Вплив алкоголю на огранізм людини

Слово «алкоголізм» (арабське «аль кеголь» -- одурманюючий) увів у науковий обіг шведський лікар Магнусс Гусс у середині минулого століття. Алкоголізм, як правило, виникає і розвивається на ґрунті пияцтва.

Алкоголь робить руйнівну дію на організм, загальмовує реакції, приносить безліч страждань близьким людини, що страждає на алкоголізм. Починається хвороба, як правило, з «безневинної» чарочки на честь дня народження чи іншого святкування. Частіше це відбувається за згодою батьків, у колі сім'ї, але все-таки таке прилучення дітей до вина небезпечне. У деяких випадках хвороба передається генетично.

Алкоголізм -- важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковна. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вживання алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його засвоєння і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Це потяг не піддається розумним доводам: припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку (наявність грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і тощо). Раз випивши, він прагне повторити відчуття, а потім бажає напитися до безпам'ятства.

Як правило, алкоголіки не закушують, у них втрачається блювотний рефлекс, і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену адаптацію до алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

Тільки повне втримування від спиртного рятує алкоголіка від подальшого морального й фізичного падіння, а сім'ю, дітей -- від п'яних сцен, скандалів, дебошів і нервових зривів. " Тип особистості може змінюватися під впливом психічних захворювань, дії грубих зовнішніх факторів, у тому числі нейро-токсинів, до яких належать і алкоголь.

Як будь-якій хімічній отруті, наркотику, алкоголю властивий . власний тип отруєння, специфічний вплив на особистість. При цьому в багатьох людей, які страждають алкоголізмом, з'являються подібні риси, подібно до того як це буває при психічних захворюваннях, що мають характерні симптоми.

Чим же відрізняються пияцтво й алкоголізм? їх відмінності полягають тільки в кількості випитого: пияцтво є початковою стадією особливого хворобливого стану -- алкоголізму, що розвивається в результаті надмірного і систематичного вживання спиртних напоїв.

Алкоголізм розвивається за такою схемою. Найпершою ознакою переходу пияцтва в алкоголізм є те, що прийом навіть великої, сильно сп'яняючої дози не викликає захисної реакції -- блювоти: організм звикає, припиняє негативно реагувати.

Другою, суттєвою ознакою, що підтверджує перехід пияцтва в алкоголізм, є втрата контролю за кількістю випитого.

Третя ознака алкоголізму -- наслідок двох перших--це зміна характеру сп'яніння. З'являється злостивість, агресивність, провали в пам'яті, ослаблення чутливості до болю. Перелічені ознаки відносяться до першої, початкової стадії алкоголізму. Сп'яніння супроводжується так званими прогалинами у пам'яті, «затьмареннями». Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо, вона п'є «про запас», у неї розвивається жадібність до алкоголю. Однак вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свій потяг до спиртного.

Друга стадія -- це вже виражена алкогольна наркоманія, основними ознаками якої є виникнення і встановлення похмільного синдрому, що перемежовується, запійний чи постійний характер пияцтва, поява алкогольних психозів, алкогольне ураження внутрішніх органів і нервової системи. Відбувається втрата контролю над собою після першого ж ковтка горілки. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам позбутися бажання випити. У людини розвиваються зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах. У неї починаються запої, її друзями стають випадкові люди, з якими розпивається спиртне. Вона змушена піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не стосується вина і горілки.

Третя стадія алкоголізму характеризується тими ж основними симптомами, що і друга, але має деякі особливості. Сп'яніння настає від порівняно невеликих доз спиртного, іноді хворий може не пити міцних напоїв і переходить до більш слабкого Спиртне вживається в невеликих порціях, але часто. Таким чином, алкоголік знаходиться в стані сп'яніння постійно. У нього спостерігається розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Біла гарячка -- алкогольний психоз, що найчастіше зустрічається. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються безпідставний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, напади та ін.), слухові й зорові галюцинації у вигляді шумів, дзвінків, руху тіней. Це провісники білої гарячки. її симптоми особливо виражені вночі. У хворого з'являються яскраві переживання страхітливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, чудовиськ, злодіїв, що нападають на нього, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації, обороняється чи біжить, рятуючись від переслідування.

Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Однак таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштована «змова». Не бачачи виходу із становища, що склалося, він намагається покінчити життя самогубством.

Виявлено форму епілепсії, що обумовлена винятково зловживанням спиртними напоями. Судорожні припадки частіше настають у стані похмілля і припиняються при втримуванні від спиртного. Під час приступу обличчя хворого блідне, він непритомніє і падає. Хворий б'ється головою об підлогу, може одержати різні травми. При так званій малій алкогольній епілепсії справа обмежується тим, що хворий непритомніє на кілька секунд: раптом ¹¹припиняє говорити, завмирає, але, не встигнувши впасти, приходить до тями.

Алкогольна інтоксикація супроводжується значними порушеннями функцій внутрішніх органів і систем.

Ураження печінки. При алкогольній інтоксикації перші зміни спостерігаються в печінці, що для алкоголю є органом-мішенню. Спочатку вони функціональні й можуть бути зворотними. При подальшому зловживанні алкоголем виникають уже необоротні зміни.

Кров від шлунка і кишечника направляється до головної хімічної лабораторії організму -- печінки. Завдяки знезаражуючій діяльності її клітин організм очищується від отрут і токсинів. При малих концентраціях алкоголь окисляється до вуглекислого газу й води. При високій концентрації печінка не справляється зі своєю санітарною функцією, і алкоголь починає вільно надходити в тканини організму. Крім того, токсичні продукти ушкоджують клітини печінки, викликаючи запальні процеси й жирове переродження. Остання стадія при алкогольних ураженнях печінки -- цироз.

Хронічний алкоголізм, за даними ВОЗ, займає четверте місце серед основних причин смертності, при цьому 75 % усіх смертельних випадків пов'язано з цирозом печінки.

Алкогольні ураження печінки мають три стадії.

Перша -- ожиріння печінки (жировий гепатоз) -- супроводжується почуттям тиску в правому підребер'ї, збільшенням печінки, поганим самопочуттям, почуттям переповнення шлунка, здуттям живота.

Друга -- алкогольний гепатит (запалення печінки). Захворювання протікає латентно, приховано. Хворі найчастіше зазнають різноманітних диспепсичних порушень: нудоту, блювоту, печію, відрижку, здуття живота після їжі, понос, зниження апетиту, почуття тиску чи болю в області правого підребер'я, схуднення, печінка різко збільшена. На більш пізніх стадіях розвиваються слабість, зниження працездатності, кровоточивість з носа і ясен, періоди лихоманки чи тривалої субфебрильності з температурою 37,2--37,5 °С. Захворювання може діагностуватися з появою симптомів, що вказують на важке ураження печінки: жовтяниці із світлими випорожненнями і темною сечею, сверблячкою шкіри й ін.

Третя -- алкогольний цироз печінки -- розвивається при тривалому вживанні алкоголю. Це вкрай важке захворювання з такими клінічними ознаками: набряк, збільшення селезінки, варикозне розширення вен стравоходу, асцит (наявність рідини в черевній порожнині), жирове переродження печінкової тканини, при якому клітини печінки заростають жиром і не виконують своєї функції. Застій жовчі змінює склад крові, у ній підвищується кількість жиру і жовчних пігментів. Зменшується кількість вітамінів, глюкози і білків, що різко знижує працездатність організму. Цироз печінки супроводжується відмиранням активних печінкових клітин і утворенням на їхньому місці рубцевої тканини. Печінка зморщується, зменшується в розмірі, розвивається гостре отруєння організму. Смертність від цирозу печінки серед питущих у 9 разів вища, ніж серед непитущих.

Ураження порожнини рота. При зловживанні алкоголем уражаються й інші внутрішні органи. Спиртні напої впливають на слизову оболонку порожнини рота. Притупляються смакові відчуття, розвивається схильність до запалення мигдалин (тонзиліт).

Ураження травної системи. Потрапляючи в шлунок, спиртне обпалює слизову, що призводить до запалення слизової шлунка (гастрит) і кишечника, виразкової хвороби. Порушується секреція, ферментативна і моторна функції шлунково-кишкового тракту.

Піддаючись частому впливу алкоголю, слизова оболонка поступово атрофується і не бере участі в процесах травлення. Тому в алкоголіків поганий апетит і вони мало їдять. Слизова оболонка в них схильна до виникнення поліпів, гастритів, виразок, злоякісних пухлин. Такі ж явища розвиваються в тонкому і товстому кишечнику. Уражена слизова виділяє менше ферментів і травного соку, тому утрудняється процес травлення й усмоктування в кров поживних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності організму.

Ураження серцево-судинної системи. Алкоголь і шкідливі продукти його обміну, потрапляючи в загальний кровотік, впливають на кров, судини та серце. Руйнуються еритроцити, знижується вміст гемоглобіну, знижуються імунобіопогічні властивості крові. Алкоголь впливає на діяльність серця. Склянка пива чи чарка горілки викликають негайне прискорення серцебиття до 100 і більше ударів на хвилину. Паузи між скороченнями серцевого м'яза, необхідні для відпочинку, зменшуються. Це призводить до дистрофічних змін м'язових волокон, між якими з'являється прошарок жиру. Серце розширюється, стає млявим. У медицині є спеціальний термін -- пивне, або бичаче, серце. Розширене, ожиріле серце алкоголіка працює погано, не забезпечуючи нормального кровообігу.

У дітей ї підлітків ті ж симптоми порушень діяльності серця, однак виявляються вони навіть при прийомі незначних доз алкоголю, більш яскраво виражені, швидше формуються і можуть стати причиною раптової смерті.

Ураження серця частіше поєднується з клінічними ознаками алкогольного ураження підшлункової залози, печінки й інших органів.

Алкоголь впливає на судини, руйнуючи внутрішню оболонку. При цьому на їхніх стінках унаслідок порушення жирового обміну відкладаються жироподібні речовини та солі кальцію, тобто розвивається атеросклероз (склероз судин).

У тих, хто зловживає спиртними напоями, частіше і раніше, ніж у непитущих, уражаються судини головного мозку і судини, що живлять м'яз серця (коронарні). Особливо глибокі порушення відбуваються в дрібних судинах -- капілярах. Алкоголь змінює їх проникність, що призводить до кисневої недостатності. Артерії втрачають еластичність, стають тендітними, можливі внутрішні крововиливи.

Навіть на ранніх стадіях захворювання в алкоголіків спостерігається вегето-судинна дистонія, підвищення чи зниження артеріального тиску.

У дітей і підлітків, що вживають спиртні напої, часто розвиваються атеросклеротичне ураження коронарних судин і гостра коронарна недостатність. З'являються приступи болю за грудьми, обумовлені ущільненням і звуженням серцевих артерій і порушенням постачання серцевого м'яза киснем і поживними речовинами. Причиною можуть бути фізичні навантаження чи емоційне напруження.

При порушенні кровопостачання знижується сила серцевих скорочень, пришвидшується серцебиття і створюється додаткове навантаження на міокард.

Алкоголь підвищує зсідання крові, внаслідок чого в коронарних артеріях може утворитися тромб (згусток крові), який закупорює їх просвіт, що призводить до інфаркту міокарда, тобто ураження ділянки серцевого м'яза. Це захворювання супроводжується тривалими болями в області серця, порушеннями ритму і недостатністю серцевої діяльності. Приблизно кожен десятий інфаркт розвивається після вживання спиртних напоїв. Самі інфаркти, що розвиваються на тлі алкогольної інтоксикації, у два рази частіше ускладнюються серцевим болючим шоком, у півтора рази -- набряком легень.

Унаслідок порушення діяльності серцево-судинної системи з'являються набряки, болі в області серця, розвивається задишка. Найменше фізичне напруження викликає стомлення, і хворі не здатні не тільки до фізичної роботи, але і не можуть навіть піднятися сходами.

Хронічні й гострі захворювання органів дихання бувають в осіб, що вживають спиртне і страждають алкоголізмом, значно частіше, ніж у людей, які не зловживають алкоголем.

Наприклад, запалення легень, хронічні бронхіти, емфізема легень у хворих на алкоголізм спостерігаються в 2--4 рази частіше. Гострі пневмонії протікають особливо важко. У патологічний процес втягуються значні ділянки легені. Часті ускладнення у вигляді нагноєння, поява рідини в плевральній порожнині, виключення ділянки легенів з акту дихання. Подібні особливості гострих пневмоній мають у своїй основі глибокі органічні та функціональні зміни в легенях, а також імунологічні порушення, властиві людям, які зловживають алкоголем.

Часте ураження органів дихання при алкоголізмі пов'язане з наркотичною дією алкоголю: сповільнюється дихання і зменшується об'єм повітря, що надходить у легені. Пари алкоголю, що виділяються легенями, токсично впливають на їхню тканину і верхні дихальні шляхи. Особливо страждають при цьому маленькі легеневі пухирці (альвеоли), у яких відбувається газообмін. Тканина їх під дією парів алкоголю втрачає еластичність, розширюється, на внутрішній поверхні відбувається надлишкове виділення слизу, що викликає кашель.

Голос в алкоголіків грубий, сиплий, зі своєрідним тембром, оскільки від парів спирту запалюються голосові зв'язки, вони товщають і ущільнюються.

Від вживання алкоголю уражаються і нирки. Початкове запалення, викликане алкоголем, надалі змінюється зморщуванням нирок. їх функції порушуються, і в результаті -- отруєння організму.

Вплив алкоголю на нирки спричиняє виснаження їх клітин, розвиток гострої ниркової недостатності. Частішають хвороби сечовиносних шляхів. У більшості хворих на алкоголізм порушується видільна функція нирок, що проявляється у вигляді набряків кінцівок і обличчя.

Алкоголізм сприяє пожвавленню туберкульозу в затихлих вогнищах, що локалізуються в легенях чи внутрішньогрудних лімфатичних вузлах. За даними вітчизняних і закордонних дослідників, у міру зниження загальної захворюваності туберкульозом ним усе частіше хворіють питущі й хворі на алкоголізм.

Надання першої допомоги при алкогольному отруєнні

Прийом великої кількості токсичних речовин, що містяться в алкоголі, може призвести до смерті. Смертельна доза, наприклад, етилового спирту становить 8 г на 1 кг маси тіла. При сильному алкогольному сп'янінні людина засинає, а потім, не пробуджуючись, впадає в непритомний стан. Часто відбувається мимовільне сечовипускання і блювота. Дихання стає важким і неритмічним. Особа, що отруїлася, стає блідою, синіють губи, звужуються зіниці. Смерть настає при паралічі центру дихання.

Насамперед необхідно забезпечити вільний доступ свіжого повітря, свідомості, варто напоїти його міцною і гарячою кавою. При зупинці дихання застосовують штучне дихання. У такому випадку необхідна кваліфікована медична допомога.