Державне регулювання охорони здоров'я в Україні
Обґрунтування державного регулювання охорони здоров'я та реформування системи охорони здоров'я в Україні. Особливості діяльності фармацептичної компанії "Мікролайф України" при формуванні державного замовлення на виробництво ліків і лікарських засобів.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2008 |
| Размер файла | 19,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
ПОЛОЖЕННЯ «Про Міністерство охорони здоров'я України» (постанова КМУ від 2 листопада 2006 р. N 1542) регламентує:
1. Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.
2. МОЗ у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. У межах своїх повноважень МОЗ організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. МОЗ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
3. Основними завданнями МОЗ є: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук, Академією медичних наук наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.
А також, Міністерство очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо кандидатур заступників Міністра вносить на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України за поданням Міністра. Міністр розподіляє за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України обов'язки між своїми заступниками.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОЗ, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та питань розвитку галузі у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра (за посадою), а також керівних працівників його структурних підрозділів. У разі потреби до складу колегії МОЗ можуть входити в установленому порядку інші особи. Членів колегії затверджує та увільняє Міністр. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОЗ.
МОЗ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
До структури Міністерства охорони здоров'я України входять наступні підрозділи: Патронатна служба; Вчена медична рада; Головне управління організації медичної допомоги населенню; Головне санітарно-епідеміологічне управління; Управління профілактики соціально-небезпечних хвороб, СНІДу та формування здорового способу життя; Управління радіаційного захисту населення та медичних проблем аварії на ЧАЕС; Головне управління медичних кадрів та державної служби; Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Основними завданнями МОЗ України є: забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з Національною академією наук України, Академією медичних наук України наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.
У своїй діяльності Міністерство охорони здоров'я керується такими нормативними актами: Конституцією України, Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"; Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" і Концепцією розвитку охорони здоров'я населення України
Основні поняття мають таке значення:
Здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;
Охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя;
Заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр
профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників;
Медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів.
Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:
· визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;
· дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій;
· гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими
або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний
захист найбільш вразливих верств населення;
· рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;
· відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
· орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я;
· попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
· багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
· децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.
Право на охорону здоров'я:
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що
передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний
вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; { Пункт "д" частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;
к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. { Частину першу статті 6 доповнено пунктом "к" згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2002 ( v010p710-02 ) від 29.05.2002 )
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Органи охорони здоров'я:
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації.
Лікарські засоби в Україні, як і в інших країнах, відіграють велику роль в охороні здоров'я населення. Їх виробництво пов'язане з багатьма факторами, такими як стан захворюваності населення, його доходи, фінансування галузі тощо. В умовах обмеженого фінансування медичної галузі та становлення ринкових відносин необхідно регулювати ринок фармацевтичних препаратів з боку держави та здійснювати контроль їх закупівлі за кордоном. Це зумовлено, насамперед, необхідністю реалізації соціальної політики у сфері охорони здоров'я, захисту незахищених верств населення та ефективного використання коштів, що виділяються державою на цю галузь.
Основними механізмами, державного регулювання є економічні важелі, які дають можливість планувати обсяги фармацевтичного виробництва, закупівлю продукції іноземних компаній та здійснювати розподіл медикаментів серед декретованих груп населення.
Том у дослідження і розробка методів державного регулювання є актуальним завданням. На основі аналізу існуючих методів управління виробництвом продукції галузей економіки і його регулювання показати їх недоліки і переваги для розробки рекомендацій при формуванні державного замовлення на виробництво ліків і лікарських засобів.
Реалізація економічної та соціальної політики у сфері охорони здоров'я України розглядається в роботах вітчизняних спеціалістів. Водночас у роботах, присвячених державному управлінню в цій галузі, мало уваги приділяється засобам планування розвитку її складових та науковому прогнозуванню економічного базису. Нині розроблено та широко застосовуються методи економіко-математичного моделювання, що дає можливість підвищити ефективність прийняття адміністративних рішень на державному рівні.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 червня 2003 р. № 789 Київ «Про утворення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення».
Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:
Здійснює управління та державний контроль за якістю, безпекою та реалізацією лікарських засобів, у тому числі діючих речовин (субстанцій), допоміжних речовин, лікарської рослинної сировини, лікувальної косметики, імунобіологічних препаратів, біоматеріалів, медичної техніки та інших виробів медичного призначення (далі - продукція), а також створенням і виробництвом продукції, вживає відповідно до законодавства заходів з метою забезпечення доступності населення до продукції, стимулювання розвитку її виробництва в Україні; проводить ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, а також державний контроль за додержанням умов виробництва продукції, вирішує питання її державної реєстрації; (Підпункт 1 пункту 4 в редакції Постанови КМ № 1543 від 02.10.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 750 від 18.08.2005)
Надання медичної допомоги населенню:
- Надання медичної допомоги дітям та матерям
Розроблено концепцію Державної програми "Здорова дитина на 2009-2013 роки". Реалізація програми сприятиме створенню належних умов для ефективного і доступного медичного обслуговування, удосконаленню медичної допомоги дітям всіх соціальних категорій, допоможе розв'язати комплекс проблем, що призводить до незадовільного стану їх здоров'я.
З метою запобігання і зниження рівня захворюваності на глухоту та приглухуватість, інвалідності внаслідок цих захворювань, покращення якості життя за рахунок підвищення ефективності та доступності медичної допомоги цієї категорії хворих, їх інтеграція та реінтеграція у суспільство розроблено проект Державної програми "Слух" на 2008-2012 роки.
Затверджено нормативні документи щодо удосконалення організації медичної допомоги новонародженим та догляду за здоровою дитиною віком до 3 років, безкоштовного забезпечення окремих категорій дітей продуктами дитячого харчування та ін.
В рамках спільного Проекту з Всесвітньою організацією охорони здоров'я з 17.02 по 03.03.2008 року реалізовано проект "Стратегічна оцінка питань політик, програм та дослідницьких аспектів в галузі небажаної вагітності", що дозволить вирішувати питання з'ясування причини високого рівня поширення цього методу, а також зробити його безпечним через зменшення кількості ускладнень шляхом застосування сучасних і менш небезпечних методик.
Розглянуто випадки материнської смерті та підготовлені матеріали для детального аналізу щодо викорінення причин випадків материнських втрат регіональними службами охорони материнства. З метою вивчення причин високих показників материнської та малюкової смертності та розроблення заходів їх попередження здійснені перевірки стану надання медичної допомоги матерям та дітям в Донецькій, Львівській та Харківській областях за результатами діяльності у 2007-2008 рр. та комісійні перевірки в Одеській області та в АР Крим.
- Донорство крові:
Прийнято рішення щодо проведення реорганізації закладів служби крові у регіонах, зміцнення їх матеріально-технічного забезпечення з метою підвищення інфекційної безпеки донорської крові та її компонентів, нарощування обсягів їх заготівлі з метою досягти самозабезпечення держави компонентами та препаратами крові відповідно до норм ВООЗ (на нараді з питань розвитку Служби крові України від 20 березня 2008 року за участю заступників голів обласних держадміністрацій, представників РНБО, Мінфіну та Мінекономіки, Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, Міноборони та начальників управлінь охорони здоров'я).
- Трансплантація органів:
На сьогодні в Україні проживає 642 хворих з пересадженими органами, які отримують імуносупресивну терапію.
У січні-березні 2008 року в Україні виконано 33 трансплантації органів,
з них:
- Донецький центр трансплантації - 2 нирки;
- Запорізькій центр трансплантації - 9 нирок;
- Одеській центр трансплантації - 6 нирок;
- Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова АМН України - 15 нирок, 1 печінка.
З метою вдосконалення нормативно-правової бази в галузі трансплантології та приведення законодавства України у відповідність до Європейських стандартів розроблено проекти нормативних документів щодо проведення клінічних випробувань та експертизи матеріалів клінічних випробувань, порядку здійснення контролю за діяльністю відповідних закладів та Державної програми "Трансплантація" на 2008-2012 роки
- Проблеми МСЕК та інвалідності:
Підготовлено та видано аналітико-статистичний довідник "Основні показники інвалідності та діяльності МСЕК за 2007 рік": в Україні функціонує 427 медико-соціальних експертних комісій, 62 обласних та центральних міських, 366 міжрайонних, працює 1626 лікарів, з них на постійній роботі 95,8%. У 2007 році зросла кількість реабілітологів у МСЕК (близько 70% штатних посад забезпечено фізичними особами). У 2007 році відбулось підвищення показника первинної інвалідності дорослого населення на 4,5%, зростання показників первинної інвалідності з причин ендокринних хвороб - на 15%, розладів психіки - на 7,4%, новоутворень - на 9,1%.
Проте, слід відмітити зниження показників первинної інвалідності населення працездатного віку на 2,2%, а саме внаслідок туберкульозу на 12,1%, туберкульозу легень 12,9%, хвороб системи кровообігу на 5,7%, кістково-м'язевої системи на 4,6%, травми, отруєння на 6,1%. Позитивні зрушення у показниках реабілітації інвалідів (повна реабілітація майже 3%).
Підготовлено проекти документів щодо медико-соціальної експертизи та встановлення інвалідності (на сьогодні на узгодженні у Міністерстві фінансів України).
З метою підвищення якості надання медичних послуг населенню удосконалюється нормативно-правова база з питань організації, інспектування та управління якістю медичних послуг в Україні, проводиться державний контроль за додержанням вимог законодавства, правил, нормативів, стандартів у сфері охорони здоров'я суб'єктами господарювання усіх форм власності, які провадять діяльність у сфері охорони здоров'я.
Довідка: На 01.04.2008 року кількість діючих ліцензій Міністерства охорони здоров'я України складає 15 698, з низ 14 804 - на провадження господарської діяльності з медичної практики. З діючих на цей час ліцензіатів 10 001 - медичні заклади приватної власності, а 511 - державної власності. Найбільше ліцензій МОЗ України видано на провадження медичної практики зі спеціальності стоматологія - 8 434, акушерство і гінекологія - 2 776, дерматовенерологія - 2 170 та хірургія - 2 055.
За результатами перевірок за останні 3 місяці поточного року анульовано 11 ліцензій суб'єктів господарювання, які здійснювали господарську діяльність з медичної практики, у зв'язку з неможливістю ліцензіатів забезпечити виконання ліцензійних умов та у зв'язку з виявленням недостовірних відомостей у поданих документах. Видані розпорядження 47 суб'єктам господарювання щодо усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, прийнято 9 рішень про проведення повторної перевірки.
Подобные документы
Обґрунтування державного регулювання охорони здоров'я та реформування системи охорони здоров'я в Україні. Особливості діяльності фармацептичної компанії "Мікролайф України" при формуванні державного замовлення на виробництво ліків і лікарських засобів.
контрольная работа [34,0 K], добавлен 13.08.2008Історія реформування системи охорони здоров’я. Формування державної політики і її роль в системі охорони здоров’я. Програми медичного реформування, іноземний досвід та рекомендації щодо охорони здоров’я для України з досвіду Словаччини та інших країн.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 12.08.2010Етапи розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Моделі фінансового забезпечення охорони здоров’я. Основні джерела фінансування. Динаміка змін фінансування видатків на охорону здоров’я в Україні за 2006-2011 рр. Структура видатків на охорону здоров’я.
презентация [1,1 M], добавлен 30.11.2015Налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я. Консультації урядам з питань планування системи охорони здоров'я ВООЗ. Структура та напрямки діяльності ВООЗ. Представництво ВООЗ в Україні. Вакцинний скандал та вакцинальна кампанія.
реферат [26,8 K], добавлен 07.02.2012Стан охорони здоров'я в Донбасі на 1920 рік, особливості формування медичних установ та шляхи вирішення їх проблем. Особливості розвитку робітничої медицини в Донбасі. Оцінка внеску держави та керівних органів у сферу охорони здоров'я на Донбасі.
автореферат [35,1 K], добавлен 10.04.2009Закон України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування населення". Організація надання медичної допомоги. Принципи організації надання медичної допомоги. Заклади охорони здоров'я. Організація медичного обслуговування населення.
реферат [17,0 K], добавлен 08.02.2007Особливості надходження та виписки пацієнтів в лікувальних закладах охорони здоров’я Збройних Сил України. Математична модель завантаження, алгоритми та програмне забезпечення комп’ютерної реалізації та її придатність для практичного застосування.
автореферат [1,4 M], добавлен 03.04.2009Законодавство України про охорону здоров`я в частині організації та надання первинної медико-санітарної допомоги. Структура системи охорони здоров`я – види медико-санітарної допомоги. Проект впровадження удосконалення ПМСД в Онуфріївському районі.
дипломная работа [981,4 K], добавлен 11.06.2012Мета соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Дослідження місця соціальної медицини в системі соціального управління. Вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення. Аналіз схеми впливу на здоров'я населення факторів ризику.
реферат [29,1 K], добавлен 19.11.2014Туберкульоз як соціальна хвороба, дзеркало соціально-економічного благополуччя в країні. Статистичні дані щодо погіршення епідемічної ситуації наприкінці минулого тисячоліття в Україні. Міри боротьби, які приймає Всесвітня організація охорони здоров'я.
статья [16,1 K], добавлен 11.03.2012
