Клінічні та біохімічні аспекти застосування інтракавернозної озонотерапії в лікуванні розладів ерекції
Вивчення ефективності та перспективи застосування інтракавернозної озонотерапії у пацієнтів з еректильною дисфункцією. Стан синтезу та перетворення NО в динаміці лікування. Дослідження активності аргінази в кавернозній крові в процесі лікування.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.10.2010 |
| Размер файла | 25,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
КЛІНІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТРАКАВЕРНОЗНОЇ ОЗОНОТЕРАПІЇ
В ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ЕРЕКЦІЇ
Я.О. Мірошников, канд. мед. наук; Л.В. Король, канд. біол. наук
Інститут урології, м. Київ
ВСТУП
Надзвичайне поширення хіміотерапії в лікуванні багатьох медичних проблем сучасності призвело до поширення ускладнень, що спричиняє традиційний алопатичний підхід. Еректильна дисфункція (ЕД) не стала виключенням: застосування ін'єкційних вазоактивних препаратів (папаверин, простагландини тощо) при їх досить високій клінічній ефективності зумовлює такі серйозні ускладнення, як пріапізм, ортостатична гіпотензія, що обмежує клінічне застосування методу [1]. Поява таблетованих форм інгібіторів фосфодіестерази 5 (ФДЕ 5), незважаючи на революційне значення в терапії ЕД, також не позбавила пацієнтів з ЕД від ускладнень фармакотерапії. Ризик кардіальних ускладнень залишається одним з основних негативних явищ фармакотерапії зазначеними препаратами [2]. Крім того, недоліком лікування ЕД за допомогою інгібіторів ФДЕ є їх певна симптоматичність: пацієнт з ЕД повинен вживати їх перед кожним статевим актом, що зумовлює певні економічні труднощі та психологічний дискомфорт.
Неоднозначна ситуація в традиційній алопатичній фармакотерапії потребує пошуку нових, нетрадиційних засобів лікування ЕД, що дозволило б забезпечити тривалий катамнестичний ефект за відсутності побічних ефектів. Враховуючи, що регуляція судинного тонусу є одним з ключових механізмів забезпечення ерекції [3], а монооксид азоту (NO) вважається провідним месенджером релаксації гладком'язових клітин, то використання озону (О3) може бути одним з перспективних напрямків в лікуванні ЕД. Теоретичним підґрунтям такого припущення є те, що одним з основних шляхів утворення NO є окислення аргініну складним ферментативним комплексом - NO-синтазою (NOS), що відбувається в присутності кисню (О2), а (О3), в свою чергу, є активною формою кисню з додатковим окислювальним потенціалом за рахунок вільного атому кисню [4,5]. В літературі є дані про успішний досвід застосування внутрішньовенної озонотерапії в лікуванні ЕД [6]. Застосування інтракавернозної озонотерапії, на нашу думку, може забезпечити більш ефективне лікування розладів ерекції за рахунок прямої доставки озону до мішені його дії, а саме до ендотелію кавернозної тканини. Перевірка ефективності даної методики була метою нашої роботи.
МЕТА РОБОТИ
Метою даної роботи було вивчення ефективності застосування інтракавернозної озонотерапії у пацієнтів з ЕД.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
В клініці сексопатології Інституту урології АМН України методом інтракавернозної озонотерапії було проліковано 11 пацієнтів з ЕД змішаного генезу. Озонування фізіологічного розчину проводилося за допомогою апарата „Озонатор” фірми „МІТ” (Україна). За один сеанс інфузії інтракавернозно крапельно вливалося 100 мл озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 0,3 мг/мл. Курс лікування передбачав 8 сеансів, двічі на тиждень. Для характеристики ефективності методу озонотерапія застосовувалося як монолікування. До програми обстеження входили дослідження секрету передміхурової залози, рівня тестостерону, пролактину, естрадіолу, фолікулостимулювального та лютеїнізуючого гормонів в периферичній крові та оцінка кавернозного кровообігу методом доплерографії на апараті „АЛОКА”. За результатами обстеження у 5 пацієнтів встановлено хронічний простатит у стадії ремісії, у 3 - артеріальну недостатність кавернозного кровообігу, ще у 2 - явища корпоральної венооклюзивної дисфункції. Клінічну ефективність озонотерапії визначали за допомогою анкетування скороченим варіантом анкети МІЕФ [7,8]. Біохімічну ефективність озонотерапії оцінювали шляхом визначення в кавернозній крові позитивних змін вмісту NO2- та NO3- аніонів, активності конститутивної (сNOS) та індуцибельної (і NOS) NO-синтази, а також аргінази. Вміст NO3-- визначали за реакцією з бруциновим реактивом [9]; вміст NO2-- - методом Гріна [10]; активність аргінази визначали за кількістю утвореної сечовини [11] з розрахунку на 1 мл крові. Вміст в кавернозній крові сечовини визначали колориметричним методом за реакцією з діацетилмонооксимом [12]. Сумарну активність NOS характеризували кількістю нітрит-аніона, що утворився в процесі реакції [13]. Активність індуцибельної ізоформи NO-синтази (iNOS) визначали в інкубаційній суміші, до якої додавали 10 mM EGTA (для зв'язування ендогенного кальцію). Активність сумарної (нейрональної та ендотеліальної ізоформ) конститутивної NO-синтази (сNOS) розраховували шляхом віднімання від сумарної активності NOS активність iNOS:
активність сNOS=сумарна NOS - iNOS. (1.1)
Визначення вище зазначених показників, що характеризують обмін NO, проводили до та після першого та останнього сеансів озонотерапії.
Середній вік пацієнтів дослідної групи становив 465,5 року, середня тривалість ЕД становила 3,00,9 року.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Оцінка динаміки статевої функції за анкетуванням МІЕФ у таблиці 1.
Таблиця 1 - Динаміка стану статевої функції при інтракавернозній озонотерапії за даними анкетування МІЕФ (бали, Мm)
|
Питання |
До лікування (N=11) |
Після лікування (N=11) |
р |
|
|
1 |
2,50,2 |
2,70,2 |
p>0,05 |
|
|
2 |
2,60,4 |
3,40,5 |
p>0,05 |
|
|
3 |
2,90,4 |
3,20,5 |
p>0,05 |
|
|
4 |
2,80,4 |
3,20,5 |
p>0,05 |
|
|
5 |
3,50,5 |
3,50,5 |
p>0,05 |
|
|
14,71,8 |
162,0 |
p>0,05 |
||
|
Примітка. р - достовірність розбіжностей до та після лікування |
Аналіз даних таблиці 1 свідчить про певні тенденції до покращання статевої функції, що спостерігалися при аналізі відповідей на запитання “2”, “3” та “4”, які характеризують процеси виникнення та підтримання ерекції. Позитивні тенденції стосовно впевненості в собі та загального задоволення статевим контактом у пацієнтів з ЕД були виражені значно менше, проте розбіжності за жодним з досліджуваних питань не набули рис достовірності (p>0,05). У цілому позитивний вплив від інтракавернозної озонотерапії відмітили 4 (36%) з 11 пацієнтів.
Стан синтезу та перетворення NО в динаміці лікування наводиться в таблиці 2.
Встановлено, що одноразове застосування інтракавернозної озонотерапії на початку курсу лікування зумовлює достовірне (p<0,05) підвищення активності сNOS в кавернозній крові, а останнє озонування циклу терапії, навпаки, сприяє достовірному (p<0,01) зниженню активності даної ізоформи ферменту NOS . Таким чином, інтракавернозне озонування забезпечує нормалізацію динаміки активності конститутивної NO-синтази, яка стає подібною до такої у чоловіків із нормальною ерекцією, вивчених нами в попередніх дослідженнях [14]. Враховуючи наше припущення [14] щодо ролі конститутивної NO-синтази в забезпеченні базального тонусу кавернозних судин, можна вважати, що інтракавернозна озонотерапія відіграє позитивну роль в забезпеченні нормального функціонування базального (трофічного) кавернозного кровообігу.
Дослідження активності іNOS, що згідно з нашими даними, відповідає за підвищення продукції NO при сексуальному збудженні [15,16], не виявило достовірних змін її показників в порівнянні з початком лікування, хоча спостерігалися певні позитивні тенденції до підвищення активності даної ізоформи ферменту (р>0,05).
Таблиця 2 - Динаміка концентрацій ключових метаболітів NO (нмоль/мл) та активності основних ферментів окисного та неокисного перетворення аргініну (нмол/хв./мл), М m
|
До лікування, n=11 |
Після лікування, n=11 |
p |
||||
|
Спокій |
Озонування |
Спокій |
Озонування |
|||
|
NO2-- |
9,81,5 |
8,11,5 p>0,05 |
11,11,8 |
11,72,8 p>0,05 |
р1,p2>0,05 |
|
|
NO3-- |
1319,3261,1 |
1527,4283, p>0,05 |
1543,7221,3 |
1433,8166,4 p>0,05 |
р1,p2>0,05 |
|
|
Аргіназа |
172,534,7 |
129,222,9 p>0,05 |
19432,2 |
183,938,1 p>0,05 |
р1,p2>0,05 |
|
|
сNOS |
108,219,8 |
187,539,4 p<0,05* |
271,536,3 |
148,226,5 p<0,01* |
р1,p2<*0,05 |
|
|
іNOS |
190,837,4 |
288,751,1 p>0,05 |
228,756,6 |
322,963 p>0,05 |
р1,p2>0,05 |
|
|
Примітка. р - достовірність розбіжностей до та після озонування; р1 - достовірність розбіжностей до лікування; p2 - достовірність розбіжностей після лікування |
При аналізі динаміки концентрацій основних метаболітів NO, а саме NO2-- та NO3-- аніонів в кавернозній крові встановлена наявність позитивної динаміки цих показників внаслідок лікування озонотерапією, яка не набула рис достовірності (р>0,05). Динаміка концентрації NO2-- стає подібною до такої у здорових чоловіків при еротичній відеостимуляції на фоні препарату “Віагра” [15]. Динаміка NO3-- також змінюється на протилежну: з підвищення на початку лікування на зниження під час останнього сеансу. Подібна динаміка, на наш погляд, може свідчити про деякий модулюючий ефект інтракавернозної озонотерапії на редуктазний механізм зворотного синтезу NO з його метаболітів, який порушується при ЕД [16].
Дослідження активності аргінази в кавернозній крові в процесі лікування показало деякий гальмуючий вплив озонотерапії на активність даного ензиму, але цей вплив статистично не доведений (р>0,05).
Таким чином, отримані нами дані свідчать про перспективи застосування інтракавернозної озонотерапії як засобу метаболічної корекції розладів ерекції змішаного генезу. Проте відносно невисока ефективність методу при його застосуванні як монотерапії пояснюється, на нашу думку, поліморфізмом механізмів забезпечення ерекції та відсутністю достатнього впливу на активність індуцибельної NO-синтази. Ми також вважаємо, що метод інтракавернозної озонотерапії варто застосовувати або як допоміжний, або на другому, реабілітаційному етапі лікування ЕД після корекції основного патогенетичного чинника розладу (запалення, судинна недостатність тощо).
ВИСНОВКИ
1) Ефективність інтракавернозної озонотерапії при застосуванні у хворих на ЕД як монолікування становить 36%.
2) Інтракавернозна озонотерапія при однократному сеансі забезпечує підвищення синтезу NO переважно за рахунок стимуляції активності конститутивної NO-синтази та певного інгібування аргіназної активності.
3) При курсовому прийманні інтракавернозна озонотерапія зумовлює нормалізацію показників активності конститутивної NO-синтази, що є оптимізуючим фактором для синтезу та перетворення NO.
4) Застосування інтракавернозної озонотерапії в лікуванні розладів ерекції змішаного генезу доцільно використовувати як допоміжний засіб, а також можливе призначення цього методу на реабілітаційному етапі лікування ЕД.
SUMMARY
We investigated the effectiviteness of intracavernous ozonotherapy in the eleven of patients with mixed erectile dysfunction. We used the intracavernous ozonotherapy as monotherapy. We used the IIEF and the definition of NO2? and NO3? concentrations, NOS and arginases activity for the control of the effectivity of methods. We established the positive tendencies in IIEF without statistical significance (p>0,05). We established the positive of dynamics of the cNOS activity at the first procedures of ozonotherapy (p<0,05), and tendencies to the normalization of arginases activity (p>0,05). We notes the positive dynamics of NO3? after the course of treatment. We suppose the intracavernous ozonotherapy provides the modulation of the reductases activity. We can recommende the application of the intracavernous ozonotherapy as accompaniement method in a therapy of erectile dysfunction. The effectiveness of methods as monotherapy was 36 %.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. И.И. Горпинченко. Эректильная дисфункция: диагностика и современные методы лечения // Здоровье мужчины. - №1. - 2002. - С. 9 - 11.
2. Ж. Бюва. Лечение силденафилом, четырёхлетний опыт // Здоровье мужчины. - 2002. - №2. - С. 11 - 14.
3. Горпинченко И.И. Особенности половых функций и сексуальных расстройств у мужчин среднего и пожилого возраста: Автореф. дис… д-ра мед. наук: 14.00.40. - Киев: НИИ урол. и нефр. - К., 1986. - 42 с.
4. Горрен А.К. Ф., Майер Б. Универсальная и комплексная энзимология синтазы оксида азота // Биохимия. - 1998. - Т. 63. - Вып. 7. - С. 870 - 880.
5. Недоспасов А.А. Биогенный NO в конкурентных отношениях // Биохимия. - 1998. - Т. 63. - Вып. 7. - С. 881 - 904.
6. А.В. Есипов, А.Б. Лазарев, В.В. Демкин и др. Озонотерапия в лечении эректильной дисфункции у больных хроническим простатитом // „Социальные и клинические аспекты сексологии и сексопатологии” (материалы конференции). - Москва. - 2003. - С. 72 -73.
7. Rosen R.C., Riley A., Wagner G. et al. The International Index of Erectile Function (IIEF): a multidimensional scale for assessment of erectile dysfunction // Urology. - 1997. - V. 49. - P. 822 - 830.
8. Sachs B. D. Rats have «psychogenic» erections: a review of stimulus and neural control //J. of Impotence research. - 1996. - V. 8, № 3. - P. 136 - 136.
9. Bank N.R., Aynedjian H.S. Role of EDRF (nitric oxide) in diabetic renal hyperfiltration // Kidney Int.-- 1993, 43. - P.1306-1312.
10. Green L.C., David A.W., Glogowski J. et al. Analysis of nitrate, nitrite and [15N] nitrate in biological fluids // Anal. Biochem.-1982.-126.-№1.-Р.131-138.
11. Garganta C.L., Bond J.S. Assay of kinetics of arginase // Anal. Biochem.-1982.- 126, №1.- P.131- 138.
12. Колб В.Г., Калашникова В.С. Определение мочевины в сыворотке крови и моче по цветной реакции с диацетилмоноаксимом / Клиническая биохимия.-Минск:Беларусь.-1976.-311 с.
13. Yan L., Vandivier R.W., Suffredini A.F., Danner R.L. Human Polymorphonuclear leukocytes lack defectable nitric oxide synthase activity // J. Immunol.-1994.-153. -P.1825-1834.
14. Горпинченко І.І., Гула Н.М., Мірошников Я.О., Коцюруба А.В., Буханевіч О.М. Динаміка активності ферментів синтезу та перетворення монооксиду азоту в процесі сексуального збудження у нормі та при розладах ерекції // Урологія. - 2002. - Т. 6, №4. - С. 79 -84.
15. Горпинченко І.І., Гула Н. М., Мірошников Я.О, Коцюруба А.В., Буханевіч О.М., Косякова Г. Співвідношення альтернативних (окисного та неокисного) шляхів метаболізму аргініну в нормі та при еректильній дисфункції // Вісник Сумського державного університету. - 2002. - №11 (44). - С.71-75.
16. Горпинченко И.И., Мирошников Я.О. Эректильная дисфункция. - Л.: Медицина світу, 2003. - 85 с.
Подобные документы
Сукупність необхідних умов, що забезпечують найкращі умови використання методів озонотерапії в лікуванні захворювань серцево-судинної системи. Клінічні ефекти озонотерапії та існуючі протипоказання до цих методів. Фактори лікувального впливу озону.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 15.06.2015Лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих. Організація комплексного застосування засобів фізичної реабілітації у відновному лікуванні.
контрольная работа [197,8 K], добавлен 05.11.2009Аналіз критеріїв ефективності використання фізіотерапевтичних методів лікування у стоматологічній практиці, їх систематизація та оцінка можливості уніфікації підходу їх застосування у різних клінічних ситуаціях. Реабілітація стоматологічних пацієнтів.
статья [25,9 K], добавлен 22.02.2018Лікування артеріальної гіпертензії як одна з найактуальніших проблем сучасної медицини, знайомство з причинами розповсюдженості. Загальна характеристика сучасного арсеналу лікарських засобів для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
реферат [28,8 K], добавлен 25.05.2015Вдосконалення відомих і розробка нових методів відновлення або заміщення зубів. Застосування у стоматології великої кількості різних за складом сплавів металів. Системний підхід до оцінки стану здоров’я пацієнтів. Ускладнення стоматологічних втручань.
автореферат [63,3 K], добавлен 19.03.2009Характеристика захворювання раку молочної залози. Реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування захворювання. Розподіл хворих на рак молочної залози за віком. Результати дослідження та їх обговорення. Самооцінка хворого.
автореферат [141,2 K], добавлен 13.02.2009Проблема лікування болю і шляхи її вирішення. Механізм дії анальгетиків. Механізм біологічної активності парацетамолу. Методи синтезу і аналіз парацетамолу. Клінічні дослідження. Блок-схема технологічного процесу виробництва таблеток "Парацетамол 325 мг".
курсовая работа [252,3 K], добавлен 12.04.2017Вивчення фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбилакт у пацієнтів із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем та дослідження ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих. Інфузійна терапія.
автореферат [192,5 K], добавлен 06.04.2009Хронічна ревматична хвороба серця з високою частотою формування клапанних вад серця та розвитком хронічної серцевої недостатності. Ревматизм як етіологічний фактор набутих вад серця. Стан серцево-судинної системи у хворих з мітральними вадами серця.
автореферат [56,7 K], добавлен 14.03.2009Особливості перебігу, клінічні ознаки, лабораторні, ендоскопічні, морфологічні, імунологічні показники, стан мікрофлори товстого кишечнику при неспецифічному виразковому коліті. Ефективність застосування базової та антицитокінової терапії в лікуванні.
автореферат [36,8 K], добавлен 04.04.2009
