Товарна політика підприємства на промисловому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра маркетингу та логістики

Реферат

З дисципліни «Маркетинг»

На тему «Товарна політика підприємства на промисловому ринку»

Дніпро 2021



Зміст

1. Товарна політика підприємства

1.1 Поняття промислового маркетингу

1.2 Структура товарної політики підприємства

1.3 Життєвий цикл продуктів

1.4 Конкурентоспроможність товару

Перелік літератури



1. Товарна політика підприємства

1.1 Поняття промислового маркетингу

На мікрорівні будь-яка економічна ситуація розглядається як результат поведінки окремих економічних одиниць: споживачів, виробників, власників ресурсів, державних установ. Проте головним об'єктом мікроаналізу все ж виступає підприємство (фірма). Це пояснюється тим, що саме на підприємстві безпосередньо відбувається поєднання основних факторів виробництва, здійснюється процес виробництва матеріальних благ та послуг, формується й проявляється характер виробничих відносин. Розмаїтість вироблених продуктів зумовлює диференціацію підприємств за галузевою приналежністю, за розмірами та характером діяльності. Значення маркетингової діяльності для будь-якої організації, що діє в умовах ринкової економіки, важко переоцінити, оскільки від вирішення життєво важливої проблеми - забезпечення розробки і реалізації ефективної маркетингової політики - залежить попит та збут продукції підприємства.

Предметом промислового маркетингу є інноваційний характер теоретичні і методичні аспекти маркетингової діяльності підприємства у сфері матеріального виробництва і промислових послуг, спрямованих на формування, виявлення і задоволення потреб суб'єктів промислового ринку, а також відносин, що виникають між ними.

Таким чином, промисловий маркетинг - діяльність підприємств у сфері матеріального виробництва та промислових послуг, спрямована на дослідження споживчих потреб та задоволення погляду інших підприємств, установ та організацій у сировині, матеріалах, комплектуючих, устаткуванні, послугах з метою отримання прибутку [1].



1.2 Структура товарної політики підприємства

Товарна політика - це визначений курс дій товаровиробника по формуванню товарного асортименту; його управлінню; забезпеченню конкурентоспроможності товарів на необхідному рівні; знаходженню для товарів цільових сегментів ринку; розробка і здійснення стратегії упаковки, маркірування, сервісного обслуговування товару; модифікації і модернізації товару і подовження тим самим життєвого циклу товарів (ЖЦТ) і меж використання товару.

Задачами товарної політики є: задоволення потреб споживачів; оптимальне використання технологічних потужностей; формування асортименту, що основується на плануванні рентабельності і обсягу прибутку; завоювання нових споживачів шляхом розширення сфери використання наявних товарів; забезпечення оптимальної програми випуску продукції, темпів її оновлення з урахуванням життєвого циклу, співвідношення "старих" і "нових" виробів; вихід на ринок з принципово новими товарами і вилучення із виробничої програми "старих" товарів, які втрачають ринкові позиції. Основна мета товарної політики: забезпечити прибуток; підвищити товарообіг; підвищити частку ринку, на якому діє фірма; знизити витрати на виробництво та маркетинг; поліпшити імідж; знизити ризик.

Рис.1.1.Структура маркетингової товарної політики



На сучасному етапі практично немає компаній, які виробляють і пропонують лише один товар. Деякі промислові підприємства обмежують свою діяльність виробництвом і збутом єдиної групи товарів, наприклад, енергосилове обладнання, шліфувальні засоби тощо. Багато фірм займаються виробництвом і збутом декількох груп товарів. У будь-якому випадку на підприємстві виникає потреба в управлінні товарним асортиментом (ТА) [2].

Таблиця 1.1 - Види товарних стратегій на промисловому підприємстві

Товарні стратегії підприємства	Різновиди товарних стратегій
Асортиментні стратегії	Розширення товарного асортименту
	Звуження товарного асортименту
	Підтримання існуючого товарного асортименту
Інноваційні стратегії	Стратегія створення нового товару
	Стратегія імітації
	Стратегія модифікації
	стратегія модернізації
Стратегії забезпечення якості	Стратегія вдосконалення якості товару
	Стратегія підтримання якості товару
	Стратегія зниження якості (фальсифікація)
Стратегії марки	Стратегії марки відносно міжнародних ринків
	Стратегії відносно портфеля марок
	Стратегії залежно від життєвого циклу марки

У сучасній бізнес-практиці практично немає промислових підприємств, які виробляють і пропонують лише один товар. Деякі з них обмежують свою діяльність виробництвом і збутом єдиної товарної групи, наприклад, харчові добавки, деревообробне обладнання тощо. Багато промислових підприємств займаються виробництвом і збутом декількох груп товарів.

Одна із найбільш складних проблем управління асортиментом полягає у визначенні, що повинно входити у склад товарного асортименту та із яких товарів чи модифікацій він повинен складатись. Для вирішення цієї проблеми доцільно проводити формування товарного асортименту на підприємстві в певній послідовності, керуючись методикою його планування (рис.1.2).



Рис.1.2 - процес планування товарного асортименту промислового підприємства

Перевагу варто надавати такому складу товарного асортименту, який забезпечує протягом тривалого періоду постійне перевищення чи, як мінімум, збалансованість прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, над потребами у матеріальних і фінансових ресурсах, які необхідні для підтримки конкурентоспроможності підприємства.

Під рейтингом промислової продукції розуміють місце, яке займає певна номенклатурна позиція в переліку всіх позицій товарного асортименту, який проранговано. Ранжування може проводитись за цільовою економічною характеристикою продукції одночасно в двох напрямках:

за зменшенням значень характеристик, які оцінюють результативність (стратегічну корисність) для підприємства включення даної позиції в його товарний асортимент;

за зростанням значень характеристик, які оцінюють величину витрат ресурсів, що необхідні для освоєння та виходу даної позиції на ринок.

Тобто, рейтинг певної номенклатурної позиції падає в мірі зменшення результативності та збільшення витрат ресурсів, пов'язаних з її виробництвом і виведенням на ринок.

Вибір економічної характеристики залежить від конкурентних умов, які складаються на підприємстві, для якого формується товарний асортимент. Перевага надається тим ресурсам, в яких відчувається дефіцит. Так, якщо існує дефіцит матеріалів, за критерій ранжування слід брати рентабельність по відношенню до матеріальних затрат; при дефіциті трудових ресурсів - рентабельність до величини затрат на оплату праці; при певному обмеженні капіталовкладень - рентабельність цільових капітальних вкладень.

До потенційних економічних характеристик, які доцільно включати за кожним видом продукції в базовий товарний асортимент (БТА), відносяться:

Ціни на одиницю продукції;

Потенційні обсяги виробництва промислової продукції в натуральному та грошовому виразі;

Трудомісткість продукції;

Собівартість продукції та її елементи (матеріальні затрати, оплата праці, амортизаційна складова тощо);

Витрати на маркетингові заходи із просування продукції на ринку;

Капіталовкладення в матеріально-технічну базу виробничої сфери (для виробництва продукції);

Прибуток від реалізації продукції;

Рентабельність продукції по затратах на виробництво (сумарні затрати та її елементи);

Рентабельність капітальних вкладень;

Тривалість освоєння виробництва і виведення продукції на ринок;

Чисельність працівників, зайнятих у відповідних процесах.

На основі відібраних економічних характеристик формуються варіанти товарного асортименту і вибирається рейтинговий товарний асортимент. Отже рейтинговий ТА - це набір номенклатурних позицій, які мають найвищий рейтинг за обраним показником рангування в умовах обсягів виробництва (виробничої потужності), чисельності робітників, капітальних вкладень тощо.

У процесі планування товарного асортименту промислове підприємство керується трьома важливими критеріями, які визначають економічну ефективність затвердженого асортименту продукції. Це динаміка обсягів реалізації продукції на ринку, рівень стабільності обсягу реалізації і рівень норми й маси прибутку, одержуваного підприємством в результаті реалізації.

Ще одним важливим моментом планування асортименту є проблема зняття з виробництва окремих виробів (чи цілих серій товару) та включення нових виробів в товарний асортимент фірми. Нерідко товари створюються власними силами підприємства і є результатами його НДДКР.

В інших випадках можуть використовувати інші шляхи оновлення асортименту, а саме: копіювання ще не запатентованих виробів; укладання угоди про ліцензійні платежі; придбання у третіх осіб товару з правом його подальшого виробництва та збуту; придбання фірми-виробника зі всім асортиментом, виробничими потужностями та системою збуту.

Раціональну структуру випуску продукції можна визначити за допомогою такого показника, як "точка беззбитковості".

Широковживаним і простим способом цього є аналіз рентабельності, коли визначають обсяги збуту, достатнього для покриття витрат. Виходять із простого рівняння:

Прибуток (П) = Оборот - Витрати;

де Р - ціна; Q - кількість продукції;

К - змінні витрати; F - постійні витрати.

Значення рентабельності Qв ("поріг прибутковості") обчислюють, узявши П = Q і визначивши необхідну кількість продукту:



Кількісно міра раціональності структури асортименту може бути оцінена коефіцієнтом кореляції рангу випуску і рангу рентабельності:

де п - число виробів в асортименті;

Рві - ранг випуску;

Ррі - ранг рентабельності.

Коефіцієнт кореляції рангів змінюється від - 1,0 до + 1,0 (з підвищенням рангу одного з параметрів ранг другого параметра знижується, і навпаки). При раціональній структурі асортименту має місце сильний позитивний зв'язок між обсягами випуску продукції асортименту і рентабельністю, тобто Кр > 0,6 + 0,7[2, 3]. Важливою умовою підтримки оптимальної маркетингової товарної політики є дотримання процедури аналізу та прийняття рішень. Останнє передбачає чітке уявлення про мету виробництва, збуту та експорту у перспективі, наявність стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; добре вивчення ринку і дослідження його вимог; знання власних можливостей та ресурсів (дослідницьких, науково-технічних, виробничих, збутових) у сьогоденні та в майбутньому. У вирішенні завдань товарної політики на різних господарських рівнях потрібен стратегічний підхід, тобто курс, який розрахований на перспективу і передбачає вирішення принципових завдань. При цьому переважаючими вважають такі критерії: залучення і збереження тих споживачів у вибраних ринкових сегментах, котрі забезпечують стабільний стан на ринку в поточний момент і в перспективі; оцінка можливих варіантів максимального загального прибутку [4].

1.3 Життєвий цикл продуктів

Життя кожного товару обмежено появою нових способів задоволення потреб ринку, появою нових товарів і технологій. Наприклад, заміна вінілових пластинок - компактними дисками, відеофільмів - цифровий відеозаписом і багато інших. Життєвий цикл товару (ЖЦТ, PLC) - це концепція, яка намагається описати виробництво, збут продукту, прибуток, конкуренцію і стратегію маркетингу у часі: з моменту появи товару на ринку до його зняття з виробництва і продажу. Вперше поняття життєвого циклу товару описав американський науковець Теодор Левітт у 1965 р. Цінність концепції життєвого циклу товару (ЖЦТ) полягає в тому, що вона підкреслює, що хоча основні потреби можуть бути незмінними (пересування, зв'язок, розваги), існуючі товари не завжди будуть задовольняти потреби споживачів. Класична теорія маркетингу виділяє чотири стадії кривої життєвого циклу товару (див. рис. 1.3).

Рис. 1.3. - Класична крива життєвого циклу товару

1) Етап впровадження - поява товару на ринку та поступове збільшення обсягів продажу. Нерозвинута інфраструктура збуту та консервативне сприйняття нового продукту споживачами стримує процес, виробнику необхідно направляти зусилля на просування, формування попиту або інтересу до продукту. На цьому етапі виробник не отримує прибутків. Його витрати значно перевищують доходи від реалізації. Значні витрати і зусилля виробника пов'язані з налагодженням системи збуту та постачання, формування ділових стосунків із оптовими та роздрібними торгівельними підприємствами, транспортними організаціями, іншими посередницькими структурами. товарний асортимент рентабельність прибуток

2) Етап зростання характеризується швидким збільшенням обсягів збуту товару, покупці поступово проявляють інтересу добре ставлення до нього. Для прискорення зростання збуту та захисту ринку від конкурентів виробник приймає декілька важливих рішень: вихід на нові сегменти ринку (наприклад, не тільки торгує товаром у великих містах, а і у сільській місцевості); удосконалює товар, підвищує його якість, знижує собівартість виготовлення та торгівлі; доповнює товар іншими продуктами з асортиментної лінії; знижує ціну на товар; розвиває систему розповсюдження товару; стимулює довгострокові партнерські зв'язки зі споживачами товару.

3) Етап зрілість. На цьому етапі наступає насичення ринку. Для збереження власної частки ринку виробник використовує такі дії: знижує ціни (через є зменшення витрат на рекламу, виробництво); поліпшує сервіс, розробляє доповнюючи товари та послуги, які підвищують цінність товару; стимулює збільшення обсягів використання товару, частоти використання; виводить товари на інші сегменти ринку (наприклад, у європейських країнах і США на початку 90-х років значно зросли вимоги до якості табачної продукції, де її збут значно скоротився. Але виробники швидко переорієнтували свою продукцію на великий ринок країн колишнього СРСР); диференціює свій товар, на його базі створює декілька, незначно відрізняючи один від одного.

Але рано чи пізно наступає падіння збуту чи спад. Його причинами є:

виникнення більш досконалих або більш дешевих товарів;

зміна потреб споживачів;

зміна моди, звичок споживачів;

зменшення ємкості сегментів споживачів.

4) Етап спаду проявляється у скороченні обсягів продажу. Деякий час фірма може випускати цей товар, але йому потрібно знайти заміну. Скорочення може бути стрімким або повільним. Головна мета маркетингової діяльності на стадії спаду не попасти в таку ситуацію, коли потреба у товарі закінчилась, а у виробника немає нового, спроможного замінити старого за доходами та прибутками.

Види ЖЦТ можуть сильно різнитися як за тривалістю, так і за формою, кількістю і характером стадій. На рис. S.S представлені інші найбільш поширені варіанти ЖЦТ: "захоплення", "провал", "бум", "сезонність", "мода". Наприклад, для модельєрів-кутюр'є крива їх товарів буде носити вигляд "бума", а виробників пива - "сезонність" або "мода".

в) відновлення попиту г) сезонність або мода (ностальгія)

Рис. 1.4 - Варіанти окремих кривих життєвих циклів товарів

На стадії виведення на ринок товар потребує великої кількості інвестицій, в основному у його виробництво і кампанію по просуванню. Незважаючи на те, що новизна товару може полягати в одному або двох відмінностях, дизайн та розробка будуть продовжені для того, щоб зберегти переваги нового товару перед конкурентами, що вимагає ще більших витрат. На стадії зростання прагнення до вдосконалення призведе до конкурентної переваги шляхом підвищення якості і технічного виконання. Витрати на просування товару все ще високі, але оскільки продажу на цьому етапі швидко ростуть, обсяг продажів у поєднанні з удосконаленнями в виробництві і ринкової діяльності, що супроводжують стадію росту товару, призводять до того, що прибутковість товару продовжує зростати.

На стадії зрілості компанія може пропонувати кілька різновидів товару, які розрізняються лише зовні, а не за істотними параметрами. Тепер, коли даний вид товару добре прийнятий ринком, багато споживачі спробували першу версію товару і виробник має інформацію про те, які вдосконалення потрібно внести, можна переходити до більш досконалих версій товарів. Незважаючи на те, що виробництво зрілих товарів, швидше за все, буде засноване на високій продуктивності, сукупний прибуток по даному товару може почати знижуватися в міру того, як ринок, що вже має про нього уявлення, почне шукати не тільки більш досконалі товари, але й більш дешеві. Виробничий досвід у поєднанні з надвиробництвом, що виникає у даній галузі, роблять можливим зниження ціни. На стадії спаду продаж товару починають знижуватися. Відповідно, знижується цінність подальших вкладень капіталу в товар. В результаті компанії обмежують інвестиції, що відносяться до виробничих потужностей і вдосконалення характеристик товару. Зрештою, вони починають послаблювати маркетингову підтримку, залишаючи основний різновид товару для продажу в сегменті найбільш лояльних покупців [5, 6].

1.4 Конкурентоспроможність товару

Конкурентоспроможність - це така характеристика бізнесу, яка дозволяє йому найкращим ніж у конкурентів способом задовольняти потреби споживачів, і досягти конкурентних переваг. Конкурентні стратегії - спосіб досягнення стійких конкурентних позицій на цільових ринках за допомогою певних методів взаємодії з конкурентами з використанням певних інструментів.



Рис.1.5 - Типи конкурентних стратегій

Стратегія лідера - спосіб взаємодії з конкурентами, при якому компанія зберігає лідируючі позиції на ринку за всіма показниками (частка ринку, фінансова стійкість, гнучкість цін, нововведення, широта продуктової лінії та інші показники) шляхом оборони, контр оборони чи наступу.

Оборона: утримують конкурентні переваги шляхом оборони (флангова, із випередженням, контроборона); флангова оборона передбачає атаку на слабкі сторони конкурентів; оборона із випередженням передбачає атаку до того, як конкуренти починають атакувати компанію; контроборона - реакція на стратегію конкурента.

Наступ - метод взаємодії з конкурентами, який передбачає його повне витіснення з ринку (рейдерське захоплення, банкрутство, поглинання, злиття та ін.). Стратегія виклику лідеру - спосіб взаємодії з конкурентами при якому компанія атакує лідера за всіма найсильнішими його сторонам для зайняття лідируючих позицій. Стратегія наслідування лідеру - спосіб взаємодії з конкурентами при якому компанія наслідує стратегії лідерів для підтримання чи незначного зміцнення своїх ринкових позицій. Стратегія зайняття ринкової ніші - спосіб взаємодії з конкурентами, при якому компанія вибирає вузький ринковий сегмент з незначною кількістю або відсутністю конкурентів, який найбільшою мірою відповідає її ключовим компетенціям.

* Вертикальна ринкова ніша - пошук каналів розподілу для близьких товарів для вузьких сегментів.

* Горизонтальна ринкова ніша - припускає диверсифікацію виробництва для більш повного задоволення потреб споживачів свого сегменту [2, 7].

Чинниками конкурентноздатності є вплив продуктивності праці, оподаткування, технологічні, технічні та інші нововведення. Параметри, які характеризують конкурентноздатність товару, можуть бути: технічні, комерційні, організаційні, економічні. Група технічних показників характеризує технічний рівень та якість товарів. Технічний рівень визначається оцінкою відповідності товару сучасним вимогам, які встановлюються споживачами і якнайбільше відповідають певному досягнутому рівню соціально-економічного розвитку суспільства та науково-технічного прогресу. За комерційними умовами конкурентноздатність відзначається такими показниками: рівнем ціни; терміном постачання; умовами оплати; рівнем митних зборів, податків і коштів, витрачених на придбання товару; ступенем відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій. За організаційними умовами придбання та використання товару конкурентноздатність характеризується такими показниками, як наближення продавців до покупців, доставка продавцями товарів до місць споживання, зручність розрахунків тощо. За економічними умовами споживання конкурентноздатність включає такі показники: енергоємність та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, або здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати [4, 8].

Оцінка конкурентоздатності ТПП здійснюється в три етапи (рис.1.6). На першому етапі проводиться аналіз ринку і вибір за базу порівняння зразка найбільш конкурентоздатного товару, із яким порівнюють власний товар. При цьому зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що і аналізований виріб, бути найхарактернішим для конкретного ринку, мати значне коло прихильників.



Рис.1.6 - Процес оцінки конкурентоздатності ТПП

На другому етапі визначають набір параметрів для порівняння товару зі зразком, при цьому виходять з того, що частина параметрів характеризує споживчі властивості, а частина - економічні властивості товару.

Споживчі властивості досліджуваного товару, з яких складається його корисний ефект, описують набором «жорстких» і «м'яких» споживчих параметрів.

Кожний "жорсткий" параметр має конкретну величину, яка виражається у кілограмах, міліметрах та інших одиницях і оцінюється у формі відсоткового відношення фактичної величини параметра до величини, яка характеризує задоволення потреби на 100%.

Оцінку ступеня задоволення потреби споживчими властивостями виробу проводять за допомогою групового параметричного індексу Jn, котрий визначають за формулою 1.1:

де n - число кількісних параметрів, що аналізуються;

aj - вагомість j-ro параметричного індексу;

ij - параметричний індекс j-го параметра.

Слід зазначити, що ij та aj не можуть перевищувати 100%, оскільки потреба не може задовольнятись більше ніж на 100%.

Параметричний індекс можна визначити і для "м'яких" параметрів, які не підлягають кількісній характеристиці. При цьому результати виражають у цифровій (бальній) формі. Підставою для присвоєння параметру того чи іншого балу можуть бути дані органолептичних методів та оцінки групи експертів.

Аналогічно розраховують груповий індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами (формула 1.2):

,

де m - кількість економічних параметрів, що аналізуються;

ai- вагомість і-го параметричного індексу;

ii- параметричний індекс і-го параметра. Під час аналізу слід розрізняти якість та конкурентоспроможність товару.

Порівнюючи якість двох виробів, ми порівнюємо міру корисності кожного з них.

На третьому етапі проводиться розрахунок інтегрального показника конкурентоздатності, який визначається за формулою (1.3):

,

Індекси конкурентоспроможності за споживчими економічними параметрами товару та еталону (JnJe) дають змогу визначити інтегральний показник конкурентоспроможності виробу порівняно із зразком. Інтегральний показник конкурентоздатності (К) виробу показує рівень його привабливості для споживача у порівнянні зі зразком. Щоб зробити висновки щодо конкурентоздатності товару на основі розрахованого коефіцієнта, необхідно враховувати, що якщо К>1, товар вважають більш конкурентоспроможним, якщо К<1- поступається конкурентному, якщо К=1 - перебуває з ним на одному рівні. Безумовно, мета виробника - отримати К>1, цілеспрямовано збільшуючи J та зменшуючи Je [3, 5].

Стимулювання споживачів дуже важливе, але ці зусилля будуть марними, якщо не буде звертатися увага на базисну проблему - якість. Пріоритетним напрямком діяльності закладів стає орієнтація на доступність і неперервність та забезпечення якості надання послуг. Якість -- це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції.

Споживачі в оцінюванні якості послуг користуються такими критеріями:

- доступність послуг, що пов'язана із розташуванням закладу соціального призначення поблизу місця проживання "покупця";

- репутація даного закладу; - знання і досвід персоналу;

- безпека, надійність (належний рівень знань), культурний рівень персоналу (ввічливість, тактовність, увага);

- реакція на додаткові вимоги споживача;

- рівень комунікації (функціонування електронних комунікаційних мереж,);

- естетика приміщень (зовнішній вигляд працівників, обладнання кабінетів).

Цільове спрямування на рентабельність виробництва продукції не враховується споживачами. Їх власна оцінка конкурентоспроможності визначає успіх товару на ринку. Тому товаровиробники мають враховувати цю оцінку в якості основного орієнтира у своїй діяльності, адже вивчення конкурентоспроможності дозволяє: оцінити рівень якості продукції на підприємстві, встановити фактори формування та виявити напрями поліпшення; правильно визначити свою позицію на ринку і вносити зміни у виробничу програму на засадах маркетингу, зміцнити фінансовий стан; спрогнозувати очікувану конкурентоспроможність нової продукції до моменту виведення її на ринок та уникнути можливої «невдачі»; виробити варіанти управлінських рішень, які спрямовані на оптимізацію процесу просування товару від виробників до споживачів за рахунок вдалого поєднання його споживчих та економічних властивостей; сформувати виважену стратегію і тактику постачання, виробництва та збуту [8, 9].



Перелік літератури

1. Основи економічної теорії: конспект лекцій / За ред. к.е.н., доц. Н.С. Горбач (Виправлений і доповнений). Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2002. 210 с.

2. Пилипчук В.П., Оснач О.Ф., Коваленко Л.П. Промисловий маркетинг. Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2011. 264 с.

3. Бойчук І. В, Дмитрів А. Я. Маркетинг промислового підприємства: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 360 с.

4. Бєлова Т.Г. Промисловий маркетинг: Конспект лекцій для студ. спец. 6.050100 «Маркетинг» напряму підготовки 0501 «Економіка і підприємництво» усіх форм навчання. Київ: НУХТ, 2009. 155 с.

5. Маркетинг: навч. посіб. / І. М. Абрамова та ін. Харків: ТОВ «Тім Пабліш Груп», 2016. 412 с.

6. Бєлікова О. Ю., Бурцева О. Є., Хороших В. В. Вплив життєвого циклу товару промислового підприємства на формування його інноваційної стратегії. Економічний вісник Донбасу. 2020. № 3(61). С. 131-138.

7. Маркетинг. Навчальний посібник / Старостіна А.О., Кравченко В.А., Пригара О.Ю., Ярош-Дмитренко Л.О. / За заг.ред. проф. Старостіної А.О. Київ: НВП «Інтерсервіс», 2018. 216 с.

8. Кадирус І. Г. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що на неї впливають. Електронний журнал «Ефективна економіка». 2014. № 5. С. 35-38.

9. Серединська В.М., Загородна О.М. Конкурентоспроможність продукції: значення та сфера застосування. Інфраструктура ринку. 2017. Вип. 4. С.93-98.

Размещено на Allbest.ru