Організаційне забезпечення маркетингової діяльності (на прикладі ТОВ "Нова пошта")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Національний університет “Львівська політехніка”

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Кафедра маркетингу і логістики

Курсова робота

З дисципліни «Вступ до фаху «Маркетинг»

На тему: «Організаційне забезпечення маркетингової діяльності ТОВ «Нова пошта»

Львів - 2020



Зміст

Вступ

Розділ 1. Економіка України в період адміністративно-командної системи управління: сутність та відмінності від умов ринкового середовища

Розділ 2. Сучасні вимоги щодо професійно-кваліфікаційної характеристика фахівця з маркетингу, його роль у забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища

Розділ 3. Організаційно-функціональне забезпечення маркетингової діяльності підприємства ТОВ «Нова пошта»

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

На сьогодні, однією з найбільш важливих служб управління на підприємстві стала служба маркетингу і логістики, що здійснює збір і обробку інформації, готує проєкти стратегічних рішень в планах виробництва і збуту продукції на підприємстві.

Маркетинг - це комплексна дисципліна, яка включає в себе вміння аналізувати нішу і конкурентів, прогнозувати споживчий попит, вміло вибудовувати комунікації з цільовою аудиторією. Словом, професійний маркетолог повинен розуміти, як перетворити потреби людей або організацій в послугах і товарах в споживчий попит.

Головна мета маркетингу - виявити конкретні потреби споживача і запропонувати максимально можливий асортимент товару. Визначальним завданням курсового проекту є вміння проаналізувати економічний ринок в Україні та розкрити ширше роль маркетингу в сьогодення. Дати повну характеристику маркетолога, як професіонала у своїй сфері роботи.

Сучасна концепція маркетингу зорієнтована не тільки на задоволення потреб споживачів, але й на цілеспрямований вплив на їх свідомість та вибір. А отже, маркетингові дослідження грають вирішальну роль у веденні справ підприємств. адміністративний командний конкурентний кваліфікаційний

Також сучасні тенденції в маркетингу вимагають від маркетологів постійного фахового удосконалювання наявних маркетингових стратегій та технологій, адаптувати їх до нових умов, а також переосмислювати місце і роль маркетингової діяльності не тільки у сучасному світі, але й на майбутнє.

На завершення додам, що саме відділи маркетингу, більше ніж інші турбуються про споживачів. Створення споживчої цінності та задоволення клієнта - ось суть сучасного маркетингу.



Розділ 1. Економіка України в період адміністративно-командної системи управління: сутність та відмінності від умов ринкового середовища

Економічна система -- сукупність усіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі сформованих у ньому відносин власності й господарського механізму.

У будь-якій економічній системі для виробництва потрібні економічні

Ресурси, а результати господарської діяльності розподіляються, обмінюються споживаються. У той самий час в економічних системах є елементи, які відрізняють їх одну від одної:

форма власності на засоби виробництва й результати господарської діяльності;

організаційно-правові форми господарської діяльності;

господарський механізм;

система стимулів і мотивацій учасників економічних відносин;

економічні зв'язки між підприємствами и організаціями.

Історично склалися чотири типи економічних систем:

традиційна;

ринкова;

адміністративно-командна (планова, централізована);

змішана.

У будь-якій економічній системі існують три основних питання економіки і кожна економічна система дає свої відповіді.

В умовах адміністративної економіки товари та послуги, що виробляються в країні, їх кількість і ціни планують уряд країни та її планові установи. Така економічна система була характерною для країн з комуністичною політичною системою: колишнього СРСР, країн Центральної та Східної Європи (Польща, Руму-нія, Болгарія, Угорщина, Чехословаччина), інших країн колишнього соціалістичного блоку.

Усі підприємства в такій економіці є власністю держави. Уряд, доводячи до підприємств обов'язкові плани, командує такими підприємствами: наказує, що, як і за якою ціною випускати, які інвестиції і куди здійснювати, яку заробітну плату платити, кому поставляти готову продукцію, за якою ціною і скільки.

Командно-адміністратиивна система -- спосіб організації суспільних відносин, для якого характерні:

суворий централізм господарського життя на базі державної власності;

використання позаекономічних, ідеологічних методів управління;

панування партійно-державної бюрократії за відсутності реальної свободи і справжньої демократії.

Вона вирішує, які потреби в наш час є найважливішими і підлягають першочерговому задоволенню. На цій основі планується рівень виробництва валового національного продукту та необхідні для цього ресурси. Визначаються завдання у формі директивного плану господарським суб'єктам: міністерствам, підприємствам та іншим виробникам. План, як правило, включає обсяг і асортимент продукції, рівень цін і способи розподілу доходів. З боку держави здійснювався суворий контроль за виконанням планів, за використанням ресурсів та розподілом доходів. Ринковим відносинам тут відводилось незначне місце і вони здебільшого мали формальний характер.

Централізована економіка принципово відрізняється від ринкової системи.

По-перше, в ній мала місце сувора централізація в розподілі ресурсів і результатів виробництва. Якщо в умовах ринкової економіки ресурси розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємовідносин споживачів і виробників, то в командній економіці цю роль виконує держава. Державними органами розпо-діляються і вироблені товари.

По-друге, мала місце абсолютизація державної власності. Державна власність становила понад 90 відсотків. Треба відзначити, що одержавленість стосувалася і недержавної власності. Формально колгоспно-кооперативна власність вважалася колективною, а фактично нею розпоряджалися державні органи, вони визначали де, коли, скільки і чого треба сіяти, коли збирати. Держава була єдиним покупцем сільськогосподарської продукції, яка реалізувалася за державними цінами.

По-третє, фактично не допускалося приватне підприємництво. Всю організацію виробництва взяла на себе держава. У деяких країнах підприємництво дозволялось, але в незначних розмірах. Усі економічні ресурси були монополізовані державою. Ефективність виробництва була низькою, оскільки не було зацікавленості працівників у її підвищенні.

Позитивним у командно-адміністративній економіці можна вважати те, що шляхом концентрації зусиль на конкретних напрямах командно-адміністративна система могла забезпечити досягнення поставлених цілей і досягти високого рівня, наприклад, у галузі космонавтики, ядерного озброєння та деяких інших напрямах діяльності. Тривалий час забезпечувалася стабільність розвитку економіки, зрос-тання доходів населення. Кожному гарантувалася робота, хоч не завжди нормальною була оплата.

Але тоталітарна система виключала можливість існування приватної власності на економічні ресурси, наймання робочої сили. Усіма ресурсами розпоряджався державний апарат.

Панівні форми господарювання гальмували підвищення ефективності виробництва, не було стимулів до економії. Зростання виробничих можливостей мало місце тоді, коли були наявні фактори екстенсивного зростання, тобто була можливість залучення у виробництво нових ресурсів. Але потенціал екстенсивного зростання був обмежений. Мало місце соціальне утриманство. Оплачувалася будь-яка діяльність. Історичний досвід показав обмеженість цієї системи.

До 1926 р. економіку СРСР та України в основному було відбудовано. Постало питання про перспективи її подальшого розвитку. Очікуваної більшовиками світової революції не відбулося, країни Заходу після повоєнної кризи стабілізували свою економіку. Це ускладнювало ситуацію для більшовиків, значна частина яких не вважала за можливе будувати нове суспільство без революції.. В упертій внутріпартійній боротьбі Сталіна точка зору перемогла, і вся країна почала втілювати в життя теорію будівництва соціалізму в одній державі -- великомасштабний багаторічний соціальний експеримент.

Вирішальною точкою при цьому повинна була стати індустріалізація -- створення крупної машинної індустрії в усіх галузях економіки. Сама по собі ідея індустріалізації була правильною, більше того -- необхідною.

Особливостями її реалізації були:

Індустріалізація здійснювалась форсованими темпами. Це досягалося за рахунок величезного напруження людських сил, низького рівня життя народу, особливо селянства.

Індустріалізація відбувалася за жорстким планом. Цим вона відрізнялася від індустріалізації на Заході, де домінувала доцільність, зумовлена потребами суспільства.

Індустріалізація почалася з розвитку важкої промисловості. Цій галузі весь час надавалася перевага.

Радянська індустріалізація здійснювалась за рахунок власних джерел фінансування.

У 20-ті роки в керівництві країни відбулася полеміка щодо кількох варіантів соціально-економічного розвитку:

Заснованих переважно на внутрішніх чи зовнішніх джерелах фінансування, орієнтованих на внутрішній чи зовнішній ринок;

Ґрунтованих на одночасному розвитку індивідуального й аграрного секторів чи пріоритетному піднесенні спершу одного з них.

Перша п'ятирічка почалася з жовтня 1928 p., а підготовка плану завершилася тільки навесні 1929 р. У травні XI Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив п'ятирічний план для України, який був частиною всесоюзного п'ятирічного плану. Встановлювались завищені й нереальні плани розвитку економіки.

Проте зростання промисловості й економіки загалом було нерівномірним і характеризувалося посиленням диспропорцій. Напружені народногосподарські плани вимагали інтенсифікації праці робітників. Це досягалося через використання суто радянських засобів -- соціалістичного змагання, "стаханівського руху" за перевиконання завдань, заснованих на ентузіазмі, моральному заохоченні (нагородження орденами тощо) й адміністративному примусі. Запізнення на роботу, брак кваліфікувались як шкідництво і кримінально переслідувались.

Наслідки індустріалізації були дуже відчутними. У 1940 р. промисловий потенціал України у 7 разів перевищив рівень 1913 р. З аграрної країни республіка перетворилась на індустріальну.

Головним гальмом економічного й будь-якого прогресу була адміністративно-командна система, не зацікавлена в самостійності ні радянських республік, ні окремих підприємств. Вона всіма засобами чинила спротив широкому застосуванню економічних важелів управління, переведенню економіки на інтенсивний шлях розвитку. Ця система гальмувала економічний розвиток України.

Примусова загальна колективізація сільського господарства в Україні спричи-нила великою мірою штучний, жахливий голодомор, який супроводжувався ще й масовим терором.

Основні критерії оцінки реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкових відносин:

1. Визначення ступеня можливості забезпечення підвищення прибутку підприємств за рахунок повнішого використання всіх наявних ресурсів і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг.

2. Ступінь спроможності економічного устрою створити умови для підви-щення норми прибутку за рахунок удосконалення технічного розвитку суспільного виробництва на основі активізації творчої діяльності з розвитку елементів, які орієнтують на реалізацію у виробництві виявлених можливостей нових наукових розробок, удосконалення технології виробництва, переходу до використання продуктивніших засобів виробництва і кардинального підвищення якості продукції.

3. Ступінь спроможності устрою швидко реагувати на зміни попиту і відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на реструктуризацію економіки.

4. Ступінь спроможності забезпечити зростання продуктивності праці за рахунок розвитку подетальної спеціалізації праці та виробництва на основі переходу до широкого використання новітніх, більш продуктивних засобів виробництва, обчислювальної техніки, інтегральних схем, широкої комп'ютеризації та автомати-зації, принципово нових ресурсозберігаючих технологій.

5. Ступінь ефективності системи виробничого обліку і контролю, направ-леного на підвищення продуктивності праці за рахунок більш повного використання наявних ресурсів, своєчасного прийняття відповідних коригуючих дій.

Ці основні критерії дають можливість оцінити ступінь спроможності економічного устрою забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, робіт, послуг у розрахунку на максимальний попит конкретних споживачів при одночасному зниженні собівартості. При цьому загальним критерієм оцінки економічного устрою є спроможність підвищувати соціальну захищеність, добробут суспільства в цілому та кожного його члена.

Серед країн, що переходять від командно-адміністративної системи господарства до ринкових відносин, визначилося кілька груп за специфікою шляхів переходу.

Першій групі властиве створення в надрах старої командно-адміністративної системи нових соціальне орієнтованих ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Китаю, де цей процес відзначався тривалою боротьбою серед правлячих кіл за шляхи розвитку, що закінчилася перемогою проринкових сил у керівництві країною. По-перше, у Китаї процес переходу був ретельно розроблений та визначений як тривалий і покроковий, з відпрацюванням його через соціально-економічні експерименти. По-друге, перехід провадиться через саму командно-адміністративну систему з урахуванням конкретно-історичного досвіду розвитку країни.. По-третє, перехід до ринкових відносин було розпочато з провідної галузі економіки країни - сільського господарства, у якій зайнята основна частина населення. Перелічені заходи дали позитивні результати, варті ретельного вивчення іншими країнами.

Другу групу країн відзначає поступовий, еволюційний початок переходу до ринкових відносин через різні експерименти та перетворення, які також розпочинаються в надрах командно-адміністративної системи. На основі підготовленого соціально-економічного середовища, розпочатого розвитку ринкового господарства відбуваються руйнування командно-адміністративної системи і подальший перехід до ринкових відносин. Найхарактернішим є приклад Угорщини, яка розпочала такі перетворення з другої половини 50-х років. Поступове накопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних форм господарювання без великих соціальних потрясінь. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав у минулому кілька століть. Його головним історичним завданням, з одного боку, було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва і перетворити його на юридичне вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого - зосередити засоби виробництва і кошти у великих підприємців.

Третя група країн обрала шлях "шокової терапії", що полягав у застосуванні методів короткострокового струсу суспільства. Такий шлях обрала, наприклад, Польща, де були певні передумови для такого безжалісного експерименту; а саме: у країні була поширена приватна власність (понад 4/5 орної землі належало одноосібним господарствам), на чолі держави опинилися сили, яким довіряла і які підтримувала більшість населення. Проте, незважаючи на все це, після короткого шоку країна мусила відмовитись від нього. Ті, хто вдався до цього методу, пішли у відставку, поступившись місцем тим, хто зважає на довгостроковий час творення економічних процесів.

Логіка переходу України до соціальне орієнтованого ринкового господарства потребує здійснення державотворення через розбудову політичної незалежності країни та її національної економіки. Проте розробка механізму цього процесу надзвичайно складна, оскільки жодний з перелічених шляхів переходу до ринку не може бути повністю використаний у незалежній Україні. Командно-адміністративна система тут виявилася неспроможною здійснювати глибинні ринкові реформи. Для застосування "шокової терапії" не було відповідних передумов: психологічної готовності населення, належної підтримки ним владних структур, соціально-економічної бази тощо.

В Україні неодноразово спробували провести шокову так звану лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища. Це спричинилося до розвалу системи державного управління, розриву господарських зв'язків як усередині країни, так і в країнах близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансованості фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгострокової економічної політики переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин, спрямуванні економічних реформ на тісний зв'язок з соціальними гарантіями. Особливого значення для створення багатоукладної економіки набуває посилення економічної ролі держави, утворення сучасного механізму державного регулювання. Україна має ставати на більш реалістичний, цивілізований шлях переходу до ринкових відносин з урахуванням наявних можливостей.

Хочу звернути увагу, що посткомуністичні країни істотно відстають від країн з розвинутою ринковою економікою. На Рис.1 та Рис.2. наведено показники ВНП на душу населення.

Рис1. ВПН на душу населення країн з ринковою економікою

Рис2. ВПН на душу населення посткомуністичних країн

Отже, командно-адміністративна система господарювання, яка існувала у недалекому минулому, не відповідала новим вимогам розвитку економіки, стала гальмом реалізації об'єктивних вимог світової економіки. Вона не може бути поліпшена або удосконалена зміною окремих елементів, а потребує перетворень у своїй основі відповідно до вимог нового господарського механізму. А щоб сформувати новий економічний механізм, потрібна радикальна реформа.

Засобами переходу від командно-адміністративної системи господарювання до соціальне орієнтованого ринкового господарства є роздержавлення і приватизація, спрямовані на розвиток багатоукладної економіки та підприємництва. Першочергового розв'язання потребують проблеми оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі; створення механізму сприяння підприємництву, що виробляє продукцію, розвитку ринкових інфраструктур тощо.

Роздержавлення і приватизація, розвиток підприємництва мають вплинути на зміну структури виробництва; сприяти розвитку ринкової конкуренції й нового, не волюнтаристського, ціноутворення; зумовити жорстку фінансову політику держави.



Розділ 2. Сучасні вимоги щодо професійно-кваліфікаційної характеристика фахівця з маркетингу, його роль у забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища

Перші спроби використання принципів маркетингу виникли ще в давнину, коли зародилася торгівля. На фоні зростаючої кількості пропозицій продавцям доводилося вивчати ринок і потреби народу для успішного розвитку своєї справи. Сьогодні професія маркетолога вважається однією з обов'язкових елементів ринкових відносин. Людина, що вибрала цей шлях, здатна домогтися багато чого, якщо правильно підійде до побудови кар'єри.

В Україні в 2020 році настільки стрімко збільшився попит на маркетологів, що почав перевищувати пропозицію. Адже практично кожній компанії необхідний маркетолог. Справа у тому, що зараз жодна компанія не ризикує працювати без маркетолога, а в більших підприємствах навіть існують цілі відділи маркетингу, в яких працює далеко не один фахівець з просування продукту. Це пов'язано з тим, що сучасний ринок гнучкий, він весь час удосконалюється і тому успіх компанії залежить від того наскільки робітники, що працюють в ній, володіють навиками маркетингу. Ось тому, багато компаній вважають, що краще мати в своєму штаті одного або навіть декількох фахівців - маркетологів.

Основна мета маркетингу полягає в досягненні економічного успіху завдяки задоволенню потреб споживачів, найпершим завданням аналізу клієнтів є вивчення їх потреб і особливостей купівельної поведінки, активність конкурентів і, звичайно, перспективи продукту. Якщо не провести такий аналіз, то доведеться працювати наосліп і діяти методом спроб і помилок. Результатом цього аналізу є вибір цільового ринку і пристосування до нього стратегії маркетингової діяльності підприємства, забезпечення додаткових переваг над конкурентами.

Маркетолог повинен контролювати проведення рекламних кампаній в інтернеті, ЗМІ, прямою поштовою розсилкою .Більше того він повинен володіти навиками користування інструментами інтернет-реклами, Також маркетолог відповідальний за ефективність рекламних заходів , фірмовий стиль компанії і продукції.

Маркетолог проводить моніторинг ринку, вивчає споживчі переваги і, аналізуючи отримані дані, формує асортиментну політику. У роботу також входить організація рекламної кампанії, від розміщення звичайної реклами, до різних піар-акцій. Планування і проведення рекламних кампаній в Інтернеті вимагає від рекла-модавця знання окремих особливостей цільової аудиторії. Серед найбільш важливих можна відзначити наступні критерії, які вказані на Рис.3 :

Рис3. Пошук цільової аудиторії

Робота цього фахівця дуже відповідальна, адже саме від нього залежить успіх компанії і якщо компанія потерпіла поразку на споживчому ринку, то вся відповіда-льність за її поразку лягає саме на плечі маркетолога. Також ця робота вважається дуже копіткою працею, адже потрібно не тільки знайти вигідний шлях збуту товару, але й укріпитися на ринку. Для всього цього спочатку збирається вся необхідна інформація (маркетингове дослідження), а також проводиться аналіз цін конкурентів і їх маркетингової політики. Отримана інформація обробляється за допомогою комп'юерних програм і складається звіт. Лише після всього цього маркетолог може зробити прогноз і дати необхідні рекомендації керівництву компанії щодо виробництва необхідних товарів та удосконаленню способів збуту товару або послуг.

Щодо вищої освіти , мабуть, для маркетолога вона не обов'язкова, проте й не завадить. Але щоб бути професіоналом у цій галузі маркетологу постійно потрібно навчатися, щоб залишатися затребуваним. Він має завжди оновлювати свої знання та освоювати нові й нові навички.

Маркетолог повинен бути:

комунікабельним ,

лідером,

креативним,

ініціативним,

уважним,

стресостійким,

ініціативним,

мати організаторські здібності,

творче та аналітичне мислення,

розбиратися в соціології і психології,

впевненим користувачем ПК

обізнаний в необхідних для роботи програм,

зацікавлений вивчити чим більше мов.

Маркетингові комунікації сьогодні активно використовуються як ефективний інструмент маркетингу, що включає практику доведення до споживачів необхідної підприємству інформації.На рівні організації комунікації представляють динамічний процес, який включає нс тільки потоки інформації, але і всю основу психологічної взаємодії всередині робочого колективу і з партнерами по бізнесу.

Процес управління комунікаціями маркетингу на практиці використовує комунікації, які носять назву "колесо комунікацій", так як об'єднують в своєму складі:

рекламу, прямий маркетинг,

систему просування,

особисті продажі,

паблік «рілейшинз»,

виставковий маркетинг,

інтерактивний маркетинг,

корпоративну впізнаваність,

спонсорство.

Важливим є також безперечно "корпоративна впізнаваність", яка проявляється через:фірмовий стиль, дизайн, популярність бренду,культуру організації,сервісне обслуговування клієнтів.

Виходячи з такого широкого спектру обов'язків, маркетологів розділили на два типи:

Аналітичні маркетологи (аналітики). В їх обов'язки входить рутинна робота збору інформації та проведення її аналізу. Саме аналітики займаються вивченням всіх стратегій конкурентів і динаміки продажів їхньої продукції після початку активної реклами. Потім вони узагальнюють дані і надають висновки креативщикам.

Креативні маркетологи (креативщики). Отримавши аналітичні дані, вони ство-рюють концепцію, за допомогою якої і будуть просувати свій товар на споживчому ринку. Це не просто план однієї реклами, це стратегія ребрендингу, популяризації і т.д. Маркетолог створює нове ім'я і нові принципи для просуває марки. Але важливо чітко розуміти різницю між менеджером з реклами і маркетологом. Останній про-понує повний список рекомендацій. На їх підставі менеджер і створює рекламний продукт.

Перед випускниками , які закінчують за спеціальністю «Маркетинг і логістика» відкриваються дуже великі перспективи на майбутнє. Оскільки після закінчення університету можна працювати на таких спеціальностях:

cпеціаліст спеціаліст з відділу маркетинг;

спеціаліст консалтингових фірм.

у рекламних агентствах;

менеджер зі збуту;

керівник підприємства або підрозділу;

комерційний директор;

заступник директора з економічних питань;

у відділах матеріально-технічного забезпечення;

товарознавцем;

у туристичних компаніях.

Інтернет являє собою один з найважливіших глобальних ринків рекламних носіїв і привертає все більшу увагу рекламодавців у цілому світі. Пропоную звернути увагу на Рис.4.

Рис.4 Структура ринку інтернет-рекламии за регіонами

Отже, маркетолог повинен не боятися складних завдань. Його пріоритет має бути: працювати на результат і не зупинятися на досягнутому. Також, маркетологу важливі повинні бути не тільки знання і професіоналізм, а й людські якості. Енергійність і працелюбність, стресостійкість, вміння обробляти великі обсяги інформації та багато іншого - все це складові успіху кар'єрного росту в цій спеціальності. Бути різнобічним та втілювати неможливе - хороші критерії для підвищення компетентності у даній сфері.



Розділ 3. Організаційно-функціональне забезпечення маркетингової діяльності підприємства ТОВ «Нова пошта»

ТОВ «Нова пошта» - великий поштовий оператор зв'язку, який працює на ринку України в кожному регіоні, містечку, селі. «Нова пошта» - лідируюча українська компанія на ринку з експрес-доставок, що заснована у 2001 році. Надає послуги швидкої, зручної та надійної доставки документів, посилок та вантажів в будь-яку точку країни. ТОВ «Нова Пошта» парцює під гаслом - «Ми там, де зручно!».Мережа «Нова пошта» складається з більш ніж 2200 відділень, понад 1400 поштоматів для видачі/прийому посилок та 37 сортувально-перевантажувальних терміналів. Географія мережі «Нова пошта» в Україні охоплює майже 1000 міст та сіл. Крім доставки у відділення, компанія здійснює адресну доставку у більш ніж 28 000 населених пунктів. Автопарк «Нова пошта» налічує більше 3000 автомобілів. За 2015 рік компанія доставила по Україні близько 100 млн. відправлень. У 2014 році «Нова пошта» вийшла на міжнародні ринки, відкривши представництва у Молдові та Грузії. Вже за рік, восени 2015-го, компанія запустила послугу міжнародної доставки у 200 країн світу. Протягом останніх років ТОВ «Нова Пошта» займає гідне місце серед 100 кращих компаній країни, підприємство має високий авторитет у колег - поштових служб інших країн.

Загальний штат працівників компанії перевищує 18 000 осіб. Місія компанії - робити доставку легкою для життя і бізнесу, спрощувати життя клієнтам. Для цього команда «Нова пошта» впроваджує нові продукти і сервіси, орієнтуючись на міжнародні стандарти та кращий світовий досвід.Окрім відправки та отримання посилок та вантажів, у відділеннях «Нова пошта» можна замовити інші додаткові послуги, що розроблені з урахуванням побажань клієнтів і особливостей різних відправлень.

Отже, фактична (раціональна) організаційна структура підприємства ТОВ «Нова пошта», має вигляд:

Таблиця1. Організаційна структура підприємства ТОВ «Нова пошта»

На мою думку, організаційна структура управління підприємством є основою системи управління, яка визначає склад, підпорядкованість та взаємодію її елементів, окреслює необхідну кількість управлінського персоналу, здійснює його розподіл за підрозділами, регламентує адміністративні, функціональні та інформа-ційні взаємовідносини між працівниками управління та підрозділами, встановлює права, обов'язки й відповідальність менеджерів тощо . Найвищу посаду в структурі займає саме Рада директорів. Рада директорів є вищим органом управління акціоне-рним товариством у проміжках між загальними зборами акціонерів. Основне завдання Ради директорів полягає у виробленні стратегії задля збільшення прибут-ковості та забезпечення стійкого фінансово-економічного стану компанії, а також здійсненні контролю за діяльністю виконавчих органів компанії.

Регіональні директори найбільш наближені до Ради директорів. Вони можуть вільно контактувати з Радою директорів, надавати всю необхідну інформацію задля покращення якості послуг. Регіональний директор контролює роботу директора філії, який повинен звітувати про виконану роботу на підпорядкованій йому філії. Головна його функція полягає у забезпеченні досягнення планових показників дія-льності філії на закріпленій території під час підтримки та розвитку позитивної репутації підприємства. Директору філії підпорядковані територіальні менеджери. Вони повинні якісно керувати певною мережею відділень, кожного тижня створюючи наради для підпорядкованих їм керівників відділень, які звітують про вжиті заходи щодо покращення сервісу чи дотримання правил компанії в окремих відділеннях.

Отриману інформацію територіальні менеджери передають вище, а саме регіо-нальному директору.Для своєчасного та ефективного виконання своїх обов'язків територіальним менеджерам на допомогу приходять керівники диспетчерської служби, які повинні забезпечити доставку вантажів з терміналу до відділень у необхідні терміни. За виникнення будь-яких непередбачених обставин щодо транспортування між відділеннями та терміналом керівник диспетчерської служби повинен вирішувати їх разом з територіальним менеджером, який за необхідності може підключити до вирішення того чи іншого питання керівників відділень.Наступна й остання ланка структури управління «Нової Пошти» - це посада керівника відділення. До обов'язків керівника відділення входять управління безпосередньо відділенням, підтримка своєї команди, зокрема заохочення.

Також, важливі кроки зроблені в напрямку інтеграції у світовий інформацій-ний простір. ТОВ «Нова Пошта» бере активну участь у серії важливих міжнародних проектів, таких як «Система реєстрації й контролю проходження пошти в Україні», «Міжнародна фінансова система», «Постійний контроль якості».

Рекламна діяльність отримала подальший розвиток: розміщення реклами знаходиться в об'єктах поштового зв'язку (рекламні плакати, буклети, листівки, наклейки тощо), на поштових конвертах, коробках. Таким чином, розвиток нових послуг, які можуть надавати поштові установи України, повинен стати одним з основних стратегічних напрямів розвитку, одним з основних джерел підвищення доходів. Компанії «Нова пошта» доцільно зосередити основні зусилля на розвитку наступних видів сучасних послуг: послуги логістики; гібридна пошта; послуги інтернет-сервісів; електронна торгівля; рекламні послуги.)

Сьогодні всі підприємства застосовують механізми маркетингової діяльності, поєднуючи ефективну управлінську діяльність з веденням бізнесу. Основною зада-чею є взаємозв'язок між виробниками та споживачами. Боротьба та конкуренція за споживача орієнтує підприємства постійно вивчати потенційних споживачів, потреби якісних вимог та конкурентоспроможних товарів.

Основними завданнями маркетингової діяльності підприємства є аналіз ринку, в системі управління маркетинговою діяльністю підприємства виділяють наступні методи маркетингових досліджень та дій: планування руху та продажів товарів; вивчення наявних та планування майбутніх товарів; вивчення зовнішнього сере-довища; забезпечення формування збуту та стимулювання пропозиції; забезпечення цінової політики підприємства; забезпечення необхідного рівня безпеки для пере-везення товару; розробка та дизайн упаковки, забезпечення комунікацій на ринку (між виробниками та споживачами), надання якісного сервісного обслуговування. Зауважу, що сьогодні оцінюючи конкурентоспроможність підприємства використовують сукупність різних методів.

Оскільки під час виконання плану маркетингу виникає безліч різноманітних факторів (сезон, події та навіть віруси такі, як COVID-19) відділ маркетингу має постійно контролювати виконання плану. Система маркетингового контролю необхідна для підтвердження ефективності діяльності підприємства. Існує три типи маркетингового контролю:

1. Контроль за виконанням річних планів.Полягає у порівнянні поточних показни-ків з контрольними цифрами річного плану. Контроль за виконанням річних планів передбачає аналіз можливостей збуту, частки ринку, співвідношення витрат на маркетинг і збут, а також з'ясування ставлення споживачів до товару та фірми.

2. Контроль за прибутковістю. Передбачає оцінку рентабельності діяльності підприємства в розподілі за товарами, територіями, сегментами ринку, торго-вельними каналами та обсягами замовлень.

3. Стратегічний контроль. Це контроль за дотриманням запланованої стратегії підприємства, його місії, цілей та завдань, - передбачає ревізію маркетингу.

Тому, маркетинг у компанії «Нова пошта» - не лише реклама або розробка якоїсь послуги, це система, яка об поєднує функції і прийоми маркетингу на постійній основі. У зв'язку з цим маркетинг являє собою послідовні дії підприєм-ства, направлених на напрямлених на досягнення такої мети.

Перевагами компанії є надання якісних послуг та обслуговування із зосеред-женням на потреби споживачів. Також ,хочу підкреслити, що основною перевагою компанії - це зосередження забезпеченню та підвищенню рівня високої кваліфікації персоналу (тренінги, курси, навчальні центри).

Отже, дослідивши дану тему на основі підприємства «Нова пошта» можна зробити такий висновок: гнучка цінова політика допоможе компанії розширити частку в сегменті та впровадити нові види послуг. Важливим фактором є те, що ТОВ «Нова Пошта» - це досвідчений поштовий оператор. Загрозливими факторами для ТОВ «Нова Пошта» може бути поява на ринку нових конкурентів більш привабли-вих для клієнтів. Тому, підприємству «Нова Пошта» потрібно постійно удосконалювати свої технології для збереження конкурентоспроможності . Можливостями для ТОВ «Нова Пошта» є ефективна маркетингова діяльність компанії.

У свою чергу маркетингові служби мають досліджувати різні сторони ринку (не тільки національний, а й світовий). Необхідно використовувати ефективну рекламну компанію з допомогою різних носіїв реклами і це допоможе ознайомити та зацікавити клієнтів з послугами даного підприємства. Пропоную для кращого розуміння ролі та функцій маркетолога на підприємстві ТОВ «Нова пошта», в якій прописані основні правила та обов'язки такої структурної одиниці.

Посадова інструкція маркетолога

I. Загальні положення

Маркетолог керується у своїй роботі чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями директора підприємства, Положенням про відділ маркетингу, розпорядженням його начальника і дійсною посадовою інструкцією.

Маркетолог підпорядковується безпосередньо начальнику відділу маркетингу.

Маркетолог повинний мати вище інженерно-економічне або технічне утворення.

Маркетолог повинний знати:

- законодавчо-нормативні акти України;

- методичні матеріали по дослідженню ринку збуту і попиту на продукцію;

- економічні і технічні показники що випускається продукції;

- перспективи розвитку підприємства;

- основи організації виробництва, праці і керування;

- норми виробничої санітарії, охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту;

- порядок розробки планів виробництва і реалізації продукції.

Маркетолог здійснює дослідження кон'юнктури ринку, платоспроможного попиту на продукцію підприємства, прогноз продажів, цін, діяльності конкурентів, розробку пропозицій по удосконалюванню методів конкурентної боротьби.

II. Завдання та обов'язки

Аналіз і прогнозування основних конъюнктуроутворюючих факторів потенційних ринків збуту випускаємої підприємством продукції:

- комерційно-економічних, включаючи економічну ситуацію і фінансовий стан потенційних покупців, реальний платоспроможний попит на що випускається продукцію і співвідношення попиту і пропозиції на конкурентні види продукції, - обсягів постачання і якості конкуруючої продукції, її переваг і хиб у порівнянні з продукцією даного підприємства;

- наявності нових ринків збуту і нових споживачів що випускається підприємством продукції.

Дослідження споживчих властивостей виробленої продукції і збір інформації про задоволеність ними покупців.

Виявлення передових тенденцій у світовому виробництві продукції по профілі підприємства.

Вивчення попиту на що випускається продукцію на основі збору заявок про потребу в розроблювальній і виробленій продукції, даних статистичної звітності, використання особистих інтерв'ю, опитуванння по телефоні, розсилання анкет. Аналіз і систематизація отриманих даних і підготування їх для опрацювання на електронно-обчислювальній техніка.

Виявлення системи взаємозв'язків між різноманітними чинниками, що впливають на стан ринку й обсяг продажів.

Аналіз конкурентноздатності продукції підприємства, зіставлення споживчих властивостей, ціни, витрат виробництва з аналогічними показниками конкуруючої продукції, що випускається іншими підприємствами й іншими країнами.

Розробка на основі вивчення кон'юнктури і ємності ринку прогнозів по платоспроможному попиті на нову і що випускається продукцію.

Розробка короткострокової (1-2 року), середньострокової (до 5 років) і довгострокової (до 10-15 років) стратегії маркетингу з урахуванням потреб виробництва, ємності ринку, що змінюється платоспроможного попиту, проникнення на нові ринки збуту, досягнень науково-технічного прогресу, конкуренції.

Розрахунок ємності ринку для продукції підприємства.

Координація й узгодження дій усіх відділів підприємства у виробітку єдиного комерційної політики.

Збір, систематизація й аналіз усієї комерційно-економічної інформації з кон'юнктури потенційних ринків збуту продукції підприємства. Створення інформаційно-статистичного банки даних по маркетингу, включаючи дані за заявками на постановку продукції, її виробництву, наявності запасів. Використання цих даних для прискорення збуту продукції.

Визначення географічного розміщення потенційних споживачів.

Визначення питомої ваги продукції основних конкурентів у загальному обсязі збуту на даному ринку.

Дослідження структури, складу й організації роботи збутової мережі, що обслуговує даний ринок.

Вивчення рівня фірмової торгівлі і її впливи на збут продукції підприємства.

Організація зворотної зв'язок із споживачами. Вивчення думки споживачів по поліпшенню що випускається продукції і притягнення для цього позаштатних співробітників. Аналіз рекламацій і їхнього впливи на збут продукції. Розробка за результатами вивчення думки споживачів і аналізу рекламацій, пропозицій по підвищенню якості.

Аналіз методів розгляду і задоволення претензій і рекламацій, що надійшли від споживачів, і здійснення контролю за їхнім повним задоволенням у встановлені терміни.

Планування провідин споживачів робітниками відділу маркетингу. Здійснення безпосередніх контактів із споживачами продукції.

Аналіз мотивів визначеного відношення споживачів до пропонуємої їм продукції.

Аналіз сильних і слабких сторін конкуруючої продукції.

Розробка разом із менеджерами по рекламі і стимулюванню збуту стратегії реклами по кожному виді продукції.

Проведення порівняльного аналізу, витрат обертання, виявлення і ліквідації економічно необгрунтованих витрат.

Розробка пропозицій і рекомендацій по зміні характеристик і технології виробництва що випускається і нової продукції з метою вивчення її споживчих властивостей з урахуванням думки покупців.

Підготування пропозицій і рекомендацій до плану виробництва продукції підприємства по номенклатурі і кількості, виходячи з результатів вивчення кон'юнктури ринку і попиту на конкретні види продукції.

Розробка пропозицій по організації маркетингу на 1-2 року з метою забезпечення доставки покупцям продукції в необхідні терміни й у достатній кількості, своєчасна інформація про її споживчі властивості, установленні прямих контактів із споживачами, активної участі у виставках-ярмарках, виходу на нові ринки, розширення номенклатури, адаптація товарів до специфічних вимог покупців.

Підготування пропозицій по притягненню спеціалістів інших підприємств і організацій до рішення проблем маркетингу, вивчення попиту на продукцію, реклами.

Розробка пропозицій по підвищенню ефективності маркетингу.

III. Права

Давати для підрозділів підприємства вказівки по усуненню недоліків у технології виробництва й організації збуту продукції

Жадати від підрозділів підприємства уявлення матеріалів, необхідних для здійснення роботи, що входять у компетенцію маркетолога.

Вносити пропозиції, що враховують вимоги споживачів, по розробці й організації виробництва нових виробів, якості і конкурентноздатності що випускається продукції.

За результатами маркетингових досліджень давати пропозиції керівництву підприємства про застосування санкцій і про заохочення стосовно окремих робітників і підрозділів підприємства.

Бути представником у вищестоящих організаціях із доручення керівництва підприємства з питань, що ставиться до компетенції маркетолога.

З відома керівника підприємства і відділу скликати наради з питань маркетингу.

Залучати у встановленому порядку спеціалістів науково-дослідних заснувань і навчальних закладів, а також робітників підприємств для проведення досліджень кон'юнктури ринку, потреби і платоспроможного попиту, організації виставок, реклами.

IV. Відповідальність

Маркетолог відповідає за слушність, обгрунтованість, достовірність і ефективність розроблених пропозицій по виробництву і реалізації продукції, а також за своєчасне і якісне виконання вимог даної посадової інструкції.

УЗГОДЖЕНО:

Керівник структурного підрозділу:	________ (підпис)	______________________ (ПІБ)	"____" ____________ ____р.
Начальник юридичного відділу:	________ (підпис)	______________________ (ПІБ)	"____" ____________ ____р.
З інструкцією ознайомлений:	________ (підпис)	______________________ (ПІБ)	"____" ____________ ____р.



Висновок

В даній курсовій роботі було проаналізовано економіку України в період адміністративно-командної системи управління: сутність та відмінності від умов ринкового середовища; сформовано вимоги щодо професійно-кваліфікаційної характеристики фахівця з маркетингу. Базуючись на підприємстві «Нова пошта» проаналізовано організаційно-функціональне забезпечення маркетингової діяльності цього підприємства. Робота полягала в тому, що необхідно було запровадити зміни, для покращення ефективності обраного підприємства.

На мою думку, найкращим рішенням даного завдання було б вдосконалення відділу маркетингу, зосередитися не тільки на національному середовищі , а й ставати конкурентоспроможним на світовому ринку. Необхідно використовувати ефективну рекламну компанію з допомогою різних носіїв реклами і це допоможе ознайомити та зацікавити клієнтів з послугами даного підприємства.

ТОВ «Нова пошта» в сьогоднішніх умовах повинна використовувати і запроваджувати нові технології, для визначення потреб клієнтів і запроваджень у підприємстві. Маркетолог в даній сфері повинен постійно відстежувати відгуки користувачів про функціональність підприємста і брати до уваги побажання про його модернізацію.

Отже, ефективність маркетингової діяльності, повинна визначитись тим, що підприємство аналітично проводить маркетингову політику у своєму стратегічному маштабі. Маркетолог в сучасному світі може дати новий подих для компанії, спираючись на потреби споживачів. Саме тому ця професія є така популярна в наш час, адже затребуваний маркетолог потрібен щодень і всюди.



Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. - К.: Знання , 2006. - 481 с.

3. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник,; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.К.Винниченка . - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. - 256 с.

4. Економічна теорія: Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. - 3-тє вид., доп. і перероб.. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

6. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич, Надія Гражевська; За ред. В.Д.Базилевича. - 6-те вид., доп. і пе-рероб.. - К.: Знання-Прес, 2007. - 719 с.

7. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. - К.: Атіка, 2001. - 343 с.

8. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. - 6-те вид., стереотип.. - К.: Вікар, 2006. - 405 с.

9. Інтегровані маркетингові комунікації: підручник для студентів вузів / під ред. І. М. СИНЯЄВА. М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2012. С. 37.

10. Сіняява І. М., Маслова В. М ., Романенкова О. Н., Синяев В. В. Маркетинг PR і реклами: підручник. М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2011. С. 271.

11. Петруня Ю., Літовченко Б., Пасічник Т. та ін. Прийняття управлінських рішень : навчальний посібник. 3-тє вид., переробл. і доп. Дніпропетровськ : Університет митної справи та фінансів, 2015. 209 с.

12. Дудла І.О Товарознавчі аспекти маркетингу [ для студ. вищ. навч. закл. ] - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 224 с.

13. Іляшенко А. Х. Необхідність, передумови й умови використання блочномодульних структур маркетингу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2014. - №8. - С. 103-106.

14. Клімова І. Г. Розробка ефективної маркетингової стратегії підприємства та управління процесом її реалізації // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво - 2013. - №5. - С. 115-118. 4. ТОВ «Нова пошта»

Размещено на Allbest.ru