Причини та наслідки захворювань підшлункової залози. Хронічний та гострий панкреатит

Тонкоголкові пункції під УЗ-контролем проведено у 14 хворих. Лапароскопічне дренування сальникової сумки і черевної порожнини при ферментативному перитоніті - у 25 хворих, з них у 19 лікування було доповнене інтермітуючим перитонеальним діалізом. Одночасна лапароскопічна холецистектомія проведена у 13 хворих. Відкриті втручання мали місце у 44 хворих. Основний зміст операцій полягав у максимально повному видаленні некротизованих тканин шляхом дігітоклазії, широкому дренуванні абсцесів, заочеревинної флегмони з формуванням закритої сальникової сумки і тривалим її промиванням в післяоперційному періоді антисептичними розчинами. Повторні лапаротомії мали місце у 5 хворих (арозивна профузна кровотеча - 1 хв, розвиток множинних абсцесів підшлункової залози - 1 хв, неповна евентерація - 1 хв, заочеревинна флегмона - 1 хв, секвестрація підшлункової залози - 1 хв. Із загальної кількості хворих на ГНП (89) померло 8 чоловік.

За останні роки досягнуто значних успіхів у лікуванні ГНП. Можливості сучасної інтенсивної терапії та малоінвазивних технологій дозволяють у більшості хворих подолати симптоми системно-токсичного розвитку захворювання, сприяють абортивному перебігу захворювання і створюють кращі умови для проведення оперативних втручань при розвитку гнійно-септичних ускладнень. Своє місце в лікуванні ГНП знайшли і черезшкірні пункції під УЗ-контролем. При розвитку гнійно-септичних ускладнень альтернативи відкритому хірургічному втручанню на сьогоднішній день немає. Проблемою лікування залишається створення оптимальних умов для збереження асептичного характеру панкреонекрозу. Суттєву роль в цьому відіграє застосування новітніх антибактеріальних середників. Перспективним є застосування синтетичних нейропептидів, як для профілактики ГП та панкреонекрозу так і для лікування різних форм захворювання.

3.4 Хвороба цивілізації лікується народними методами

Панкреатит недаремно називають хворобою нашого неспокійного часу. Від цілителів минулих століть нам залишилося не так вже й багато рецептів її лікування. Не було хвороби - не було потреби її лікувати. Однак деякі рецепти все ж збереглися. Їх записала і доповнила відомий лікар-дієтолог Світлана Ільїна.

Листя і квітки чорниць, висушені в тіні, стручки квасолі, листя і квіти суниць лісових, квіти лопуха, квіти волошки синьої (все в рівних пропорціях). Одну столову ложку сировини залити одною склянкою окропу, настояти протягом ночі, пити по 1/3 склянки до їди. На час лікування вилучити з раціону сире молоко, замість цукру використовувати мед. Пити настій щонайменше 40 днів.

Впродовж 20 днів щодня вечеряти о 17-18 та о 19-20 годині гарбузовою кашею,яку готують так: ? склянки пшоняної крупи варити в одному літрі води доки вона остаточно розвариться. Додати 200 гр сирого гарбуза і ще варити протягом 20хв. Трохи підсолити, додати 1 чайну ложку олії.

Сухі стручки квасолі потовкти. 3-4 столові ложки настояти у 500 мл окропу (в термосі протягом 5 годин). Пити тричі на добу за 30 хв до їди по ? склянки впродовж 27 днів.

Росіл квашеної капусти пити теплим по 1/3 склянки 2-3 рази на день. Курс лікування - 7 днів, тиждень перерви, повторити ще 2-3 курси залежно від того, як себе людина почуває.

Взимку і навесні у страви із червонного тертого сирого або вареного буряка додати розмочені в гарячій воді курагу і урюк (2-4 штучки),вживати страву 3-4 рази на тиждень.

Висновки

Підшлункова залоза належить до основних травних залоз нашого організму. Адже вона виділяє всі без вийнятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє 800 мл соку. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). «Характер» у цього органа панський. Не любить, коли її навантажують зайвою роботою(тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби).

Коли їй зле - ліпше залишати пані у спокої, інакше гнів її буде нещадним. Тому у разі загострення панкреатиту слід відмовитись від їжі, що спричиняє додаткове подразнення залози і стимулює вироблення панкреатичних ферментів, котрі «переварюватимуть» хвору залозу. Примхливій пані не до вподоби теплові, фізіотерапевтичні процедури та інші маніпуляції - тому не можна використовувати їй теплу грілку - це вкрай небезпечно. Навпаки, у разі загострення панкреатиту рекомендують прикласти до хворого місця грілку з холодною водою або навіть з льодом. Та надміру холодні страви не завжди на користь підшлунковій залозі - це може спричинити спазми органа та проток, через які виділяється панкреатичний сік.

До речі, панкреатичний сік - універсальний розчинник. Він містить набір таких хімічно активних ферментів, які здатні розчинити практично будь-які харчові інгредієнти. До його складу входить ліпаза (розчиняє жири), трипсин (білки) і амілаза (розчиняє вуглеводи). Якщо все відбувається згідно з планами природи, підшлункова залоза виробляє спеціальні речовини (антиферменти), які пригнічують активність ліпази, трипсину, амілази. До того ж останні, коли ще містяться у залозі, не такі активні, як тоді, коли змішуються з їжою і потрапляють у кишечник. Однак у разі захворювання залози ці ферменти активізуються у тканині самої залози, тоді й спрацьовує механізм її самоперетравлення . Клітини органа при цьому безповоротно гинуть і його функціональна спроможність значно знижується. Що більше загострень панкреатиту, то меншою стає працездатна частина залози. Аж до того стану, що шлунок хворого не зможе перетравлювати навіть дієтичну їжу без постійного вживання ферментативних препаратів.

Отож, підшлункова залоза ще й владна пані. Вона примушує нас (хочемо того чи не хочемо, подобається нам те чи ні) дотримуватись чітких правил у підборі раціону і режиму харчування.

Література

1. «Острый панкреатит» Международный медицинский журнал. - Т.5. - № 2.- 1999. - С. 87-91.

2. «Иннервация поджелудочной железы» Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - Т.6. - № 1. -1996. - С. 35-39.

3. Коротько Г.Ф. «Регуляция секреции поджелудочной железы» Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - Т.9. - № 4. - 1996. - С. 6-9.

4. Буеверов А.О. «Медиаторы воспаления и поражение поджелудочной железы» Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - Т.9. - № 4. - 1996. - С. 15-18.

5. Охлобыстин А.В. «Новые данные о патогенезе наследственного панкреатита» Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - Т.9. - № 4. - 1996. - С. 18-23.

6. Учебно-методическая разработка для студентов VI курса по теме: «Острый панкреатит» / Сост. Почечуев Е.А. и др. - М.: Изд-во МГМУ, 1995.

7. Розин Д.Г. «Ферментовыделительная деятельность поджелудочной железы.» - Ташкент: Медицина, 1981. - С. 164.

5. Савельев В.С., Буянов В.М., Огнев Ю.В. «Острый панкреатит.» - М.: Медицина. - 1983. - 240 с.

6. Бойко Ю.Г. «Актуальные аспекты острого деструктивного панкреатита» Архив патологии. - 1998. - Т.60, № 1. - С 64-66.

8. Молитвославов А.Б. «Хирургия поджелудочной железы: острый панкреатит, травма поджелудочной железы. Трансплантация поджелудочной железы» Русский медицинский журнал. - 1996. - Т. IV, № 3. - с. 1-7.

9. Шор Н.А., Левина В.П. «Гнойный панкреатит. Клиническая хирургия.» - 1999. - № 4. - С.7-9.

9. Поленський І.Ю. «Механізми виникнення та проблеми лікування сепсису при перитоніті.» II-й конгрес хірургів України: Збірник наукових робіт. - Київ - Донецьк: Клінічна хірургія. - 1998. - 608 с. - С.164-166.

10. Бідюк Д.М. «Морфологічні та топографічні особливості ураження заочеревинного простору при деструктивному панкреатиті» Шпитальна хірургія. - 2000. -- №3. - С. 22 - 24.

11.«Деструктивный панкреатит и пара панкреатит» Толстой А.Д., Сопия Р.А., Краснорогов В.Б. и др. - СПб., 1999. - 128 с.

12.Филин В.И., Костюченко А.Л. Неотложная панкреатология. - СПб.: Деан, 2000. -- 480 с.

13. Бойко В.В., Криворучко И.А., Шевченко Р.С. и др. «Острый панкреатит. Патофизиология и лечение.» - Х.: Торнадо, 2002. - 288 c.

14. Криворучко І.А. «Поліорганна недостатність при гострому панкреатиті та її роль у виборі лікувальної і хірургічної тактики (експериментально-клінічне дослідження)» Дис. … д. м. н. - Харків, 1996. - 375 с.