Технологія витягів із сировини, що містить глікозиди

Правила приготування настоїв і відварів

У аптечній практиці для приготування водних витяжок використовують методи гарячого - Infusa calide parata (настої, відвари, слизи) і холодного екстрагування - Infusa frigide parata (лише для виготовлення настою кореня алтею).

Для приготування водних витяжок згідно ДФ подрібнену рослинну сировину поміщують у попередньо прогріту інфундирку (15 хв.). Заливають розрахованою кількістю холодної води (кімнатної температури), закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані при перідичному помішуванні.

Згідно вимогам ДФ настої нагрівають на киплячій водяній бані протягом 15 хвилин, відвари - 30 хвилин.

Після закінчення вказаних термінів витяжки охолоджують при кімнатній температурі: настої - не менше 45 хвилин, відвари - протягом 10 хвилин.

Після цього проціджують у мірний циліндр за допомогою прес - цідилки (мал. 7) через подвійний шар марлі і ватний тампон у лійці, віджимають залишок рослинного матеріалу і додають воду (через той же рослинний матеріал) до прописаного об'єму витяжки.

Під час приготування водних витяжок з ЛРС об'ємом 1000 - 3000 мл час нагрівання на водяній бані для настої збільшується до 25 хвилин, для відварів - 40 хвилин; час охолодження залишається попереднім.

Зберігають у темному прохолодному місці не більше 10 діб.

Технологічна схема приготування водних витягів з ЛРС у аптеках.

Підготовчі роботи	Оформлення зворотньої сторони ППК
	Підбір допоміжного матеріалу
	Подрібнення сировини
	Прогрівання інфундирки
Екстракція	Завантажування сировини, води та інгредієнтів, що необхідні для створення оптимальних умов екстракції
	Настоювання на киплячій водяній бані або при кімнатній температурі
	Охолодження
Проціджування	Проціджування витяжки у мірний циліндр
	Відтискання сировини та доведення витяжки до потрібного об'єму
Додавання інгредієнтів	Розчинення солей у готовому витязі
	Диспергування та введення у витяг нерозчинних лікарських речовин
	Додавання сиропів, настоянок та інших рідких інгредієнтів
Контроль якості (І)	Оформлення ППК
Контроль якості (ІІ)	Контроль при відпуску

Всі лікарські форми з рідким дисперсійним середовищем готують масооб'ємним методом, який забезпечує необхідну масу лікарської речовини в заданому об'ємі розчину.

Якщо розчинник у пропису не зазначений, то готують водні розчини. Під назвою «вода», якщо немає особливих вказівок, розуміють воду очищену.

Лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними підприємствами у вигляді рідин (настойки, сиропи та ін.), при використанні їх для виготовлення лікарських форм дозують по об'єму.

Готуючи рідкі лікарські форми, дотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

Ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, смакові і цукрові сиропи та інші рідини додають до водного розчину в останню чергу у такому порядку:

- водні непахучі та нелеткі рідини;

- спиртові розчини в порядку збільшення міцності спирту;

- пахучі та леткі рідини.

Об'єм рідкої лікарської форми визначають додаванням об'ємів усіх рідин, що входять до її складу. Після виготовлення лікарської форми її об'єм не повинен перевищувати норм допустимих відхилень, встановлених для даного об'єму.

Натрію броміду 5 г

Адонізиду 10 мл

Настойки валеріани 5 мл

Води очищеної до 200 мл

У пропису кількість розчинника зазначена «до відповідного об'єму». У цьому випадку об'єми прописаних рідких лікарських засобів включаються в об'єм водного розчину. Об'єм лікарської форми 200 мл. У флакон для відпуску відмірюють 160 мл очищеної води, 25 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 10 мл адонізиду та 5 мл настойки валеріани.

Якщо розчинником у лікарській формі служать настої і відвари із рослинної сировини, то їх готують в режимі ДФ і проціджують. В процідженій витяжці розчиняють лікарські засоби у вигляді порошків. У разі необхідності розчин доводять водою до потрібного об'єму і проціджують у флакон для відпуску.

Лікарську форму можна приготувати з використанням стандартизованого екстракту-концентрату валеріани. У флакон для відпуску відмірюють 172 мл (200 - (10 + 12 + 6) = 172), додають 6 мл 10% (1:1) концентрованого розчину кофеїн-бензоату натрію, 10 мл 20% (1:5) концентрованого розчину натрію броміду, 12 мл рідкого стандартизованого екстракту-концентрату валеріани 1:2 мл настойки конвалії.

3.11. Багатокомпонентні водні витяжки з лікарської рослинної сировини, яка вимагає однопланового режиму екстрагування, виготовляють в одній інфудирці, незалежно від гістологічної структури сировини.

Приклад 19. Настою кореневищ з коренями валеріани з 10 г 200 мл

Листя м'яти 4 г

Кофеїн-бензоату натрію 0,4 г

Анальгіну 0,6 г

Натрію броміду 3 г

Магнію сульфату 0,8 г

Подрібнену лікарську рослинну сировину (10 г кореневищ з коренями валеріани та 4 г листків м'яти) вміщують у попередньо підігріту фарфорову інфудирку, заливають 239 мл (200 + 10 x 2,9 + 4 x 2 = 238,6) очищеної води (кімнатної температури) і настоюють на киплячій водяній бані протягом 15 хв., проціджують у мірний циліндр, залишок віджимають. У процідженому настої розчиняють 0,4 г кофеїн-бензоату натрію, 0,6 г анальгіну, 3 г натрію броміду, 0,8 г магнію сульфату, при необхідності об'єм розчину доводять водою до 200 мл і проціджують у флакон для відпуску.

3.12. Багатокомпонентну водну витяжку з рослинної сировини, що потребує різних умов екстрагування одержують, настоюючи кожний вид сировини окремо з максимальною кількістю води (не меншою ніж 10-кратна по відношенню до рослинної сировини), з врахуванням коефіцієнтів водопоглинення.

Приклад 20. Кореня алтеї 10 г

Кореневищ з коренями валеріани 8 г

Трави кропиви собачої

Листя підбілу по 20 г

Кори калини 25 г

Води очищеної до 1000 мл витяжки

До складу пропису входить сировина, що потребує різнопланового режиму екстрагування з кореня алтеї слиз екстрагують при кімнатній температурі, з кореневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої, листків підбілу готують настій, з кори калини - відвар. Екстрагент ділять на три частини. З прописаної кількості алтейного кореня готують 200 мл витяжки. Для

цього 13 г (10 x 1,3) алтейного кореня заливають 230 мл (200 x 1,3) води. Для екстрагування кори калини беруть 300 мл води (2 x 25 + 250); для одержання настою з корневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої та листків підбілу 673 мл (1000 - 200 - 250 + 20 x 3,0 + 8 x 2,9 + 20 x 2,0). Всі три витяжки готують окремо відповідно до вимог ДФ. Одержані витяжки з'єднують (200 + 250 + 550 = 1000 мл).

Теоретичні основи процесу екстрагування.

Суть витягів як препаратів заключається в тому, що замість висушених рослин в якості лікарських речовин застосовуються рідкі продукти, які отримують в результаті обробки рослинної сировини відповідними розчинниками. Ця форма застосування лікарських рослин, безумовно, раціональніша зніж застосування самих рослин, тому що таким шляхом, по-перше, вводять в організм лікарські речовини в розчиненому стані, готовими до всмоктування, і, по-друге, виключають можливість навантаження організму такими непотрібними речовинами, як клітковина. Процеси екстракції мають досить велике значення в сучасній фармації. Шляхом витягнення отримують основну групу галунових препаратів - екстракти і настойки, а також новогаленові засоби, поліфракційні екстракти, витяги з свіжих рослин і ряд інших препаратів.

Суть процесу витягнення

В процесі витягнення переважають дифузні явища, засновані на вирівнюванні концентрації між розчинником (екстрагентом) і розчином речовин, що містяться в клітині. Дифузією (від лат. diffusio - поширення, розтікання) називається обумовлений хаотичним рухом молекул процес поступового взаємного проникнення двох речовин (рідких чи газоподібних), які межують одна з одною і знаходяться в макроскопічному спокої. Рушійною силою дифузійного процесу є різниця концентрацій розчинених речовин в рідинах, що межують. Чим більша різниця концентрацій, тим більша кількість речовини переміститься при всіх інших рівних умовах за один і той же час. Швидкість дифузії збільшується при підвищенні температури, оскільки при цьому збільшується швидкість руху молекул. Швидкість дифузії залежить від молекулярної маси речовини. Чим молекули менші (легші), тим з більшими швидкостями вони рухаються. Білкові і слизисті речовини, що знаходяться в стані колоїдних розчинів дифундують погано. Зовсім інша картина спостерігається в розчинах колоїдів, в яких речовина знаходиться в стані молекулярної чи йонно-молекулярної дисперсії; ці речовини мають відносно малі розміри частинок і їх проникнення протікає незрівнянно швидше.

Дані положення відносяться до вільної дифузії, тобто тоді, коли між розчинами немає ніяких перетинок. В нашому випадку в процесі екстрагування рідини відмежовані клітинною стінкою, під якою є пристінний шар протоплазми. Поки протоплазма жива, клітинна стіннка являється напівпроникною перетинкою, не пропускаючою через себе назовні речовин, розчинених в клітинному соці. В даному випадку можливе лише проникнення води осередину клітини (осмос). В мертвій клітині, внаслідок загибелі протоплазми, клітинна стінка починає пропускати речовини в обидві сторони.

Процес екстракції починається з проникнення екстрагенту всередину шматочків рослинної сировини. По міжклітинних ходах він досягає клітин і отримує можливість продифундувати через клітинні стінки (діаліз). По мірі проникнення екстрагента в клітину її вміст починає набухати і переходить в розчин (десорбція та розчинення). Згодом через велику різницю між концентрацією розчину в клітині та зовні починається перехід розчинених або екстрактивних речовин в екстрагент, який знаходиться зовні клітин; отже, спостерігається явище діалізу. Речовини, які пройшли крізь стінки, рівномірно розподіляються по всій масі екстрагенту (вільна дифузія).

Переважна кількість галенових препаратів - витягів - готується з лікарської рослинної сировини з мертвими клітинами, стінки яких набувають властивості пористої перетинки. Омертвіння клітин досягається через їх зневоднення. Загальним методом зневоднення ЛРС є висушування. В разі отримання галенових препаратів з свіжих рослин клітини змертвлюють етиловим спиртом. Останній дуже гігроскопічний і при взаємодії з рослинною клітиною зневоднює її, викликаючи потужний плазмоліз. Омертвіння клітин сировини тваринного походження досягається тими ж способами: сушінням та зневодненням спиртом і ацетоном.

Фактори, що впливають на екстракцію діючих речовин в процесі витягу.

З факторів, які впливають на повноту та швидкість екстракції, піддаються регулюванню, і як наслідок, можуть бути змінені в бажану сторону, основними є: ступінь подрібнення, різниця концентрації, температура, в'язкість екстрагенту і час витягнення.

Ступінь подрібнення сировини. Подрібненням досягається значне збільшення поверхні взаємодії між частинами сировини і екстрагенту. При надмірно тонкому подрібненні різко збільшується кількість розірваних клітин, що тягне за собою вимивання баластних речовин колоїдного характеру (наприклад, білків, пектинових речовин) і перехід в витяг більшої кількості частинок. В результаті витяги утворюються мутні, які важко просвітлюються і погано фільтруються. Отже, ступінь подрібнення повинен встановлюватись з урахуванням індивідуальних властивостей сировини, яка переробляється. Відповідно ДФУ, для виготовлення настоїв і відварів з ЛРС останнє подрібнюють:

Листя, квіти і трави - до 5 мм через сито № 50;

Шкірясті листки - не більше за 1 мм - сито № 10;

Стебла, кору, кореневища і корені - не більше 3 мм через сито № 30;

Плоди, насіння - не більше 0,5 мм через сито № 5.

Різниця концентрацій. Під час процесу екстракції необхідно постійно прагнути до максимального перепаду концентрацій. Для інтенсифікації цього процесу потрібне перемішування настоюваної маси. Найбільш ефективним способом є зміна екстрагенту. Її можна здійснювати періодично або безперервно. Під періодичною зміною екстрагенту розуміють зливання витягу з сировини і заливання його порцією свіжого екстрагенту. Під безперервною зміною розуміють безперервне витікання витягу з екстракційної посудини і безперервне потрапляння свіжого екстрагенту. Перемішування і періодична зміна екстрагенту типові для мацерацій них методів отримання витягів і деяких модифікацій реперколяційного методу. Що стосується безперервної зміни екстрагенту, то вона знаходить застосування при отриманні витягів методами перколяції, швидкотекучої реперколяції та іншими інтенсивними методами.

Температура екстрагенту. Підвищення температури прискорює процес витягнення. В умовах галунового виробництва ним можна скористатися лише для водних витягів. Спиртові і тим паче ефірні витяги проводяться при кімнатній (і більш низькій) температурі, оскільки з її підвищенням збільшуються втрати екстрагентів, і як наслідок, шкідливість і небезпека роботи з ними. Для термолабільних речовин застосування гарячої води, як правило, допустимо лише протягом коротких відрізків часу. Підвищення температури екстрагенту не показане і для ефіроолійної сировини, оскільки ефірні олії при витягненні гарячою водою в значній кількості втрачаються. При застосуванні гарячої води відбувається клейстеризація крохмалю, пептизація речовин; витяги в цьому випадку стають слизистими і подальша робота з ними суттєво ускладнюється. Підвищення температури при екстракції особливо бажане в тих випадках, коли екстрагованою сировиною є корені і кореневища, кора і шкірясте листя, що в даному випадку сприяє кращому сепаруванню тканин і розриву клітинних стінок, полегшуючи тим самим процес дифузії. Гаряча вода часто потрібна і для інактивації ферментів.

В'язкість. Менш в'язкі рідини мають більшу дифузійну здатність. Серед екстрагентів найбільш в'язким є гліцерин, але він один не застосовується (добавка до води). Частіше застосовуються рослинні олії, і зрозуміло, чому вони використовуються підігрітими: молекули розчинених речовин (наприклад, основи алкалоїдів) легше просуваються при дифундуванні між молекулами екстрагенту (олії). Різну в'язкість мають і водно-спиртові розчини (при однаковій температурі), причому, вона змінюється непропорційно до вмісту спирту в розчині; найбільшу в'язкість мають розчини, які містять 40-50% спирту.

Тривалість витягнення. Надмірно тривале витягнення часто себе не виправдовує з економічних причин. В більшості випадків екстракція протікає найбільш активно в перші часи, а потім (не дивлячись на зміну екстрагенту) швидкість екстракції починає помітно знижуватись, і максимум витягнення настане через порівняно тривалий час. БАР дифундують скоріше, оскільки вони мають меншу молекулярну масу, ніж колоїди, які проходять крізь оболонку повільніше. В такому випадку при збільшенні часу буде погіршуватись якісний склад витягу баластними речовинами.

Тривалість охолодження. За ДФУ настої проціджують після повного охолодження (не менше 45 хв.), а відвари проціджують гарячими через 10 хв. після зняття з водяної бані, крім відварів листя толокнянки, кореневища змійовика, кори дуба і іншого рослинного матеріалу, що містить дубильні речовини, які проціджуються негайно. Це викликано тим, що вище перелічені відвари при охолодженні особливо швидко мутніють.

Величина рН середовища. Даний фактор особливо важливий для настоїв і відварів, які готуються з сировини, що містить алкалоїди. Підкислення води сприяє переходу важкорозчинних з'єднань алкалоїдів в легкорозчинні солі алкалоїдів. Додають лимонну, виннокам'яну, хлористоводневу кислоти.

Апаратура для виготовлення настоїв і відварів.

Для приготування витягів застосовують закриту тару, яка називають інфундирками (від лат. infundo - обливати або заварювати).

Матеріали, з яких зроблено інфундирки, також можуть впливати на якість приготування в них настоїв та відварів. По цій причині в аптечну практику давно ввійшли інфундирки, які виготовляються з чистого олова без найменших домішок свинцю або з фарфору. Фарфорові інфундирки застосовувались для приготування витягів, які містять кислоти (настій спориньї, відвари хінної кори і др.). ДФУ замість алюмінієвих запропонувала (наряду з фарфоровими та емальованими) інфундирки з нержавіючої сталі.

Нагрівання інфундирок проводиться на спеціальних водяних (парових) банях, які називаються інфундирними апаратами. Вони звичайно розраховані на 2, але можуть бути і на 3 - 4 інфундирки. Сучасні інфундирні апарати нагріваються електрикою.

Інфундирний апарат з електропідігрівом (рис. 1).



Рис. 1 - Інфундирний апарат з електропідігрівом

Інфундирний апарат складається з станини, корпуса, комплекту з 6 інфундирок (3 - по 500 мл і 3 - по 250 мл), магнітних лопатей. Корпус з нержавіючої сталі вміщає 4 л води. На кришці корпуса 3 конфорки для інфундирок. З тильної сторони з корпусом двома нижніми і двома верхніми трубками з'єднаний конденсатор. Під час роботи з корпуса через верхні трубки пар проникає в конденсатор, а через нижні - утворений конденсат потрапляє назад в корпус. Вода наливається через воронку в кришці корпуса. Для злива води на задній стінці встановлено кран. Всередині корпуса розміщені 2 трубчатих електронагрівних елементи. Пульт керування знаходиться на передній стінці панелі, зверху - тумблер для вмикання електронагрівника, внизу - перемикач нагрівальних елементів.

Інфундирний апарат АН - 3000.

Рис. 2 - Інфундирний апарат АН - 3000: 1. циліндричний корпус; 2. металічний кожух; 3. кільце - конфорка; 4. панель управління; 5. перемикач потужності; 6. сигнальна лампа; 7. запобіжник; 8. інфундирка; 9. водомірне скло

Фармакопея регламентує, що для готування настоїв і відварів використовувати емальовані і порцелянові інфундирки. Перші сполучають у собі гарні сторони олов'яних (швидке прогрівання) і порцелянових інфундирок (хімічна стійкість і універсальна придатність).

Аптеки часто користуються алюмінієвими інфундирками. Встановлено, що алюміній у хімічному відношенні дуже стійкий метал і тому буде придатний для усіх видів витягів.

Дуже зручні інфундирки з подвійними стінками (рис. 3), що можуть бути різної ємності.

Рис. 3

У міжстінний простір А через отвір наливають воду (до 80-85% ємності) і інфундирку ставлять на примус, газовий пальник чи електроплитку. Коли вода закипить, у інфундирку всипають наважку подрібненої сировини, заливають необхідною кількістю води і закривають кришкою. Після закінчення терміну нагрівання інфундирку знімають з вогню і витяжку відразу чи після вистигання зливають. При зливанні настою зовнішня вода не може вилитися, тому що отвір О при цьому піднімається вище, ніж носик. Отриманий настій зливають, проціджуючи через марлю, після чого марлю з рослинним матеріалом переносять у ручний прес-цідилку.

6. Власна технологія водних витягів із сировини, що містить серцеві глікозиди і антраглікозиди

Особливості технології сировини, що містить серцеві глікозиди.

До рослинної сировини, що містить серцеві глікозиди належать:

Листя наперстянки (4 види);

Трава горицвіту;

Жовтушника;

Бульби мирської цибулі;

Конвалія та ін.

Особливості технології цієї групи настоїв:

1. рН середовища повинне бути нейтральне, бо в кислому й лужному середовищах серцеві глікозиди розщеплюються до генінів;

2. дотримання визначеного ступеня подрібнення рослинної сировини;

3. суворе дотримання температурного і часового режимів настоювання на киплячій водяній бані - не більш 15 хв. і тривалість охолодження - не менше 45 хв.

Nota bene! Це пояснюється тим, що серцеві глікозиди - досить термолабільні речовини (тобто бояться t°С) і відхилення від визначеного температурного режиму може привести до розщеплення глікозидів до генінів, які мають меншу біологічну активність.

Особливості технології сировини, що містить антраглікозиди.

До рослинної сировини, що містить антраглікозиди належать:

Корені ревеню;

Кора крушини;

Листя сени;

Ягоди жостеру.

З цієї сировини, як правило, готують відвари, бо форма настою не забезпечує повноти переходу діючих речовин (антраглікозидів) у витяжку. Тривале нагрівання понад 30 хв. на водяній бані може призвести до розщеплення оксиметилантрахінонів.

Згідно Фармакопеї VIII видання відвари з кореневища ревеню і кори крушини проціджують негайно після зняття інфундирки з водяної бані, тому що охолодження навіть протягом 10 хвилин може призвести до зменшення вмісту в витязі оксиметилантрахінонів. Проціджування ж через 45 хвилин призводить до зменшення вмісту в витязі оксиметилантрахінонів на 16%.

Крім того, необхідно врахувати строк збору кори крушини, бо для приготування відвару дозволяється використовувати кору після річної витримки. Це зв'язано з тим, що в свіжозібраній корі крушини міститься первинний антраглікозид франгулярозид, що має блювотну дію, подразнює слизову. При річному зберіганні кори або її термічній обробці протягом 1 години при 100°С у сушильній шафі франгулярозид окислюється до біоциду глюкофрангуліну, який під впливом ферментів розщеплюється до моноглікозиду франгуліну і глюкози. Проносна дія кори крушини обумовлена присутністю франгуліну і глюкофрангуліну.

Строк збирання повинен бути позначений на етикетці упаковки сировини.

Відвар з листків сени проціджують після повного охолодження не менше, ніж через 3 - 4 години, щоб уникнути переходу в витяжку смолистих речовин, які викликають болі і різі в кишечнику.

7. Практична частина

Відпуск і зберігання аптечних витягів.

Фармакопея вимагає, щоб настої, відвари і слизи відпускались завжди свіжо виготовленими. На склянках має бути наклеєна етикетка “Зберігати в прохолодному місці”. Пояснення заклечається в тому, що витяги внаслідок надлишку в них поживних речовин (цукор, крохмаль, слиз, протеїни і т.д.) являються досить сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів. Дослідження, показали, що сам рослинний матеріал є носієм мікрофлори. Так, на корінні алтея, листі наперстянки та інших були знайдені спорові мікроорганізми B. subtilis, B. mycoides, B. mesenthericus, флуоресціюючі палички, а з грибів Actinomycetes, Penicillium, Mucorales - дріжджі.

При приготуванні водних витягів стерильність їх не може досягатись, оскільки ні експозиція, ні температура нагрівання для цього не достатні. По цій причині навіть свіжо виготовленні витяги містять в більшому чи меншому ступені як вегетативні, так і спорові форми мікроорганізмів. Кількість останніх починає збільшуватись при зберіганні, особливо якщо витяг не зберігається в прохолодному місці.

Ознаками псування водних витягів являється зміна кольору, муть, утворення плівки, утворення осаду, і незвичайного, частіше кислого, запаху. Мікробна порча, звичайно, супроводжується і глибокими фізико - хімічними змінами,які призводять до розкладання діючих речовин. Наприклад, помітно падає активність настоїв наперстянки та горицвіту. Таких прикладів можна привести багато, але зрозуміло одне, що приготування водних витягів повинно протікати в строго гігієнічних умовах, рівно як і те, щоб на дому в пацієнтів виконувались попередження фармакопеї.

Варте уваги питання про додавання до виготовлених витягів консервуючих речовин, наприклад, ніпагіна чи ніпазола (0,1%). Дослідження виявили, що використання для цієї мети срібної води (з вмістом 4 мг/л) значно підвищує стійкість настою алтейного кореня. Останній зберігається при 30 - 32° без змін на протязі 5 діб, в той час як на звичайній воді він прокис через 8 годин.

Маються на увазі настої листя наперстянки і трави горицвіту; настій конвалії в рецептурі не зустрічається.

Вкорочення строку охолодження утруднює перехід в витяг наперстянки нерозчинного у воді дигітоксина (він солюбілізується сапонінами), а в витяг горицвіту - адонівернозиду, більш важкорозчинного, ніж адонізид. Настої наперстянки та горицвіту повинні готуватись з сировини, по біологічній активності відповідної вимогам Фармакопеї.

Водні витяги часто служать середовищем для включення різноманітних лікарських речовин. В результаті отримується ускладнені прописи настоїв і відварів, котрі, якщо вони належать то внутрішнього застосування, можна також називати мікстурами. В дисперсологічному відношенні такі мікстури являються комбінованими дисперсними системами, оскільки вони, як правило є поєднанням розчинів із золями, іноді містячи суспендовані і емульговані фази. При їх виготовленні доводиться завжди враховувати, наскільки сумісні додані лікарські речовини з речовинами, екстрагованими з рослинної сировини. Фармакопея регламентує, що якщо в склад настоїв і відварів входять інші складові: солі, сиропи, настойки, екстракти, то їх додають до процідженого і охолодженого витягу.

Рецепт № 1

Rp.: Inf. rhiz. cum rad. Valerianae 200 ml

Natrii bromidi 6,0

Аdonisidi 8 ml

M.D.S.: По 1 столовій ложці 3 рази на день

Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);

Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;

Перевірка доз адонізиду - ЛР сп. «Б»: Об'єм лікарського препарату 208 мл.

Прийомів: 208 мл / 15 мл = 14.

Адонізиду на 1 прийом - 8 мл / 14 = 0,57 мл (чи 19 крапель);

на 3 прийоми - 1,71 мл (чи 57 крапель).

ВРД - 40 крапель, ВДД - 120 крапель.

Дози адонізиду не завищені.

Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.

Висновок: ЛФ може бути виготовлена.

Фізико - хімічні властивості речовин

	Rhiz. cum rad. Valerianae	Natrii bromidum	Аdonisidum
Опис
Розчинність
Зберігання

Паспорт письмового контролю.

Зворотній бік ППК

V(заг.) = 208 ml

m (rhiz. cum rad. Valerianae) = 200 / 30 = 6,7 - більше 1,0, беремо Кв (2,9)

V(Aquae purificatae) = 200+(6,7 х 2,9) = 219,4 ml

m(Natrii bromidi) = 6,0

m(Аdonisidi) = 8 ml

1-й варіант: лікарський препарат готують із сировини.

Лицевий бік ППК

Rhiz. cum rad. Valerianae 6,6

Aquae purificatae 219,4 ml

Natrii bromidi 6,0

Аdonisidi 8 ml

V (заг.) = 208 ml

Приготував: Перевірив: Відпустив:

Технологія приготування

1. Подрібнювання кореневищ з коренями валеріани. Кореневища з коренями товчуть у ступці і просівають через набір сит (верхнє з діаметром отворів 3 мм, нижне - 0,16 мм).

2. Екстракція. Наважку 6,7 г подрібнених кореневищ з коренями заливають в інфундирці 219,4 мл очищеної води кімнатної температури. Нагрівають в інфундирному апараті 15 хвилин, періодично помішуючи, потім при кімнатній температурі охолоджують 45 хвилин.

3. Проціджування. Настій проціджують через подвійний шар марлі в підставку. Сировину відтискають в марлі. Настій світло - коричневий, прозорий, без шматочків сировини, механічних включень, має запах валеріани.

4. Розчинення солі, введення адонізиду. В підставці в настої розчиняють 6,0 натрію броміду. Розчин переносять в циліндр і доводять водою до 200 мл. З циліндра розчин проціджують у флакон для відпуску, туди ж додають 8 мл адонізиду. Сіль розчинилась повністю, осаду не залишилось. Після додавання адонізиду настій прозорий, світло - коричневий, злегка опалесціює, має запах валеріани.

5.Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла об'ємом 200 мл. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.

6. Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати» (рідина - полідисперсна система), «Берегти від дітей».

Оцінка якості лікарського препарату.

1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє'м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того,хто перевірив.

2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати», «Берегти від дітей».

3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону мікстура не виливається. Флякон підібраний у відповідності до об'єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.

4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах валеріани, смак гіркий.

5. Фізичний контроль. Після вимірювання об'єм препарату становив 207 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).

Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.

Рецепт № 1

Rp.: Inf. Herbae Adonidis vernalis 6,0: 180,0

Natrii bromidi 6,0

Codeini phosphatis 0,15

M.D.S.: мікстура Бєхтєрєва.

Прописана мікстура Бєхтєрєва. В склянку для відпуску відміряють 136,5 мл води, 1,5 мл 10% розчину кодеїну фосфату (піпеткою), 30 мл 20% розчину натрію броміду, 12 мл рідкого екстракту - концентрату горицвіту. Для запобігання випадіння в осад важкорозчинного кодеїну броміду необхідно спочатку натрію бромід і кодеїну фосфат розчинити окремо, в окремих частинах настою, а потім злити їх разом.

Рецепт № 7

Rp.: Decocti rad. Rhei 5,0: 180,0

Magnesii sulfatis 5,0

Ol. Menthae piperstae gtt. III

Sirupi simplicis 15,0

M.D.S.: По одній столовій ложці 3 рази на день.

В приготованому відварі спочатку розчиняють магнію сульфат (кристалічний), потім вводять суміш сиропу з м'ятною олією.

Рецепт № 6

Rp.: Infusi Senne Compositi 100,0

D.S.: На 3 прийоми (віденський напій)

Це пропис Фармакопеї VIII видання. Листя сени (10 г), залиті киплячою водою (75мл), настоюють 30 хвилин. До процідженої рідини додають розтертий з частиною настою каолін в кількості 2% маси рідини і суміш кип'ятять на протязі 15 хвилин. Ця операція проводиться з метою освітлення рідини і видалення білкових і смолистих речовин. Смолисті речовини викликають небажані болі в кишківнику; при охолодженні вони виділяються з розчину і адсорбуються каоліном. Після кип'ятіння суміш зливають в склянку і відстають в прохолодному місці на протязі 2 - х діб. Відстояну рідину обережно декантують, нагрівають до кипіння і фільтрують. В профільтрованій рідині розчиняють 10 г сегнетової солі 1 10 г меду, по охолодженні в якості консерванту додають 10 мл 95% спирта і, нарешті, води до 100 мл. Настій може готуватись в запас на нетривалий час, зберігати його потрібно при температурі не більше 8°.

Рецепт №7

Rp.: Aethylmorphini hydrochloridi 0,15

Мentholi 0,4

Natrii bromidi 1,0

Аdonisidi 6,0

Tinct. Convallariae

Tinct. Leonuri ana 15,0

M.D.S.: По 15 кpапель 2 рази в день

У таблиці розчинності лікарських препаратів маються наступні дані:

Препарат	Кількість розчинника (мл), необхідна для розчинення 1 г препарату
	Вода (20єС)	етанол
		90%	70%
Ментол	Малорозчинний	Легкорозчинний	----
Натрію бромід	1,5	16,0	3,5
Етилморфіну гідрохлорид	12,0	25,0	----

У ДФ Х приведені наступні відомості: адонізид (новогаленовий препарат із трави горицвіту весняного) для внутрішнього вживання містить 20% спирту в якості консерванту; настойка конвалії і настойка кропиви собачої готуються на 70% спирті.

Виходячи з розчинності препаратів, краплі готують у такий спосіб.

У склянку для відпуску відмірюють піпеткою по 15 мл настойки конвалії і настойки кропиви собачої і у суміші настойок розчиняють 0,4 г ментолу. У невелику підставку відмірюють піпеткою 6 мл адонізиду і розчиняють у ньому 0,15 г етилморфіну гідрохлориду і 1,0 г броміду натрію. Отриманий розчин переносять у склянку для відпуску (у разі потреби попередньо проціджують).

Застосовувати в таких випадках концентрований розчин броміду натрію (20%) не дозволяється, щоб уникнути непередбаченого лікарем збільшення об'єму крапель і відповідно зміни концентрації інгредієнтів.

Рецепт № 5

Rp.: Tinct. Strophanti 5,0

Tinct. Strychni

Tinct. Vallerianae ana 10,0

M.D.S.: По 20 капель 2 рази в день

Кількість крапель у всьому об'ємі суміші настойок:

Настойка строфанту 53 краплі х 5 мл = 265 крапель.

Настойка чилібухи 50 крапель х 10 мл = 500 крапель.

Настойка валеріани 50 крапель х 10 мл = 500 крапель.

1265 крапель.

Кількість прийомів:

1265 крапель: 20 крапель = 63 прийоми.

Разова доза настойки строфанту:

265 крапель: 63 прийоми = 4 краплі.

Вищі дози по ДФ Х: разова - 10 крапель; добова - 20 крапель.

Разова доза настойки чилібухи:

500 крапель: 63 прийоми = 8 крапель.

Добова доза: 8 крапель х 2 = 16 крапель.

Вищі дози по ДФ Х: разова - 15 крапель; добова - 30 крапель.

Вищі дози, як видно з розрахунку, не завищені.

Якщо до складу рідкого лікарського препарату входять сухі речовини, концентровані розчини яких відсутні, то при вмісті їх до 5 % загального об'єму лікарського препарату зміни об'єму розчину, зв'язані з розчиненням речовини, як правило, невеликі і звичайно укладаються в норму припустимих відхилень. Такі препарати розчиняють у розрахованій кількості очищеної води чи в одному з концентрованих розчинів і проціджують розчин у флакон.

Технологія виготовлення водяних витягів шляхом розчинення екстрактів (концентрованих розчинів). Промисловістю випускається особлива група екстрактів для виготовлення настоїв і відварів. Вони можуть бути сухими (Extracta sicca standartisata 1:1 чи 1:2) і рідкими (Extracta fluida standartisata 1:2). У табл. 1 приведені назви і розведення екстрактів для виготовлення настоїв і відварів.

Таблиця 1 - Екстракти для виготовлення настоїв і відварів

Екстракт	Розведення
Алтеї сухий	1:1
Валеріани рідкий	1:2
Горицвіту сухий	1:1
Горицвіту рідкий	1:2
Конвалії сухий	1:2
Наперстянки сухий	1:1
Кропиви собачої рідкий	1:2
Термопсиса сухий	1:1

Не дозволяється готувати в аптеках у запас концентровані розчини з рослинної сировини за рахунок збільшення кількості сировини і зменшення кількості води. Зміна кількісних співвідношень сировини і води істотно позначається на вмісті діючих речовин у водяних витяжках.

Використання готових, стандартизованих екстрактів дозволяє застосовувати концентровані розчини солей, значно прискорює виготовлення рідких лікарських препаратів.

Рецепт № 2

Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis ex 6,0 200 ml

Natrii bromidi 2,0

Tinct. Valerianae 10 ml

M.D.S.: По 1 столовій ложці 3 рази в день

Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);

Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;

Перевірка доз ?

Дози не завищені.

Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.

Висновок: ЛФ може бути виготовлена.

Фізико - хімічні властивості речовин

	Нerba Adonidis vernalis	Natrii bromidum	Tinct. Valerianae
Опис
Розчинність
Зберігання

Паспорт письмового контролю.

Зворотній бік ППК

V(заг.) = 210 ml

m (Extractі Adonidis vernalis fluidaе (1:2)) = 6,0 х 2 = 12 ml

V(Aquae purificatae) = 200 - 12 - 10 = 178ml

V (Sol. Natrii bromidi (1:5)) = 10 ml

V (Tinct. Valerianae) = 10 ml

Лицевий бік ППК

Aquae purificatae 178 ml

Sol. Natrii bromidi (1:5) 10 ml

Extractі Adonidis vernalis fluidaе (1:2) 12 ml

Tinct. Valerianae 10 ml

V (заг.) = 210 ml

Приготував: Перевірив: Відпустив:

Технологія приготування

В флакон відмірюють 178 мл очищеної води і туди ж додають 10 мл розчину натрію броміду, 12 мл екстракту адонісу і 10 мл настойки валеріани.

Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.

Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати» (рідина - полідисперсна система), «Берегти від дітей».

Оцінка якості лікарського препарату.

1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє'м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того,хто перевірив.

2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати», «Берегти від дітей».

3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону ЛФ не виливається. Флакон підібраний у відповідності до об'єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.

4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах адонісу, смак гіркий.

5. Фізичний контроль. Після вимірювання об'єм препарату становив 211 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).

Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.

Рецепт № 3

Rp.: Adonisidi 5 ml

Tinct. Convallariae

Tinct. Valerianae ana 10 ml

Mentholi 0,1

Kalii bromidi 2.0

M. D. S.: По 25 крапель 3 рази на день.

Фармацевтична експертиза: форма рецептурного бланку - Ф-1(н. №360);

Перевірка ФЛ сумісності інгредієнтів: ЛР сумісні;

Перевірка доз: Користуючись таблицею крапель знаходимо, що в 1 мл адонізиду - 34 краплі, настойці конвалії - 50 крапель, а у настойці валеріани - 51 крапля. Перераховуєм прописані об'єми рідин на краплі:

5 мл адонізиду - 170 крапель (34х5);

10 мл настойки конвалії - 500 крапель (50х10);

10 мл настойки валеріани - 510 крапель (51х10).

Кількість прийомів: (170 + 500 + 510) / 25 = 47;

Перевірка доз адонізиду:

РД = 170/47 = 4 краплі; ДД = 4х3 = 12 крапель.

ВРД = 40 крапель; ВДД = 120 крапель (згідно ДФ Х).

Дози не завищені.

Речовини, підлягаючі ПКО - не встановлено.

Висновок: ЛФ може бути виготовлена.

Фізико - хімічні властивості речовин

	Adonisidi	Mentholi	Kalii bromidi	Tinct. Convallariae	Tinct. Valerianae
Опис
Розчинність
Зберігання

Паспорт письмового контролю.

Зворотній бік ППК

V(заг.) = 25 ml

m

Лицевий бік ППК

V (заг.) = Приготував: Перевірив: Відпустив:

Технологія приготування

В флакон відмірюють 178 мл очищеної води і туди ж додають 10 мл розчину натрію броміду, 12 мл екстракту адонісу і 10 мл настойки валеріани.

Упаковка, укупорка. Флакон оранжевого скла. Закупорений поліетиленовою пробкою з нагвинченою пластмасовою кришкою.

Оформлення. На флакон наклеюють основну етикетку «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Наклеюють також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати» (рідина - полідисперсна система), «Берегти від дітей».

Оцінка якості лікарського препарату.

1. Аналіз документації. Рецепт виписаний правильно, розрахунки зроблені вірно. В паспорті вказані номер рецепту, найменування і кількість інгредієнтів у співвідношенні з технологією виготовлення, загальний обє'м препарату, дата виготовлення, підпис того, хто приготував і того,хто перевірив.

2. Оформлення до відпуску. На флакон наклеєна основна етикетка «Внутрішнє» з вказуванням номера аптеки, номера рецепту, прізвища та ініціалів хворого, способу застосування, дати (число, місяць, рік), ціни. Присутні також додаткові етикетки «Зберігати в прохолодному місці», «Перед вживанням збовтувати», «Берегти від дітей».

3. Упаковка, укупорка. Лікарський препарат запакований охайно, закупорений герметично, при перевертанні флакону ЛФ не виливається. Флакон підібраний у відповідності до об'єму препарату і фізико - хімічних властивостей його інгредієнтів.

4. Органолептичний контроль. Лікарський препарат прозорий, має світло - коричневе забарвлення, механічних включень не містить, має запах адонісу, смак гіркий.

5. Фізичний контроль. Після вимірювання об'єм препарату становив 211 мл, тобто відхилення становило 1 мл (допустиме відхилення в межах ± 2%).

Висновок: ЛФ виготовлена задовільно і може відпускатись пацієнту.

У попередньо приготований флакон для відпуску відмірюють 5 мл адонізиду і розчиняють у ньому 2,0 г броміду калію. Потім відмірюють 10 мл настойки конвалії, 10 мл настойки валеріани і в суміші розчиняють 0,1 г ментолу. Краплі оформляють для відпуску.

Рецепт № 9

Rp.: Codeini phosphatis 0,2

Inf. herbae Adonidis vernalis ex 6,0 180 ml

Natrii bromidi 4,0

Tinct. Valerianae 6 ml

M.D.S.: По 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

Опалесціююча мікстура для внутрішнього застосування, до складу якої входять: настій з трави горицвіту, що містить глікозиди (список Б), наркотична речовина - кодеїну фосфат (список Б) і настойка валеріани (пахуча речовина). Об'єм мікстури - 186 мл.

Настій можна приготувати з концентрату трави горицвіту (1:1). У мірний циліндр наливають близько 150 мл води, в якій розчиняють 0,2 г кодеїну фосфату, 4 г натрію броміду, 6,0 г сухого екстракту трави горицвіту і доводять водою до 180 мл. Мікстуру проціджують у флакон для відпуску і додають 6 мл настойки валеріани.

Мікстуру можна виготовити і за допомогою бюрейкової системи. Для цього в підставку (циліндр) відмірюють 154,4 мл води, розчиняють 6,0 г сухого концентрату горицвіту (КЗО = 0,6) і проціджують у флакон; до процідженої рідини додають 2 мл 10% розчину кодеїну фосфату (1:10), 20 мл 20 % розчину натрію броміду (1:5) і 6 мл настойки валеріани; оформляють для відпуску.

При необхідності до водних витяжок додають консерванти (нипагін, нипазол, кислоту сорбінову та ін.), які дозволені для медичного застосування.

Сиропи, настойки і рідкі екстракти додають до готового настою або відвару останніми.

Рецепт № 10

Rp.: Inf. fol. Digitalis 0,5 200 ml

Coffeini - natrii benzoatis 1,0

Tinct. Valerianae 5 ml

M.D.S.: По 1 столовій ложці 3 рази на день.

Опалесціююча мікстура, до складу якої входять настій з сильнодіючої рослинної сировини (листя наперстянки), кофеїн-бензоат натрію (список Б) і пахучий лікарський засіб - настойка валеріани.

Листя наперстянки містять глікозиди, тому сировина повинна мати певну біологічну активність. Якщо вона має більшу активність, ніж зазначена у стандарті, то її, відповідно, беруть менше. Для зручності на практиці розраховують співвідношення між 1,0 г стандартної і нестандартної сировини. Наприклад, листя наперстянки мають 70 ЖОД замість 50 - 66 ЖОД за стандартом (в середньому 60 ЖОД). Тобто:

х = = 0,858 = 0,86

На етикетці штангласу з сировиною роблять напис:

«0,86 г = 1 г стандартної сировини».

Для приготування настою за наведеним вище прописом замість 0,5 г сировини слід взяти: 0,5 х 0,86 = 0,43 (г), через те, що вона має більшу активність, ніж стандартна сировина.

У фарфорову інфундирку, підігріту протягом 15 хвилин на водяній бані, кладуть листя наперстянки (0,43 г), подрібнене до часток розміром 5 мм, заливають 200 мл води кімнатної температури (з огляду на невелику наважку сировини коефіцієнтом поглинання можна знехтувати), закривають кришкою і настоюють 15 хвилин на киплячій водяній бані, часто помішуючи скляною паличкою. Після цього інфундирку знімають з водяної бані і охолоджують не менше 45 хвилин при кімнатній температурі. Настій проціджують у мірний циліндр крізь прес - цідилку, в яку вкладають марлеву серветку, і доводять водою через сировину до 200 мл. У готовому настої, який переливають у підставку, розчиняють 1,0 г натрію кофеїн - бензоату, проціджують крізь ватку у флакон для відпуску, додають 5 мл настойки валеріани і оформляють для відпуску.

Проблема прискорення відпуску настоїв і відварів вирішується введенням в аптечну практику рідких екстрактів - концентратів. В зв'язку з цим необхідно звернути увагу на неприпустимість приготування в аптеках примітивних концентратів шляхом простої зміни співвідношення між сировиною і екстрагентом (збільшують кількість сировини і зменшують кількість води). Були проведені дослідження, які виявили, що настої трави термопсиса, приготовані шляхом розведення 10% концентрату, по зовнішньому вигляду відрізняються від настоїв, отриманих безпосередньо з сировини в концентраціях 1:50, 1:100, 1:200. Перші були помітно світліші, вміст в них алкалоїдів і сухого залишку значно менше.

Таблиця 2 - Порівняння настоїв трави термопсиса, отриманих за Фармакопеєю VIII видання і шляхом розведення спрощених аптечних концентратів

Концентрація настоїв	Вміст екстрактивних речовин у %	Вміст алкалоїдів у %
	в настоях, приготованих за Фармакопеєю	в настоях, приготованих розбавлянням	У % по відношенню до настою, виготовленому за Фармакопеєю	в настоях, приготованих за Фармакопеєю	в настоях, приготованих розбавлянням	У % по відношенню до настою, виготовленому за Фармакопеєю
1:10	1,308	-	-	0,048	-	-
1:20	0,326	0,261	80,0	0,0138	0,0098	71,0
1:100	0,192	0,130	67.7	0,0072	0,0048	66,9
1:200	0,099	0,065	65,6	0,0062	0,0024	38.7

Висновки

Глікозиди - органічні сполуки, до складу яких входять вуглеводи (глікони): глюкоза, фруктоза, галактоза, рамноза, рутиноза, маноза, рибоза, арабіноза, ксилоза, цимароза та ін. і невуглеводний компонент (аглікон або генін) - стероїдні спирти або феноли.

Глікозиди легко кристалізуються в присутності кислот і ферментів, а при кип'ятінні розкладаються на складові частини, в зв'язку з чим змінюється характер їхньої лікувальної дії.

У більшості випадків глікозиди гіркі на смак і мають специфічний запах, від чого залежать смакові й ароматичні якості харчових продуктів рослинного походження.

За фармакологічними властивостями глікозиди поділяють на: серцеві, гіркі, антраглікозиди (проносні), сапоніни (піноутворюючі), антоціани (барвники) та ін.

Серцеві глікозиди - це нестійкі хімічні сполуки, які вибірково діють на серце. Вони знижують вміст іонів калію і збільшують кількість іонів натрію в клітинах, поліпшують перенесення цукрів через клітинну мембрану, активізують процеси клітинного дихання, сприяють зменшенню вмісту саркоплазматичних білків і збільшенню білків строми, а також небілкового азоту і загальних білків.

Серцеві глікозиди нормалізують ферментативні процеси вуглеводно-фосфорного обміну в серцевому м'язі та поліпшують засвоєння ним аденозинтрифосфорної кислоти, а також сприяють синтезу глікогену з молочної кислоти.

Горицвіт, наперстянка, конвалія, строфант та інші рослини, які містять серцеві глікозиди, з успіхом використовувались народною медициною, а згодом знайшли застосування у науковій медицині для лікування різних захворювань серця.

Гіркі глікозиди, або гіркоти,- це безазотисті органічні речовини рослинного походження, що складаються з вуглецю, кисню й водню. До гіркот належить абсинтин полину гіркого, аукубін вероніки лікарської, еритурин золототисячника, гумулон і лупулон хмелю, геленін оману та ін.

Свою назву гіркі глікозиди дістали тому, що вони дуже гіркк на смак. Вони підсилюють секрецію залоз травного каналу, збуджують апетит, поліпшують травлення і засвоєння їжі

Антраглікозиди (антраценові глікозиди) - це ок-сипохідні антрахінону (хризофанова кислота й смодіни) рослинного походження, застосовуються як проносний засіб. На відмінну від сольових проносних, їхня дія починається через 10-12 год. після приймання препарату. Такий тривалий латентний період зумовлений поступовим звільненням діючих речовин. Важливою характеристикою антраглікозидів є ще те, що вони підсилюють функції травного каналу в цілому. Антраглікозиди, як і інші речовини рослинного походження, діють м'яко, сприяючи поступовому звільненню товстих кишок від калових мас, тому їх призначають при хронічних запорах.

Антраглікозиди містяться у значній кількості в корі крушини ламкої, корені ревеню, корі жостеру та ін.

Список використаної літератури

1. Государственная фармакопея СССР.-11-е изд. - М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336с.-Т.2.- 40 с.

2. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. - М.: Медицина, 1968. - 1079 с.

3. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991. - 496 с.

4. Машковський М.Д. Лекарственные средства. - М.: Медицина, 2000. - Т.1-2.

5. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988.-497 с.

6. Перцев І.М., Шевченко Л,Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303 с.

7. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И. Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981.-184 с.

8. Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600 с.

9. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

10. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

11. Н-з № 96 від 03.04.91р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

12. Н-з № 275 від 05.05.06 р. “Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів”.

13. Н-з № 276 від 27.09.91р. О нормах отклонения, допустимых при изготовлении ЛС.

14. Н-з № 583 від 19.07.72р. Единственные правила по оформлению лекарств изготовляемых в аптеках.

15. Н-з №626 від 15.12.2004 р. „Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки”.