Алкоголізм

Зміст

Вступ

1. Соціальні проблеми алкогольної залежності

2. Алкоголь і здоров'я

2.1. Ефекти впливу на репродуктивну систему

2.2. Стадії і форми сп'яніння й алкоголізму

2.3. Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові

2.4. Алкоголізм не звичка, а хвороба

3. Пияцтво та алкоголізм як соціальне зло

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Навряд чи якесь свято, сімейні урочистості або день народження обходиться без чарки спиртних напоїв. Вживання вина, пива, чи горілки міцно увійшло у побут і традиції нашого народу. Так що ж таке алкоголь? Харчовий продукт, наркотик чи отрута? У перше, і друге, і третє. Адже відомий афоризм стверджує, що ліки і отрута відрізняються тільки дозою.

Дорослі час від часу вживають невеликі дози алкоголю з метою зняття психоемоційного стресу, покращення настрою, оскільки етиловий спирт діє на нервову систему.

Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них - формування алкогольної залежності, а далі паталогічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання - хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Близько 5% підлітків, які почали вживати алкоголь у цьому віці, закінчують життя у психічних лікарнях, наркологічному диспансері, або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду.

Проблема вжитку алкоголю дуже актуальна у наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також: здоров'я майбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на організм, що не сформувався, поступово руйнуючи його.

Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і шкідливо діє на них аж до руйнації.

При систематичному вжитку алкоголю розвивається небезпечна хвороба - алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров'я людини, але він виліковний, як і інші хвороби.

Але головна проблема складається в тому, що велика частина алкогольної продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко призводить до отруєнь і навіть смертей.

Все це завдає великої шкоди суспільству, його культурним цінностям.

1. Соціальні проблеми алкогольної залежності

Зловживання алкоголем є однією з актуальних проблем, що прийшли до нас з глибокої старовини і що потрапили нині в Україні на особливо сприятливий грунт для його сприйняття і розвитку. Дійсно, широка реклама і продаж алкогольних напоїв на фоні соціальної, економічної і психологічної напруженості, безробіття, особливо в молодіжному середовищі, неорганізованості дозвілля і відпочинку, неясності перспектив подальшого життя для багатьох людей, об'єктивно сприяють зростанню алкоголізації населення. Реєстроване раніше зниження захворюваності хронічним алкоголізмом змінилося зростанням, у тому числі найважчого його стану, алкогольного психозу (з 5,5 випадків на 100 тис. населення в 1987 р. до 32,1 в 1993 р.). Значною мірою пов'язані з алкоголізмом нещасні випадки, отруєння і травми, що вражають, переважно, осіб квітучого віку, особливо чоловіків. Зростання показників смертності працездатного населення робить вплив на формування трудових ресурсів і збільшення показника смертності всього населення Росії. Зокрема, до початку 1994 р. вони зменшилися, порівняно з 1991 роком на 187 тис. людини, а за період 1987-1993 рр. смертність від травм і отруєнь, у тому числі від отруєнь алкоголем зросла в 2,3 рази. Статистичні дані по Києву говорять, що більше 35%, що поступають з важкими травмами в поліклініки і лікарні - особи в стані алкогольного сп'яніння. В США, за офіційними даними, щорічно реєструється 400 тисяч травм, що відбуваються в стані сп'яніння.

Травми і отруєння, пов'язані з алкоголізмом, займають перше місце в структурі смертності працездатного населення, і вийшли на друге місце в структурі причин смертності всього населення України. Вони з'явилися причиною смерті в працездатному віці кожного другого чоловіка і кожної третьої жінки. Крім того, алкоголізм є одним з головних чинників ризику виникнення і обважнює перебігу інших захворювань і обумовлює смертність від неприродних причин. Хворий на алкоголізм завдає непоправної шкоди здоров'ю і життю, як самому собі, так і близьким людям, дотичним з ним в повсякденному житті. Алкогольний спосіб життя, як антипод здорового способу життя, є одним з найважливіших чинників, що ведуть до передчасної втрати працездатності, людини, його соціальної значущості і смерті. Це величезне особисте і суспільне зло, яке зсередини "роз'їдає" особу, наносити величезну утрату суспільству.

"Національна біда", "колективне самогубство нації", "шлях до катастрофи людства" - так оцінюють учені і громадськість багатьох країн зловживання спиртними напоями, що росте. Така оцінка не перебільшена: за останні 100 років виявилося неухильне зростання вживання алкоголю у всіх країнах. В США, наприклад, кожна людина в середньому затрачує на алкогольні напої майже стільки ж засобів, скільки на освіту.

Число алкоголіків в різних країнах світу величезне. Навіть якщо взяти до уваги цифри по економічно розвинутих країнах, де вони складають від 1 до 10% дорослого населення, витікає, що алкоголізмом страждають мільйони людей.

Попит на спиртні напої і їх споживання в окремих районах включаючи найбільш розвинуті в промисловому відношенні міста, виросли за останні 5 років в 2,5 рази і вище. Під час антиалкогольної компанії в СРСР реальне споживання алкоголю зменшилося в 3,5 рази, що не забарилося позначитися на здоров'я народу: тривалість життя збільшилася на 3 роки. Останніми роками кількість смертей від алкоголізму знов збільшилася на 80-95%, алкогольні психози стають набагато важчими, ніж в 70-80-і роки, оскільки спиртні напої, що особливо імпортуються до України, сталі поганої якості, часто з використанням технічного спирту.

Фізіологічно допустимий рівень вживання алкоголю, на думку експертів, складає не більше 5 літрів абсолютного алкоголю (л.а.а.) на людину в рік. Якщо середньодушеве споживання алкоголю населенням якої-небудь країни складає більше 8 л.а.а/люд.год, це представляє серйозну небезпеку для збереження здоров'я і генофонду нації, національної безпеки. Керівництво цієї такої країни зобов'язано вживати екстрених заходів по скороченню споживання алкоголю. Особливу небезпеку представляють алкогольні вироби, що містять як домішки іони важких металів, інші спирти, альдегіди і ароматичні з'єднання. Їх токсичність зростає більш ніж в 5-8 разів. В Україні в 1991-95 рр. істинне середнє споживання алкоголю складало до 14,5 л.а.а/люд.год, в Якутії - до 18 л.а.а/люд.год, а в деяких північних улусах до 27 л.а.а/люд.год. Причому в останніх найвища ціна продажу спиртних напоїв, що служить одній з причин зубожіння населення.

Б.М.Кершенгольц і Л.П.Ільіна підкреслюють, що екстремальні екологічні, кліматичні чинники, алкоголь і наркотики, спільно діючи на генетичний апарат, стан мозку, нервової системи і соматичних органів людини, взаємно усилюють токсичні ефекти один одного. Тому проблеми алкогольних хвороб, наркоманії найбільш гостро стоять в регіонах з різко континентальним кліматом і районах екологічного неблагополуччя. Відомо, що стресові дії середовища на організм людини усилюють токсичну дію алкоголю і швидкість формування алкогольної залежності в 1,8-2,5 рази. Тому введення в організм додаткових чинників, що дестабілізує, таких, як алкоголь або наркотики, важко позначається на здоров'я людини, особливо у зв'язку з пониженою біологічною стійкістю до алкоголю значної частини представників північних народів.

Алкогольна ситуація усугубляється тим, що в популяціях ряду народів планети (Південно-східної Азії, Африки, північних країн), що не мають тривалого історичного досвіду контакту з міцними алкогольними напоями, виявлена понижена біологічна стійкість до алкоголю. Вона виникає через синтез специфічних ізоформ ферментів найбільш ефективно окисляючих алкоголь в ендогенних концентраціях (0,1-0,2 мМ), але, що приводять до підвищення його токсичності при окисленні більш високих концентрацій етанолу.

Особливо це явище характерне для молодого організму. Наприклад, у ряді країн Арктичного регіону, Африки понижена стійкість до алкоголю у молоді наголошується більш ніж в 30% випадків. Тому за 8-15 місяців зловживання алкоголем такі люди можуть стати алкоголіками. Результати досліджень показують, що серед різних етно-вікових груп молоді в Якутії частка носіїв таких незвичайних форм етанолметаболизуючих ферментів складає від 25 до 48%

Вражає загальне вживання алкоголю в країні: якщо виключити дітей і, умовно, жінок, то перед початком антиалкогольної компанії кожного чоловіка старше 15 років доводилося більше 150 півлітрових пляшок в рік. В результаті антиалкогольної компанії вживання алкоголю дещо знизилося, проте до 1994 року все повернулося на круги свої. Все, окрім чинника здоров'я. Тривалість життя росіян скоротилася до 1994 до 59 років, порівняно з 64,8 років в 1987 році, найсприятливішому по цьому показнику після початку антиалкогольної компанії. Почастішали також випадки алкогольних психозів і отруєнь. Результат говорить сам за себе: - за самими попередніми підрахунками від алкоголю в країні гине в рік до 500 тисяч її п'ючих громадян і в цьому питанні ми далеко обігнали Америку, в якій ця цифра, значно більш точно визначена, складає лише 200 тисяч. Сюди не входять смертельні випадки від п'яних розбирань - в 1994 році в країні було убито 48 тисяч чоловік. Статистика говорить, що переважна більшість насильних смертей відбувається на фоні вживання спиртного.

Широкі адміністративні дії, антинаркологічна пропаганда і боротьба з алкоголізацією суспільства, на жаль, не дають відчутних результатів. Мільйони людей одностайні в прагненні боротися з цим багатоликим злом. Проте в питанні як це робити, як найбільш ефективно здійснювати боротьбу з масовою алкоголізацією одностайності поки ні. І, на жаль, загальної методологічної платформи, об'єднуючої прихильників різних підходів до рішення цієї проблеми світового значення, не існує.

2. Алкоголь і здоров'я

Алкоголізм захворювання, викликуване систематичним уживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами.

Дана проблема стала особливо актуальна для нашої країни в останні 5 - 6 років, коли в зв'язку з політичними й економічними реформами кількість хворих цією недугою різко зросло. По соціальним даним щорічно на кожного росіянина, включаючи жінок і дітей, приходиться по 180 літрів випитої горілки.

Механізми розвитку алкогольної залежності:

Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане зі зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотоніну і морфіноподібних речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, що є пусковим стимулом для "самостимуляції" спиртним.

Однак, у зіставленні з клінічним досвідом дана теорія не цілком підтвердилася: Здавалося б із впровадженням у практику фармакологічних препаратів, що нормалізують зміст у тканинах мозку серотоніну, дофаміну, ендорфинів, енкефалинів і рецепторів до них проблема лікування алкоголізму повинна була б бути вирішена, але як і колись частота рецидивів захворювання залишається високої. Як з'ясувалося недавно, крім зміни хімізму мозку, відбуваються перебудови його електричної активності і морфології в утвореннях, що відносяться до лімбичної системи. І саме сукупність хімічних, морфологічних і електрофізичних перебудов приводить до встановлення стійкої алкогольної залежності.

2.1 Ефекти впливу на репродуктивну систему

Алкоголь робить, безсумнівно, шкідливий вплив на яєчка і яєчники. При цьому однаково шкідливо як часте сп'яніння, так і систематичний прийом значних кількостей алкоголю. Під впливом зловживання алкоголем спостерігається жирове переродження насінних каналів і розростання сполучної тканини в паренхімі яєчок в облич, що страждають алкоголізмом. Особливою виразністю токсичної дії на залозисту ткань яка володіє пиво, що набагато легше інших алкогольних напоїв проникає через гематотестикулярний бар'єр, викликаючи жирове переродження залозистого епітелію насінних каналів.

Поряд з безпосередньою токсичною дією алкоголю на яєчка, відоме значення має порушення функції, що розвивається в страждаючих алкогольною залежністю, печінки і здібності її руйнувати естроген. Відомо, що при цирозі печінки значно підвищується кількість естрогена як у чоловіків, так і в жінок, що приводить до гальмування гонадотропної функції гіпофіза і наступною атрофією полових залоз.

Варто вказати, що при зловживанні алкоголем чи раніш пізніше, у залежності від індивідуальних особливостей і витривалості організму, порушується також і полова потенція, що зв'язано зі зниженням умовних і безумовних рефлексів, внаслідок гальмової дії на підкіркові центри.

У жінок спостерігаються розлади регулярності менструального циклу. Через токсичну дію на надпочечники, алкоголь інгибує вироблення в них андрогенів, що обумовлюють половий потяг, розплата за зловживання - зниження лібідо, а в далеко зайшли випадках можливий розвиток вторинної фригідності. При прийомі спиртних напоїв під час вагітності виявляються тератогенні властивості, можливе формування в майбутньої дитини генетично детерминованої спадкоємної схильності до алкоголізму.

2.2 Стадії і форми сп 'яніння й алкоголізму

Як часто деякі люди з гордістю відзначають в себе і у своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, рахуючи, що це пов'язано з фізичним здоров'ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознака алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Для алкоголіка що чарка, що стакан, що пляшка вина - усе єдино. Вже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки посилює його прагнення випити, потім наступні дози мало змінюють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зсуви. Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись «позачергово» випити чергову стопку, починає буйствувати або дурачитись. Але остання крапля переповнює межі стійкості, алкоголік «відключається» від зовнішнього світу, впадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного і супровідне цим неконтрольоване, розв'язне, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.

У п'яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але і стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.

Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв'язно, їхні дії стають більш незграбними. Відразу помітно вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Проте навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони прокидаються розбитими, з опухлим лицем і хворою головою. Робочий день, як правило, стає зіпсованим, а якщо людина по роботі пов'язана з механізмами, наприклад із верстатом або автомашиною, вважай, що в цей день у нього різко підвищується ризик аварії або навіть катастрофи. У робітників розумової праці після прийому алкоголю грунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук.

Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вжитку алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж вжиток алкоголю приймає систематичний характер, людина п'є в будь-якому випадку, знаходячи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п'яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущого до навколишніх, до узвичаєних і припустимих норм поводження. Для п'яниці найближчими людьми стають "собутильники", нехай навіть вони уперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якому люди п'ють, утрачають значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного і пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічному установленні питущого. У першому випадку людина відзначає будь-яку урочисту або значну подію, а в другому - п'є тільки щоб привести себе в стан сп'яніння. Якщо вчасно утримати людину від пияцтва, це попередить Ті падіння і розвиток алкоголізму. Щоб зрозуміти розвиток алкоголізму потрібно знати вплив алкоголю на нервову систему.

2.3 Вплив алкоголю на нервову систему; утримання алкоголю в крові

Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає спроможність управляти собою.

Проникнення алкоголю до клітин лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях.. Слідом за порушенням, що посилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, вона говорить і робить те, чого ніколи не сказала і не зробила б будучи тверезою. Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушується координація рухів, наприклад рух очей (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.

Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вжитку алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.

Відомо, що порушення роботи нервової системи напряму пов'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 процента, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає спроможність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 процента гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Проте в 15 процентів людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення утримання алкоголю в крові послабляється спроможність людини до слухових і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.

Концентрація алкоголю, що складає 0,2 проценти, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.

При концентрації алкоголю в крові 0,3 проценти людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.

Концентрація алкоголю в крові 0,4 проценти веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих її стає нерівним, відбувається мимовільне звільнення сечового міхура. Чутливість відсутня.

При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 процента може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.

2.4 Алкоголізм не звичка, а хвороба

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків важко виліковується. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вжитку алкоголю і характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння є найкращим психічним станом. Цей потяг не піддається розумним доказам припинити пити. Алкоголік спрямовує всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку(наявністю грошей у сім'ї, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він рветься напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, в них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв'язку з цим говорять про підвищену перенесеність алкоголю. Але насправді це патологічний стан, коли організм утратив спроможність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкоголізму перенесеність спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня, протягом кількох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Біля 10 процентів людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається по такій схемі:

Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, «затміння». Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо, вона п'є, у неї розвивається жадібність до алкоголю. Проте вона зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. В людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона обвинувачує навколишніх у своїх бідах. В неї починається запой, його друзями стають випадкові "собутильники". Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відношення до спиртного.

Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, суперечливість думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Одним із характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.

3. Пияцтво та алкоголізм як соціальне зло

Алкоголізм - це пристрасть до алкоголю, при якій виникають виражені психічні розлади, змінюються взаємовідносини в колективі і сімї, спричиняється шкода суспільним і особистим інтересам людей.

Пияцтво - антисуспільна форма поведінки, яка проявляється переважно в частому і надмірному вживанні алкоголю, є передумовою хвороби, підгрунтям, на якому розвивається алкоголізм.

Пияцтво та алкоголізм мають свою давню історію. Про їх негативні властивості люди дізналися не менш ніж за 8.000 років до нашої ери. Поява керамічного посуду епохи енеоліту дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикого винограду. Алкогольні напої застосовувалися під час релігійних церемоній, їх вживання входило в обовязок гостинності. Згадаємо "священні" пиятики в древніх греків, у німців, кельтів. Свята на честь бога Бахуса у римлян відомі як повальне пияцтво, що супроводжувалося "вакханалією".

Мудреці в усі часи неодноразово вказували на цю соціальну ваду. Відомий російський невропатолог, психіатр та психолог В.М. Бехтєрєв відзначив: "Зло, що відоме під назвою алкоголізму, має величезне державне значення, бо однозначно можна сказати, що разом з розвитком алкоголізму знижується в державі як фізична, так і розумова енергія та працездатність населення, внаслідок чого послаблюються економічні сили країни і разом з тим падає його моральність, що виражається збільшенням злочинів".

Викрадачем розуму - так іменували алкоголь із давніх часів. Законодавці тих часів видавали надзвичайно суворі закони проти пияцтва.

Чистий етиловий спирт почали одержувати в VІ-VІІ ст. араби, які дали йому назву "аль кеголь", що означає "одурманюючий". Як свідчать історичні джерела першу пляшку горілки виготовив араб Ракез у 860 році. Переробка вина для отримання спирту значно збільшила пияцтво.

У 13 столітті пияцтво поширюється по всій Європі, чому сприяли досвіди середньовічних алхіміків, особливо Раймонда Люля, який оволодів технікою виготовлення етилового спирту. Великого поширення пияцтво набуло в 16 - 18 ст. в Англії, Швеції та Німеччині, яке охопило майже всі верстви населення.

У 18 ст. на дверях багатьох шинків можна було побачити вивіски, на яких були написані запрошення запевненням, що відвідувачі цих закладів можуть випити на найменшу суму - один пенс, а за два пенси вони будуть пя ні і отримують солому, на якій можна буде проспатись.

Одним із перших на боротьбу з цим ганебним злом встала церква. Відомий релігійний діяч і реформатор Мартін Лютер із сумом писав: "Кожна країна повинна мати свого сатану. Німецький сатана - добра бочка вина, а імя йому - пияцтво. На жаль, вся Німеччина зачумлена пияцтвом. Ми протидіємо і кричимо проти нього, але це не допомагає".

У Сполучених Штатах Америки пияцтво досягло такого розмаху, що тисячі жінок влаштовували "походи проти пияцтва" і громили шинки.

До 19 ст. в Росії пили переважно пиво, інколи привізне вино. З 16 ст. в Росії швидко поширюється привезена із заходу горілка. Російський цар Іван ІV заводив царські шинки, де у продажу було вино, пиво, мед, спочатку в Москві для опричників, а пізніше і повсюду. Масове вживання алкогольних напоїв привело до того, що уряд вимушений був обмежити кількість питейних закладів до одного на місто і велике село. У 1652 році для послаблення пияцтва і його шкідливих наслідків було встановлено продавати горілку тільки по одній чарці на людину. А під час постів, а також по неділях, середах і пятницях взагалі не відпускати. Але через 7 років це рішення і було скасовано.

З 1649 по 1795 рік проводився казенний продаж алкогольних напоїв, який пізніше був замінений відкупною системою.

З 1894 року царський уряд знову взяв під контроль продаж горілки організовувати казенну винну монополію з тим, щоб державним регулюванням обмежити пияцтво і збагатити казну. Для значної частини дворянства винна монополія створила вагомі чиновницькі посади. (акциз)

Під час Першої світової війни 1914-1917 рр. царський уряд вимушений був заборонити продаж спиртних напоїв. В країні розвивалось зловживання сурагатами алкоголю: лак, палітура, ханжа (денатурований спирт), що викликало отруєння і захворювання. Набуло значного поширювання самогоноваріння з яким безуспішно намагалась боротися влада протягом десятиліть.

Захоплення лише тільки адміністративними та карними методами боротьби з пияцтвом (впровадження так званого "сухого" закону) мало печальнозвісні наслідки. Підсумком цьому став нечуваний розквіт ганстеризму в США в 30-ті роки, вирубка цінних сортів виноградників та розквіт самогоноваріння в колишньому Радянському союзі в середині 80-х років.

В той же час вітчизняна історія накопичила унікальний досвід боротьби з цим злом протягом століть. І важливу роль в цьому відігравало звичаєво право козаків Запорізької Січі. Жорстоко боролися з проявами пияцтва під час бойових походів такі широкозвісні кошові отамани як Марко Жмайло, Петро Канашевич Сагайдачний, Іван Сірко. Як свідчить історик Д.Яворницький за порушення закону тверезості, під час походу отаман мав право на "горло" покарати винного. Якщо ж це сталося під час варти або дозору в мирний час то козака приковували до стовба на площі і кожний перехожий міг нанести йому удар нагайкою або палкою.

Наприкінці 19 ст. пияцтво стає справжнім соціальним лихом для західноукраїнських сіл та міст, які перебували під владою Австро-Угорської імперії. Низький рівень промисловості, майже повна відсутність українських закладів просвіти та культури, не вирішеність аграрного питання - все це стало благодатним підґрунтям для згубного розповсюдження цього негативного соціального явища. І на боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом стала українська греко-католицька церква. Протягом десяти років завдяки копіткій антиалкогольній компанії, культурно-просвітницької діяльності та медичній профілактиці священнослужителів, представників української інтелігенції та кооператорів вдалося відвернути частину чоловічого населення від цієї пагубної звички, підвищити загальний культурно-освітній рівень мешканців сільської місцевості, оживити кооперативний рух.

Пияцтво в наш час - це результати поганого виховання, значної кількості конфліктних ситуацій на основі економічної кризи і соціально-політичних негараздів у державі.

У всьому світі алкоголізм є однією з найважливіших проблем людства. Алкогольні захворювання виходять на перше місце після серцево-судинних. У деяких країнах пияцтво розцінюється як національне лихо, як загроза національній безпеці держави.

Люди часто не замислюються над наслідками впливу алкоголю на організм. А вони небезпечні.

Шкідливі наслідки впливу алкоголю на організм:

- уповільнення реакції на зовнішні подразники;

- послаблення координації;

- зниження здатності ясно мислити;

- погіршення памяті;

- блювота;

- подвоєння в очах;

- затьмарення свідомості;

- відсутність самоконтролю;

- втрата свідомості;

- кома;

- смерть.

Сьогодні можна стверджувати, що в нашій країні, як це не прикро, склалася своєрідна "питійна процедура", без якої не відбувається жодна більш-менш знаменна подія. Дехто думає, що існує значна різниця між дією міцних спиртних напоїв (горілки, коньяку) та слабких (пива, вина). Наївна помилка: 330 мл пива (тобто одна банка), 150 г вина (тобто келих) і 50 г горілки (чарка) містять однакову кількість алкоголю.

Клінічними проявами, які вказують на перехід побутового пияцтва в алкоголізм є: розвиток підвищеної стійкості до алкоголю, що викликає необхідність вживання все більшої його дози. Ознаками є зникнення захисного рефлексу: блювати, втрата контролю над кількістю випитого, поява амнезійних форм спяніння, розвиток антисоціальних форм поведінки в спянінні, поява фізичної і психічної залежності від алкоголю, виникнення синдрому похмілля.

Необхідно памятати, що навіть після вживання "помірної" дози спиртного функція вищих відділів головного мозку приходить тільки через 8-20 днів.

Висновки

Боротьба з алкоголізмом - найбільша соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена. Навіть малі дози його можуть стати причиною великих прикрощів або нещастя: травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду сім'ї, втрати духовних потреб і вольових меж людиною.

Проблема алкоголізму для нашої країни сверхактуальна. Этиология і механізми хвороби вимагають додаткового вивчення. Як відомо, хвороба легше попередити, чим лікувати, тому крім лікування хвороби, що на сьогоднішній день не ефективно /до 80% рецидивів/, потрібно викорінювати причини цієї проблеми. Відносно простим виходом з даної ситуації було б стати радикальне підвищення цін на спиртні напої, що знизило б їхню приступність. А деяким лікарям, говорячи про алкоголізм, хотілося порадити: "усі добре - якщо в міру".

Список використаної літератури

1. Алипов В.И., Корхов В.В Алкоголизм и материнство. - Л.: Знание, 1988.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Владос, 1998.

3. Лисицин Ю.Б., Копыт Н.Я. Алкоголизм: Социально-гигиенические аспекты. - М.: Медицина, 1995.

4. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений. - М.: Международная педакадемия, 1999.

5. Мастюкова Е.М. Профилактика и коррекция нарушений психического развития детей при семейном алкоголизме. - М.: Просвещение, 1989.

6. Соловников Т.И. Социально-психическая реабилитация. - М.: Прогресс. 1991.

7. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция. /Под ред. Лебединского В.В.. - М.: Просвещение. 1990.

8. Ярославцев И.В. Алкоголь и семья. - М.: Прогресс, 1993.

9. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.-276 с.

10. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію “Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра” - К., січень 1996 року.

11. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиціях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 134 с.

12. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) - К.:Столиця, 2003.

13. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні.- К.:УкрНДІ проблем молоді, 2002.- 98с.