Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ імені Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК: 616-056.3:599.721-071-08

алергія ДО ТАРГАНІВ У ХВОРИХ НА БРОНХІАЛЬНУ АСТМУ ТА АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

Київ - 2008

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті імені М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Зайков Сергій Вікторович, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кужко Михайло Михайлович, Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України», завідувач відділенням фтизіопульмонології доктор медичних наук, професор Бездітко Тетяна Василівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2.

Захист відбудеться «29» вересня 2008 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України» ( м. Київ, вул. М. Амосова, 10).

Автореферат розісланий «26» серпня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бегоулева Ж. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Алергічні захворювання (АЗ) в сучасних умовах є одними з найбільш розповсюджених захворювань серед населення і складають велику медичну та соціальну проблему (Фещенко Ю.І. та співавт., 2003; Пухлик Б.М., 2004; Яшина Л.О. та співавт., 2005). За даними різних дослідників, від 10,0% до 40,0% усього населення світу страждають на АЗ (Чернушенко Е.Ф., 2002; Дранник Г.Н., 2006; Bauchau V., Durham S.R., 2005). При цьому на фоні загального зростання цих захворювань спостерігається поширення гіперчутливих реакцій до внутрішньожитлових інсектних алергенів, до яких відносяться й алергени тарганів (АлТ). В роботах закордонних дослідників (Arbes S.J., 2005; Lopata A.L. et al., 2005) наголошується, що поширеність гіперчутливості (ГЧ) до АлТ коливається в залежності від географічного розташування країн, стану довкілля, матеріально-побутових умов, наявності клінічних ознак АЗ тощо від 4,0% до 73,0%. Особливо високою є частота алергії до тарганів серед пацієнтів з бронхіальною астмою (БА) і алергічним ринітом (АР).

Специфічна діагностика даного виду алергії основана на даних алергологічного анамнезу, шкірних, інших провокаційних та лабораторних тестів з певними алергенами (Трунова О.А. и др., 2003; Медуницына Е.Н., 2004; Дранник Г.Н., 2006). Позитивні шкірні проби з АлТ реєструються у 24,3-60,9% пацієнтів з БА та/або АР (Stelmach I. et al., 2002; Tamayo C.O., 2005) на відміну від осіб без клінічних ознак АЗ, серед яких гіперчутливість до АлТ за допомогою шкірних тестів виявляється в 4,7% випадків (Macan S., 2003). В діагностиці гіперчутливості до АлТ широко застосовуються і лабораторні тести - імуноферментний або хемілюмінесцентний аналіз (Хаитов Р.М. и др., 2002; Heinzerling L. et al., 2005), РАСT, ELISA, імуноблотинг (Ласиця О.Л. та співавт., 2004; Morgan W.J. et al., 2004), результати яких добре корелюють з результатами шкірних проб. На жаль, в Україні дані методи діагностики залишаються майже недоступними для практичної охорони здоров'я внаслідок високої вартості, відсутності апаратури та реактивів для їх проведення.

Оскільки ефективність лікування хворих на різноманітні АЗ в значній мірі залежить від своєчасного усунення контакту з причинним алергеном або зменшенні чутливості до нього, тому питання специфічної діагностики та специфічної імунотерапії (СІТ) алергенами набуває надзвичайно важливого значення. Досвід, що накопичений протягом багатьох років вітчизняними та іноземними алергологами (Гущин И.С., Курбачева О.М., 2002; Недєльська С.М., 2004; Алешина Р.М., 2005; Пухлик Б.М., 2005; Skoner D.P., 2006), переконливо свідчить, що СІТ є ефективним, а при виконанні необхідних умов її проведення й безпечним методом лікування хворих на АЗ. Але в літературі зустрічаються лише поодинокі дані про можливість застосування з метою алерговацинації АлТ (Пыцкий В.И. и др., 1999; Федоскова Т.Г., 2004).

В Україні раніше дослідження щодо вивчення поширеності, діагностики, ефективності та безпечності СІТ АлТ серед хворих на БА та/або АР не проводились, насамперед у зв'язку з відсутністю вітчизняних алергенів. Тому зрозумілим є вибір напрямку роботи, спричинений об'єктивною необхідністю вдосконалення діагностики алергії до тарганів та лікування пацієнтів з АЗ, що зумовлені гіперчутливістю до АлТ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота входить до конкурсної держбюджетної теми кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова за замовленням МОЗ України: “Епідеміологічне дослідження алергічних захворювань неантропогенного та антропогенного генезу” (номер державної реєстрації 01.9.10 026085), а також до теми: “Удосконалити, апробувати нові форми алергенів для місцевої специфічної імунотерапії алергічних захворювань (пероральні, назальні) і запровадити їх у практику” (номер державної реєстрації 0100U004687).

Мета і завдання дослідження. Підвищити якість діагностики алергії до тарганів і ефективність лікування хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт, які обумовлені гіперчутливістю до алергенів тарганів, шляхом застосування оригінальних вітчизняних алергенів.

Завдання дослідження:

1. Вивчити частоту гіперчутливості до різних видів тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт.

2. Оцінити інформативність шкірного прик-тесту з оригінальними вітчизняними алергенами тарганів.

3. Визначити спектр інших внутрішньожитлових алергенів у осіб з гіперчутливістю до алергенів тарганів.

4. Вивчити ефективність та безпечність специфічної імунотерапії алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до відповідних алергенів.

Об'єкт дослідження - алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт.

Предмет дослідження - поширеність алергії до тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт, інформативність різних методів діагностики алергії до тарганів, ефективність та безпечність специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у осіб з бронхіальною астмою та/або алергічним ринітом.

Методи дослідження - у роботі використані загальноприйняті у алергології методи клінічного і лабораторного обстеження пацієнтів - алергологічний анамнез, шкірний прик-тест з алергенами рудого німецького, чорного американського і чорного мадагаскарського тарганів, дослідження функції зовнішнього дихання, визначення рівня загального IgE в сироватці крові, статистичні методи при математичній обробці отриманих результатів. Робота виконана з використанням вітчизняних алергенів і технологій, що створені у Вінницькому МП “Імунолог” (директор - проф. Б.М. Пухлик).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в Україні вивчено поширеність алергії до різних видів тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт. В клінічних умовах визначена інформативність шкірного прик-тесту за допомогою оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними алергенами тарганів.

Встановлено, що гіперчутливість негайного типу до алергенів тарганів частіше діагностується у пацієнтів з поєднанням бронхіальної астми та алергічного риніту, ніж у хворих лише на бронхіальну астму або алергічний риніт.

Визначено, що у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт частіше виявляється сенсибілізація до алергенів чорного американського та рудого німецького тарганів і рідше до чорного мадагаскарського або декількох алергенів тарганів одночасно.

Встановлено, що хворі на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до алергенів тарганів часто сенсибілізовані й до інших внутрішньожитлових алергенів.

Визначено, що у частини хворих з гіперчутливістю до комплексного алергену домашнього пилу виявляється сенсибілізація лише до алергенів тарганів, а не інших внутрішньожитлових алергенів.

Доведено ефективність та безпечність класичного парентерального методу проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт.

Практичне значення отриманих результатів. Визначення за допомогою цілеспрямованого дослідження поширеності алергії до тарганів дає змогу посилити увагу до цієї важливої проблеми і покращити виявлення відповідних категорій хворих.

Запропоновано новий підхід до ранньої специфічної діагностики гіперчутливості до алергенів різних видів тарганів за допомогою шкірного прик-тесту з вітчизняними алергенами.

Особам з гіперчутливістю до алергенів тарганів проведено специфічну імунотерапію відповідними алергенами.

Доведено ефективність та безпечність парентеральної специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів у пацієнтів з бронхіальною астмою та/або алергічним ринітом. Отримані результати можуть бути реально впроваджені в практичну діяльність алергологів, пульмонологів та оториноларингологів України. Розроблені автором методики застосування прик-тесту та проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів використовуються в алергологічному кабінеті Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення, алергологічному кабінеті Вінницької міської лікарні №1, алергологічному відділенні №2 Київської міської клінічної лікарні №8, алергологічному відділенні міської клінічної лікарні №5 м. Запоріжжя, алергологічному відділенні міської клінічної лікарні №7 м. Дніпропетровська, науково-практичному об'єднанні «Реабілітація» м. Ужгорода, алергологічному відділенні міської лікарні №5 м. Одеси.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведено патентний пошук для визначення актуальності теми роботи, літературний пошук та огляд літератури. Особисто проведено клінічне обстеження осіб, що мають клінічні прояви БА та/або АР, з'ясовано та проаналізовано дані алергологічного анамнезу пацієнтів, виконано переважну більшість шкірних тестів з алергенами різних видів тарганів, відібрані хворі для проведення СІТ і оцінена її ефективність та безпечність. Проведено алергологічне обстеження осіб без клінічних ознак АЗ із загальної популяції населення м. Києва з метою вивчення специфічності прик-тесту з алергенами різних видів тарганів. Самостійно виконано статистичну обробку матеріалів роботи та узагальнення отриманих результатів, оформлено дисертаційну роботу. Висновки і практичні рекомендації на основі проведених досліджень сформульовані автором разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на конференції алергологів України «Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань» (Вінниця, 2005), науковій конференції молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, (Київ, 2005), науково-практичній конференції алергологів України «Сучасні методи діагностики та лікування алергічних захворювань» (Київ, 2006), II з'їзді алергологів України (Одеса, 2006), IY міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь та перспективи сучасної медичної науки» (Вінниця, 2007), І Національному Астма Конгресі (Київ, 2007), ІІ Національному конгресі з алергології та клінічної імунології (Миргород, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, серед них 5 статей у акредитованих ВАК України журналах та збірниках (із них 1 самостійна), 1 стаття у неакредитованому ВАК України журналі та 3 - тези доповідей конференцій та з'їздів.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали роботи викладені на 122 сторінках друкованого тексту, ілюстровані 24 таблицями, 14 рисунками. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів досліджень, двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури, який містить 245 робіт.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань нами було проведено алергологічне обстеження 236 пацієнтів з БА та/або АР (основна група) та осіб без клініко-анамнестичних ознак будь-яких АЗ (контрольна група). Основну групу склали 236 осіб (113 чоловіків і 123 жінки). Вік обстежених коливався від 18 до 60 років, середній вік становив (30,2+3,25) років. За допомогою загальноприйнятих у алергології методів досліджень АР був діагностований у 126 чол. (53,39%), БА - у 71 особи (30,08%), поєднання БА з АР мало місце у 39 (16,53%) обстежених.

Схема алергологічного обстеження осіб з АЗ включала: збирання алергологічного анамнезу, шкірне тестування (ПТ) з алергенами різних видів тарганів, а також з іншими внутрішньожитловими алергенами (побутові, епідермальні, пилкові), визначення рівня загального IgE в сироватці крові, функції зовнішнього дихання (ФЗД). З'ясування особливостей алергологічного анамнезу проводилося за складеною нами анкетою з урахуванням типових питань, передбачених при обстеженні хворих на АЗ. При збиранні алергологічного анамнезу враховувалися наявність чи відсутність тарганів в житлових та робочих приміщеннях в даний час або в минулому, ефект від елімінації цих комах або, напроти, погіршення перебігу АЗ при відновленні контакту з ними.

Для постановки шкірних проб використовувались алергени рудого німецького, чорного американського та чорного мадагаскарського тарганів, домашнього пилу (ДП), кліщів, пір'я подушок, шерсті домашніх тварин, пилкові алергени виробництва Вінницького МП “Імунолог”. Шкірні тести особам основної групи виконували у період ремісії АЗ і при відсутності інших протипоказань до тестування in vivo з алергенами. Постановка та оцінка результатів шкірних проб здійснювалася згідно вимог Наказу МОЗ України та АМН України за № 127/18 від 02.04.02.

Лабораторні алергологічні методи складались з визначення рівня загального IgE у сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізатору. Для визначення порушень бронхіальної прохідності проводилася спірографія з визначенням основних показників ФЗД за загальноприйнятою методикою.

СІТ проводилася хворим на БА або АР в період ремісії АЗ класичним парентеральним шляхом із застосуванням алергенів рудого німецького або чорного американського тарганів (основна) або комплексним алергеном ДП (контрольна група) за затвердженою МОЗ України схемою. При цьому основна та контрольна групи були репрезентативні за статтю, віком, тяжкістю перебігу АЗ, характером попереднього лікування тощо. З метою вивчення ефективності та безпечності СІТ АлТ або комплексним алергеном ДП нами вивчено результати її проведення у 80 пацієнтів з БА або АР та гіперчутливістю до АлТ. З числа обстежених 22 пацієнти з АР та 20 хворих на БА отримували СІТ алергенами тарганів. Іншим 38 обстеженим (20 осіб з АР і 18 з БА) СІТ проводилася алергеном ДП. Результати лікування хворих оцінювалися після 12-місячного курсу СІТ АлТ або алергеном ДП за динамікою клініко-функціональних показників, що характеризують перебіг БА та АР, даних шкірного тестування з відповідними алергенами і рівня концентрації загального IgE у сироватці крові.

Найбільш важливе значення в алергології завжди мала ідентифікація причинно-значущих алергенів, без якої неможливе етіологічне підтвердження діагнозу АЗ та етіотропне лікування відповідних категорій хворих. Тому з метою визначення поширеності алергії до тарганів і вивчення інформативності шкірного ПТ з вітчизняними АлТ в діагностиці ГЧ до них нами було обстежено 236 вищезазначених осіб з АЗ та 36 представників контрольної групи (20 чоловіків і 16 жінок у віці від 20 до 52 років), у яких були відсутні анамнестичні та клінічні ознаки АЗ. Суттєвих розбіжностей між віковим та статевим складом обстежених нами осіб основної і контрольної груп виявлено не було. Результати алергологічного обстеження пацієнтів з АлТ наведені нами в табл. 1.

Шкірне тестування (ПТ) з усіма АлТ виявило стан ГЧ негайного типу до них у (38,98+3,17)% обстежених, тобто більш, ніж у кожної третьої особи. Дещо частіше виявлялася ГЧ до алергену чорного американського та рудого німецького тарганів, рідше до всіх 3 АлТ та однаково рідко до чорного мадагаскарського, чорного американського та рудого німецького, обох чорних, чорного мадагаскарського та рудого німецького тарганів, що могло свідчити про наявність загальних антигенних властивостей у алергенів різних видів тарганів, тобто перехресної алергії між ними тощо. На відміну від цього у осіб без клінічних ознак АЗ стан гіперчутливості до АлТ виявлений нами за результатами ПТ лише у 2 (5,56+3,82)% випадках (розбіжності вірогідні, при P<0,01), що могло бути пов'язаним або із станом латентної сенсибілізації до цих комах або з псевдопозитивними результатами даного методу дослідження. Отже, отримані нами дані підкреслюють високу інформативність та специфічність ПТ з вітчизняними алергенами різних видів тарганів в реєстрації гіперчутливості до них.
Таким чином, ПТ, за нашими даними, є високоінформативним методом специфічної діагностики алергії до тарганів. Методика його постановки є уніфікованою і підходить для проведення скринінгових досліджень та експрес-діагностики гіперчутливості до АлТ у осіб з АЗ. Прик-тест простий у виконанні, малотравматичний і найбезпечніший серед усіх шкірних проб, що надзвичайно важливо під час обстеження пацієнтів. Звичайно, абсолютно безпечними є лише лабораторні методи діагностики АЗ, але при цьому вони коштовні і залишаються малодоступними для широкого застосування у практиці. Крім того, на відміну від загальноприйнятих методів алергологічної діагностики ПТ завдяки своїй технологічності і простоті може використовуватися не лише спеціалістом-алергологом, а й лікарями іншого профілю.

Таблиця 1

Інформативність прик-тесту з алергенами тарганів у обстежених основної та контрольної груп

Значний інтерес, на наш погляд, мало вивчення частоти розвитку ГЧ до АлТ при різних формах АЗ у обстежених нами осіб. Так, ГЧ до хоча б одного з АлТ діагностована у (38,03+5,76)% пацієнтів з БА, (35,71+4,27)% хворих на АР та у (51,28+8,0)% обстежених з поєднанням БА і АР. Отже, для поєднання двох форм АЗ (БА та АР), за нашими даними, був характерний більш частий розвиток ГЧ до АлТ (Р<0,05 для обох випадків).

Нами також була визначена частота розвитку ГЧ до різних видів тарганів у хворих на окремі форми АЗ. Результати дослідження показали, що частота реєстрації ГЧ до різних АлТ коливалася при різних АЗ від (1,41+1,40)% до (15,87+3,25)% випадків. При АР частіше діагностувалася сенсибілізація до одного з видів тарганів у порядку зниження частоти її реєстрації (чорний американський, рудий німецький та чорний мадагаскарський таргани) і рідше виявлялася ГЧ до 2-3 АлТ. У хворих на БА була частіше виявлена моносенсибілізація до чорного американського та полісенсибілізація (чорний американський і рудий німецький, всі 3 види тарганів одночасно). Наявність поєднання БА та АР частіше супроводжувалося розвитком ГЧ до декількох видів тарганів одночасно (чорні американський і мадагаскарський, всі види тарганів) і рідше формуванням сенсибілізації до чорного американського та рудого німецького тарганів. Отже, більш тяжкі форми АЗ (БА та БА з АР) дещо частіше супроводжувалися розвитком ГЧ до декількох АлТ, хоча слід додати, що відносно невелика вибірка не дозволила нам отримати суттєві розбіжності між частотою виявлення ГЧ до АлТ різних видів при різноманітних клінічних формах АЗ у обстежених.

Відомо, що доказами наявності алергії до тарганів повинні бути: 1) зв'язок клінічних проявів АЗ з контактом з ними; 2) наявність позитивних шкірних тестів з АлТ; 3) наявність в сироватці крові хворих специфічних IgE-антитіл до даних інсектних алергенів. Так, окрім одержання позитивних результатів тестів in vivo, нами при збиранні алергологічного анамнезу також з'ясувалося, що у (56,52+5,17)% осіб з позитивними результатами прик-тестів з АлТ ці комахи були присутніми в даній час у житлових або робочих приміщеннях, а ще у (11,96+3,38)% обстежених таргани були там раніше. На відміну від цього таргани були присутні або спостерігалися раніше у житлових або промислових приміщеннях всього лише у (22,92+3,50)% осіб з негативними результатами ПТ з АлТ (P<0,01). Крім того, (31,33+4,84)% осіб з позитивними результатами ПТ з АлТ відмічали позитивні клінічні зрушення у перебігу АЗ після припинення контакту з тарганами або навпаки погіршення стану здоров'я після відновлення контакту з ними. Таким чином, результати алергологічного анамнезу підтверджують не лише важливість АлТ у розвитку та прогресуванні АЗ у обстежених, але й високу інформативність та специфічність ПТ у діагностиці ГЧ негайного типу до певних алергенів.

Аналогічно до інших видів шкірних тестів позитивні результати ПТ також розподіляються за ступенем вираженості реакції. Так, у осіб з ГЧ до АлТ переважали позитивні результати (76,09+4,45)%, рідше зустрічалися виражено позитивні (21,74+4,30)% і зовсім рідко (2,17+1,52)% мала місце гіперреактивність шкіри (P<0,01 для обох випадків). Ми також провели розподіл вираженості результатів шкірного тестування у осіб з різними клінічними формами АЗ. Отримані нами дані показали, що вираженість реакцій шкіри до АлТ не залежала від тієї чи іншої клінічної форми АЗ, оскільки при БА, АР та при їх поєднанні позитивні (70,0+10,51)%-(81,48+7,61)%, виражено позитивні реакції (18,52+7,13)%-(25,0+9,93)% та гіперреактивність (2,22+2,20)%-(5,0+5,0)% реєструвалися з однаковою частотою (P>0,05 для всіх випадків).

Крім визначення алергії до тарганів, нами паралельно оцінювалася наявність ГЧ до інших внутрішньожитлових алергенів. Результати такого комплексного алергологічного тестування наведені нами в табл. 2. Прик-тест у пацієнтів з БА та/або АР виявив позитивні результати з алергенами ДП у (80,43+4,14)%, кліщів - у (51,09+5,21)%, з епідермальними алергенами - у (35,87+5,0)% та з пилковими алергенами у - (32,61+4,89)% обстежених. При цьому частота алергії до тарганів у осіб з БА та/або АР лише дещо поступалася за частотою алергії до кліщів. ГЧ до внутрішньожитлових алергенів майже однаково часто (P>0,05 для всіх випадків) супроводжувала хворих на БА, АР та БА з АР. Єдиним винятком можуть бути лише результати обстеження з пилковими алергенами пацієнтів з АР та АР в поєднанні з БА. Оскільки серед даних категорій осіб зустрічалися хворі на цілорічний АР з сезонними загостреннями, то частота виявлення серед них осіб з ГЧ до пилкових алергенів була більш високою в порівнянні з хворими на БА.

Таблиця 2

Частота сенсибілізації до інших алергенів у осіб з гіперчутливістю до алергенів тарганів (у %) (M+m)

Слід також відмітити, що у переважної більшості (75,0+4,51)% обстежених нами осіб з БА та/або АР і гіперчутливістю до АлТ переважала множинна сенсибілізація до різноманітних внутрішньожитлових алергенів. Тому дуже важливим завданням було виявлення тих категорій осіб, що мали позитивні результати ПТ з алергеном ДП і негативні результати шкірного тестування з алергенами кліща, пір'я подушок, епідермальними алергенами тощо. Так, у (22,83+4,38)% пацієнтів з ГЧ до алергену ДП нами була виявлена алергія саме до тарганів, а не до кліщів роду Dermatophagoides, алергену пір'я подушок або епідермальних алергенів. Отже, майже у кожної четвертої особи ГЧ до комплексного алергену ДП була зумовлена сенсибілізацією до АлТ, що додатково підкреслює етіологічну роль цих комах в розвитку та прогресуванні БА і АР. В цілому переважна більшість обстежених (77,12+2,73)%, за нашими даними, мала ГЧ негайного типу до інсектних алергенів житла: кліщів та/або тарганів. Слід також підкреслити, що досить часто (51,09+5,21)% виявлялися одночасно позитивні результати ПТ до алергенів обох видів комах, що вірогідно було пов'язано із множинною сенсибілізацією до внутрішньожитлових алергенів або з антигенною подібністю родин Arthropoda (таргани) і Acarinae (кліщі).

Отже, алергени побутових комах (кліщі, таргани тощо) слід вважати провідним сенсибілізуючим агентом при респіраторних АЗ і тому при обстеженні хворих на БА та АР необхідно проводити додаткове шкірне тестування пацієнтів за допомогою ПТ з використанням вітчизняних алергенів рудих та чорних тарганів.

Метою нашого дослідження також було визначення ефективності та безпечності парентеральної СІТ АлТ у хворих на БА або АР. Позитивний клінічний ефект СІТ в цілому для обох АЗ лише дещо частіше (P>0,05) спостерігався в основній, ніж в контрольній групах. Так, у (85,71+5,40)% осіб основної (АлТ) та у (76,32+6,90)% обстежених контрольної (алерген ДП) груп після 12-місячного курсу СІТ були досягнуті відмінні, добрі або задовільні результати лікування, що проявилося зниженням кількості та тяжкості загострень БА та АР, зменшенням потреби у медикаментозних препаратах (бронхолітики, антигістамінні препарати, топічні глюкокортикостероїди, муколітики, деконгестанти тощо) під час виникнення загострень АЗ, трансформацією більш тяжких їх форм в менш тяжкі, досягнення тривалого контролю над їх клінічним перебігом тощо. Крім сумарної оцінки результатів проведення СІТ АлТ або алергеном ДП у хворих на АЗ, нами також були окремо оцінені клінічні результати лікування осіб основної та контрольної груп при БА та АР. При цьому вони виявилися майже однаковими (P>0,05) в обох групах обстежених і при обох формах АЗ.

При аналізі в динаміці під час проведення СІТ основних показників ФЗД, що характеризують порушення бронхіальної прохідності (FEV₁ і PEF), нами також відмічена тенденція до їх покращення, хоча статистично значимих відмінностей між цими показниками ми не виявили (P>0,05 для всіх випадків), що можливо було пов'язано з тим, що вони наблизилися або досягли норми ще під час проведення попередньої фармакотерапії.

Загальновідомо, що оцінювати ефективність СІТ слід не лише за клінічними критеріями (хоча вони нерідко є головними), але й за змінами розмірів шкірних проб, титру блокуючих антитіл, рівнем загального та алерген-специфічного IgE в сироватці крові, іншими імунологічними показниками тощо. Хоча слід підкреслити, що клінічний ефект СІТ далеко не завжди корелює з цими показниками. З метою вивчення ефективності СІТ внутрішньожитловими інсектними алергенами ми вивчили в динаміці зміни результатів шкірних проб за допомогою прик-тестів з АлТ та алергеном ДП. Як видно з наведених в них даних, після проведення СІТ АлТ у обстежених нами пацієнтів з БА і АР результати шкірних проб мали тенденцію до зниження, що знайшло відображення у переході 1 випадку гіперреактивності у виражено позитивну реакцію, меншенні вдвічі частоти виражено позитивних реакцій за рахунок.

Статистично вірогідна різниця у результатах шкірних проб у обстежених до та через рік після початку проведення СІТ чітко виявлялася лише для виражено позитивних реакцій (Р<0,05), що можливо було пов'язане з відносно невеликими термінами спостереження за пацієнтами і їх загальною кількістю. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб після 1 року проведення СІТ АлТ відбулося у (42,86+7,64)% обстежених даної групи.

Специфічна імунотерапія АлТ, за нашими даними, в меншому ступені вплинула на результати шкірних тестів з цими інсектними алергенами у осіб, що отримували СІТ алергеном ДП. Так, ми спостерігали лише в 1 випадку перехід гіперреактивності у виражено позитивну реакцію, а також у 2 пацієнтів після лікування виражено позитивні реакції змінилися на позитивні. Ще у 1 особи позитивні результати ПТ з АлТ стали сумнівними. Тобто зниження вираженості результатів ПТ з АлТ відбулося лише у (15,79+5,92)% пацієнтів. Таким чином, проведення СІТ АлТ навіть вже через рік призводить до суттєвого зниження ГЧ до відповідних алергенів за даними шкірного тестування (42,86+7,64)% в основній проти (15,79+5,92)% випадків в контрольній групах, (P<0,01). Оскільки АлТ входять до складу комплексного алергену ДП ми оцінили також динаміку результатів шкірного ПТ з цим алергеном у осіб основної і контрольної груп.

Після проведення СІТ як АлТ, так і алергеном ДП, у хворих вираженість гіперреактивних та виражено позитивних результатів шкірних проб мала тенденцію до зниження. Так, у 2 осіб основної групи (СІТ АлТ) гіперреактивні реакції змінилися на виражено позитивні, а у 7 пацієнтів виражено позитивні результати ПТ стали позитивними, у 3 обстежених позитивні результати перейшли у сумнівні. Все це особливо стосувалося тих категорій пацієнтів, у яких позитивні результати ПТ з алергеном ДП були обумовлені ГЧ не до кліщів, а до тарганів. Але статистично вірогідна різниця у результатах ПТ у даної групи обстежених до та через рік після початку проведення СІТ нами виявлена лише для виражено позитивних результатів шкірного тестування. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб до алергену ДП після 1 року проведення СІТ АлТ відбулося лише у (21,43+6,66)% обстежених даної групи.

У пацієнтів контрольної групи, які отримували СІТ алергеном ДП, вищевказана тенденція була значно більш помітною. Так, у них статистично достовірно зменшилася частота гіперреактивних реакцій (15,79+5,92)% проти (5,26+3,62)% випадків, при (P<0,05) на алерген ДП і частота виражено позитивних реакцій (34,21+7,70)% проти (21,05+6,61)% спостережень, при (P<0,05) за рахунок їх переходу у категорію виражено позитивних, позитивних та сумнівних відповідно. Крім того, в цій групі вже з'явилися сумнівні (4 випадки) і навіть 1 випадок негативних результатів шкірного тестування з алергеном ДП. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб до алергену ДП після 1 року проведення СІТ цим алергеном відбулося у (42,11+8,0)% обстежених даної групи. Отже, проведення СІТ алергеном ДП також вже через рік призводить до суттєвого зниження ГЧ до відповідних алергенів за даними ПТ (21,43+6,66)% в основній проти (42,11+8,0)% випадків в контрольній групах, при (P<0,01).

При порівнянні середніх діаметрів папул, отриманих після шкірного тестування до та після завершення 12-місячного курсу СІТ (табл. 3), з'ясувалося, що його проведення АлТ в основній та алергеном ДП в контрольній групах паралельно кількості гіперреактивних та виражено позитивних проб сприяє також зниженню і середніх діаметрів папул в місці виконання ПТ. При цьому статистично вірогідні результати отримані нами для АлТ в основній та для алергену ДП в контрольній групах. Якщо зниження чутливості шкіри до певних алергенів після СІТ ними цілком природно, то пояснити за рахунок чого це відбувається до інших алергенів можна комплексним характером алергену ДП, до складу якого входять різноманітні вутрішньожитлові алергени, у тому числі АлТ, кліщів та інших комах, а також тим, що частина обстежених в основній групі мала ГЧ до алергену ДП, яка була обумовлена сенсибілізацією до тарганів, а не до кліщів.

Таблиця 3

Середній діаметр папул (в мм) при виконанні прик-тесту з АлТ та алергеном ДП (М+m)

Слід відмітити, що отримані нами результати, відносно ефективності СІТ при ГЧ до побутових та інсектних алергенів, наприклад, алергену ДП та алергенів перетинчастокрилих комах в цілому співпадають з даними інших дослідників (Хаитов Р.М., 2002; Зайков С.В. із співав., 2005; Корицька І.В., 2006), які також вказували на зменшення шкірної чутливості уже після першого курсу СІТ відповідними алергенами. З іншого боку, отримані нами результати частково співпадають й з даними інших дослідників (Фрадкин В.А., 1990; Пухлик Б.М., 2004) про необов'язковий вплив СІТ на зменшення шкірної ГЧ до певних алергенів, особливо після першого її курсу.

Ми також з метою оцінки ефективності СІТ алергенами тарганів та ДП використали визначення рівня загального IgE сироватки крові хворих до та через 12 місяців після 1-го курсу лікування алергенами. Так, до проведення СІТ в основній групі у (61,29+8,75)% хворих рівень загального IgE був підвищеним, незважаючи на стан ремісії АЗ. Майже аналогічні результати (P>0,05) були отримані нами і при обстеженні осіб з контрольної групи, cеред яких рівень загального IgE був підвищеним у (66,67+9,24)% обстежених. Після проведення СІТ АлТ або алергеном ДП підвищений рівень загального IgE сироватки крові знизився до норми лише у (26,32+7,91)% пацієнтів основної та у (22,22+8,15)% хворих контрольної групи. Крім того, у (15,79+6,55)% осіб з основної та у (11,11+6,16)% з контрольної груп через рік нормальний до проведення СІТ алергенами рівень загального IgE став вищим за рівень норми. Слід додати, що отримані нами результати в цілому співпадають з даними інших дослідників (Балаболкин И.И., 2001; Дрынов Г.И. и др., 2001; Хаитов Р.М., 2002), на думку яких, тенденція до зниження рівня загального IgE та специфічних IgE-антитіл спостерігається при тривалому (не менше 3 років) проведенні СІТ, тоді як після першого курсу СІТ побутовими та пилковими алергенами їх рівень в сироватці крові може не змінюватися або навіть зростати.

Важливе місце при проведенні СІТ алергенами займають питання її безпечності. Під час проведення СІТ ми не спостерігали жодної тяжкої місцевої або системної реакції на введення алергенів, а нетяжкі побічні реакції виникали однаково часто при проведенні СІТ АлТ і алергеном ДП (P>0,05). Так, лише у (7,14+3,97)% пацієнтів основної (СІТ АлТ) та у (10,53+4,98)% осіб контрольної групи (СІТ алергеном ДП) був відмічений розвиток легких місцевих побічних реакцій у вигляді гіперемії шкіри, локального набряку та свербежу в місці ін'єкції, які не вимагали проведення з метою їх ліквідації спеціальних медичних заходів. Крім того, нами спостерігалися один випадок легкої системної реакції (закладеність носа, чхання, нежить) та також один випадок системної побічної реакції середньої тяжкості (відчуття утрудненого дихання, сухий кашель, кропив'янка). Легка системна реакція розвинулася під час проведення СІТ АлТ, а системна побічна реакція середньої тяжкості виникла при застосуванні алергену ДП. Отже, загальна кількість випадків побічних реакцій в наших спостереженнях при проведенні СІТ АлТ склала (9,52+4,53)% при проведенні СІТ АлТ та (13,15+5,48)% при застосуванні алергену ДП. Слід підкреслити, що розвиток таких реакцій відбувався, як правило, під час нарощування дози алергенів і лише у однієї особи під час отримання підтримуючої дози алергену ДП. Слід підкреслити, що розвиток таких реакцій не перешкодив подальшому проведенню СІТ, яка була продовжена після відповідної корекції схеми лікування.

Таким чином, результати нашого дослідження свідчать про те, що проведення СІТ АлТ та алергеном ДП є достатньо ефективним та безпечним методом лікування хворих на БА або АР за умов ретельного відбору пацієнтів та дотримання всіх вимог щодо її проведення. Цей метод добре поєднується з фармакотерапією і може проводитися в амбулаторних умовах під контролем лікаря-алерголога.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі клінічної алергології - підвищення якості діагностики та ефективності лікування алергії до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт шляхом застосування шкірного прик-тесту і специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами тарганів.

1. Алергія до різних видів тарганів реєструється y (38,98+3,17)% хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт.

2. У хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт частіше виявляється сенсибілізація до алергенів чорного американського (13,14+3,52)% та рудого німецького (6,78+2,62)% тарганів і рідше - до алергена чорного мадагаскарського (4,24+2,10)% або декількох алергенів тарганів (2,12+1,50)%-(5,93+2,46)% одночасно.

3. Гіперчутливість до алергенів тарганів достовірно частіше (P<0,05) діагностується у пацієнтів з поєднанням бронхіальної астми та алергічного риніту (51,28+8,0)%, ніж у хворих лише на бронхіальну астму (38,03+5,76)% або алергічний риніт (35,71+4,27)%.

4. Хворі на бронхіальну астму та/або алергічний риніт з гіперчутливістю до алергенів тарганів часто сенсибілізовані й до інших внутрішньожитлових алергенів: в (80,43+4,14)% випадків до домашнього пилу, в (56,52+5,17)% - до пір'я подушок, в (51,09+5,21)% - до кліщів роду Dermatophagoides, в (35,87+5,0)% спостережень до епідермісу свійських тварин).

5. У (22,83+4,38)% пацієнтів з гіперчутливістю до комплексного алергену домашнього пилу виявляється сенсибілізація саме до алергенів тарганів, а не до інших внутрішньожитлових алергенів.

6. Шкірний прик-тест з вітчизняними алергенами чорних та рудого тарганів є високоінформативним, надійним і специфічним методом діагностики гіперчутливості до даних алергенів. Це підтверджують більш висока частота позитивних результатів шкірного тестування з алергенами тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт (38,98+3,17)% випадків проти (5,56+3,82)% в контрольній групі), у (68,48+4,84)% осіб з алергічними захворюваннями, які мали контакт з тарганами, порівняно з (22,92+3,50)% пацієнтами, що не контактували з цими комахами, а також покращання клінічного перебігу бронхіальної астми та алергічного риніту у (31,33+4,84)% хворих після припинення контакту з тарганами.

7. Специфічна імунотерапія алергенами тарганів є ефективним методом лікування хворих на бронхіальну астму або алергічний риніт з гіперчутливістю до відповідних алергенів. Її клінічна ефективність становить (85,71+5,40)% за результатами 12-місячного спостереження за хворими. Вона вже через рік сприяє зниженню шкірної гіперчутливості до відповідних алергенів у (42,86+7,64)% пацієнтів.

8. Специфічна імунотерапія алергенами тарганів є безпечним методом лікування. Частота легких місцевих (7,14+3,97)% та нетяжких системних (2,38+2,35)% побічних реакції при її проведенні складає сумарно лише (9,52+4,53)% випадків.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Вітчизняні алергени тарганів поряд з іншими внутрішньожитловими алергенами (кліщі домашнього пилу, пір'я подушок, бібліотечний пил, епідермальні алергени свійських тварин, плісняві гриби, пилок рослин тощо) повинні бути внесені в діагностичну панель інгаляційних алергенів при скринінговому обстеженні пацієнтів з клінічними ознаками респіраторних алергічних захворювань.

2. З метою своєчасного виявлення гіперчутливості до алергенів тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт лікарям-алергологам рекомендується після збирання алергологічного анамнезу виконувати шкірний прик-тест з вітчизняними алергенами рудого німецького (Blatella germanica) та чорного американського (Periplaneta americana) тарганів.

3. При виявленні гіперчутливості до алергенів тарганів, в разі відсутності протипоказань, пацієнтам (можливо на фоні базисної терапії) рекомендується проведення специфічної імунотерапії відповідними алергенами, яка проводиться в період ремісії алергічного риніту або бронхіальної астми лікарем-алергологом.

4. Показаннями для проведення специфічної імунотерапії алергенами тарганів при алергічному риніті та/або бронхіальній астмі є:

- контакт з тарганами в побутових та/або робочих умовах;

- невдалі спроби елімінації алергенів тарганів в житлових та робочих приміщеннях;

- клінічно доведена гіперчутливість до алергенів тарганів, яка підтверджена результатами шкірного тестування та/або виявлення IgE-антитіл до даних алергенів;

- моносенсибілізація до алергенів тарганів;

- більш виражені шкірні тести з алергенами тарганів, ніж з алергенами кліщів та шерсті домашніх тварин;

- відсутність протипоказань.

5. Особам з гіперчутливістю до алергенів тарганів рекомендується в залежності від результатів шкірного тестування проводити специфічну імунотерапію алергенами рудого німецького або чорного американського тарганів парентеральним методом за класичною схемою. Лікування доцільно розпочинати алергеном в субпороговій концентрації в дозі 0,1 мл. Подальше підвищення дози проводиться на 0,2 мл до 0,8 мл, після чого концентрація алергену підвищується в 10 раз, а доза знову повторює свій цикл від 0,1 до 0,8 мл. Кожна наступна доза може бути введена лише при відсутності системної чи місцевої реакції на попередньо введену дозу. Підвищення дози алергену здійснюється щоденно до досягнення дози 10^-2, після чого переходять на введення підтримуючих доз від 0,1 мл до 0,8 мл один раз у 2 тижні, а в подальшому 0,5 мл 10^-1 1 раз на місяць протягом не менше 3 років.

6. Протипоказання для специфічної імунотерапії алергенами тарганів у осіб з алергічним ринітом та бронхіальною астмою тотожні таким для інших алергічних захворювань: відстрочені позитивні шкірні проби з алергенами тарганів, вагітність, гострі інфекції, соматичні захворювання з порушенням функції, тяжка бронхіальна астма або алергічний риніт, наявність ускладнених алергічних захворювань, декомпенсовані та тяжкі захворювання. Відносними протипоказаннями є вік 50 років і більше, шкірні захворювання, хронічні інфекційні захворювання, маловиражені шкірні проби з алергенами, неефективність попереднього курсу специфічної імунотерапії (якщо така проводилась).

7. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами тарганів доцільно оцінювати через рік після її початку за динамікою клінічних проявів алергічних захворювань, у тому числі при повторних контактах з тарганами, а також за результатами шкірних тестів з відповідними алергенами. Позитивні клінічні результати цього методу лікування не завжди супроводжуються зниженням шкірної чутливості до алергенів тарганів та рівня загального IgE сироватки крові.

8. В разі доведеної після 1-го курсу ефективності специфічної імунотерапії алергенами тарганів у хворих на алергічний риніт та/або бронхіальну астму її слід проводити протягом 3-5 років.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гришило А.П. Інформативність прик-тесту в діагностиці гіперчутливості до алергенів тарганів // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - К., 2006. - Вип. 15. - Кн. 2. - С. 211-215.

2. Зайков С.В., Гришило А.П. Частота гіперчутливості до алергенів тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт //Астма та алергія. - 2006. - №. 3-4. - С. 41-44. Здобувачеві належить ідея проведення дослідження, набір клінічного матеріалу, обробка отриманих результатів.

3. Зайков С.В., Гришило А.П. Алергія до тарганів у хворих на алергічний риніт // Ринологія. - 2007. - № 1. - С.44-49. Здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, статистична обробка отриманих даних.

4. Зайков C.В., Гришило А.П. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами тарганів у хворих на алергічний риніт // Ринологія. - 2007. - № 3. - С. 42-49. Здобувачем проводилися клінічні дослідження, спостереження за ефективністю лікування хворих, обробка отриманих результатів.

5. Зайков C.В., Гришило А.П. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами тарганів хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія. - 2007. - № 1-2. - С. 35-39. Здобувачем проводилися клінічні дослідження, спостереження за ефективністю лікування хворих, обробка отриманих результатів.

6. Зайков С.В., Гришило А.П. Поширеність, специфічна діагностика та імунотерапія алергії до тарганів //Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. - 2007. - № 3 (08). - С. 42-46. Здобувачем проводилося збирання та аналіз даних літератури.

7. Гришило А.П. Частота алергії до тарганів у хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт //Молодь та перспективи сучасної медичної науки: Матеріали IY Міжнародної наукової конференції. - Вінниця, 2007. - С. 115.

8. Зайков C.В., Гришило А.П. Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія. - 2007. - № 1-2. - С. 35-39. Здобувачеві належить ідея проведення дослідження, набір клінічного матеріалу, обробка отриманих результатів.

9. Зайков C.В., Гришило А.П. Специфічна імунотерапія алергенами тарганів хворих на бронхіальну астму // Астма та алергія. - 2007. - № 1-2. - С. 92. Здобувачем проводилися клінічні дослідження, спостереження за ефективністю лікування хворих, обробка отриманих результатів.

АНОТАЦІЯ

Гришило А.П. Алергія до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.29 - клінічна алергологія. - Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Академії медичних наук України», Київ, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі підвищення якості діагностики та ефективності лікування алергії до тарганів, дослідженню її поширеності серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт.

З метою покращання діагностики алергії до тарганів запропоновано новий підхід до ранньої специфічної діагностики гіперчутливості до них за допомогою прик-тесту з вітчизняними алергенами рудого німецького та чорного американського тарганів. Визначено, що поширеність алергії до різних видів тарганів серед хворих на бронхіальну астму та/або алергічний риніт складає (38,98+3,17)%.

Специфічна імунотерапія вітчизняними алергенами тарганів є ефективним та безпечним методом лікування. Вона дозволяє досягти позитивного клінічного ефекту в (85,71+5,40)% хворих на бронхіальну астму або алергічний риніт і супроводжується достовірним зниженням інтенсивності клінічних проявів та реакції шкіри при проведенні прик-тесту з відповідними алергенами. Частота побічних ефектів при проведенні специфічної імунотерапії алергенами тарганів парентеральним методом складає (9,52+4,53)% випадків.

Ключові слова: алергія до тарганів, поширеність, шкірне тестування, прик-тест, алергени, специфічна імунотерапія.

ANNOTATION

Grishilo A.P. Соckroach allergy at the patients with bronchial asthma and allergic rhinitis. - Manuscript.

Thesis for conferring the scientific degree of Candidate of Medical Science by speciality 14.01.29 - clinical allergology. - State Organization «National Іnstitute of Phthisiology and Pulmonology named after F.G. Yanovsky the Academy of Medical Science of Ukraine, Kyiv, 2008.

My thesis is devoted to the problem of the increasing of diagnostics and the effectiveness of treatment of соckroach allergy, the research of its prevalence in the patients with bronchial asthma or allergic rhinitis.

To improve the соckroach allergy diagnostics, there was a suggestion of the new method of approach to the early specific diagnostics of the hypersensitivity to them with the help of prick test with the original соckroach allergens. It is determined that occurrence of allergy among patients with bronchial asthma and/or allergic rhinitis to different species of cockroaches makes (38.98+3,17)%.

Specific immunotherapy with original соckroach allergens is an effective and safe method of treatment. It affords to reach the positive clinic effect in (85,71+5,40)% of the patients with bronchial asthma or allergic rhinitis and is accompanied by the decrease of the intensiveness of prick-test with соckroach allergens. The rate of side effects during the parenteral immunotherapy by соckroach allergens is (9,52+4,53)% cases.

Key words: соckroach allergy, prevalence, skin tests, prick-test, allergens, immunotherapy.

АННОТАЦИЯ

Гришило А.П. Аллергия к тараканам у больных бронхиальной астмой и аллергическим ринитом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.29 - клиническая аллергология. - Государственное учреждение «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского Академии медицинских наук Украины», Киев, 2008

Диссертация посвящена проблеме повышения качества диагностики и эффективности лечения аллергии к тараканам, исследованию ее распространенности среди больных бронхиальной астмой и/или аллергическим ринитом. Изучение распространенности аллергии к различным видам тараканов проведено среди 236 больных аллергическими заболеваниями, среди которых были 71 пациент с бронхиальной астмой, 126 с аллергическим ринитом и 39 обследованных с сочетанием этих заболеваний.

Установлено, что распространенность аллергии к различным видам тараканов по данным кожного тестирования составляет (38,98+3,17)%. При этом чаще выявляется гиперчувствительность к аллергену черного американского (13,14+4,53)% и рыжего немецкого тараканов (6,78+2,62)%, реже к черному мадагаскарскому (4,24+2,10)% или нескольким алергенам тараканов (2,12+1,50)%-(5,93+2,46)% одновременно. Гиперчувствительность к аллергенам тараканов достоверно чаще (P<0,05) диагностируется у пациентов с сочетанием бронхиальной астмы и аллергического ринита (51,28+8,0)%, чем у больных только бронхиальной астмой (38,03+5,76)% или аллергическим ринитом (35,71+4,27)%.

Показано, что больные бронхиальной астмой и/или аллергическим ринитом с гиперчувствительностью к аллергенам тараканов часто сенсибилизированы и к другим внутрижилищным аллергенам в (80,43+4,14)% случаев к домашней пыли, в (56,52+5,17)% - к перу подушек, в (51,09+5,21)% - к клещам рода Dermatophagoides, в (35,87+5,0)% наблюдений к эпидермису домашних животных). У (22,83+4,38)% пациентов с гиперчувствительностью к комплексному аллергену домашней пыли выявляется сенсибилизация только к аллергенам тараканов, а не к другим внутрижилищным аллергенам.