Види алергенів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

РЕФЕРАТ

З АЛЕРГОЛОГІЇ

НА ТЕМУ: Алергени

Виконала: студентка групи Ф-31

Романенко Ніна

Лубни 2009

Алергени

Безпосередньою причиною алергічних захворювань є дія алергенів. Алергенами називають антигени і гаптени (неповноцінні антигени), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції. Екзоалергени, які ми будемо розглядати в даній монографії, поділяються на неінфекційні та інфекційні. До перших відносяться: пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні та хімічні. До других - бактеріальні, грибкові, вірусні, а також паразитарні.

Хімічна структура алергенів досліджується, і хоча будова більшості з них ще невідома, скажімо, для алергенів кліща домашнього пилу встановлено послідовність ДНК, у інших - послідовність амінокислот і фізи-ко-хімічні характеристики. При очистці алергенів застосовують біологічні, хімічні та імунологічні методи. Вона включає різні варіанти колонкової хроматографії, застосування сучасних імунологічних методів з моно-клональними антитілами, методів молекулярної біології та генної інженерії для синтезу різних білків.

Аероалергени. Це частки, що знаходяться у повітрі і можуть у сенсибілізованих осіб викликати алергічні реакції з боку органів дихання, кон'юнктиви, шкіри. Вони позначаються за номенклатурою Підкомітету Міжнародної спілки медичних товариств таким чином: перші три літери означають рід, наступна за ними літера - вид, а арабські літери - порядок відкриття. Так, АтЬ a 1 означає перший з очищених алергенів, отриманих з Ambrosia artemisifolia.

Пилкові алергени є найбільш численними: за даними літератури, в даний час нараховується біля 100 тисяч видів пилкових алергенів.

Виділяють наступні групи пилкових алергенів:

Злакових трав: тимофіївки, грястиці збірної, лисохвосту, пирію, вівсяниці тощо;

Культурних злаків: вівса, пшениці, ячменю, жита, кукурудзи;

Рослин, що культивуються: цукрового буряка, конюшини, щавлю, соняшнику тощо;

Дерев: дуба, клену, вільхи, ліщини, берези, тополі, осики, сосни, ялини, липи тоїцо;

Бур'янів: кульбаби, амброзії, подорожника, кропиви, полину, лободи тощо;

Фруктових дерев: яблуні, вишні, груші тощо;

7.Садових квітів: маргариток, троянд, тюльпанів, нарцисів, лілей тощо. Спеціальними дослідженнями доведено, що етіологічним фактором алергії можуть бути лише частки рослин, які містять їх антигенний матеріал (а не їх ароматичні сполуки або олії, на які можливі неімунні реакції). Це, головним чином, пилок рослин. Однак визначено, що фактори, які містять алергени, у менших кількостях є і в інших частинах рослин. Але як алергенна, рослина може розглядатися, згідно з постулатами Том-мена (Thommen) за умови, що:

Продукування пилку є значним (за L.Yeger, 1986, 1 колос жита дає 4,2 млн. зернин пилку, а 1 рослина амброзії - до 1 більйона зернин пилку). Для розвитку захворювання людина повинна вдихнути не менше як 500 зернин пилку, тобто його концентрація повинна бути не менш як 25 зернин на 1 м³ повітря. У той же час ентомофільні рослини (квіти, фруктові дерева) продукують малу кількість пилку, до того ж ще й клейкого.

Пилок повинен мати достатню летючість. Пилок рослин можна вловити на висоті до 2 км і на величезних відстанях від місць росту рослин, що його продукують.

Рослини повинні широко культивуватися. В зв'язку з цим зрозуміло, чому в зоні України найбільш часто алергію викликають злакові, бур'яни та лучні рослини.

Пилок рослин повинен бути достатньо імуногенним. Доведено, що частки з молекулярною масою менш як 5000 дальтон не розпізнаються імунною системою, а з масою, більшою за 40000 дальтон, - практично не адсорбуються на слизовій оболонці носа. У зв'язку з цим виділяють групи рослин, пилок яких має найбільш виражені сенсибілізуючі властивості (найбільш виражені подібні властивості має пилок з молекулярною масою 38000 дальтон). Алергенна активність пов'язана з білковою частиною клітини пилку. Доведено, что зерна пилку можуть проникати через слизову оболонку носа вже через 30 секунд після їх викиду в атмосферу.

Як вказує В. А. Фрадкін (і 990), до пилку рослин з найбільш вираженими алергенними властивостями слід віднести пилок, що містить сапоніни, прості аміни, прості алкалоїди: лободові (Chenopodiaceae), щирицеві {Amaranthaceae)), ефірні олії (розові IRosaceael, айстрові lAsteraceael; велику кількість білка: букові /Fagaceae/, тонконогоцвітні IPoalesI).

Європейські представники Інтернаціональної асоціації аеробіології у "Рекомендаціях з методології повітряного моніторингу пилку, що виконується постійно" [Mandrioli R. et. al, 1995] радять в умовах Європи проводити обов'язкову верифікацію алергенного пилку родів Alnus, Corylus, Betula, Olea, представників родин Cupressaceae/Taxaceae, Poaceae (в тому числі - Cerealia), Urticaceae, Artemisia, Ambrosia. Крім того, рекомендується реєструвати пилок родів: Fraxinus (ясен), Platanus (платан), Pinus (сосна), Quercus (дуб), Castanea (каштан), Rumex (щавель), Plantago (подорожник), Chenopodiaceae/Amaranthaceae.

Більшість перерахованих рослин розповсюджені й на території України, окрім Pellitory, Cerealia, деяких з названих видів амброзії.

Дуже важливою проблемою на даний час є зміна природних екзо-алергенів під впливом факторів довкілля. На думку Б. Т. Величковсько-го [1991], алергічне захворювання розвивається в результаті поєднаної дії на організм антигенів і ксенобіотиків. Встановлена можливість посилення пилкової алергії під впливом речовин, які містяться в атмосферному повітрі: аміаку, хлору, фтору, оксигенових радикалів, сульфітів, нітратів, продуктів згорання дизельного палива та ін. [D.Kraft et O.Sehluer, 1993; Urbanek R., 1993]. Більш того, забруднення навколишнього середовища подовжує терміни палінації рослин та змінює антигенну структуру пилку [В. Н. Кобзарь, 1994; Р. М. Алешина, 1995; О.Шайнер, 1995; Urbanec R., 1993]. Behrendt H. зі співавт. [1993] показали, що забруднення повітря впливає як на морфологічну структуру пилкових зерен грястиці збірної {Dactylis glomerata), так і збільшує вміст алергізуючого білка у пилкові. Аналогічні морфологічні та біохімічні зміни пилку берези й грястиці збірної спостерігали В. Н. Кобзарь зі співавт. [1994] при його опроміненні УФ-променями, обробці сигаретним димом та бензпіреном, внаслідок чого посилювались алергенні властивості пилку. Schunko H.A.E. [1993] виявив ефект синергізму всіх типів алергенів. Доведена підвищена здатність забрудненого пилку індукувати сенсибілізацію й підвищувати реактивність слизової носа й бронхів [Rund-Weeke E., 1989]. Фітотоксиканти також збільшують життєздатність пилку бур'янів та у поєднанні з її підвищеною концентрацією в атмосфері сприяють росту алергічних захворювань органів дихання у населення промислових регіонів. Як вказує P. M. Альошина(1995), господарське освоєння нових територій призвело до порушення природних ландшафтів, скороченню ареалів видів, що там існували, широкому розповсюдженню супутніх людині рослин: бур'янів та рудеральних (смітникових) трав. До рудеральних рослин належить лутига (Atriplex), ячмінь (Hordeum), тонконіг (Роа), бромус (Bromus), райграс {Arrhenatherum), відомі своїми алергенними властивостями. Більш того, з'явились дослідження про підвищену чутливість до тих рослин, до яких раніше вона не відмічалася. Так, С. М. Бєляєва [1994] відмічає алергічні реакції на пилок кипарису, який був завезений до Криму та широко використовується для озеленення територій лікувально-оздоровчих закладів міста Ялти.

У всьому світі існує розуміння щодо потреби в інформації про календар пилкування рослин і спороутворення грибів, структуру пилку і спор тощо. Цими та іншими питаннями займається наука аеропалінологія, яка в Україні є практично нерозвиненою (В. Д. Савицький, 1998, В. В. Родинкова, 2002). У світі методика проведення аеропалінологічних досліджень, а саме - збирання та підрахунку пилкових зерен, які знаходяться у повітрі, - впроваджувалась у Сполучених Штатах Америки з 1916 року, а у Великобританії - з 1942 року [European Academy of Allergology and Clinical Immunology (EAACI), 1994].

Вченими європейських країн, зокрема Австрії, Фінляндії, Франції, Нідерландів, Іспанії, Швеції, Великобританії, Італії, Польщі, Німеччини до цього часу зроблений чималий внесок у питання створення загальноєвропейської сітки аеропалінологічного моніторингу [Emberlin J., 1999; Gallop R., 1997;StachA, 1997; RapiejkoP. 1996MaleaM., SolerM, Charpin H., 1973; Hodal L., 1997]. В цих та інших країнах Європи та Америки, а також в їх окремих містах, були інтенсифіковані старі та розроблені нові підходи до проблеми визначення видового спектру пилку алергенних рослин окремого регіону, складені сезонні карти розповсюдження пилку різних родів рослин, визначений ступінь алергенності багатьох з цих рослин, розроблені нові методики збирання та обробки пилкових зерен [Gamal E.G., 1998; Benninghoff W. S., 1991; Bolick M. R., 1998], складені кольорові електронні атласи пилку рослин різних родів [Salvi S., Krishna M.T., Mandrioli R. et. al., 1995; Holgatc S.T., 1997; ] тощо.

Таким чином, аналіз доступних літературних даних свідчить про те, що аеропалінологічні дослідження є важливими для точної діагностики причин виникнення алергічних захворювань. Поглиблені пошуки в медичних архівах дозволили встановити, що понад 60 років тому в Україні здійснювалася довготермінова програма розвитку аеропалінологічних досліджень під керівництвом професора Д. К. Зерова. Ці дослідження включали регулярне, широке вивчення пилку та спор, розповсюджених у повітрі степової зони (заповідний Хомутовський степ, Миколаївські нео-рані землі), Києва та Українських Карпат. На жаль, лише невелика частина програми досліджень степової зони була виконана. [Savitsky V, 1997]

Дослідження алергологами структури пилкової сенсибілізації в Україні також є поодинокими (Б. М. Пухлик, 1985; Б. Ф. Гохштейн, 1986; Р. М. Але-шина, 1995, Е. М. Синев, 1998; С. М Пухлик, 1999). Але навіть вони свідчать, що у різних клімато-географічних зонах структура полінозів суттєво різниться. Так, у Вінницькій області провідними "причинними" алергенами є представники родини злакових, тоді як у Луганській області -родини айстрових (полин -Artemisia) й Лободові (лутига -A triplex).

У зв'язку з вищенаведеним зрозуміло, що існує нагальна потреба у розвитку аеропалінологічних досліджень в Україні, вивченні структури не тільки пилку, але й пилкової сенсибілізації тощо. Кожна велика країна повинна виробляти не тільки взагалі власні, але й навіть регіональні алергени. (В.В. Родинкова, 2002)

В різних країнах світу головними причинами полінозу, виходячи з доступних літературних даних, є пилок таких рослин:

а) пилок дерев - в Іспанії, Італії, Франції, Фінляндії, Японії; з країнСНД - в Грузії, Азербайджані, прибалтійських країнах.

б) пилок бур'янів - у США; з країн СНД - в Туркменії, Казахстані,Киргизстані.

в) пилок лугових трав - у Чехії; з країн СНД - в Бєларусі. Інформація про структуру пилкування рослин в Україні наведена у розділі 5.

Харчові алергени

Ними можуть бути продукти харчування або речовини, що утворюються при їх переварюванні, кулінарній обробці, тривалому зберіганні. Вважають, що найбільш вираженою алергенною активністю володіють харчові продукт білкового походження (тваринні і рослинні білки). Жири, вуглеводи, мікроелементи частіше викликають хибноалергічні реакції. До найбільш поширених харчових алергенів відносяться: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниці, суниці, яйця, м'ясо тварин і птиці, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряки, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи.

Молока. Найбільш виражені алергенні властивості має коров'яче молоко. При алергії до молока можливі алергічні реакції і на продукти, до складу яких воно входить (наприклад, на макаронні, кондитерські вироби і т.п.). Підвищення жирності молока і процентного вмісту білка збільшує алергенні властивості молока. Моноалергія до молока спостерігається рідко. Про перехресні алергічні реакції на білки коров'ячого і козячого молока думки вчених суперечливі.

Яйця. У структурі харчової алергії реакції на яйця займають важливе місце як за частотою реєстрації, так і за важкістю клінічних проявів. Алергічні реакції індукуються яйцями різних птахів, однак на практиці частіше всього спостерігається алергія до курячих яєць. Алергенність яєць визначається білком, до складу якого входять принаймні чотири алергени: овальбумін, овомукоїд, кональбумін, лізоцим. Алергічні реакції можуть розвиватися і на продукти, до складу яких входять яйця: майонез, соуси, кондитерські вироби, деякі макаронні вироби тощо.

Варто пам'ятати про можливість розвитку алергічних реакцій при проведенні щеплень вакцинами, що містять домішку тканин курячого ембріона або різних частин плідного яйця (наприклад, щеплення проти грипу, кліщового енцефаліту, жовтої лихоманки тощо).

Риба і рибні продукти. Риба так само, як молоко і яйця, відноситься до найбільш поширених і важливих харчових алергенів, здатних викликати алергічні реакції різного ступеня важкості: від місцевих, шкірних, до важкого анафілактичного шоку зі смертельним наслідком.

Риба містить безліч антигенів, що володіють вираженою алергізу-ючою активністю. Багато з алергенів риби термостабільні, у зв'язку з чим бувають часті алергічні реакції як на сиру, так і на варену чи смажену рибу. Нерідко алергія до риби сполучається з підвищеною чутливістю до раків, крабів, креветок і продуктів, виготовлених з них. Більше за інші вивчено алерген, виділений із тріски. Він стійкий до нагрівання (термостабільний), до впливу ферментів і міститься переважно в білому м'ясі риб.

У паровому дистиляті, що утворюється при варінні риби, було виявлено алерген, що одержав назву М-антигену. До нього чутливі 10% усіх хворих з алергією до рибних продуктів. При алергії до М-антигену алергічна реакція виникає не тільки при вживанні риби і рибних продуктів, але навіть при вдиханні пари, яка виділяється при їх готуванні.

М'ясо. Алергічні реакції на м'ясо відзначаються значно рідше, ніж на рибу, що пояснюється денатурацією їхніх білків і фізико-хімічними змінами, що відбуваються при термічній обробці. Можливий розвиток перехресних алергічних реакцій на м'ясо різних видів тварин і птиці. Наприклад, алергічна реакція на м'ясо кроля може сполучитися з алергією до курячого або іншого м'яса.

Варто враховувати і можливість розвитку перехресних алергічних реакцій на м'ясо тварин і сироваткові препарати, отримані від цих видів тварин (наприклад, на конячу, бичачу протидифтерійну сироватки, що використовуються з лікувальною і діагностичною метою).

Зернові продукти - один із частих харчових алергенів рослинного походження, алергенність яких пов'язана з білками, що входять до їхнього складу (наприклад, глутен, проламін і ін.). З білків пшеничного борошна виділено до 40 алергенів, здатних викликати алергію в людини {альбумін, глобулін, гліадін та ін.). Пшениця - один із найважливіших харчових алергенів серед злакових культур.

Овочі і фрукти. Алергічні реакції на фрукти можуть носити перехресний характер. Так, у хворих на поліноз (алергія до пилку рослин) можлива алергія на фрукти, що мають загальні алергенні структури з пилком відповідних дерев.

Алергія до фруктів частіше виявляється у вигляді непереносимості якогось одного виду плодів, однак вона може бути і полівалентною: наприклад, непереносимість різних сортів яблук, цитрусових, суниць тощо.

Алергія до овочів може бути самостійним проявом або сполучатися з іншими алергічними захворюваннями. Так, у хворих на поліноз часто відзначається підвищена чутливість до моркви. Можлива алергія одночасно до декількох видів овочів. Більшість алергенів, що входять до складу овочів і фруктів, термолабільні і при нагріванні (кип'ятінні) втрачають свою алергенну активність.

Бобові, горіхи тощо. Раніше вважалося, що алергія до бобових (горох, квасоля, соя й ін.) зустрічається відносно рідко. Однак останнім часом споживання цих продуктів зросло, а внаслідок цього - і їх значення як причини харчової алергії.

У країнах, де широко використовується в харчуванні соя і продукти з неї (молоко, масло, борошно і т.д.), алергічні реакції на сою описуються досить часто.

Вираженими алергенними властивостями володіють гриби, горіхи. При алергії до горіхів можуть розвиватися важкі алергічні реакції на харчові продукти і вироби, до складу яких горіхи входять навіть у слідових кількостях (горіхова олія, косметичні засоби, що містять похідні горіхів, -креми, мазі, лосьйони тощо).

Варто пам'ятати, що при прямій алергії до кави і какао можливі перехресні реакції до інших бобових (квасоля, горох, сочевиця тощо).

Побутові алергени

До них відносяться головним чином алергени домашнього пилу, пір'я подушок, бібліотечного пилу. Провідним побутовим є алерген домашнього пилу. Є дані, що пил, який зібрано з різних регіонів і навіть з різних домівок, може суттєво відрізнятися за своїми антигенними властивостями. В Україні, заданими М. М. Коваленко зі співавт. (1987), сенсибілізація до алергену домашнього пилу як причинний фактор бронхіальної астми має місце в 60% випадків. Як вказує Guerin В. (1994), в порядку важливості для виникнення побутової сенсибілізації у складі домашнього пилу має місце такий розподіл: кліщі домашнього пилу, епідерміс хатніх тварин, цвілеві гриби і комахи.

За даними Інституту імунології (Росія), на алергію до домашнього пилу страждають 80% хворих на бронхіальну астму, 11% хворих на кропив'янку і 46% хворих на алергічний риніт та кон'юнктивіт.

Основна роль в алергізуючій активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermalophagoides pteronyssimis, що одержали назву "постільних" кліщів. Кліщі, що знаходяться в домашньому пилу, харчуються лусочками епідермісу, цвілевими грибами, частками їжі й іншими органічними продуктами.

Найбільше розповсюдження мають кліщі D. pteronyssimis и D. farinae, які складають до 90% акарофауни у приміщеннях (Р. К. Ермекова с со-авт., 1989;М. D. Chapman etal., 1989). Зараз зареєстровано 36 видів кліщів домашнього пилу (Р. Л. Вайцекаускайте и др., 1986; М. D. Chapman et al., 1989). В 1 г домашнього пилу може знаходитися до декількох тисяч осіб кліщів (В. А. Фрадкин, 1990), але вже наявність навіть 100-500 кліщів може викликати сенсибілізацію до них людини (Harvey P., May R., 1990). Для їхньої життєдіяльності необхідна вологість у межах 70-80% при температурі 20-25 °С і кисень. Важливо пам'ятати, що для розвитку алергії мають значення як живі, так і неживі кліщі, а також продукти їх життєдіяльності. В організм кліщі потрапляють інгаляційним шляхом (при диханні).

Відомо також, що до складу домашнього пилу часто входять також шерсть та лупа хатніх тварин, а також гризунів.

У хворих на бронхіальну астму, які мешкають в незадовільних побутових умовах, специфічні IgE антитіла до алергенів шерсті мишей та щурів виявляються в 19-24 % випадків відповідно (В. Kang, J. Kang, 1989).

Доведено значну сенсибілізуючу роль пір'я домашньої птиці, яке використовується для набивки подушок та перин ( А. А. Потемкина, 1984, Е. М. Синев, 1997), причому найбільшу антигенну активність має пір'я гусей. Частота сенсибілізації до алергенів пір'я у хворих на бронхіальну астму коливається від 5 до 60% (А. В. Богова, 1984; А. А. Потемкина, 1984), причому часто має місце перехресна чутливість між алергенами з пір'я і домашнього пилу.

На думку багатьох авторів, до побутових алергенів слід відносити і деякі види алергенів грибів (див. нижче).

В останні роки як вітчизняними, так і закордонними дослідниками доведена негативна роль тарганів у розвитку алергічних реакцій. Частки їх тіл, яєць і продуктів життєдіяльності теж входять до складу домашнього пилу. Антитіла до алергенів американського таргана виявляються у 68-76 % осіб з побутовою сенсибілізацією (Kang В. et al.,1989; Sperber K. et al., 1993). Сенсибілізуючі властивості таргана Blatella German, який є розповсюдженим в Європі, вищі, ніж тарганів, що живуть в Америці і країнах Сходу (P. G. Rhichman et al., 1984; М. D. Chapman etal., 1989; Kang В. et al., 1989).

Епідермальні алергени

Вони можуть входити до складу домашнього пилу і мати самостійне значення в розвитку клінічної картини алергічних захворювань органів дихання. До них відносяться: лупа людини, коня, свині; вовна собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші, вівці, кози тощо.

Особливо важливе питання про алергію до епідермальних алергенів для осіб, які постійно працюють із тваринами і птахами, зоотехніків, працівників віварію, лаборантів і науковців, що мають постійний контакт із тваринами, тощо. Сама шерсть тварин не має суттєвого алергенного значення. Але виражену активність мають прикріплені до шерсті частки слини та епідермісу тварин (лупа). Має значення як алерген також сеча гризунів.

Частота алергії до домашніх тварин коливається від 1 до 4% у дорослих і складає до 11 % у дітей. Частіш за все зустрічається підвищена чутливість до шерсті собак і кішок. Є дані про більшу алергізуючу активність слини кішок і собак у порівнянні з їх шерстю. У кішок головне джерело алергенів - слина, сальні залози шкіри. Коти, на відміну від кішок, виділяють алергени також із сечею, і вони є більш алергенними, ніж кішки. Навіть при видаленні кішки з приміщення алергени присутні у ньому до 24 тижнів.

Алергени собак знайдені у лупі, слині, сечі і сироватці. У різних порід собак різна алергенність. Має значення те, чи собак вигулюють, миють.

Лупа коня має також суттєве значення, бо кінське волосся використовують при виготовленні матрасів, повсті, килимів. Слід пам'ятати про сироватки, які готують при гіперсенсибілізації коней.

Вовна овець, кіз, тканини з вовни - все це робить важливим питання алергії до них. Миші та щурі мають значення у домівках, де вільно живуть ці тварини.

Епідермальні алергени потрапляють в організм різними шляхами: інгаляційним, контактним (при погладжуванні) тощо. Розвиток алергічних реакцій на епідермальні алергени є можливим не тільки при безпосередньому контакті людини з тваринами, але й при зіткненні з різними виробами (пухові та пір'яні ковдри, одяг із хутра тощо).

Інсектні алергени

Це алергени комах, що знаходяться в їх слині, отруті і тілі. Алергічна реакція виникає при укусах перетинчастокрилих, двокрилих і клопів, а також при контакті з виділеннями і частками тіла комах або при вдиханні цих часток.

Алергічні реакції на вжалення перетинчастокрилими комахами відрізняються особливою важкістю клінічного плину і високою смертністю.

Вважають, що алергічна реакція на алергени перетинчастокрилих комах частіше всього виникає в осіб, які вже мають якусь форму алергічних захворювань, наприклад, гіперчутливість до пилку рослин, харчових і побутових алергенів. Алергічні реакції на вжалення й укуси комах варто відрізняти від токсичних реакцій, що виникають при множинних укусах, особливо в область обличчя і голови.

Найбільш значною алергенною активністю володіє отрута перетинчастокрилих, що обумовлено вмістом у ньому мелітіну, фосфоліпази А, гіалуронідази, апаміну, кислої фосфатази.

Отрута рудих мурашок так само, як і отрута перетинчастокрилих, містить фосфоліпазу А, гіалуронідазу, з якими пов'язана її алергізуюча активність. Після укусів рудих мурашок розвиваються прямі алергічні, хибноалергічні і токсичні реакції, що можуть проявлятися як місцевими (набряки, сверблячка, кропивниця, печіння, біль і ін.), так і системними симптомами, аж до анафілактичного шоку.

Алергічні реакції на укуси комарів складають, за даними різних авторів, до 15% від усіх випадків алергії до комах. Перебіг їх є важким, проявляючись кропив'янкою, набряком Квінкс, спазмом гладенької мускулатури бронхів (приступ ядухи), алергенів, алергічним кон'юнктивітом.

В останні роки нерідко є повідомлення про алергічні реакції на укуси і контакт із клопами, комірними кліщами, жуками і багатьма іншими комахами, включаючи навіть міль.

Сенсибілізація до отрути перетинчастокрилих комах зустрічається у 0,3-5% населення, алергія до отрути бджоли відмічена у 22-43% пасічників. Алергія може розвиватися в будь-якому віці, частіше у чоловіків. Смертність від комах в Англії становить 4-5 випадків на рік. У США з тієї ж причини щорічно гинуть понад 50 людей. Серед мільйонів випадків укусів павуків, ужалень скорпіонами (переважно токсичні реакції) та бджолами (переважно алергічні реакції) смертельні випадки зустрічаються у 3 рази частіше, ніж від укусів гримучих змій.

Жалючі комахи відносяться до отряду перетинчастокрилих Ну-menoptera (класе Insecta), внутрі якого виділяють різні надсімейства --> --> сімейства --> роди --» типи. Алергічні реакції розвиваються при вжаленні переважно представниками двох надсімейств:

Надсімейства Apoidea (бджолині), в якому виділяють деякі сімейства, в тому числі сімейство Apidae. Воно представлено багатьма родами, в тому числі родом Apis (в нього входить вид Apis mellifera -медоносна бджола), род Bombus (джміль) та ін.;

Надсімейства Vespoidea (складчатокрилі оси), яке ділиться на ряд сімейств, в тому числі сімейство Vespidae (паперові оси, суспільні оси). Це сімейство включає ряд типів, в том числі Vespula і Pseudovespa, до яких відносяться відомі всім оси, в тому числі - звичайна оса (Pseudovespa vulgaris), Vespa (шершні), Polistes.

У США алергічні реакції частіше викликають вжалення складча-токрилих ос (47%), в тому числі паперових ос (14%), бджіл (27%), рідко -джмелів і шершнів (6%). До 31% хворих не можуть назвати вид комахи, що їх вжалила.

Хімічні алергени

До них можна віднести переважну більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві і в побуті. Серед хімічних речовин алергенами є метали і їх солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони викликають професійні алергічні захворювання. Солі металів (хрому, нікелю, платини), каніфолі тощо - можуть викликати бронхіальну астму та інші алергічні захворювання. Слід пам'ятати про велику групу екзогенних алергічних альвеолітів, які можуть виникати внаслідок дії органічних алергенів (частки, що утворюються при обробці та зберіганні зерна, тирси, борошна, біодомішок, рибного борошна тощо).

Слід пам'ятати, що близько 4 млн. хімічних речовин добувають з природних продуктів чи синтезують штучно, причому до 60000 з них використовується щоденно. Близько 1500 діючих речовин входить до складу пестицидів, 4000 - до складу лікарських препаратів, 2000 -використовуються у якості ексцепієнтів. Понад 5000 речовин використовуються як харчові домішки. Практично всі вони можуть мати значення як потенційні алергени.

Різновидністю хімічних є лікарські алергени. До них відносяться хімічні, ферментні препарати і продукти синтезу грибів і бактерій. Лікарські препарати - це в основному гаптени, які стають прямими алергенами тільки при кон'югації з білком-носієм.

Інфекційні алергени

До інфекційних відносяться алергени бактерій, грибів, вірусів, найпростіших і гельмінтів. Алергічні реакції в основному виникають при контакті з умовно-патогенними і непатогенними мікроорганізмами і рідше -із патогенними.

Бактеріальні алергени

Ними можуть бути різні складові елементи бактеріальної клітини. Оскільки структура бактеріальної клітини складна і дотепер залишається неясним, які саме речовини, що входять до її складу, є переважно алергени, то алергенність окремих компонентів бактерій у різних хворих може відрізнятися.

Грибкові алергени

За даними А. Д. Адо і співр. (1966), саме вони у 21,2% випадків є етіологічними факторами алергічних захворювань органів дихання. Серед них провідними є цвілеві гриби родів Mucor, Penicillium, Rhizopus, Aspergillus (M. K. Agarwal et al., 1982). Число цих видів може досягати до 300. Частіше виявляється сенсибілізація до грибів видів Aspergillus, Alternaria, Penicillium, Cladosporium, Candida. За даними В.А.Фрадкіна (1990), у 35,4% обстежених ним дітей з бронхіальною астмою реєструвалася алергія до грибів. Спори і гіфи грибів можна виявити усюди - у землі, воді, повітрі, приміщеннях. Реально людина контактує зі 100 видами мікрогрибів.

Джерелами цвілевих грибів є пріла солома, сирі приміщення, підвали, земля кімнатних рослин тощо. Є дані, що концентрація спор грибів роду Cladosporium 3000 спор/куб.м і спор грибів роду Altemaria можуть викликати клінічні прояви алергії у відповідних хворих.

Вірусні алергени

Алергени вірусів викликають алергічні реакції уповільненого і негайного типів. Алергія до вірусів виявляється внутрішньошкіриим тестуванням і тестуванням in vitro.

Алергени гельмінтів

До них відносяться алергени аскарид, ехінокока, трихінел. Найбільшу алергенність мають продукти їх личинок.

Використана література

1. Б. М. Пухлик. Алергічні захворювання. Навчальний посібник. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. - 240 с.