Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Вплив поліоксидонію на клітинно-молекулярні механізми запалення у хворих на бронхіальну астму із ожирінням та метаболічним синдромом

Вплив поліоксидонію на клітинно-молекулярні механізми запалення у хворих на бронхіальну астму із ожирінням та метаболічним синдромом

Клітинно-молекулярні імунні механізми запалення у хворих на бронхіальну астму у поєднанні із ожирінням і метаболічним синдромом. Нівелювальний вплив поліоксидонія на імунні зрушення. Протизапальний ефект загальноприйнятої терапії, протимікробний захист.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 17.10.2010
Размер файла 27,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ВПЛИВ ПОЛІОКСИДОНІЮ НА КЛІТИННО-МОЛЕКУЛЯРНІ МЕХАНІЗМИ ЗАПАЛЕННЯ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ІЗ ОЖИРІННЯМ ТА МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

Л.Н. Приступа, канд. мед. наук, доц.

Сумський державний університет

Проведено дослідження клітинно-молекулярних імунних механізмів запалення у хворих на бронхіальну астму у поєднанні із ожирінням і метаболічним синдромом. Встановлено, що поліоксидоній має нівелювальний вплив на імунні зрушення, який полягає у підвищенні кількості Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин, рецепторів до трансферину, нормалізації хелперно-супресорної рівноваги, зниженні експресії адгезивних молекул, активаційних маркерів, В-лімфоцитів і рецепторів для IgE. Це сприяє посиленню протизапального ефекту загальноприйнятої терапії, зниженню активності гуморальної ланки імунітету та підвищенню протимікробного захисту.

ВСТУП

Констеляція бронхіальної астми (БА), ожиріння та метаболічного синдрому (МС) зумовлює підвищення маркерів запалення (прозапальних цитокінів - ФНП-б, ІЛ-6, ІЛ-8, активаційних маркерів лімфоцитів, молекул адгезії), активацію гуморальної ланки імунітету та ослаблення протиінфекційного захисту. Дані зміни зберігаються у фазу відносної ремісії, сприяють персистенції запального процесу, виникненню чергових загострень, що потребує особливої корекції лікування [1,2,3,4]. У випадку гіперпродукції прозапальних цитокінів і надлишкової активації мононуклеарів застосування імуностимуляторів може потенціювати пошкоджувальні ефекти, оскільки дані препарати здебільшого діють через активацію мононуклеарів і посилення синтезу та секреції ними прозапальних цитокінів. Тому їх застосування має бути стриманим і обережним та оправдане при пригніченні функції мононуклеарів і недостатній продукції ними прозапальних цитокінів [5]. Істинним імуномодулятором, що нормалізує як гіпо-, так і гіперфункції імунної системи та не впливає на показники, що знаходяться у межах фізіологічної норми, є поліоксидоній (ПО) [6].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження було вивчення впливу ПО на клітинно-молекулярні механізми запалення у хворих на БА із ожирінням та МС.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 35 хворих на БА із нормальною масою тіла (НМТ) (I група), 34 хворих на БА із ЗМТ (II група), 36 хворих на БА із ожирінням (III група), 36 хворих на БА у поєднанні із МС (IV група), які отримували загальноприйняте лікування; 15 хворих на БА із ожирінням (V група) та 12 хворих на БА із МС (VI група), яким додатково до ступеневої протизапальної терапії призначали ПО внутрішньом'язово по 6 мг №5

2 рази на тиждень, а потім ще 5 ін'єкцій 1 раз на тиждень. Контрольну групу склали 12 практично здорових осіб. В основу для поставлення діагнозу БА була покладена „Інструкція про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми”, затверджена Наказом №499 МОЗ України від 28.10.2003року. Діагноз МС ставили згідно з критеріями ВООЗ (1999). Індекс маси тіла (ІМТ) визначали за формулою Кетле, а оцінювали згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Стан клітинного імунітету оцінювали за експресією поверхневих антигенів лімфоцитів у реакції непрямої флуоресценції з використанням моноклональних антитіл: CD3, CD4, CD8, CD11b, CD16, CD22, CD23, CD25, CD54, HLA-DR, отриманих в ООО “Сорбент” (м. Санкт-Петербург).

Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики. Достовірність різниці середніх величин оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

До початку лікування у хворих на БА виявлено Т-лімфопенію, яка наростала у міру збільшення маси тіла пацієнтів і була максимально вираженою у хворих IІІ та IV груп (табл. 1). В

Таблиця 1 - Показники імунного стану у хворих на бронхіальну астму

Показник,

%

Контроль,

n=22

I група,

n=35

II група,

n=34

III група,

n=36

IV група,

n=36

CD3

56,43,21

46,9±4,06*

49,63,58

45,83,86*

49,43,57

41,23,51*

40,93,28*

38,12,94*

39,63,65*

CD4

40,41,96

38,6±3,49

38,23,06

37,42,94

41,23,99

33,12,91*

32,44,03*

34,73,12*

36,54,09

CD8

26,11,13

15,4±1,42*

15,71,29*

15,31,81*

17,31,06*

12,31,07*

13,80,91*

13,41,52*

14,81,06*

CD4/

CD8

1,550,33

2,5±0,14*

2,40,18*

2,40,19*

2,30,14*

2,70,18*

2,30,08*

2,60,16*

2,50,09*

CD11b

22,31,09

35,43,12*

25,82,04**

36,13,09*

24,62,01**

42,43,20*

37,82,95*

44,82,83*

39,73,18*

CD16

19,42,13

12,81,04*

9,860,83***

8,70,85*

13,61,17***

8,60,61*

8,20,73*

8,90,73*

8,60,80*

CD22

13,21,94

19,81,54*

16,81,52

21,42,86*

16,01,43**

34,22,44*

26,11,84***

36,83,03*

28,82,63***

CD23

3,11,84

10,91,06*

7,560,71***

10,81,12*

7,40,51***

14,50,86*

11,21,06***

13,81,06*

10,70,91*

CD25

8,31,18

18,81,64*

13,81,29***

25,41,26***

14,71,56*

28,62,04***

18,41,29***

27,62,11***

17,31,04***

CD54

31,13,22

49,74,43*

38,42,19***

49,42,51*

40,12,65***

52,33,93*

50,23,61*

55,44,81*

51,23,26*

CD71

6,10,72

2,340,54*

2,280,26***

1,120,14*

2,680,18***

1,090,08*

1,120,08*

1,150,13*

1,340,05*

HLA-DR

22,31,64

31,82,79*

26,32,17*

32,72,71*

25,41,91***

46,53,64*

34,22,73***

44,33,12*

35,82,67***

Примітка. У чисельнику - показники до лікування, у знаменнику - після лікування;

* - достовірність відмінності (р 0,05) у порівнянні з нормою; ** - між показниками до і після лікування

Вміст Т-хелперів був зниженим у хворих усіх груп, але вірогідно відрізнявся від контролю лише у хворих ІІІ та IV груп. Дослідження вмісту Т-супресорів у хворих на БА у поєднанні із ожирінням і МС показало, що вміст CD8 у них був удвічі нижчим від показника групи контролю. Рівень CD16 був вірогідно зниженим у хворих І групи у порівнянні з таким у контролі, а у пацієнтів ІІ-IV груп був вірогідно нижчим у порівнянні і з контролем, і з хворими I групи. Хоча виявлені зміни з боку вмісту цитотоксичних клітин були однотипні у хворих усіх груп, слід зазначити, що максимальна їх вираженість спостерігалась у хворих на БА із ожирінням та у поєднанні із МС.

Вміст адгезивних молекул СD11b був найвищим у хворих на БА із ожирінням і МС, перевищуючи показник у контролі у 2 рази, що свідчить про підвищену готовність мононуклеарів до активації їх компонентами комплементу та до вивільнення ними різних медіаторів запалення [5]. Рівень експресії CD54 був вірогідно вищим у хворих усіх груп у порівнянні із таким показником у контролі, але у пацієнтів із БА у поєднанні із ожирінням і МС вірогідно не відрізнявся від такого показника у хворих на БА із НМТ.

Виявлено вірогідне зростання експресії рецепторів до ІЛ-2 у хворих І групи, а у хворих ІІ-IV груп вона була вірогідно вищою не лише у порівнянні із контролем, а й із хворими на БА із НМТ. Рівень мононуклеарів, що експресують HLA-DR, у хворих із НМТ був підвищеним у 1,4 разу, у хворих із ЗМТ - в 1,5 і в 2,0 разу у хворих із ожирінням і за наявності МС. Ці дані свідчать про високий ступінь активності імунокомпетентних клітин у хворих на БА, який зростав у міру збільшення маси тіла пацієнтів і був максимально високим у хворих на БА із ожирінням і МС. Встановлено високий рівень експресії CD22 у хворих на БА, особливо із ожирінням і МС, який при зниженому вмісті CD3 відображає превалювання В-лімфоцитів над Т-лімфоцитами у даного контингенту хворих та свідчить про важливість та вираженість у них IgE-залежних реакцій. Підтвердженням цьому також є підвищена експресія CD23, що забезпечує посилення контакту Th2-клітин із

В-лімфоцитами, передачу останнім інформації про антиген і перетворення їх у плазматичні клітини, що секретують IgE [7]. Ці дані у цілому свідчать про виражене зростання кількості В-лімфоцитів та функціональної активності лімфоцитів, що можна розцінити як компенсаторну реакцію на фоні Т-лімфопенії, особливо у хворих на БА із ожирінням і МС.

Аналізуючи відмінності між групами хворих, можна думати, що наявність ожиріння та МС призводить до зменшення кількості

Т-лімфоцитів та відповідно - їх супресорного контролю, що може сприяти активації В-лімфоцитів. З іншого боку, збільшення вмісту

В-лімфоцитів і рецепторів до IgE є також ознакою активації гуморальної ланки імунітету. Виявлені зміни щодо вмісту цитотоксичних клітин (натуральні кілери, цитотоксичні лімфоцити) і рецепторів до трансферину поряд із підвищенням вмісту активаційних маркерів та молекул адгезії можуть сприяти хронізації запального процесу.

Позитивний протизапальний ефект загальноприйнятого лікування проявлявся у зниженні рівня експресії активаційних маркерів лімфоцитів та вмісту В-лімфоцитів. У пацієнтів із БА у поєднанні із ожирінням і МС у фазу відносної ремісії показники експресії СD11b, CD22, CD23, CD25, CD54 та HLA-DR залишалися вірогідно вищими у порівнянні з нормою та із такими показниками у хворих на БА із НМТ (табл. 1). Це свідчить про персистенцію запального процесу та подальшу активацію гуморальної ланки імунітету у даних хворих у фазу відносної ремісії.

Дослідження показників клітинного імунітету у хворих V та VI груп до початку лікування показало, що вони ідентичні таким у хворих III та IV груп. Результати вивчення впливу ПО на рівень субпопуляцій лімфоцитів, активаційних маркерів та адгезивних молекул подано у таблиці 2. Вони показали, що у хворих V та VI груп у порівнянні із пацієнтами III і IV груп вірогідно зростала відносна кількість

Т-лімфоцитів. Рівень Т-хелперів у хворих V та VI груп залишався на попередньому рівні. Вміст цитотоксичних клітин (CD8) після проведеного лікування зростав удвічі у пацієнтів обох груп, наближаючись до контрольної величини, що підтверджує дані літератури щодо підвищення вмісту Т-лімфоцитів і цитотоксичності під впливом ПО [6,8,9]. У той же час рівень CD8 у хворих на БА із ожирінням та МС, які отримували загальноприйняте лікування, залишався вірогідно нижчим у порівнянні із хворими V та VI груп. Одночасно слід відмітити нормалізацію співвідношення хелперів та супресорів у хворих даних груп.

Таблиця 2 - Показники імунного стану у хворих на бронхіальну астму у поєднанні із ожирінням та метаболічним синдромом на фоні лікування поліоксидонієм

Показник, %

Норма,n=22

VI група,n=15

VII група,n=12

CD3

56,43,21

45,74,76*

53,64,91

37,83,65*

54,22,93**

CD4

40,41,96

38,42,83

39,34,45

37,53,31

37,93,04

CD8

26,11,13

12,51,06*

23,91,23**

14,61,25*

25,42,08**

CD4/CD8

1,550,33

3,070,28*

1,640,14**

2,570,32*

1,490,15**

CD11b

22,31,09

39,43,45*

24,62,87**

45,43,93*

25,12,37**

CD16

19,42,13

8,50,66*

15,61,54**

8,90,76*

16,81,47**

CD22

13,21,94

32,53,56*

21,42,05***

35,63,14*

19,41,71***

CD23

3,11,84

13,20,98*

7,80,09***

13,91,06*

6,20,08***

CD25

8,31,18

29,72,92*

11,61,04***

25,22,13*

10,41,15**

CD54

31,13,22

50,85,12*

38,53,94**

52,64,38*

39,63,63***

CD71

6,10,72

1,260,14*

4,470,41***

1,840,09*

5,80,62**

HLA-DR

22,31,64

43,83,96*

25,21,32***

47,34,81*

26,52,31**

Примітка. У чисельнику - показники до лікування, у знаменнику - після лікування;

* - достовірність відмінності (р0,05) у порівнянні з нормою;

** - між показниками до і після лікування

Використання ПО сприяло зниженню експресії молекул адгезії CD11b та CD54. Причому вміст CD11b наближався до показника у контролі, а експресія CD54 була вірогідно нижчою у порівнянні із такою до початку лікування, але залишалася при цьому вірогідно вищою у порівнянні із показником у здорових.

Встановлено нівелювальний ефект ПО на зрушення з боку вмісту натуральних кілерів. Якщо на фоні загальноприйнятої терапії у хворих на БА у поєднанні із ожирінням і МС відносний вміст CD16 залишався практично незміненим у порівнянні із таким до лікування, то при застосуванні ПО спостерігалося вірогідне зростання їх рівня. Ці результати співзвучні із даними Чоп'як В.В. (2003), яка виявила підвищення кількості CD16+/56+ лімфоцитів під впливом ПО у хворих на тяжку форму БА [9]. Імуномодулюючий вплив ПО проявився також у зростанні вмісту рецепторів до трансферину, який збільшувався у хворих VI і VII груп, і був вищим у порівнянні із таким у хворих III та IV груп.

Таким чином, виявлене нами зростання вмісту клітин із цитотоксичними ефектами (CD8, CD16) та рецепторів трансферину (CD71) підтверджує здатність ПО посилювати протиінфекційну резистентність макроорганізму.

Щодо вмісту В-лімфоцитів, то терапія ПО сприяла зниженню їх рівня у хворих V та VI груп, хоча він залишався вірогідно вищим за показник у контролі. Незважаючи на це, відносний вміст В-лімфоцитів у пацієнтів V та VI груп був вірогідно нижчим у порівнянні із таким у пацієнтів III та IV груп.

Вміст рецепторів до IgE у хворих V і VI груп знижувався, залишаючись при цьому вірогідно вищим від показника контролю, проте у порівнянні із пацієнтами III та IV груп їх рівень був вірогідно нижчий. Це підтверджує позитивний ефект ПО щодо пригнічення гуморальної ланки імунітету, що збігається із даними Лопатіної А.В. (2003), які показали зниження IgE у хворих із бронхообструктивним синдромом під впливом даного імуномодулятора [10].

Рівень активаційних маркерів мононуклеарів (CD25, HLA-DR) є критерієм активності запального процесу, а їх підвищений рівень у фазу відносної ремісії у хворих на БА є чинником, що сприяє прогресуванню БА та виникненню гормональної резистентності [11]. У пацієнтів V і VI груп вміст CD25 знижувався і був вірогідно нижчим у порівнянні із таким у хворих III та IV груп. Рівень експресії HLA-DR-молекул у пацієнтів V та VI груп наближався до показника у контролі, чого не спостерігалось у хворих III і IV груп на фоні традиційного лікування.

Отже, застосування ПО сприяло поряд із зниженням рівня молекул адгезії зменшення експресії активаційних маркерів мононуклеарів, що підтверджує його протизапальну дію у даного контингенту хворих.

ВИСНОВКИ

Наявність ожиріння та МС у хворих на БА призводить до поглиблення зрушень у клітинно-молекулярних імунних механізмах запалення, які під впливом загальноприйнятої терапії у фазу відносної ремісії ліквідовуються лише частково.

Призначення ПО мало нівелювальний вплив на імунні зрушення, зумовлені негативними ефектами ожиріння та МС у хворих на БА, який полягав у підвищенні кількості Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин, рецепторів до трансферину, нормалізації хелперно-супресорної рівноваги, зниженні експресії адгезивних молекул, активаційних маркерів, вмісту В-лімфоцитів і рецепторів для IgE. Це сприяло підвищенню протимікробної резистентності, зниженню активності гуморальної ланки імунітету та посиленню протизапального ефекту загальноприйнятого лікування.

SUMMARY

The cellular and molecular immune mechanisms of inflammation in asthma patients with obesity and metabolic syndrome were investigated. Found that polyoxydonium nas a smoothing effect on immune disbalance. This effect includes the increase of T-lymphocytes, cytotoxic cells and transferin receptors levels, normalization of helper/suppressor balance, decrease of adhesive molecules, activated markers, B-lymphocytes and IgE-receptors expression. It contributes to the intensification of anti-inflammatory effects of the humoral link of immunity activity and rise of the antimicrobial defense.

CПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Приступа Л.Н. Показники клітинного імунітету у хворих на бронхіальну астму у поєднанні з метаболічним синдромом // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2004.- № 8 (1). - С. 73-74.

2. Приступа Л.Н., Дитко В.В. Вміст прозапальних цитокінів та гострофазових білків у хворих на тяжку бронхіальну астму із різною масою тіла //Актуальні питання медичної науки та практики: Зб. наук. праць. - Запоріжжя, 2004. - Вип. 66. - Кн. 1. - С. 312-317.

3. Царев В.П. Клинико-иммунологические особенности течения бронхиальной астмы больных с избыточной массой тела // Иммунопатология, аллергология, инфектология. - 2002. - № 2. - С.73-85.

4. Varner A.E. An immunologic mechanism for the association between obesity and asthma //Arch. Intern. Med. - 2000. - Vol.160, № 15. - P. 2395-2396.

5. Лукина Е.А. Система мононуклеарных фагоцитов и биологические эффекты провоспалительных цитокинов // Рус. журн. гастроэнтер., гепатол., колопрокт. -1998. - №5. - С.7-13.

6. Полиоксидоний - препарат нового поколения иммуномодуляторов с известной структурой и механизмом действия / Р.В. Петров, Р.М. Хаитов, А.В. Некрасов и др. // Иммунология. - 2000.- №5.- С. 24 - 28.

7. Медуницын Н.В. Цитокины и аллергия, опосредованная IgE // Иммунология. - 1993.- С.11-13.

8. Романова О.В., Латышева Т.В. Применения полиоксидония в комплексной терапии больных с тяжелой формой бронхиальной астмы // Иммунология. - 2002.- №6.-

9. С.372- 376.

10. Чоп'як В.В., Бандрівська А.З. Підходи до імунореабілітації у хворих на тяжку форму бронхіальної астми // Укр. пульмон. журнал. - 2003.- №2.- С.402.

11. Лопатина В.А., Ширшев С.В. Коррекция полиоксидонием показателей иммунного статуса и уровня кортизола при рецидивирующем обструктивном синдроме у детей // Мед. иммунология. - 2003.- Т.5, №3-4.- С.230-231.

12. Persistent airway T-lymphocyte activation in chronic corticosteroid - treated symptomatic asthma / A.E. Redington, J.M. Wilson, A.F. Walls et al. // Ann. Allergy Asthma Immunol. - 2000. - Vol.85, №4, Pt.1. - P. 501-507.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены