Вигодовування грудної дитини, харчування дітей старшого віку

Зміст

Вступ

1. Природне годування

2. Правила грудного вигодовування

3. Протипоказання і утруднення при грудному вигодовуванні

4. Гіпогалактія

5. Штучне та змішане вигодовування

6. Харчування дітей старше 1-го року

Висновки

Використана література

Вступ

Педіатрія -- це вчення про дитячі хвороби. Слово «педіатрія» походить від поєднання двох грецьких слів: pais -- дитина та jatreia -- лікувати. Однак у наш час це поняття значно розширилося, воно охоплює не лише вчення про хвору, але й про здорову дитину. Іншими словами, це анатомія, фізіологія, гігієна та патологія дитячого віку.; Дуже влучним у цьому плані є вислів Г.Н. Сперанського, який сказав, що «педіатрія -- це вся медицина, зміщена на дитячий вік».

Перша наукова педіатрична школа була створена в Англії, і саме англійського лікаря Sydenhama вважають на Заході основоположником педіатрії. Він описав класичну картину рахіту, кору, скарлатини, пневмонії.

Виділенню педіатрії у самостійну науку сприяло відкриття у 1769 р, в Лондоні, а у 1802 р. в Парижі перших лікареві для дітей. Паризька дитяча лікарня набула особливо широкої популярності і скоро стала центром підготовки спеціалістів у галузі дитячих хвороб. Саме відкриття цієї лікарні сприяло тому, що Франція стала провідною країною в розвитку педіатрії, а паризька педіатрична школа -- найавторитетнішою.

Однак на більшості території України догляд та медична допомога хворим дітям надавалися народними цілителями: знахарками-акушерками, знахарками-повивальницями, знахарками-лікарками. Набутий ними досвід передавався з покоління в покоління. Вважалося, що дитячі хвороби -- це сфера діяльності не стільки лікаря, скільки знахарки.

Педіатрія як наука виникла в Україні на рубежі XVIII-- XIX ст. Через історичні обставини талановиті лікарі, які народилися в Україні, навчалися і ставали видатними вченими в Росії. Першим українцем за походженням, якому належить видатна роль в розвитку педіатрії, був Н.М. Максимович-Амбодик (1744--1812). У своїх працях він надавав важливого значення гігієні дітей, описав клініку та класифікацію дитячих захворювань, що розвиваються внаслідок неадекватного харчування. Вчений відстоював ідею важливості профілактики хвороб, яку вважав основою медицини. С.Х. Хотовицький написав ґрунтуючись на надзвичайно глибокому на той час знанні і розумінні особливостей анатомії і фізіології дитини, реакцій дитячого організму.

С.Х. Хотовицький підкреслював, що дитина -- це не доросла людина в мініатюрі, що їй властиві свої особливості розвитку органів і систем, їх функціонального стану. У процесі розвитку відбуваються не лише кількісні, але й якісні зміни. Особливості дитячого організму обумовлюють своєрідність перебігу патологічного процесу у дітей.

Перша дитяча лікарня була відкрита в Україні у 1887 р. у Києві: Однак лише з часу відкриття кафедри дитячих хвороб можна говорити про початок розвитку наукової педіатрії.

Першу в Україні кафедру дитячих хвороб було організовано в 1889 р. при Київському університеті святого Володимира, яку очолив професор В.Є. Чернов (1852--1915). Відсутність дитячої клініки залишалася основною перешкодою в організації викладання педіатрії. О.М. Хохол є автором понад 80 наукових праць, що в основному присвячені питанням фізіології і патології дітей раннього віку. Особливу увагу вчена надавала розробці питань дитячої дієтетики.

Сьогодні інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України в Києві провідним науковим закладом України, який протягом багатьох років займався організацію координацію науково-дослідних робіт, спрямованих на вивчення проблем охорони здоров'я матері і дитини, а також займається науково-методичним керівництвом практичними закладами охорони здоров'я України, що надають лікувально-профілактичну допомогу дітям і матерям. Керівником цього закладу в свій час була відомий педіатр О.М. Хохол, з 1979 р. інститут очолює академік АН і АМН України та АМН Росії О.М. Лук'янова. Для забезпечення кадрами широкої мережі педіатричних закладів у нашій країні вперше в світі було створено педіатричні факультети при медичних інститутах.

1. Природне годування

Із чинників навколишнього середовища, що впливають на розвиток дитини, особливу роль відіграє раціональне харчування.

У дітей 1-го року життя розрізняють три види вигодовування: грудне (природне), змішане (догодовування) і штучне.

Природне вигодовування -- це таке вигодовування, коли дитина протягом перших 5 міс життя одержує тільки молоко матері, а у віці 5 міс -- 1 рік з грудним молоком одержує і прикорм.

Лактація. З 2--3 міс вагітності під впливом гормонів плаценти, гіпофіза, загрудинної залози, жовтого тіла яєчників паренхіма молочних залоз вагітної жінки починає гіперплазуватися, досягаючи максимуму до моменту народження дитини. З цього часу гормони, що стимулюють ріст молочних залоз під час вагітності, зумовлюють швидке нагромадження поживних речовин у грудних залозах і відкладання секрету.

У перші 3--4 дні після пологів залоза виділяє молозиво, потім -- перехідне молоко, до кінця 12--14-го дня -- зріле молоко Молозиво -- густа, жовтого кольору і дещо клейка рідина, що має високу відносну густину (1050--1060), містить велику кількість білка, який за своїм складом близький до тканин новонародженого, а тому легко засвоюється. Солонуватий смак молозива пояснюється значним вмістом у ньому мінеральних солей. Кількість глюкози (лактози) і жиру коливається в різних межах. Жир молозива багатий на олеїнову кислоту. Поряд з жировими краплинами під мікроскопом можна побачити молозивні тільця, що є лейкоцитами в стадії жирового переродження.

Молозиво -- цінний продукт для новонародженої дитини перших днів життя. З молозивом вона одержує антигени, які відіграють роль активаторів обміну, а також ферменти та імунні тіла.

Материнське молоко є найкращою їжею для дитини 1-го року життя. Біологічна цінність його полягає в тому, що всі необхідні інгредієнти перебувають у таких кількостях і співвідношеннях, які найповніше задовольняють потреби інтенсивного росту дитини на 1-му році життя.

За умови співвідношення білків, жирів і вуглеводів у грудному молоці відповідно 1:3:6 створюються оптимальні умови для перетравлення і всмоктування їх. Коров'яче молоко містить більше білка і мінеральних солей, менше вуглеводів і приблизно стільки ж жиру, скільки й грудне молоко.

Складові частини грудного та коров'ячого молока значно відрізняються одна від одної, білки грудного молока складаються переважно з дрібнодисперсної фракції альбуміну і глобуліну, коров'ячого -- з грубо дисперсної фракції білка казеїну. Лактоальбумін грудного молока містить найбільш цінні і життєво важливі амінокислоти (триптофан, лейцин, ізолейцин, валін, фенілаланін). У казеїні коров'ячого молока також досить амінокислот, однак за їхнім співвідношенням і значенням для організму дитини воно поступається грудному. Молочний цукор у грудному молоці представлений бета-лактозою, яка сприяє росту ацидофільної мікрофлори в кишках. Вуглеводи коров'ячого молока складаються з альфа-лактози, що сприяє росту кишкової палички Жир грудного молока містить значно більше ненасичених кислот. У складі коров'ячого молока переважають насичені жирні кислоти.

Ненасичені жирні кислоти є носіями жиророзчинних вітамінів (ретинолу, токоферолу, холекальциферолу). Вони легко засвоюються і справляють цілющий вплив на обмінні процеси. Мінеральних солей та мікроелементів (залізо, мідь, кобальт) як у грудному, так і в коров'ячому молоці досить, але їх співвідношення у грудному молоці таке, що сприяє повному всмоктуванню у кишках дитини.

В обох видах молока є тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинова кислота, холекальциферол. У коров'ячому рибофлавіну більше, але молоко звичайно розводять водою, тому ця перевага зникає. Аскорбінової кислоти в коров'ячому молоці менше, а в разі розведення і теплової обробки вміст її ще більше знижується.

Грудне та коров'яче молоко містить ферменти амілазу, ліпазу, пепсиноген, трипсин, каталазу. Ліпази в грудному молоці у 15 разів більше, що значно полегшує травлення жирів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні.

Материнське молоко містить бактерицидні речовини (лізоцим, комплемент), імуноглобуліни А і G. Імуноглобулін А відповідає за імунітет шкіри та слизових оболонок, місцевий кишковий імунітет. У разі його нестачі у дітей бувають кишкові інфекції, кон'юнктивіт, стоматит і гноячкові захворювання шкіри. Імуноглобулін G є носієм деяких антитіл, що захищають дітей 1-го року життя від інфекційних захворювань. Таку ж функцію виконують макрофаги, Т- і В-лімфоцити, проти стафілококовий чинник.

Дитина, яка перебуває на природному вигодовуванні, одержує молоко матері завжди в стерильному вигляді, коров'яче ж молоко меншою або більшою мірою бактеріальне забруднене.

Звідси можна зробити висновок, що материнське молоко -- це незамінна їжа для дитини 1-го року життя. Для його перетравлення потрібна менша кількість травних соків і ферментів. Годування груддю економить час і сили матері, сприяє відновленню здоров'я після пологів. Коли дитина ссе, м'язи стінок матки енергійно скорочуються, що допомагає їй повернутися до нормальних розмірів і положення. Грудне вигодовування є основою психологічного зв'язку між матір'ю та дитиною.

Техніка прикладання дитини до груді. Успіх грудного вигодовування значною мірою залежить від дотримання наведених нижче технічних прийомів, з якими слід ознайомити кожну матір.

1. Вперше дитина повинна бути прикладена до груді у пологовому залі у перші 0,5--2 год після народження.

2. Перед кожним годуванням мати повинна вимити руки з милом і обережно протерти сосок тканиною, змоченою у перевареній воді.

3. Зцідити кілька крапель молока, бо з ними видаляються випадкові бактерії, які легко попадають у периферичні відділи вивідних залозистих проток.

4. Мати повинна зручно вмоститися: вона сідає у крісло чи на стілець і, поставивши, наприклад, під час годування лівою груддю на низьку лавочку ліву ногу, підтримує лівою рукою голову і спину дитини, злегка нахилившись над нею. Захопивши ліву грудь середнім і вказівним пальцями правої руки, мати вкладає дитині сосок у рот.

У разі неправильного положення мати швидко втомлюється, у неї з'являється біль у спині, попереку.

Годування лежачи допускається тільки у перші дні після пологів або якщо мати хвора і їй протипоказано вставати. У таких випадках дитину кладуть паралельно матері, яка злегка повертається на бік тієї груді, яку ссатиме дитина. Підтримуючи дитину рукою з того самого боку, а грудь другою рукою, мати вкладає сосок їй у рот.

5. Стежити, щоб під час ссання дитина захоплювала ротом не тільки сосок, а й грудне кружальце. Щоб ніс дитини залишався вільним, грудь дещо відтягують догори другим та третім пальцями руки, що її підтримують. Тільки таке положення забезпечує повне випорожнення грудей і запобігає захопленню дитиною повітря.

6. Після годування грудь необхідно протерти сухою м'якою тканиною, змазати сосок і навколо нього вазеліном, прикрити марлевою серветкою. Мета цього -- оберігаючи сосок від тертя білизни і одягу, запобігти тріщинам.

2.Правила грудного вигодовування

1. Дитину з перших днів життя слід привчати до додержання режиму годування. Найдоцільнішою кількістю годувань вважають: для дітей з перших днів життя до 2 міс -- 6--7 разів на добу; від 2 до 4 міс -- 6 разів; від 4 міс до кінця першого року -- 5 разів на добу з обов'язковою 6--7--8-годинною перервою, потрібною для відпочинку матері і дитини. Пропонують такі години годування.

У разі 7 годувань: 6-та, 9-та, 12-та, 15-та, 18-та, 21-ша, 24-та години.

У разі 6 годувань: 6-та, 9-га, 13-та, 16-та год ЗО хв., 20-та, 23-тя год ЗО хв.

У разі 5 годувань: 6-та, 10-та, 14-та, 18-та, 22-га година.

Час годування може змінюватися залежно від характеру роботи матері та її побуту. Можна погодувати дитину раніше на 15--20 хв. або пізніше. Якщо дитина проспить свій час годування на кілька хвилин, бажано її не будити, оскільки діти після пробудження капризують і погано ссуть. Навпаки, якщо здорова дитина виявить почуття голоду раніше, ніж за графіком, її можна погодувати, шкоди це не завдасть.

Однак нині є рекомендації замінити суворо дозоване годування за годинами так званим довільним вигодовуванням (за бажанням дитини). Розроблено декілька методик такого вигодовування:

1. Довільне вигодовування здійснюється без будь-яких обмежень -- дитина їсть що захоче, коли хоче і скільки хоче.

2. Лікар визначає кількість їжі, а час приймання і кількість годувань залежать від бажання дитини.

3. Дитина їсть досхочу, але вводять обмеження щодо кількості годувань.

4. Зберігаються визначені години годування, але об'єм їжі залежить від бажання дитини, її апетиту.

Вільний режим годування, коли дитина сама регулює інтервали між годуваннями, цілком допускають в умовах високої культури сім'ї і за умови бездоганного здоров'я дитини.

II. Під час кожного годування дитину необхідно прикладати по черзі тільки до однієї груді. Годування кожен раз лівою і правою груддю дозволяється у разі гіпогалактії, про яку буде сказано нижче.

III. Тривалість кожного годування повинна становити 15-- 20 хв. Слід пам'ятати, що здорова дитина, яка нормально ссе, за перші 5 хв висмоктує понад 50% необхідного їй на одне годування молока.

IV. Під час кожного годування дитина повинна повністю спорожнити грудь. Те молоко, що залишається, слід зцідити. У разі дотримання таких умов лактація молочної залози буде максимальною і це запобігатиме її згасанню.

V. Добову кількість молока (X), що потрібна новонародженим дітям до 10-го дня життя, визначають за формулою Фінкельштейна:

X = n *70 (80), де n -- день життя; 70 мл, якщо маса тіла під час народження до 3200 г, 80 мл, якщо маса тіла під час народження більша ніж 3200 г.

Наприклад, 6-денна дитина з масою тіла 3500 г повинна одержувати за добу 80 6 = 480 мл.

Для дітей після 10 днів життя запропоновано кілька методів. Найпростішим і зручним є кількісний, згідно з яким дитина віком від 2 до б тижнів повинна одержувати таку кількість молока на добу, яка становить 1/5 маси тіла; від 6 тижнів до 4 міс -- 1/6 маси тіла; від 4 до 6 міс -- 1/7 маси тіла; від 6 до 9 міс -- 1/8 маси тіла.

Наприклад, дитині віком 3 міс, маса тіла якої 5300 г, потрібно 5300 : 6 = 883 мл молока на добу. На одне годування за умови 7-разового годування -- 130 мл, 6-разового -- 140 мл.

Найточнішим є метод енергетичного (калорійного) розрахунку. У першу чверть року на 1 кг маси тіла потреба (в кілоджоулях) становить 522,5--543 (125--130 к кал); у другу -- 502--522,5 (120--125 к кал); у третю -- 481--502 (115-- 120 к кал), у четверту чверть -- 460--481 (ПО--115 к кал). Необхідно знати вік дитини, її масу тіла, енергетичну цінність молока і енергетичну потребу на 1 кг маси тіла. Знаючи, що 1 л грудного молока має 2829 кДж, легко визначити потрібну кількість грудного молока на добу.

Наприклад, дитині віком 4,5 міс, маса тіла 5800 г, потрібно 502 кДж на 1 кг (120 к кал), що становить 2912 кДж (696 к кал) на добу, тобто 1000 мл грудного молока.

Добова кількість грудного молока на 1-му році життя не повинна перевищувати 1 л. У зв'язку з акселерацією, швидшим збільшенням маси тіла у дітей 1,5--2 міс кількість молока за наведеними розрахунками може перевищити 1 л, а це не допускається.

Наведені вище формули розрахунку застосовуються тільки для здорових дітей і нормотрофіків (ейтрофіків). У разі захворювання необхідна відповідна корекція в кожному окремому випадку.

VI. Дитина повинна одержувати необхідну кількість якісно повноцінної їжі, що містить білки, жири, вуглеводи, вітаміни, солі, причому не тільки в достатній кількості, а й у правильному їх співвідношенні. У разі природного вигодовування дитина повинна одержувати на добу на 1 кг маси тіла: білків -- 2,0--2,5 г; жирів -- 6,5--5,5 г; вуглеводів -- 13--14 г.

VII. Критерієм правильного грудного вигодовування є поступове зростання маси тіла, нормальний психомоторний розвиток і добре самопочуття дитини. Якщо є сумніви щодо кількості молока у матері чи повільно збільшується маса тіла у дитини, проводять контрольне вигодовування. Для цього дитину зважують (в одязі) до і після годування протягом дня, оскільки під час окремих годувань кількість виссаного молока настільки варіабельна, що за 1--2 годуваннями робити висновок про кількість молока важко.

Материнське молоко задовольняє потреби організму дитини тільки в перші 1--1,5 міс життя. Після цього їжа дитини потребує якісної корекції, тобто додаткового введення вітамінів і мінеральних солей. З цією метою дають фруктові і овочеві соки, причому починають з кількох крапель, поступово збільшуючи кількість до ЗО--40 мл,

Дітям з 1--1,5-місячного віку слід давати освітлені соки: яблучний, морквяний, смородиновий; з 2,5--3 міс -- соки з м'якоттю: вишневий, томатний, абрикосовий, малиновий. Вживати соки слід після годування, бо вони містять глюкозу, що знижує апетит. Крім вітамінів у соках є мікроелементи (мідь, залізо, кобальт), які запобігають розвиткові анемії, ферменти і пектинові речовини, що позитивно впливають на процеси травлення та імунні реакції дітей. Яблуко (протерте) можна давати з 2,5 міс.

Прикорм. З 5-місячного віку, незалежно від кількості молока у матері, кожна дитина повинна одержувати прикорм. Це зумовлюється тим, що організм, який росте, потребує поповнення мінеральних солей, білків, жирів та вуглеводів. Слід дотримувати таких правил: прикорм спочатку дають у малих кількостях (1--2 чайні ложки), поступово збільшуючи протягом тижня до такої кількості, щоб одне годування груддю замінювало його; давати прикорм слід перед годуванням груддю.

Другий вид прикорму вводять тоді, коли дитина звикла до першого; прикорм повинен бути гомогенним і не зумовлювати утруднень під час ковтання. Першою стравою прикорму може бути 5% манна каша на молоці, розведеному наполовину овочевим відваром, або овочеве пюре. Через 2-- З тижні 5% кашу можна замінити 10% кашею на незбираному молоці. Однак доцільніше як перший прикорм використовувати не кашу, а овочеве пюре (без круп) з молоком. Воно багате на мінеральні солі, мікроелементи і особливо корисне дітям з надмірною масою тіла, недоношеним, у разі анемії, рахіту, проявів ексудативно-катарального діатезу.

Другий прикорм вводять у 6 міс. Якщо першим прикормом було овочеве пюре, то другим має бути каша, і навпаки. Крім манної каші рекомендують добре розварені і протерті гречану, рисову, вівсяну каші, а ще краще кашу, що готується із суміші цих круп. Змішана каша дуже поживна, смачна. Не слід давати двічі протягом дня круп'яні каші, оскільки таке харчування буде неповноцінним. Каші можна збагачувати, додаючи овочеві чи фруктові пюре, сир, круто зварений яєчний жовток, що € джерелом фосфору, кальцію, холекальциферолу, вітамінів групи В. Жовток у сирому вигляді давати не рекомендується, оскільки це може спричинити алергічні реакції, зараження сальмонельозом.

Овочеве пюре дітям І півріччя життя слід готувати з овочів, що не містять грубої клітковини (морква,- картопля, цвітна капуста, кабачки, білокачанна капуста), у II півріччі можна використати гарбузи, зелений горошок, буряк.

Третій прикорм вводять з 6,5--7 міс у вигляді м'ясного бульйону з протертими овочами та корінням, потім (з 8 міс) -- печінкового чи м'ясного фаршу. Таким чином, дитина у 8--8,5 міс одержуватиме обід у вигляді бульйону, овочевого пюре (чи супу-пюре на м'ясному бульйоні) з м'ясним фаршем, протертого яблука. З 10 міс м'ясний фарш замінюють фрикадельками, а з 11--12 міс -- паровою котлетою. Для приготування м'ясного прикорму можна використати яловичину, телятину, м'ясо курки, кроля.

Як прикорм призначають дітям сир, кефір, ацидофільно-дріжджове молоко, пасту, а в кінці року -- страви з риби, ретельно відділеної від кісток. З 8--10 міс за наявності чотирьох зубів можна давати сухарик з білого хліба нежирне печиво, розмочене молоком.

Харчова промисловість нині випускає спеціальні консервовані продукти для догодовування дітей 1-го року життя. Ці продукти містять усі необхідні для організму дитини речовини, які є стерильними і добре перетравлюються. Продукти зберігають тривалий час, приготування не потребує великих затрат часу. Консерви готують з першосортних, спеціально оброблених продуктів (овочів, фруктів, м'яса, печінки). Способи термічної обробки, що використовуються, забезпечують зберігання не тільки харчової цінності, а й добрих смакових якостей. Дитячими консервами можна користуватися в будь-яку пору року і в будь-яких кліматичних умовах. На етикетках зазначаються способи приготування і зберігання, харчова цінність і вік, на який вони розраховані.

Відняття від груді. Здорову доношену дитину віднімають від груді в 11--12 міс. У разі правильного вигодовування і поступової заміни грудного молока різноманітною їжею процес відняття від груді відбувається легко і безболісно для дитини і для матері. Віднімати від груді не можна влітку, під час гострих розладів травлення, гарячкових станів, а також проведення профілактичних щеплень, навіть якщо дитині на цей час виповниться рік.

Для того щоб припинилася лактація, на груди накладають тугу пов'язку, матері рекомендують обмежити вживання рідини.

3. Протипоказання і утруднення при грудному вигодовуванні

Абсолютними протипоказаннями до годування дитини груддю е: активна форма туберкульозу, сифіліс (якщо зараження сталося після 6--7 міс вагітності), декомпенсовані вади серця, важкі ураження нирок, цукровий діабет, дизентерія, черевний тиф, паратифи, сепсис, бешиха, цереброспінальний менінгіт тощо.

Відносні протипоказання такі: гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія, грип. Питання про годування груддю в кожному окремому випадку вирішується індивідуально, залежно від важкості стану матері. Якщо прикладання дитини до груді можливе, мати повинна надягати маску із 4--6 шарів марлі, міняючи її перед кожним годуванням. Коли ж через стан матері не можна годувати груддю, дитину ізолюють і годують пастеризованим молоком.

Перешкодою для годування дитини груддю є неправильна форма сосків, тугі груди, тріщини сосків, катаральний і гнійний мастит. У разі катарального маститу дитину годують до останньої можливості, обов'язково зціджуючи молоко, що залишилося з грудях. У разі гнійного маститу, коли є домішки гною в молоці, годувати груддю припиняють. Молоко у такому разі необхідно відціджувати молоко відсмоктувачем, а не руками. Якщо плоскі соски або є тріщини, на соски кладуть накладки.

Перешкоди для годування груддю можуть бути і з боку дитини. Це незрощення верхньої губи і твердого піднебіння, вроджені зуби, важкі пологові травми, глибока недоношеність. Утруднення часто виникають у дітей, які страждають на стоматит, пліснявку, за наявності нежиттю тощо.

Дієта і режим жінки, яка годує. Жінка-годувальниця повинна раціонально харчуватися, дотримувати правильного режиму дня, чергувати посильну працю і відпочинок, бувати на свіжому повітрі, вміло користуватися сонцем у літню пору року. Кількість і якість грудного молока безпосередньо залежить від харчування. Жінка, яка годує дитину, виділяє за добу від 1 до 1,5 л молока. Від грудного молока міститься 2929 кДж (700 к кал), тому добовий раціон жінки, що годує, слід збільшити на 4184 кДж (1000 к кал).У ньому повинно бути 130 г білків, 130 г жиру, 500 r вуглеводів, що становить у середньому 14 630 -- 15 466 кДж на добу. Обов'язковими в харчовому раціоні матері повинні бути молоко, сир та інші молочні продукти, що містять велику кількість білків, фосфору і кальцію. До раціону необхідно вводити також кефір, кисляк, ацидофільне молоко, що сприятливо впливають на процеси травлення і мікрофлору кишок. Особливо корисними для жінки, яка годує, є сирі фрукти, овочі, ягоди, свіжа зелень, що збагачують організм вітамінами та мінеральними солями.

Жінці, яка годує, треба вживати, крім тваринних жирів, рослинні олії (соняшникова, лляна, кукурудзяна, конопляна, соєва). Слід застерегти жінку від надмірного вживання жиру (понад 150 r у день), оскільки він погіршує засвоєння кальцію. М'ясо і риба можуть бути використані у будь-якій кулінарній обробці. Обмежувати в раціоні вуглеводи необхідно лише тоді, коли маса тіла жінки прогресивно зростає. За добу жінка повинна випивати не більше ніж 2 л рідини, включаючи рідину, що надходить з їжею.

У період годування категорично забороняються паління, вживання алкоголю.

Чергування помірної фізичної і розумової праці з відпочинком -- основа збереження здоров'я жінки, яка годує. Тривалість нічного сну повинна становити не менше ніж 8 год. Через 2--З міс після пологів показані заняття фізкультурою і спортом.

4. Гіпогалактія

Гіпогалактія -- знижена секреторна здатність молочних залоз. Вона може бути ранньою (первинною), що виникає відразу після пологів, або пізньою (вторинною), що виникає у пізніші строки. Однією з причин первинної гіпогалактії є інфантилізм статевого апарату, в тому числі і недостатній розвиток молочних залоз.

Частими чинниками, що сприяють виникненню первинної гіпогалактії, є важкі токсикози вагітних, оперативні втручання під час пологів, кровотечі, гормональна стимуляція пологів.

Вторинна гіпогалактія розвивається в результаті пізнього прикладання до груді, порушення техніки годування (безладне годування і недостатнє спорожнення грудних залоз), на ґрунті перевтомлення, через психічні травми тощо.

Профілактика гіпогалактії полягає в ранньому прикладанні дитини до груді (перші 0,5--2 год після народження), дотриманні техніки зцідження молока і режиму жінки, яка годує, режиму годування дитини. Слід чергувати прикладання дитини до лівої і правої груді і стежити за повним спорожненням грудних залоз.

Важливу роль у профілактиці гіпогалактії відіграє підготовка майбутньої матері до годування дитини груддю. З цією метою в останні місяці вагітності необхідно готувати соски і грудні залози. Підготовка полягає в тому, що двічі на день протягом кількох хвилин слід ритмічно стискати сосок між двома великими пальцями рук спочатку в горизонтальній, а потім -- у вертикальній площині. Ця вправа сприяє формуванню сосків. На лактацію позитивно впливає масаж грудних залоз, який здійснюється в останні 2 міс вагітності. Тривалість масажу -2-3 хв. двічі на день. Закінчують масаж обтиранням сосків полотняною серветкою (рушником). Це, з одного боку, сприяє процесу лактації, а з іншого - профілактикою проти тріщин сосків.

Лікування за умови первинної гіпогалактії зводиться до призначення гормону пролактину по 5--6 од. 2--3 рази на день, якщо її причиною є інфантилізм, а також усунення тих чинників, що її зумовили. Завдання це досить складне і входить до компетенції лікаря.

Лікування за умови вторинної гіпогалактії полягає в усуненні причин захворювання. Із лікарських засобів рекомендують токоферол по 10--15 мг двічі на день протягом 10--15 днів, нікотинову кислоту по 40--50 мг 2--3 рази на день за 10--15 хв. до годування, апілак по 0,01 гр. під язик тричі на день протягом 2 тиж. Позитивний вплив мають УВЧ-терапія малої інтенсивності, опромінення ртутно-кварцовою лампою (УФО), до 20 сеансів. Деякі автори рекомендують вживати грецькі горіхи (не більше ніж 3--5 на день), тепле коров'яче молоко із зеленим чаєм (до 1 л на день). Якість грудного молока поліпшується, якщо вживати сухі пивні дріжджі по 1 чайній ложці двічі на день протягом усього періоду лактації. Категорично забороняється пити пиво, що містить близько 8% спирту, бо він несприятливо діє на організм дитини.

Слід коротко спинитися на призначенні деяких лікарських засобів жінці, яка годує. Доведено перехід деяких лікарських засобів у молоко матері (промедол, кодеїн, седуксен тощо). Тому, якщо є можливість, слід уникати призначення цих препаратів, бо вони пригнічують нервову систему дитини. Іноді матері все ж доводиться вживати такі ліки. Тоді необхідно пропустити 1-- 2 годування, обов'язково зцідивши молоко, а для годування дитини взяти молоко інших породіль. Препарати брому також можуть переходити до дитини з молоком і бути причиною бромдерматозів.

Не рекомендують призначати жінці, яка годує, сольові проносні або вводити магнію сульфат через те, що вони можуть призвести до зменшення лактації.

5. Штучне та змішане вигодовування

Штучне вигодовування -- це такий вид вигодовування, коли дитина у першу половину року не одержує материнського молока, а її годують тільки штучними молочними сумішами. Якщо дитина перших місяців життя одержує менше як 20% добового раціону грудного молока, такий вид вигодовування також називають штучним.

Показаннями до переведення дитини на штучне вигодовування є повна відсутність грудного молока у матері (агалактія), важкі захворювання, що супроводжуються недостатністю кровообігу, нирок, злоякісні пухлини, захворювання крові, ендокринної системи, психічні хвороби. Причиною відлучення дитини від груді є не переносність грудного молока, що зустрічається рідко. Переводити дітей на штучне вигодовування слід дуже обережно, поступово. Дітям перших місяців життя вводять штучну молочну суміш, починаючи з 1/8 кількості добового раціону. В наступні 4 дні кількість суміші щодня збільшують удвічі, доводячи до необхідної кількості за віком.

Штучне вигодовування потребує більше зусиль і часу, точного додержання техніки приготування і умов зберігання сумішей, суворого дотримання чистоти. Перед годуванням суміш підігрівають до 40--45 °С. Соски повинні мати невеликі отвори, через які суміш витікає краплями. Перед годуванням пляшку із сумішшю потрібно струснути, витягти ватну кульку, натягти прокип'ячену соску і спробувати з ложки, чи не гаряча суміш. Під час годування стежити, щоб шийка пляшки була заповнена сумішшю. Це запобігає заковтуванню повітря.

Для приготування штучних сумішей беруть коров'яче молоко, яке називають гарантійним, оскільки воно повинно відповідати певним вимогам: містити не менше як 35 г/л жиру, не менше як 40--45 г/л глюкози, мати кислотність не більше ніж 20° за Тернером і давати не менше як 85 г/л сухого залишку. Загальна кількість бактерій не повинна перевищувати 50 000 в 1 мл, а титр кишкової палички має бути не більшим як 1:10. Патогенних і гнильних мікроорганізмів молоко містити не повинне.

Для штучного вигодовування призначені різноманітні суміші, їх можна поділити на дві основні групи: прості, або фізіологічні, і складні, або лікувальні. Розрізняють солодкі і кисломолочні суміші. До підгрупи А входять суміші, виготовлені із свіжого або сухого коров'ячого молока методом розведення його водою або слизистими відварами (рисовим, гречаним, вівсяним). До них також належить іонітне молоко. Тепер коров'яче молоко розводять слизистими відварами рідко, тому що білок засвоюється частково, до того ж відсутні ненасичені жирні кислоти, вітаміні Суміш А і В (містять відповідно 2/3 і 1/2 відвару) не призначають. Якщо дитина не переносить адаптовані суміші, можна використовувати суміші В, що складаються з 2/3 молока і 1/3 рисового або іншого відвару.

Адаптовані (гуманізовані) молочні суміші легко засвоюються, містять основні поживні речовини, потрібні для росту і розвитку дитини, відповідають принципам збалансованого харчування. За своїм складом вони наближаються до грудного молока, містять, крім амінокислот, полі ненасичені жирні кислоти, декстрин -- мальтозу або лактолактулозу, вітаміни, мікроелементи. Є велика кількість адаптованих сумішей, з яких у нашій країні широко застосовуються «Малютка», «Малыш», «Виталакт», «Детолакт», що потребують розведення водою, і рідкий «Виталакт» (табл. 16).

Суміш «Малютка» призначають дітям з моменту народження протягом перших 2 міс життя, «Малыш» -- з 1--2-місячного віку протягом 1-го року життя. Суміш «Виталакт» і «Детолакт» застосовують з 1-го місяця життя. Під час приготування суміші необхідно точно дотримувати інструкції, вказаної на упаковці.

Надзвичайно важливо правильно зберігати суміші (в сухому і темному місці), керуватися строками придатності. Нехтування цими правилами може призвести до зригувань, блювання, розладу випорожнень, висипань на шкірі. Це свідчить про те, що дитина не переносить суміш.

Останнім часом виготовляють кисломолочні варіанти адаптованих сумішей -- ацидофільні «Малютка», «Малыш», кисломолочний «Виталакт», «Биолакт-2».

Кисломолочні суміші виготовляють з молока корови або інших тварин, заквашуючи його кисломолочними бактеріями чи грибами (кисле молоко, кефір, ацидофільно-дріжджове молоко, «нарине», кумис, айран тощо). Вони стимулюють секрецію шлункового соку, ніжно звурджуються у шлунку, зменшують бродіння в кишках, пригнічують ріст хвороботворної мікрофлори. Найчастіше використовують В-суміші або жирний кефір та ацидофільне молоко, їх доцільно призначати дітям з дисфункцією кишок 1--2 рази на день. Повна заміна солодких сумішей кисломолочними підвищує екскрецію з сечею аміаку, солей, призводить до ацидозу.

Лікувальні суміші містять підвищену кількість білків (білкове молоко), жирів (масляно-борошняні суміші), вуглеводів (суміш «Ду-бо» -- 17%), тому в харчуванні здорових дітей їх не застосовують.

У разі вигодовування дитини адаптованими сумішами потреба в білках становить 2,5--3 г/кг маси, неадаптованими сумішами -- 3;5 4 г/кг. Потреба дитини І півріччя в жирах і вуглеводах залишається такою самою, як і за умови природного вигодовування, відповідно 5,5--6,5 г/кг і 10--13 г/кг. Енергетична потреба у разі використання адаптованих сумішей така сама, як і за умови природного вигодовування. Якщо дитина одержує неадаптовані суміші, енергетична потреба збільшується на 10%.

Фруктові і овочеві соки призначають з 3 4 - тижневого віку, прикорм вводять на 2--4 тюк раніше, ніж у разі природного вигодовування, але не раніше як у 4--4,5 міс. У разі штучного вигодовування додатково до харчування призначають рідину (100--300 мл на добу) залежно від температури навколишнього середовища, активності дитини. Контроль за харчуванням здійснюють залежно від клінічних даних, які характеризують загальний стан і розвиток дитини.

Змішане вигодовування -- це такий вид вигодовування, коли дитина перших місяців життя разом з грудним молоком одержує штучні молочні суміші. Додаткове годування цими сумішами називають догодовуванням. Кількість грудного молока у разі змішаного вигодовування повинна становити 20--80% добової кількості їжі.

Змішане вигодовування потрібно відрізняти від корекції харчування у разі природного вигодовування, коли дитина, яка народилася недоношеною або великою (маса тіла понад 4000 г), за умови достатньої кількості грудного молока Одержує сир, концентровану суміш «Малютка» з метою поповнення білкового дефіциту.

Показаннями до змішаного вигодовування є гіпогалактія, деякі захворювання матері, за яких необхідно зменшити кількість годувань груддю, соціально-побутові чинники, коли мати повинна відлучатися з дому, а зцідженого молока небагато (менше, ніж потрібно для одного годування). Інколи змішане вигодовування зумовлюється потребою зменшити кількість материнського молока у дітей з алергічними захворюваннями (поширений ексудативний діатез, еритродермія Лейнера).

У разі переведення дитини на змішане вигодовування треба визначити кількість молока у матері і необхідну кількість прикорму. Для цього протягом дня проводять контрольне зважування дитини до і після годування груддю, щоб дізнатися, скільки дитина виссала молока. Ту кількість їжі, якої бракує, дають у вигляді догодовування, використовуючи ті самі молочні суміші І в ті самі терміни, що й у разі штучного вигодовування.

Догодовувати дитину сумішами потрібно після кожного годування груддю, починаючи, з 2---3 чайних ложок і щодня збільшувати кількість довести корму до необхідного обсягу. Догодовування краще давати з ложки, не рекомендується догодовувати дитину через соску, оскільки через легше ссання дитина може відмовитися брати грудь. Тому у разі заміни догодовуванням одного годування беруть твердішу соску з маленьким отвором.

У разі змішаного вигодовування кількість годувань і об'єм їжі залишаються такими самими, як і у разі природного. Добова потреба дитини в білках залежить від виду молочних сумішей.

Якщо використовують адаптовані молочні суміші, прикорм дитині на змішаному вигодовуванні призначають у ті самі терміни, що й у разі природного вигодовування. Спочатку рекомендується призначати овочеве пюре, а потім -- каші. М'ясне пюре доцільно вводити на 1 міс раніше (з 7 міс), щоб поповнити дефіцит сірковмісних амінокислот, вітамінів і заліза.

Ефективність змішаного вигодовування контролюють за даними фізичного та психомоторного розвитку дитини, станом її здоров'я.

6. Харчування дітей старше 1-го року

Правильна організація харчування дітей віком понад 1 рік відіграє важливу роль. Інтенсивність росту дітей 2 і 3 років навіть вища, ніж в останній квартал 1-го року життя. Триває подальша морфологічна і функціональна диференціація органів і систем.

Енергетичні витрати зростають у зв'язку зі збільшенням рухливості дітей. Тому харчування в цьому віці повинно бути повноцінним, раціональним.

Приблизні добові норми основних речовин для дітей 1--7 років (ранній, перед дошкільний і дошкільний вік) подано у табл. 20.

Таблиця 20. Добові норми основних поживних речовин та енергетичної цінності

Вік, роки	Поживні речовини г.	Енергетична цінність,кДж
	Білки	Жири	Вуглеводи
1--1,5	48	48(130)	190--209	5560
1,5--3	53	53(1480)	210--220	6186
3--5	58--60	58--60	240	7530(1801)

У перерахунку на 1 кг маси тіла норми становлять: у дітей 1--3 років: білки -- 4,2 г, жири -- 4г, вуглеводи -- 16 г; у дітей 3--7 років: білки і жири по 3--3,5 г, вуглеводи -- 14--12 г.

Організовуючи харчування дітей віком 1--3 роки, необхідно використовувати широкий асортимент продуктів. Дітям слід давати густішу їжу. Треба стежити за правильною кулінарною обробкою з метою збереження біологічної та харчової цінності, суворо дотримувати об'єму приготовлених страв, їжа має бути не тільки смачною, але й приємною на вигляд та за запахом. Кратність годувань у цьому віці повинна становити 5--4 рази на день. Розподіл за енергетичною цінністю такий: сніданок -- 25%, обід -- 35--40%, полудень -- 10%, вечеря -- 20--25%. Не менше ніж 65--70% спожитих білків має бути тваринного походження.

У першій половині дня раціональніше призначати м'ясні продукти, в кінці дня -- молочні. Молоко -- найбільш засвоюваний високопоживний продукт, тому щодня його потрібно не менш як 500 мл. Кисле молоко краще давати у другій половині дня, не заміняти його м'ясом. Яйця можна призначати через день, старшим дітям -- щодня. Рослинні білки, що містяться у хлібі, крупах, овочах, становлять близько 25--30% раціону. Хліб дають не тільки білий, а й чорний, як джерело вітамінів групи В. Жири тваринного походження повинні становити не менше ніж 85% раціону. Потрібно споживати вершкове масло, вершки, сметану, які в цьому віці незамінні. Крім того, в харчуванні дітей слід використовувати рослинні олії (соняшникова, оливкова, бавовникова, кукурудзяна) -- основні джерела незамінних ненасичених жирних кислот. Вони мають становити 15% усієї кількості жирів. (за даними Інституту харчування АМН СРСР)Кількість продукту (г) залежно від віку. Дуже потрібні фрукти, ягоди, різноманітна зелень. Вони не тільки містять вітаміни, мінеральні солі, ферменти, органічні кислоти, а й сприяють завдяки пектиновим речовинам правильному функціонуванню кишок. З фруктами, овочами до організму надходять у достатній кількості мінеральні солі, що сприяє кращому засвоєнню білків, жирів.

До раціону дитячого харчування треба включати продукти, багаті на білок (м'ясо, риба, молоко, сир, яйця, бобові). В основному використовують яловичину, куряче м'ясо, субпродукти. М'ясо іноді можна замінити рибою, сиром, яйцями.

Для поліпшення смакових якостей в їжу потрібно додавати кріп, петрушку, цибулю, салат, ревінь, трохи часнику. З їжі дітей слід виключити гострі страви, соуси, велику кількість солодощів, прянощів. Не можна давати натуральну каву, шоколад, какао. Надмірне введення вуглеводів призводить до алергізації організму, зниження опірності. Іноді можна призначати голландський сир, ковбасу, вимочений оселедець.

Раціональне харчування дітей у дитячих закладах потребує особливої ретельності. Важливо правильно складати меню-розкладку, краще відразу на 7--10 днів. Необхідно регулярно визначати енергетичну цінність добового раціону і основних інгредієнтів їжі. Обов'язковою є вітамінізація їжі аскорбіновою кислотою. Домашнє харчування потрібно призначати з урахуванням харчування в дитячому садку. Батьки повинні знати меню на день.

У цей період відбувається інтенсивний процес росту, збільшення кісток скелета, м'язів, складна перебудова обміну речовин, ендокринної, серцево-судинної, нервової систем. Тому лікар і медична сестра школи разом з членами батьківського комітету здійснюють систематичний контроль за шкільним харчуванням.

Асортимент продуктів має бути різноманітним. Важливо дотримувати правильного режиму харчування. У групах подовженого дня необхідно забезпечити дітей дво або триразовим харчуванням. Гарячий сніданок повинен становити 20%, обід -- 30%, підвечірок -- 10% добової енергетичної цінності.

Шкільним лікарям слід проводити пропаганду правильного харчування серед батьків та учнів старших класів, використовувати пам'ятки «Режим харчування».

Необхідними в шкільному харчуванні є спеціальні продукти підвищеної біологічної цінності: хлібобулочні вироби, круп'яні, м'ясні, овочеві швидкозамарожені, кулінарні вироби та консерви. Нині промисловість випускає вироби, збагачені білком, жирами (сметана «Дитяча», вершкове масло

«Дієтичне»). Включення цих продуктів до раціону школярів дає змогу прискорити приготування їжі, краще втілювати принцип збалансованого харчування.

Харчування школярів у літніх таборах істотно не відрізняється від викладених вище принципів, зазначимо лише, що доцільно підвищити його енергетичну цінність не менш як на 10--15%. оскільки беруться до уваги підвищені витрати енергії під час прогулянок, походів, унаслідок збільшення фізичного навантаження.

Висновки

Головним напрямком розвитку охорони здоров'я в Україні на сучасному етапі залишається удосконалення всієї системи надання медичної допомоги дітям і матерям. А для цього необхідно підвищити рівень профілактичної діяльності амбулаторно-поліклінічних установ, що обслуговують жінок і дітей, посилити пропаганду здорового способу життя, поліпшити роботу фельдшерсько-акушерських пунктів -- головних установ з проведення профілактичних заходів у сільській місцевості, всіляко розвивати сімейну медицину.

Важливу роль у поліпшенні медичної допомоги населенню відіграють молодші медичні спеціалісти (фельдшери, акушерки, медичні сестри). Вони -- не просто перші помічники лікаря, а одна з основних ланок охорони здоров'я. Професія фельдшера чи медсестри потребує не тільки чіткого виконання призначень лікаря, але й винахідливості у складних ситуаціях, спостережливості, чуйності, співчуття і милосердя.

Сучасні методи діагностики і лікування досить складні, тому необхідно підвищувати якість підготовки медичних спеціалістів, які здійснюють догляд за дітьми, а також: надають допомогу на до-госпітальному етапі. Кваліфікований молодший медичний спеціаліст має бути обізнаний з анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму, клінікою, лікуванням і профілактикою захворювань, принципами надання медичної допомоги у разі невідкладних станів у дітей. Надзвичайно важливими є питання раціонального харчування дітей різних вікових груп, виховання здорової дитини, диспансеризація дітей.

Усе це вивчає педіатрія -- наука про здорову і хвору дитину, про розвиток, причини і механізми захворювань, методику їх діагностики і лікування.

Завдяки розвитку педіатричної науки і дитячої охорони здоров'я різко знизилася дитяча смертність, значно зменшилася захворюваність та летальність від окремих захворювань, поліпшився фізичний розвиток дітей.

Використана література

1. Педіатрія С.К. Ткаченко, Поцюрко, Ю.С Коржинський Київ Здоров'я, 2000р.

2.Здоров'я матері і дитини енциклопедія Київ видавництво «Українська енциклопедія » імені М.П. Бажана. 1994 р.

3. Акушерство П.Г. Жученко. В.І. Тарасюк. Київ «Здоров'я» 1995р.