Особливості гормонального статусу новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку в залежності від клінічного варіанта патології

ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ НОВОНАРОДЖЕНИХ іЗ ЗАТРИМКОЮ ВНУТРішНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КЛІНІЧНОГО ВАРІАНТа ПАТОЛОГІЇ

Г.О. Леженко

Запорізький медичний університет

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Порушення трансплацентарних процесів оксигенації та обміну речовин між матір`ю та плодом як наслідок порушень в фетоплацентарній системі є однією з головних причин формування затримки внутрішньоутробного розвитку плоду та сприяє ендокринним порушенням в неонатальному періоді. Неонатальний період характеризується особливим напруженням механізмів, спрямованих на підтримку гомеостазу організму дитини, та супроводжується становленням нових форм регуляції. Функціональний стан нейрогуморальної системи визначає реактивність організму, а також ефективність як екстреної, так і довгочасної адаптації новонародженого. Слід зазначити, що постнатальна адаптація якісно відрізняється від загального адаптаційного синдрому тим, що спрямована не на підтримку вихідних параметрів гомеостазу, а на формування нового режиму життєдіяльності, відмінного від відносно стабільних антенатальних умов [5]. Процес перебудови організму на новий режим функціонування супроводжується становленням нових форм регуляції та напруженням центральних контролюючих механізмів. Важлива роль в цьому процесі належить гормонам аденогіпофіза, дія яких поширюється на різні ланки адаптаційного процесу.

Виходячи з вищезгаданого, метою роботи було вивчення особливостей забезпечення гормонами аденогіпофіза новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку з урахуванням клінічних варіантів патології.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Під нашим наглядом перебувало 80 доношених новонароджених віком 7-28 діб, в терміні гестації 38-42 неділі, які мали при народженні прояви морфофункціональної незрілості Основним методом, що дозволяв встановити наявність у дитини ЗВУР, була оцінка гестаційної зрілості за Дубовичем (1970), відповідно до якої бралися до уваги неврологічні та морфологічні ознаки. Базуючись на існуючій класифікації затримки внутрішньоутробного розвитку, гіпотрофічний варіант патології діагностовано у 25% - 20 новонароджених, гіпопластичний - у 25% - 20 дітей, диспластичний - у 26% - 21 дитина. У 24% (19) клінічні прояви незрілості діагностувалися на фоні пропорційного розвитку, нормативної маси та довжини тіла, відсутності стигм дизембріогенезу та вродженних вад розвитку. Дану групу хворих ми винесли в окрему та іменували варіантом сомато-вісцеральної невідповідності ЗВУР. Причина виникнення ЗБУР у всіх випадках не була пов'язана з інфекційними чинниками. Виключення внутрішньоутробної дії інфекції на плід проводилося на основі клініко-серологічних досліджень. Контрольну групу склали 20 здорових доношених дітей того ж віку, які не мали ознак незрілості.

Комплекс лабораторних та інструментальних досліджень включав аналіз периферичної крові з використанням аналізатора "Swelab" (Фінляндія), аналізи сечі, калу; біохімічний контроль передбачував дослідження у плазмі крові білірубіну, білка та його фракцій, глюкози, АлАТ, АсАТ. Всім дітям проведено нейросонографічне дослідження в динаміці. Наряду з дослідженням легенів і серця визначалися наявність тимомегалії та ступінь збільшення загруднинної залози у відповідності до класифікації Ю.П. Ткаченка (1996) [З]. Вміст тиреотропного гормону в плазмі крові вивчався імуноферментним методом з використанням комерційного набору " Тироид ИФАТТГ, вміст соматотропного гормону і пролактину - за допомогою наборів" СТГ-ИФА ", " ИФА- Пролактин " виробництва ЗАО " Алкор Био" Росія.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналіз клінічних даних показав, що новонароджені з ознаками ЗВУР могли народитися від будь-якої за рахунком вагітності, яка характеризувалася хронічною фетоплацентарною недостатністю у зв'язку з токсикозом вагітності - 55,5% (45), довготривалою анемією - 18,8% (15), хронічною загрозою переривання вагітності - 16,3% (13). Хронічні екстрагенітальні захворювання відмічено у 11, 6% (11) матерів. Встановлено, що 21, 2% (17) жінок під час вагітності палили та вживали алкоголь. Патологічні пологи були у 29,2% (24) жінок, з них: пологова слабкість спостерігалася у 24,6% (20) породільниць, у 7,4% (6) відмічалися стрімкі пологи. Шляхом операції кесарева розтину народилися 11,6% (11) новонароджених зі ЗВУР. Асфіксія при пологах відмічалася у 63% (52) спостережуваних дітей. Оцінка стану здоров'я новонароджених зі ЗВУР показала, що дифузна м'язова гіпотонія та гіпорефлексія спостерігалися у 89, 1% (72) дітей, м'язова дистонія - у 7% (6) випадків, тоді як фізіологічний гіпертонус кінцівок лише у 6, 5% (5). Одним з найбільш поширених симптомів у новонароджених зі ЗВУР було збільшення загруднинної залози, яке відмічалося у 71, 5% дітей. Тривала гіпербілірубінемія (більше 20 днів) спостерігалася у 65,4% (53) новонароджених.

Кількісна та морфометрична оцінка складу периферичної крові показала наявність затримки лімфоцитарно-нейтрофільного перехресту в межах 10-15 діб. Нейросонографічно нами було встановлено, що у 79,3% (60) дітей з ознаками ЗВУР мало місце підвищення ехощільності мозкової тканини, що у 28,1% (23) випадків збігалося з розширенням бокових шлуночків мозку і у 24,6% (20) - з розширенням 3-го шлуночка. У 4,35% (14) новонароджених відмічено зниження ехощільності перивентрикулярних структур.

Результати проведеного дослідження подано в таблиці 1.

Таблиця 1 - Вміст СТГ, ТТГ та пролактину в плазмі крові новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку

Як видно з даних, наведених в таблиці 1, середні показники, що характеризують функцію аденогіпофіза у здорових новонароджених та загальної групи дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку, практично не відрізнялися. При цьому ми звернули увагу на значну варіабельність середньостатистичних рівнів гормонів у плазмі крові новонароджених зі ЗВУР. Так, якщо коефіцієнт варіації вмісту СТГ в основній групі хворих перевищував фізіологічні показники на 14%, а ТТГ - на 41%, то за пролактином ця різниця складала більше 150%. Наведене спостереження свідчить про значну неоднорідність групи дітей зі ЗВУР. Дані таблиці 1 підтверджують думку про те, що різні клінічні варіанти ЗВУР є різними патологічними станами, бо забезпеченість гормонами аденогіпофіза у них відрізнялася не тільки кількістю, але й якістю. Кожному варіанту ЗВУР відповідало особливе співвідношення кількості вивчених гормонів аденогіпофіза в плазмі крові. При гіпопластичному варіанті - зменшення СТГ та пролактину при підвищеному вмісті ТТГ, гіпопластичному варіанту було притаманне зворотне співвідношення. Диспластичний варіант ЗВУР характеризувався зниженням пролактину, а варіант соматовісцеральної невідповідності - найбільшим відхиленням в кількості СТГ в бік збільшення, помірним підвищенням ТТГ та деяким зниженням пролактину. Аналіз даних про вміст соматотропного гормону в плазмі крові новонароджених зі ЗВУР в залежності від клінічного варіанта патології показав, що вміст цього гормону аденогіпофіза значно коливався в залежності від клінічного варіанта затримки внутрішньоутробного розвитку. Так, нами виявлено достовірно значуще підвищення вмісту СТГ у новонароджених з гіпопластичним варіантом ЗВУР та найбільш значне при варіанті соматовісцеральної невідповідності. Підвищені концентрації СТГ у новонароджених з означеними клінічними варіантами ЗВУР були, вочевидь, обумовлені порушеннями функції загруднинної залози і зниженням в периферичній крові функціонально незрілих лімфоцитів (СД4+ СД8+), на що ми звертали увагу в попередніх роботах [4]. Крім того, враховуючи літературні дані [1], які свідчать про те, що зниження синтезу інсуліноподібного фактору росту-1 в тканині печінки новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку затримує процес її функціонального дозрівання під впливом аутокринної дії гормону, можна припустити, що знижується швидкість утилізації соматотропіну.

Вміст СТГ в плазмі крові дітей з гіпотрофічним та диспластичним варіантами затримки внутрішньоутробного розвитку був значно нижчим, ніж у дітей означених раніше груп. Так, у новонароджених з гіпотрофічним варіантом концентрація СТГ в плазмі крові на 60% була нижчою за вікові показники і сполучалася з найбільш значним, серед усіх груп новонароджених зі ЗВУР, рівнем -тимозину [4]. В той же час, тенденція до зниження СТГ в плазмі крові новонароджених з диспластичним варіантом не могла бути пояснена порушеннями функції загруднинної залози, бо у цих дітей тимомегалія траплялася на 19% рідше, аніж в загальній популяції дітей зі ЗВУР, у них виявлено найбільш малий вміст в периферичній крові незрілих кортикальних тимоцитів, рівень -тимозіну не перевищував загальнопопуляційний. Пояснення виявленому факту слід шукати в забезпеченні новонароджених з диспластичним варіантом ЗВУР іншими гормонами і, в першу чергу, кортизолом. Логічне підтвердження отриманого висновку ми знайшли в роботі Ткаченка Ю. П. [3], який писав про зворотну кореляційну залежність вмісту СТГ та кортизолу у новонароджених з тимомегалією.

Оцінка вмісту пролактину в плазмі крові новонароджених з різними клінічними варіантами затримки внутрішньоутробного розвитку показала, що у дітей з гіпотрофічним та диспластичним варіантами ЗВУР вміст в плазмі крові пролактину, як і соматотропного гормону, був нижче від вікових показників, в той час як у новонароджених з гіпопластичною формою патології спостерігалося підвищення рівня пролактину в 2,5 разу. Виявлений підвищений вміст пролактину можна пояснити порушеннями функції гіпоталамуса, що виникають як наслідок тривалої антенатальної дії патологічних агентів неінфекційної природи. Отримані дані збігаються з думкою Кобозевої Н.В. та Гуркіна Ю.О.[2], згідно з якою, в залежності від тривалості дії патологічного фактору, виділяють два типи реакцій: нетривала дія призводить до підвищення функціональної активності всіх відділів гіпоталамо-гіпофізарної системи плоду та тривала дія сприяє дезорганізації та пригніченню нейросекреторних процесів і навіть призводить до затримки розвитку нейросекреторних формацій на 3-4-му тижні. Враховуючи важливу роль пролактину в реалізації захисне- пристосувальних реакцій за рахунок регуляції функції надниркових залоз та моделювання ефекту кортикотропіну, отримані дані слід розцінювати як пристосувальну реакцію в умовах певного виснаження гіпоталамо- гіпофізарної системи внаслідок довготривалої дії внутрішньоутробного неінфекційного антигенного стимулювання. Крім того, виходячи з літературних даних, які свідчать про імуносупресивну дію високих концентрацій пролактину [2], гіперпролактинемія може бути однією з патогенетичних ланок транзиторного імунодефіцитного стану, який спостерігається у новонароджених з гіпопластичним варіантом ЗВУР.

Виявлений дисбаланс вмісту пролактину та СТГ у дітей з варіантом сомато-вісцеральної невідповідності, тобто, незважаючи на значну концентрацію СТГ в плазмі крові рівень пролактину має чітку тенденцію до зниження, є додатковим свідченням того, що тривала антигенна дія на плід неінфекційними агентами у взаємозв'язку з незрілістю ЦНС супроводжується значними морфофунюціональними порушеннями, які призводять до зниження функціональних можливостей гіпоталамічних структур.

Проведений аналіз вмісту ТТГ з урахуванням клінічного варіанта патології дозволив запідозрити деякий ступінь недостатності тиреоїдної системи у новонароджених з гіпотрофічним варіантом та варіантом соматовісцеральної невідповідності ЗВУР, периферичного характеру, в той час як гіпопластичний варіант ЗВУР характеризувався помірною центральною недостатністю системи. Зіставляючи дані про вміст ТТГ в плазмі крові дітей з різними клінічними варіантами затримки внутрішньоутробного розвитку з результатами досліджень вмісту СТГ та пролактину, ми з'ясували, що у дітей з гіпотрофічним та гіпопластичним варіантами ЗВУР рівень тиреотропного гормону знаходився у зворотному зв'язку з кількістю пролактину та соматотропіну, диспластичний варіант відрізнявся близьким до фізіологічного рівня вмістом пролактину, а при варіанті соматовісцеральної невідповідності кількість ТТГ та СТГ синхронно підвищувалася.

Враховуючи, що вивчені гормони регулюють білковий обмін та беруть участь в анаболічних процесах, можна зазначити, що зміни їх концентрацій пов'язані з компенсаторними механізмами.

ВИСНОВКИ

Вивчивши вміст СТГ, ТТГ та пролактину в плазмі крові дітей з різними клінічними варіантами ЗВУР в післяадаптаційному періоді новонародженості, було встановлено, що кожному клінічному варіанту ЗВУР відповідає особлива форма диспітуїтаризму, при якій відхилення у забезпеченні вивченими гормонами коливалися за межами фізіологічних параметрів і не забезпечували повної компенсації недостатності одних збільшенням кількості інших.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Возрастные гормонально-метаболические нормативы. Под. ред. Ю.А. Князева.- М., 1998.-172с.

Кобозева Н.В., Гуркин Ю.А. Перинатальная эндокринология (Рук. для врачей) // Л.- Медицина. -1986. -312 с.

Ткаченко Ю.П. Тимомегалия - полизтиологическая патология детей раннего возраста // Тимомегалия. Сб. научн. трудов. Запорожье,- 1996.,-с.З-Зб.

Ткаченко Ю.П., Леженко Г.А. Состояние иммунной системы у новорожденных с задержкой внутриутробного развития // Иммунология й алергология. № 2-3, 2000г. - С..53-57.

Вегg А.Т. Indices of fetal growth-retardation, perinatal hipoxia-related factors and childhood neurological morbidity. //Еагlу Нum. Devel. -1989.- Vоl. 19.-Р.271-283