ДОКЛАД

студентки 4-го курсу денної форми навчання

освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр

Алексєєнко Марії Володимирівни

На тему кваліфікаційної роботи:

Фізична реабілітація хворих на ревмокардит

Актуальність теми

Серед хвороб терапевтичного профілю значне місце набула проблема ревматичних захворювань, на даний час вражений ними майже кожен двадцятий житель України (Коваленко В.М., 2005). Ревматизм-- тяжке захворювання, яке призводить до стійкої втрати працездатності та інвалідізації осіб, навіть молодого віку.

Ревматизм (хвороба Сокольського - Буйо) - системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у зв'язку з гострою інфекцією - (гемолітичним стрептококом групи А) у схильних осіб, головним чином дітей та підлітків (7-15). Найбільш часта локалізація ревматичних уражень міокарду та клапанного апарату серця пояснюється наявністю антигенів стрептокока, перехресних реагуючих з білками кліток міокарду та глікопротеїдами клапанів серця. Ревматичний кардит визначає нозологічну специфічність ревматизму та результат хвороби в цілому, будучи найчастішою ознакою хвороби та одним з основних її критеріїв.

Внаслідок прихованого перебігу ревматизму досить часто діагноз виставляється несвоєчасно, або зовсім не визначається. Пацієнти не отримують патогенетичної терапії, що призводить до прогресуючих змін клапанного апарату серця -- вад, ураження серцевого м'язу та коронарних артерій, загострення ревмокардиту.

Лікування хворих на ревматизм з переважними ознаками ревмокардиту є складною задачею через необхідність призначення тривалий час великої кількості медикаментозних препаратів. Вони погіршують імунний статус, зумовлюють алергізацію організму, токсично діють на нирки та печінку, не завжди запобігають можливості виникнення рецидивів захворювання (Насонова В.А., Кузьмина Н.Н., 1997; ; Перцева Т.А., Богацкая Е.Е., 2001; Коваленко В.М., Шуба Н.М., Проценко Г.О. та інші 2002). Зазначені факти свідчать про необхідність пошуку більш оптимальних схем, вибору безпечних та ефективних методів лікування, враховуючи особливості перебігу ревматичного процесу.

З метою зменшення медикаментозного навантаження, підвищення ефективності лікування в комплексну терапію включають засоби та методи фізичної реабілітації. В сучасному лікуванні хворих на ревматизм все більшу перевагу відіграють методи фізичної реабілітації, що мають поліетіологічну дію на організм, щадний, адгезивний характер без негативного впливу на печінку, нирки, життєво важливі органи (Беличенко Т.А., 1998; Волошина О.Б., 2002; Оржешковский В.В., 2002; Серебрякова А.А., 2002). Засоби та методи фізичної реабілітації, як модифікатори фармакотерапії, підвищують ефективність медикаментозної терапії шляхом зміни фармакокінетики, фармакодинаміки препаратів, зменшення їх побічної дії через зниження дози, не мають протипоказань (Михайлов Б.В., 1999; Пономаренко Г.Н., Золотарева Т.А., 2004 та інші).

Останнім часом серед методів фізичної реабілітації привертає увагу на себе сучасна фізіотерапія, особливо застосування електромагнітних хвиль (ЕМХ) дециметрового та міліметрового діапазонів (ДМХ та ММХ), лікувальний масаж та рефлексотерапія. Встановлений позитивний лікувальний ефект застосування електромагнітних хвиль при різноманітній патології, відмічається аналгезуюча, протизапальна та десенсибілізуюча дія при хронічних, системних захворюваннях, а також у хворих на ревматизм (Бокша В.Г. и др., 1995; Волошина О.Б., 2002; Оржешковский В.В., 2002).

Встановлено також позитивний вплив лікувального масажу та деяких методів фізіотерапії на гемодинаміку, скоротливу функцію міокарду (Базарченко М.М., 1999, Пономаренко Г.Н., Золотарева Т.А., 2004).

Особливого значення набуває проблема фізичної реабілітації на госпітальному етапі медичної реабілітації у спеціалізованих ревматологічних відділеннях, де відкриваються широкі перспективи для комплексного використання фізичних лікувальних засобів та фармакологічних препаратів. Між тим, питання про доцільність включення в комплексну терапію хворих на ревматизм з в сполученні з засобами та методами фізичної реабілітації на госпітальному етапі до кінця не вивчені, не розроблені схеми їх призначення, не визначена ефективність лікування. Таким чином, теоретичні передумови та окремі клінічні спостереження обґрунтовують доцільність проведених досліджень.

Мета дослідження -- підвищити ефективність відновлювального лікування на госпітальному етапі хворих на ревматизм з переважним ураженням серця (ревмокардит) шляхом застосування в комплексній терапії лікувального масажу, кінезотерапії та фізіотерапевтичних чинників з урахуванням особливостей перебігу захворювання.

Задачі проведеного дослідження:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу та стан основних патогенетичних ланок у хворих з серцевими проявами ревматизму (ревмокардитом) залежно від сезонів року, за даними інструментальних (ЕКГ), а також лабораторних показників (запалення).

2. Дослідити характер змін клінічного перебігу, стану серцево-судинної системи за даними клінічних спостережень, функціональних та інструментальних досліджень, а також лабораторних показників у хворих на ревматизм на базі стаціонару кардіологічного відділення Горлівської міської лікарні № 1.

3. На основі одержаних даних розробити диференційовану програму фізичної реабілітації хворих на ревматизм залежно від сезонної активності процесу та визначити її ефективність.

Об'єкт дослідження: 30 хворих на ревматизм з переважними ознаками ревмокардиту.

Предмет дослідження: вплив розробленої методики фізичної реабілітації на основні прояви захворювання.

Методи дослідження: клінічні, функціональні, інструментальні, статистичні.

Гіпотеза: розроблена методика фізичної реабілітації разом з медикаментозною терапією для хворих на серцеву форму ревматизму сприятиме покращенню функціональних показників, підвищенню фізичної працездатності, поліпшенню скорочувальної функції міокарда, стабілізації перебігу захворювання, зменшенню ускладнень.

Хід проведення дослідження

Дослідження здійснювалося поетапно на базі стаціонару кардіологічного відділення Горлівської міської лікарні № 1 з листопада 2008 по квітень 2009 року. Для здійснення поставленої мети, а саме: підвищити ефективність відновлювального лікування на госпітальному етапі хворих на ревматизм з переважним ураженням серця (ревмокардит) шляхом застосування в комплексній терапії лікувального масажу, кінезотерапії та фізіотерапевтичних чинників з урахуванням особливостей перебігу захворювання, нами була досліджена однорідна група хворих на ревматизм зі зворотнім ревмокардитом у складі 30 осіб. Усе дослідження виконувалось послідовно в чотири етапи.

На першому етапі роботи - листопад 2008 року відбувався аналіз та узагальнення науково-методичної літератури з обраної проблеми. Вивчалися етіологія та патогенез ревматизму, методи відновного лікування, застосування ЛФК, лікувального масажу та інших засобів фізичної реабілітації хворих на ревматизм, особливу увагу приділяючи серцевим проявам (ревмокардит). Це дозволило визначити мету і завдання дослідження. На цьому етапі було визначено методологію і стратегію експериментального дослідження, визначено експериментальну базу (стаціонар кардіологічного відділення Горлівської міської лікарні № 1) контингент досліджуваних (чоловіки та жінки віком від 40 до 70 років із загальним діагнозом: ревматизм, а/ф, зворотний ревмокардит). Накопичення результатів дослідження проводилося в міру госпіталізації хворих осіб у стаціонарне відділення.

На другому етапі, який припав на листопад-грудень 2008 р., шляхом вивчення спеціальної літератури було узагальнено досвід наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів щодо проблем наших досліджень. На цьому етапі проведено збирання та аналіз медичної документації щодо хворих на ревматизм. Підібрано методи і розроблено програму дослідження.

На третьому етапі, грудень 2008 р - квітень 2009 р., був проведений експеримент, який полягав у розробці та апробації експериментальної програми фізичної реабілітації в осіб хворих на ревматизм а/ф зі зворотнім ревмокардитом, яка включала в себе заняття лікувальною гімнастикою, сеанси масажу та 10 сеансів ДМХ- терапії. На цьому етапі дослідження брали участь 30 осіб, які мали відносно однаковий рівень показників фізичного стану та важкість перебігу захворювання та були розподілені на експериментальну (10 осіб) і контрольну (20 осіб) групи. Експериментальне дослідження проводили одразу після надходження хворого до стаціонару та нормалізації загального стану. Взагалі отримання результатів дослідження здійснювалось на початку дослідження (2-4 день після госпіталізації) та наприкінці дослідження в стаціонарі - 12-15-й день. Хворі контрольної групи отримували тільки медикаментозне лікування.

На четвертому етапі, квітень - травень 2009 р.) на підставі отриманих результатів було здійснено обробку статистичних даних, аналіз та узагальнення отриманих даних, оформлено кваліфікаційну роботу та доклад.

Загальна клінічна характеристика хворих на ревматизм

Для вирішення поставлених задач було обстежено 30 хворих на ревматизм з переважними проявами зворотного ревмокардиту та вадами серця. Клініко-лабораторне, інструментальне та функціональне обстеження хворих проводилося на базі стаціонару кардіологічного відділення Горлівської міської лікарні № 1.

Хворі були віком від 40 до 70 років (таблиця 2.1), середній вік 50±0,6 років, серед яких були 22 (73,3%) жінок і 8 (26,7%) чоловіків. Активна фаза ревматизму була у 22 (73,3%) хворих (у 15 (50%) пацієнтів І ст. активності, у 7 (23,3%) ІІ ст. активності), неактивна фаза у 8 (26,7%) хворих.

Таблиця 2.1 Розподіл хворих на ревматизм з переважними проявами зворотного ревмокардиту та вадами серця за віком та статтю

З дослідження виключали осіб із алергією, захворюваннями печінки, легень, нирок, цукровим діабетом. Початок захворювання спостерігався у більшої частини хворих у дитячому віці (10-15 років). Серед обстежених переважали хворі (67 %) з тривалістю захворювання понад 30 років. У всіх хворих в анамнезі часті ангіни, простуди (більш ніж 3 рази на рік), значна частина з них (68 %) перенесли тонзілектомію.

Ревматизм в сполученні з іншими захворюваннями ССС (ІХС, атеросклероз, вади серця) було діагностовано у 42 % хворих до 15 років, у 25 % в періоді 15-25 років, а у 33 % хворих ревматизм був виявлений при сформованій ваді серця після 25 років, у них ревматизм мав безсимптомний латентний перебіг. Для тих хворих, що хворіли з дитинства був характерний гострий початок, гарячка, інтоксикація, артрит, ексудативний перикардит. Ці хворі отримували сезонне стаціонарне лікування з біцилін-терапією. У 25 % хворих був підгострий перебіг, який характеризувався підвищенням температури тіла, невиразною полісиндромністю, менш визначеними ексудативними явищами. Латентний перебіг у 33 % хворих проявлявся мікросимптоматикою, відсутністю клінічних проявів. Діагноз ревматизму у цих хворих був виставлений при сформованій ваді серця та розвитку серцевої недостатності.

Серед обстежених були хворі, що перенесли операції на серці. Оперативні втручання на серці включали такі: мітральна комісуротомія -- 13 %, протезування мітрального клапану -- 33%.

Обстеження хворих проводилось з використанням загально-клінічних (суб'єктивних та об'єктивних), функціональних, інструментальних та лабораторних методів. Виявлялись скарги та ознаки, характерні для ревматизму, вад серця, ІХС. Уточнювалась тривалість захворювання. Проводились фізікальні дослідження органів і систем цілісного організму з акцентом на серцево-судинну систему.

Запальний процес в організмі визначали за загально прийнятими показниками, а саме, загальний аналіз крові (вміст ШОЕ та лейкоцитів, загальний білок).

Функціональний стан серцево-судинної системи та безпосередньо стан міокарду оцінювали на підставі даних ЕКГ, ЧСС, А/Т та даних проб з дозованим фізичним навантаженням (проба з 20 присіданнями за 30 сек).

Підчас первинного обстеження у всіх хворих була відзначена фаза активності ревматичного процесу та ступінь серцевої недостатності (таблиця 2.2). Серцева недостатність І стадії була у 10 % , СН ІІ А ст. - у 77 % і СН ІІ Б ст. - у 13 % хворих. Пацієнти з СН ІІІ ст. до дослідження не залучались.

При серцевій недостатності І ст. хворі скаржились на задишку, перебої в роботі серця, підвищену втомлюваність при фізичному навантаженні, знижену працездатність. Ці симптоми виявлялись тільки при фізичному навантаженні.

При серцевій недостатності ІІ А ст. хворі скаржились на більш виражену задишку при фізичному навантаженні, біль та почуття ваги в правому підребер'ї, зниження працездатності, перебої в роботі серця, артралгії, набряки кінцівок, серцебиття, болі в ділянці серця, що помітно зменшувались після прийому нітрогліцерину.

Таблиця 2.2 Розподіл хворих за фазами активності та стадією серцевої недостатності

Для серцевої недостатності ІІ Б ст. були характерні задишка при невеликому фізичному навантаженні, серцебиття, болі в області серця, почуття ваги в правому підребер'ї, знижений діурез, кашель, кровохаркання, поганий сон. При обстеженні та вивченні клінічної симптоматики були виявлені акроціаноз та дифузний ціаноз, набряки, збільшення печінки, у деяких хворих сухі та вологі хрипи в легенях. Ці симптоми характеризували тяжкість функціональної ураження міокарда.

У хворих з неактивною фазою при динамічному клінічному та лабораторному обстеженні вдалось виявити мінімальні ознаки запалення чи порушення імунітету. В неактивній фазі ревматизму працездатність збережена, порушення гемодинаміки виявляють тільки при значному фізичному навантаженні, якщо сформована вада серця. Діагностується ревматичний міокардіосклероз. У всіх хворих неактивною фазою виявлені вади серця, в основному мітральні.

Активна фаза I ст. характеризувалась недостатньо вираженими клінічними симптомами. Практично не було ознак ексудативного компонента запалення. При II ст. активності переважала помірно виражена симптоматика кардиту в сполученні з субфебрильною температурою, нестійкими полі- артралгіями та підгострим моно- та олігоартритом.

Залежно від проведеного лікування пацієнти розділялись на 2 групи, одинакові за віком, статтю, основними клінічними, функціональними та лабораторними показниками. І група (контрольна) -- 20 хворих отримували традиційне медикаментозне лікування в умовах стаціонару: пролонговані препарати пеніцилінового ряду (ретарпен); нестероїдні протизапальні препарати -- (німесулід, моваліс); кардіопротектори (милдронат); серцеві глікозіди (дігоксін); діуретичні препарати (фуросемід, тріампур); препарати калію (аспаркам); коронаролітичні препарати (кардікс, кардікет, ізокет).

ІІ група (експериментальна) -- 10 пацієнтів -- крім вищезазначеної медикаментозної терапії займалися за розробленою нами методикою фізичної реабілітації, яка включала заняття лікувальною гімнастикою, сеанси масажу та 10 сеансів ДМХ- терапії.

Вихідні клініко-інструментальні, лабораторні та функціональні показники у досліджуваних хворих на ревматизм

До початку лікування в контрольній групі хворих були більш виражені клініко-патогенетичні ознаки захворювання в порівнянні з хворими на ревматизм експериментальної групи, які залежали від ступеня порушень клініко-інструментальних показників. У хворих на ревматизм контрольної групи взимку спостерігались більш виражені симптоми задишки при помірному фізичному навантаженні, загальна слабкість, зниження працездатності, периферичні набряки в порівнянні з хворими на ревматизм експериментальної групи. Навесні клінічний стан хворих експериментальної групи покращився більш ніж у хворих на ревматизм контрольної групи. Ці зміни були тісно пов'язані з періодами року. Навесні покращення стану хворих контрольної групи було менше виражено в порівнянні з хворими на ревматизм експериментальної групи.

Порівняльна характеристика клінічного стану хворих до лікування представлена в табл.2.3.

Таблиця 2.3 Порівняльна характеристика клінічних показників хворих на ревматизм контрольної та експериментальної груп в залежності від сезону до лікування (Х m)

Аналіз клінічних та лабораторних показників запалення в організмі свідчить про вираженість хронічного запального процесу у хворих ревматизмом обох груп (табл.2.4).

Таблиця 2.4 Лабораторні показники запалення хворих на ревматизм в групах в залежності від сезону до лікування (Х m)

Також на початку експерименту нами були проведені функціональні дослідження серцево-судинної системи в обох групах, результати якого представлені в таблиця 2.5.

Таблиця 2.5 Функціональні показники ССС хворих на ревматизм на початку дослідження (Х m)

Застосування програми фізичної реабілітації в комплексі з медикаментозною терапією хворих на ревматизм з проявами ревмокардиту

Протягом всього курсу лікування хворих на ревматизм в стаціонарі кардіологічного відділення в експериментальній групі сумісно з медикаментозним лікуванням застосовувалися:

І. ЛФК у виді ранкової гігієнічної гімнастики, лікувальна гімнастика разом з дихальними вправами;

ІІ. Лікувальний масаж; та

ІІІ. Методика ДМХ терапії на фізіотерапевтичному портативному апараті „Ромашка” .

Результати комплексної відновної терапії

Під впливом відновного лікування за різними методиками (І група -- контрольна - медикаментозна терапія, ІІ група -- експериментальна - медикаментозна терапія + методика фізичної реабілітації: ЛФК, масаж та ДМХ- терапія) спостерігались позитивні зміни в стані хворих на ревматизм експериментальної групи.

При порівняльному аналізі результатів лікування на госпітальному етапі виявлено, що скарги хворих на загальну слабкість, зниження працездатності, задишку при помірному фізичному навантаженні, болі в ділянці серця (довгі, часті), серцебиття при помірному фізичному навантаженні, кашель, акроціаноз, сухі хрипи в легенях, периферичні набряки наприкінці відновного лікування зменшились в обох групах (див мал.2.1 та 2.2). Але суттєві зміни відбулися у хворих експериментальної групи, де в порівнянні з контрольною групою, при проведенні статистичної обробки отриманих даних за Ст'юдентом, майже всі показники мали достовірну вірогідність (р<0,05), див. таблиця 2.8, та мал.2.3.

Мал.2.1. Динаміка змін клінічних показників хворих на ревматизм контрольної групи

В порівнянні з контрольною групою в експериментальній групі наприкінці дослідження зниження працездатності хворих спостерігалось на 20% нижче та складало 30%, на відміну від пацієнтів контрольної групи, де зниження працездатності спостерігалося ще у 50% хворих (таблиця 2.8).

Також суттєво зменшились болі в ділянці серця у хворих експериментальної групи - на 35% у порівнянні з контрольною групою; серцебиття при фізичному навантаженні та периферичні набряки - на 15%; задишка при помірному фізичному навантаженні, кашель, сухі хрипи в легенях та збільшення печінки - на 10%; акроціаноз -на 5% (мал.2.3).

Таблиця 2.8 Порівняльна клінічна ефективність використаних лікувальних методик

Без змін залишились показники загальної слабкості хворих, де наприкінці дослідження таких хворих спостерігалося по 30% як в контрольній так і в експериментальній групах.

Мал.2.2. Динаміка змін клінічних показників хворих на ревматизм експериментальної групи

Отже можна зробити висновки, що в групі хворих, де лікування проводилось за традиційною методикою (контрольна), зміни клінічних показників виявилися менш вираженими ніж в експериментальній групі (мал.2.3), де лікування проводилось із застосуванням розробленої нами програми фізичної реабілітації. Тобто за клінічними показниками розроблена нами методика виявилась більш ефективною, ніж традиційна.

Мал.2.3. Порівняльний аналіз результатів лікування хворих на ревматизм в групах наприкінці дослідження

При аналізі динаміки середніх величин лабораторних показників запалення відзначено у хворих експериментальної групи в умовах застосування програми фізичної реабілітації найбільш істотне зменшення процесів запалення.

Вплив лікувальних чинників на показники запалення крові подано в табл. 2.9 та на мал.2.4-2.6.

Таблиця 2.9. Динаміка лабораторних показників при різних видах лікування в групах (Х m)

Мал. 2.4. Динаміка рівню лейкоцитів до та після лікування

При порівнянні ефективності лікування за лабораторними показниками запалення в організмі виявлено більш виражені позитивні зміни в експериментальній групі. Так лейкоцити в контрольній групі наприкінці дослідження знизились на 25,9% у порівнянні з початковими даними, а в експериментальній групі на 28,9%. ШОЕ в контрольній групі знизилась на 21,5%, на відміну від експериментальної групи, де ШОЕ знизилось аж на 46,8%, та приблизилось до норми (p<0,05). Також відбулись зміни при дослідженні загального білка, в контрольній групі на 6%, в експериментальній - на 5,5%.

Мал. 2.5. Динаміка ШОЕ до та після лікування

Мал. 2.6. Динаміка рівню загального білка до та після лікування

На підставі лабораторних досліджень помітно, що в експериментальній групі найбільш виражено зменшення запалення в організмі (мал.2.4,2.5). У контрольній групі спостерігалась лише тенденція до нормалізації вище названих показників. Тобто медикаментозна терапія є менш ефективною в даної групи. В той же час при сполученні її з методами фізичної реабілітації, а саме ЛФК, масажу та ДМХ-терапії ефективність лікування зростає. Застосування фізичних факторів дозволяє зменшити медикаментозне навантаження на організм при більш вираженому лікувальному ефекті.

Результати функціональних показників

При аналізі динаміки середніх величин функціональних показників серцево-судинної системи було відзначено у хворих експериментальної групи значне покращення отриманих показників у порівнянні з контрольною групою (таблиця 2.10).

Таблиця 2.10 Функціональні показники ССС хворих на ревматизм до та після лікування (Х m)

Аналізуючи отримані результати необхідно зазначити позитивний характер змін ЧСС і АТ у обстежених хворих (мал.2.7 - 2.9).

Мал.2.7. Динаміка ЧСС до та після лікування в групах

Порівнюючи показники ЧСС в групах, ми виявили, що у хворих експериментальної групи у більшості хворих пульс нормалізувався та в середньому становив 73,21,14 уд/хв. у порівнянні з початковими даними - 78,31,65 уд/хв, що при статистичній обробці даних виявилося статистично вірогідним (p<0,05).

В контрольній групі позитивної динаміки не спостерігалося. Навіть відбувалось незначне погіршення ЧСС, від 80,31,73 уд/хв. до 81,31,11 уд/хв.

При аналізі даних артеріального тиску хворих в групах при статистичному аналізі достовірних розбіжностей не було виявлено, хоча і спостерігалась тенденція до зниження, крім показника систоли в експериментальній групі, де на початку дослідження А/Т був на рівні 123,751,45 мм.рт.ст., а наприкінці - 116,61,2 мм.рт.ст.(p<0,05), (мал.2.8, 2.9).

Мал.2.8. Динаміка систолічного тиску до та після лікування в групах

Мал.2.9. Динаміка діастолічного тиску до та після лікування в групах

При проведенні нагрузочної проби з 20 присіданнями за 30 сек, для оцінки фізичної працездатності та ступені відновлення міокарду наприкінці дослідження були отримані наступні дані. В експериментальній групі фізична працездатність хворих достовірно покращилась (р0,05), про що свідчить зниження індексу Руф'є з 8,10,61 до позначки 6,20,72 (це верхня межа «хорошої» працездатності), на відміну від контрольної групи, де значення індексу Руф'є погіршились як з вихідними даними, так із даними експериментальної групи (мал.2.10).

Мал.2.10. Динаміка показників проби з дозованим навантаженням до та після лікування в групах.

Отримані показники при проведенні проби з дозованими навантаженням ще раз підкреслюють позитивний вплив розробленої методики фізичної реабілітації для хворих на ревматизм, що виражається в більш швидкому відновленні хворих після навантаження та кращій роботі міокарда.

Таким чином, результати комплексного дослідження в контрольній та експериментальній групах, де застосовувалась розроблена нами методика фізичної реабілітації, свідчать про позитивні зміни після запровадження їх у хворих на ревматизм. Поліпшення виразилось в покращенні клінічних та функціональних показників в зв'язку з чим розроблені нами методи лікування із застосуванням ЛФК, масажу та ДМХ-терапії можуть бути рекомендовані для застосування у практичному лікуванні хворих на ревматизм зі зворотним ревмокардитом. Використання комплексних фармако-фізичних засобів, як ми бачимо, є найефективнішими, вони швидше та надійніше вгамовують запалення та нормалізують функціональний стан серцево-судинної системи.

Безпосередні результати, які відповідали стандартам результативності та дорівнювали гарним результатам при застосуванні фізичної реабілітації -- швидкість одержання результату 12,0% для 1-5 днів терапії, 68,0 % для 6-10 днів терапії, 20,0 % для 10-16 днів терапії; при медикаментозному лікуванні - 1-5 днів без покращення, 6-10 днів 26,0 %, 10-16днів -- 16,0 %.

Мал. 22. Безпосередні та віддалені результати при медикоментазному лікування

Мал. 2.11.Безпосередні результати в експериментальній групі при застосуванні фізичної реабілітації разом з медикаментозною терапією

ВИСНОВКИ

Виходячи з аналізу літературних джерел та результатів власних досліджень, можна сказати, що засоби та методи фізичної реабілітації є необхідним засобом відновного лікування хворих на ревматизм. Спільно з медикаментозним лікуванням за допомогою методів фізичної реабілітації досягаються ті завдання, які були поставлені на початку комплексної терапії.

Спираючись на отримані результати власних досліджень можна зробити наступні висновки:

1. Виходячи з аналізу літературних джерел щодо лікування ревматичних хворих треба відзначити, що з метою зменшення медикаментозного навантаження, підвищення ефективності лікування в комплексну терапію включають засоби та методи фізичної реабілітації. В сучасному лікуванні хворих на ревматизм все більшу перевагу відіграють методи фізичної реабілітації, що мають поліетіологічну дію на організм, щадний, адгезивний характер без негативного впливу на печінку, нирки, життєво важливі органи.

2. Розроблена нами програма фізичної реабілітації, в яку входили заняття ЛФК, сеанси масажу та ДМХ- терапія, позитивно вплинула на ревматичних хворих. Поліпшення виразились в покращенні клінічних та функціональних показників в зв'язку з чим розроблені нами методи лікування можуть бути рекомендовані для застосування у практичному лікуванні хворих на ревматизм зі зворотним ревмокардитом.

3. Під впливом відновного лікування за пропонованою нами методикою спостерігались позитивні зміни в стані хворих на ревматизм, особливо в експериментальній групі.

4. При досліджені клінічних показників виявилось, що лейкоцити в контрольній групі наприкінці дослідження знизились на 25,9% у порівнянні з початковими даними, а в експериментальній групі на 28,9%. ШОЕ в контрольній групі знизилась на 21,5%, на відміну від експериментальної групи, де ШОЕ знизилось аж на 46,8%, та приблизилось до норми (p<0,05). Також відбулись зміни при дослідженні загального білка, в контрольній групі на 6%, в експериментальній - на 5,5%.

5. При дослідженні функціональних показників ССС у хворих експериментальної групи ЧСС нормалізувалась та в середньому становила 73,21,14 уд/хв. у порівнянні з початковими даними - 78,31,65 уд/хв, що при статистичній обробці даних виявилося статистично вірогідним (p<0,05).

6. При проведенні проби Руф'є було виявлено достовірне покращення фізичної працездатності в експериментальній групі хворих (р0,05), про що свідчило зниження індексу Руф'є з 8,10,61 до позначки 6,20,72 та виражалось в більш швидкому відновленні хворих після навантаження та кращій роботі міокарду.

7. Внаслідок комплексного лікування з використанням розробленої методики фізичної реабілітації спостерігалась не тільки стабілізація перебігу основного захворювання (ревматизму) але й зменшення проявів супутніх захворювань за даними клінічних показників (знизились скарги на задишку, перебої в роботі серця, артралгії, набряки кінцівок, втомлюваність при фізичному навантаженні).