободіння);

2. Запальні (гастрит, дуоденіт, перигастрит, перидуоденіт);

3. Виразково-рубцеві (звуження початкового і кінцевого відділів шлунка, деформація шлунка);

4. Малігнізація виразки (розвиток раку з виразки);

5. Комбіновані ускладнення.

Кровотечі виникають в зв'язку з роз'їданням стінок судин, тому вони виникають, як правило, в період загострення виразкової хвороби. Кров частково залишається в шлунку, і частково виділяється з блювотними масами і випорожненнями. Блювотні маси нагадують кавову гущу. Калові маси стають дьогтеподібними.

Прободіння (перфорація) - виникає також переважно в період загострення виразкової хвороби. Найчастіше перфорують пілоричні виразки. Перфорація виразки веде до перитоніту. Спочатку запалення фіброзне, потім стає фіброзно-гнійне.

Ускладнення запального характеру можуть бути представлені гастритом і дуоденітом, перигастритом і перидуоденітом, в результаті чого виникають спайки в сусідніх органах.

Тяжкі ускладнення виразки виникають в зв'язку з рубцевим стенозом пілоруса. Шлунок розширюється, в ньому затримуються харчові маси, часто буває блювання. Це може призвести до обезводнення організму, збіднення хлоридами і розвитку хлорогідропенічної уремії. Іноді рубець перетягує шлунок в середній частині і розділяє його на дві половини, надаючи шлунку форму пісочного годинника. Малігнізація зустрічається в 15-25 % випадків. Проявляється втратою періодичності і сезонності загострень, а також постійністю болей, прогресуючим зниженням секреторної функції шлунка, анемією, прискоренням ШОЕ.

Серед комбінованих ускладнень найбільш поширеними є перфорація і кровотечі, кровотечі і пенетрація. Перфорація виразки. Клініка характеризується раптовим кинжальним болем в епігастрії, розвитком колаптоїдного стану і перитоніту. Пенетрація представляє собою проникнення виразки за межі стінки шлунка в сусідні органи (у підшлункову залозу, жовчний міхур). Пенетрирують зазвичай виразки задньої стінки шлунка. Пенетрація виразки шлунка в деяких випадках веде до переварювання органу , наприклад підшлункової залози. Клінічно пенетрація характеризується виникненням постійних болей (наприклад, в поперековій ділянці при пенетрації виразки в підшлункову залозу), підвищенням температури тіла до субфібрильних цифр, прискоренням ШОЕ.

Рак шлунка

На основі проведених досліджень встановлено, що рак шлунка займає друге місце серед ракових пухлин, після раку легень. Найбільш часто уражається вік старше 40-45 років, хоча не настільки вже рідко рак шлунка виникає в осіб 30-35-літнього віку і навіть у більш молодих. У чоловіків карциному шлунка виявляють зазвичай у віці 50-75 років. Розвитку раку в шлунку не рідко передують процеси, які називають передракові. Це хронічний гастрит, хронічна виразка і поліпи шлунка (див. додаток 5). Близько 25 % хворих, які страждають хронічним гастритом, особливо з перебудовою слизової оболонки помирають від раку шлунка. Хронічна виразка переходить в рак в 15-25 % випадків. Однак у великої кількості хворих рак щлунку виникає без яких-небудь попередників. Ендоскопічні ознаки недоброякісній виразки:

- сіруватий фон атрофічної слизової оболонки;

- форма неправильна;

- краї нерівні, нечіткі, бугристі, ригідні, можуть бути вкриті поліпоподібними утворюваннями різної форми та величини, які схильні до кровоточивості;

- дно неглибоке, нерівне, бугристе, вкрито сіруватим нальотом;

- спостерігається, як правило, дифузна інфільтрація стінки шлунка та стійка деформація (стенозування) порожнини шлунка у зоні виразки; Ранній рак -- це невелика пухлина (0,5-3 см) , яка не поширюється за межі слизової оболонки і підслизового шару. Ця пухлина рідко дає метастази навіть у реґіонарні лімфатичні вузли. Пухлина росте дуже повільно. Частіше вона розміщується в середньому відділі малої кривини, рідше у пілоричному і проксимальному відділах шлунка. Ранній рак трансформується в розвинений рак. Рак шлунка частіше діагностується саме на цій стадії. При класифікації раку шлунка враховується: локалізація пухлини, характер росту, макроскопічна форма раку, гістологічний тип, наявність і характер метастазів, ускладнення.

В залежності від локалізації раку виділено 6 його видів:

- пілоричний (50 %);

- малої кривизни тіла з переходом на стінки (27 %);

- кардіальний (15 %);

- великої кривизни (3 %);

- фундальний (2 %);

тональний (3 %). Залежно від характеру росту пухлини виділяють декілька макроскопічних форм раку шлунка: 1) рак з експансивним екзофітним ростом -- бляшкоподібний, поліпозний (у тому числі з поліпа шлунка), фунгозний (грибоподібний), первинно-виразкова форма раку, виразка-рак; 2) рак з переважно інфільтративним ендофітним ростом -- інфільтративно-виразковий, дифузний з обмеженим чи тотальним ураженням шлунка; 3) рак з екзоендофітним, або змішаним, ростом. Найчастіше зустрічається рак з екзофітним ростом. За зовнішнім виглядом виділено такі форми раку шлунка:

1. Бляшковий рак (маленький). Зустрічається в 5 % випадків раку шлунка і являється найбільш рідкісною формою , яка протікає безсимптомно, погано розпізнається . Пухлина найчастіше локалізується в пілоричному відділі , на малій або великій кривизні . Має форму бляшки білуватого кольору,довжиною 2-3 см, розміщується в слизовій оболонці і підслизовій основі. Гістологічно бляшковидний рак має форму аденокарциноми. Метастази при бляшковидному раку розвиваються рідше, ніж при інших формах. Ця форма раку часто переходить в поліпозний чи грибоподібний (див. додаток 6, а).

2. Поліпозний рак становить 5 % випадків карцином шлунка. Має вигляд вузла з ворсинчастою поверхнею діаметром 2-3 см, який розміщується на ніжці (див. додаток 6, б). Тканина пухлини сіро-розового або сіро-червоного кольору, багата кровоносними судинами, легко кровоточить. Іноді поліпозний рак розвивається із поліпа шлунка, однак частіше являє наступну фазу екзофітного росту бляшковидного раку.

3. Грибоподібний (фунгозний) рак зустрічається в 10 % випадків. Як і поліпозний рак, він представлений вузлуватим горстистим (рідше з гладкою поверхнею) утворенням, розташованим на короткій широкій основі (див. додаток 6, в). Поверхня пухлинного вузла часто з ерозіями, крововиливами. Пухлина м'яка, сіро-розова або сіро-червона, добре відділена. Фунгозний рак можна розглядати як фазу екзофітного росту поліпозного раку.

4. Виразковий (вкритий виразками) рак. Зустрічається дуже часто (більше ніж в 50 % випадків раку шлунка). Він об'єднує різні по генезису злоякісні виразки шлунка, до яких відносять первинно-виразкову форму раку, блюдцеподібний рак (рак виразка) і рак із хронічної виразки (виразка-рак).

Первинно-виразкова форма раку (див. додаток 7,а) шлунка виявляється рідко. Представлена екзофітним раком з виразкою на самому початку його розвитку, утворенням гострої, а потім хронічної ракової виразки, яку важко відрізнити від виразки - раку.

Блюдцеподібний рак (рак-виразка) (див.додаток 7, б) - одна з найчастіших форм раку шлунка. Являє собою округле утворення , що досягає іноді великих розмірів, з валикоподібними краями і виразкою в центрі. Дном виразки можуть бути сусідні органи, в яких пухлина вростає. Гістологічно блюдцеподібний рак частіше представлений аденокарциномою рідше - слизистою карциномою, ще рідше - фіброзним раком.

Виразка-рак (див. доадток 7, в) розвивається з хронічної довгоіснуючої виразки шлунка, тому вона зустрічається там, де зазвичай локалізується хронічна виразка, тобто на малій кривизні. Відрізняють виразку-рак від блюдцеподібного раку ознаки хронічної виразки: поширене розростання рубцевої тканини, склероз і тромбоз судин, розрушення м'язового шару в рубцевому дні виразки, і накінець зтоншення слизової оболонки довкола виразки. Ці ознаки при малігнізації хронічної виразки залишаються. При блюдцеподібному раку м'язовий шар зберігається, хоча він і буває інфільтрований пухлинними клітинами, а при виразці-раку - порушується рубцевою тканиною. Пухлина росте в одному із країв виразки або вздовж всієї її поверхні. Вона частіше має гістологічну будову аденокарценоми, рідше фіброзного або дрібноклітинного раку.

Інфільтративно-виразковий рак зустрічається в шлунку досить часто. Характерними є виражена канкрозна інфільтрація стінки і виразкові пухлини, які в часовій послідовності можуть конкурувати: в одних випадках це різні виразки масивних ендофітних карцином, в других - ендофітний ріст пухлини із країв злоякісної виразки. Тому морфологія інфільтративного виразкового раку незвичайно різноманітна - це невеликі виразки різної глибини з обширеною інфільтрацією стінки чи великі виразки з горбистим дном і плоскими краями. При гістологічному дослідженні виявляється як аденокарцинома, так і слизистий і дрібноклітинний рак.

5. Дифузний рак (див. додаток 4, г) спостерігається в 20-25 % випадків. Частіше зустрічається у чоловіків. Характерним є те, що при цьому немає окремого вузла пухлини. Він дифузно проростає всі шари на всьому протязі, які в результаті стають щільними, нерівномірними, просвіт порожнини шлунка зменшується . Стінка шлунка стає потовщеною , щільною і нерухомою. Слизова оболонка втрачає свій звичайний рельєф , її поверхня нерівна , складки неоднакової товщини , нерідко з маленькими ерозіями. Ураження шлунка може бути обженим ( в цьому випадку пухлина виникає як правило в пілоричному відділі) або тотальним (пухлина захоплює стінку шлунка на всій протяжності). По мірі росту пухлини стінка шлунка іноді зморщується , розміри її зменшуються , просвіт звужується. Морфологічно пухлина малодиференційована, дуже злоякісна, швидко інфільтрує навколишні органи. Метастазує лімфогенно, часто в ретроградному напрямку в яєчники, надключичні лімфовузли.

Мікроскопічна картина раку шлунка характеризується великою різноманітністю, що пов'язано з різним рівнем диференціації клітин і різним співвідношенням паренхіми-строми в пухлині. За гістологічними ознаками виділяють аденокарциному (залозистий), залозисто-плоскоклітинний рак, плоскоклітинний рак, недиференційований рак. Розрізняють також кишковий та дифузний рак шлунка. Карцинома кишкового типу виникає на фоні дисплазії метаплазованого епітелію кишкового типу і зустрічається в осіб літнього віку. При цьому уражується антральна та кардіальна частини шлунка. Рак шлунка дифузного типу виникає внаслідок дисплазії покривно-ямкового епітелію. Ураження тіла шлунка може бути в молодому віці. Виділяють 4 стадії раку шлунка: I стадія -- невелика, чітко обмежена пухлина (діаметр пухлини не більш 2 см,) , що локалізується в товщі слизової оболонки та підслизового шару. Метастазів у регіонарні лімфатичні вузли немає; II стадія -- діаметр пухлини 4-5 см, пухлина проростає в м'язову оболонку, є одиничні метастази в регіонарні лімфатичні вузли; III стадія -- пухлина значних розмірів, виходить за межі шлунка, спаяна або проростає в суміжні органи. Така ж пухлина менших розмірів, але з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли; IV стадія -- пухлина будь-яких розмірів і будь-якого характеру з віддаленими метастазами. Для раку шлунка характерними є метастази.

Вони зустрічаються в 3/4 - 2/3 випадках. У 1/4 - 1/3 хворих на рак шлунка метастази відсутні. Це свідчить про те, що рак шлунка довгий час може залишатись “чисто місцевим процесом”.

Рак шлунка метастазує різними шляхами, серед яких найбільше значення мають лімфогенний, гематогенний і імплантаційний (контактний) шляхи.

Основну роль в поширенні пухлини відіграє лімфогенний шлях.

3.3 Основні причини та шляхи розвитку захворювань шлунка

Гастрит. Гострий гастрит -- гостре запалення слизової оболонки шлунка неінфекційної етіології. Причинами захворювання найчастіше є огріхи в дієті: недоброякісна, груба, гостра їжа, а також їжа, забруднена бактеріями і токсинами, надмірне вживання жирних або солодких страв, великої кількості незрілих фруктів і ягід, дуже холодна або гаряча їжа. Гастрит може виникати при отруєннях хімічними речовинами (кислотами, лугами), внаслідок приймання деяких лікарських засобів (ацетилсаліцилової кислоти, цитостатиків та інших) або надходження до організму харчових алергенів, до яких є індивідуальна підвищена чутливість. Гострий гастрит розвивається і при деяких гострих інфекційних захворюваннях (кір, грип).

Переподразнення інтерорецепторів шлунка неадекватними харчовими подразниками веде спочатку до посилення секреції, а потім до її пригнічення, спазму воротаря і блювання. Початок захворювання гострий. Через кілька годин після приймання їжі виникає відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота, блювання, біль у животі. Блювотні маси містять частково перетравлену їжу. Блювання найчастіше дає полегшення. З'являються головний біль, слабкість, млявість. Язик сухий, з білувато-сірим нальотом. Апетит знижений. Випорожнення нестійкі. Температура тіла субфібрильна, рідше висока. Іноді тахікардія, глухість серцевих тонів, непритомність. При своєчасному і правильному лікуванні через 1--3 дні настає клінічне видужання. Прогноз сприятливий. Хронічний гастрит Захворювання поліетіологічне, розвивається внаслідок впливу на слизову оболонку шлунка ряду несприятливих факторів. Мають значення порушення режиму харчування з тривалими проміжками між прийманням їжі, сухоїдіння, вживання недоброякісної, грубої або гострої їжі, погане розжовування їжі, переїдання, приймання їжі поспіхом, надто гаряча або холодна їжа, тривале приймання саліцилатів, глюкокортикоїдів, антибіотиків та інших лікарських засобів, наявність в організмі хронічних вогнищ інфекції. Негативні емоції також можуть сприяти розвитку хронічного гастриту. Важливу роль відіграють і перенесені гострі шлунково-кишкові захворювання, хвороби печінки і жовчних шляхів, підшлункової залози, лямбліоз, гіповітаміноз, харчова алергія, нейроендокринні розлади. Хронічний гастрит може бути наслідок функціонального розладу шлунка з порушенням секреторної, моторної функції і появи морфологічних змін з поступовою атрофією залоз шлунка.

Неабияке значення має спадкова схильність. При хронічному гастриті відмічаються гіперемія, набухання та набряк слизової оболонки, зміни епітелію і залозистої тканини. Хронічне запалення слизової оболонки шлунка, яке характеризується порушенням фізіологічної регенерації залозистого епітелію і розвитком внаслідок цього його атрофії, що веде до розладів секреторної, моторної і інкреторної функцій шлунка. Хронічний гастрит - поліетіологічне захворювання, котре виникає під впливом як екзогенних, так і ендогенних чинників. До екзогенних належать порушення харчування, куріння, вживання алкоголю, нервово-психічні стреси, професійні шкідливості, безконтрольний прийом ліків. Ендогенними етіологічними факторами є хронічні інфекції, захворювання нервової та ендокринної систем, серцева, дихальна, ниркова недостатність. Виразка шлунка. На основі проведених нами досліджень визначено низку факторів, що сприяють виникненню виразки шлунка. До них належать спадково-конституціональні фактори, нервово-психічне перевантаження, неправильне харчування, шкідливі звички та ін. Розвиток виразкової хвороби можуть спричинити деякі препарати (передусім нестероїдні протизапальні препарати). Реалізуючими факторами захворювання є: 1) порушенні гуморальних і нейрогуморальних механізмів, які регулюють процеси травлення і репродукцію тканин; 2) розлади місцевих механізмів травлення; 3) зміни структури слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Порушення режиму харчування, переважання в харчовому раціоні легкозасвоюваних вуглеводів, надмірне вживання їжі що важко і довго перетравлюється, спричинюють гіперсекрецію, а за наявності інших факторів -- утворення виразки. Негативно впливають на слизову оболонку шлунка алкоголь, нікотин, міцний чай і кава. Алкоголь стимулює кислотоутворюючу функцію шлунка , в результаті чого посилюються агресивні властивості шлункового соку, порушує захисні властивості слизової оболонки шлунка. Також при тривалому вживанні спиртних напитків розвивається хронічний гастрит , швидко знижується регенераці слизової оболонки . Нікотин звужує судини шлунка, збільшує концентрацію пепсину і знижує тиск у воротарі, пригнічує секрецію гідрокарбонатів підшлунковою залозою, порушує синтез простагландинів і утворення захисного слизу. Також визначено , що деякі лікарські засоби можуть спричинювати ерозивно-виразкові ураження верхніх відділів травного каналу -- симптоматичні виразки, виразкову хворобу шлунка .Багато лікарських засобів знижують вироблення слизу в шлунку , змінюють його склад , пригнічують синтез в слизовій оболонці біологічно активних речовин. Які захищають її від зовнішніх впливів. До цих препаратів насамперед належать нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилова кислота, індометацин, фенілбутазол, глюкокортикостероїди, резерпін, деякі антибіотики, тобто препарати, що їх використовують для отримання гострих виразок слизової оболонки шлунка в експерименті. Основною ланкою патогенезу виразкової хвороби є порушення функцій нервової системи (як ЦНС, так і вегетативної нервової системи), що виникають унаслідок дії різних чинників (негативні емоції, розумове чи фізичне перевантаження, вісцеро-вісцеральні впливи та ін.). Виразкова хвороба є проявом дезадаптації, зриву компенсаторно-пристосувальних механізмів. Велике значення в розвитку виразкової хвороби надають змінам активності різних біологічно активних речовин, гормонів, катіонів та ін. При виразковій хворобі порушується гуморальний імунітет, що проявляється дисбалансом імуноглобулінів, порушенням синтезу ІgA. Спостерігаються зміни клітинного імунітету. Зменшується кількість Т-лімфоцитів у крові та порушуються їх функції, змінюється співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів, що запобігають розвитку автоімунних реакцій. Розвитку виразкової хвороби сприяють посилення агресивних властивостей шлункового соку (кислотності, протеолітичної активності пепсиногену І і II ), що може бути генетично обумовлено, а також порушення ритму шлункової секреції, збільшення коефіцієнту агресивності пепсину. У таких випадках виразкова хвороба виникає внаслідок зниження резистентності слизової оболонки шлунка . Відзначена ,також, роль мікробів Helicobacter pylori у виникненні виразкової хвороби. Про це свідчить виявлення даних мікробів в слизовій оболонці шлунка при виразці шлунка. Визначено варіанти перебігу виразкової хвороби , які характеризуються відповідними ознаками. Легкий перебіг: загострення не частіше ніж 1 раз в 1--2 роки, клінічні прояви виражені нерізко, легко піддаються лікуванню, працездатність під час ремісії збережена повністю. Перебіг середньої важкості: загострення 1--2 рази на рік, виражені клінічні прояви, які вимагають тривалого лікування в стаціонарі, у патологічний процес залучаються інші органи травлення, ремісія впродовж тривалого часу неповна -- залишаються ті чи інші прояви захворювання, працездатність нерідко обмежена. Важкий перебіг: функціональні розлади і відповідні клінічні прояви різко виражені, погано піддаються консервативному лікуванню, часто спостерігаються різні ускладнення, стійкої ремісії не буває, працездатність значно знижена, за неефективності терапевтичного лікування показане хірургічне втручання. Якщо загострення виразкової хвороби буває до 1 разу на рік або 1 раз у 2--3 роки, і в анамнезі хвороби є дані про перфорацію виразки чи кровотечу, перебіг захворювання вважають не легким, а середньоважким. Повторні кровотечі свідчать про важкий перебіг виразкової хвороби. Для важкого перебігу виразкової хвороби характерні такі ускладнення, як пенетрація, малігнізація, стеноз вихідного відділу шлунка чи дванадцятипалої кишки. При визначенні ступеня важкості захворювання основну увагу приділяють його перебігу впродовж останніх 6 місяців. Біль при виразковій хворобі тісно пов'язаний з прийманням їжі. Буває нічний, голодний біль, біль натще, ранній (через 20-- 30 хв після їди) і пізній (через 1,5--2 год після їди -- на висоті травлення) біль. Після блювання, вживання їжі, горілки, застосування антацидів, міогенних спазмолітиків, холінолітиків біль у хворих на виразкову хворобу зменшується чи зовсім зникає. При локалізації виразки на малій кривині шлунка виникає несильний ниючий біль у надчеревній ділянці чи зліва від серединної лінії через 1--1,5 год після їди, який зменшується після евакуації їжі зі шлунка.

Виразки, що локалізуються на великій кривині шлунка, не мають характерного больового синдрому. Особливої інтенсивності біль досягає при локалізації виразки у воротарному каналі. Він з'являється через 40--60 хв після їди, має нападоподібний характер. За клінічними проявами пілорична виразка нагадує дуоденальну. Проте велика інтенсивність болю, що часто іррадіює в праве підребер'я, спину, за груднину (інколи біль не пов'язаний з уживанням їжі), наявність у блювотних масах великої кількості кислого шлункового вмісту, зменшення маси тіла змушують запідозрити виразку пілоричної частини шлунка . При локалізації виразки в антральному відділі шлунка біль частіше виникає натще (голодний біль), уночі та через 1,5 год після їди (пізній біль). Біль, як правило, стихає після їди. Ураження антрального відділу шлунка протікає досить сприятливо, характеризується високою частотою загоєння виразок і порівняно короткими термінами їхнього рубцювання. При локалізації виразки на задній стінці шлунка спостерігаються дискінезія жовчних проток, застій жовчі в жовчному міхурі. У хворих з'являється відчуття важкості чи біль у правому підребер'ї. Найбільш частим і раннім симптомом виразкової хвороби є печія, закидання кислого вмісту шлунка в стравохід, відчуття жару за грудниною, кислого або металевого присмаку в ротовій порожнині. Розрізняють пізню, голодну та нічну печію. Механізм виникнення печії пов'язаний не тільки з високою кислотністю шлункового вмісту, але й з гастроезофагеальним рефлюксом, що зумовлено зниженням тонусу кардіального сфінктера. Блювання пов'язане з больовим синдромом: воно звичайно виникає на висоті болю(часто хворий сам його викликає) і приносить полегшення. Грізним симптомом є кроваве блювання -- гематемезис, що свідчить про розвиток кровотечі. Апетит у хворих на виразкову хворобу часто підвищений, проте в деяких хворих виникає страх перед вживанням їжі.

При виразковій хворобі часто спостерігаються запори, зумовлені рефлекторною дискінезією товстої кишки на фоні підвищеного тонусу блукаючого нерва, дієти, постільного режиму, медикаментозного лікування.

У хворих на виразкову хворобу часто розвивається іпохондричний синдром: поганий настрій, дратливість, швидка втомлюваність, розлади сну. Інколи діагностують два виразкових дефекти або більше. Якщо виразка рубцюється довше ніж 2,5--3 міс, ставлять діагноз «виразка, що не загоюється тривалий час». Рак шлунку. Причина захворювання невідома. Проте, врезультаті проведених досліджень можна відзначити підвищення частоти карциноми серед членів однієї родини (на 20%), а також серед осіб із групою крові А, що припускає наявність генетичного компонента. Деяке етіологічне значення мають дефіцит вітаміну С, консерванти, нітрозаміни. Для розвитку рака шлунка велику роль відіграють передракові стани - хронічний атрофічний гастрит, хронічна виразка, стан після резекції шлунка (особливо через 10-20 років після резекції ), аденоматозні поліпи шлунка (частота малігнізації - 40% при поліпах більших 2 см у діаметрі), імунодефіцитні стани, особливо варіабельний некласифікований імунодефіцит (ризик карциноми - 33%), інфікування Helicobacter pylori. Тому, найважливішим методам профілактики раку шлунка є своєчасне радикальне лікування цих захворювань. Досить важливе значення мають зовнішні канцерогенні фактори: надмірно груба, копчена, жирна, пересмажена чи гостра їжа, неправильний режим харчування й зловживання алкоголем. Очевидно, ці фактори сприяють, у першу чергу, виникненню гастриту, що надалі служить середовищем для появи раку. Клінічні прояви раку шлунку залежать від розмірів, росту та локалізації пухлини, а також від стадії захворювання. Розрізняють місцеві та загальні прояви. До місцевих належать тупий біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, зниження апетиту аж до повної його втрати, відраза до деякої їжі (наприклад, до м'яса), дисфагія. До загальних проявів відносять загальну слабість, апатію, зменшення маси тіла.

Клініка ранніх форм раку шлунка не залежить від локалізації пухлини. Клінічні прояви розвиненого раку мають певні особливості, пов'язані з розміщенням пухлини. Пухлина пілоричної частини шлунка характеризується відчуттям розпирання в шлунку після їди, відрижкою тухлим, блюванням неперетравленою їжею. Інколи частота блювання досягає 2--3 разів на добу і більше. У хворих розвиваються симптоми зневоднення, порушується електролітний баланс. Хворі швидко худнуть, їх турбує біль у верхній половині живота. При проростанні пухлини в підшлункову залозу біль посилюється. У разі утворення виразки можлива кровотеча. У частини хворих може підвищуватися температура тіла. Для препілоричної локалізації раку шлунка характерне метастазування в лімфатичні вузли печінково-дванадцятипалої зв'язки, що може зумовити розвиток жовтяниці. Рак проксимального відділу шлунка тривалий час перебігає безсимптомно. Першим проявом хвороби є біль у надчеревній ділянці, що інколи іррадіює в грудну клітку зліва, у ділянку серця (це може імітувати стенокардію). У разі поширення пухлини на кардіальний сфінктер можуть з'явитися дисфагія, характерна гикавка, слинотеча, стравохідне блювання, а також загальні симптоми ракової інтоксикації. Рак тіла шлунка має тривалий безсимптомний перебіг. У деяких випадках першим симптомом хвороби можуть бути шлункові кровотечі. При перфорації шлунку розвивається клініка гострого живота. Рак великої кривини та дна шлунка теж тривалий час перебігає без клінічних проявів. Якщо пухлина проростає в стравохід, розвивається дисфагія. У разі її проростання в поперечну ободову кишку утворюється шлунково-кишкова нориця, що клінічно проявляється проносами, блюванням (блювання має каловий запах). Якщо пухлина проростає в кишку та звужує її просвіт, може виникати обтураційна кишкова непрохідність.

Висновки

1. В нормі слизова оболонка шлунка побудована з чотирьох шарів - епітелію, власної і м'язової пластинок та підслизової основи.

Вона містить достатню кількість секреторних залоз, завдяки нормальній роботі яких виділяється необхідна кількість шлункового соку (до двох літрів на добу).

2. При гастритах слизова оболонка потовщена, пронизана серозним або серозно-слизистим екскудатом. Відбувається перебудова епітелію та залозистого апарату.

3. При виразковій хворобі спостерігаються глибокі дефекти слизової оболонки, її потовщення. Дно виразки виповнене некротичною або грануляційною тканиною; її поверхня прикрита плівкою.

4. Розвитку раку передують такі зміни, як хронічна виразка, поліпоз слизової оболонки шлунка, хронічний гастрит. Локалізація пухлини співпадає з локалізацією виразки.

На слизовій оболонці утворюються бляшки або вузлики. На поверхні вузлика зустрічаються ерозії та крововиливи.

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. - М.: Медицинская книга, Новгород: Издательство НГЛИА 2001. - 526 с.

2. Алешин И.А., Ноздгаев А.Д., Климов П.К. Очерки частной электрофизиологии желудка. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1983. - 205 с.

3. Аншелевич Ю.В., Окуль К.В. Адренергические процессы и секреция желудка. РИГА, “Зинятия”, 1976. 128 с.

4. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред. Я.І. Федонюка, Л.С. Білика, Н.Х. Микули. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - 680 с.

5. Анатомия человека / Под ред. М.Р. Сапина - М.: Медицина, 1986. - т.1 - 287 с., т.2 - 480 с.

6. Асмали Н.В. Материалы к обоснованию нового в представлениях о нейрогумолярной регуляции секреторной и моторной регуляции деятельности желудка. с. 24.

7. Бабкин Б.П. Секреторный механизм пищеварительных желез. Л. Медгиз., 1960. - 776 с.

8. Балашев Всеволод Николаевич. Лимфатическое русло желудка. - Л.: “Медицина” Ленинград отд-ние, 1975. - 975 с.

9. Барановский А.Ю. Энциклопедия домашней медицины. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф: СПб.: Комета-2, 2002. - 768 с.

10. Вільям Ф. Фізіологія людини. Підручник/Переклад з англ. Наук. ред. перекладу Н. Білчоцький, В. Шевчук, О. Зояківська. - Львів Бак, 2002. - 784

11. Внутрішні хвороби // І.М. Ганджа, В.М. Коваленко, М.М. Шуба, Л.Я. Бабиніна та ін. - К.: Здоров'я, 2002. - 992 с.

12. Геллер А.И. Желудочная секреция и механизмы ее регуляции у здорового человека. Л., “НАУКА”, 1975. - 132 с. /АН СССР/.

13. Гилинский Е.Я. Материалы по морфологии рецепторного аппарата желудка позвоночных. М. - Л., Изд-во Акад. наук СССР, 1958. - 90 с.

14. Губарь В.Л. Физиология и експериментальная патология желудка и дванадцатиперсной кишки. М.: «Медицина», 1970. - 380 с.

15. Дмитрієва С.М. Фазна динаміка шлункового кислоутворення у здорових дітей і підлітків. // Гал. лікар в І с - 1999. - т.б, гис 2. - 91-92 с.

16. Ивашкин В.Т. Метаболическая организация Функций желудка. - Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1981. - 214 с.

17. Климов П.К., Барашкова Г.М. Физиология желудка: механизмы регуляции / АН СССР. Отд-ние физиологии. - Л.: Наука. Ленинград. Отд-ние, 1991. - 256 с.

18. Коляденко Г.І. Анатомія людини: Підручник - К.: Либідь, 2001. - 384 с.

19. Кровоснабжение органов пищеварительного тракта человека. Под ред. д-ра мед. наук проф. К.И. Кульчицкого и канд. мед. наук доц. И.И. Бобрика. - К, “Здоров'я”, 1970. - 315 с.

20. Луцик О.Д., Іванова А.Й., Кобак К.С. Гістологія людини - Л.: Мир, 1993. - 399 с.

21. Нормальна фізіологія / В.І. Філімонова. - К.: Здоров'я, 1994. - 608 с.

22. Основы физиологии человека / Под ред. Б.И. Ткаченко. - СПб.: Междунар. фонд истории науки, 1994. - т.1. - 552 с.; т.2. - 394 с.

23. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. - 2-ге вид., - К.: Вища школа, 1992. - 334 с.

24. Посібник з фізіології за ред. В.Г. Шевчука - Вінниця - 2005. - с. 175-186.

25. Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини. - К.: Вища школа, 1992. - 206 с.

26. Фізіологія людини і тварин: Підручник / Г.М. Чайченко, В.О. Цибенко, В.Д. Сокур; За ред. В.О. Дибенко. - К.: Вища шк., 2003. - 463 с.

27. Физиология человека / С.А. Георгиева, Н.В. Белинина, Л.И. Прокофьева и др. - М.: Медицина, 1981. - 480 с.

28. Физиология человека и животных / Под ред. А.Д. Ноздрагева. - М.: Высш. шк., 1991. - т.1. - 500 с.; т.2. - 510 с.

29. Характеристика ендокринних клітин шлунка при раках шлунка різного ступеня диференціювання // Галицький лікарський вісник. - 2006. - т. 13. № 3. - с. 7-9.

30. Шапаренко П.П., Смольський Л.П. Анатомія людини. - У 2-х т. т.1. - К.: Здоров'я, 2003. - с. 232-242.