Сечостатеві нориці у жінок. Діагностика. Лікування

6

Львівський медичний інститут

Реферат

на тему: «Сечостатеві нориці у жінок. Діагностика. Лікування.»

Виконала:

студентка групи

медичного факультету

Львів-2008

СТОРОННІ ТІЛА В ОРГАНАХ СЕЧО-СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

Сторонні тіла у нирках і сечових шляхах трапляються відносно рідко. Вони потрапляють у паренхіму та чашечково-мискову систему нирок під час різноманітних поранень або при різноманітних ускладненнях інструментальних досліджень та операцій.

Дуже рідко в сечовому міхурі залишаються частини урологічних інструментів. Нерідко сторонні тіла в сечівник і сечовий міхур вводить сам хворий: при онанізмі, внаслідок пустощів, у стані несвідомості.

У жінок сторонні тіла потрапляють у сечовий міхур по сечівнику при спробах виконати позалікарняний аборт. У чоловіків частіше трапляються сторонні тіла в сечівнику, у жінок -- у сечовому міхурі. Сторонніми тілами бувають олівці, авторучки, термометри, фрагменти дроту, шпильки, гумові та скляні трубки, цвяхи і т. ін.

Симптоматика. За наявності стороннього тіла в нирці виникає біль у поперековій ділянці; стороннє тіло у сечовому міхурі спричиняє біль у животі, промежині, який може посилюватись при сечовипусканні, спостерігається дизурія та гематурія; при сторонньому тілі в сечівнику з'являються біль, утруднене сечовипускання аж до повної його затримки.

Стороннє тіло постійно подразнює слизову оболонку сечівника та сечового міхура, що сприяє приєднанню інфекції.

Діагностика. Здебільшого виявити стороннє тіло в сечівнику і секу сторонні тіла легко виявляються при пальпації.

Сторонні тіла у нирках, сечовому міхурі та сечівнику виявляють здебільшого рентгенологічними та ендоскопічними методами. Унаслідок осідання солей сторонні тіла в сечовому міхурі при цистоскопії можуть мати вигляд каменів, але на рентгенограмі виявляються контури стороннього тіла.

Лікування. Застосовують оперативні та ендоскопічні методи видалення сторонніх тіл. Сторонні тіла зі сечового міхура і сечівника, особливо в жінок, необхідно намагатись видалити за допомогою ендоскопічних методів. Однак іноді для цього необхідний надлобковий розтин сечового міхура.

Сторонні тіла зі сечівника переважно вдається видалити ендоскопічним шляхом. При наявності ускладнень лікування проводиться за загальними принципами.

СЕЧОСТАТЕВІ НОРИЦІ У ЖІНОК

Сечостатеві нориці -- патологічні, аномальні сполучення між сечовими і статевими органами. Вони виникають у жінок головним чином внаслідок патологічних пологів або гінекологічних операцій.

Рідше такі нориці бувають природженими чи є наслідком гнійного або пухлинного процесу.

Сечостатеві нориці належать до тяжких ускладнень, які порушують фізичний та психічний стан жінки та спричиняють її інвалідизацію.

Підтікання сечі спричиняє екскоріацію та виразкування піхви, шкіри зовнішніх

Класифікація сечостатевих нориць:

I. За етіологією:

1) природжені;

2) набуті:

а) нориці після акушерських операцій та патологічних пологів;

б) нориці після гінекологічних втручань;

в) травматичні (колоті, різані, во-гнепальні);

г) нориці при онкологічних за-хворюваннях;

д) променеві нориці.

II. За локалізацією (Д.В.Кан, 1978):

1) міхурово-піхвові;

2) міхурово-маткові;

3) сечівниково-піхвові;

4) сечовідно-піхвові;

5) комбіновані і складні.

ІІІ. За ступенем змін функції нирок

(за загальноприйнятою класифікацією ХНН).

Найчастіше трапляються міхурово-піхвові нориці.

Вони утворюються внаслідок тривалого стояння головки плода на виході з таза і спричиненого цим некрозу тканин піхви і сечового міхура.

Іноді вони утворюються внаслідок ушкодження цих тканин щипцями при видаленні плода, рідше після променевої терапії раку жіночих статевих органів, що проростає в сечовий міхур (або навпаки), в окремих випадках -- як наслідок туберкульозу сечового міхура.

Симптоматика та діагностика.

Основною ознакою міхурово-піхвової нориці є постійне виділення сечі з піхви.

При великій міхурово-піхвовій нориці практично вся сеча виливається в піхву, самостійне сечовипускання відсутнє.

Сеча, яка постійно підтікає, розкладаючись, створює неприємний запах, що вкрай утруднює суспільне життя хворої.

При нориці невеликих розмірів просочування сечі в піхву може бути лише частковим, зберігається самостійне сечовипускання.

Для односторонньої сечовідно-піхвової нориці характерним також є постійне підтікання сечі з піхви при збереженні самостійного сечовипускання, але до цього можуть приєднуватись ознаки порушення відтікання сечі з нирки: біль, підвищення температури тіла і т.ін.

При двобічних сечовідно-піхвових норицях спостерігається повне нетримання сечі.

Велику міхурово-піхвову норицю добре видно при огляді піхви в дзеркалах і при цистоскопії.

Норицю невеликих розмірів, особливо точкову, яку не вдається знайти в складках піхви і сечового міхура, нелегко відрізнити від сечовідно-піхвової нориці.

Докладну інформацію про локалізацію та розміри нориці, співвідношення її з вічками сечоводів, стан слизової сечового міхура, функціональний стан нирок та сечових шляхів можна отримати лише після комплексного дослідження сечостатевої системи за допомогою сучасних ендоскопічних, ультразвукових, рентгенологічних та радіонуклідних методів.

Діагноз

сечостатевих нориць визначають за допомогою спеціальних досліджень: екскреторної урографії, цистографії, фістулографії і т.ін.

Ендоскопічне дослідження є дуже важливим, бо воно дає змогу чітко визначити локалізацію нориці та її розміри. На основі цього дослідження вибирають оперативний доступ.

Лікування.

Цілісність сечового міхура і піхви здебільшого не вдається відновити консервативними методами. Сечостатеві нориці лікуються оперативно.

Перед операцією для покращення її результатів проводять протизапальне лікування та фізіотерапію. Оперативне лікування рекомендується проводити через 4-6 місяців після формування нориці.

Для фістулопластики (закриття сечостатевої нориці) використовують три основні доступи:

* черезпіхвовий;

* черезміхуровий;

* через очеревинний.

Через міхуровим доступом користуються здебільшого урологи, а через-піхвовим -- гінекологи.

Фістулопластику черезпіхвовим доступом можна виконати при норицях, що розташовані далеко від вічок сечоводів.

Необхідною умовою виконання операції є еластичність стінок піхви та відповідність її фізіологічним розмірам.

При міхурово-піхвовій нориці роз'єднують стінки міхура і піхви та окремо зашивають патологічні отвори в них.

Операцію закінчують, залишаючи надлобкову норицю сечового міхура (епіцистостому) і/або при необхідності дренуючи сечовий міхур постійним сечівниковим катетером.

При сечовідно-піхвовій нориці, яка зазвичай супроводжується необоротними змінами в нижньому відділі сечоводу, перетинають сечовід вище від нориці і пересаджують в нову ділянку сечового міхура (якщо нирка за своїм анатомо-функціональним станом збережена).

При значному дефекті сечоводу його нижній відділ заміщують шматком тканини сечового міхура, змодельованим в трубку.