Стан клітинного імунітету в хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки та його корекція поліоксидонієм

Сумський державний університет

Стан клітинного імунітету в хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки та його корекція поліоксидонієм

Н.М. Кириченко

У 82 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки хелікобактерної етіології вивчали стан клітинного імунітету та вплив на нього поліоксидонію. Отримали, що використання поліоксидонію підвищує вміст загальної кількості Т- і В- лімфоцитів, цитотоксичних і натуральних кілерних клітин, збільшує експресію рецептора до трансферину, зменшує експресію молекул адгезії і маркера готовності до апоптозу мононуклеарів периферичної крові. Включення до комплексного лікування пептичної виразки дванадцятипалої кишки поліоксидонію сприяє більш швидкому зникненню клініки захворювання і підвищує частоту ерадикації Helicobacter pylori.

Вступ

Особливе значення у реалізації патогенної дії Helicobacter pylori (Hp) на слизову оболонку шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК) приділяється пригніченню загального і місцевого імунітету, імунодефіцитним станам організму [1,2]. Імунодефіцит є однією із основних причин розвитку персистувального, часто рецидивного інфекційного процесу, резистентного до традиційної стандартної терапії [3].

Хронізації запального процесу сприяють переважно два принципових шляхи порушення імунної відповіді: дефект клітинної відповіді та порушення цитокінової регуляції на фоні зниження резервних можливостей організму. Тривала гіперактивація імунної системи в подальшому призводить до формування стійкої імунної недостатності [4]. Це підтверджується дослідженнями, у яких доведено, що враженість порушень клітинного і гуморального імунітету у пацієнтів із ПВ ДПК залежить від тривалості захворювання і частоти рецидивів хвороби [5].

Наші попередні дослідження [6] продемонстрували, що проведення антихелікобактерної терапії сприяє як позитивній динаміці клінічних, ендоскопічних та морфологічних проявів, так і поліпшенню показників клітинного імунітету. Причому через 1 місяць після проведеного лікування у пацієнтів, що мали І ступінь обсіменіння Нр СО до початку лікування, ці показники наближались до контрольних величин, а у хворих із ІІ та ІІІ ступенями обсіменіння їх нормалізації не наставало, незважаючи на досягнену ерадикацію. Таким чином, у пацієнтів, які мали ІІ і ІІІ ступені обсіменіння, наявні ознаки вторинної імунної недостатності, що обумовлює необхідність включення до комплексної терапії ПВ ДПК імуномоделюючого засобу для усунення імунодефіциту і підвищення ефективності лікування хворих.

Тому при розробленні патогенетично обґрунтованого підходу до лікування гастродуоденальної патології, зумовленої наявністю Нр-інфекції, нашу увагу привернула можливість використання у комплексній терапії імуномодулятора поліоксидонія (ПО). Однією із основних властивостей ПО є його здатність стимулювати антиінфекційну резистентність організму шляхом впливу на всі ланцюги фагоцитарного процесу: міграцію фагоцитів, поглинальну та бактерицидну їх активність. ПО має властивості істинного імуномодулюючого засобу: підвищує знижену функціональну активність імунокомпетентних клітин, гальмує надлишкові реакції імунної системи та не впливає на незмінені ланцюги імунітету [7,8,9].

Мета роботи

Вивчити особливості клінічного перебігу та клітинного імунітету у хворих на ПВ ДПК хелікобактерної етіології під впливом ПО.

Матеріали та методи

Обстежено 82 хворих на ПВ ДПК в період загострення. Діагноз ПВ верифікували ендоскопічно, рентгенологічно та морфологічно. Проводили фіброскопію з прицільною біопсією СО ДПК та шлунка (по два біоптати з ДПК, антруми та тіла шлунка). Препарати для гістологічних досліджень фарбували гематоксилін - еозином, а для ідентифікації Нр - за методом Гімзи. Гістологічну діагностику проводили згідно з Сіднейською системою, визначення ступеня обсіменіння Нр - напівкількісним методом [10]. Досліджувані хворі були поділені на такі групи: І групу (n = 46) склали пацієнти, які мали ІІ ступінь обсіменіння СО, та ІІ групу (n = 13) - із ІІІ ступенем обсіменіння. У цих хворих як антихелікобактерну терапію використовували семиденну потрійну схему: омепразол (омез) - 20 мг 2 рази або лансопразол (ланзап) - по 30 мг 2 рази на добу, амоксицилін - по 1000 мг 2 рази на добу, кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу. ІІІ групу (n = 12) склали пацієнти із ІІ ступенем обсіменіння, IV (n = 11) - із ІІІ ступенем обсіменіння Нр СО, які у комплексі з вищезазначеною терапією отримували ПО по 6 мг внутрішньом'язово: 5 ін'єкцій через 1 день та 5 ін'єкцій - 1 раз кожних 3 дні. Після закінчення основного курсу антихелікобактерної терапії всі хворі продовжували приймання антисекреторного препарату омепразол (омез) по 20 мг, або лансопразол (ланзап) по 30 мг на добу до 4 - 6 тижнів. Хворі всіх груп були порівнянні за віком, статтю та тривалістю захворювання. Частоту ерадикації Нр оцінювали з морфологічним методом через 4 тижні після закінчення антихелікобактерної терапії.

Ідентифікацію мембранних маркерів імунокомпетентних клітин периферичної крові визначали методом поставлення непрямої поверхневої флуоресцентної реакції з використанням моноклональних антитіл виробництва ООО «Сорбент» м. Подольська Московської області: CD11b, CD16, CD71, CD54, та Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (м. Київ): CD3, CD4, CD8, CD19, CD95, використовуючи методику виробника [11]. Показники оцінювали на перший день від початку лікування та через 1 місяць. Групу контролю склали 25 практично здорових осіб, які за віком та статтю відповідали контингенту обстежених хворих.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням програмного забезпечення “Microsoft Excel” для Windows-2000 на персональному комп'ютері IBM Pentium II.

Результати дослідження та їх обговорення

Основна маса хворих до лікування скаржилася на біль у пілородуоденальній зоні із типовим добовим ритмом - 92,7±2,89 %;

89 ± 3,47 % - на диспепсичні явища (печія, блювота, запори). Локальна болючість у пілородуоденальній ділянці при глибокій пальпації та перкусії (симптом Менделя) спостерігалася у 98,8±1,22 % і

86,6 ± 3,79 % хворих відповідно.

У всіх обстежених хворих на ПВ до лікування (таблиця 1, чисельник) у порівнянні із контрольною групою виявлено: вірогідне зменшення загальної кількості Т-лімфоцитів (СD3), Т-хелперів (СD4), Т-супресорів (СD8), В-лімфоцитів (СD19). Поряд з цим виявлено зниження експресії натуральних кілерних клітин (СD16), експресії рецептора трансферину (СD71), підвищення експресії адгезивних молекул (СD11b; СD54) та маркера готовності до апоптозу (СD95). Причому виявлені зміни залежали від ступеня обсіменіння СО Нр гастродуоденальної зони і зберігались у фазу ремісії [6].

На фоні медикаментозної терапії у всіх пацієнтів спостерігали позитивну динаміку клінічних проявів захворювання. У І та ІІ групах больовий і диспептичний синдроми зникали на 7 - 12-й день. Приблизно у такий же термін зникав і синдром локальної болючості в епігастрії при глибокій пальпації та перкусії. У ІІІ та IV групах, де хворі, окрім антихелікобактерної терапії, приймали ПО, зникнення основних клінічних синдромів загострення ПВ ДПК спостерігалося на 5 - 7-й день. Диспептичний синдром зменшувався дещо сповільнено - на 10-й день його відмічали у 52,4 ± 5,55 % пацієнтів.

Через 1 місяць у всіх досліджуваних хворих при проведенні ФГДС відмічено рубцювання виразкового дефекту. Ерадикація у І групі склала 78,3 ± 6,15 %, у ІІ - 61,5 ± 14 %, а у ІІІ і IV групах досягла

91,7 ± 8,33 %; 90,9 ± 9,09 % відповідно. Таким чином, у цілому ерадикація Нр на фоні загальноприйнятого лікування складала

74,6 ± 5,72 %, а у хворих, які у комплексі із антихелікобактерною терапією приймали імуномодулятор ПО, досягла 91,3 ± 6,01 % і була вірогідно вищою (р < 0,05).

Після лікування вміст загальної кількості Т-лімфоцитів (СD3) (таблиця 1, знаменник) залишався вірогідно зниженим у І групі (p1<0,05) і у ІІ - (p2<0,05) у порівнянні із контролем та з відповідними групами, що отримували ПО (ІІІ та IV), - p1-3<0,05; p2-4<0,05. Таку ж динаміку мав показник вмісту Т-хелперів. Кількість В-лімфоцитів (СD19) залишалася вірогідно зниженою у пацієнтів І (p1<0,05) і ІІ (p2<0,05) груп, а у ІІІ і IV групах наблизилася до показника групи контролю.

Таким чином, застосування ПО сприяло збільшенню вмісту субпопуляції Т-клітин із фенотипами СD3, СD4 і В-клітин, причому ці показники досягли значень фізіологічної норми, що співзвучно із даними літератури щодо механізмів впливу даного препарату на імунну систему [12].

Кількість цитотоксичних Т-лімфоцитів (СD8) після лікування залишалася вірогідно зниженою у І групі (p1<0,05), ІІ групі (p2<0,01) проти контролю, тоді як у ІІІ і IV групах досягла показника контрольної групи.

Вміст натуральних кілерних клітин (СD16) залишався вірогідно зниженим у І (p1<0,05) та ІІ (p2<0,01) групах у порівнянні із групою контролю, а у групах, що отримували ПО (ІІІ і IV), він досягав показників контролю.

Експресія рецептора до трансферину (СD71) у І та ІІІ групах не відрізнялася між групами та контрольними показниками. У ІІ групі - залишалася вірогідно зниженою у порівнянні із нормою. У IV групі вміст СD71 досягав величин групи контролю та спостерігалася вірогідна різниця між ІІ та IV групами (p2-4<0,05).

Збільшення СD16 у хворих, яким у комплексі із антихелікобактерною терапією було застосовано ПО, свідчить про підвищення протимікробного захисту у цієї категорії хворих. Підтвердженням цьому може бути вірогідне підвищення експресії СD71, який, окрім гемопоетичних функцій, опосередковує процес фагоцитозу мікроорганізмів та є одним із важливих компонентів протимікробного захисту [13]. Таким чином, ПО сприяє підвищенню вмісту цитотоксичних клітин в обстежених із ІІ та ІІІ ступенем обсіменіння Нр.

Експресія молекул адгезії (СD11b, СD54) залишалася після закінчення лікування вірогідно підвищеною у І, ІІ та IV досліджуваних групах (p1<0,001; p2<0,001; p4<0,05) у порівнянні із нормою. Тільки у пацієнтів ІІІ групи цей показник наближався до норми. Якщо враховувати, що збільшена експресія молекул адгезії активованими макрофагами і лімфоцитами призводить до посиленого примикання нейтрофілів до ендотелію судин, збільшення судинної проникливості та притоку нової порції лейкоцитів і моноцитів у місце інфільтрації, сприяючи прогресуванню та персистенції запалення СО [14, 15], то збереження підвищеної експресії СD11b, СD54 у хворих після лікування може свідчити про хронізацію запального процесу у СО. Застосування ПО у комплексному лікуванні ПВ ДПК привело до зменшення експресії адгезивних молекул СD11b, СD54, що, можливо, є одним із механізмів протизапальної дії цього препарату.

Таблиця 1 - Дослідження поверхневих маркерів лімфоцитів периферичної крові залежно від схеми лікування

Після лікування експресія маркера готовності до апоптозу мононуклеарів периферичної крові (СD95) лише у ІІ групі залишалася вірогідно підвищеною у порівнянні із контролем (p2<0,05) та у зіставленні із IV групою досліджуваних (p2-4<0,01). У хворих І, ІІІ та IV груп досліджуваних цей показник не відрізнявся від контрольного. Таким чином, застосування ПО приводить до зниження експресії СD95, результатом чого може бути підвищення вмісту Т-клітин та В-клітин.

Проведене дослідження продемонструвало високу імуномодулюючу активність ПО у хворих на ПВ ДПК з високими ступенями обсіменіння Нр, що дозволяє рекомендувати його включення до комплексної антихелікобактерної терапії з метою нормалізації показників клітинного імунітету, підвищення частоти ерадикації Нр у цих груп хворих.

Висновки

1 Комплексна антихелікобактерна терапія з використанням ПО підвищує вміст загальної кількості Т- і В - лімфоцитів, цитотоксичних клітин, експресію рецептора до трансферину, зменшує експресію молекул адгезії та маркера готовності до апоптозу мононуклеарів периферичної крові у хворих на ПВ ДПК з високими ступенями обсіменіння Нр.

2 Включення ПО до стандартної схеми лікування ПВ ДПК сприяло більш динамічній позитивній клінічній динаміці та підвищенню частоти ерадикації Нр.

Summary

The 82 patients with duodenum ulcer were tested on the condition of cellular immunity and the influence of poliocsidony on it. It was determined, that the usage of poliocsidony increases the content of the common quantity of T - and B - lymphocytes, cytotoxic and natural killer cellular. It increases the output of reciprocity for transferring, decreases the output of molecule adhesion and marking the readiness to apoptosis lymphocytes of blood. Including of poliocsidony into complex treatment of peptic duodenum ulcer promotes to quicker disappearance of clinical disease and increases frequency of eradication Helicobacter pylori.

Список літератури

1. Ткаченко Е.И. Оптимальная терапия язвенной болезни // Клин. фармакол. и тер. - 1999. - № 1. - С. 11 - 13.

2. Щербаков П.Л. Эпидемиология инфекции Helicobacter pylori // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колонопроктол. - 1999. - № 2. - С.8 - 11.

3. Москалец О.В., Палеев Ф.Н., Котова А.А., Наумова Т.Е., Сучков С.В. Патогенез синдрома вторичной иммунологической недостаточности и подходы к его лечению // Клин. мед. - 2002. - № 11. - С. 18 - 23.

4. Насонов Е.Л. Современные направления иммунологических исследований при хронических воспалительных и аутоиммунных заболеваниях человека / Тер. арх. - 2001. - № 8. - С 43 - 46.

5. Звягинцева Т.Д., Ермолаев Д.Н. Изучение состояния иммунитета у пациентов с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки на амбулаторном этапе // Сучасна гастроентерол. - 2002.- № 3. - С. 47 - 49.

6. Кириченко Н.М. Дослідження імунітету у хворих з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки гелікобактерної етіології // Сучасна гастроентерол. - 2004. - №2. - С. 75 - 78.

7. Некрасов А.В., Пучкова Н.Г., Иванова А.С. и др. Производные поли-1,4-этиленпиперазина, обладающие иммуномодулирующей, противовирусной и антибактериальной активностью // Патент РФ № 2073031.- 1997.

8. Нестерова И.В., Сепиашвили Р.И. Иммунотропные препараты и современная иммунотерапия в клинической иммунологии и медицине //Аллергология и иммунология. - 2000. - Том 1, № 3. - С. 18 - 28.

9. Петров Р.В., Хаитов Р.М., Некрасов А.В., Аттауллаханов Р.И., Пучкова Н.Г. и др. Полиоксидоний - препарат нового поколения иммуномодуляторов с известной структурой и механизмом действия // Иммунология. - 2000. - № 5. - С. 24 - 28.

10. Аруин Л.И., Исаков В.А. Оценка обсемененности слизистой оболочки НР и активности хронического гастрита // Архив патологии. - 1995. - № 3. - С. 75 - 76.

11. Пинчук В.Г., Глузман Д.Ф. Иммуноцитохимия и моноклональные антитела в онкогематологии. - Киев: Нaукова думка, 1990. - 200с.

12. Мастернак Ю.А., Лусс Л.В. Влияние полиоксидония на показатели иммунного статуса лиц пожилого возраста // Иммунология. - 2002. - № 6. - С. 343 - 346.

13. Ройт А., Бростофф Дж., Мейл Д. Иммунология. - М.: Мир, 2000. - 581 с.

14. Кононов А.И. Местный иммунный ответ на инфекцию Helicobacter pylori // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 1999. - № 2. - С. 15 - 22.

15. Mai U.E., Perez-Perez G.I., Allen J.B. et al. Surface proteins from Helicobacter pylori exhibit chemotactic activity for human leucocytes and are present in gastric mucosa // J.Exp. Med. - 1992. - Vol. 175, № 2. - P. 517 - 525.