Вплив лікувальних середників на перебіг шигельозу

68

«Вісник СумДУ», №7 (79)'2005

Вплив лікувальних середників на перебіг шигельозу

Традиційна терапія шигельозу (Ш) здебільшого недостатньо ефективна, і виникає необхідність проведення інтенсивного комплексного лікування 1 та пошуку нових лікарських засобів [2]. Успішному лікуванню протидіє формування множинної стійкості шигел до етіотропних препаратів [3], у зв`язку з чим традиційні антибактеріальні засоби виявляються малоефективними. До того ж використання антибіотиків значно поглиблює дисбіотичні процеси в кишечнику, які супроводжують Ш, і сприяє надходженню ендотоксинів збудника в кровообіг [4]. Досі недостатньо даних об'єктивної комплексної оцінки ефективності використання антибактеріальних засобів, детоксикантів, біопрепаратів у комплексному лікуванні, про вплив їх на закінчення хвороби.

Мета роботи - вивчити вплив лікувальних середників на клінічний перебіг та лабораторні показники хворих на Ш.

Спостерігали 295 хворих на середньотяжкий Ш. Пацієнти були поділені, залежно від проведеної терапії, на дев'ять груп. Особи 1-ї групи отримували, крім загальноприйнятої терапії, поліфепан по 5 г всередину за 60-90 хв до приймання їжі тричі на день протягом 3-5 днів. Хворі 2-ї групи, крім поліфепану, приймали всередину ципротин по 1 табл. двічі на день протягом 3-5 днів до зникнення основних клінічних симптомів (гарячки, діареї). Особи із 3-ї групи отримували всередину сунамол по 5 г за 60-90 хв до приймання їжі тричі на день протягом 3-5 днів (пат. Україна (11) 55282 А). 4-та група - сунамол за вищенаведеною схемою та лактовіт білковий у дозі 2 табл. тричі на день за 20 хв до їди протягом 3-5 днів (пат. Україна (11) 55283 А). 5-та група - норфлоксацин всередину по 0,4 двічі на день протягом 3-5 днів. 6-та група - фуразолідон всередину по 0,1 г чотири рази на день протягом 3-5 днів. 7-ма група - фталазол всередину по 0,5-1,0 чотири рази на день протягом 3-5 днів. 8-ма група - поліміксин всередину по 0,1 г чотири рази на день протягом 3-5 днів. Хворі 9-ї групи - комбіновану антибактеріальну терапію: по два антибактеріальних препарати отримували 24 хворих (фуразолідон і фталазол - 2; фуразолідон і норфлоксацин - 7; фуразолідон і поліміксин - 3; ампіцилін і гентаміцин - 5; ампіцилін і норфлоксацин - 2; поліміксин і левоміцетин - 5), по три препарати - 3 пацієнти (норфлоксацин, фуразолідон та левоміцетин).

Вік хворих різних груп коливався від (29,122,72) років (пацієнти 4-ї групи) до (35,532,28) років (2-ї групи) та не залежав від групи (Р0,05). Найраніше звертались до стаціонару хворі 2-ї групи, найпізніше - 5-ї, але залежності термінів госпіталізації від групи обстежених не було (Р0,05). Групи були порівнянні за статевим і віковим складом, клінічними формами, етіологічним чинником. Частота реєстрації та вираження клінічної симптоматики, лабораторні зміни відповідали ступеню тяжкості захворювань.

Досліджували анамнестичні та клінічні дані, лабораторні показники. Проводились загальноклінічні лабораторні обстеження: клінічний аналіз крові (аналізатор Cobas Micros). Для оцінки ефективності препарату використовували клінічні дані (тривалість інтоксикаційного синдрому, тривалість та ступінь вираженості діареї), динаміку гематологічних показників - об'єм еритроцитів (MCV), вміст (MCH) та концентрацію гемоглобіну в еритроциті (МСНС). Хворих обстежували до початку лікування та спостерігали в динаміці до зникнення всіх клінічних симптомів. Аналіз результатів здійснювали на ЕОМ з використанням програми Microsoft Excel 97. Розраховували лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) за формулою Кальф-Каліфа [7], гематологічний показник інтоксикації (ГПІ), а також індекс зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК) та лімфоцитарний індекс (Ілімф) [8]. Результати вивчення динаміки клінічної симптоматики у хворих на середньотяжкий Ш (табл. 1) показали, що блювання в середньому в усіх пацієнтів тривало близько 2 днів, температура тіла нормалізувалася у межах 4-5 днів. Біль при пальпації живота та збільшення печінки зникали приблизно в одні й ті самі терміни.

Найдовше хворих турбував пронос. При цьому практично у ті ж самі терміни, що припинялась діарея, зникав спазм сигмоподібної кишки.

Порівняння тривалості клінічної симптоматики в лікованих різними середниками виявило (табл. 1) найкоротшу тривалість блювання у пацієнтів 2-ї, 3-ї, 4-ї та 5-ї груп. У хворих, до комплексного лікування яких увійшли сунамол і лактовіт, цей симптом зник найшвидше. Триваліше блювання зберігалось у хворих 9-ї групи, до лікування цих пацієнтів було включено два антибактеріальних препарати (фуразолідон і фталазол, фуразолідон і норфлоксацин, фуразолідон і поліміксин, ампіцилін і гентаміцин, ампіцилін і норфлоксацин, поліміксин і левоміцетин, норфлоксацин, фуразолідон та левоміцетин).

Температурна реакція хворих на інвазію шигел і їх токсинів також найдовше зберігалась у пацієнтів 9-ї групи. Найшвидше температура тіла нормалізувалась у осіб, які увійшли в 4-ту, 1-шу та 3-тю групи, тобто лікованих із застосуванням ентеросорбентів. У пацієнтів решти груп температура тіла нормалізувалась в одні і ті самі терміни, що й в усіх хворих.

Больовий синдром при пальпації живота зникав раніше у хворих 4-ї, 3-ї та 1-ї груп, лікованих з використанням ентеросорбентів і лактовіту. Більше 7 днів біль при пальпації живота відзначили особи з 6-ї та 9-ї груп. У решти пацієнтів тривалість збереження больового синдрому не відрізнялась від середньогрупових даних. Спазмовану сигмоподібну кишку пальпували довше 1 тижня в лікованих з використанням фуразолідону, двох антибактеріальних препаратів чи норфлоксацину. Тонус сигмоподібної кишки найшвидше нормалізувався у 4-й, 1-й та 3-й групах. У решти хворих спазм її виявляли протягом 5-7 днів.

Розміри печінки нормалізувалися найшвидше, протягом 3-4 днів, у хворих 4-ї та 3-ї груп. Найдовше збільшену печінку визначали у пацієнтів 5-ї та 8-ї груп.

Підсумовуючи вищевикладені дані, можемо дійти висновку, що найкраща динаміка зникнення клінічної симптоматики спостерігалась у лікованих сунамолом, сунамолом і лактовітом чи поліфепаном. Тривалому збереженню симптоматики сприяло використання двох антибактеріальних препаратів, фуразолідону, поліміксину. Такі лікувальні середники, як фталазол, норфлоксацин, поліфепан з ципротином суттєво не впливали на тривалість клінічної симптоматики.

Вміст лейкоцитів у периферичній крові всіх хворих на середньотяжкий Ш при госпіталізації був вище за норму й до дня виписування не нормалізувався в осіб, які увійшли в 7-му, 8-му, 9-ту групи. У хворих цих груп кількість лейкоцитів не змінилась. Нормалізація кількості лейкоцитів відбувалась у решти хворих, причому суттєве зниження їх спостерігали перед виписуванням у осіб 2-ї, 3-ї, 4-ї та 6-ї груп (табл. 2).

Зміни лейкоцитарної формули також торкнулись усіх пацієнтів. Юні лейкоцити (поодинокі), які виявлялись при госпіталізації у хворих 7-ї, 9-ї груп, перед їх виписуванням зникали. Навпаки, юні лейкоцити з'явились у одного хворого 6-ї групи та збільшувався їх вміст у пацієнтів 1-ї групи. Паличкоядерні лейкоцити знайдено в підвищеній кількості як у розпал захворювання, так і в період ранньої реконвалесценції в всіх хворих, за винятком пацієнтів 4-ї групи, в яких їх вміст нормалізувався. У решти осіб відбувалось суттєве зменшення кількості паличкоядерних лейкоцитів.

Відсоток сегментоядерних лейкоцитів підвищувався лише у хворих 2-ї та 8-ї груп і нормалізувався перед виписуванням.

Кількість еозинофілів була у нормі в усіх хворих, за винятком пацієнтів 4-ї групи, в яких вона була нижчою. У період ранньої реконвалесценції відбувалась нормалізація вмісту еозинофілів у осіб зазначеної групи та збільшення в пацієнтів 2-ї, 5-ї, 8-ї груп. Моноцитопенію спостерігали у хворих 3-ї, 4-ї, 8-ї груп. Перед виписуванням моноцитопенія зникала лише у реконвалесцентів із 4-ї групи, приєднувалась - у 2-ї, 6-ї, 7-ї, 9-ї. Наявність лімфоцитопенії зареєстровано у всіх хворих і значне підвищення їх вмісту в процесі видужання. Поодинокі плазматичні клітини виявляли у незначної кількості хворих усіх груп, за винятком 4-ї, у якій їх не було й перед виписуванням, та 9-ї групи. Кількість хворих із виявленими плазматичними клітинами незначно збільшувалась у процесі видужання у всіх групах.

Привертає до себе увагу збільшення ШЗЕ у всіх хворих у гострому періоді Ш та ненастання її нормалізації в період ранньої реконвалесценції. Причому в одужуючих перед виписуванням не спостерігалось значної динаміки ШЗЕ порівняно з гострим періодом, за винятком 6-ї групи, у пацієнтів якої відбувалось подальше збільшення ШЗЕ.

Таким чином, зміни з боку лейкоцитарної формули та ШЗЕ були однотипними та мали практично однакову динаміку, за винятком пацієнтів, лікованих сунамолом і лактовітом, де вона була позитивною, та пацієнтів 7-ї, 8-ї, 9-ї груп, у яких вона була негативною.

Ендогенна інтоксикація організму хворих протягом перебування в стаціонарі значно зменшувалася, про що свідчили інтегративні показники ендогенної інтоксикації (табл. 3). Так, ЛІІ зменшувався у всіх групах, за винятком 9-ї, та нормалізувався, за винятком пацієнтів 7-ї та 9-ї груп. Подібна картина спостерігалась і відносно ГПІ, лише з тією відмінністю, що нормалізація цього показника не відбувалась ще й у 8-й групі. ІЗЛК нормалізувався перед виписуванням у більшості пацієнтів і продовжував залишатись підвищеним у 2-й, 7-й, 8-й, 9-й групах. У цих групах спостерігалась тенденція до зменшення ІЗЛК, за винятком 9-ї, у якій він був на рівні показника під час госпіталізації. Ілімф мав позитивну динаміку в усіх пацієнтів і в період виписування нормалізувався.

Отже, достеменне зменшення ендогенної інтоксикації на тлі лікування відбувалось у більшості хворих. Позитивного впливу таких лікувальних середників, як фталазол, поліміксин, двох антибактеріальних препаратів, на ендогенну інтоксикацію не виявлено. Як випливає з даних таблиці 4, MCV зменшувався в гострому періоді захворювання та нормалізувався в процесі видужання. Цей показник мав позитивну динаміку в усіх пацієнтів. MCV у реконвалесцентів перед виписуванням перевищував нормальні значення у лікованих поліфепаном і ципротином, сунамолом і лактовітом.

Таблиця 1 - Вплив лікувальних середників на перебіг середньотяжкого Ш (Mm)

Таблиця 2 - Динаміка лейкоцитарної формули крові та ШЗЕ у різних групах хворих на середньотяжкий Ш (Mm)

MCH при госпіталізації був вищим за норму лише у трьох групах хворих (1-ша, 4-та, 9-та), у всіх інших не відрізнявся від норми. У реконвалесцентів перед виписуванням виявлено істотне зменшення показника MCH як відносно розпалу захворювання, так і відносно норми.

МСНС у хворих на Ш була вища від показників здорових осіб, нормалізувалася у більшості реконвалесцентів, у решти значно зменшувалась. Слід відмітити, що у пацієнтів, які ввійшли до складу 1-ї, 2-ї, 5-ї груп, МСНС була значно нижча за норму перед виписуванням.

Значне підвищення вмісту гемоглобіну в крові порівняно зі здоровими особами виявлено лише у хворих 3-ї та 7-ї груп. Перед виписуванням відбувалось значне зменшення вмісту гемоглобіну в усіх хворих, за винятком пацієнтів 4-ї та 9-ї груп, у яких цей показник не змінювався. А у хворих 1-ї, 2-ї, 5-ї, 6-ї, 7-ї груп концентрація гемоглобіну знижувалась нижче норми.

Показник гематокриту (Ht) у хворих на Ш при госпіталізації був вищим за показник у здорових осіб. Виняток склали пацієнти 1-ї та 7-ї груп, у яких він не відрізнявся від норми. Але в подальшому Ht значно знижувався в усіх реконвалесцентів без винятку. Зниження гематокриту було суттєвим порівняно з нормою.

Отже, виявлені зміни з боку гематологічних показників свідчать про наявність зневоднення організму хворих, зникнення його в процесі видужання та незначний вплив на це лікувальних середників.

Підбиваючи підсумок вивчення впливу лікувальних середників на динаміку клінічних та лабораторних показників, можна стверджувати, що найкраща позитивна динаміка відбувалась у пацієнтів, яких лікували сунамолом і лактовітом або сунамолом чи поліфепаном; найгірша динаміка відмічена у випадку з використанням двох антибактеріальних препаратів або фуразолідону, поліміксину чи фталазолу. Застосування таких препаратів, як норфлоксацин або поліфепан і ципротин у комбінації, значного впливу на динаміку досліджених показників не спричинило.

Таблиця 3 - Динаміка інтегративних показників ендогенної інтоксикації у різних групах хворих на середньотяжкий Ш (Mm)

Таблиця 4 - Динаміка гематологічних показників у різних групах хворих на середньотяжкий Ш (Mm)

Висновки

Найкраща динаміка клінічної симптоматики спостерігалась у хворих, у лікуванні яких застосовані сунамол і лактовіт або сунамол. У них швидше за інших зникали блювання, діарея, больовий синдром, спазм сигмоподібної кишки, нормалізувались розміри печінки та температура тіла.

Задовільна динаміка клінічної картини встановлена у пролікованих поліфепаном, у яких симптоматика зникала в ті самі терміни, що і у хворих попередніх двох груп, за винятком збільшення печінки та блювання, які зникали у ті самі терміни, що в усіх хворих.

Найгірша динаміка клінічної симптоматики спостерігалась у осіб, які приймали два антибактеріальних препарати (фуразолідон і фталазол, фуразолідон і норфлоксацин, фуразолідон і поліміксин, ампіцилін і гентаміцин, ампіцилін і норфлоксацин, поліміксин і левоміцетин, норфлоксацин і фуразолідон та левоміцетин), у них найдовше зберігались клінічні симптоми.

У пацієнтів, котрі лікувалися норфлоксацином, найдовше зберігались спазм сигмоподібної кишки і збільшена печінка; фуразолідоном - больовий синдром, діарея, спазм сигмоподібної кишки; поліміксином - діарея, збільшена печінка.

Подібна динаміка виявлена з боку лейкоцитарної формули крові та вмісту лейкоцитів. Інтегративні показники ендогенної інтоксикації нормалізувалися у більшості реконвалесцентів, за винятком ІЗЛК у лікованих поліфепаном і ципротином і практично усіх показників у лікованих фталазолом або поліміксином чи двома антибактеріальними препаратами, у яких нормалізувався лише Ілімф. Усі гематологічні показники нормалізувалися незалежно від способу лікування.

Список літератури

1. Андрейчин М.А. Шигельоз // Діагностика та лікування. ? 2001. - № 3. ? С. 33-37.

2. Радаева И.Ф., Костина Г.А., Ильина С.Г., Костылева Р.Н. Антимикробная активность гиалуроновой кислоты // Журн. микробиол., эпидемиол. и иммунобиол. - 2001. - № 1. - С. 74-75.

3. Андрейчин М.А. Досягнення в терапії бактерійних діарей і шляхи її оптимізації // Інфекційні хвороби. - 2000. - № 1. - С. 5-10.

4. Карімов І.З. Вміст позитивних білків гострої фази в крові хворих на гострі кишкові інфекції // Інфекційні хвороби. - 2004. - № 4. - С. 44-48.

5. Пат. Україна, (11) 55282 А; (51) 7 А61К31/00. Спосіб лікування гострої дизентерії // М.Д. Чемич, Є.Д Молюк., Н.І. Ільїна, В.В. Захлебаєва, А.О. Сніцарь. Заявлено 14.10.2002; Надрук. 17.03.2003; Бюл. № 3. - 4 с.

6. Пат. Україна, (11) 55283 А; (51) 7 А61К35/74. Спосіб лікування гострих кишкових інфекційних захворювань // М.Д. Чемич, В.В. Захлебаєва, Н.І. Ільїна, Є.Д. Молюк, А.О. Сніцарь Заявлено 14.10.2002; Надрук. 17.03.2003; Бюл. № 3. - 3 с.

7. Кальф-Калиф Я.Я. О лейкоцитарном индексе интоксикации и его практическом значении // Врачебное дело. - 1941. -№1. - С. 31-35.

8. Васильев В.С., Комар В.И., Шейка М.И. Оценка тяжести интоксикации при острых инфекционных болезнях // Здравоохранение Белоруссии. - 1984. - №3. - С. 46-49.