Імунокорегуючий ефект трансплантації культур тканин ендокринних залоз

Включення трансплантації культур ендокринних клітин та тканин в комплексне лікування ендокринопатій є одним із сучасних методів лікування цукрового діабету, гормонозалежної бронхіальної астми, ревматоідного артриту з вторинною наднирниковою недостатністю та інших захворювань [1-5].У хворих на цукровий діабет та інші ендокринопатії, як наслідок основного захворювання, виникають значні ураження імунної системи, іноді подібні до вторинного імунодефіциту.

Досліджувались імунологічні показники у хворих на цукровий діабет, ревматоідний артрит з вторинною наднирниковою недостатністю (викликаною тривалим вживанням глюкокортикоідів), дівчат-підлітків з дізгенезією гонад та естрогенною недостатністю. Корекція перебігу захворювання виконувалась за допомогою трансплантації відповідних культур тканин ендокринних органів (підшлункової залози, наднирників та оваріальної тканини).

Мета роботи: дослідження впливу трансплантації культур фетальних тканин (підшлункової залози, наднирників та яєчників) на популяційний та субпопуляційний склад лімфоцитів периферичної крові у хворих на цукровий діабет, дівчат- підлітків з дізгенезією гонад та естрогенною недостатністю, хворих на ревматоідний артрит з вторинною наднирниковою недостатністю після відповідної трансплантації, що виконувалась у прямий м'яз живота [4-5] та у спеціальну капсулу, підготовлену за власним методом [6] у великому сальнику в процесі попередньої лапаротомії.

Матеріали та методи

На протязі від одного до п`яти років провадились дослідження показників системи імунінтету у 45 осіб у віці 15-47 років, хворих на цукровий діабет, у двох дівчаток-підлітків та у 10 хворих на ревматоідний артрит з наднирниковою недостатністю, в комплексній терапії яких використовувалась трансплантація культур відповідних фетальних тканин.

Для трансплантації використовувались флотуючі органоспецифічні культури тканин підшлункової залози плодів людини, виготовлені за звичайною методикою [4-5] у власній модифікації, культури тканин наднирників [ 7 ]), оваріальної тканини [ 8 ].

Культури готувались з підшлункових залоз, наднирників, яєчників плодів людини 17-22 тижнів гестації, отриманих після штучного переривання небажаної вагітності (штучних пологів) у здорових вагітних.

У хворих на протязі дослідження аналізували гемограму периферичної крові та вміст основних популяцій та субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові - вивчали методом непрямої імунофлюоресценціїї у власній модифікації. Для визначення популяцій і субпопуляцій лімфоцитів використовували вітчизняну панель моноклональних антитіл для реєстрації антигенних рецепторів аналогічних CD3+, CD4+, CD8+, CD22+, CD25+, CD16+, CD38+, HLA, HLA-Dr виробництва Київського НДІ експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького АМН України. Як вторинні антитіла використовувались Fab (ab`)- фрагменти козячої антимишиної сироватки, міченої ізоционатом флуоресцеїну (FITC) виробництва Київського НДІ експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького АМН України.

Рівні естрадіолу та прогестерону у сироватці крові досліджували в динамиці за допомогою імуноферментного методу з використанням реагентів фірми «Bio Rad» (США).

Результати та обговорення

Поруч з клінічними ефектами, що спостерігаються після трансплантації культур ендокринних тканин, зареєстровано корегуючий вплив тканинних трансплантацій на імунологічні показники, рівень аутосенсибілізації та неспецифічної резистентності. Корегуючий вплив пересадок відмічали незалежно від різновидності культур, що пересаджувались. В той же час напрямок змін імунологічного стану та показників аутосенсибілізації скоріше залежав від попереднього стану (вихідних імунологічних показників до трансплантації) реципієнтів.

Поліпшення імунологічних показників відмічали вже на 2-3 місяць після трансплантації (абсолютний вміст головних популяцій та субпопуляцій лімфоцитів).

Імунологічні показники хворих на цукровий діабет - майбутніх реципієнтів трансплантатів культур тканин підшлункової залози вірогідно відрізнялись від таких у умовно-здорового населення відповідного віку.

Після трансплантації культур тканини підшлункової залози вже через два тижні було зареєстровано вірогідне збільшення вмісту Т-клітин (СD3+). Вміст популяції Т-лімфоцитів утримувався протягом 12 місяців після трансплантаційного періоду і навіть через 2 роки, знизившись, був значно вищий, ніж показники до операції. Різко знижений, у порівнянні з контролем (умовно-здоровим населенням регіону), абсолютний вміст регуляторних Т-лімфоцитів-хелперів вірогідно виріс після трансплантації.

Кількість СD8+ (Т-супресорів/цитотоксичних клітин), що була зниженa до операції, мала тенденцію до збільшення вже через 2 тижня після операції та вірогідно зростала через 3 місяці. Навіть в наступні віддалені строки спостереження, коли абсолютний вміст клітин, що експресують на своїх мембранах рецептори СD8+ та СD4+, поступово починає знижуватись, їх кількість все ж перевищує початковий дотрансплантаційний рівень.

Співвідношення субпопуляцій лімфоцитів СD4+/СD8+, вірогідно знижене до трансплантації (1,33±0,25), в порівнянні з показниками умовно здорового населення регіону (1,87±0,07,р<0.05) мало тенденцію до підвищення, найбільш виражену у 9-12 місяців, коли величина цього показника збільшилась до 1,5±0,25 Г в 1 л.

Трансплантація культур тканини підшлункової залози призвела до вірогідного підвищення вмісту клітин, що експресують на своїй поверхні антигени гістосумісності I класу (HLA) вже з трьох місяців. Спостерігалась нормалізація вмісту клітин з єкспресією НLА антигенів: з 0,36±0,05 напередодні трансплантації до 0,92 ±0,18 Г в 1 л через три місяця (р<0.05 ) і зберігалась такою на протязі 12 місяців. Навіть через два роки після трансплантації експресія HLA антигенів перевищувала вихідний рівень .

Абсолютна кількість В-клітин була вірогідно знижена напередодні трансплантації (0,41±0,03 в порівнянні з 0,91±0,02 Г в 1 л, р<0.05). Вже через 2 тижні після операції з'явилась тенденція до збільшення кількості В-лімфоцитів, особливо виражена у 3 місяці післяопераційного періоду (0,91±0,38 Г в 1 л), але цей показник досить сильно коливався у різних хворих. Навіть після двох років від трансплантації показник кількості В-клітин зберігав позитивну тенденцію і перевищував доопераційний рівень. Концентрація імуноглобулінів основних класів у обстежуваних до трансплантації вірогідно не відрізнялась від такої у контролю і, не зважаючи на деякі коливання, суттєво не змінювалась на протязі всіх строків обстеження.

Таким чином, трансплантація культур тканини підшлункової залози плодів людини хворим на цукровий діабет призводить до вірогідного поліпшення і нормалізації показників як Т, так і В-ланки імунітету, зниження токсичності сироватки крові, рівня ЦІК вже в найближчі строки після операції (2-3 місяці) і навіть через півтора - два роки обстеження більшість показників зберігають тенденцію до нормалізації і перевищують вихідні дотрансплантаційні показники.

Суттєве покращення імунологічних показників у реципієнтів культур ендокринних тканин спостерігається в порівнянні з їх дотрансплантаційними даними. В той же час не можна вважати, що під впливом трансплантації відбувається покращання імунологічного стану до рівня показників умовно-здорового населення регіону.

Імунокорегувальний ефект трансплантацій культур ендокринних тканин спостерігали також при трансплантації культур тканин наднирників хворим на ревматоїдний артрит (Рис.3) та у дівчаток-підлітків з дізгенезією гонад та естрогенною недостатністю при трансплантації культур оваріальної тканини (Рис.4). У всіх випадках спостерігався корегуючий вплив трансплантації, в першу чергу на показники Т-ланки імунітету. Після трансплантації поступово на протязі півроку-року покращувались показники вмісту основних популяцій та субпопуляцій лімфоцитів (в порівнянні з дотрансплантаційними), що наближало, а іноді і доводило ці показники до відповідних у умовно-здорового населення регіону.

Висновки

Література

1. Турчин І.С. Проблеми трансплантації культур клітин і тканин залоз внутрішньої секреції хворим з різними формами ендокринопатії // Ендокринол. -1996. -Т.1, № 2, -С.6-13.

2. Шумаков В.И., Блюмкин В.Н., Скалецкий Н.Н. и др. Двадцатилетний опыт разработки Проблемы клинической трансплантации островковых клеток поджелудочной железы больным сахарным диабетом: гипотезы, новые перспективы // Трансплантология и искусственные органы. -1998. -№ 2-3. -С. 35-43.

3.Слюсарев О.А., Ракша-Слюсарева О.А.,.Алексієнко О.О, Нестеров М. А. Імунокорегувальний ефект трансплантації культур інсулінпродукуючих тканин підшлункової залози людини // Трансплантологiя - 2000.-Т.1.-№1-.С.-149-151

4. Шумаков В.И., Блюмкин В,Н,,Шальнев Б.И. и др. Трансплантация культуры островковых клеток поджелудочной железы больным сахарным диабетом //Пробл. Эндокринол.-1981.-№1.-С.25-30.

5. Шумаков В.И.,Скалецкий Н.Н. Трансплантация островковых и других эндокринных клеток // Трансплантология .Руководство/ Под ред. В.И.Шумакова.- Москва,: Медицина;Тула: Репроникс Лтд, 1995.- С.317-331.

6. Гринцов А.Г., Алексеенко А.А., Варенко Ю.С. и др. Особенности трансплантации островковых клеток поджелудочной железы в капсулу из большого сальника при сахарном диабете // Арх. клинич. эксперим. мед. -1997. -Т.6, №1. -С. 94-96.

7. Лечение хронического гипокортицизма методом трансплантации культур клеток коры надпочечных желез.Методические рекомендации / Тронько Н.Д., Рыбаков С.И., Комисаренко И.В., Турчин И.С. и др.-Киев.-1990.-24с.

8. Cultures of the Ovarian Tissues in gynecoendocrinologic Transplantology /A.A.Slusarev, V.K.Chaika, L.A. Matisina, A.A.Alecseenko, E.А.Raksha-Slusareva,Y.S.Varenko //Abstr of 6th World Congress of Gynecological Endocrinology.Crans Montana, Switzerland, March 18-21,1988. J. of Cynecolocycal Endocrinology.- 1998.-V.12.sup.N 2 .-P.58.