Основи нарисної геометрії та інженерна графіка

Варіант 1 Варіант 2



Варіант 3 Варіант 4

Варіант 5 Варіант 6

Варіант7 Варіант 8

Рис. 58 Завдання для графічної роботи 8 « Технічний рисунок моделі».



Варіант 9 Варіант 10

Варіант 11 Варіант 12

Варіант 13 Варіант 14



Варіант 15 Варіант 16

Рис. 59 Завдання для графічної роботи 8 « Технічний рисунок моделі» (продовження).

Контрольні запитання:

Яке призначення технічного малюнка?________________________

Чим відмінний технічний малюнок від аксонометричного зображення моделі? __________________________________________________________

У якій послідовності виконують технічний малюнок деталі.? _________

Як поділити кут на дві, три, чотири рівні частини? _______________

Чим відмінна штрихова від шрафування? _________________________

В якій послідовності наносяться штрихи, щоб показати об'єм моделі? __________________________________________________________________

Висновки: ___________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач___________________

Розділ 4 Інженерна графіка

Тема 4.1 Зображення і позначення різей

Вправа. Викреслювання кріпильних деталей за дійсними розмірами.

Мета: Набути практичних умінь і навичок в побудові кріпильних деталей за дійсними розмірами.

Матеріали та обладнання: формат А3; готовальня; лінійка; косинці; олівці HB, B; гумка.

Література: [1] с. 278-304; [3] с. 159-164.

Методичні вказівки:

Уважно вивчити свій варіант, згідно якого необхідно накреслити кріпильні деталі: болт, гвинт, шпильку, гайку і шайбу.

На кресленнях кріпильних деталей розміри позначають буквами. Необхідно із таблиць взяти відповідні числові значення цих букв згідно варіанту.

Під кожним кресленням кріпильної деталі виконати напис згідно ГОСТу.

Назва вправи в основному напису « Кріпильні деталі».

Хід виконання роботи:

Вибираємо формат і масштаб зображення.

Проводимо рамку і виділяємо місце під основний напис.

Виконуємо компоновку креслень кріпильних деталей.

В тонких лініях викреслюємо необхідні зображення кріпильних деталей за їх дійсними розмірами.

Обводимо креслення і наносимо розміри.

Підписуємо кожну кріпильну деталь згідно ГОСТу.

Викреслюємо і заповнюємо основний напис.

Вправа 1 На кресленнях а, б, в, г умовно зобразіть різь.

а) довжина нарізаної частини 30 мм. б) Різь в отворі. Довжина нарізаної частини 25 мм.

в) Різь нарізана на всю довжину деталі. г) Різь виконана на поверхні А та Б.

Рис. 60 Зображення та позначення різей.

Вправа 2. У прикладах а, б, в, та г умовно позначити різь. Діаметр різі визначити виміром креслень, які виконані в масштабі 1:1.

а) Різь метрична, крок 2,5 мм. б) Різь метрична, крок 1 мм. На поверхні

А різь права, на поверхні Б - ліва.

в) Різь трапецеїдальна, крок 3 мм, г) Різь трубна 3/4. одно заходова.

Вправа 3. Розшифрувати подані нижче позначення різей:

а) М33 Ч 2 - 6H

б) G 11/2 - B

в) S 80 Ч 10 LH - 8e

г) Tr 80 Ч 40 ( P10) - 8e

д) Tr 80 Ч 40 ( P10) - 7H

е) M16 LH - 6g

ж) Кр 12 Ч 2,54 ГОСТ 13536 - 68

Приклад позначення: болт М12Ч50 ГОСТ 7798-70

Варіант	d	d1	D	S	H	l0	l	r
1	М42	37,1	72,1	65	26	90	140	2,5
2	М30	26,2	50,9	46	19	66	120	2,0
3	М20	17,3	33,3	30	13	46	75	1,5
4	М10	8,4	18,7	17	7	26	40	1,0



Приклад позначення: Болт 2М16Ч60 ГОСТ 7795-70

Варіант	d	d1	D	S	H	h	l1	d3	l0	l	r
5	М36	31,6	55,4	50	20	18	130	6,3	78	140	2,5
6	М24	20,7	35,0	32	13	12	83	5	54	90	2,0
7	М16	13,8	24,3	22	9	8	64	4	46	70	1,5
8	М8	6,6	13,1	12	5	4	36	2	22	40	1,0

Приклад позначення: Болт 2М22Ч60 ГОСТ 7798-70

Варіант	d	d1	D	S	H	l1	d3	l0	l	r
5	М48	42,6	83,4	75	30	108	8	102	120	3,0
6	М36	31,6	60,8	55	23	100	6,3	78	110	2,5
7	М24	20,7	39,6	36	15	73	5	54	80	2,0
8	М12	10,1	20,9	19	8	33	3,2	30	40	1,0

Болт М30Ч100 ГОСТ 7795-70

Варіант	d	d1	D	S	H	h	l0	l	r
13	М42	37,1	66,4	60	23	21	90	140	2.5
14	М30	26,2	45,2	41	17	15	66	120	2,0
15	М24	18,7	35	32	13	12	54	90	1.5
16	М10	8,4	15,3	14	6	5	26	40	1,0

Гвинт 2М20Ч70 ГОСТ 17475-72

Варіант	d	d1	D	H	b	h	r	lo	l
1	М8	6,6	14.5	4,0	2	2,0	1,1	22	35
2	М12	10,1	21,5	5,5	3	2,5	1,6	30	50
3	М14	11,9	25,0	6,5	3	3,0	1,6	34	60
4	М18	14,8	32,5	8,0	4	4,0	1,6	42	70

Гвинт 2М8Ч40 ГОСТ 1491-72

Варіант	d	d1	D	H	b	h	r	lo	l
5	М6	5,1	10	4	1,6	2,0	0,6	18	30
6	М10	8,4	16	6	2,5	3,0	1,1	26	40
7	М16	13,8	24	9	4,0	4,0	1,6	38	60
8	М20	17,3	30	11	4,0	4,5	2,2	46	80



Приклад позначення: Гвинт М14Ч60 ГОСТ 174-74

Варіант	d	d1	D	H	b	h	H1	r1	r	l0	l
9	М6	5,1	11,0	5,1	1,6	2,2	2,1	8,5	0,6	18	30
10	М12	10,1	21,5	9,5	3,0	4,0	4,0	19	1,6	30	45
11	М16	13,8	28,5	12	4,0	4,5	5,0	26	1,6	38	70
12	М18	14,8	32,5	13,5	4,0	5,5	5,5	28	1,6	42	75

Приклад позначення: Гвинт М10Ч50 ГОСТ 17473-72

Варіант	d	d1	D	H	b	h	r1	r	l0	l
13	М8	6,6	13,0	5,6	2,0	3,5	12,8	1,1	22	40
14	М10	8,4	16,0	7,0	2,5	4,0	16	1,1	26	50
15	М14	11,9	21,0	9,5	3,0	4,5	25	1,6	34	70
16	М20	17,3	30,0	14,0	4,0	6,0	32	2,2	46	80

Варіанти	d	d1	l	l0	l1	Варіанти	d	d1	l	l0	l1
1	8	6,6	30	22	10	9	20	18,3	60	46	40
2	10	8,4	35	26	12	10	22	18,7	65	50	44
3	12	10,1	40	30	15	11	24	20,7	70	54	48
4	16	13,8	50	38	20	12	27	23,8	75	60	54
Приклад умовного позначення: Шпилька М16Ч110 ГОСТ 22034-76 Шпилька М12Ч110 ГОСТ 22038-76
5	30	26,2	85	66	48	13	8	6,6	40	22	20
6	36	31,6	100	78	56	14	10	8,4	45	26	25
7	42	37,1	130	96	68	15	12	10,1	50	30	30
8	48	42,6	150	108	76	16	16	13,8	60	38	40
Приклад умовного позначення: Шпилька М40Ч90 ГОСТ 22036-76 Шпилька М16Ч120 ГОСТ 22040-76

Варіант	d	D	S	H	Варіант	d	D	S	H
1	М10	18,7	17	8	9	М20	33,3	30	16
2	М12	20,9	19	10	10	М24	39,6	36	19
3	М16	26,5	24	13	11	М27	45,2	41	22
4	М20	33,3	30	16	12	М30	50,9	46	24
5	М30	50,9	46	24	13	М12	20,9	19	10
6	М36	60,8	55	29	14	М14	24,3	22	11
7	М42	72,1	65	34	15	М16	26,5	24	13
8	М48	83,4	75	38	16	М18	29,9	27	15
Приклад позначення Гайка М12 ГОСТ 5915-70	Приклад позначення Гайка 2М12 ГОСТ 5915-70



Варіант	Діаметр різьби кріпильної деталі	d1	d2	S	Варіант	Діаметр різьби кріпильної деталі	d1	d2	S	е	х
1	30	31	56	4	9	12	13	24	2,5	0,6	1,3
2	36	37	66	5	10	14	15	28	2,5	0,8	1,3
3	42	43	78	7	11	16	17	30	3	0,8	1,5
4	48	50	92	8	12	18	19	34	3	0,8	1,5
5	10	10,5	21	2	13	20	21	37	3	1,0	1,5
6	12	13	24	2,5	14	24	25	44	4	1,0	1,7
7	16	17	30	3	15	27	28	50	4	1,2	1,7
8	20	21	37	3	16	30	31	56	4	1,2	1,7
Приклад позначення: Шайба 12 ГОСТ 11371-78	Приклад позначення: Шайба 2.12 ГОСТ 11371-78

Контрольні запитання:

1. Що таке циліндрична гвинтова лінія? Що називається кроком і витком гвинтової лінії? ___________________________________________

2. Як класифікують різьбу за її ознаками? _________________________

3. Як у розрізі зображають різьбове з'єднання?____________________

4. Як позначають ліву різьбу? Багато заходову? спеціальну?__________

5. Як умовно позначають болти на кресленнях? ____________________

Висновки: __________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач______________

Тема 4.2 Креслення деталей. Ескізи

Графічна робота 9. Виконання ескізів деталей. Виконання робочого креслення деталі за ескізом.

Мета: Розвинути окомір і навички роботи без креслярських інструментів. Набути уміння і навички в виконанні ескізів і робочих креслень деталей.

Матеріали та обладнання: Формат А3, олівці НВ, Н; готовальня; лінійка; косинці; гумка.

Література: [1] с. 304-353 ; [3] с. 55-57.

Методичні вказівки:

Ескізи деталі - це креслення , що містить зображення і інші дані необхідні для її виготовлення і контролю, виконане від руки в газомірному масштабі.

Робоче креслення деталі - це документ, що містить зображення і інші дані необхідні для її виготовлення і контролю.

Деталь - це виріб, виготовленого з однорідного за назвою і маркою матеріалу без застосування складальних операцій.

Зразок виконання роботи показано на Рис. Деталь підбирають в биту або на виробництві. Це може бути, наприклад, штуцер, трійник, кришка, корпус, вентиля, фланець, втулка. Вона повинна бути пустотілою і з елементами різьби.

Ескіз виконують на аркуші паперу в клітинку формату А4 або А3 олівцем.

Перед виконанням роботи виконати вправи 1-3.

Хід виконання роботи:

Ознайомитись з деталлю.

Визначити головний вигляд.

Провести основний напис і виконати компоновку креслення.

Провести осьові для основних виглядів.

Побудувати вигляди деталей.

Виконати розріз, де треба сполучити вигляд з розрізом.

Провести розмірні і виносні лінії.

Виміряти деталь (лінійкою, нутроміром).

Нанести розмірні числа.

Перевірити креслення, обвести контурні лінії олівцем М, ТМ.

Нанести шорсткість поверхні.

Заповнити основний напис, зазначити назву, визначити матеріал, з якого виготовлено деталь.

Робоче креслення деталі за її ескізом виконують в такій же послідовності. Тільки перевірений ескіз деталі можна використовувати як індивідуальне завдання для виконання робочого креслення.

Вправа 1. Підрахувати необхідну кількість розмірів, нанести їх. Оформити позначення виносного елемента.

Вказівка. 1. Креслення виконано в масштабі 1:1

2. Різь метрична з великим кроком.

3. Розміри перерізу шпонкового паза та виносні елементи взяти з таблиць стандартів.

Рис. 61 Креслення валу.

Вправа 2.

Рис. 62 Креслення деталей.

Рис. 63 Зразок графічної роботи 9. «Ескіз деталі».

Вправа 3. Виконати ескіз пробки та заповнити основний напис.

а) б)

Рис. 64 Аксонометрія а) та ескіз пробки б).

Контрольні запитання:

1. Які креслення називаються робочими та які вимоги ставляться до нього?

2. Які креслення називають ескізами і в якій послідовності рекомендується виконувати ескіз деталі з натури?____________________________________________________________

Що таке конструктивна технологічна, вимірна, складальна база? _____

На які розміри дозволяється не проставляти граничних відхилень? __________________________________________________________________

5. Які вимоги ставляться до деталей з механічною обробкою ? ________

6. Як оцінюють шорсткість поверхні ? ___________________________

Висновки: ___________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач________________

Тема 4.4 З'єднання і передачі

Графічна робота 10. Виконання різьбового з'єднання.

Мета: Оформити складальне креслення і виконати конструктивні креслення різьбових з'єднань. Набути практичних навичок в виконанні різьбових з'єднань.

Матеріали та обладнання: формат А3; А4; готовальня; лінійка; косинці; олівці HB, B; гумка.

Література: [1] с. 354-381 ; [3] с. 221-222.

Методичні вказівки:

Завдання складається з двох частин:

а) складальне креслення з'єднань болтами, гвинтами і шпильками;

б) конструктивне креслення трубного з'єднання.

Для кожної групи варіантів (Гр.10.1(І)-Гр.10.16(І)) представлена конструкція з'єднуваних деталей, але дані різні розміри кріпильних деталей. Підібрати масштаб і перекреслити по вказаним розмірам свій варіант складальної одиниці. Застосовуючи умовні співвідношення для кріпильних деталей, розробити складальне креслення з'єднання болтом, гвинтом і шпилькою. Нанести необхідні розміри, орієнтуючись на зразок. На окремому аркуші формату А4 скласти специфікацію до складального креслення. При цьому особливу увагу звернути на умовне позначення кріпильних деталей.

Найменування з'єднувальних різьбових деталей взяти із варіанти свого завдання.

3. Трубне з'єднання (Гр.10.1(ІІ)-Гр.10.16(ІІ)) виконати як конструктивне креслення - без спрощень, з розробкою елементів деталей.

На складальне креслення скласти специфікацію.

Хід виконання роботи

Вибираємо формат А3 і масштаб зображення.

Проводимо рамку і виділяємо місце для основного напису.

Розраховуємо різьбові з'єднання (болтове, гвинтове, шпилькове) за умовними співвідношеннями. Трубне з'єднання за дійсними конструктивними даними [2] таблиця 20, 21; с. 311.

В тонких лініях викреслюємо необхідні зображення (види, розрізи, перерізи).

Перевіряємо і обводимо. Наносимо штриховку в розрізах.

Проводимо виносні і розмірні лінії. Наносимо розміри.

Викреслюємо основний напис і заповнюємо його.

Складаємо специфікацію.

Аналогічно, згідно пунктів 1-8 креслимо складальне креслення трубного з'єднання.

Вправа 1. Використовуючи креслення болта (мал.. а), накреслити на мал. б спрощено три проекції з'єднання болтом (болт, гайка, шайба). При кресленні користуватися наближеним співвідношенням для головки болта, гайки та шайби.



1 - тяга 2 - корпус (чугун); 3 - пластина; 4 - кришка.

Варіант	Болт ГОСТ 7798 - 70	Шпилька ГОСТ 22034 - 76	Гвинт ГОСТ 1491 - 72
1	М10	М12	М6
2	М6	М8	М8
3	М12	М6	М10
4	М8	М10	М5

Рис. 65 Завдання до графічної роботи 10 (І). «Різьбові з'єднання»

1 - пластина; 2 - корпус (сталь); 3 - скоба.

Варіант	Болт ГОСТ 7798 - 70	Шпилька ГОСТ 22034 - 76	Гвинт ГОСТ 1491 - 72
5	М6	М10	М12
6	М10	М6	М8
7	М8	М12	М5
8	М12	М8	М10

1 - пластина; 2 - корпус (чугун); 3 - тяга; 4 - кришка.

Варіант	Болт ГОСТ 7798 - 70	Шпилька ГОСТ 22034 - 76	Гвинт ГОСТ 1491 - 72
9	М20	М24	М16
10	М16	М22	М18
11	М22	М18	М20
12	М18	М20	М14

Рис. 66 Завдання до графічної роботи 10 (І). «Різьбові з'єднання»

1 - скоба; 2 - корпус (сталь); 3 - тяга.

Варіант	Болт ГОСТ 7798 - 70	Шпилька ГОСТ 22034 - 76	Гвинт ГОСТ 1491 - 72
13	М16	М24	М18
14	М20	М22	М16
15	М18	М20	М14
16	М22	М18	М20

Рис. 67 Завдання до графічної роботи 10 (І). «Різьбові з'єднання»

Варіант 1(ІІ)-4(ІІ) Варіант 5(ІІ)-8(ІІ)

Рис. 68 Завдання до графічної роботи 10 (ІІ) «Трубне єднання»

Варіант 9(ІІ)-12(ІІ) Варіант 13(ІІ)-16(ІІ)

Формат	Зона	Поз.	Позначення	Найменування	Кільк.	Примітки
				Документація
			НКМДАУ. 21.13.00 СК	Складальне креслення
				Деталі
		1	НКМДАУ	Кришка	1
		2	НКМДАУ	Корпус	1
		3	НКМДАУ	Тяга	1
		4	НКМДАУ	Планка	1
				Стандартні вироби
		5		Болт М2470 ГОСТ 7798-70	1
		6		Гайка М24 ГОСТ 5915-70	1
		7		Шайба 24 ГОСТ 11371-78	1
		8		Шпилька М2048 ГОСТ 22034-78	1
		9		Гайка М20 ГОСТ 5915-70	1
		10		Шайба 20 ГОСТ 11371-78	1
		11		Гвинт М1650 ГОСТ 1491-72	1

Рис. 70 Зразок специфікації до графічної роботи 10. «Різьбові з'єднання»

Рис. 71 Зразок виконання графічної роботи 10

Таблиця 7 Умовні співвідношення для викреслювання кріпильних деталей.

Позначення	Параметри	Формула
d	Зовнішній діаметр різьби
d1	Внутрішній діаметр різьби	d1 = 0,85d
d0	Діаметр отвору шайби	d0 = 1,1d
D	Діаметр кола, вписаного навколо головки болта або гайки	D = 2d
h	Висота головки болта	h = 0,7d
h1	Висота головки гвинта з циліндричною головкою	h1 = 0,6 d
h2	Висота головки гвинта з напівкруглою головкою	h2 = 0,7 d
H	Висота гайки	H = 0,8 d
S	Товщина шайби	S = 0,15 d
Dш	Діаметр шайби	Dш = 2,2 d
l0	Довжина нарізної частини болта, шпильки, гвинта	l0 = 2 d
l1	Довжина загвинчуваного кінця шпильки
	для стальних, бронзових та латунних деталей	l1 = d
	для деталей з чугуна	l1 = 1,25 d
l	Довжина стержня болта, шпильки, гвинта	Вибирають конструктивно
DB	Діаметр циліндричної головки гвинта	DB = 1,5 d
R	Радіус дуги головки гвинта з напівкруглою головкою	R = 0,8 d
b	Ширина шліца головки гвинта	b = 0,2 d
e	Глибина шліца з циліндричною головкою	e = 0,25d
e1	Глибина шліца з напівкруглою головкою	e1 = 0,4 d

Контрольні запитання:

1. З яких елементів складається болтове з'єднання ? (Назвати відносні розміри залежно від діаметра d, за якими креслять болти, гайки, шайби)__________________________________

2. З яких елементів складається шпилькове з'єднання ? ______________

3. За якими виносними розмірами креслять гвинт із сферичною головкою?_________________

4. Як умовно позначають на кресленні пряму муфту, трійник, кутник, трубу?________________

Висновки: ____________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач_____________

Тема : 4.5 З'єднання і передачі

Графічна робота 11. Виконання зварного з'єднання

Мета: Ознайомитись з конструкцією і умовними позначеннями зварювальних швів, оформити креслення зварювального виробу.

Матеріали та обладнання: формат А3; А4; готовальня; лінійка; косинці; олівці HB, B; гумка.

Література: [1] с. 354-381 ; [3] с. 223-225

Методичні вказівки:

В умовах завдання (Гр.11.1-Гр.11.16) зварювальний виріб показано в ізометричній прямокутній проекції. Взявши за основу розмір, вказаний на кресленні, визначити масштаб зображення і всі розміри, необхідні для виконання креслення зварювального виробу. Всі отвори вважати наскрізними.

Складальне креслення виробу розробити для свого варіанту в трьох виглядах. Внутрішні елементи виявити за допомогою розрізів. Умовно зобразити зварювальні шви по ГОСТ 2.312-74 на основі вказівок в умові завдання. В усіх випадках рахувати, що використовується ручне електродугове зварювання.

Застосовуючи виносні елементи виявити форму поперечного перерізу кожного зварювального шва згідно ГОСТ 5264-80.

Нанести розміри. Скласти специфікацію.

Виконати вправи 1-2.

Хід виконання роботи:

Вибираємо формат і масштаб зображення.

Проводимо рамку і виділяємо місце для основного напису.

За аксонометричним зображенням зварного вузла, креслимо складальне креслення зварного виробу.

В тонких лініях викреслюємо необхідні зображення (види, розрізи, перерізи).

Перевіряємо і обводимо. Наносимо штриховку в розрізах.

Проводимо виносні і розмірні лінії. Наносимо розміри.

Викреслюємо основний напис і заповнюємо його.

Складаємо специфікацію.

Вправа 1 Розшифрувати позначення швів зварних з'єднань.

Рис. 72 Зварні шви.

Вправа 2 На поличках ліній-виносок записати позначення зварних швів, користуючись їх описом у таблиці.

Формат	Зона	Поз.	Позначення	Найменування	Кільк.	Примітки
				Документація
			НКМДАУ. 21.13. 00 СК	Складальне креслення
				Деталі
		1	НКМДАУ	Вушко	1
		2	НКМДАУ	Основа	1
		3	НКМДАУ	Ребро	1
		4	НКМДАУ	Основа	1
		5	НКМДАУ	Стійка	1

Рис.73 Зразок специфікації до графічної роботи 11 «Зварні з'єднання»

Рис. 74 Зразок виконання графічної роботи 11

Варіант 1 Варіант 2

Варіант 3 Варіант 4

Варіант 5 Варіант 6



Варіант 7 Варіант 8

Рис. 75 Завдання до графічної роботи 11 «Зварні з'єднання»

Варіант 9 Варіант 10

Варіант11 Варіант 12



Варіант 13 Варіант 14

Варіант 15 Варіант 16

Рис. 76 Завдання до графічної роботи 11 «Зварні з'єднання»

Контрольні запитання:

1. За якими ознаками класифікують зварні з'єднання? ______________

2. Як умовно зображають на кресленні зварні шви? Які елементи входять до умовного позначення зварних швів?_____________

3. Як поділяють зварні з'єднання за формою підготовки кромок ?_____

4. Як умовно позначають на кресленні шви кутових, таврових, внапусток з'єднань? __________________________________________

Висновки: ___________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач________________

Тема 4.6 З'єднання і передачі

Графічна робота 12. Виконання робочого креслення зубчастого колеса.

Мета: Набути практичних умінь і навичок в розрахунках і викреслюванні зубчастих коліс.

Матеріали та обладнання: формат А3; А4; готовальня; лінійка; косинці; олівці HB, B; гумка.

Література: [1] с. 382-403; [3] с. 149-151

Методичні вказівки:

Коло і твірні поверхні вершин зубів показують суцільною основною лінією на всіх зображеннях.

Коло і твірні поверхні западин зубів у розрізах перерізах показують суцільною основною лінією. На виглядах їх дозволяється показувати суцільною тонкою лінією.

Ділильне і початкове кола та твірні поверхонь ділильних і початкових циліндрів зображають тонкою штрих-пунктирною лінією на всіх виглядах і розрізах колеса.

Зуби зубчатих коліс креслять лише в осьових розрізах, на інших зображеннях показують тільки поверхню їх вершин. Коли треба показати профіль зуба, рекомендується накреслити його у вигляді виносного елемента або показати на обмеженій ділянці деталі.

Напрям зубів (у разі потреби) показують трьома тонкими паралельними лініями відповідного нахилу поблизу осі колеса.

6. У верхньому правому куті креслення поміщають таблицю параметрів (рис. ). Таблицю поділяють на три частини, відокремлені одна від одної основними суцільними лініями. Перша (верхня) частина містить основні дані щодо виготовлення колеса; друга - щодо контролю виробу, а третя - довідкові матеріали.

7. Нанести технічні вимоги на виготовлення зубчастого колеса і заповнити основний напис.

8. Виконати вправи 1-2.

Хід виконання роботи:

Вибираємо формат А3 і масштаб зображення.

Проводимо рамку і виділяємо місце для основного напису.

Згідно таблиці «Параметри зубчастих коліс» креслимо робоче креслення зубчастого колеса в тонких лініях.

В тонких лініях викреслюємо необхідні зображення (види, розрізи, перерізи).

Перевіряємо і обводимо. Наносимо штриховку в розрізах.

Проводимо виносні і розмірні лінії. Наносимо розміри.

Заповнюємо таблицю параметрів зубчастого колеса і пишемо технічні вимоги на виготовлення.

Викреслюємо і заповнюємо основний напис.

Вправа 1 Записати в таблиці назву та позначення основних елементів вінця циліндричного зуб час того колеса. за розмірами на кресленні визначити модуль зачеплення, розміри діаметрів кіл ділильного та западин. Число зубів Z=36. підібрати за ГОСТом 23368-78 розміри шпонкового паза, докреслити його та нанести розміри.

Вправа 2. Для з'єднання вала та маточини колеса підібрати за ГОСТом 23360-78 розміри шпонки та шпонкових пазів. Масштаб креслення 1:1. шпонка призматична з закругленими торцями. Докреслити головне зображення з'єднання та побудувати переріз А--А. на перерізі поставити розміри, які характеризують з'єднання. Виконати креслення шпонки та написати її умовне позначення.

Таблиця 8 Параметри зубчастих коліс для графічної роботи 12

№ п/п	ВАРІАНТИ
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
m z	12 17	10 18	8 19	6 20	5 21	4 22	3 23	2,5 24	2 25	1,5 26	1,25 27	1 28	8 18	6 19	5 20	4 21

Шпонки призматичні (ГОСТ 23360--78)

Шпонки сегментні (ГОСТ 8795 - 68)

Геометричні та конструктивні параметри циліндричного зубчастого колеса

Позначення	Параметр	Формула
d	Діаметр ділильного кола	d=mz
ha	Висота головки зуба	ha =m
hf	Висота ніжки зуба	hf =1,25m
da	Діаметри кола вершин	da=m(z+2)
df	Діаметр кола западин	df =m(z-2,5)
b	Ширина зубчастого вінця	задана
	Товщина обода	=(23)m
dc	Діаметр маточини	dc =1,6dв
Lc	Довжина маточини	Lc =1,1dв
	Товщина диска	= 0,3b
do	Внутрішній діаметр обода	do =ddf -- 2
d3	Діаметр центрового кола	d3 =0,5(do + dc)
d4	Діаметр отворів	d4 =0,25(do - dc)
c	Висота фаски	C =2 3 мм
	Розміри шпонкового паза	по ГОСТ 23360 -78

Геометричні та конструктивні параметри конічного зубчастого колеса.

Позначення	Параметр	Формула
de	Зовнішній ділильний діаметр	de = mez
hae	Зовнішня висота головки зуба	hze = me
hfe	Зовнішня висота ніжки зуба	hfe =1,2me
	Кут ділильного конуса	tg 1 = z1/z2; 2 =901
Re	Зовнішня конусна відстань	Re =0,5me z21 + z22
b	Ширина зубчастого вінця	Bb = 0,3Re
Lc	Довжина маточини	Lo = 1,3dв
dc	Діаметр маточини	dc = 1,6dв
	Висота виступу	= 0,1Re
e	Товщина обода	e = 0,2Re
	Товщина диска	R = 0,17Re
	Розміри шпон очного паза	по ГОСТ 23360 - 78

Рис. 77 Зразок виконання графічної роботи 12

Контрольні запитання:

1. Які основні елементи циліндричного зубчастого колеса? __________________________________________________________________

2. Які основні елементи конічного зубчастого колеса? ______________

3. За якими формулами роблять геометричний розрахунок конічного зуб частого колеса?

4. Які основні елементи черв'яка і черв'ячного колеса? ___________

5. Як умовно зображають на кресленні циліндричні зубчасті, конічні колеса, циліндричний черв'як? __________________________________

6. За якими формулами розраховують ділильний діаметр черв'яка і черв'ячного колеса ? діаметри вершин і западин черв'яка і черв'ячного колеса? ___________

7. Як умовно зображують на кресленнях циліндричні зубчасті колеса? конічні колеса? циліндричний черв'як? _______________________________

Висновки: ___________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач________________

Тема 4.7 Креслення загального вигляду. Складальне креслення

Графічна робота 13. Виконання ескізів деталей складальної одиниці. Виконання специфікації.

Мета: Набути навиків в виконанні ескізів складальної одиниці. Виконання складального креслення складальної одиниці за ескізами деталей та заповнення специфікації.

Матеріали та об ладнання: Вузли складальних одиниць; штангенциркуль; формати А4 (в клітинку); олівці HB, H; гумка.

Література: 1 с. 404...425;

Методичні рекомендації:

За ГОСТ 2.109 - 73 складальне креслення повинно мати таке:

а) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення та взаємний зв'язок окремих його частин. Дозволяється поміщати на складальному кресленні схему з'єднання або схему розміщення складових частин виробу;

б) розміри з граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які виконують і контролюють у процесі складання виробу;

в) вказівки про характер спряження деталей і методи його використання, якщо точність його спряження забезпечується в процесі складання виробу підбиранням, підганянням тощо, вказівки про спосіб з'єднання частин виробу (зварних, паяних з'єднань тощо);

г) номери позицій складових частин виробу;

д) основні характеристики виробу;

е) габаритні, установлювальні, приєднувальні, а також необхідні довідкові розміри.

Хід виконання ескізів деталей виробу:

Підготовча стадія:

а) з'ясувати призначення і принцип роботи виробу, вивчити його конструкцію, тобто з яки деталей складається виріб, їх призначення, як поєднані деталі між собою тощо;

б) вивчити порядок складання розбирання виробу. Рекомендується скласти схему послідовності його складання;

в) виявити наявність деталей, які не підлягають ескізуванню, приклад кріпильні, стандартні тощо;

г) скласти попередню специфікацію, де показати, які конструкторські документи потрібні для виготовлення і комплектування виробу, перерахувати і позначити складальні одиниці, деталі, стандартні вироби та матеріали, що входять до виробу;

д) проставити в специфікації позначення складальних одиниць та деталей відповідно до

ГОСТ 2.201 - 68.

Стадія безпосереднього виконання ескізу.

Вибір головного вигляду деталі на ескізі не слід пов'язувати з розміщенням її у виріб. Рекомендується за головний вигляд брати зображення деталі, яке дає найкраще уявлення про її форму, розміри і відповідає основній технологічній операції в процесі її виготовлення.

Кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів) і їх розробка повинні бути настільки повними, щоб за ними без натури можна було виконати складальне креслення.

На ескізах спряжених деталей слід витримати однакові номінальні розміри, бо інакше скласти виріб буде неможливо.

Різного характеру поєднання деталей (рухомі, нерухомі), або їх посадок, досягають за рахунок справжніх розмірів, за якими деталі виготовляють. Тому на ескізах слід проставляти граничні відхилення розмірів у вигляді числових величин або умовного позначення посадки. Рекомендується проставляти на ескізах граничні відхилення форми і розташування поверхонь.

Знаки шорсткості поверхонь повинні відповідати характеру посадки деталі і класу її точності, тобто залежати від технології виготовлення деталі. Знаки шорсткості для спряжених поверхонь, як правило, беруть однаковими.

Оформляти ескізи слід за всіма вимогами, які ставляться до робочих креслень деталей. Ескізи брошурують у зошит, на обкладинці якого пишуть: “Ескізи деталей (назва виробу) склав студент ..... групи ..... коледжу .....”.

Хід виконання складального креслення.

Перевіряють зроблені ескізи щодо правильності виконання зображень, нанесення розмірів, умовних позначень тощо.

Вибирають необхідну і достатню кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів), які дозволяють розкрити конструкцію виробу на складальному кресленні.

Залежно від складності виробу і його габаритних розмірів установлюють масштаб креслення й вибирають формат паперу відповідно до ГОСТ 2.301-68. наносять рамку і виділяють місце для основного напису.

Проводять осі симетрії і намічають габаритні прямокутники для розміщення окремих зображень.

Наносять контур основної деталі виробу, причому побудову ведуть одночасно на всіх намічених зображеннях. Разом з виглядом деталі виконують і потрібні розрізи її.

Інші деталі креслять приблизно в тій самій послідовності, в якій їх приєднують. Виконують на складальному кресленні розрізи, перерізи, виносні елементи, показують різьбу.

Перевіряють зроблене креслення, обводять лінії видимого і невидимого контурів, заштриховують розрізи і перерізи.

Проводять виносні і розмірні лінії, проставляють розмірні числа.

Заповнюють основний напис і записують технічні вимоги або технічну характеристику виробу.

На окремому аркуші виконують специфікацію виробу.

Наносять позиції деталей виробу на креслення.

Хід виконання специфікації (ГОСТ 2.108--68)

Специфікація - це документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту, потрібний для виготовлення конструкторських документів і для запускання виробу у виробництво.

На кожну складальну одиницю виконують свою специфікацію на окремих аркушах . Якщо складальне креслення виконано на форматі А4, дозволяється поєднувати специфікацію з самим кресленням.

У загальному вигляді специфікація складається з таких розділів: а) документація; б) комплекси; в) складальні одиниці; г) деталі; д) стандартні вироби; е) інші вироби; є) матеріали; ж) комплекти. Назву кожного розділу записують у специфікації у вигляді заголовка в графі “Назва” і підкреслюють. У навчальному кресленні найчастіше мають справу з розділами а), в), г), д), е), і є).

У розділ “Документація” заносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, крім самої специфікації. Документи записують у послідовності, наведеній у ГОСТ 2.102--68, наприклад: складальне креслення, креслення загального вигляду, монтажне креслення, пояснювальна записка тощо.

У розділ “Складальні одиниці” записують складальні одиниці, що безпосередньо входять до специфікованого виробу. На кожну з них виконують самостійне складальне креслення із своєю специфікацією.

У розділі “Деталі” записують нестандартні деталі, що безпосередньо входять до виробу. Деталі записують в алфавітній послідовності сполучення початкових знаків (букв) індексів організацій-розроблювачів, а також у послідовності зростання цифр, які входять у позначення.

У розділ “Стандартні вироби” записують вироби, виготовлені за державними стандартами (ГОСТами), галузевими стандартами, стандартами окремих виробництв. У межах кожної категорії стандартів записують за однорідними групами, об'єднаними їх функціональним призначенням, наприклад: підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби. У межах кожної групи - в алфавітній послідовності їх назв, у межах назви - за зростанням номерів стандартів і, нарешті, у межах кожного номера стандарту - в порядку зростання основних параметрів виробу.

Наприклад, групу кріпильних деталей слід записувати в специфікацію за алфавітом, а саме: болти; гайки; гвинти; шайби; шпильки тощо. У межах назви болти, наприклад, записують у послідовності зростання номерів стандартів; якщо номер той самий, -- у послідовності зростання параметрів болтів, тобто зростання їх діаметрів і довжини.

У розділі “Матеріали” записують лише ті матеріали, які безпосередньо входять до складального виробу. Записувати їх слід у такій послідовності: а) чорні метали; б) кольорові метали; в) пластмаси; г) паперові і текстильні матеріали; д) деревні матеріали; е) гумові і шкіряні матеріали; є) лаки і фарби. У специфікацію не записують такі матеріали, як, наприклад, лаки, фарби, електроди, припій, клей, та ін., якщо кількість цих матеріалів визначає не конструктор, а технолог. Вказівку про ці матеріали роблять у технічних вимогах до креслення.

Розглянемо, як заповнюють окремі графи специфікації:

У графі “Формат” записують позначення формату, на якому виконано креслення деталі або інший конструкторський документ. Цю графу не заповнюють для розділів “Стандартні вироби”, “Інші вироби”, “Матеріали”. Для деталей, на які креслення не виготовленні, у цій графі слід писати “БЧ”.

У графі “Зона” проставляють позначення зони, в якій розміщена певна складова частина виробу. Цю графу заповнюють лише для креслень, розподілених на зони.

У графі “Поз.” Наводять порядкові номери складових частин виробу в послідовності записування їх у специфікацію. Для розділів “Документація” і “Комплекти” цю графу не заповнюють.

У графі “Позначення” записують позначення конструкторських документів на всі документи й вироби, занесені до специфікації. Не заповнюють цю графу для розділів “Стандартні вироби”, “Інші вироби” та “Матеріали”.

У графі “Назва” записують:

а) для документів, що входять в основний комплект документів специфікованого виробу, -- лише їх назву, наприклад: “Складальне креслення”, “Схема”, “Технічні умови”;

б) для складальних одиниць і деталей - їх назву згідно з основним написом на кресленнях цих виробів. Для деталей, на які не випущені креслення, показують не тільки назву, а й матеріал і розміри, за якими деталь виготовлена;

в) для стандартних виробів і матеріалів - їх назву і умовне позначення за відповідним стандартом або технічними умовами.

У графі “Кільк.” Показують кількість складових частин, які входять до одного виробу, а для матеріалів - кількість матеріалу на один виріб з позначенням одиниці вимірювання.

У графі “Примітка” наводять додаткові дані, що стосуються виробів, документів і матеріалів, занесених до специфікації. Для деталей, на які немає креслень, записують масу деталей.

Після кожного розділу специфікації залишають кілька вільних рядків.

Приклад розгорнутої специфікації виробу можна побачити на рис. ......

Приклад виконання складального креслення вентиля .

Запірний вентиль (рис. 78) розрахований на тиск до 200 кгс/см2. призначено його для подавання емульсії до гідравлічного преса. Перекривають вентиль, угвинчують шток 6 з клапаном4, насадженим на кінець штока, у різьбі в кришці 3. ущільнення штока досягають набивкою 14, яка підтискується двома грундбуксами 9 і натискною гайкою 5. емульсія підводиться до вентиля по трійнику 1, закріпленому на різьбі до фланця 8. фланець з'єднується з корпусом двома шпильками 13 з гайками 12. витікає емульсія через штуцер 7, з'єднаний з корпусом за допомогою фланця 8.

Послідовність складання вентиля така. Спочатку складаємо кришку 3; для цього в кришку вгвинчуємо шток 6, вставляємо в сальникову камеру грундбуксу 9, закладаємо набивку 14, вставляємо другу грундбуксу і підтискуємо все це натискною гайкою 5; на нижній циліндричний кінець штока надіваємо клапан 4. складаючи корпус, загвинчуємо в отвори з різьбою чотири шпильки 13і вставляємо в пази прокладки 10, виготовлені з пароніту. Після цього загвинчуємо в корпус складену кришку і за допомогою гайок 12 кріпимо до корпуса фланці з трійником і штуцером.

На рис. 82-84 зображено ескізи всіх нестандартних деталей, на рис. 80 складальне креслення вентиля, на рис. 81 його специфікацію



Рис. 78 Зразок специфікації до графічної роботи 13 «Складальне креслення»

Вправа 1 За структурою виробу та його аксонометрії (див. рис. 79 ) складіть специфікацію.



Рис. 79 Вентиль водяний

Рис. 80 Зразок виконання графічної роботи 13. «Складальне креслення»

Таблица Зразок заповнення специфікації складальної одиниці

Формат	Зона	Поз.	Позначення	Найменування	Кільк.	Примітки
				Документація
			НКМДАУ. 21.13. 00 СК	Складальне креслення
				Складальні одиниці
		1	НКМДАУ. 21.13.	Трійник	1
				Деталі
		2	НКМДАУ. 21.13 002	Корпус	1
		3	НКМДАУ. 21.13 003	Кришка	1
		4	НКМДАУ. 21.13 004	Клапан	1
		5	НКМДАУ. 21.13 005	Гайка натискна	1
		6	НКМДАУ. 21.13 006	Шток	1
		7	НКМДАУ. 21.13 007	Штуцер	1
		8	НКМДАУ. 21.13 008	Фланець	2
		9	НКМДАУ. 21.13 009	Грундбукса	2
		10	НКМДАУ. 21.13 0010	Прокладка 32/16 Ч2	2	D/d Ч S
				Пароніт ПОН ГОСТ 481-71	0,02	кг
				Стандартні вироби
		11		Гайка М12.5.016 ГОСТ 15525-70	4
		12		Шпилька М16 Ч 60 20/38 58.016	4
				ГОСТ 11765-66
				Матеріали
		13		Шнур азбестовий Ш 5
				ГОСТ 1779-55	0,04	кг

Рис. 82 Зразок виконання графічної роботи 13 Ескізи деталей складальної одиниці.



Рис. 83 Зразок виконання графічної роботи 13 Ескізи деталей складальної одиниці.



Рис. 84 Зразок виконання графічної роботи 13 Ескізи деталей складальної одиниці

Контрольні запитання:

1. Які креслення називаються складальними ? ______________________

2. Вимоги , які ставлять щодо складальних креслень. _______________

3. Що, крім зображень, містить складальне креслення ? _____________

4. В якій послідовності виконують складальне креслення з натури ? __________________________________________________________________

5. Які розміри проставляються на складальних кресленнях ? __________________________________________________________________

6. Як наносять номери позицій на складальних кресленнях ? __________________________________________________________________

7. Які графи містить специфікація ? _____________________________

8. Які форми основних написів застосовують при оформленні специфікації ? __________________

9. В яких випадках можна суміщувати специфікацію із складальним кресленням ? ______________

Висновки: ____________________________________________________

Оцінка: ______________ Викладач______________

Тема 4.8 Читання і деталювання складальних креслень

Графічна робота 14 Виконання робочих креслень деталей складальної одиниці за складальним кресленням.

Мета: Набути навики в читанні складального креслення і навчитися розробляти робочі креслення деталей по цьому кресленню.

Матеріали та обладнання: індивідуальні завдання; формат А3; лінійка; косинці; олівці HB, B; гумка.

Література: 1 с. 425...436; 2 с. 396...406

Методичні рекомендації:

Ознайомитись з описом складальної одиниці і прочитати складальне креслення. Виконати слідуючи завдання:

а) уяснити значення і роботу складальної одиниці;

б) назвати всі зображення складального креслення;

в) на головному зображенні обвести по контуру корпус;

г) підрахувати різьбові отвори корпусу;

д) підрахувати циліндричні поверхні (зовнішні і внутрішні) корпусу.

Виконуючи вказівки викладача, виконати робоче креслення деталі і технічний малюнок однієї з них. Кожне робоче креслення розмістити на окремому стандартному форматі паперу - А3 чи А4.

Підібрати масштаб для виконання робочого креслення. При цьому раціонально використовувати поле паперу - заповнити не менше 75% його площини.

Встановити кількість зображень, виходячи з того, що воно повинно бути мінімальним, але достатнім для повного уявлення про форми і розміри деталей. Головне зображення деталі на робочому кресленні, як правило, розміщують аналогічно розміщенню його на складальному кресленні. Виключення складають деталі, виготовленні на токарному станку (вали, штоки, стержні, вінти), які слідує розміщувати так, щоб їх ось симетрії була паралельна основному напису креслення.

Всі порожнини деталі розкрити за допомогою розрізів, уникаючи використання штрихових ліній.

Нанести всі розміри, необхідні для виготовлення деталі, звертаючи увагу на суміщення спряжених розмірів. При визначенні розмірів враховувати графік пропорційного масштабу.

Нанести позначення шорсткості поверхні, виходячи з технології виготовлення деталі чи її призначення.

Замірюючи розміри деталей, використовуйте графік пропорційного масштабу (див. Хаскін. А.М. “Черечение”, §24).

Виконати вправи.

Хід виконання роботи.

Читаємо складальне креслення і за специфікацією визначаємо оригінальні деталі на які потрібно виконати робочі креслення.

Вивчаємо деталь на всіх зображеннях складального креслення - її форму, габаритні розміри, внутрішню будову.

Будуємо графік пропорційного масштабу.

Щоб правильно зняти розміри елементів деталі із складального креслення і перенести їх на робоче, використовують спеціальний графік пропорційного масштабу.

Рис. 85 Графік пропорційного масштабу.

Накреслити рамку і виділити місце для основного напису.

Вибираємо формат і масштаб зображення.

Вибираємо головний вигляд і необхідну кількість зображень.

Компоновка креслення.

Проводимо основні і центрові лінії.

Виконуємо при необхідності розрізи і перерізи.

Перевіряємо креслення і обводимо.

Проводимо виносні і розмірні лінії.

Наносимо розміри з їх граничними відхиленнями.

Наносимо шорсткість поверхонь.

Викреслюємо і заповнюємо основний напис. Вказуємо назву деталі і матеріал з якого вона виготовлена.

Над основним написом вказуємо технічні вимоги на виготовлення.

Вправа 1. Користуючись специфікацією, описом та кресленням установити принцип дії знімача, дослідити його зображення та показати зображення деталей позиції 1,2,4.

Формат	Зона	Позиція	Позначення	Назва	Кількість	Примітка
				Деталі
А3		1		Траверса	1
А3		2		Гвинт	1
А4		3		Рукоятка	1
А4		4		Лапка	2
А4		5		Наконечник	1
А4		6		Вісь	2
А4		7		Шайба	1

Рис. 86 Специфікація знімача.

Знімач гвинтовий призначений для знімання деталей, туго посаджених на вал або на вісь.

При знятті, наприклад, кільця шарикопідшипника наконечник 5 впирається в торець вала, а гачкообразні кінці лапок захвачують торець деталі, яка знімається.

Обертаючи рукоятку 3, переміщують траверсу 1 з лапкою 4, які знімають кільце.



Рис. 87 Складальне креслення знімача.

Варіанти графічної роботи.

Для виконання графічної роботи бажано, щоб кожен студент самостійно підібрав для себе складальну одиницю, яка б складалася із 5-8 оригінальних (нестандартних) деталей. Ними можуть бути: знімач, вулканізатор, вузли сільськогосподарської техніки - натяжний ролик, шатун з поршнем в зборі і т.д. дані вузли і вироби можна взяти на виробництві. Наявність у студентів власних вузлів і механізмів, дасть змогу працювати над виконанням графічної роботи в позаурочний час. Проте і в кабінеті « Основи нарисної геометрії та інженерна графіка» повинен бути комплект з вузлів і механізмів. Викладач може видавати один варіант для двох студентів, щоб вони працювали в парі. Так співпраця підтягує невстигаючого студента.

Опис будови та роботи складальних креслень

Кондуктор для свердління отворів у гайках (рис. 88)

Використовується при свердлінні двох паралельних отворів у шестигранних гайках. Гайку вставляють у гніздо планки 3 до упору в торець основи 2 і закріплюють п'яткою 6 гвинта 7, який вкручений у відкидну планку 4. Для цього планку перекидають в паз стояка5. Кондуктор ставлять на стіл свердлильного верстата і через втулки 12 свердлять отвір. Щоб витягти гайку, треба ослабити натяг гвинта 7 і повернути планку 4 навколо осі стояка 8. Потім натисканням на ручку 11 виштовхнути гайку із гнізда. У початкове положення виштовхував повертається під дією пружини 9. Штифти 1, 18 служить для з'єднання деталей.

Деталі: 1 - корпус, 2 - основа, 3 - планка, 4 - планка відкидна, 5 - стояк, 6 - п'ята, 7 -гвинт, 8 - стояк, 9 - пружина, 10 - вісь виштовхувала, 11 - ручка виштовхувала, 12 - втулка, 13 - гайка кругла М42Ч1,5 ГОСТ 3105-66, 14 - гвинт М8Ч 28 ГОСТ 1491-72, 15 - гайка М6 ГОСТ 5415-70, 16 - шайба 6 ГОСТ 11371-68, 17 - штифт 3h6Ч 20 ГОСТ 3128-70, 18 - штифт 6h6Ч45 ГОСТ 3128-70.

Кутовий кран ( рис. 89)

Кутовий кран служить для регулювання подачі рідини або газу в трубопроводи. На рисунку кран зображено в закритому положенні. Кран за допомогою двох штуцерів 1 (другий не показано) приєднується до трубопроводів. Щоб відкрити кран, необхідно повернути маховик 8, з'єднаний зі штоком клапана 3. При обертанні його утворюється зазор для перетікання рідини чи газу в магістраль. Для ущільнення служить сальниковий блок, який складається із кільця 5, втулки 6, набивки 10 і накидної гайки 7.

Деталі: 1 - штуцер, 2 - корпус, 3 - шток-клапан, 4 - кришка, 5 - кільце, 6 - втулка, 7 - гайка накидна, 8 - маховик, 9 - гвинт М6Ч 20 ГОСТ 17473-80, 10 - набивка, 11- шайба 6 ГОСТ 11371-78.

Матеріал деталей: 1, 4, 5, 6, 7 - Бронза ОЦС 6-6-3 ГОСТ 5017-74; -- Чавун СЧ210 ДСТУ 2891-94; 3 - Сталь 35 ГОСТ 1050-88; 8 - алюмінієвий сплав АЛ№ ГОСТ 2685-75.

Клапан (рис. 90)

Клапан служить для регулювання граничного тиску у пневмосистемі і захищає її від перевантаження. Тиск регулюють обертанням рукоятки 7 разом із шпинделем 6. при цьому втулка 5 рухається вправо і стискає пружину 3 для створення потрібного тиску на клапан 1, який притискається до сідла корпусу 2. При граничному тиску в системі клапан 1 стискає пружину 3 і відходить від сідла. При цьому повітря виходить із мережі в атмосферу через відвід в корпусі 2. При зниженні тиску в системі пружина 3 знову притискає клапан до сідла.

Деталі: 1 - клапан, 2 - корпус, 3 - пружина, 4 - ковпак, 5 - втулка, 6 - шпиндель, 7 - ручка 8 - гвинт М2,5Ч 8 ГОСТ 17473-80, 9 - гайка М6 ГОСТ 5915-70, 10 - прокладка П27Ч 30Ч 3 ГОСТ 3138-72.

Матеріал деталей: 1, 2, 4, 7 - алюмінієвий сплав АЛ ГОСТ 2685-75; 3 - Сталь 65 ГОСТ 14959-79; 5, 6 - алюмінієвий сплав Д16 ГОСТ 4784-74

Кондуктор з ексцентриковим затискачем (рис. 91)

Кондуктор служить для свердління отворів у валах. На корпусі 1 закріплена рама 2 і кронштейн 3. В кронштейн вкручений гвинт 11 і встановлені змінна втулка 15 з втулкою 16, які закріпленні гвинтом 10. До корпуса 1 кріпиться торцевий ексцентрик 4 і болт 12 в зборі з прихватом 6. Вал, в якому треба просвердлити отвір, встановлюється на призму 2 до упора в гвинт 11 з гайкою 13. Закріплення вала здійснюється повертанням прихвата за головку 8. Штир 5 при повертанні ковзає по поверхні ексцентрика 4 і затискає вал у призмі. Пружина 7 завжди утримує прихват у верхньому положенні.

Зняття вала здійснюється в зворотному порядку.

Деталі: 1 - корпус, 2 - призма, 3 - кронштейн, 4 - ексцентрик, 5 - штир, 6 - прихват, 7 - пружина, 8 - головка, 9 - гвинт М5Ч 20 ГОСТ 1491-80, 10 - гвинт М5Ч 10 ГОСТ 9052-69, 11 - гвинт М6Ч 40 ГОСТ 13428-68, 12 - болт М8Ч 60 ГОСТ 9048-69, 13 - гайка М6 ГОСТ 5915-70, 14 - гайка М8 ГОСТ 5227-70, 15, 16 - втулки, 17, 18 - шайби 8 ГОСТ 11371-78, 19 - штифт 5ГЧ 25 ГОСТ 3128-70.

Матеріал деталей: 1, 6 - сталь 45; 2, 3, 4 - сталь 20Х; 5 - сталь У7А; 7 - сталь 65Г; 8 - текстоліт; 15 - сталь 9ХС; 16 -сталь У8М.

Підтримуючий ролик (рис. 92)

Ролик приводиться в рух електродвигуном через редуктор з пониженням числа обертів (на рисунку не показано). Вал 6, на якому на шпонці 12 установлено ролик 2, муфтою з'єднується з вихідним валом редуктора. Опорами вала є шарикопідшипники 4. Внутрішні кільця підшипників зафіксовані на валу: праве - кільцем 16, а ліве - круглою гайкою 8 із стопорною шайбою 7.

Шарикопідшипники змащують маслом через прес-маслянку 13. У кришці 14 встановлено ущільнювальне кільце 15.

Деталі: 1 - стояк, 2 - ролик, 3 - прокладка, 4 - шарикопідшипник 210 ГОСТ 8338-67, 5 - кришка, 6 - вал, 7 - шайба стопорна 35Ч56 ГОСТ 3695-62, 8 - гай2ка кругла М36Ч 1,5 ГОСТ 3105-66, 9 - болт М 8Ч 34 ГОСТ 7798-62, 10 - шайба пружинна 8 ГОСТ 6402-61, 11 - кільце, 12 - шпонка 12Ч 8Ч 45 ГОСТ 8789-68, 13 - прес-маслянка ГОСТ 1303-56, 14 - кришка, 15 - кільце, 16 - кільце.

Матеріал деталей: 1, 5, 14 - чавун СЧ12; 2 - сталь 40; 3 - картон; 6 - сталь 45; 11 - сталь 20; 15 - повсть; 16 - сталь 65Г.

Натяжний пристрій транспортера (рис. 93)

Натяжний пристрій транспортера служить для натягування ланцюга під час роботи транспортера. Зірочка 14 вільно установлена на шарикопідшипниках 11 на нерухомій осі 9. Натягування ланцюга здійснюється переміщенням двох повзунів 7, в яких поміщено цапфи осі 9, за допомогою гвинтів 6. Підшипники змащують мастилом, яке подають всередину зірочки через прес-маслянку (на рисунку не показано). Стояк 1 кріплять до рами транспортера. У кришках 12 для ущільнення є канавки, які заповнюють густим мастилом, що охороняє підшипники від пилу і бруду.

Деталі: 1 - стояк, 2 - планка, 3 - болт М 22Ч 75 ГОСТ 7798-62, 4 - шайба пружинна 22 ГОСТ 6402-61, 5 - гайка М6 ГОСТ 5915-62, 6 - гвинт спеціальний М 56Ч 4, 7 - повзун, 8 - гайка М 64 ГОСТ 5915-62, 9 - вісь, 10 - втулка, 11 - шарикопідшипник 215 ГОСТ8338-57, 12 - кришка, 13- прокладка, 14 - зірочка Z=26, 15 - кільце, 16 - болт М 12Ч44 ГОСТ 7198-62, 17 - шпонка 20Ч12Ч80 ГОСТ 8789-58, 18 - втулка.

Матеріал деталей: 1, 10, 14, 15, 18 - сталь 40; 2, 12 -сталь 3; 6 - сталь 45; 7, 9 - сталь 5; 13 - шкіра технічна.

Кутовий кран (рис. 94)

Кутовий кран служить для приєднання до магістралі ще одного трубопроводу, розміщеного під прямим кутом до магістралі. Двома штуцерами 2 кран під'єднується до основної магістралі. Для подачі рідини або газу в додатковий трубопровід необхідно маховиком 6 відкрутити шток-клапан 4 , яки переміщається по нарізці у втулці. Кільце 9 і прокладка 10 служать для ущільнення стиків деталей.

Деталі: 1 - корпус, 2 - штуцер, 3 - штуцер кутовий, 4 - шток-клапан, 5 - втулка, 6 - маховик, 7 - гвинт м 3Ч10 ГОСТ 17473-72, 8 - гайка М24 Ч1,5 ГОСТ 1871-66, 9 - кільце 012Ч16Ч25 ГОСТ 9833-73, 10 - прокладка П10Ч13Ч2 ГОСТ 3138-72, 11 - шайба 3 ГОСТ 11371-68.

Матеріал деталей: 1 - чавун СЧ21; 2, 3 -бронза ОЦС 6-6-3; 4 - сталь 35; 5 - сталь 30; 6 - алюмінієвий сплав АЛЗ.

Люнет (рис. 95)

Люнет використовується під час обробки деталей. Він складається з корпусу 2 і рухомої кришки 8, яка скріплена з корпусом віссю 9. Корпус встановлюють на кронштейн 1 і прикріплюють до нього болтами 11, кронштейн монтують на каретці верстата. У корпусі і кришці встановлено вкладиші 7 і 10, які закріплені гвинтами 6. Розмір внутрішнього отвору люнета встановлюють за зовнішнім діаметром заготовки. В міру спрацювання вкладиші замінюють.

Деталі: 1 - кронштейн, 2 - корпус, 3 - вісь, 4 - гайка-баранчик, 5 - гвинт відкидний, 6 - гвинт М5Ч 20 ГОСТ 1491-62, 7 - вкладиш верхній, 8 - кришка, 9 - вісь, 10 - вкладиш нижній, 11 - болт М8Ч24 ГОСТ 7798-62, 12 - гайка М8 ГОСТ 5915-62.

Матеріал деталей: 1 - сталь 3; 2, 4, 5, 8 - сталь 6; 3, 9 - сталь 30; 7, 10 - чавун СЧ18.

Кондуктор для свердлення отворів (рис. 96)

Деталь, яка підлягає обробці, встановлюють в отвір втулки 2, потім планку 12 перекидають в паз стояка 11 і обертанням ручки 14 з гвинтом 13 п'ятою 10 притискають торець бурта встановленої деталі до базової поверхні Ш. Кондуктор ставлять на стіл свердлильного верстата і через втулку 3 свердлять отвір діаметром 3 мм. Для того, щоб витягти деталь, необхідно повернути ручку 14 в протилежному напрямку і відкинути планку 12 із стояка 11. Потім натисканням на ручку 9 штовхача 5 виштовхнути деталь із втулки 2. В початкове положення штовхач повертається під дією пружини6. Штифти служать для з'єднання деталей.

Деталі: 1 - корпус, 2 - втулка, 3 - втулка, 4 - втулка, 5 - штовхач, 6 - пружини, 7 - гайка, 8 - втулка, 9 - ручка, 10 - п'ята, 11 - стояк, 12 - планка, 13 - гвинт, 14 - ручка, 15 - стояк, 16 - гвинт М5Ч12 ГОСТ 9052-69, 17 - гайка М6 ГОСТ 5915-70, 18 - шайба 6 ГОСТ 11371-68, 19, 20, 21 - штифти відповідно 1,5ГЧ10, 2ГЧ12, 3ГЧ14 ГОСТ 3128-70.

Матеріал деталей: 1, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15 - сталь 45; 2 - сталь 20ХВГ; 3 - саль 9 ХС; 5 - сталь У8М; 6 - сталь У8А; 6 - сталь 65Г; 14 - сталь35.

Пристрій для фрезерування пазів у круглих гайках (рис. 97)

Пристрій установлюється на стіл фрезерного верстата, фіксується шпонками 15 в пазу стола і кріпиться до нього за проріз плити 1. Групу круглих гайок набирають на оправку 5 і закріплюють на ній кільцем 6 і гайкою 14. Зібрану оправку установлюють в пристрій на стояк 4 і повзун 3, після чого ручкою повертають ексцентрик 8, який переміщає в напрямній 2 повзун 3 вліво до штифта 18. Оправа закріплюється в пристрої. Поворотом ручки в протилежному напрямі звільняють оправку.

Оправка 5 на кінці справа має квадрат, за допомогою якого фіксується в чотирьох положеннях для фрезерування чотирьох пазів. Стояк 4 і напрямну 2 установлюють і закріплюють на плиті 1 штифтами 16 і 17, та гвинтами 12 і 13.

Деталі: 1 - плита, 2 - напрямна, 3 - повзун, 4 - стояк, 5 - оправа, 6 - кільце, 7 - втулка, 8 - ексцентрик, 9 - ручка, 10 - гвинт М6 12, 11, 12, 13 - гвинти відповідно М4Ч20, М8Ч30, М8Ч35, ГОСТ 1491-72, 14 - гайка М14 ГОСТ 5915-70, 15 - шпонка 10Ч12Ч16 ГОСТ 14738-69, 16, 17, 18 - штифти відповідно 8ГЧ35, 8ГЧ40, 10ГЧ40 ГОСТ 3128-70.

Матеріал деталей: 1 - сталь 30Х; 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 - сталь 35; 7, 8 - сталь У8А.

Кутовий кран (рис. 98)

Кутовий кран монтується на трубопроводах для регулювання подачі рідини або газу. Кран зображено закритому положенні. В пазу штока 2 розміщується виступ клапана 3. При повертанні маховика 7, закріпленого на штоці, клапан переміщується, відкриваючи отвір в корпусі 1ю При цьому газ чи рідина через штуцер 6 попадає в трубопровід. Для ущільнення служить сальниковий блок, який складається із кілець 8, сальникової набивки 11, натискної гайки 4 і прокладки 10.

Деталі: 1 - корпус, 2 - шток, 3 - клапан, 4 - гайка натискна, 5 - гайка, 6 - штуцер, 7 - маховик, 8 - кільце, 9 - гвинт М6 Ч 12 ГОСТ 1477-64, 10 - прокладка, 11 - набивка.

Матеріал деталей: 1, 3, 6 - бронза ОЦС 6-6-3; 2, 4, 5, 8 - сталь30; 7 - алюмінієвий сплав АЛЗ; 10 - пароніт; 11 - повсть.

Пробковий кран (рис. 99)

Пробковий кран призначений для зміни площі поперечного перерізу трубопроводу. Кран установлюють на резервуар з рідиною фланцем 1. До корпусу приєднують два трубопроводи: один - за допомогою накидної гайки 12, другий - на різі в патрубку 4. Щільне прилягання поверхні пробки 3 до корпусу 2 досягається за рахунок конічної форми поверхонь. Ущільнення пробки виконано сальниковою набивкою 9. Стики деталей ущільнено прокладками з пароніту.