Народна медицина

Народна медицина

Напевне, народна медицина така ж давня, як і людство. Первісна людина мусила надавати собі медичну допомогу, і зовсім природньо, що вона шукала засоби лікування насамперед у світі рослин.

З виникненням землеробства і розвитком тваринництва розширюються пізнання про рослинний і тваринний світ: обробляючи шкіру, наші пращури відкрили для себе в'яжучі властивості дубової та вербової кори.

Первісна емпірична народна медицина розвивалась під впливом практики, а спостереження над природою накопичувались та передавались усно наступним поколінням. Вже в період Київської Русі був сформований прошарок лікарів-волхвів, або ведунів, які широко використовували лікарські рослини, мінерали, сировину тваринного походження; рукописні травники того періоду дійшли до нас, з них ми черпаємо відомості про тогочасну медицину.

Таким чином, в контексті історії України формується і наука історії української медицини.

Тривала відсутність української державності, формальна відсутність національних шкіл - це аргументи, якими можна заперечити, що медицина в Україні розвивалася на притаманних нашій землі, нашому народові матеріальній базі, духовному багатстві та інтелектуальному потенціалі. Та й слугувала, й допомагала вона українцям. За історично справедливих обставин багато що, включаючи і медицину, було б в Україні іншим, але щодо української медицини, то вона існувала, розвивалася й існує.

Історія української народної медицини, як і всяка історична наука, вимагає чіткої періодизації. Спроба такої періодизації зроблена (Б.П.Криштопа). Проте вона має охоплювати і праукраїнський період, щодо якого найбільше згадок в писемних і матеріальних пам'ятках скіфського періоду. Доповнити характеристику цього періоду, а також перших століть нашої ери, часів Київської Русі в історії української медицини можуть писемні пам'ятки Давньої Греції, пам'ятки матеріальної культури з розкопок колишніх грецьких колоній півдня України.

Історія знає імена народних лікарів Київської Русі: дівиця Февронія, у джерелах згадується ім'я Єфрема Переяславського, який відкрив у XII столітті в Переяславі здравницю, Григорія Премудрого та інших.

Паралельно з використанням трав у багатовіковому досвіді практикуються магічні способи зцілення, про що свідчать рукописні травники, лікарські порадники XVІ-ХVІІ ст. та етнографічні роботи ХІХ-ХХ ст.

Вербальну магію в народі використовували як один з необхідних компонентів лікування, дуже часто її поєднували з раціональними засобами. Досить поширеною була катартична (очищувальна) магія, спрямована на виведення хвороби з організму, його очищення. До катартичної досить близька контактна магія, яка полягала в безпосередньому контакті носія магічної сили з хворим, якому передавались позитивні можливості. Проте саме вербальна магія була найпопулярнішою.

Своїм корінням замовлення сягають первісних часів. За давніми уявленнями, замовлення втрачають силу, коли щось у них змінюється чи забувається. Саме завдяки цьому велика їх частина дійшла до нас у своїй первісній формі. У багатьох із них фігурують елементи дохристиянських вірувань, багато замовлянь поєднують язичеські та християнські елементи.

Ще один засіб лікування народної медицини - вода. Вона виконувала функцію очищення. Способами використання були купання, обмивання, качання по росі, вмивання нею. Воду "наговорювали" для замовлення, "пристріту", "вроків", "виливання переляку" та ін.

Наш народ накопичив багатющі знання щодо народної валеології. Народна медицина вчить нас жити в гармонії з собою та природою, раціонально користуватись природними ліками.

Українські народні цілителі минулого вирізнялися з-поміж інших людей передусім своєю мудрістю. Вони ніколи не лікували окремий орган людини, а всю її в цілому: тіло і душу. Тому обов'язково шептали молитви та давали людині духовні настанови.

Крім того, треба сказати, що всі народні цілителі були дуже гармонійними особистостями. Тож далеко не кожен міг здобути необхідну силу і знання для лікування інших. Як правило, вони передавалися дочці чи сину знахаря, вихованого ним самим у духовній чистоті та мудрості. Якщо серед родичів не було кому передати цілительський багаж, обиралася людина зі сторони, яка була достойна цього. Таких знахарі визначали особливим внутрішнім зором.

Сила й уміння народних знахарів була найкращою "рекламою" для них. Деякі з них могли приймати до 400 пацієнтів за день. Крім того, вони встигали вести своє господарство, ростити дітей. Треба сказати, що багато з них виховували не лише своїх рідних нащадків, а й брали в сім'ю сиріт.

Народна медицина ніколи не була в українців моногалуззю і не розвивалася в якомусь одному напрямі -- лише лікувальному чи лише профілактичному. Фактично йдеться про фітоетнологію. Сюди входили використання цілющих рослин, магія слова, ритуали, замовляння людей (пан-господар, господиня, діти), добрих та злих сил природи. Фактично весь колообіг щоденного життя й свят був підпорядкований ідеї, яку ми сьогодні називаємо здоровим способом життя, -- з відповідною філософією та «матеріальним забезпеченням».

Цикл зимових свят символізував гармонію світла і води. Щорічні дійства вивищували людину над буденністю, підносили її до сакральних висот, сюди входило також приготування особливих напоїв, виробів із тіста, розмаїття страв національної кухні. І все це -- з урахуванням пір року. В узварах, напоях, киселях, драглях, пасках, весільних та урочистих короваях знаходимо певні, інколи значні застосування лікарських та їстівних рослин. І їх зображення, вишукано стилізовані, бачимо на старих скринях, ложках, діжках, вишиваному одязі, свитках, кожухах тощо. Це передусім калина, материнка, оман, чебрець, горобина звичайна, калган-перстач, верба біла.

Праукраїнці та українці упродовж тисячоліть та епох використовували для зміцнення здоров'я і краси силу природи. Фітоетнологія українців через казки і легенди, музичний і словесний фольклор, витвори давнього мистецтва дійшла до наших днів. Зазирніть до скарбнички народної мудрості й отримаєте силу, таку необхідну кожному сьогодні, в епоху надшвидкостей, стресів та хвороб.

Деякі лікувальні рецепти з народної медицини:

Для виведення солей з організму, які відкладаються в суглобах, нирках, сечових протоках, потрібно використати корені соняшнику - неоцінний дар природи, який часто даремно пропадає. Корені добре вимити, подрібнити, 1 столову ложку сировини проварити 10 хв, процідити. Пити протягом дня маленькими ковтками. У разі болю в суглобах парити руки і ноги у великій кількості цього відвару.

У разі депресії допоможе такий відвар: 10 г споришу, 10 г звіробою, 5 г м'яти. Одну столову ложку суміші залити 200 г окропу. Настояти і пити з медом протягом півроку не менше 3 разів на день.

Для очищення судин, профілактики і лікування гіпертонічної хвороби змеліть на м'ясорубці 1 кг хрону, залийте 3 л води, перемішайте і того ж дня починайте пити по 1 столовій ложці тричі на день. Якщо настій здається занадто міцним, можна розвести водою. Курс лікування до трьох місяців.

Для профілактики та лікування хвороб шлунка, підшлункової залози, очищення судин, розсмоктування каменів, виведення солей приготуйте собі приправу: 50 г морської солі, 100 г лаврового листа, 100 г насіння кропу змеліть на кавомолці, висипте до сільнички та приправляйте страви.

Історія української народної медицини є складовою частиною історії української культури. Особливих доказів цей постулат не вимагає хоча б тому, що медицина є частиною культури. Справа не тільки у формальному виділенні відповідного розділу та вивченні, розгляді, оцінці явищ та фактів медицини через призму їх інтегрального сприйняття як феномена культури - у взаємозв'язках, взаємовпливах, взаємозумовленості.