Сумський державний університет

вплив ангіопротекторів на розвиток кальцієвих і електролітно-осмотичних механізмів ушкодження тканин кровоносних судин у патогенезі гіперадреналінового артеріосклерозу

Поставлення проблеми

Одним із найактуальніших завдань медицини останніх десятиріч було і залишається зниження захворюваності та смертності людей від хвороб серцево-судинної системи. Це вимагає подальшого вивчення особливостей етіології та патогенезу захворювань цієї системи, зокрема патогенної дії різних чинників на тканини судинної стінки. За сучасними уявленнями, значну роль у патогенезі атеросклерозу та артеріосклерозу Менкеберга відіграє ушкоджувальний вплив надмірних кількостей адреналіну на тканини кровоносних судин [1 - 5].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Патогенна дія гіперадреналінемії на тканини судинної стінки є складним багатофакторним процесом, деталі якого остаточно ще не з'ясовані. Одним із негативних наслідків гіперадреналінемії є утворення адренохрому та вільних радикалів (семихінонного та ін.) із подальшою активацією реакцій пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у результаті активізації альтернативного хіноїдного шляху перетворення з метою утилізації надмірних кількостей адреналіну [1, 2, 6]. Гіпоксичне ушкодження клітин судинної стінки є одним із провідних механізмів патогенної дії гіперадреналінемії внаслідок спазмування vasa vasorum і порушення ресинтезу АТФ у мітохондріях, ушкоджених надлишком вільних жирових кислот та іонів Са²⁺ [1, 2, 7, 8]. У результаті активується анаеробний гліколіз, утворюється велика кількість недоокиснених катаболітів, що спричинює активацію процесів вільнорадикального окиснення [2, 3, 9]. Одним із механізмів патогенної дії підвищених доз катехоламінів у крові є накопичення у клітинах вільних жирових кислот, які чинять детергентну дію та вступають у реакції неферментативного окиснення [10] з вільними радикалами та недоокисненими продуктами гліколізу з утворенням ліпопероксидів і альдегідів [2, 11]. Причиною збільшення внутрішньоклітинної концентрації вільних жирових кислот є гіперліпацидемія (як наслідок активації ліполізу в жировій тканині під дією адреналіну на б- і в-адренорецептори клітин), а також ферментація мембранних фосфоліпідів і тригліцеридів фосфоліпазами А і С (активованими збільшенням внутрішньоклітинної концентрації іонів Са²⁺) [12, 13].

У патогенезі артеріосклерозу важливе місце посідає перевантаження кальцієм клітин судинної стінки, що спричинює порушення енергетичного обміну клітин, ушкодження клітинних мембран, прискорення розвитку атеросклеротичних бляшок та інші кальцій-опосередковані патологічні зміни судин [7, 8, 12 - 14]. Причиною підвищення внутрішньоклітинної концентрації іонів Са²⁺ є прямий вплив адреналіну на б- і в-адренорецептори клітин судинної стінки і також збільшення проникності ушкоджених клітинних мембран, що зумовлює зростання надходження кальцію до цитоплазми із позаклітинного простору та внутрішньоклітинних депо кальцію [2, 7, 13]. Однією з причин гіперкальціємії є збільшення секреції паратирину прищитоподібними залозами під дією гіперадреналінемії [1, 14].

У реалізації кальційопосередкованих реакцій та ліпідних і електролітно-осмотичних механізмів ушкодження тканин судинної стінки важливим моментом є взаємозалежність та взаємоактивація цих процесів, що створює ефект формування складних багатокомпонентних зачарованих кіл, які значно порушують клітинний гомеостаз [5, 6, 9, 12, 14]. Типовими тканинними реакціями на зазначені ліпідні та кальцієві механізми ушкодження є порушення електролітно-осмотичного обміну в судинній стінці, що супроводжується втратою клітинними мембранами бар'єрних функцій, загибеллю ендотеліальних і гладеньких м'язових клітин, набряком інтими та медії судин, а також кальцифікацією медії [15, 16]. Остаточно нез'ясованим ще залишається питання про те, які з механізмів пошкодження клітини (кальцієві чи ліпідні та електролітно-осмотичні) відіграють провідну роль у патогенезі гіперадреналінового артеріосклерозу.

Невирішені питання

Для з'ясування ролі вільнорадикальних процесів, електролітно-осмотичних порушень та кальційопосередкованих реакцій у патогенезі артеріосклерозу та інших патологічних процесів, а також для розроблення і дослідження патогенетично обґрунтованих методів їх лікування було проведено багато різних експериментів, але остаточну відповідь на ці питання ще не отримано [5, 6, 14]. Для запобігання кальцієвих ушкоджень використовуються різні класи антагоністів кальцію, в тому числі блокатори кальцієвих каналів (зокрема ніфедипін, який зменшує переважно внутрішньоклітинну концентрацію кальцію) [17, 18]. Патогенна дія гіперадреналінемії зменшується при застосуванні речовин, що зв'язують іони кальцію, зменшуючи переважно позаклітинну концентрацію кальцію (зокрема комплексоутворювачів із групи дифосфонових кислот) [1, 2]. Для пригнічення вільнорадикальних реакцій за умов артеріосклерозу застосовуються антиоксиданти (зокрема б-токоферол). Вітамін Е (б-токоферол) здатний інактивувати вільні радикали жирових кислот, пригнічувати вільнорадикальне переокиснення поліненасичених ліпідів, захищати клітинні структури від дії синглетного кисню, запобігати впливу на мембрани вільних жирових кислот і фосфоліпази А₂, перешкоджати окисненню селеновмісних структур клітин [17, 19, 20, 21, 26, 27]. Для з'ясування ролі ліпідних, електролітно-осмотичних і кальцієвих механізмів ушкодження тканин кровоносних судин у патогенезі артеріосклерозу було доцільно порівняти вплив антиоксидантів і антагоністів кальцію, які здатні відповідно пригнічувати зазначені механізми.

Мета роботи

З урахуванням вищезазначеного метою даної роботи було дослідження співвідношення ліпідних, кальцієвих і електролітно-осмотичних механізмів ушкодження клітин у патогенезі артеріосклерозу шляхом визначення впливу антиоксидантів (вітаміну Е) і антагоністів кальцію (блокатора кальцієвих каналів (ніфедипіну) та комплексоутворювача (натрієвої солі етан-1-гідроксі-1,1-дифосфонової кислоти)) на процеси ПОЛ, обмін води, кальцію та інших електролітів у тканинах кровоносних судин під час розвитку експериментального гіперадреналінового артеріосклерозу, а також порівняльна оцінка ступеня цього впливу.

МЕТОДИКА

У роботі досліджувалися два основні патогенетичні механізми (ліпідні та кальцієві) ушкоджувальної дії гіперадреналінемії на кровоносні судини. Ангіопротектори спричинювали зменшення патогенної дії гіперадреналінемії на тканини кровоносних судин, впливаючи на один із цих двох механізмів: антиоксидант (вітамін Е) пригнічував вільнорадикальні процеси, антагоністи кальцію (блокатор кальцієвих каналів - ніфедипін та комплексоутворювач - дифосфонова кислота) зменшували активність кальцієвих механізмів ушкодження клітин, знижуючи внутрішньо- та позаклітинний вміст кальцію відповідно. Аналіз ступеня та характеру впливу антиоксиданта та антагоністів кальцію стосовно наслідків гіперадреналінового ушкодження тканин кровоносних судин дав змогу з'ясувати значення та взаємозв'язок вільнорадикальних процесів та електролітно-осмотичних і кальцієвих механізмів ушкодження клітин у патогенезі гіперадреналінових уражень кровоносних судин.

Досліди виконано на 30 кролях віком 7 місяців масою 1800 - 2300 г, яких було поділено на 5 груп (по 6 тварин у кожній): група № 1 - інтактні тварини, група № 2 - контрольна, групи № 3 - 5 - дослідні. Досліди виконано з дотриманням Міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та інших наукових цілей. У тварин груп № 2 - 5 артеріосклероз моделювали шляхом щоденного внутрішньовенного (у крайову вену вуха) введення 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду з розрахунку 50 мкг/кг маси тварини 1 раз на день протягом 14 днів [1, 2]. Кролям 3 - 5-ї груп, окрім адреналіну, щоденно 1 раз на день протягом 14 днів вводили додатково ще один із ангіопротекторів: у шлунок через зонд 10 % олійний розчин токоферолу ацетату (вітамін Е) з розрахунку 50 мг/кг (група № 3), ніфедипін (фенігідин, коринфар) у шлунок через зонд з розрахунку 30 мг/кг (група № 4), у шлунок через зонд натрієву сіль етан-1-гідроксі-1,1-дифосфонової кислоти з розрахунку 130 мг/кг за 2 години до введення адреналіну (група № 5) [1, 17 - 20]. Тварин забивали на 15-й день експерименту. У кожної тварини вилучали грудну аорту, черевну аорту, легеневу артерію та задню порожнисту вену.

Для з'ясування впливу кожного ангіопротектора стосовно запобігання гіперадреналінових уражень кровоносних судин аналізували результати його дії на розвиток набряку судинної стінки та ушкодження і загибель її клітин, а також на кальцієвий обмін. З цією метою вимірювали вміст загального кальцію у сироватці крові (Са_кр) (для виявлення гіперкальціємії); об'єм інулінового простору (ОІП) судинної стінки (свідчить про ступінь інтерстиційного набряку тканини, збільшення проникності клітинних мембран та інтенсивність загибелі клітин); вміст кальцію у судинній стінці (Са_тк) (є показником інтенсивності кальцифікації тканини); вміст води (ВВ) (свідчить про ступінь набряку тканини) у судинній стінці [22 - 24]. Визначення Са_кр і Са_тк проводили на спектрофотометрі в атомно-абсорбційному режимі. ВВ з'ясовували, фіксуючи зміну ваги зразка тканини при його повному висушуванні до постійної ваги у сушильній шафі при температурі 105°С. Визначення ОІП здійснювали шляхом інкубації шматочків тканини протягом 30 хв. у розчині Кребса з інуліном (0,25%) з подальшим відмиванням інуліну в чистому розчині Кребса протягом 90 хв. Вміст інуліну в розчині визначали дифеніламіновим методом [22]. Розрахунок величин інулінового простору, об'єму внутрішньо- та позаклітинної води проводили за Виноградовою Н.А. [23]. Результати експерименту обробляли статистичним методом парних порівнянь (результати оцінювали як вірогідні при Р<0,05), а також за допомогою статистичних непараметричних методів аналізу (що є більш адекватними для малих статистичних вибірок) шляхом розрахунку критерію U (критерій Вілкоксона-Манна-Уїтні) [25].

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати експериментів наведено в таблицях 1-4. Дослідження показали, що гіперадреналінемія (і корегована, і некорегована) призводить до збільшення зазначених показників у тканинах усіх досліджуваних судин: максимально підвищується Са_тк (на 10-76 %), ОІП - на 1,5-17 % і мінімально - ВВ (на 0,3 - 5 %). Стосовно Са_кр спостерігається незначне зменшення цього показника під дією антиоксиданта, а під дією антагоністів кальцію - виражене достовірне його зниження до показників, навіть менших, ніж в інтактних тварин (достовірно для дифосфонової кислоти) (див. табл. 1). Ступені змін кальцієвого та водно-електролітного обмінів у досліджуваних органах виявилися різними (в залежності від типу судин і від наявності та характеру впливу ангіопротекторів на різні ланки механізмів патогенної дії гіперадреналінемії на тканини кровоносних судин) (див. табл. 2 - 4 та рис. 1 - 4).

У таблицях 1 - 4 та на рис. 1- 4 приведено зміни показників розвитку кальцієвих і електролітно-осмотичних механізмів ушкодження тканин судинної стінки досліджуваних органів у інтактних тварин (група № 1), у тварин з некорегованою гіперадреналінемією (група № 2 - контрольна), та у тварин з гіперадреналінемією в поєднанні з одним із ангіопротекторів: адреналін + вітамін Е (група № 3), адреналін + ніфедипін (група № 4), адреналін + дифосфонова кислота (група № 5). У таблицях 1- 4 зазначені показники наведені як в абсолютних одиницях (M±m, n=6), так і у відносних - у % відхиленнях порівняно з контрольною групою. Р<0,05 та достовірність за критерієм U: ^* - статистично достовірні розбіжності відносно групи № 2; ^{^} - статистично достовірні розбіжності відносно групи № 1.

Таблиця 2 - Зміни вмісту води (% від маси вологої тканини та % порівняно з контрольною групою (№ 2)) у тканинах судинної стінки досліджуваних органів тварин у групах № 1 та № 3 - 5

Таблиця 3 - Зміни об'єму інулінового простору (мл/100 г вологої тканини та % порівняно з контрольною групою (№ 2)) у тканинах судинної стінки досліджуваних органів тварин у групах №1 та № 3- 5

Примітка: ^* - Р<0,05 та достовірність за критерієм U

Рисунок 4 - Різниця змін об'єму інулінового простору (ОІП) та вмісту води (ВВ) і кальцію (Са) (% порівняно з контрольною групою (№ 2)) у тканинах судинної стінки задньої порожнистої вени тварин у групах № 1 та 3 - 5.

Примітка. ^* - Р<0,05 та достовірність за критерієм U

У тканинах грудної аорти спостерігається максимальне збільшення ВВ, ОІП і Са_тк (рис. 1), у стінці задньої порожнистої вени - мінімальне (див. рис. 4), а тканини черевної аорти та легеневої вени мають проміжні значення цих показників відносно перших двох зазначених типів судин (рис. 2,3). Аналогічне співвідношення зберігається і при дії ангіопротекторів за умов гіперадреналінемії - при цьому лише пропорційно зменшується ступінь порушень кальцієвого та водно-електролітного обмінів (див. групи № 3 - 5 на рис. 1 - 4). У попередніх експериментах нами було встановлено, що чутливість тканин різних кровоносних судин до ушкоджувальних впливів (гіперадреналінемія, гіпервітаміноз D) залежить як від наявності та часу дії гіперадреналінемії, так і від рівня захисних можливостей клітин, що полягали в їх здатності адекватно збільшувати потужність своїх антиоксидантних систем у відповідь на індуковану гіперадреналінемією активацію ПОЛ. Отримані результати корелюють із показниками інтенсивності енергетичного метаболізму в клітинах стінки різних типів кровоносних судин та з даними про частоту та ступінь ураження різних типів кровоносних судин патологічними змінами при атеросклерозі та артеріосклерозі Менкеберга (артерії - частіше і більше ніж вени, великі судини - ніж судини меншого діаметра, судини великого кола кровообігу - ніж судини малого кола кровообігу) [1 - 6]. Чим більший енергетичний обмін здатна підтримувати клітина в разі потреби для адекватного забезпечення енергозалежних захисно-компенсаторних процесів (зокрема функціонування антиоксидантних та іон-транспортуючих систем), тим ефективніше відбуваються процеси адаптації та компенсації (і менше порушується гомеостаз) тканин даного типу судин до дії різних патогенних чинників. Імовірно, саме цим пояснюється різна чутливість кровоносних судин до розвитку порушень кальцієвого та водно-електролітного обмінів за умов гіперадреналінового артеріосклерозу і в даному експерименті: задня порожниста вена (максимальна резистентність) - легенева артерія - черевна аорта - грудна аорта (максимальна чутливість та мінімальна резистентність) (див. групи № 1 і № 2 на рис. 1 - 4). Можна припустити, що зміни параметрів, аналогічні змінам, виявленим у даному експерименті, будуть спостерігатися і при дослідженні змін активності й інших енергозалежних захисно-компенсаторних механізмів клітини за умов розвитку гіперадреналінового артеріосклерозу.

Використані в групах № 3, № 4 і № 5 ангіопротектори в більшості випадків значно подіяли на зміни гомеостазу в судинній стінці за умов гіперадреналінемії: застосовані антиоксидант і антагоністи кальцію спричинювали зменшення інтенсивності кальцієвих і вільнорадикальних ушкоджень тканин кровоносних судин (що виявлялося у зниженні ВВ, ОІП і Са_тк у групах № 3 - 5 у порівнянні з групою № 2) (рис. 1 - 4). Проте ступінь зазначених змін під дією різних ангіопротекторів за умов гіперадреналінемії був різний: максимальний - у групі № 4 (за винятком задньої порожнистої вени, де цей показник є мінімальним порівняно з групами № 3 і № 5), середній - у групі № 3, мінімальний - у групі № 5 (рис. 1 - 4). Зміни ВВ та ОІП у тканинах задньої порожнистої вени виявилися статистично недостовірними, що підтверджує високу резистентність клітин даного типу судин до ушкоджувальних чинників (див. рис. 4). Факт мінімального впливу ніфедипіну на гіперадреналінові порушення у тканинах задньої порожнистої вени (порівняно з дією вітаміну Е та дифосфонової кислоти) виглядає не зовсім зрозумілим і, певно, вимагає подальших досліджень (рис. 4). Значно менші (ніж Са_тк) і в ряді випадків статистично недостовірні зміни ВВ та ОІП у досліджених судинах (рис. 1 - 4) можуть свідчити про те, що за умов гіперадреналінемії причинно-наслідкові патогенетичні взаємозв'язки між ліпідними та кальцієвими механізмами ушкодження клітин є більш прямими і тісними, ніж взаємозв'язки між ліпідними та кальцієвими механізмами, з одного боку, і електролітно-осмотичними, з іншого.

Висновки роботи та перспективи подальших досліджень

Результати експериментів свідчать, що максимальне зниження ступеня порушень водно-електролітного та кальцієвого обмінів у стінці кровоносних судин за умов розвитку гіперадреналінового артеріосклерозу спричинює блокатор кальцієвих каналів (ніфедипін), антиоксидант (вітамін Е) - помірне, а комплексоутворювач (натрієва сіль етан-1-гідроксі-1,1-дифосфонової кислоти) - мінімальне.

Зважаючи на отримані дані та відомості про особливості дії зазначених речовин, можна зробити певні висновки: по-перше, за умов гіперадреналінового артеріосклерозу існують досить прямі та тісні взаємозв'язки між ліпідними та кальцієвими механізмами ушкодження клітин; по-друге, внутрішньоклітинні вільнорадикальні процеси та кальційопосередковані реакції спричинюють значно більші порушення водно-електролітного та кальцієвого обмінів у тканинах судинної стінки, ніж позаклітинні (реакції у міжклітинній речовині інтерстиціального простору).

Отримані результати експерименту можуть бути використані для більш глибокого розуміння співвідношення та ролі ліпідних, кальцієвих і електролітно-осмотичних механізмів ушкодження клітин у патогенезі атеросклерозу та артеріосклерозу Менкеберга, а також стати підґрунтям для подальших досліджень у зазначеному напрямку.

SUMMARY

The effect of angioprotectors with different mechanisms of action on the alterations of calcium content in blood serum, as well as on the alterations of volume of inulin space, of water and calcium content in walls of different blood vessels at progress of hyperadrenalinaemia were studied. A maximal level of sensitivity to hyperadrenaline injure of thoracic aorta tissues, intermediate level of injure of abdominic aorta and pulmonic arteria, and minimal level of injure of vena cava posterior were discovered. It is discovered that the blocker of calcium channels (nifedipine) cause maximal decrease of the degree of violations of water-electrolytic and calcium metabolism in blood vessel wall in progress of the hyperadrenaline arteriosclerosis, antioxidant (vitamin E) has moderate effect, and the complex former (diphosphonic acid) - has minimal effect in this respect. The obtained results testify that quite direct and tight interrelations between lipid and calcium mechanisms of injure of blood vessel tissues exist in progress of the hyperadrenaline arteriosclerosis; and also that intracellular free radical processes and calcium-dependent reactions cause much greater violations of water-electrolytic and calcium metabolism in vessel wall tissues than extracellular reactions do.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Атаман О.В. Венозна стінка. Загальнотеоретичні й експериментальні аспекти. - Суми: Видавництво СумДУ, Ангіо, 2001. - С. 152 - 183.

2. Быць Ю.В., Пишак В.П., Атаман А.В. Сравнительно-патофизиологические аспекты энергообеспечения сосудистой стенки. - Киев; - Черновцы: Прут, 1999. - 330с.

3. Anitshkow N. Experimental arteriosclerosis in animals. Arteriosclerosis a survey of the problem // N. Y. McMillan Co. - 1993. - P. 271 - 322.

4. Drown D.P., Heystad D. Capacitance of the rabbit portal vein and inferior vena cava

5. // J. Physiol. (London). - 1986. - 381. - P. 417 - 425.

6. Биць Ю.В., Голдобіна О.В., Досенко В.Є., Дудко М.О., Ларіонова Н.А. Сучасні уявлення про патогенез артеріосклерозу менкебергівського типу // Фізіол. журнал. - 2000. - Т. 46, №2. - С. 64-71.

7. Быць Ю.В. Роль нарушений метаболизма сосудистой стенки в процессе ее склерозирования: Автореф. дис… д-ра мед. наук: 14.00.16. - К., 1973. - 44 с.

8. Дьячук Г.И. Возможные пути регуляции кальциевого обмена // Физиол. журн. СССР им. И.М. Сеченова. - 1991. - Т. 77, № 11. - С.117 - 123.

9. Dewaard M., Gurnett C.A., Campbell K.P. Structural and functional diversity of voltage-gated calcium channel // Ion Channels / Edit. by Narahashi T. - New York: Plenum Press. - 1996. - Vol. 4. - P. 41 - 87.

10. Ланкин В.З., Тихазе А.К., Беленков Ю.Н. Свободнорадикальные процессы при заболеваниях сердечно-сосудистой системы // Кардиология. - 2000. - Т. 40,

11. № 7. - С. 48 - 61.

12. Владимиров Ю.А. Свободнорадикальное окисление липидов и физические свойства липидного слоя биологических мембран // Биофизика. - 1981. - Вып. 32, № 5. -

13. С. 830 - 844.

14. Esterbauer H. Citotoxicity and genotoxicity of lipid-oxidation products// Amer. J. Clin. Nutr. - 1993. - Vol. 57. - P. 779 - 780.

15. Левицкий Д.О. Кальций и биологические мембраны. - М.: Наука, 1990. - 124 с.

16. Missiaen L., Robberecht W., Van den Boch L. et al. Abnormal intracellular Ca²⁺-homeostasis and disease // Cell calcium. - 2000. - Jul. - 28, № 1. - P. 1 - 21.

17. Белькинд М.Б., Лякишев А.А., Синицын В.Е. Кальциноз коронарных артерий

18. // Кардиология. - 1997. - №11. - С. 75-80.

19. Глушко Л.В. Антагонисты кальция и атерогенез // Казанский мед. журнал. - 1991. - Т.72, №3. - С. 186-192.

20. Давыденкова Е.Ф., Шафран М.Г. Атеросклероз и процесс перекисного окисления липидов // Вестник Акад. мед. наук СССР. - 1989. - №3. - С. 10-18.

21. Левицкий Е. Л. Пути и механизмы фармакологической реализации антиоксидантного эффекта в клетке // Фармакологічний вісник. - 1998. - С. 68 - 71.

22. Лукьянчук В. Л., Савченкова Л. В. Новое в механизме действия блокаторов кальциевых каналов // Провизор. - 1997. - № 2. - С. 16 - 17.

23. Ерин А. Н., Скрыпин В. И., Прилипко Л. Л. и др. Витамин Е. Молекулярные механизмы действия в биологических мембранах / Кислородные радикалы в химии, биологии, медицине. - Рига, 1998. - С. 109 - 129.

24. Бобырев В. Н., Почерняева В. Ф., Стародубцев С. Г. и др. Специфичность систем антиоксидантной защиты органов и тканей - основа дифференцированной фармакотерапии аниоксидантами // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 1994. - Т. 57, № 1. - С. 47 - 54.

25. Stamfer M. J., Hanneken C. H., Manson J. E. et al. Vitamin E - consumption and risk of coronary disease in women // N. Engl. J. Med. - 1993. - Vol. 328. - P. 1444 - 1449.

26. Браун А.Д. Метод определения фруктозы и оксиметилфурфурола при их совместном присутствии // Бюл. эксперим. биол. и медицины. - 1937. - Т. 3, №4. - С. 454-456.

27. Виноградова Н.А. Распределение инулина, сахарозы и фруктозы в портняжных мышцах лягушки // Цитология. - 1967. - Т. 9, №7. - С. 781-790.

28. Атаман А.В. Энергообеспечение артерий и вен в связи с их разной устойчивостью к действию повреждающих факторов: Дис… доктора мед. наук: 14.00.16. - К.,

29. 1990. - 434 с.

30. Гублер Е. В., Генкин А. А. Применение критериев непараметрической статистики для оценки различий двух групп наблюдений в медико-биологических исследованиях. - М.: Медицина, 1969. - С. 9 - 12.

31. Барабай В.А., Сутковой Д.А. Окислительно-антиоксидантный гомеостаз в норме и патологии. - К.: Чернобыль-интеринформ, 1997. - Ч. 2. - 220 с.

32. Зенков Н.К., Менсункова Е.Б. Активированные кислородные метаболиты в биологических системах // Успехи современной биологии. - 1987. - Т. 113, Вып. 3. - С. 286 - 296.