Стан медичного обслуговування на Україні
Історична довідка щодо діючої системи медичного обслуговування в Україні, її придбання та недоліки. Показники забезпеченості населення лікувальними закладами і медичним персоналом. Пріоритетні напрямки подальшого вдосконалення надання медичної допомоги.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.12.2009 |
| Размер файла | 31,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4
ЗМІСТ
- 1. Історична довідка щодо системи медичного обслуговування в Україні
- 2. Придбання та недоліки діючої системи медичного обслуговування в Україні
- 2.1 Придбання діючої системи медичного обслуговування в Україні
- 2.2 Недоліки діючої системи медичного обслуговування в Україні
- 3. Моє відношення до діючої системи медичного обслуговування в Україні
- Список літератури
1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЩОДО СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ
Питання, що порушувались у запитах та зверненнях депутатів до МОЗ України протягом 1998-2002 pp.
|
Питання, що найчастіше порушувалися у зверненнях народних депутатів України |
Кількість звернень |
|||||
|
1998р. |
1999р. |
2000 р. |
2001 р. |
2002 р. |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Надання медичної допомоги:дорослим |
320 (24,9%) |
500 (24,2%) |
498 (28%) |
669 (28%) |
618 (38%) |
|
|
дітям |
122 (9,5%) |
279 (1 3,5%) |
170 (9,6%) |
225 (9%) |
168 (10%) |
|
|
Забезпечення ліками |
73 (5,6%) |
205 (9,9%) |
131 (7,4%) |
122 (5%) |
109 (7%) |
|
|
Медичні кадри |
38 (3%) |
72 (3,5%) |
85 (4%) |
114 (5%) |
47 (3%) |
|
|
Заробітна плата медпрацівників |
23 (1,7%) |
28 (1,3%) |
23 (1,4%) |
29(1%) |
14(1%) |
|
|
Забезпечення обладнанням, санітарним транспортом |
123 (9,6%) |
124 (5,9) |
92 (5,2%) |
168 (7%) |
124(8%) |
|
|
Нецільове використання коштів, зловживання службовим становищем |
10 (0,7%) |
19 (0,9%) |
10 (0,6%) |
17 (1%) |
12 (1%) |
|
|
Освіта |
117 (9,1%) |
297 (14,4%) |
189 (10,6%) |
175 (7%) |
89 (5%) |
|
|
Проблеми аварії на ЧАЕС |
42 (3,2%) |
22 (1,1%) |
11 (0,6%) |
48 (2%) |
24 (1%) |
|
|
Санепідблагополуччя |
51 (4%) |
43 (2,1%) |
32 (1,8%) |
60 (3%) |
47 (3%) |
|
|
Наука, науково-дослідні установи |
6 (0,4%) |
4 (0,2%) |
- |
5 (0%) |
4 (0%) |
|
|
Санаторно-курортні заклади |
42 (3,2%) |
43 (2,1%) |
28 (1,6%) |
57 (2%) |
43 (3%) |
|
|
Реорганізація закладів охорони здоров'я |
19(1,4%) |
54 (2.6%) |
52 (2,9%) |
69 (3%) |
17(1%) |
|
|
Медико-соціальна експертиза |
81 (6,3%) |
109 (5,3%) |
81 (4,6%) |
158 (7%) |
75 (5%) |
|
|
Будівництва, ремонту |
20 (1 ,5%) |
37 (1 ,8%) |
36 (2%) |
54 (2%) |
27 (2%) |
|
|
Економічні |
132 (10,3%) |
105 (5,1%) |
107 (6%) |
208 (9%) |
125 (8%) |
|
|
Інші |
72 (5,6%) |
126 (6,1%) |
230 (12,9%) |
206 (9%) |
80 (5%) |
|
|
Всього |
1281 |
2067 |
1775 (100%) |
2384 (100%) |
1623 (100%) |
2. ПРИДБАННЯ ТА НЕДОЛІКИ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Придбання діючої системи медичного обслуговування в Україні
Сьогодні в Україні існує 28,4 тис. закладів та установ державної, комунальної та приватної форм власності, серед яких 3,2 тис. лікарень, 7,4 тис. амбулаторно-поліклінічних закладів, 555 санаторіїв, 855 закладів державної санітарно-епідеміологічної служби та майже 200 вищих медичних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти та науково-дослідних установ.
У галузі охорони здоров'я працює близько 1,3 млн. осіб, у тому числі 222,3 тис. лікарів та 530,5 тис. молодших спеціалістів з медичною освітою.
Укомплектованість посад лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою відповідно становить 82,7 і 99,4%.
Показник забезпеченості населення лікарями дорівнює 40,5, молодшими спеціалістами з медичною освітою - 97,2, лікарями, які займаються медичною практикою, відповідає середньоєвропейському рівню - 26,5 (на 10 тис. населення).
Щороку вищу освіту здобувають близько 9 тис. лікарів та провізорів і 21 тис. молодших спеціалістів; підвищують кваліфікацію - відповідно близько 40 тис. та 65 тис. медичних працівників.
Розроблено наближені до вимог Європейського Союзу стандарти вищої медичної освіти. Створено ступеневу систему підготовки медиків. За останні два роки розпочато підготовку фахівців за шістьма новими спеціальностями (медична психологія, клінічна фармація, стандартизація якості тощо). Для уніфікованого контролю рівня кваліфікації фахівців запроваджено державні ліцензійні іспити з незалежною від вузу оцінкою їх знань та вмінь.
Постійна напружена робота в напрямку покращання надання медичної допомоги населенню дає можливість забезпечити доступність кваліфікованої медичної допомоги. Вживаються заходи щодо її впорядкування та раціонального використання.
Амбулаторно-поліклінічну допомогу надають понад 2,5 тис. амбулаторно-поліклінічних закладів у складі лікарень та більше ніж 3 тис. самостійних поліклінік і амбулаторій, майже 450 диспансерів, 150 лікарських здоровпунктів, 300 стоматологічних поліклінік, близько 16 тис. фельдшерсько-акушерських пунктів.
Планова потужність амбулаторно-поліклінічних закладів становить понад 875 тис. відвідувань за зміну. Кількість відвідувань на рік досягла майже 500 млн., що становить 10,1 на одного жителя України (у 1999 р. - 9,7) і постійно зростає. Щороку обслуговується понад 13 млн. викликів швидкої медичної допомоги.
Кількість денних стаціонарів за останні три роки збільшилася з 2,8 тис. до 3,6 тис.; кількість місць у них - з 36 тис. до 47 тис. За 2001 р. у денних стаціонарах проліковано 1,5 млн. хворих (на 40% більше, ніж у 1999 р.), у стаціонарах вдома -майже 1,4 млн. (на 34% більше, ніж у 1999 p.).
Швидкими темпами впроваджується сімейна медицина в систему охорони здоров'я. Кількість сімейних лікарів порівняно з 1999 р. збільшилась у 4,5 раза, що дає змогу зробити медичну допомогу більш доступною для населення України.
Стаціонарну медичну допомогу надають 3,2 тис. лікарняних закладів загальною потужністю 466 тис. ліжок. Рівень госпіталізації становить 19,7 на 100 жителів.
На підставі всебічного аналізу кількості, профілю наявних ліжок та рівня госпіталізації проведено оптимізацію ліжкового фонду, що дало змогу наблизити показник забезпеченості ліжками до середньоєвропейського (85,9 на 10 тис. населення) і одночасно інтенсифікувати його роботу: поліпшити показники зайнятості ліжка (у 1996 р. - 302 дні, у 2001 р. - 330 днів) та середнього перебування хворого на ліжку (у 1996 р. - 16,8 дня, у 2001 - 14,6 дня). Щороку проходить стаціонарне лікування близько 9,5 млн., оперативне лікування - 2,4 млн. хворих.
Сьогодні пріоритетним в Україні є надання медичної допомоги дітям. З цією метою створена і функціонує широка мережа лікувально-профілактичних закладів: 27 обласних та 115 міських (у тому числі 11 спеціалізованих) лікарень, Українська дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит", 43 поліклініки, 3,3 тис. медичних закладів, що мають дитячі відділення або кабінети. Функціонують 47 будинків дитини.
Ліжковий фонд перевищує 58 тис. ліжок. За останні три роки збільшено питому вагу спеціалізованих ліжок до 40%. Забезпеченість ліжками становить 69,4 на 1000 дитячого населення. Збережено доступність стаціонарної допомоги дітям; рівень госпіталізації залишається стабільним (19,5 на 100 дітей).
У педіатричній службі працює понад 29 тис. лікарів-педіатрів, з них понад 8,5 тис. - у первинній ланці. Забезпеченість лікарями-педіатрами становить 1,9, а лікарями усіх педіатричних спеціальностей - майже 3,5 на 1000 дитячого населення, що посилює профілактичний напрям медичної допомоги дітям.
За останні роки створено широку мережу неонатальних центрів та центрів реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи.
У цілому по Україні і в кожній області функціонує налагоджена система закладів акушерсько-гінекологічного профілю. Акушерсько-гінекологічна допомога надається у 91 пологовому будинку та 622 акушерсько-гінекологічних відділеннях лікарень загальною потужністю 47 тис. ліжок. Поліпшено умови перебування в пологових будинках породіль та новонароджених. Функціонують 460 жіночих консультацій, понад 1,3 тис. акушерсько-гінекологічних кабінетів, близько 90 медико-генетичних центрів та кабінетів. Створено службу планування сім'ї, яка представлена майже 600 центрами та кабінетами, що дало змогу за останні 2 роки зменшити кількість абортів на 16% (порівняно з 1990 р. - утричі).
Суттєвий акцент зроблено на заходи щодо зниження показника материнської смертності (у 1996 р. - 34,3, у 2001 - 24,1 на 100 тис. народжених живими) і рівень смертності немовлят (у 1995 р. цей показник був найвищим за останні 10 років і становив 14,7, у 2001 р. - 11,3 на 1 тис. народжених живими).
Майже 50% населення України становлять жителі сільської місцевості. Забезпечення цієї категорії населення потребує значних матеріальних та інтелектуальних витрат. Медична допомога сільському населенню надається у 25 обласних, 486 центральних районних, 127 районних, 889 дільничних лікарнях, майже 2,6 тис. сільських лікарських амбулаторіях, близько 16 тис. фельдшерсько-акушерських пунктах, а також в обласних, міських та відомчих спеціалізованих лікуВально-профілактичних закладах.
У діяльність санітарно-епідеміологічної служби впроваджено контроль небезпечних для здоров'я факторів у продукції, що вживається населенням, реалізуються положення Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці га виробничого середовища (2001-2005 pp.) та Національного плану дій з гігієни довкілля (2000-2005 pp.), підготовлена програма профілактики йодозалежних захворювань, розробляються програма боротьби з тютюнопалінням та концепція державної політики харчування населення України.
Санітарно-епідеміологічна служба включає 855 санітарно-епідеміологічних станцій різного рівня (обласні, міські, районні, транспортні, інших відомств), в яких працює близько 55 тис. осіб, з них майже 11,5 тис. лікарі.
Розширено перелік інфекційних захворювань, проти яких проводяться обов'язкові профілактичні щеплення, з 6 до 9, а рівень охоплення щепленнями дітей в усіх регіонах України доведено до 90-95%, що відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Розгорнуто мережу центрів і закладів на випадок виникнення вогнищ особливо-небезпечних інфекцій, у тому числі внаслідок біотероризму і хімічної загрози.
Формування здорового способу життя покладено на 73 центри здоров'я, більш як 100 кабінетів санітарної освіти та 580 відділень профілактики. Реалізується міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації".
Щороку гігієнічною підготовкою охоплюється близько 5 млн. осіб з числа декретованих груп населення, факультативними формами - майже 6,5 млн. осіб у тому числі 365 тис. вагітних, 366 тис. породіль). Проблемам здорового способу життя присвячується 17 тис. телепередач, 90 тис. радіопередач, 36 тис. публікацій, видається 1,5 тис. найменувань санітарно-освітньої літератури накладом 1,8 млн. примірників. Упроваджуються міжнародні проекти щодо зміцнення здоров'я, проводяться рекомендовані ВООЗ Дні здоров'я.
Пріоритетними напрямками подальшого вдосконалення надання медичної допомоги в Україні сьогодні є:
* переорієнтація на первинну медико-санітарну допомогу з розвитком денних стаціонарів і стаціонарів удома, інституту сімейного лікаря;
* збереження рівномірного за питомою вагою покриття закладами охорони здоров'я державного простору, особливо на селі;
* удосконалення спеціалізованої медичної допомоги;
* перетворення частини медичних закладів на соціальні;
* розширення соціальної бази медичних закладів шляхом залучення на партнерських засадах об'єднань громадян;
* фінансування не мережі лікарняних закладів, а обсягів медичної допомоги, що надається цими закладами.
Що стосується недержавного сектора надання медичної допомоги населенню України, то він сьогодні:
* розглядається як основа охорони здоров'я цивілізованого суспільства і набуває розвитку;
* позитивно оцінюється більшістю населення і регіональними органами управління охороною здоров'я;
* визначає найвищі стандарти медичної допомоги завдяки механізмам конкурентної ринкової економіки;
* розвантажує державні видатки на охорону здоров'я.
2.2 Недоліки діючої системи медичного обслуговування в Україні
В квітні 2002р. прооперували з приводу апендициту молоду дівчину. На шостий день після операції, виписавшись з лікарні, вона прийшла до дільничного хірурга за лікарняним. Той вирішив на власний розсуд зняти їй шви. Дівчина відмовилась, мотивувавши тим, що це зроблять в лікарні, що дуже розсердило хірурга. «Тоді підеш по всіх лікарях, починаючи з гінеколога...».
Цілком зрозуміло, що на шостий день після операції візит до такого лікаря був явно небажаний.
Але куди піти такому хворому? До головного лікаря поскаржитись. Не потрапиш на прийом. А частіше всього, зарозумілі секретарки відповідають, що «найголовніший завжди зайнятий». Правда, останній зачасту не підозрює про те, як ним маніпулюють. Або навіть і не хоче знати. Сьогодні є багатьох таких головних лікарів, до яких додзвонитися неможливо навіть журналістам, не кажучи вже про рядового хворого. Відповідь секретарок одна і та сама: на нараді або ж зайнятий...
Як розцінювати цю ситуацію кожному з нас? І як боротися з такою байдужістю? І на ці питання були відповіді на засіданнях антикорупційного форуму. На останньому круглому стопі, який проходив у стінах Спілки журналістів України, йшлося про «Практичні кроки з реформування системи охорони здоров'я як інструмент мінімізації корупції в медицині». Головна мета засідання -- акумуляція креативних думок знаних фахівців щодо рішучих реформаторських заходів для виведення медицини із стану стагнації. Ці думки лягли а основу майбутньої програми першочергових кроків з реального реформування галузі, яке здійснюватиме Міністерство охорони здоров'я, Верховна Рада України та інші державні органи за допомогою Громадської наглядової ради з реформування медицини.
3. МОЄ ВІДНОШЕННЯ ДО ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ
Хоча в Україні за останні роки і з'явилось багато придбань в діючій системі медичного обслуговування, але є ще і багато недоліків, над якими треба працювати і які треба вирішувати.
Щодо мене, то мені не подобається діюча система медичного обслуговування в нашій країні.
По-перше, лікування, останнім часом стало платним і тому недоступним для багатьох, а особливо для пенсіонерів, мало забезпечених людей, та інших верств населення, які не мають достатніх коштів для того, щоб заплатити за лікування.
По-друге, лікування вже не таке ефективне, як було раніше.
Наприклад, ще в 90-х роках можна було зробити операцію на серці безкоштовно, а зараз страшно навіть уявити скільки вона коштує.
По-третє, з'явилось багато некваліфікованих лікарів, які ставлять неправильний діагноз і в результаті своєї помилки приписують ліки, які будуть не лікувати людей, а знищувати їх.
По-четверте, зараз щоб дізнатися, чому у людини виникає якийсь біль, їй треба зробити відповідні аналізи, які теж не безкоштовні.
Отже, можна зробити такий висновок, що хворіти - це дороге задоволення, яке доступне лише тим у кого є гроші. А краще всього стежити за своїм здоров'ям і не хворіти.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров'я // Відом. Верховної Ради України. - 2002. - № 52.
2. Україна. Людський розвиток. 1998: Звіт // ПРООН. - К., 1998.
3. Інформація Кабінету Міністрів України про стан фінансування системи охорони здоров'я України № 20-3792/4 від 4 листоп. 2000 р. - К., 2000.
4. Концепція реформування системи охорони здоров'я України. - К., 1996.
5. Чи існує корупція у медицині? // Здоров'я. - 2003. - 13 травня.
6. Охорона здоров'я - справа державна // Здоров'я. - 2002. - 10 січня.
Подобные документы
Закон України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування населення". Організація надання медичної допомоги. Принципи організації надання медичної допомоги. Заклади охорони здоров'я. Організація медичного обслуговування населення.
реферат [17,0 K], добавлен 08.02.2007Міська поліклініка як спеціалізований лікувально-профілактичний заклад. Служби сімейних лікарів та медичних сестер, надання пацієнту медичної допомоги на вторинному і третинному рівнях. Суть Концепції розвитку охорони здоров’я населення України.
контрольная работа [27,4 K], добавлен 23.11.2009Визначення оптимальних заходів з перинатальної профілактики ВІЛ на основі порівняння ефективності різних схем, впровадженої в родопомічних закладах та центрах по боротьбі та профілактиці СНІДу в умовах діючої в Україні системи надання допомоги вагітним.
реферат [30,3 K], добавлен 04.01.2011Гломерулонефрит, як одне з найпоширеніших захворювань нирок. Покращення якості надання допомоги військовослужбовцям, хворим на ГН, на основі удосконалених і адаптованих до умов існуючої системи медичного забезпечення стандартів діагностики та лікування.
автореферат [152,4 K], добавлен 19.03.2009Форми розвитку лікарського забезпечення населення в світі та в Україні. Фармакоекономічні принципи організації медичної та фармацевтичної допомоги за умов сімейної медицини. Проблеми рецептурного відпуску ЛЗ та обігу наркотичних лікарських засобів.
автореферат [90,6 K], добавлен 24.03.2009Наркотична залежність, надання першої медичної допомоги, способи лікування. Метод доктора Назаралієва, атропіношокова терапія. Замісна терапія. "Чищення крові". Загрозливі стани й невідкладна допомога. Передозування наркотиків - загроза життю наркомана.
реферат [32,1 K], добавлен 20.02.2010Показники життєдіяльності організму та ознаки смерті. Схема надання першої медичної допомоги при кровотечах, травмах, ураженні електричним струмом, тривалому здавлюванні, шоку, опіках, переохолодженні, тепловому ударі, отруєнні, укусах звірів, утопленні.
методичка [1,0 M], добавлен 16.01.2011Сутність і характерні ознаки пухлин, їх види (доброякісні, злоякісні). Історія вивчення пухлинних захворювань, сучасні пошуки шляхів боротьби з ними. Основні методи лікування онкологічних хворих. Етика розподілу ресурсів і якість медичного обслуговування.
презентация [215,7 K], добавлен 22.12.2013Здатність окремих органів тіла відновлюватися при різних травмах, пораненнях. Полімери медичного призначення. Класифікація і вимоги до медичних полімерів та сфери їх використання. Механізми використання медичних матеріалів в біологічних системах.
курсовая работа [79,2 K], добавлен 24.06.2008Розгляд міжнародного досвіду в питаннях регулювання легального обігу наркотиків. Основні законодавчі та нормативні документи, що регулюють обіг наркотичних речовин і прекурсорів в Україні. Сучасні проблеми медичного використання психотропних речовин.
курсовая работа [46,7 K], добавлен 28.03.2016
