Рецерти народнъ медицини
Комплекс засобів і методів лікування народної медицини. Лікувальна протизапальна функція грициків звичайних, конвалії, деревія тисячолистого, калини, подорожника. Деякі лікувальні рецепти з народної медицини для профілактики та лікування різних хвороб.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.05.2010 |
| Размер файла | 28,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Міністерство охорони здоров ґя України
Луганський державний медичний університет
Р е ф е р а т
на тему:
«Народна медицина»
ПЛАН
Вступ
1. Рослини в народній медицині
2. Зелений дивосвіт України
3. Лікарські рослини
4. Калина - символ
5. Дуб в житті нашого народу
Висновок
ВСТУП
Народна медицина в широкому розумінні, охоплюючи медичну допомогу у вигляді само- та взаємодопомоги, є однією з найдавніших ланок діяльності людини. В основі її зародження лежить наймогутніший інстинкт - інстинкт самозбереження. Тому історія медицини віддзеркалює історичний розвиток суспільства, народу, нації. Масштабність, ємність поняття медицини відповідає історичному етапові та ступеню розвитку людського суспільства, нарешті, держави, її соціально-економічному та суспільному устрою. Усе це з урахуванням того, що, крім медичної допомоги, від якої медицина починалася на світанку розвитку суспільства, вона охоплює загальну характеристику системи охорони здоров'я, медичної освіти, організацію медичної допомоги, їх правове забезпечення, медичну науку.
Таким чином, в контексті історії України формується і наука історії української медицини.
Тривала відсутність української державності, формальна відсутність національних шкіл - це аргументи, якими можна заперечити, що медицина в Україні розвивалася на притаманних нашій землі, нашому народові матеріальній базі, духовному багатстві та інтелектуальному потенціалі. Та й слугувала, й допомагала вона українцям. За історично справедливих обставин багато що, включаючи і медицину, було б в Україні іншим, але щодо української медицини, то вона існувала, розвивалася й існує.
Історія української народної медицини, як і всяка історична наука, вимагає чіткої періодизації. Спроба такої періодизації зроблена (Б.П. Криштопа). Проте вона має охоплювати і праукраїнський період, щодо якого найбільше згадок в писемних і матеріальних пам'ятках скіфського періоду. Доповнити характеристику цього періоду, а також перших століть нашої ери, часів Київської Русі в історії української медицини можуть писемні пам'ятки Давньої Греції, пам'ятки матеріальної культури з розкопок колишніх грецьких колоній півдня України.
Одним з невичерпних джерел пізнання зародків медичної допомоги в Україні є вивчення заходів і засобів народної медицини. Вона також є основою для проведення порівняльних досліджень, виявлення генетичних і етнокультурних зв'язків між народами (З. Болтарович).
Народна медицина далекого минулого відтворює зв'язок між елементами матеріалістичного та містичного пізнання світу, глибинний взаємозв'язок між матеріальною та духовною культурою наших предків, тисячолітні автохтонні традиції, яких ми не сміємо забувати і зобов'язані примножувати все те, що відповідає нашому сьогоднішньому баченню та розумінню світу.
Історія народу, нації, держави інтегрує в собі, крім взаємозв'язаних політичних, соціально-економічних аспектів, і аспекти культурницькі.
Українські народні цілителі минуло вирізнялися з-поміж інших людей передусім своєю мудрістю. Вони ніколи не лікували окремий орган людини, а всю її в цілому: тіло і душу. Тому обов'язково шептали молитви та давали людині духовні настанови.
Крім того, треба сказати, що всі народні цілителі були дуже чистими, гармонійними особистостями. Тож далеко не кожен міг здобути необхідну силу і знання для лікування інших. Як правило, вони передавалися дочці чи сину знахаря, вихованого ним самим у духовній чистоті та мудрості. Якщо серед родичів не було кому передати цілительський багаж, обиралася людина зі сторони, яка була достойна цього. Таких знахарі визначали особливим внутрішнім зором.
Сила й уміння народних знахарів була найкращою "рекламою" для них. Деякі з них могли приймати до 400 пацієнтів за день. Крім того, вони встигали вести своє господарство, ростити дітей. Треба сказати, що багато з них виховували не лише своїх рідних нащадків, а й брали в сім'ю сиріт.
Народна медицина ніколи не була в українців моногалуззю і не розвивалася в якомусь одному напрямі -- лише лікувальному чи лише профілактичному. Фактично йдеться про фітоетнологію. Сюди входили використання цілющих рослин, магія слова, ритуали, замовляння людей (пан-господар, господиня, діти), добрих та злих сил природи. Фактично весь колообіг щоденного життя й свят був підпорядкований ідеї, яку ми сьогодні називаємо здоровим способом життя, -- з відповідною філософією та «матеріальним забезпеченням». Цикл зимових свят символізував гармонію світла і води. Щорічні дійства вивищували людину над буденністю, підносили її до сакральних висот, сюди входило також приготування особливих напоїв, виробів із тіста, розмаїття страв національної кухні. І все це -- з урахуванням пір року. В узварах, напоях, киселях, драглях, пасках, весільних та урочистих короваях знаходимо певні, інколи значні застосування лікарських та їстівних рослин. І їх зображення, вишукано стилізовані, бачимо на старих скринях, ложках, діжках, вишиваному одязі, свитках, кожухах тощо. Це передусім калина, материнка, оман, чебрець, горобина звичайна, калган-перстач, верба біла.
Праукраїнці та українці упродовж тисячоліть та епох використовували для зміцнення здоров'я і краси силу природи. Фітоетнологія українців через казки і легенди, музичний і словесний фольклор, витвори давнього мистецтва дійшла до наших днів. Загляньте до скарбнички народної мудрості й отримаєте силу, таку необхідну кожному сьогодні, в епоху надшвидкостей, стресів та хвороб.
1. РОСЛИНИ В НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ
Лікарські рослини. В народній медицині вони здавна успішно використовуються для лікування багатьох хвороб. Людей, які знаються на цілющих травах, дуже поважали в Україні, адже вони повертали людям найдорожчий скарб - здоров'я.
Ще в часи Київської Русі особливої популярності зажив серед простого народу рукописний трактат лікування травами, що його уклала онука Володимира Мономаха Євпраксія. Використавши багатий народний досвід, вона узагальнила найдоцільніші рецепти, що ними послуговувалися люди.
За легендою, коли Бог вигнав за гріх Адама і Єву з раю, то сказав: “Якщо ви такі неслухняні й розумніші за мене, самі й лікуйтеся від недуг”. І розсипав на землю насіння різних цілющих трав. І відшукують люди цілющі трави для зцілення від недуг. В народній медицині використовуються тільки в Україні понад 200 лікарських рослин, а в науковій - значно менше. Тому в останні роки багато уваги звертають науковці, фітотерапевти, лікарі вивченню багатого тисячолітнього досвіду нашого народу, збираючи в народних знавців, цілителів відомості про лікування травами. Перевага трав над хімічними препаратами в тому, що при високій ефективності лікування вони не дають побічного негативного впливу на організм. Отож, поговоримо про лікарські рослини.
Здавна на Україні 23 травня - день Святого Апостола Симона Зілота в народній традиції є днем, коли наші чарівниці йдуть у ліс збирати зілля, що його називають: “Симонове зело”... Підійшовши до рослини, ставали до схід сонця, хрестилися з молитвою, а потім оберталися на захід, виривали рослину й наказували:
Мати Божа ходила,
Зілля родила,
Відром поливала, -
Нам на помі давала!..
Зілля збирали таке: золототисячник, череду (від золотухи), ведмеже вухо (від наривів), ромашку (для дітей пити), полин (від живота), підбіл (листки круглі - від чиряків, ран), подорожник, зіновать (від сухот), блекота (від зубів), маточник і ракові шийки (корінь - від жіночої хвороби), стосильник (від апетиту), трилисник-зілля (щоб у грудях не боліло), материнка (від кольки й від кашлю), чистець (прикладають до ран), серпорів (від порізів), сокирки (п'ють від живота), коровки-колючки (втирають від ревматизму).
2. ЗЕЛЕНИЙ ДИВОСВІТ УКРАЇНИ
Чи знаєте ви, що в нашій флорі є цікаві рослини? Український народ опоетизував їх, оспівав в піснях, в легендах, назвах. Тож відкриймо скарбничку народної мудрості.
Боже дерево - так в народі називаються полин польовий, божі пальчики - первоцвіт весняний. Є Петрів хрест з родини ранникових, святоіванське зілля - звіробій звичайний.
Стародавні слов'яни, - наші предки, молилися деревам, а особливо дуплявим, травам на Україні - Русі стали верба, барвінок.
Оспівані в українських народних піснях, легендах, повір'ях як найулюбленіші рослини нашого народу калина, мальва, рута, любисток, тополя, береза, а також вже вищезгадувані дуб, барвінок, верба та ін.
А які гарні ліричні назви дав наш народ рослинам. Ось деякі з цих чудових, красивих українських назв рослин; деякі з них ввійшли в науку, а деякі залишились, як народні назви: ключ-трава, Євшан-зілля, сон-трава, розрив-трава, троян-зілля (аконіт), чар-зілля (рута, цвіт папороті), рай-цвіт (пижмо звичайне), бояр-зілля (вовчуг польовий), роман-зілля (ромашка, королиця), Іван-чай, а також роса божа (росичка круголиста), материнка, баранець, безсмертники, білозір, волошки, горицвіт, грицики, рум'янок (ромашка лікарська), калачики, котячі лапки, курячі очка, ведмеже вухо, нечуйвітер тощо.
Чи є у навколишньому світі щось звичайніше і повсюдніше, ніж рослини? Вони скрізь оточують і супроводжують нас. Озиваються згори тривожним шумом листя в лісі, парку, тішать зір квітами на луках, полонинах, клумбах. Грають хвилями колосків у полі. Тягнуться до світла з підвіконь, прикрашають святкові столи. Чи любимо ми їх? Навчитися поважати, любити, оберігати рослини необхідно не тільки агрономові, садівникові, лісівникові, але й всім без винятку людям Землі.
Рослини дають нам їжу, одяг, тепло, будівельний матеріал, папір, життєдайний кисень, ліки, естетичну насолоду. А ще рослини є фільтром, який очищає повітря від пилу, екраном, який зупиняє шум, зберігає вологу, закріплює береги річок, ярів. Отож, захищаючи рослини, ми захищаємо життя.
Перед людиною, озброєною сучасною технікою, рослина зовсім беззахисна. Звірі, птахи, навіть риби ще можуть втекти в інші безпечніші місця. А от деревам, кущам і травам нічого не лишається, як чекати на людську ласку. Та далеку не завжди вони її від нас отримують. Навіть у центрі великого міста, де рослини потребують особливо ретельної охорони.
3. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ
Грицики звичайні.
Однорічна трав'яниста рослина з родини хрестоцвітих. Цвіте з травня по жовтень, іноді з квітами й зимує. Росте, як бур'ян на полях, біля доріг, поблизу будинків, городів, на лугах.
Народні назви: бардюжак, волокник гіркий, ворожка, воші, гапка, гнидик, горобинець, грачичка, гречка куряча, гречка псяча, злодій, зозульник, калит очник, кашка горобина, мисочки, мішечки, око горобине, сірики, сумочник, сумочних пастуший, сухатник, ташечки, трава пастуша, тряси лупка тощо.
З лікувальною метою в народі використовують всю надземну частину як кровоспинний засіб, при захворюванні печінки, нирок, сечового міхура, хворобах легень.
Траву збирають під час цвітіння, сушать на відкритому повітрі, в тіні.
Конвалія.
Багаторічна трав'яниста рослина з родини лілійних з повзучим кореневищем. Квіти пахучі, білі, зібрані в суцвіття китицю. Цвіте в травні.
Народні назви: ванник, гладиш, дюндюрик, кашка, конвалія маєва, конвалія, кукуричка, кукурудщзка, кукурудза вовча, купека, ладичка, ландиш, лантус, ланиш, любка, маївка, порічка дика, ранник, свічарник, шерстка, язик лісовий тощо.
В народній медицині застосовують квітки, квіткові китиці, листя з суцвіттям, а також окремо листя для лікування серця. І справді, вчені встановили, що конвалія має властивості регулювати діяльність серця. Конвалію збирають на початку цвітіння. Сушать швидко, в тіні, щоб цвіт не побурів. Слід пам'ятати, що запаси конвалії щорічно зменшуються і збирати її слід тільки там, де її багато. Конвалія має отруйні якості, худоба від неї нерідко гине.
Деревій тисячолистий.
Багаторічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих. Цвіте з червня до морозів. Рослина дуже ароматна.
Народні назви: білоголовник, гулявиця, деревій, деревень, крівавник, деревій мужицький, деревій, деревляник, деревця, зеленець, кервавник, мурашина, пупки дівочі, ранник, румер, сербо різ, серпій, сер поріз, тисяч енець.
Широко використовується в народій медицині: листки й суцвіття при відсутності апетиту, слабому травленні, кровотечах, кров'яних поносах, виразці шлунка, кровохарканні. Розім'яті свіжі листки деревію прикладають до ран. В час жнив нерідко були поранення рук серпом, тому ця рослина в народі називається кровоспирач, сер поріз.
Траву, листя і квітки збираються в період цвітіння, в червні-жовтні. Сушать в добре провітрюваному приміщенні, на горищах.
4. КАЛИНА - СИМВОЛ
Калина - це улюблена рослина наших предків з-перед віків, залишалася вона такою улюбленою і в наші дні. Можливо, що в доісторичні часи калина була священною, чарівною. У наші часи калина прибрала численну символіку, зокрема в Україні.
В Україні колись не було обійстя, щоб не росла або не висіли під хатою пучки калини. Калина - символ щастя; символ кохання, любові; символ чистоти; символ молодості й краси; символ віри в перемогу; символ урожаю; символ дівочої невинності; символ вірності; символ - образ дівочої краси; символ розлуки; символ зв'язку з потойбічним світом; символ надії; символ миру й злагоди. Не можна й перерахувати всієї символіки, яку приписували в давнину і нині приписують калині в Україні. Та, мабуть, найголовніший символ калини - це символ України.
Про це співається у народній пісні:
Ой, у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червоную калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну ге й-гей розвеселимо...
Як бачимо, уже в часи створення пісні образ України поетично асоціювався з калиною у лузі. Образ - символ калини перейшов згодом у поезію Т.Шевченка, І.Франко, Лесі Українки, В.Сосюри, Д.Павличка, С.Пушика...
Отож, поведемо мову про одну з найулюбленіших на Україні рослин, про рослину - символ - червону калину.
Калину здавна вирощують у садах, парках, лісопарках. Це харчова, лікарська, медоносна та декоративна рослина. Плоди калини споживають після перших приморозків, коли вони втрачають гіркуватий присмак. З них на Україні здавна готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад, а також пастилу, начинку для цукерок, муси, екстакти, приправи до м'ясних страв, чайно-кавовий сурогат. Добрі і смачні з калини і традиційні українські вареники та пиріжки. Калина - пізньовесняний медонос та фарбувальна рослина.
З її деревини виготовляють музичні інструменти.
В народній медицині використовують кору калини і плоди. Їх застосовують при шлункових хворобах, при простудах, при хворобах внутрішніх органів. Ягоди містять вітамін С і застосовуються у вітамінних наборах (чаях), а також посилюють скорочення серця, підвищують діурез тощо.
Рослина досить декоративна, особливо під час цвітіння та достигання плодів. Особливо ціниться декоративна форма калини - бульденеж з великими, махровими, повними сніжно-білими, кулястими суцвіттями.
5. ДУБ В ЖИТТІ НАШОГО НАРОДУ
Стародавні слов'яни, наші предки, молилися деревам, а особливо дуплявим, поклонялись березам, липам, дубам. Під захистом предковічних лісів слов'яни виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні дерева на полях, дорогах і поміж селами. Найсвятішим вважався старий дуб; ніяка жертва не була принесена без того, щоб не оздобити її гіллям священного дуба. Найважливіші обряди виконувалися під дубами... Вінки, як оздоба - це теж залишок звичаїв давнини. Вінки плели з тих дерев, які присвячувалися божествам. Звідси пішов звичай увінчувати дубовими вінками відомих, заслужених людей... Так пише в своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай.
Під могутніми дубами збирались на відпочинок і на свої козацькі ради - запорозькі козаки.
Калина і верба на Україні найбільш опоетизовані, оспівані рослини. Але і про дуба є дуже багато пісень, легенд, переказів, приказок, загадок, прислів'їв, коломийок.
В народній медицині кора дуба успішно застосовується для лікування багатьох хвороб. Наші предки давно підмітили в'яжучі і кровоспинні властивості дубової кори. Відвар її вживається для полоскання ротової порожнини при хворобах зубів, ангінах, запаленнях слизової оболонки.
Також відваром кори роблять примочки, промивання при деяких шкірних захворюваннях та хірургічних втручаннях. В народній медицині відвар з кори застосовується при лікуванні фурункулів, чиряків на шиї. Для цього рушник змочують відваром і обв'язують шию.
Крім того відваром з кори лікують обморожені та попечені місця; пють при кровохарканні.
Сушені жолуді, очищені від лушпиння і потовчені на порошок, вживають при захворюванні сечового міхура і при поносах. З вилущених і піджарених жолудів готують шлункову каву, якою лікують рахіт, анемію тощо. Вона корисна також нервовохворим.
Проте, вживати жолуді потрібно обережно, оскільки вони у великій кількості отруйні.
Збирають кору тільки з молодих пагонів і з тонких стовбурів. Найкраще це робити ранньою весною під час сокоруху. Сушити кору потрібно під накриттям. Жолуді збирають у жовтні.
· Для виведення солей з організму, які відкладаються в суглобах, нирках, сечових протоках, потрібно використати корені соняшнику - неоцінний дар природи, який часто даремно пропадає. Корені добре вимити, подрібнити, 1 столову ложку сировини проварити 10 хв, процідити. Пити протягом дня маленькими ковтками. У разі болю в суглобах парити руки і ноги у великій кількості цього відвару.
· У разі депресії допоможе такий відвар: 10 г споришу, 10 г звіробою, 5 г м'яти. Одну столову ложку суміші залити 200 г окропу. Настояти і пити з медом протягом півроку не менше 3 разів на день.
· Для очищення судин, профілактики і лікування гіпертонічної хвороби змеліть на м'ясорубці 1 кг хрону, залийте 3 л води, перемішайте і того ж дня починайте пити по 1 столовій ложці тричі на день. Якщо настій здається занадто міцним, можна розвести водою. Курс лікування до трьох місяців.
· Для профілактики та лікування хвороб шлунка, підшлункової залози, очищення судин, розсмоктування каменів, виведення солей приготуйте собі приправу: 50 г морської солі, 100 г лаврового листа, 100 г насіння кропу змеліть на кавомолці, висипте до сільнички та приправляйте страви.
· У разі циститу, розладу функцій яєчників, запальних процесів, утворення каменів у нирках та сечовому міхурі візьміть 100 г петрушки (коріння і зелень), дрібно наріжте, проваріть 10 хв в 1 л молока. Процідіть і пийте протягом дня невеликими ковтками, бажано теплим. Так робіть три дні, потім триденна перерва (чергувати кілька разів).
ВИСНОВОК
В далеку давнину на території сучасної України (і не тільки) Людина і Природа не протиставлялися, а щонайтісніше поєднувалися. Архаїчне мислення наших пращурів було засноване на філософії возвеличення сил природи. Природа взагалі, таємничі небеса, земля, вода були персоніфіковані й одухотворені. Сказати б по-сучасному, екологічний тип свідомості праукраїнця єднав його з природою не лише міфоепічними поглядами, а щоденним життям-буттям на землі впродовж епох. Власне життя його, фенологічні спостереження та висновки, господарювання, щоденна тяжка праця для добробуту стверджували пріоритет екології. Космографічні міфи про походження Всесвіту, людини, міфи сонячного кола -- ось передумови до розгадки первісних витоків лікувальної магії праукраїнців.
Навіювання шляхом замовлянь, сугестія, -- традиційний, узвичаєний у нашому народі засіб лікування. Він не терпить агресивності, примусу. Замовляння, здається, випливає з самої природи українця. Етносоціоніка узагальнено визначає його тип як «етноінтуїтивний інтраверт». І коли ми кажемо, що українській мові притаманна співучість, лагідність, надзвичайна образність, емоційність, то тут також виявляється наш характер. Українець завжди прагне якихось неймовірних див, очікує чогось несподіваного. Він спрямовує свої духовні і фізичні сили на чарування -- пригадайте народні картини з Мамаями. А чарування -- це первинний щабель, з якого починається народна медицина та первісне лікування. Пропоновані замовляння наближені до сучасного розуміння медичною наукою численних причин різноманітних недуг.
Сьогодні хворий іде до терапевта і воліє, аби йому прописали чудодійні таблетки, випивши які, він тут-таки хоче одужати. Але так не буває. Всім, здається, відомо: людина -- це мікро- і макрокосмос. Ми втратили, розгубили величезну, світового значення, сказати б, духовність. І нині, поїдаючи, наприклад, таку ритуальну страву, як кутю, поводимося як звичайнісінькі обивателі. А процес споживання куті у Свят-вечір -- це особливе дійство, до якого треба відповідно підготуватися. І тоді надзвичайний, хвилюючий настрій, піднесення, усвідомлення сакральності моменту дає людині значну енергетику. Або візьмімо ті ж таки узвари. Передусім це вироблена тисячоліттями культура напою, рецептів якого є чимало. До них уходять сухофрукти і лікарські рослини. До речі, основа узварів -- цукрові буряки. Це не просто солодке середовище, а комплекс сахарози, глюкози, фруктози, органічні кислоти: яблучна, цитринова, бурштинова тощо. Понад 1% пектину, каротин, аскорбінова кислота, а також сполуки калію, магнію, заліза, міді, ванадію, йоду, марганцю, кобальту, літію, молібдену, рубідію, фтору та цинку. Ціла комора необхідних організмові вітамінів, мікроелементів, органічних кислот. І все це не синтетичні, а натуральні речовини.
Так, цикорій, насіння вівса посівного, кореневища пирію повзучого, корені з кореневищами гравілату міського, плоди шипшини містять: інулін, сірковмісна амінокислота цистин (природний радіопротектор), шестиатомний спирт І-інозит, який запобігає жировому переродженню гепатоцитів, розчинна кремнієва кислота -- стимулятор регенеративних процесів, дубильні речовини, комплекс вітамінів. Відвари перелічених рослин у народних віруваннях та легендах називаються живою водою. Справді, ця метафорична назва відповідає дійсності: такими відварами лікують недуги печінки, підшлункової залози, цукровий діабет, обмінні паротити, стимулюють імунні процеси.
Історія української народної медицини є складовою частиною історії української культури. Особливих доказів цей постулат не вимагає хоча б тому, що медицина є частиною культури. Справа не тільки у формальному виділенні відповідного розділу та вивченні, розгляді, оцінці явищ та фактів медицини через призму їх інтегрального сприйняття як феномена культури - у взаємозв'язках, взаємовпливах, взаємозумовленості.
Література:
1. Давидюк В. Давидюк Г. Народна медицина та ветеринарія // Берегиня. - 1999. - №3. - С. 77-87.
2. Колодюк І. Куди веде коріння знахарства // Київська старовина. - 2006. - №1. - С. 46-53.
3. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К., 1995. - 368 с.
4. Наконечна Ю., Українець А. Народна медицина: традиції та сучасність // Берегиня. - 2004. - №2. - С. 56-65.
5. Наулко В.І. Культура і побут населення України. - К., 1993. - 288 с.
6. Паламарчук Л. Культура здоров'я в традиціях українського народу // Хімія. Біологія. - 2004. - №24. - С. 49-53.
7. Пономарьов А. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. - К., 1993. - 256 с.
8. Тимченко А. Категорії часу в народній медицині українців // НГтЕ. - 2003. - №2. - С. 106-112.
9. Українська етнологія. За ред.. В. Борисенко. - К., 2007. - 400 с.
10. Українське народознавство / За ред.. С.П. Павлюка. - К., 2006. - 568с.
Подобные документы
Сутність гомеопатії. Гомеопатія в Україні. Лікування методами народної медицини. Багато можна перелічувати різних хвороб і як їх лікувати, але я зупинилася на найпоширеніших з них, від яких найчастіше страждають люди.
реферат [20,9 K], добавлен 07.06.2006Комплекс засобів і методів лікування народної медицини, набутих у процесі багатовікового досвіду гуцулів. Лікувальна протизапальна функція часнику, лопуха, картоплі та бобових, листя деревію (муращуник) у народній хірургії, лікуванні епілепсії тощо.
реферат [16,6 K], добавлен 25.12.2009Симптоми захворювання щитовидної залози. Характеристика лікарських засобів, показання до застосування, дози та спосіб їх приймання. Лікування хвороби методами народної медицини. Природні ліки, рецепти по їх виготовленню і використанню в домашніх умовах.
реферат [26,0 K], добавлен 23.01.2011Клінічна картина та діагностика катаральної, лакунарної і фолікулярної ангіни. Етіологія та патогенез захворювання. Медикаментозна терапія синтетичними, напівсинтетичними та мікробіологічними препаратами. Досвід народної медицини при лікування ангіни.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 17.11.2014Огляд літературних даних, що відображають сучасний погляд на проблему лікування і реабілітації суглобових патологій. Аналіз результатів сучасних клінічних досліджень і систематичних оглядів щодо застосування різних методів фізіотерапії для їх лікування.
статья [23,1 K], добавлен 27.08.2017Лікування артеріальної гіпертензії як одна з найактуальніших проблем сучасної медицини, знайомство з причинами розповсюдженості. Загальна характеристика сучасного арсеналу лікарських засобів для лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
реферат [28,8 K], добавлен 25.05.2015Профілактична медицина як напрямок збереження та зміцнення здоров’я населення. Впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини. Аналіз наукової інформації різних країн з питань медичної профілактики.
автореферат [94,0 K], добавлен 04.04.2009Становлення первісного суспільства, гомінідна тріада морфологічної відмінності людини. Періодизація і хронологія первісної ери і первісного лікування. Письмові джерела, археологічні та палеонтологічні дані по історії первісного лікування та лікарів.
реферат [18,7 K], добавлен 31.05.2010Мета соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Дослідження місця соціальної медицини в системі соціального управління. Вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення. Аналіз схеми впливу на здоров'я населення факторів ризику.
реферат [29,1 K], добавлен 19.11.2014Забезпечення випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва. Ветеринарна звітність міської лікарні ветеринарної медицини по формі 1-Вет. Пояснююча записка до звітності районної лікарні державної ветеринарної медицини.
реферат [23,5 K], добавлен 11.12.2013
