Порiвняльний аналiз чутливостi до дезiнфектантiв сучасних i музейних штамiв шигел

Сумський державний університет

Порівняльний аналіз чутливості до Дезінфектантів сучасних і музейних штамів шигел

Галушко Н.А.

ВСТУП

Незважаючи на безсумнівні успіхи у галузі лікування та профілактики інфекційних хвороб і, зокрема, методів стаціонарного лікування, проблема боротьби з інфекціями, і особливо внутрішньолікарняними інфекціями, залишається в сучасний період, як і раніше, однією з найважливіших, набуваючи все більшого не тільки медичного, а й соціального значення. Одним із напрямків цієї боротьби є впровадження у медичну практику і грамотне, науково обґрунтоване використання новітніх дезінфекційних та антимікробних засобів. Ще 1-2 десятиріччя тому перелік цих засобів обмежувався етанолом per se та хлорним вапном, а пізніше _ хлораміном. Були відомі й інші сполуки, які належали до різних хімічних груп (феноли, азиди, ртутєвмісні - мертіолят), але їх використання обмежувалося високою токсичністю для людини. Зараз ситуація докорінно змінилася: у продажі на ринку є кілька десятків препаратів п'ятьох основних груп (спирти, хлоровмісні речовини, гуанідини, сполуки четвертинного амонію, альдегідовмісні речовини), кількох додаткових та їх комбінацій. Така різноманітність за відсутності наукових даних щодо дії більшості з цих препаратів на конкретних збудників у визначених концентраціях заважає їх використанню. До того ж неграмотне їх застосування може спонукати розвиток резистентності мікроорганізмів до дії тих чи інших засобів дезінфекції. Набуття окремими патогенними і умовно-патогенними мікроорганізмами стійкості до дії хлорного вапна і хлораміну є зараз незаперечним фактом.

Матеріали і методи

Для визначення чутливості шигел до протимікробних препаратів відмитий осад мікробних тіл (0,5 млн) суспендували у 1 мл робочого розчину дезінфектанту чи антисептика та інкубували певний час при кімнатній температурі. Концентрації робочих розчинів і тривалість експозиції вибирали з урахуванням методичних вказівок з використання відповідних препаратів. Далі бактерії тричі відмивали центрифугуванням у стерильному забуференому фізрозчині (ЗФР). Осад висівали на чашки з живильним середовищем Ендо. Облік результатів проводили через 48-72 години інкубації при температурі 370С. Контролем були культури шигел, які замість препарату обробляли ЗФР.

Результати дослідженЬ

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Як і очікувалося, більшість з аналізованих дезінфекційних засобів показала спроможність пригнічувати ріст і розмноження шигел у рекомендованому виробниками діапазоні концентрацій. Дещо несподіваним виявився факт появи значної кількості штамів S.sonnei, спроможних відновити свою життєдіяльність після тривалої дії Хлораміну і Хлорантоїну. Привертають до себе увагу два факти: 1) усі музейні штами гинули після обробки зазначеними препаратами; 2) стійкими до дії дезінфектантів виявилися ізоляти лише S.sonnei.

На відміну від убіквітарних сальмонел шигели є майже абсолютними антропонозами. Крім людини, вони виділяються тільки від мавп. Шигели навіть здатні викликати невеликі спалахи ентероколітів у нижчих приматів у місцях їх штучного утримання, проте їх патогенність для приматів, що живуть у дикій природі, не доведена. Це означає, що людина є чи не єдиною екологічною нішею для мікроорганізмів цього роду, а, зважаючи на поширеність приматів виду H.sapiens, на нашій планеті - найважливішою.

Такий тісний зв'язок мікроорганізму зі своїм хазяїном і така велика від нього залежність згідно з теорією коеволюції примушує патоген швидко і, головне, цілеспрямоване реагувати на зміни, які відбуваються у його екологічній ніші. Раніше перевагу перед іншими мали штами, які спричиняли тяжкий перебіг захворювання з масивним обсіменінням довкілля, що сприяло поширенню інфекції, яка викликається найбільш патогенними штамами шигел. Водночас наслідком значної щільності бактеріального навантаження довкілля була стабілізація бактеріального фенотипу. Стабільність бактеріальної популяції підтримувалася епідемічними спалахами влітку-восени і численними спорадичними захворюваннями у міжсезоння. З часом ситуація змінилася. Енергійні та ефективні протиепідемічні заходи, поліпшення загальної санітарної ситуації, успіхи антибактеріальної терапії значно звузили екологічну нішу шигел, зменшили щільність бактеріальної популяції у довкіллі, що поставило під загрозу само їх існування як виду. В цих умовах еволюція бактерій різко прискорюється, активуються гени, що забезпечують високу їх резистентність до дії різноманітних фізичних і хімічних чинників середовища. Під тиском природного відбору перевагу набувають ті штами шигел, які спроможні краще переносити суворі умови довкілля. Прикладом цього процесу є різке зростання в сучасній популяції шигел частоти генів, що детермінують терморезистентність [1]. Ще вища швидкість придбання бактеріями стійкості до антибіотиків [2]. Нарешті, здобутком певної частини шигел стала стійкість до хлоровмісних сполук. Тим більше, що активна частина цих сполук, хлор, використовується для дезінфекції вже багато років. Цікаво, що найбільшу мінливість має вид S.sonnei, стійкість якого до чинників навколишнього середовища завжди була значно нижча, ніж у S.flexneri. Можливо це свідчить про великі адаптаційні резерви перших. Пояснення може бути пов'язане з тим, що швидкість розмноження S.sonnei (і в той самий час рівень мутацій і швидкість еволюції) набагато перевищує темп розмноження S.flexneri [3].

Отже, опірність шигел у довкіллі зростає. Зростає також здатність бактерій до колонізації кишечника [4]. В той же час висока патогенність шигел як видова функція більше не надає переваг своїм носіям у поширенні їх у природі, і тому ступінь її експресії знижується, що підтверджується клінічними спостереженнями: зменшується кількість випадків тяжкого перебігу хвороби, зростає кількість доклінічних і стертих випадків [5]. Саме ці форми інфекції забезпечують існування даного мікробного виду у місцях з високою щільністю населення. Згідно з уявленнями [6], еволюційний шлях шигел має такий вигляд: сапрофітний коменсал - умовний патоген - безумовний патоген. З нашої точки зору, цей ряд невдовзі може бути продовжений: факультативний (умовний) патоген. Тенденції цього процесу можна бачити вже зараз.

ВИСНОВКИ

Еволюція біологічних властивостей шигел призводить до накопичення в популяції значної кількості дезрезистентних штамів.

Здатність до адаптації до хлоровмісних сполук виявлена лише у виду S.sonnei.

З огляду на поширеність шигельозу Зонне режими дезінфекції з використанням хлоровмісних сполук (Хлораміну, Хлорантоїну), що рекомендуються інструкціями, потребують перегляду.

SUMMARY

The purpose of the study was to determine sensitivity of the museum and modern strains of Shigella spp. to antiseptics and desinfectants. A total of 66 S.sonnei strains and 42 S.flexneri strains were tested with drugs from five various groups: Chloramine, Chlorantoin, Corzolex plus, Bacilocyd, Lyzoformine, AXD-2000. Only S.sonnei modern strains was found to be partially resistant to Chloramine and Chlorantoin.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 Дьяченко А.Г., Галушко Н.А., Оксен Л.В. Фенотипические особенности циркулирующих штаммов шигелл // Вісник СумДУ.-2004.-№11 (70).-С.102-110.

2 Галушко Н.А., Дьяченко А.Г., Чемич Н.Д., Дьяченко П.А. Антибиотикорезистентность шигелл и рациональная этиотропная терапия шигеллезов// Журн. микробиол.-2005.- №2.-С.71 - 75.

3 Richard C. Les shigella hier et aujourd'hui // Publ.trim.Assoc.eleves Inst.Pasteur.-1990.-V.32, N 125.-P.18-26.

4 Галушко Н.А. Сравнительный анализ адгезивных свойств современных и музейных штаммов шигелл //Вісник СумДУ.-2005.-№7(79).-С.158-162.

5 Чемич М.Д Клініко-лабораторні та епідеміологічні особливості сучасного перебігу шигельозу при спорадичної захворюваності// Сучасні інфекції. _ 2005 _ №1 - С. 37- 47.

6 Жданов В.М., Львов Д.К., Эволюция возбудителей инфекционных болезней. _ М.:-Медицина, 1984. - 270 с.