Активізація пізнавальної діяльності учнів, шляхом творчого використання різних форм і методів навчання креслення
Розвиток логічного мислення, творчої активності та пізнавальної самостійності школярів. Методи навчання на уроках креслення у загальноосвітніх навчальних закладах. Підвищення якості графічної підготовки учнів. Різноманітність форм організації навчання.
| Рубрика | Математика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2018 |
| Размер файла | 361,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
-- конструювання нових мислительних операцій спонукає до цього виникнення пізнавального конфлікту, а допоміжним засобом є спеціально організовані запитання, поставлені вчителем;
-- здійснення метакогнітивних операцій -- усвідомлення учнями процесу вирішення завдання. Воно виявляється в осмисленні процесу свого мислення, труднощів у ньому та способів їх подолання (трактується авторами як центральна “опора”).
-- перенесення способів вирішення конкретного пізнавального завдання на інші аналогічні та на принципово нові типи завдань, нові галузі знань.
CASE розрахована на дітей 11 -- 14-річного віку, оскільки саме цей період є сензитивним (найсприятливішим) для розвитку формальних розумових операцій. Методика передбачає проведення протягом 2 років спеціальних 60-- 70-хвилинних уроків двічі на місяць, метою яких є розвиток в учнів навичок вирішення складних пізнавальних проблем на основі природничо-наукових матеріалів. Розробники методу стверджують, що наслідком таких занять є прискорення розвитку розумових здібностей особистості. Надобуті навички використовують як універсальні інструменти мислення при вивченні математики, суспільних наук, мови й літератури.
Заздалегідь складені кейси роздають учням не пізніше, як за день до уроку. Заняття розпочинають з контролю знань учнів, з'ясування центральної проблеми, яку необхідно вирішити. Проблему розбивають на підзаголовки (можливі “змішування” хронологічних фактів, персонажів, плутанина). Проблема дається на вирішення малим групам (термін виконання 30--40 секунд). Учитель контролює роботу малих груп, допомагає, уникаючи прямих консультацій. Учні мають можливість використовувати допоміжну літературу, підручники, довідники. За відносно однорідного складу груп “спікера” обирають учні (іноді його призначає вчитель вольовим рішенням). На етапі презентації рішень виступають представники (спікери) кожної групи, висловлюючи думку групи. Можливі питання до виступаючого. Вчитель повинен спрямовувати дискусію, яка необмежена в часі (кожен має можливість виступити). Потім проводять голосування -- “Чиє рішення було найбільш вдалим?”.
На етапі підведення підсумків учитель інформує про вирішення проблеми в реальному житті або обґрунтовує власну версію. Оприлюднює кращі результати.
Щоб застосування CASE було успішнішим, необхідно дотримуватись таких умов:
-- забезпечення достатньо високої складності пізнавальних проблем, які потрібно вирішувати учням (тільки тоді можливе виникнення пізнавального конфлікту);
-- створення вчителем логічного ряду запитань щодо пізнавальної проблеми (вони мають спонукати учнів до пошуку істини);
-- створення у класі атмосфери психологічного комфорту, яка має сприяти вільному висловлюванню учнями думки, не боячись помилки;
-- відведення спеціального часу на осмислення способів вирішення проблеми;
-- організація спеціальної підготовки вчителів до запровадження методики CASE полягає в засвоєнні ними теорії пізнавальної акселерації та набутті навичок формування розумових операцій.
Ця методика досить поширена у Великобританії. Спроби запровадити її зроблені в США, Німеччині, Данії та інших країнах.
2.3 Різноманітність форм організації навчання
Залежно від того, скільки учнів навчається одночасно, визначають індивідуальне та групове навчання. Практичне здійснення обох цих видів за необхідністю вимагає пошуку певних форм організації навчання. На думку відомого педагога радянських часів Ю. Бабанського, форма організації навчання є зовнішнім вираженням узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка здійснюється в установленому порядку і в певному режимі. В історії світової школи індивідуальне навчання було реалізовано в індивідуальній формі організації, групове навчання знайшло своє втілення у класно-урочній системі навчання та в її особливому варіанті -- лекційно-семінарській формі організації навчання.
Індивідуальна форма організації навчання. Вона належить до найбільш ранніх форм організації навчання, які історично склалися. Виникла у давній рабовласницькій державі (Вавилон, Єгипет, Китай, Індія та ін.). Ця форма навчання застосовувалася і в середньовічних церковних школах, в яких діти навчалися групами по 10--15 учнів. Вступали вони до школи в різний час і в різному віці. Різновіковість була настільки велика, що групу міг відвідувати як монастирський хлопчик, так і дорослий лицар. Хоч діти і сиділи в одній кімнаті, але навчання відбувалося різним темпом. Кожен вчив своє, а вчитель, викликаючи учня, займався з ним окремо. Колективна праця учнів мала місце тільки при заучуванні молитов хором. Отже, навчання мало індивідуальний характер.
Уже в XVI ст. сучасники різко критикували індивідуальну форму організації навчання за те, що вона була неекономічна, не давала можливості охопити навчанням більшу кількість дітей, створити чітку організаційну структуру навчального процесу. Одним із варіантів цієї форми було і є репетиторство.
Позитивні риси: можливість врахування у навчальному процесі рівня розвитку учня, його індивідуально-типологічних якостей, здібностей, темпу засвоєння матеріалу. Легко здійснюється управління процесом засвоєння знань.
Негативні риси: мала продуктивність праці вчителя: його знання, досвід, фізичні й духовні сили спрямовуються тільки на одного учня; відсутність такого соціального фону, на якому б учень зміг порівняти свої успіхи і невдачі; немає можливості застосувати метод прикладу; відсутність умов для колективної праці; у навчанні і вихованні учня фактично працює одна лінія спілкування "учитель-учень".
Класно-урочна система навчання. Автором її є великий чеський педагог Я. Коменський. Суть цієї системи він обґрунтував у "Великій дидактиці". Учений виходив із положення, що людина -- це частинка природи, а тому на її навчання і виховання можна перенести ті закономірності, які діють у природі. Якщо в природі панує чіткий порядок, послідовність, систематичність, то й у навчанні дітей усі ці принципи теж повинні використовуватися. Вони і покладені в основу класно-урочної системи навчання.
Необхідно зазначити, що в період поширення братських шкіл на території Західної України і Західної Білорусі (кінець XVI -- перша половина XVII ст.) елементи класно-урочної системи навчання стали Я необхідними атрибутами цих шкіл. Цілком імовірно, що Я. Коменський міг знати досвід цих шкіл і використати його в своїх педагогічних пошуках.
Класно-урочна система навчання поширилася в усій Східній і Західній Європі і продовжує бути хоч і не єдиною, проте основною, у багатьох країнах світу.
Позитивні риси системи: ефективно використовуються знання, досвід, фізичні й духовні сили вчителя, система дає можливість охопити навчанням і вихованням велику кількість дітей; створює умови для використання колективної праці; дає змогу виховувати у колективі і через колектив; у ній наявний соціальний фон, на якому учень може порівняти себе, свої успіхи і невдачі; можна використовувати метод прикладу; надає можливість створити чітку структуру навчального процесу, зробити його організованим, упорядкованим і т.д.
До характерних рис системи належать: сталий склад учнів класу; чіткий початок і кінець занять як упродовж робочого дня, так і всього року; єдина для всіх учнів класу навчальна тема, провідна роль учителя у навчально-виховному процесі.
Негативні риси системи: невеликі можливості для врахування в навчальному процесі індивідуально-типологічних якостей кожного учня, його задатків і здібностей, особливостей сприймання матеріалу, рівня розвитку; дуже малі можливості для здійснення управління процесом засвоєння знань щодо кожного конкретного учня; орієнтація на "середнього" учня в просуванні його від незнання до знання, що виявляється в однакових для всіх цілях, змісті, методах і засобах навчання. Використовуються лише такі лінії взаємодії, як "учитель - клас", "учитель - учень", у той же час як інші, наприклад "учень - учень", "група - учень", "клас - учень", "група - клас" використовуються рідко, що істотно знижує ефективність навчання і виховання.
2.4 Організація та проведення дослідно-експериментальної роботи
Під час проходження переддипломної педагогічної практики у школі №6 м. Прилуки я проводив уроки креслення (додаток 1-3). Оскільки тема моєї дипломної роботи «Активізація пізнавальної діяльності учнів, шляхом творчого використання різних форм і методів навчання креслення» я поставив за мету дослідити переваги та недоліки творчого використання різних форм і методів навчання учнів з креслення.
Ще до початку експерименту я намагався підібрати класи так, щоб рівень навчальних досягнень у них був приблизно однаковим. Для цього враховував оцінки у класних журналах та сформованість окремих вмінь. Крім того враховував ступінь самостійності учнів при виконанні якихось вправ чи завдань. Це можна було прослідкувати за кількістю звернень про допомогу до вчителя.
Для дослідження я обрав три класи, приблизно однакових за рівнем знань учнів. Після вивчення теми «Перерізи» для кожного з класів я вирішив застосувати різні методи контролю: 10-А - усне опитування; 10-Б -письмова перевірка та 10-В - програмований контроль знань.
Під час усного опитування навчального матеріалу в 10-А класі учні набували навички та уміння мислити, аргументувати, викладати свої думки грамотно, логічно у розгорнутій формі образно, емоційно, відстоювати свою точку зору, дискутувати. Це особливо важливо у старших класах, коли учні оволодівають мистецтвом усного викладу складних положень, думок. Але усне опитування має й певні недоліки: воно займає більшу частину уроку, не залишаючи достатнього часу для оволодіння новими знаннями. Усне опитування -- один із досить складних методів роботи вчителя, що вимагає ретельної підготовки та уміння. Ефективність усного опитування залежить насамперед від того, як сформульовані і поставлені питання вчителя. Питання повинні бути зрозумілими, лаконічними, чіткими, посильними, вести думку учнів у правильному напрямку.
Під час усного контролю ми використовували так зване ущільнене опитування, з застосуванням карток. Наприклад, два учні, отримавши картки з питаннями і завданнями, працювали біля дошки. Ще декілька учнів виконували завдання письмово. Після роздачі карток я ставив питання для усної відповіді класу. Потім приходить черга тих, хто готувався біля дошки. Учень прочитує завдання, яке викладене у картці, щоб привернути увагу класу, потім відповідає по суті. Ущільнене опитування дає можливість за 15--20 хвилин перевірити знання значної частини учнів (5--12 чоловік). Але слід враховувати, що учні, які працювали над картками, на деякий час виключалися із загальної роботи класу. Ущільнене опитування може застосовуватися лише впевних дидактичних ситуаціях, зокрема при повторенні, на контрольно-перевірочних уроках, і не повинне ставати універсальним засобом.
Після усного опитування учні показали такі результати:
Рисунок 1
Письмову перевірку я використав в 10-Б класі. Вона має свої переваги у порівнянні з усною та дає вчителю документальний матеріал, який він може уважно проаналізувати, визначити характер допущених учнями помилок визначити засоби їх подолання. Письмові роботи є дійовим засобом підготовки учнів до самоосвіти, оволодіння методами самостійної роботи. Як засоби контролю, вони служать надійним показником того, як учні володіють набутими знаннями, навичками і уміннями. На контрольну роботу в залежності від її призначення відводиться від 15 до 45 хвилин. До підсумкових контрольних учні готуються завчасно. Інші, короткочасні, проводяться без попередження, завдання їх досить обмежене -- закріплення і оперативна перевірка знань з окремої теми, параграфа. Контрольні роботи використовуються не лише для перевірки практичних умінь і навичок, але й для засвоєння учнями теоретичних знань (формул, теорем, правил і т. д.). Важлива їх роль у систематизації учнями навчального матеріалу і його закріпленні, у розвитку логічного мислення учнів, формуванні навичок самостійної роботи і високої культури праці.
Після письмової перевірки учні показали такі результати:
Рисунок 2
З поширенням програмованого контролю в практику роботи вчителів стала вводитися тестова методика перевірки знань учнів і яку ми застосували в 11-Б класі. Як вже відзначалося, педагоги застосовують у своїй практиці тести інтелекту як засіб класової селекції учнів. В радянській школі були певною мірою поширені тести успішності. Це продуманий набір питань і завдань, які пропонувалися учням у різних варіантах. Тести з питаннями і завданнями зростаючої складності називають градуальними.
За способами виконання розрізняють тести вибіркові (тобто при розв'язанні тестового завдання учень «вибирає» правильну відповідь з кількох запропонованих) і конструйовані (учень вільно конструює свою відповідь, вчитель зазначає результат виконання завдання).
Рисунок 3
Для перевірки знань учнів я використовував конструйовані тести. Очевидні переваги цього типу тестів, оскільки у першому випадку не виключається вгадування варіантів відповідей на питання. Тести досить економні, вони дозволяють оперативно перевірити та оцінити за короткий час знання учнів, застосовуються вони особливо з тих предметів, зміст яких легко піддається формалізації.
Підрахувавши відсоткову кількість позитивних оцінок у даних методах контролю були отримані такі результати: найрезультативнішим є програмований контроль знань.
Після проведення дослідження я дійшов висновку що програмований контроль дозволяє слідкувати за роботою кожного учня, робить процес засвоєння нових знань більш керованим. Це дає можливість викладачеві вчасно прийти на допомогу учневі, що потребує її, а також активізувати самостійну роботу слабших учнів.
Висновки
Результати проведеного теоретичного дослідження та педагогічного експерименту дозволяють нам сформулювати висновки щодо їх практичного використання:
1. Активізація пізнавальної діяльності учнів - це перехід до більш високого рівня активності та самостійності учнів у процесі навчання, який стимулюється розвитком пізнавального інтересу, та відбувається завдяки удосконаленню методів та прийомів навчального процесу.
2. Показниками та ознаками прояву активності та інтересу учнів у процесі роботи над кресленням є:
постановка запитань;
відстеження помилок в процесі роботи над кресленням;
використання отриманих раніше знань;
прагнення розв'язувати нестандартні графічні роботи з креслення;
пошук цікавих фактів, використання набутих графічних знань у повсякденному житті;
самостійне створення креслення;
допомога одноліткам у розв'язанні складніших завдань креслення;
пошук альтернативних способів розв'язування графічних робіт тощо.
3. Розв'язування графічних робіт та введення їх в учбову програму основної школи сприяє створенню необхідного емоційного настрою, активності учнів у навчанні та розширенню сфери практичного застосування вмінь та навичок учнів, отриманих у процесі вивчення креслення.
4. Для досягнення активізації пізнавальної діяльності учнів при роботі з графічними завданнями потрібно дотримуватись виконання таких вимог:
завдання повинно бути правильно подане (вчитель пояснює важливість її розв`язання для подальшої роботи та набуття відповідних вмінь);
завдання повинно бути зрозумілим учням, тобто пояснені всі терміни, які зустрічаються на кресленні, ситуація описана в завданні відома та цікава для учнів із життєвої необхідності, вимога завдання для креслення повинна викликати інтерес;
завдання повинно бути посильною учням, тобто учні повинні мати досвід роботи з такими завданнями або можуть самостійно набути необхідних знань;
завдання повинно викликати інтерес завдяки хоч одній умові: зовні цікавого формулювання, незвичної постановки процесу креслення;
завдання повинно розвивати життєвий досвід учнів, показувати можливість використання шкільних знань у різних життєвих ситуаціях.
5. Система креслення шляхом творчого використання різних форм і методів навчання виступає ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів основної школи. Це відбувається на основі підвищення пізнавального інтересу учнів, досягається акцентуванням уваги на значенні знань в реальному житті та реалізується вибором методів, форм і засобів навчання.
6. Результати експериментальної перевірки та досвід впровадження системи графічних завдань з креслення в практику основної школи підтверджують правильність висунутої гіпотези. Зокрема, вони свідчать про її позитивний вплив на весь навчально-виховний процес, а саме: використання системи графічних завдань практичного змісту сприяє:
формуванню пізнавального інтересу учнів до вивчення креслення;
підвищенню успішності та якості графічної підготовки учнів;
формуванню в учнів знань, вмінь та навичок використання графічних знань у технологічній сфері людської діяльності;
розвитку логічного мислення, творчої активності та пізнавальної самостійності школярів.
Список літератури
1. Ботвинником А.Д., Виноградов В.М. Креслення в середній школі. М.: Просвещение; 1979.
2. Боголюбов С. К. Креслення. М.: Машинобудування, 1985.
3. Бабулін Н. А. Побудова і читання машинобудівних креслень. М.: Вища школа, Академія, 1997.
4. Ботвинником А.Д., Виноградов В.М. Креслення. М.: Астрель АСТ, 2002.
5. Ботвинником А.Д., Вишнепольскій І.С. Креслення в середній школі. М.: Просвещение, 1989.
6. Ботвинником А.Д., Виноградов В.М. Креслення в середній школі. М.: Просвещение; 1984.
7. Вишнепольскій І.С. Технічне креслення М.: Вища школа, 2005.
8. Вишнепольскій І.С. Технічне креслення М.: Академія, 2005.
9. Ганенко А.П. Оформлення текстових і графічних матеріалів при підготовці дипломних проектів, курсових і письмових екзаменаційних робіт М.: Академія, 1999.
10. Гордон В.О. Чому так креслять? М.: Просвещение, 1972.
11. Гордієнко Н.Г. Креслення М.: АСТ, 2001.
12. Преображенська Н.Г. Креслення. М.: Вентана - Граф, 2004.
13. Павлова А.А. Жукова С.В. Креслення. М.: Владос, 2003.
14. Преображенська Н.Г. Перетини і розрізи. М.: Просвещение; 1986.
15. Ройтман І.А. Методика викладання креслення. М.: Владос, 2000.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Активізація учбово-пізнавальної діяльності учнів. Психолого-педагогична характеристика творчого мислення. Поняття інноваційної технології навчання. Використання персонального комп'ютера при побудові графіків функцій в 8 класах, результати експерименту.
дипломная работа [944,4 K], добавлен 24.04.2009Основні типи стереометричних задач на побудову та методи їх розв’язування. Методичні рекомендації до проведення уроків з навчання учнів розв’язуванню цих задач на побудову. Комп’ютерна підтримка навчання учнів розв’язуванню задач засобами пакету GRAN.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 26.08.2014Психолого-педагогічні основи навчання прийомам розумової діяльності. Аналіз стану проблеми формування розумової культури учнів у процесі навчання математики. Формування вміння порівнювати в процесі навчання математики. Рівні оволодіння знаннами.
дипломная работа [122,1 K], добавлен 22.05.2008Розгляд програми вивчення паралельності прямих у просторі. Аналіз викладення теми конструювання геометричних тіл та дослідження їхніх властивостей у шкільних підручниках геометрії. Методика навчання учнів теоретичного матеріалу та розв’язування завдань.
курсовая работа [699,1 K], добавлен 26.03.2014Форми організації навчально-методологічної діяльності. Формалізування предметного способу дій. Аналіз програмних вимог. Властивості неперервних функцій. Ірраціональні та раціональні нерівності. Розв'язування квадратичних нерівностей методом інтервалів.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 07.01.2016Основні вимоги до виконання та оформлення технічної документації, нормативи форматів креслення, допустимі шрифти та розміри літер. Правила побудови спряжень. Поняття та форми лекальних кривих. Порядок нанесення розмірів на кресленнях для різних фігур.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 16.11.2009Сутність основних способів перетворення проекцій: заміни площин проекцій та обертання. Перетворення креслення так, щоб площина загального положення стала паралельною одній з площин проекцій нової системи. Основні положення плоско-паралельного переміщення.
реферат [3,4 M], добавлен 11.11.2010Дидактична гра як форма навчання. Теоретичні основи використаня дидактичних ігор під час навчання геометрії в основній школі. Методичні передумови та вимоги до організації і проведення дидактичних ігор. Дидактичні ігри на прикладі геометрії 9 класу.
курсовая работа [207,2 K], добавлен 05.12.2007Поняття і сутність нарисної геометрії. Геометричні фігури як формоутворюючі елементи простору. Розв'язання метричних задач шляхом заміни площин проекцій. Плоскопаралельне переміщення та обертання навколо ліній рівня. Косокутне допоміжне проектування.
контрольная работа [324,9 K], добавлен 03.02.2009Поняття та властивості поверхонь, їх класифікація та різновиди, відмінні риси. Креслення багатогранників та тіл обертання, правила та закономірності. Перетин поверхонь з прямою та площиною. Побудова лінії перетину поверхонь. Спосіб посередників.
реферат [33,5 K], добавлен 13.11.2010
