Морфологічні особливості структурних змін щитовидної залози при різних видах її патології

Морфологічні особливості структурних змін щитовидної залози при різних видах її патології

А.М. Романюк, д-р.мед.наук, проф.;

Л.І. Карпенко, канд.мед.наук

Сумський державний університет

Аналіз публікацій та досліджень за останній час показує актуальність більш поглибленого вивчення морфологічних аспектів патології щитовидної залози. Щитовидна залоза відіграє провідну роль в нейро-ендокринно-імунній регуляції організму. Вона найбільш чутливо реагує на вплив різних несприятливих чинників навколишнього середовища [1]. Погіршення екологічної ситуації після аварії на ЧАЕС викликало збільшення частоти виникнення вузлових захворювань щитовидної залози [2,3]. Велика увага почала приділятися вивченню генетичних аспектів захворювань [4].

В літературі є дані про збільшення частоти раку щитовидної залози ( 0,4%-2,5% ) у різних верствах населення на фоні токсичного вола [5]. Своєчасне виявлення цього захворювання можливе при інформативній якісній клініко-морфологічній діагностиці, яка дозволяє уточнити природу вузлового утворення в щитовидній залозі.

На сьогоднішній день недостатньо вирішеними питаннями залишаються трактування одиночних вузлових утворень у щитовидній залоза як передракових захворювань [6]. Ця точка зору неоднозначна. Існує потреба подальшого детального морфологічного вивчення вузлових захворювань щитовидної залози за допомогою різних методів дослідження [7].

Вивчення структурних змін щитовидної залози при різних видах її патології у віковому аспекті.

У роботі використаний статистичний аналіз операційного матеріалу видалених щитовидних залоз хворих, оперованих в лікувальних закладах міста. Досліджено 246 біоптатів залоз за 1995 рік, 95 - за 2000 рік, 71 - за 2001 рік, 39 - за 2002 рік. Весь матеріал розподілений за віковими групами:

до 20 років - 17 (3,77%);

21-30 років - 38(8,43%);

31-40 років - 108(23,95%);

41-50 років - 109(24,17%);

51-60 років - 118(26,16%);

61-70років - 61(3,52%).

Морфологічне дослідження операційного матеріалу виявило, що дифузне макромікрофолікулярне воло становило 67,41%; аденома щитовидної залози траплялася у 23,73%; атипова аденома - 4,43%; рак - 1,77%; тиреоідит - 0,89%; паренхіматозне воло - 1,77%.

Вивчення вікового аспекту дозволило виявити, що за досліджуваний період з1995 по 2002 рр. найбільше хворих було у віці від 30 до 60 років, що становило від 20 до 30%.

Розглядаючи нозологічні форми захворювань, слід відмітити зростання частоти виявлення дифузного макромікрофолікулярного вола з 66,67% у 1995 році до 74,36% у 2002 році. Аденома щитовидної залози у 1995 році становила 26,02%, а у 2002 році - 17,95%. Мало місце зниження частоти цієї патології, але аденоми почали виявлятися на фоні проявів тиреоідиту і макромікрофолікулярного вола. Атипова аденома у 1995 році становила лише 1,63%, а у 2002 році - 7,69%. Рак щитовидної залози був виявлений у 1995 році у 2%, а у 2001 році - 2,8%.

Порівнюючи клінічний і морфологічний діагнози серед хворих з вузловими утвореннями щитовидної залози, звертало на себе увагу, що найбільший відсоток серед них становили: змішане воло(61,6%) і вузлове воло(27,7%); дифузне, рецидивне і тиреотоксичне воло траплялося у 11% хворих.

При морфологічному дослідженні у хворих, яким клінічно був поставлений діагноз змішаного вола, виявлені такі зміни:

дифузне макромікрофолікулярне воло - 71,58%;

паренхіматозне воло - 0,36%;

аденома - 22,66%;

атипова аденома - 3,96%;

рак - 0,72%.

При клінічному діагнозі вузлового вола морфологічно було виявлено:

дифузне макромікрофолікулярне воло - 75,0%;

паренхіматозне воло - 1,74%;

аденома - 26,09%;

атипова аденома - 6,09%;

рак - 0,86%.

Серед патоморфологічних змін при вузлових захворюваннях щитовидної залози на першому місці стоїть дифузне макромікрофолікулярне воло.

Аутоімунні захворювання ізольовано трапляється в поодиноких випадках.

Передракові захворювання (аденома і атипова аденома) щитовидної залози складають 25% серед усіх хворих і тримаються на одному рівні за досліджуваний період.

Більшість хворих з патологією щитовидної залози - це пацієнти у віці від 30 до 60 років.

Перспективи подальших досліджень патоморфологічних змін у щитовидній залозі повинні базуватися на проведенні вивчення серійних зрізів усіх вузлових утворень з метою виявлення можливих ділянок малігнізації, мікрокарциноми. Все це буде сприяти своєчасному патогенетичному лікуванню хворих.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Валдина Е.А. Узловой зоб и рак щитовидной железы // Вестник хирургии.-1997.-Т.156, №2.-С.23-26.

Гарбузов П.И. Наблюдение за больными дифференцированным раком щитовидной железы: современные аспекты // Проблемы экологии.-2002.-Т.48, №4.-С.20-23.

Гарькавцева Р.Ф. и др. Генетические аспекты рака щитовидной железы // Проблемы эндокринологии.-2002.-Т.48, №4.-С.16-20.

Трофимов Е.И., Битюцкий П.Г. Узловые образования и рак щитовидной железы: Диагностика, лечение, реабилитация // Медицинская консультация.-1997.-№1.-С.37-47.

Тупикина Е.Б. и др. Морфофункциональная характеристика клеточных и тканевых компонетов щитовидной железы при её патологии // Архив патологии.-2000.-Т.62, №5.-С.24-29.

Хмельницкий О.К. и др. Морфоэкологическая характеристика заболеваний щитовидной железы в различных регионах России и Белоруссии по данным операционного материала // Архив патологии.-2000.-Т.62, №4.-С.19-27.

Черенько М.П., Мамонов О.В. Динаміка захворюваності на рак щитовидної залози. Еволюція поглядів щодо його діагностики і лікування // Клінічна хірургія.-2001.-№6.-С.50-53.