Маркетингові дослідження світового ринку овочевої продукції: досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Маркетингові дослідження світового ринку овочевої продукції: досвід для України

Голуб Наталя Юріївна,

кандидат економічних наук, доцент

м. Макіївка

Анотація

У статті досліджено стан, тенденції та особливості формування ринку овочів у світі та в Україні. Визначено пріоритети підвищення конкурентоспроможності ринку овочевої продукції на прикладі розвинених країн. Встановлено, що Україна знаходиться на початковому етапі розвитку азів маркетингу, проте без стратегічного передбачення вона ризикує так і не зайняти місце на світовому ринку.

Ключові слова: маркетинг овочевої продукції, міжнародні маркетингові канали, маркетингові системи, маркетингова кооперація

Abstract

In the article it is investigated condition, trends and peculiarities of formation of the vegetable market in the world and in Ukraine. Priorities of improving the competitiveness of the vegetable production market on example of developed countries are determined. It is established that Ukraine is on the initial stage of the basics of marketing, but without strategic prediction it risks did not take place in the global market

Keywords: vegetable production marketing, international marketing channels, marketing systems, marketing cooperation

Основна частина

Овочівництво є надзвичайно важливою і складною галуззю аграрного секторане тільки світової економіки, а і економіки України, що відіграє провідну роль у наповненні продовольчого кошику вітамінною продукцією та у формуванні продовольчої безпеки країни. Овочева продукція, вирощена в овочевих підприємствах та в господ-дарствах населення, через відсутність маркетингу, зокрема взаємоузгодженості дій із іншими сферами підкомплексу, недосконалості планування попиту, пропозиції та овочевого асортименту, достатніх потужностей для зберігання та переробки продукції, сертифікації, якісної упаковки, застарілих технологій вирощування овочевої продукції є не конкурентоздатною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Важливою умовою підвищення ефективності виробництва, як сучасної складової удосконалення організаційного механізму формування та функціонування галузі овочівництва, є застосування маркетингу. Такий вид діяльності сприяє одержанню підприємством прибутку за рахунок кращого, ніж у конкурентів, задоволення потреб споживачів. Проте, сучасний агробізнес повною мірою не застосовує практику маркетингової стратегії підприємства.

Питання аграрного маркетингу та розробки маркетингового забезпечення аграрного виробництва в цілому знайшли відображення в працях В.Г. Андрійчука, В.В. Зіновчука, Я.С. Ларіної, О.В. Крисального, М.Й. Маліка [1], Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука. Проблему маркетингу овочевої продукції досліджували І.Г. Кириленко, В.І. Криворучко, П.М. Макаренко, В.Я. Месель-Веселяк, В.О. Муковіз, В.В. Писаренко, Н.М. Перепелиця [2], В.П. Рудь, Т.В. Боровік, О.П. Зоря та ін.

Стан та тенденцій розвитку овочевого ринку в зарубіжних країнах

Завдяки зростаючому попиту на овочеву продукцію в більшості країн світу, овочівництво динамічно розвивається, внаслідок її високих харчових та лікувальних властивостей, переходу на здоровий спосіб життя та збільшення чисельності населення старшого віку, в раціоні якого овочі займають провідне місце. Так, за прогнозом ООН, населення нашої планети до 2025 року зросте до 7,9 млрд. осіб, а у 2050 році сягатиме 9,3 млрд. людей. При цьому частка населення віком старше 65 років становитиме у 2050 році 21% проти 10% у 2000 році. Якщо у 1950 році коефіцієнт демографічної підтримки (кількість працездатного населення віком 15-64 роки на одного пенсіонера) дорівнював 12, то у 2050 році він становитиме лише 4, тобто цей показник зменшиться у 3 рази. Для порівняння - в Україні таке співвідношення складає лише 2 особи проти 8 у 1950 році. Враховуючи те, що частка міського населення буде зростати, можна припустити, що кількість населення, яке буде тільки споживати, а не виробляти, збільшиться [3]. В останнє десятиліття, відбулися зміни у структурі земельних ресурсів для вирощування сільськогосподарських культур [4]. Розширено площі під кукурудзою та рисом відповідно від 8 до 10,5% та з 9 до 10,7%. Площі під олійними культурами зросли у 3,8 рази. Менш інтенсивно, ніж олійні, але стрімкіше порівняно із зерновими, зростали площі під овочевими - у 2,1 рази, і сьогодні у структурі посівних площ вони займають 3%. Причому у розвинених країнах їх площа скоротилася з 8,5 до 7,8 млн. га, а у країнах, що розвиваються, зросла на 28,4 млн. га, або майже у 2,9 рази [5].

Основні райони овочівництва зосереджені в Європі та Північній Азії (Росія, Україна, Франція, Іспанія, Італія тощо), Північній Америці (США, Канада), Азії (Китай, Індія). Всього в світі у 2011 році було вироблено 903,4 млн. тонн овочів, найбільше в Китаї (451,6 млн. т), Індії (77,2 млн. т), США (38,9 млн. т), Російській Федерації (16,5 млн. т), Італії (13,6 млн. т.), Іспанії (12,7 млн. т), Україні (9,4 млн. т) та Франції (5,7 млн. т) (табл. 1).

Обсяги пропозиції овочів в основних регіонах світу, млн. тонн

Аналізуючи показники виробництва овочів, насамперед необхідно відзначити його стрімке зростання в період із 1965 по 2011 роки у 2,3 рази. При цьому найбільший приріст як у відносних, так і в абсолютних цифрах досягнутий у регіоні «Далекий Схід» - відповідно в 7,6 рази і 412,4 млн. тонн, найменший у відносних показниках - у регіоні «ЄС-27» - на 38%, а у вагових - в регіоні «Близький Схід» - на 9,1 млн. тонн. Найбільшу питому вагу в регіональному світовому виробництві займають країни Далекого Сходу (24,8%), країни ЄС-27 (19,5%) та країни СНД (9,2%) (рис. 1).

Рис. 1. Частка регіонів світу у валовому виробництві овочів, 2011 р.

Більша частка світового виробництва овочів споживається у свіжому вигляді. В останній час у міжнародній торгівлі, на відміну від традиційних країн - імпортерів та країн-експортерів, з'являються країни - виробники - реалізатори, що дозволяє диверсифікувати міжнародні маркетингові канали. Завдяки удосконаленню технології пакування та перевезення підвищується попит на свіжу овочеву продукцію. Так, Польща, яка має такі ж обсяги виробництва овочевої продукції, як і Україна, удосконаливши систему пакування, зберігання і заморожування овочів, переважну частину імпорту транспортує в Україну [7]. Польські маркетингові системи є одним з елементів організаційної структури розподілу овочевої продукції через мережу оптових ринків. Сьогодні їх є шість. Вони знаходяться в містах Познань, Броніше, Гданськ, Люблін, Лодзь, Вроцлав. Їх було створено за фінансової і організаційної підтримки місцевих урядів і польських банків. Серед акціонерів також є організації виробників і ринкових споживачів (оптові компанії тощо). Крім вищезазначених великих оптових ринків, існують також місцеві ринки, що обслуговують великі міста. Необхідно зауважити, що польські оптові ринки одержали високу схвальну оцінку з боку багатьох представників Євросоюзу.

Визначальним чинником прибутковості овочевого бізнесу в передових державах світу є впровадження у виробництво селекційних досягнень. Закордонні селекційні центри і наукові установи в останній час ефективно працюють на внутрішньому ринку України, витісняючи частку національних сортів - брендів. Експансія західних насіннєвих фірм, що сьогодні володіють більшими фінансовими можливостями, ніж вітчизняні науково-селекційні центри, прирікає на економічну блокаду власний селекційний потенціал, генетичні можливості якого для природно-кліматичних умов України є кращими [2].

Так, у Франції сьогодні функціонує 3,5 тис. сільськогосподарських кооперативів, що займаються переробно-збутовою діяльністю, 13,3 тис. кооперативів, які користуються спільною технікою. Членами кооперативів різних видів є 9 із 10 фермерів, у них зайнято близько 520 тис. працівників, а річний оборот кооперативів становить у середньому 77-80 млрд. євро. На французькі кооперативи припадає біля 60% збуту сільськогосподарської продукції. Найбільше кооперативів створено зі збуту зерна - 67-70%, свинини - до 65%, молока - більше 50%. Дещо менше через кооперативи реалізується м'яса птиці, яєць, фруктів [8].

У США, Канаді та країнах ЄС простежується тенденція розширення оптовими компаніями різного типу мережі оптових баз, супермаркетів, магазинів самообслуговування. Така форма збуту овочів дозволяє суттєво знизити витрати при транспортуванні товарів, перекладаючи їх на фірми роздрібної торговельної мережі. Підприємства роздрібної торговельної мережі охоче йдуть на це, завдяки можливості відбору партій овочів і продукції їх переробки більш високої якості, компенсуючи підвищені витрати зростанням роздрібних цін [9].

Кооперативи, залучені в аграрний сектор Канади, відіграють основну маркетингову роль у переробці зернових, олійних культур, овочевої та тваринницької продукції. Тут функціонує більше 500 кооперативів, членами яких є більше двох третин фермерів. Серед них виділяються сільськогосподарські збутові (переробно-збутові) кооперативи, які є сучасними організаціями зі своїми експертними службами і спільним ринком аграрної продукції, а це дає їм можливість конкурувати з великими приватними підприємствами. Ці кооперативи утримують суттєву частку товарного ринку в Канаді [1].

Світовий досвід показує, що близько 80% сільськогосподарської продукції Скандинавії, 65% - Нідерландів, 50-52% Німеччини, Іспанії, Франції знаходять збут через кооперативи, а плодоовочевої продукції - від 32% у Німеччині до 80% у Нідерландах. Крім того, сільськогосподарські кооперативи домінують у структурі переробленої плодоовочевої продукції Данії, Бельгії, Нідерландів, Франції, Німеччини, на долю яких припадає 53% [10].

Маркетингова кооперація набула найбільшого поширення в США. Загальна кількість кооперативів у країні становить близько 3 тис., в т.ч. маркетингових - 1,5 тис., або 50,3%, постачальницьких - 1,2 тис. та 0,3 - сервісних. У країні функціонує 207 овочевих маркетингових кооперативів, частка яких від загальної їх кількості складає близько 14% [11].

Трансформації сільськогосподарських кооперативів у Чехії торкнулись 60% земельних угідь сільськогосподарського призначення та пов'язаного із ними майна. Майно кооперативу розділяється, що регламентують відповідні законодавчі акти. Це дало змогу, особливо віддаленим районам Чехії, стати відчутною та стабільною групою виробників овочів [12].

Найбільшими проблемами ринку овочевої продукції в Україні є розпорошеність виробництва в господарствах населення, низька товарність, великі втрати продукції, непрогнозованість розвитку, відсутність узгоджених дій на шляху товароруху продукції від виробника до споживача. Це, перш за все, відбувається через нерозвиненість маркетингу на підприємствах галузі.

Отже, як показує практика, плануючи маркетингову діяльність маркетингових служб на підприємствах, необхідно враховувати оптимальне розміщення та спеціалізацію овочівництва як значний резерв зниження собівартості продукції через зменшення затрат праці і коштів. Причинами переміщення основних обсягів виробництва овочевої продукції із сільськогосподарських підприємств у господарства населення є слабке матеріально - технічне забезпечення овочевих господарств, різке подорожчання енергетичних, паливних та інших ресурсів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, а також часткове вирішення проблеми зайнятості та доходів для сімейного бюджету селян. Постійна невиплата заробітної плати працівникам зайнятим виробництвом сільськогосподарської продукції, зумовила зростання ролі господарств населення як джерела наповнення сімейного бюджету. Внаслідок розпорошення формування пропозиції виробники овочевої продукції мають труднощі зі збутом вирощеної продукції через обмежену інформацію про кон'юнктуру ринку. Значно ускладнює реалізацію цієї продукції відсутність обслуговуючих і заготівельних коопера - тивів, які на контрактній основі могли б гарантувати поставку певного обсягу продукції на оптові ринки або переробні підприємства. Посередники підвищують ціни реалізації або поставляють на ринок дешевшу імпортовану продукцію, штучно зменшуючи доступ вітчизняних виробників овочів до ринків збуту.

Характерним для розвинутих країн і дієвим механізмом ринку є система оптового продажу, цивілізований маркетинг (вивчення попиту і пропозиції, доставка товарів до місця споживання, зберігання і реалізації, виробництво тари, реклама, укладання торгових угод), а також здорова конкуренція.

Для більшості плодоовочевих господарств України ці складові знаходяться поки що у зародковому стані. Овочевий оптовий ринок в Україні поки що зорієнтований не на виробництво власної дешевшої і якіснішої продукції, а на реалізацію дорогої імпортованої продукції, що негативно позначається на економіці галузі.

Необхідність досконалого ринку овочевої продукції в Україні передбачає використання досвіду розвинених країн, де сформовано цивілізовані ринкові відносини, зокрема на кооперативній основі, які поєднуються із діючим механізмом саморегулювання та державного контролю.

Література

1. Малік, М.Й. Методичні підходи до організації маркетингу інновацій наукоємного ринку агропромислового виробництва [Текст] / М.Й. Малік // Економіка АПК. - 2005. - №8. - С. 22-26.

2. Перепелиця, Н.М. Інноваційна діяльність наукових установ та економічна оцінка її результатів [Текст] / Н.М. Перепелиця // Економіка АПК. - 2004. - №6. - С. 90-94.

3. Власов, В. І. Використання земельних ресурсів у країнах - основних виробниках сільськогосподарської продукції [Текст] / В. І. Власов // Економіка АПК. - 2007. - №4. - С. 152-154.

4. Контурова, С.М. Головні чинники і наслідки розвитку економіки України в умовах глобалізації [Текст] / С.М. Контурова // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №12 (66). - С. 91-97.

5. Власов, В.І. Глобальна продовольча проблема [Текст] / В.І. Власов. - К., 2001. - 506 с.

6. Моніторинг Виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій АПК за 2011 рік (заключні дані) [Текст] / Ч. II: Сільське господарство (економічні показники). Міжнародні порівняння. - К., 2011.

7. Сич, З.Д. Нові перспективи українського овочівництва [Текст] / З.Д. Сич. Агроном. - 2005. - №2. - С. 2-6.

8. Муковіз, В.С. Основні тенденції в організації маркетингу овочевої продукції [Текст] / В.С. Муковіз // Агроінком. - 2003. - №9-10. - С. 56-61.

9. Юрченко, А.Ю. Міжнародний досвід засто - сування сільськогосподарського маркетингу на ринку овочевої продукції [Електронний ресурс] / Ю.А. Юрчен - ко. - Режим доступу: http://www.agrosoft.ks.ua/component/ jdownloads/finish/52-/841

10. Ткач, А.В. Сельскохозяйственная кооперация: учеб. пособие[Текст] / А.В. Ткач. - М.: Издательская торговая корпорация «Дашков и К», 2005. - С. 128-132.

11. Зіновчук, В.В. Маркетингові кооперативи в США [Текст] / В.В. Зіновчук // Сільський час. - 2001. - №57 (259). - С. 15.

12. Губені, Ю. Є. Трансформація сільського - сподарських кооперативів у Чехії [Текст] / Ю. Є. Губені. Економіка АПК. - 2000. - №2. - С. 87-91.

References

овоч ринок конкурентоспроможність стратегічний

1. Malik, M.J. (2005) ю Metodichni pidhodi do organizatcii marketing innovatcij naukoemnogo rinku agropromislovogo virobnitctva [Methodological approa chesto marketing high-techinnovation markets of agricultural production]. Economy APC, 8, 22-26.

2. Perepelytsya, N.M. (2004) ю Innovatcijna diyal'nist naukovih ustanov ta ekonomichna otcinka ii rezul'tativ [Innovation activities of research institution sand economice valuation of the results]. EconomyAPC, 6, 90-94.

3. Vlasov, V.I. (2007). Vikoristannya zemel'nih resursiv u krainah - osnovnih virobnikah ovochevoi produkcii [land use in the country - the main producer of agricultural products]. EconomyAPC, 4, 152-154.

4. Konturova, S.M. (2006). Golovni chinniki i naslidki rozvitkyUkrainu v umovach globalizatcii [Main factors and

consequences of Ukraine's economic development in the contex of globalization]. Recent economic problems, 12 (66), 91-97.

5. Vlasov, V.I. (2001). Global'na prodovol'cha problema [Global food problem]. Kyiv, 506.

6. Monitoring virobnicho - finansovoj diyal'nosti pidpriemstv i organizatcij APK za 2011 rik (zaklyuchni danni). [Monitoring of industrial and financial activity of the enterprises and organizations of APC in 2011 (final data)] (2011). Part II: Agricultural (economic performance). International comparisons. Kyiv.

7. Sych, Z.D. (2005) Novi perspektivi ukrains'kogo ovochivniztva [New Perspectives UkrainianVegetable] Agronomist, 2, 2-6.

8. Mukoviz, V.S. (2003). Osnovni tendentcii v organizatcii marketing ovochevoi produktcii [Major trends in the marketing of vegetable production]. Ahroinkom, 9-10, 56-61.

9. Yurchenko, A. Yu. Mignarodnij dosvid zastosuvannya sil's'kogospodars'kogo marketing na rinku ovochevoi produktcii [International experience with agricultural marketing market vegetable production]. Available at: http://www.agrosoft.ks.ua/ component/jdownloads/finish/52-/841

10. Tkach, A.V. (2005). Sel'skohozyajstvennaya koo - peratciya [Selskohozyaystvennaya kooperatsyya]. Moscow, Russia: Yzdatelskaya torhovaya Corp. «Dashkov i K», 128-132.

11. Zinovchuk, V.V. (2001). Marketingovi kooperativi v SSHA [Marketing cooperatives in the USA] Rural time, 57 (259), 15.

12. Hubeni, Y.Y. (2000)/ Transformatciya sil's'ko - gospodars'kih kooperativiv u Chehii [Transformation of agricultural cooperatives in the Czech Republic]. Economy APC, 2, 87-91.

Размещено на Allbest.ru