Лікування пухлин головного мозку у нейрохірургічному стаціонарі

Сумський державний університет

Сумська обласна клінічна лікарня

О.О.Потапов, проф.; Сьома І.О., лікар

Лікування пухлин головного мозку у нейрохірургічному стаціонарі

ВСТУП

У статті проаналізовано результати хірургічного лікування пухлин головного мозку, а також метастатичні ураження головного мозку залежно від терміну захворювання та продемонстровано на конкретних прикладах можливості відновлення функцій головного мозку.

Пухлини головного мозку становлять близько 9% від загальної кількості всіх новоутворень людини і займають 5-те місце серед пухлин інших локалізацій. За даними А.П.Ромоданова та М.М.Мосійчука, хворі з пухлинами головного мозку становлять близько 2% пацієнтів з органічними захворюваннями нервової системи [1]. Щорічно реєструється один випадок пухлини мозку на кожні 15-20 тис. чол. Чоловіки й жінки хворіють приблизно однаково. Захворюваність у дітей дещо нижча, ніж у дорослих. Найчастіше пухлини спостерігаються у віці від 20 до 50 років, тобто у найбільш працездатному віці.

Природа пухлин головного мозку поліетіологічна, на сьогодні остаточно не з'ясована. Серед теорій, які пояснюють механізм виникнення пухлин, найбільш популярні ті, що пов'язують появу неконтрольованого росту зі змінами генетичної інформації клітин. Важливу роль тут відіграє гіперплазія, що виникає під впливом різноманітних несприятливих екзо- і ендогенних чинників (інтоксикації, запальні процеси, іонізуюче опромінення, канцерогени, гормональні порушення, тривала травматизація та інші) [2,3].

Порушення ембріонального розвитку, дизонтогенетична гетеротопія і атипія в будові мозку можуть стати причинами розвитку бластоматозного процесу [4,5]. Остаточне вирішення цього питання належить майбутньому.

Діагностика ґрунтується на даних неврологічного огляду і додаткових методів дослідження, до яких належать краніографія, ехоенцефалографія, електроенцефалографія, пневмоенцефалографія та пневмовентрикулографія, люмбальна пункція, ангіографія.

Досягнення медичної та рахувальної техніки принципово змінили можливості діагностичних методів, які використовуються в нейроонкології. До нейротрансскопічних методів відносять комп'ютерну, магніторезонансну та позитронно-емісійну томографії [6]. Кожний з цих методів не є конкуруючим, вони доповнюють один одного.

На новому рівні в наш час проводиться радіоізотопна діагностика пухлин головного мозку.

Комплексне лікування пухлин головного мозку включає хірургічне втручання, променеву терапію та антибластичну хіміотерапію, котрі можуть поєднуватися з імунною терапією, в перспективі з генною терапією.

Хірургічне втручання повинно передбачати повне видалення пухлини при її екстрацеребральному рості та максимальне видалення пухлинної тканини із забезпеченням фактору внутрішньої декомпресії при внутрішньомозковому рості.

Велику роль в лікуванні пухлин головного мозку відіграє променева терапія. Застосовується метод як традиційної, так і гіперфракційної променевої терапії [7]. Опромінення тканин пухлини рентгенівським промінням в дозах понад 50 Гр припиняє невпинний ріст таких пухлин, як медулобластоми, епендимоми, метастази раку молочної залози та легень. Променева терапія показана при частковому видаленні пухлини [8].

Хіміотерапія: для медикаментозного впливу на ріст пухлин використовують різноманітні препарати, котрі мають здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр, концентруватися в тканинах пухлин та пригнічувати їх ріст. При цьому обов'язкова гістологічна верифікація пухлини.

При лікуванні злоякісних гліом найбільша ефективність відмічена у похідних нітрозосечовини (кармустин, ломустин та ін.). На сьогодні використовується комбінована променева терапія з частим внутрішньошлуночковим введенням хіміопрепаратів (метотрексат, цитарабін) [9].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження була оцінка клінічних проявів та результатів хірургічного лікування пухлин головного мозку різної локалізації та гістологічної структури, а також метастатичних уражень головного мозку залежно від терміну захворювання та демонстрація на конкретних прикладах можливостей відновлення функцій головного мозку.

МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ

За останні п'ять років у нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні було проліковано 141 хворого з пухлинами головного мозку різної локалізації та з різною гістологічною структурою. З них 107 хворих було прооперовано, що складає 76%. Вік хворих коливався від 6 до 78 років, але найбільша кількість хворих припадала на вік від 20 до 60 років, тобто на найбільш працездатний вік. З прооперованих хворих з пухлинами головного мозку 79 складали чоловіки (73,8%), а 28 - жінки (26,2%). Як ми бачимо, більшість хворих, прооперованих в нашому відділенні за останні п'ять років, складають чоловіки. За даними Інституту нейрохірургії АМН України ім.акад.А.П.Ромоданова, чоловіки і жінки хворіють приблизно однаково, захворюваність у дітей нижча, ніж у дорослих, найчастіше пухлини спостерігаються у віці від 20 до 50 років, що в основі збігається з нашими показниками.

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Результати оперативного лікування хворих з пухлинами головного мозку в першу чергу залежать від ступеня злоякісності пухлини, її локалізації та розмірів.

Без оперативного втручання померло 3 хворих, що склало 2,1% від загальної кількості пролікованих хворих з пухлинами мозку. Причиною смерті в одному випадку була емболія легеневої артерії, у двох інших випадках хворі були госпіталізовні в стаціонар у стані декомпенсації і померли внаслідок крововиливу в пухлину.

Серед оперованих хворих 82% виписано у задовільному стані, а
решта - 18% - з поліпшенням стану.

Хворі, які не оперовані у відділенні, склали 24%. Серед них
були пацієнти з особливою локалізацією пухлини (стовбур,
шлуночкові системи), які були направлені на лікування до
Інституту нейрохірургії АМН України ім. акад. А.П.Ромоданова, пацієнти, у яких пухлина головного мозку була великих розмірів, проростала в серединні структури мозку і, таким чином, була неоперабельною, хворі з множинними метастазами у різні півкулі
мозку, хворі після раніше проведених операцій, які були госпіталізовані для повторного обстеження і консервативного лікування. Із усіх
хворих у задовільному стані та значним поліпшенням виписано 87%, 13% виписано без суттєвих змін у загальному та неврологічному с
татусі.

З 107 прооперованих хворих у 34 випадках пухлини були позамозкові, в 73 випадках мали місце внутрішньомозкові пухлини, більшість з них склали менінгіоми та астроцитоми.

Більш віддалені наслідки нами вивчені недостатньо, оскільки основна маса прооперованих хворих перебуває на диспансерному обліку у лікаря-невропатолога за місцем проживання, а деякі хворі взагалі не звертаються до лікаря в поліклініці.

ВИСНОВКИ

На закінчення відмітимо, що з покращанням діагностичної бази у нейрохірургічному відділенні Сумської обласної клінічної лікарні значно збільшилася кількість своєчасно виявлених пухлин головного мозку різної локалізації на більш ранньому етапі їх виникнення та розвитку, що, у свою чергу, дало можливість суттєво поліпшити результати хірургічного та комбінованого лікування таких новоутворень, зменшити післяопераційну та загальну летальність серед даного контингенту хворих.

SUMMARY

It has been analysed the results of investigation and treatment of the patients with brain tumors. The surgical treatment in combination with radiation and other therapy allowed to reduce the dates of the hospital cure and improvement of results.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ромоданов А.П., Мосийчук Н.М. Нейрохирургия. - К.:Вища школа, 1990. - 263 с.

2. Мацко Д.Е., Коршунов А.Г. Атлас опухолей центральной нервной системы (гистологическое строение). - СПб., 1998. - 298 с.

3. Коршунов А.Г., Тимиргаз В.В., Калинина Е.Е., Козлов А.В. Особенности гистологической структуры парасагиттальных менингиом и их влияние на послеоперационное рецидивирование // Вопр. нейрохир. - 1996. - № 4. - С.10-14.

4. Black P.Mcl. Brain tumors. (First of two parts) // New Engl. J. Med. - 1991. - Vol.324. - P.1471-1492.

5. McCutcheon I.E. The biology of meningiomas // J. Neuro-Oncol. - 1996. - Vol.29, № 3. - P.207-216.

6. Nielsen L., Poulsgard L. Intracranial meningiomas // Palmer D. Manual of Neurosurgery. - 1996. - P.284-288.

7. Barbaro N.M., Gutin P.H., Wilson S.B. et al. Radiation therapy in the treatment of partially resected meningiomas // Neurosurgery. - 1987. - Vol.20. - P.525-528.

8. Sheline G.E. Radiation therapy of brain tumors // Cancer . - 1997. - Vol.39, Suppl. - P.873-881.

9. Waga S., Yamashita J., Handa H. Recurrens of meningiomas // Neurol. Med.-Chir. - 1977. - Vol.17. - P.203-208.