Гіпосенсибілізація в-лімфоцитів у легкоатлетів-стайєрів

В.В. Пилипчук

Волинський державний університет

імені Лесі Українки, м. Луцьк

Вступ

Численними клінічними та експериментальними спостереженнями за висококваліфікованими спортсменами доведена формуюча роль спортивної діяльності на стан загальної резистентності організму, яка вміщує активні та пасивні, специфічні і неспецифічні механізми [1-3]. Гіпоергічні розлади за умов фізичних навантажень значної інтенсивності призводять до накопичення ліпідів у клітинах імунної системи, що пригнічує імунні реакції та активність факторів неспецифічного захисту (комплементу, лізоциму, інтерферону, бета-ліпаз, нормальних імуноглобулінів, а також низки внутрішньоклітинних ферментативних систем). Процес повного відновлення кисню до води є більшою мірою енергозалежним, аніж процеси неповного відновлення, тобто утворення його активних форм, які індукують перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) цитоплазматичних мембран. За умов гіпоергії саме ПОЛ здатне ушкоджувати клітини кісткового мозку, лімфоїдних утворень, тимуса, де відбувається дозрівання імунокомпетентних клітин, які формують стан специфічної резистентності організму [4]. Пролонговані фізичні навантаження у вигляді відповідних мікро - і мезоциклів призводять до накопичення в органах і тканинах різноманітних продуктів розпаду, які спроможні викликати реакції альтерації стаціонарних і персистувальних білків і як наслідок -- антигенну біотрансформацію із зростанням антигенного пресингу [5]. Гуморальна ланка імунітету реагує на подібні зрушення утворенням ефекторів імунної відповіді -- відповідних імуноглобулінів. Створений таким чином комплекс антиген-антитіло здатний зв'язувати компоненти комплементу, формуючи так звані циркулюючі імунні комплекси (ЦІК). Преципітація ЦІК у тканинах-мішенях викликає ушкодження останніх різного ступеня важкості -- від локального підвищення судинної проникності до некрозо-геморагічних проявів за типом феномена Артюса. У зв'язку із цим визначення рівня ЦІК у сироватці крові є одним із діагностичних прийомів оцінки ступеня активності імунопатологічного процесу [1-4].

Поставлення завдання

Матеріали та методи

У дослідженнях на етапі спеціалізованої базової підготовки взяли участь легкоатлети-стайєри чоловічої статі, які останні 2-3 роки займалися обраним видом спорту (легкоатлетичний біг на 5000 та 10000 м) і мали високу спортивну кваліфікацію (1-й розряд, кандидат у майстри спорту). Спортсмени були розділені на 3 групи: 1 - особи, які курсовим методом (3 курси на рік, кожен з яких -- 4 тижні) вживали спіруліну в дозі 1 таблетки на добу (експериментальна група); 2 - атлети, яким призначалося плацебо за аналогічною схемою (група зіставлення); 3 - стайєри, які не використовували фармакокорегуючих засобів (контрольна група). Кожна із груп складалася із 15 чоловік. Дослідження проводили перед початком річного тренувально-змагального макроциклу, а також після завершення осінньо-зимового та весняного підготовчих і літнього змагального мезоциклів, тобто у 4 етапи.

Для визначення ЦІК брали 5 мл венозної крові, яку інкубували у термостаті без антикоагулянтів протягом 2 годин при температурі 37^оС з метою преципітації грубодисперсних білків, які не мають відношення до ЦІК [4]. Отриману сироватку розводили 0,1 М боратним буферним розчином, рН 8,4. У контрольну пробірку вносили 0,2 мл розведеної сироватки та 1,8 мл боратного буферного розчину, а у дослідну -- 0,2 мл розведеної сироватки і 1,8 мл 3,5 % розчину поліетиленгліколю на боратному буфері. Обидві пробірки витримували при кімнатній температурі протягом 2 год. Далі спектрофотометрично визначали відсоток пропускання світлового пучка за шкалою “Т” (довжина хвилі 450 нм).

Цифровий матеріал обраховано методами варіаційної статистики із використанням пакета прикладних програм “Bio star” (США).

Результати та обговорення

Таблиця 1 - Відсоток проходження світлового пучка під час спектрофотометричного визначення ЦІК (Mm, n=15)

Таким чином, за умов фізичних навантажень значної інтенсивності приблизно у другій половині річного макроциклу відбувається сенсибілізація гуморальної ланки імунітету серед легкоатлетів-стайєрів. Враховуючи, що в даний період спостереження серед досліджуваних спортсменів не було виявлено патології бактеріально-вірусної етіології, зростання продукції ефекторів гуморальної відповіді є переважно наслідком антигенної трансформації власних структур організму за типом аутоімунних реакцій. Цьому, окрім чинника суто м'язової роботи, сприяють процеси гальмування енергетичного забезпечення тканин, посилення ліпопероксидації із подальшим утворенням вільних радикалів, накопичення токсичних продуктів обміну тощо [1,3,4]. Плацебо лише пом'якшує зрушення антигенного гомеостазу, але через наявність тільки психоергогенної дії [2, 5] не спроможне стабілізувати сенсибілізацію В-лімфоцитів. Використання спіруліни не стільки посилює гуморальний імунітет, скільки підтримує функціональний стан В-лімфоцитів на досить високому сталому рівні. Дані ефекти досягаються очевидно опосередкованим впливом на метаболічний тканинний обмін, що нівелює ймовірність антигенних біотрансформацій та їх персистенцію протягом річного тренувально-змагального макроциклу [6-8]. Ось чому гіпосенсибілізаційні ефекти спіруліни необхідно розцінювати як вторинні відносно до оптимізації тканинного метаболізму.

Висновки