Адаптаційні реакції організму при лімфотропній терапії придатків матки

Сумський державний університет

АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ ПРИ ЛІМФОТРОПНІЙ ТЕРАПІЇ ПРИДАТКІВ МАТКИ

О.І.Дужа-Еластал; В.Д.Зінчук; І.М.Медведєва; І.М.Лохоня

Автором проаналізовані типи адаптаційних реакцій у жінок на гострий та хронічний сальпінгоофорит на стадії загострення до, під час та після лікування за стандартною схемою порівняно із запропонованою оригінальною методикою лімфотропної терапії. На підставі аналізу 100 історій хвороб зроблено висновки і рекомендації.

Значення інфекційно-запальних захворювань внутрішніх статевих органів та їх особливе місце у структурі загальної захворюваності жінок зумовлене перш за все їх безпосереднім впливом на репродуктивну функцію 1. Останнє без перебільшення має величезне соціальне та морально-психологічне значення.

Останніми роками питома вага запальних захворювань жіночих статевих органів серед іншої гінекологічної патології збільшилася з 29,8% до 45,9%. Серед жінок репродуктивного віку частота гострих запальних захворювань придатків матки (ГЗЗПМ) зросла на 13%. Частота хронічних процесів трапляється у 63,2% пацієнток, при локалізації у придатках - в 78,1% випадків 2. Особливо тривожним є той факт, що частота даного захворювання серед дівчат та підлітків теж має ту саму тенденцію. Так, в Україні питома вага даного захворювання у зазначеної категорії пацієнтів виявляється у 38,4%, у Росії -у 32,5%, у США -у 34,2%, в Англії - у 42,8%, у Франції - у 27,3% 3. У жінок фертильного віку, які в дитинстві перенесли запальні захворювання внутрішніх геніталій, ускладнення під час вагітності та пологів спостерігаються у 39,8-51,5% випадків, а частота виникнення позаматкової вагітності становить 12,5%. Разом з тим у цієї категорії пацієнтів неплідністю у шлюбі складає 23,8% 4. У 53,8% жінок з непліддям, які неодноразово отримували стандартну схему лікування, за даними обстежень, які включали гістеросальпінгографію, гінекографію, лапароскопію, гістероскопію та інші, знайдена повна непрохідність маткових труб. Крім того, хронічний аднексит, як будь-яке довготривале страждання, знижує якість життя, що нерідко призводить до невротичних розладів та сексуальних порушень. Частота останніх сягає до 69,5% і призводить до подружньої дезадаптації, що нерідко буває причиною розлучень 5, 6 . Такі соціальні процеси, як урбанізація суспільства, погіршення екологічної ситуації та наслідки безконтрольного вживання ліків, у першу чергу антибіотиків, справляють негативний вплив на перебіг перелічених захворювань, якість здоров'я в сім'ї у цілому та її соціальному статусі 1, 7. Все це змусило нас звернутись до додаткового вивчення зазначених патологічних процесів.

Залежно від взаємодії факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ в організмі виникають якісні зміни гомеостазу, що не може не вплинути на реактивність організму (РО) 8, 9. Патофізіологи розрізняють 4 типи адаптаційних реакцій (АР), які віддзеркалюють закономірності адаптаційно-пристосувальних механізмів на вплив різних за силою подразників. На дію подразників слабкої сили виникають реакції тренування (РТ). На дію подразників середньої сили розвиваються реакції адаптації (РА). При дії сильних подразників організм відповідає реакцією пареактивації (РП), а у відповідь на надсильне подразнення - реакцією стресу (РС). За основу адаптаційних реакцій береться кількість лімфоцитів у периферійній крові та розраховується лейкоцитарна формула. Залежно від цього АР поділяють на повноцінні, тобто гармонійні, та неповноцінні - напружені. До повноцінних адаптаційних реакцій відносять РТ та РА. Неповноцінні АР відображають порушення гомеостазису, тобто дезадаптацію організму. Останні відображають стан порушеного гомеостазу, а саме: дезадаптації організму. За умов значної зміни гемограми (лейкоцитоз, лейкопенія, паличкоядерне зміщення нейтрофілів вліво, еозинофілія, моноцитоз, токсична зернистість нейтрофілів) РТ та РА також відносять до неповноцінних реакцій. У вивченій нами літературі ми не знайшли повідомлень щодо адаптаційних реакцій у гінекологічних хворих.

Мета роботи

Згідно з цим нами було поставлено за мету вивчити АР у хворих на хронічний та гострий сальпінгоофорит і провести їх порівняльну оцінку.

Матеріали та методи

Було вивчено дві групи хворих. У першій (основній) було 50 жінок, лікування яких проводили за розробленою нами оригінальною методикою лімфотропного введення антибіотиків та патогенетичних препаратів. У другій групі (порівняння) було також 50 жінок, лікування яких проводилось за стандартною схемою. Предметом вивчення були лейкограми хворих у абсолютних та відносних цифрах.

Вивчення проводили під час госпіталізації хворих до відділення, на 5-ту добу лікування та після закінченого курсу лімфотропної терапії (ЛТ). За норму показників лейкограми були взяті стандартизовані дані, отримані у здорових жінок - волонтерів віком від 17 до 38 років.

Обговорення результатів

У першій (табл. 1) та у другій групах (табл. 2) до лікування превалювали реакції переактивації та стресу. Так, в основній групі неповноцінні адаптаційні реакції за відносною кількістю лімфоцитів (ВКЛ) склали 48%, а у групі порівняння такі реакції траплялись у 38%. Зазначене говорить про більшу дезадаптованість, а отже, більш тяжкий перебіг хвороби у пацієнтів основної групи. За абсолютною кількістю лімфоцитів (АКЛ) неповноцінні адаптаційні реакції у пацієнток основної групи мали місце у 56%, а у групі порівняння - у 38%.

Таблиця 1 - Адаптаційні реакції у хворих основної групи до лікування

ВИСНОВКИ

1 Адаптаційні реакції організму при захворюваннях внутрішніх жіночих статевих органів проявляються зміною абсолютних та відносних чисел, головним чином лімфоцитів та інших чинників лейкоцитарної формули.

2 При загостренні хронічних запальних процесів та розвитку гострих запальних процесів розвиваються неповноцінні адаптаційні реакції, що характеризує силу подразнення інфекційного агента.

3 При загостреннях хронічних інфекційних процесів кількість неповноцінних реакцій більша, ніж при первинних захворюваннях, що може характеризувати функціональне виснаження ретикуло-ендотеліальної системи.

4 У процесі ЛТ зменшення кількості неповноцінних реакцій за ВКЛ і за АКЛ зменшується значно більше, ніж при стандартних методах лікування.

5 Реакції стресу при ЛТ здебільшого переходять у повноцінні реакції - типу реакції тренування.

6 ЛТ придатків матки за розробленою нами оригінальною методикою є найбільш ефективним етіопатогенетичним засобом лікування цих процесів.

SUMMАRY

The authors analyse the types of adaptation reactions at women with sharp and chronic salpyngo-oophoritis in the stage of its intensifying, before, during and after their treatment according to standard scheme and comparatively to the offered original method of lymphotropic therapy. Recommendations based on the analysis of100 hospital charts are done.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонечко І.В. Роль інфекційного фактора в патогенезі хронічних запальних захворювань внутрішніх жіночих статевих органів // Вісник наукових досліджень.-2003.- № 1.-С. 28-29.

2. Подзолкова Н.М., Железнов Б.И., Стрижаков А.Н. Клинико-морфологические аспекты гнойных воспалительных заболеваний придатков матки // Акушерство и гинекология.-1991.-№ 9.-С.45-50.

3. Вовк І.Б., Петербурзька В.Ф., Крупко-Большова Ю.О та ін. Особливості імунного стану і перебігу запальних захворювань внутрішніх статевих органів у дівчат при призначенні ензимного препарату вобензиму // Акушерство и гинекология.-1998.- № 5.-С.91-95.

4. Гойда Н.Г. Державна політика України щодо збереження репродуктивного здоров'я // Педіатрія, акушерство та гінекологія.-1998.-№ 2.-С.72-73.

5. Агипиянц И.Р. Клинические особенности протекания гениталий у пациенток с различными видами психопатологии.-Сексуальное здоровье человека на рубеже веков. Проблемы, профилактика, диагностика и лечение: Материалы Международной конференции. - М., 1999.-С. 62-64.

6. Носкова О.В. Психодиагностика нарушений сексуального здоровья при хроническом аднексите // Здоровье женщины.-2005.-№ 2.-С.97-100.

7. Трофимов В.И., Браженко Н.А., Костина З.И., Браженко О.Н. Адаптация, реактивность организма и их влияние на исход экссудативного плеврита // Проблемы туберкулёза и болезней лёгких.-2003.- № 4.-С. 31-34.

8. Іванюта С.О., Богомол А.Г. Вплив вобензиму на стан імунологічної реактивності жінок з хронічними запальними процесами геніталій // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України.-2001.-С.300-302.

9. Лучков А.І. Комплексна терапія при гострих запальних захворюваннях придатків матки із застосуванням ліпосомальної форми даларгіну: Автореф. дис... кандидата медичних наук. -Одеса, 2003.-22 с.