Сутність статистики

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Предмет, завдання статистики та її зв'язок з іншими науками

статистика вірогідність вимірювання спостереження

Слово «статистика» (від лат. status - стан речей) - це синонім сукупності фактів, певних відомостей про соціально-економічні явища та процеси. Визначальною рисою таких відомостей є кількісна характеристика. Статистикою називають також науку, яка об'єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними.

Отже, об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісну сторону суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Вивчаючи кількісну сторону явищ, статистика відображує її в своїх числах-показниках і саме цим характеризує конкретну міру явищ, установлює загальні властивості, виявляє схожість і різницю окремих рис, об'єднує елементи в групи, виявляє певні типи явищ.

Зауважимо, що вивчення кількісної сторони суспільних явищ нерозривно пов'язане з їх якісним змістом. Адже кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Так, при групуванні населення за віком статистика виокремлює якісно відмінні контингенти: дошкільного віку, шкільного, працездатного, пенсійного. Проте перш ніж робити розрахунки, необхідно визначити якісні властивості та межі кожного контингенту.

Явища суспільного життя динамічні, вони безперервно змінюються і розвиваються. З часом змінюються розміри явищ, співвідношення й пропорції. Їх значення є різними для окремих об'єктів, регіонів тощо. А відтак кількісну сторону суспільних явищ статистика має вивчати в конкретних умовах простору і часу.

Інша особливість предмета статистики пов'язана з масовістю суспільних явищ. Статистика вивчає явища, які повторюються у просторі або з плином часу.

Для масового явища характерна участь у ньому певної множини елементів, істотні властивості яких схожі. Так, акціонерів фірми об'єднує власність, менеджери, на відміну від акціонерів, управляють справами фірми, робітники виконують певні виробничі функції. Наявність будь-яких властивостей у окремого, поодинокого елемента - випадковість. Тільки-но значна кількість елементів об'єднується в одне ціле, сукупна дія випадковостей дає результат, практично незалежний від випадку. Загальновідомо, що ринок цінних паперів пов'язаний з ризиком. Схильність до ризику серед населення як потенційного інвестора різна. Одні готові ризикувати, інші не уявляють ризику без гарантій або уникають його за будь-яких умов. Загалом же, схильність до ризику серед молоді значно вища, ніж з-поміж людей літніх, а надто похилого віку. Ризиковий інвестор - молодий.

Розглядаючи суспільні явища як масові й спираючись на облік усієї сукупності фактів, що належать до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, щільність взаємозв'язків і взаємозалежностей. Усе це дає підстави стверджувати, що статистика - могутній засіб пізнання складного суспільного життя.

Статистика - багатогалузева наука, вона складається з окремих розділів або галузей, які, будучи її самостійними частинами, тісно пов'язані між собою. Дотепер виокремлюється чотири складові частини статистики:

1) теорія статистики, яка розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи й засоби аналізу;

2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як одного цілого;

3) галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури і т. ін.) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відбивають особливості кожної окремої галузі;

4) соціальна статистика, предметом якої є вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.

Як суспільна наука статистика не може розвиватися окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якіcнy природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті. Припускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують відповідні закономірності, надалі лишатиметься незмінним, статистика робить прогнозні розрахунки, конче потрібні для обґрунтування напрямів економічної політики.

2. Статистичний показник як кількісна характеристика суспільних явищ

Статистична інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників.

Показник - одне із основних понять статистики, узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна і якісна визначеність їх.

Якісна визначеність зумовлена суттю явищ, і відображується назвою показника: врожайність пшениці, продуктивність праці, чисельність студентів тощо. Різновидність соціально-економічних явищ спричиняє існування безлічі різноманітних за змістом показників.

Якісно визначений статистичний показник складається з моделі кількісної сторони явища, що вивчається, і числового значення. Модель розкриває статистичну структуру показника, встановлює «що, де, коли, яким чином підлягає вимірюванню». В ній обґрунтовуються одиниці виміру, технологія збору даних, обчислювальні операції.

Оскільки статистика вивчає суспільні явища в конкретних умовах простору і часу, то значення будь-якого показника визначено щодо цих атрибутів. Наприклад, чисельність населення України, за даними перепису на 1 січня 2006 p., становить 46,9 млн. чол.

Вірогідність статистичної інформації залежить від того, наскільки об'єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну суть явища чи процесу, що вивчається. У вірогідності виділяють два аспекти - адекватність і точність.

Адекватність показника розглядається як спроможність відобразити саме ті властивості явищ, які передбачені програмою досліджень. Щоб показник відповідав своєму призначенню і виконував покладені на нього функції, на стадії його проектування проводиться логічне і статистичне обґрунтування. Логічне обґрунтування передбачає всебічний теоретичний аналіз абстрактних економічних категорій (норма прибутку, продуктивність праці тощо), статистичне - розробку методології і методику кількісного вимірювання цих категорій.

Точність вимірювання залежить від статистичної структури показника, організації спостереження і обробки даних. Так, експорт нафти вимірюється тоннами, а продаж пального автолюбителям - літрами.

Статистична модель показника поєднує, з одного боку, якісну і кількісну визначеність економічних категорій, а з другого - адекватність і точність їх вимірювання. Щодо статистичної природи показники надзвичайно різноманітні. Вони поділяються за такими ознаками, як спосіб обчислення показника, часова визначеність, адитивність.

За способом обчислення розрізняють первинні і похідні (вторинні) показники. Первинні визначають зведенням даних статистичного спостереження і подають у формі абсолютних величин (кількість і сума вкладів в Надра банк). На базі первинних обчислюються похідні показники першого порядку (середній розмір вкладу), а при порівнянні останніх маємо похідні показники другого порядку (індекс середнього розміру вкладу).

За ознакою часу показники поділяють на інтервальні і моментні. Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік). Прикладом може послужити обсяг виробленої продукції, введення в дію житла, споживання свіжої води тощо. До моментних відносяться показники, що дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу: площа виноградних і цитрусових насаджень, протяжність нафтопроводів на кінець року та ін. Інтервальні і моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними. Наприклад, площа зрошувальних земель - первинний моментний показник, а частка зрошувальних земель відносно загальної площі - похідний моментний показник.

Характерною особливістю первинних показників є адитивність, тобто можливість підсумування. Первинні інтервальні показники і похідні від них залежать від довжини періоду, щодо якого вони обчислюються. Похідні показники в більшості своїй неадитивні.

2.1 Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини безпосередньо пов'язані з фізичною і соціально-економічною суттю явищ, які вивчають. Вони відображають розміри їх іменованими числами. Наприклад, видобуток вугілля чи нафти вимірюється тоннами, газу - кубічними метрами, тканин - квадратними метрами тощо.

У більшості своїй абсолютні величини як узагальнюючі показники сумарні. В складі їх виділяють показники чисельності сукупності (чисельність підприємств, сімей) і обсягу ознак (продукція, прибуток). Іменовані числа являють собою вимірники ознак. Розрізняють три групи вимірників - натуральні, трудові і вартісні.

Натуральні вимірники відображають притаманні явищам фізичні властивості (міри ваги, довжини, часу). Всебічна характеристика складних суспільних явищ потребує двох і більше вимірників. Так, випуск електродвигунів характеризується їх числом (штуками) і сумарною потужністю в кіловатах. Іноді використовують комбіновані одиниці виміру, що являють собою добуток величин різної розмірності.

У разі потреби звести воєдино декілька різновидів однієї споживної вартості використовують умовно-натуральні вимірники. При цьому вживають спеціальні коефіцієнти сумірництва. Роль загальної міри, еталону для розрахунків і порівнянь найчастіше виконує один різновид. Перерахунок в умовні одиниці можна зобразити так:

Y=C+KX,

де Y - обсяг умовних одиниць; С - обсяг різновиду, прийнятого за еталон; X - кількість елементів сукупності, які відрізняються від еталонних; К - коефіцієнт перерахунку нееталонних властивостей в еталонні. Наприклад, перерахунок натурального палива в умовне здійснюється згідно з калорійним еквівалентом. Еталоном є кам'яне вугілля, теплотворна спроможність якого становить 29,309 кДж/кг. Для донецького вугілля калорійний еквівалент становить 0,87-0,90, торфу -0,37-0,40, газу -1,2.

У сільському господарстві різні види праці перераховуються в умовну ріллю, різні види великої рогатої худоби-в умовні голови, різні види кормів - в кормові одиниці тощо.

Трудові вимірники (людино-час, людино-день) використовують при вимірюванні витрат праці на виробництво продукції чи на виконання окремих робіт, для визначення продуктивності праці, а також трудових ресурсів і раціонального використання їх.

Вартісні вимірники дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища. їх використовують у разі обчислення таких важливих народногосподарських показників, як товарооборот, прибуток, капіталовкладення тощо.

Абсолютні величини характеризують наявність ресурсів - матеріальних, трудових, фінансових, розміри виробництва, фонди споживання тощо. Їх використовують при розробці планових завдань і для контролю за виконанням.

Показники, визначені абсолютною статистичного величиною, обчислюють згідно з певним правилом, методикою. Так, чисельність наукових працівників включає працівників наукових установ і вузів, які ведуть наукову чи науково-педагогічну діяльність, а також осіб, що мають вчену ступінь і вчене звання незалежно від місця роботи. Багато абсолютних величин представлені у формі балансу, який передбачає розрахунок показника в двох розділах: за джерелами формування і напрямами використання. Балансова форма зручна тим, що дає змогу визначити не тільки сумарний показник, але і його складові частини в обох розділах.

Інколи абсолютний статистичний показник потребує більш складних розрахунків. Наприклад, гідроенергетичні ресурси річок визначаються потужністю потоків і висотою падіння води від верхів'я до гирла, перспективна чисельність населення обчислюється за формулою експоненти.

2.2 Відносні величини

Відносні величини відображають кількісні співвідношення соціально-економічних явищ. Алгебраїчна форма їх - це частка від ділення двох однойменних або різнойменнях величин. Знаменник відношення розглядається як база порівняння або основа відносної величини.

Співвідношення різнойменних абсолютних величин дає відносну величину інтенсивності. Це іменована величина, в якій поєднуються одиниці виміру чисельника і знаменника. Саме такими є показники густоти населення, ступеня господарської освоєності території, рівня економічного розвитку регіону, передусім виробництво продукції на душу населення, на 100 га сільськогосподарських угідь. Широко вживаються показники ресурсозабезпеченості і ефективності виробництва, життєвого рівня населення тощо:

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширення чи розвитку явища в певному середовищі. До їх складу входять також демографічні коефіцієнти (народжуваності, смертності, інтенсивності міграційних потоків), які обчислюють співвідношенням числа подій (народжень, смертей) за певний проміжок часу (рік, місяць) до обсягу середовища - середньої чисельності населення за той самий час.

Порівняння однойменних статистичних величин використовують для вирішення таких аналітичних задач: характеристики структури сукупності; оцінки інтенсивності розвитку явищ; оцінки виконання плану, дотримання норм витрати сировини чи пального, стандартів якості продукції та ін.

Відповідно до цих завдань виділяють такі види відносних величин: структури, координації, динаміки, планового завдання, виконання плану, дотримання норм і стандартів, порівняння характеристик об'єктів.

Відносні величини структури - це співвідношення розмірів частини і цілого. Вони характеризують склад, структуру сукупності. Форма відображення - частка чи відсоток. Сума відносних величин структури дорівнює одиниці або 100%. Різницю між відповідними частками двох сукупностей називають відсотковим пунктом. Відносні величини структури дають можливість порівняти склад різних за обсягом сукупностей, а також виявити структурні зрушення, які мали місце за певний проміжок часу.

У статистичному аналізі застосовуюсь порівняння окремих частин єдиного цілого між собою.

Такий різновид порівняння набув назви відносної величини координації, яка відображує притаманні об'єктові співвідношення складових частин і пропорції розвитку.

Для оцінки інтенсивності розвитку використовують відносну величину динаміки, яка обчислюється відношенням рівнів явища, що вивчають, за два періоди.

Відносні величини порівняння обчислюють як співвідношення однойменних показників, що характеризують різні об'єкти (підприємства, галузі) або території (міста, регіони, країни) і мають однакову часову визначеність. Інтерпретація цих величин залежить від бази порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Для оцінки наближення фактично досягнутих рівнів показників до науково обґрунтованих чи раціональних норм застосовується відносна величина Y_j/Y_N.

2.3 Системи статистичних показників

Соціально-економічні явища надзвичайно складні і багатогранні. Будь-який показник відтворює лише одну грань предмета пізнання. Комплексна характеристика останнього передбачає використання системи показників, якій властиві дві риси: всебічність кількісного відображення явищ і органічний взаємозв'язок окремих показників.

Саме ці риси перетворюють групу показників в єдиний комплекс характеристик складного предмета пізнання. Коло властивостей, що вивчаються, отже, і показників системи залежить від мети дослідження. В кожній системі можна виділити певні множини показників, які більш детально відтворюють той чи інший бік явища. Так, при вивченні якості продукції показники мають оцінити перш за все надійність і довговічність. У шинній промисловості, наприклад, це твердість, опір стиранню, модуль еластичності, міцність протектора, а також пробіг шин до ремонту.

Систему показників визначають як ієрархічну структуру, на верхньому щаблі якої знаходиться узагальнюючий інтегральний показник, на нижчому - часткові показники, які об'єднуються в блоки. Зазначені вище показники якості можна розглядати як блок системи показників конкурентоспроможності технології. Інші блоки системи об'єднують технічні, економічні та екологічні показники.

У практиці статистики набули вжитку узагальнюючі показники інтенсивності та ефективності виробництва, життєвого рівня населення та ін. Надмірна складність окремих суспільних явищ привела до появи інтегральних комплексних оцінок, які обчислюють комбінуванням показників нижчих щаблів.

Визначення чи конструювання інтегральних оцінок ґрунтується на відношеннях і взаємозв'язках показників системи. За характером взаємозв'язок показників може бути адитивний а = b+с, мультиплікативний а=bс, кореляційний a=f(b,c) чи змішаний, як-от: адитивно-мультиплікативний a=bc + d, адитивно-кореляційний a=f(b)+c тощо. Так, узагальнюючим показником кінцевих результатів економічної діяльності народного господарства країни є валовий національний продукт. Вироблений національний продукт D обчислюють як суму чистої продукції галузей сфери матеріального виробництва та надходжень від зовнішньоекономічних операцій (сальдо експорту Е та імпорту И) D=+(E-И)

Чиста продукція j-ї галузі Dj залежить від чисельності працюючих Т_j та продуктивності їх праці y_j, тобто Dj= Т_j y_j

У свою чергу, y_j є функція фондоозброєності праці х_j. y_j = f(х_j).

Будь-яка система показників дає інформацію, яка якісно відрізняється від тієї, що несуть окремі показники.

Статистичний аналіз, розкриваючи зміст і значення показників, поглиблюючи уяву про предмет дослідження і властиві йому закономірності, здійснюють за двома напрямами:

замість ізольованих характеристик окремих сторін предмета розглядають зв'язки і відношення, виявляють фактори, які впливають на рівень і варіацію показників, оцінюють ефекти їх впливу;

вивчають динаміку показників, напрям і швидкість змін, визначають характер і рушійні сили розвитку.

Все це поглиблює аналіз і дає можливість для багатоцільового використання його результатів.

Список літератури

1. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1994. - 304 с.;

2. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1995. - 415 с.;

3. Громыко Г.Л. Общая теория статистики: Практикум. - ИНФРА-М, 2000. - 139 с.;

4. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 280 с.;

5. Кожухар Л.И. Основи общей теории статистики. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 144 с.;

6. Мармоза А.Т. Практикум по математической статистике. - К.: Вища школа, 1990. - 190 с.;

7. Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. - К.: Ніка-Центр, 2003. - 344 с.;

8. Опря А.Т. Статистика. - К.: Урожай, 1996. - 445 с.

Размещено на Allbest.ru