Організація служби логістики на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра економічної теорії та фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Логістика»

на тему: «Організація служби логістики на підприємстві»

Виконав слухач 3 курсу

Групи ПТЗ-17

Самітова Альона Олексіївна

Перевірив доц. - Соболь Р.Г.

Харків 2020



План

логістика підприємство сервіс інформація

Вступ

1. Поняття логістики

2. Організація служби логістика на підприємстві

3. Організаційна структура логістики на підприємстві

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

В останні роки в господарській практиці ряду країн відбулися істотні зміни, стали використовуватися нові методи та технології управління, які базуються на концепції логістики.

Найважливіший аспект логістики - можливість впливати на стратегію і тактику роботи підприємства і на створення нових конкурентних переваг для фірми на ринку, тобто на її кінцеві цілі.

Застосування логістики прискорює процес отримання інформації, підвищує рівень сервісу. Логістика координує діяльність всього підприємства в цілому.

За формою тлумачення всю сукупність визначень логістики можна розділити на два напрями.

Перше зводиться до трактування логістики як галузі господарської діяльності з управління матеріальними та інформаційними потоками у сферах виробництва та обігу.

Друге являє логістику як міждисциплінарний науковий напрям, що має прагматичний характер і пов'язане з пошуком нових можливостей підвищення ефективності потокових процесів будь-якого характеру.

Головне завдання реферату зводиться до розгляду служби логістики на підприємстві: її цілі, завдання і функції, а так само розгляд організаційної структури на підприємстві.



1. Поняття логістики

Історично логістика розвивалася як військова дисципліна. Тут термін відомий з IX ст.н.е. (Візантія), позначає в основному чітку, злагоджену роботу тилу по забезпеченню військ всім необхідним, тобто роботу, яка є значущим становить бойового успіху. Початок широкого використання логістики в економіці доводиться на 60 - 70-ті рр. XX століття і пов'язане з досягненнями в області комунікаційних технологій. Існує багато визначень логістики, але найпоширенішим є: логістика - процес управління рухом та зберіганням сировини та готової продукції в господарському обороті з моменту сплати грошей постачальникам до моменту отримання грошей від споживачів. Логістика розглядає загальний матеріальний потік. [1]

Основним завданням логістики є оптимізація внутрішніх і зовнішніх матеріальних потоків, а також супутніх їм інформаційних і фінансових потоків, оптимізація бізнес-процесів з метою мінімізації загальних витрат ресурсів. Сутність класичного визначення загальних цілей функції логістики таке, що споживач повинен отримати необхідні за якістю і кількістю товари, в потрібний час, в потрібному місці, від надійного постачальника з хорошим рівнем обслуговування (як до здійснення продажу продукції, так і після неї) і при заданому рівні загальних витрат. [2]

Об'єктом логістичного управління є потоки, потокові процеси, будь-які процеси, пов'язані з переміщенням.

Предметом вивчення логістики є оптимізація матеріальних потоків, потоків послуг і супутніх їм фінансових і інформаційних потоків.

Існують так звані «шість правил логістики», які описують кінцеву мету логістичного управління:

* вантаж - потрібний товар;

* якість - необхідної якості;

* кількість - у необхідній кількості;

* час - повинен бути доставлений в потрібний час;

* місце - у потрібне місце;

* витрати - з мінімальними витратами.

Логістична функція-це укрупнена група логістичних операцій, однорідних з точки зору мети цих операцій і помітно відрізняються від іншої сукупності операцій. Функції логістики [1]:

* формування господарських зв'язків по постачальникам товарів або вказівка послуг;

* визначення обсягів і напрямів матеріального потоку;

* прогнозні оцінки потреби перевезень;

* розвиток, розміщення і організація складського господарства;

* управління запасами в сфері обігу;

* впровадження системи якості на підприємстві.

Логістична діяльність носить інтегрований характер і тягнеться від моменту виникнення потреби в продукції до моменту задоволення даної потреби.

Логістичне управління компанією можна визначити як наскрізне (інтегроване) управління бізнес-процесами з просування продукції і супутніх йому потоків від джерела його виникнення до кінцевого споживача з метою досягнення максимальної ефективності діяльності компанії. [3]

Логістичне управління в компанії виконує функції організації, планування, регулювання, координації, контролю і аналізу. Однією з найважливіших завдань логістичного менеджменту в компанії є координація логістичних функцій і узгодження цілей з постачальниками, підрядниками та споживачами. Логістичне управління компанією можна також розглядати як систему, пов'язуючу в єдине ціле управління внутрішніми бізнес-процесами, так і бізнес-процесами партнерів.

В основі логістичного управління компанією лежить ідея безперервного моніторингу усього логістичного ланцюга. Погляд на бізнес компанії в даному ракурсі відкриває безліч переваг. Керівництво отримує можливість побачити наскільки ефективно використовуються ті чи інші ресурси, виявити джерела втрат, оптимізувати діяльність працівників у цілях поліпшення кінцевих результатів діяльності компанії. Ефективне використання принципів і методів логістики дозволяють керівництву компанії вивільнити фінансові кошти на додаткові інвестиції.[4]

Впровадження логістичного управління дозволить також знизити рівень запасів продукції в постачанні, виробництві і збуті, прискорити оборотність вкладеного капіталу, знизити собівартість виробництва, забезпечити задоволення потреб споживачів. В центрі уваги системи логістичного управління повинен знаходитися процес виконання замовлень споживачів. Спостерігається тенденція до підвищення рівня вимог, що пред'являються споживачами до якості обслуговування. З розвитком ринкових відносин споживачі отримують все більше можливостей для порівняння і вибору кращого обслуговування.

Якість логістичного обслуговування - це задоволення потреб споживачів, виражене у належному виконанні замовлень, відсутність помилок, ефективне надання послуг і постійному прагненні до підвищення рівня обслуговування, відповідності рівня обслуговування стандартам споживача, умовам договору або зазвичай які висуваються вимогам до якості обслуговування.

Система управління логістичних послуг заснована на наступних основних принципах: орієнтація на споживача; орієнтація на запобігання помилок і збоїв; орієнтація на постійне вдосконалення.

2. Організація служби логістики на підприємстві

Для систематизації логістичних процесів, а також впровадження логістичного управління в повсякденну діяльність компанії, необхідно створення самостійного підрозділу в організаційній структурі компанії - служби логістики, яка знаходиться у прямому підпорядкуванні керівництва компанії.[1]

На підприємстві, що має службу логістики всі функції, необхідні для ефективного виконання замовлень, об'єднуються в потужний централізовано керований механізм, що дозволяє вирішувати завдання практично будь-якого ступеня складності відповідально, складно і професійно. При цьому служба логістики не підміняє собою відповідні структурні підрозділи. В організаційній структурі підприємства майже всі функціональні області взаємодіють з нею, забезпечуючи оптимізацію діяльності і стійкість підприємства. Перед фахівцями служби логістики не ставиться завдання усунення збоїв і дозволу виникаючих проблем і конфліктних ситуацій, їх функція - аналіз і координація виконання укрупнених блоків завдань. Завдання управління на основі логістичного підходу - узгодити потреби в операціях на міжфункціональної основі для досягнення глобальної цілі підприємства.[4]

Служба логістики повинна тісно взаємодіяти з різними функціональними підрозділами компанії, забезпечуючи оптимізацію їх діяльності та системної стійкості компанії.

Служба логістики не повинна фізично підміняти собою відповідні функціональні підрозділи компанії. У більшості випадків кількість і обсяги замовлень можуть бути такими, що вони не дозволять фахівцям служби логістики якісно і детально охопити всі аспекти виконання замовлень. У зв'язку з цим необхідно розмежовувати процес управління замовленнями від процесу власне координації. Перед службою логістики ставиться завдання не вирішення виникаючих проблем та конфліктних ситуацій, а їх аналіз і перерозподіл за іншим службам компанії, не занурення в численні, часом суто технічні деталі процесу виконання замовлення, а координація укрупнених блоків завдань.

Однак без наявної в структурі управління компанією служби логістики така інтеграція неможлива. Це перешкоджає ефективному функціонуванню компанії, робить неможливим її подальший розвиток, що гостро ставить питання про необхідність реорганізації структури управління.[3]

Відомо, що компаніям, що здійснюють пошук зарубіжних партнерів або інвесторів і при цьому володіють розвиненими логістичними службами, віддається перевага.

Служба логістики відіграє роль одного з основних підрозділів, без якого реалізуються товари були б позбавлені одного з головних споживчих властивостей - бути доступними споживачеві.

Створення служби логістики дозволить пов'язати в єдину систему задачі логістичного управління внутрішніми бізнес-процесами компанії з бізнес-процесами партнерів і споживачів.[5]

Важливим завданням при організації служби логістики на підприємстві є раціональна організація відділів і груп всередині служби логістики, яка заснована на ряді принципів.

Принципи організації в ланках мікрологістичного ланцюга (в структурних під-розділення служби логістики) являють собою наступне: функціональний принцип; географічний принцип; продуктовий принцип; принцип «по постачальнику»; принцип «по споживачеві»; комбінований процесами партнерів і споживачів.[5]

Функціональний принцип передбачає виконання всього комплексу функцій у кожної окремої підсистеми логістики без його розділення між співробітниками. Цей принцип застосовується, як правило, на підприємствах і в організаціях, які оперують обмеженою номенклатурою споживаних матеріальних ресурсів, і, відповідно, незначною номенклатурою продукції, що реалізується. При збільшенні номенклатури споживаних матеріальних ресурсів виникають проблеми, пов'язані з розширенням штату співробітників у відділі закупівлі і на складі. Функціональна структура має певний «поріг» кількісного складу матеріальних ресурсів і готовой продукції, перевищення якого призводить до необхідності перебудови організаційної структури.[5]

Географічний принцип являє собою поділ ринку, наприклад, по регіонах, по кожному з яких здійснюється весь комплекс логістичних функцій відповідними відділами або групами служби логістики. Як правило, такий принцип організації характерний для підприємства, що має головний структуру та філії у регіонах, у яких виконуються всі роботи, пов'язані з логістичними функціями. Географічний принцип використовується при організації процесу закупівель і збутової діяльності. Процес закупівель при використанні даного принципу ускладнюється тим, що однойменний продукт (конкретне найменування, типорозмір) може набуватися одночасно в різних регіонах (країнах) різними секторами відділу закупівель. Отже, необхідна чітка координація структур всередині відділу закупівель щодо розподілу обсягів однойменної продукції між ними.

Продуктовий принцип використовується на підприємствах у відділах закупівель і продажів, а також на складах (матеріальних ресурсів і готової продукції), на яких споживається значна номенклатура матеріально-технічних ресурсів і реалізується також значний асортимент проміжної або кінцевої готової продукції. Даний принцип передбачає створення у відділах окремих груп (секторів), що займаються визначеною, обмеженою номенклатурою або асортиментної групою конкретних продуктів.[3]

Принцип «по постачальнику» використовується на підприємствах і в організаціях, на яких значний асортимент матеріальних ресурсів надходить від одного постачальника. У цьому випадку у відділі закупівель служби логістики окремий співробітник займається тільки цим постачальником і відповідною номенклатурою матеріальних ресурсів, яку він постачає підприємству.[5]

Принцип «по споживачеві» застосовується на підприємствах і в організаціях, які мають тривалі виробничо-господарські зв'язки, наприклад, з виробничим дистриб'ютором, який набуває певний асортимент продукції підприємства в значних обсягах. У цьому випадку у відділі продажів служби логістики окремий співробітник займається тільки цим споживачем і відповідною номенклатурою продукції, що реалізується.

Комбінований принцип являє собою поєднання приведених вище організаційних принципів, використовуваних у відділах служби логістики підприємства або організації. В основному це поєднання притаманне відділах закупівель і продажів. Можливий також варіант, при якому на складі готової продукції комплектуванням замовлень і формуванням транспортних партій продукції для одного конкретного споживача займається певний співробітник, але при цьому склад організований за продуктовим принципом.

В структурі служби логістики всі функції, необхідні для ефективного виконання замовлення, об'єднуються в потужний централізовано керований механізм, що дозволяє вирішувати замовлення практично будь-якої складності відповідально, злагоджено і професійно.[3]

Суттєвою функцією служби логістики є доставка сировини і комплектуючих в цеху безпосередньо до робочим місцям і переміщення виготовленої продукції c місця зберігання. Слабка взаємозв'язок виробництва з логістикою при реалізації цієї функції призводить до збільшення запасів на різних ділянках, створення додаткового навантаження на виробництво.

Розуміння вигод ефективної взаємодії функціональних підрозділів і служби логістики, наявність ефективної системи комунікації між підрозділами, підтримка керівництва компанії здатні внести значний вклад в реалізацію стратегічної мети компанії.[4]

Найбільш складною є структура руху інформаційних потоків, в центрі якої знаходиться служба логістики.

Важливо правильно і раціонально організувати внутрішні інформаційні потоки в компанії шляхом розробки, впровадження і використання інформаційних систем для управління матеріальними і фінансовими потоками. Такі системи дозволяють фахівцям служби логістики приймати правильні управлінські рішення при виконанні різноманітних логістичних операцій.

Необхідно розробити єдину систему автоматизації інформаційних потоків натомість ізольованою інформаційної системи кожного підрозділу компанії.

При здійсненні транспортно-складських операцій перед фахівцями служби логістики стоїть завдання якомога більшої мінімізації запасів продукції, що зберігається на складі. Головним принципом системи складського контролю компанії повинен бути принцип Just in time. Вся продукція повинна замовлятися строго під конкретного споживача, і після підтвердження факту оплати. Служба логістики повинна організувати роботу таким чином, щоб продукція доставлялася з митного складу або від постачальника безпосередньо на склад одержувача. Тим самим досягається скорочення витрат на вантажно-розвантажувальні операції, складування, зберігання, транспортування і усунення небезпеки появи неліквідів.[4]

Певна частина підприємств і організацій, які пробують організувати службу логістики, стикаються з низкою внутрішньо фірмових проблем, які негативно позначаються не тільки на організаційній структурі створюваної служби та ефективності виконуваних логістичних функцій, але й на виробничо-господарської діяльності в цілому.

· Проблеми, що виникають при організації служби логістики на підприємствах і в організаціях, природно, мають свої об'єктивні причини, перш за все, слідує відзначити, що логістика є відносно новим напрямком економічній діяльності в цілому, і зокрема, на підприємствах і в організаціях. При цьому встановлення функцій логістики здійснюється, як правило, за рахунок переоформленняя цілого ряду традиційних функцій, які склалися історично, регламентовані певними положеннями і виконуються певними структурними підрозділами підприємства, для яких служба логістики виступає як конкурентна. Між деякими підрозділами підприємства і службою логістики виникають суперечності з приводу здійснення тієї чи іншої функції або права прийняття рішення по певним завданням.

· Наступною проблемою в організації служби логістики на підприємстві і в ре-вирішенні питання про передачу їй деяких функцій виробничо-господарської діяльності, що здійснюється іншими підрозділами підприємства, є оптимальність і раціональність організаційної структури даної служби. Чітка організація, класично розроблена оптимальна структура служби логістики, раціоналізація функцій, процедур і операцій, закріплених за службою логістики на підприємстві, регламентація взаємодії ланок мікрологістичній ланцюга входять в певне протиріччя з функціонуванням інших підрозділів підприємства і з їх організаційними структурами. [5]

· Інша проблема в організації служби логістики, що виникає на підприємствах (стосується в цілому і сучасного менеджменту), полягає у відсутності в даний час єдиного оптимального варіанта організаційної структури за групами підприємств і організацій (і тим більше по кожному окремому конкретному суб'єкту господарювання) і кожного структурного підрозділу, що входить до їх складу. Існуюче різноманіття організаційних форм і структур, маючи в кожному окремому випадку певні переваги, породжує і ряд серйозних недоліків, що впливають (в тому числі негативний) не тільки на організаційний процес формування логістичної діяльності, а й на економічну і виробничо-господарську діяльність підприємства або організації в цілому.

· Ще одна проблема в організації служби логістики на підприємстві укладає-ся в відсутності в ряді випадків її організаційної і функціональної гнучкості. В умовах постійно мінливої економічної обстановки, посилення конкуренції на ринку, змін кон'юнктури самого ринку організаційна структура служби логістики на підприємстві або в організації повинна бути гранично гнучкою і здатною в короткий час реагувати на зміни зовнішнього середовища на відміну від традиційно сформованих і сталих тенденцій в структурах функціональних підрозділів підприємств або організацій.[5]

Для того щоб служба логістики функціонувала продуктивно, необхідний ряд умов, що забезпечують передумови успіху логістичного напряму діяльності практично будь-якого підприємства, які складаються з наступних складових:

· точне формулювання функцій кожного окремого співробітника служби логістики - перелік прав і обов'язків, що виконуються логістичних операцій, процедур і напрямків взаємодії з відділами, групами і співробітниками служби логістики;

· наявність необхідної інформації про кількість співробітників служби логістики, які будуть потрібні найближчим або віддалене майбутнє, - прогнозування майбутніх логістичних операцій, процедур, робіт і функцій, які носять в основному інноваційний характер, пов'язаний зі змінами кон'юнктури ринку, мотивацією потенційних споживачів, технічних і фізико-хімічних характеристик товарів виробничого і споживчого призначення;

· інформація про набір знань і навичок майбутніх співробітників служби логістики, а також інформація про обсяги передбачуваних логістичних операцій, процедур і робіт, можливе розширення підприємства і нових направлень виробничо-господарської діяльності, кількості трудових ресурсів і ринку робочої сили, включаючи дані про навчальні заклади, які готують або готуватимуть необхідних фахівців;

· необхідність підбору майбутнього менеджера на конкретну посаду в організаційній структурі, а не підбір посади для майбутнього співробітника - мова в даному випадку йде про формальних і неформальних виробничих зв'язках, коли неформальна зв'язок може привести до негативних наслідків в трудових відносинах конкретного відділу або групи служби логістики або навіть підприємства в цілому. [5]

3. Організаційна структура логістики на підприємстві

Організаційна структура логістики підприємства - це внутрішня побудова будь-якої системи логістичного менеджменту, тобто принцип організації елементів у логістичну систему підприємства, сукупність стійких зв'язків та відносин між ними.

Організащйна структура логістики підприємства відображає форму (тобто побудову), устрій суб'єкта логістичного управліїшя, спосіб його внутріїпньої організації, зв'язки елементів такого суб'єкта між собою (порядок розташування, підпорядкованості окремих ланок управлінського апарату).

Завдання організаційної структури управління полягає у формуванні відносин між взаємопов'язаними об'єктами й суб'єктами управління і ресурсами, які забезпечують ефективне досягнення цілей виробничо-господарської діяльності підприємства.

Формування організаційної структури служби логістики є не тільки основою існування кількісно визначеної системи логістичного управління, але й формою, у межах якої відбуваються зміни, виникають передумови для переходу системи з одного стану в інший.

За будь-яких умов організаційна структура має досить гнучко та легко пристосовуватися до особливостей логістичної діяльності підприємства. Це визначає такі основні вимоги до неї:

¦ структура організації має відображати цілі та плани логістики підприємства, оскільки вони є складовими всієї його виробничо-господарської діяльності;

¦ структура організації повинна відображати зовнішнє середовище логістики підприємства;

¦ структура організації повинна відображати визначений обсяг повноважень, якими наділені особи, що здійснюють на підприємстві логістичне управління товаропотоками;

¦ при групуванні видів логістичної діяльності підприємства та розподілу повноважень всередині організації необхідно враховувати людський фактор.

Ефективно вибудувана організаційна структура логістики забезпечує їй стабільність, стійкість, завдяки чому така система зберігає свої властивості при зміні умов функціонування зовнішнього середовища.

Тож необхідно брати до уваги:

¦ прагнення до простоти форми та невеликого штату логістичного управління (вищий рівень структури логістичного управління має бути нечисленним, а сама структура - максимально простою та гнучкою);

¦ дотримання свободи і одночасно жорсткості логістичного управління (за умови поєднання централізації і децентралізації управління має проявлятися жорсткість стосовно виконання найбільш значимих для підприємства справ, і надається свобода дій функціональних підрозділів стосовно всього іншого);

¦ зміщення акцентів з функцій на бізнес-процеси (зосередження уваги органів управління не на виконанні окремих логістичних функцій, а на вирішенні питання найбільш ефективного управління процесом виконання замовлень споживача у цілому - функціональні підрозділи підприємства складають єдиний процес).

Розуміння сутності й ролі організаційних структур господарюючих суб'єктів у минулому і на даний час, виділення їх сильних й слабких сторін дозволяє логістичному менеджменту обрати найбільш оптимальну структуру, яка у найбільш повній мірі задовольнить підприємство у майбутньому. У сучасних умовах розвитку ринкових відносин відбуваються "управлінські експерименти" керівництва підприємств, за якими проходять постійні перебудови організаційних логістичних структур та перетворення логістичних бізнес-процесів на оперативному / операційному рівні; модифікуються ієрархічні організаційні структури з метою їх пристосування до динамічно змінюваного зовнішнього середовища Увага керівництва підприємств починає зосереджуватися на технологіях заміни вертикальних бюрократичних структур на горизонтальні структури, орієнтовані на управління ключовими процесами. Ефективність формування організаційної структури логістики підприємства забезпечується підвищенням продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, скорочення втрат предметів праці, виконання певних обсягів робіт з мінімальними витратами.

Сучасний менеджмент визначає існування таких базових принципів управління: індивідуальний, функціональний і процесний (рис. 3.1) [6].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 Основні принципи побудови організаційної структури логістики підприємства

Індивідуальний принцип управління визначає роботу, що виконується окремою людиною.

Функціональний принцип управління відображає роботу підрозділу і підприємства у цілому по вертикалі взаємодії керівників, підрозділів і службовців.

Функціональні структури логістичного менеджменту визначаються такими особливостями:

¦ формування груп помічників (" експертів" ) керівника, завдання яких полягає у розподілі між працівниками виконання робіт;

¦ формування груп помічників "експертів", які не відповідають за загальну ефективність функціонування підприємства (бізнес-системи), виконуючи лише ті обов'язки, які доручають "експерти";

¦ відсутність горизонтальних зв'язків між функціональними підрозділами підприємства;

¦ великий потік процедур організаційно-управлінського характеру, що у значній мірі ускладнює виконання логістичних процесів;

¦ залучення у сферу логістичного управління товаропотоками великої кількості працівників, які впливають на кінцевий результат логістичних процесів;

¦ зосередження логістичних функцій та відповідальності на вищому керівництві, невизначеність такої відповідальності на нижчих рівнях [6].

Сутність побудови функціональної структури логістики підприємства полягає у контролі виконання працівниками служби логістики нижчого рівня указівок працівників вищого рівня управління. Норма керованості; тобто науково обґрунтована контрольована кількість підлеглих складає від трьох до п'яти осіб. У значній мірі ефективність роботи такої групи визначається насамперед професіоналізмом їх керівника, оскільки він розподіляє сфери діяльності піж підлеглими.

Процесний принцип управління фактично складає послідовний ряд постачальників і споживачів. При цьому вимоги до кожної наступної роботи чи операції обумовлюють вимоги до попередньої роботи чи операції. Результати діяльності служби логістики по суті є міжфункціональними, залежать від виконання вимог до складових взаємообумовленого такою діяльністю бізнес-процесу.

Таким чином, вимоги до кожного одиничного інтегрованого логістичного бізнес-процесу, який входить у загальний інтегральний горизонтальний бізнес- процес підприємства, повинен визначатися вимогами до кінцевого результату діяльності логістичної служби.

Це досягається шляхом раціональної організації праці - приведення трудової діяльності персоналу служби логістики у відповідну систему, яка може бути описана за допомогою ряду параметрів: цільове призначення, правова та нормативна основа, ресурси, процеси і структура, розподіл праці і розподіл ролей, зовнішнє середовище та система внутрішніх соціальних, економічних зв'язків та відносин, що відображають організаційну культуру.

Найбільш важливою умовою досягнення успіху у логістичній діяльності підприємства є відпрацювання принципів організації. На підставі узагальнення відомих теоретичних розробок у цій сфері виділимо такі основні принципи формування організаційної структури логістики підприємства.

1. Розподіл праці. Цей принцип передбачає, що робота працівника чи групи працівників повинна бути закінченою фазою робочого процесу - необхідний кінцевий результат такої роботи. Такий розподіл має як позитивні переваги, так і негативні наслідки (рис. 3.2).

2. Делегування повноважень. Це наділення правами і обов'язками певного працівника у сфері компетенції відповідного керівника. Ефективність делегування повноважень залежить від таких факторів:

¦ фіксована відповідальність - при делегуванні повноважень відповідальність з керівника не знімається;

¦ можливість загального контролю - здатності керівника та його підлеглих; тип роботи; територіальне розміїцення підприємства, мотивація працівників;

¦ відповідність прав та обов'язків - обсяг делегованих повноважень має відповідати обсягу делегованих обов'язків;

¦ передача відповідальності за ієрархією - делегування повноважень, по можливості, на найнижчий ієрархічний ступінь (принцип абсолютної переваги);

¦ звітність з відхилень - результат моніторингу повинен бути негайно доведений до відома керівника.

Рис. 3.2 Позитивні переваги і негативні наслідки розподілу праці персоналу служби логістики

3. Діапазон контролю. Це норма контролю чи керованості керівництва (кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників). До факторів визначення оптимальної кількості підлеглих з позицій діапазону контролю відносять:

¦ рівень компетентності керівника та його підлеглого;

¦ межі виконання керівником робіт, які не підпадають під його безпосередні обов'язки;

¦ інтенсивність взаємодії між окремими підлеглими;

¦ схожість та відмінності у діяльності підлеглих;

¦ широта нової проблематики у конкретному підрозділі;

¦ поширеність стандартизованих процедур;

¦ ступінь фізичних відмінностей у діяльності.

4. Вплив технології. Виходить з того, що технологія, що використовується на підприємстві, досить тісно пов'язана з його ідеальною організаційною структурою. Оскільки з точки зору вимог розв'язання проблем більш складна технологія вимагає більш чіткої виразності організаційної структури - забезпечення ретельної розробки та чітко виконання плану, забезпечення відповідності кадрової та матеріальної складової цілей, ресурсів і потреб підприємства.

5. Фактори середовища. Для більшості підприємств динамічно змінюване та жорстко конкурентне середовище, де вони функціонують, вимагає гнучкої пристосованості його структури до нових і слабко контрольованих ситуацій. Зміни, що відбуваються у зовнішньому середовищі, призводять не тільки до використання різних структур, але й до корінної зміни структури у межах однієї й тієї ж організації.

6. Розмір підприємства. Впливає на вибір структури організації. Чим більше за розміром підприємство (у тому числі і за кількістю працівників), тим у більшій мірі проявляється тенденція вибору бюрократичної структури. Виникає не обхідність створення деякої формальної структури з розподілом на окремі одиниці, які створюють можливість координації управління.

7. Підбір кадрів. Такий принцип базується на тому, що кожне робоче місце має бути забезпечене працівником, який зацікавлений у роботі й володіє необхідною кваліфікацією. Наймання кожного нового працівника має посилювати позиції підприємства на ринку.

8. Обов'язки працівників. Вони полягають у виконанні працівниками, що зараховані на роботу, визначеним порядком своїх службових обов'язків під керівництвом безпосереднього керівника.

9. Повноваження керівника. Вони підрозділяються на два види: формальні обов'язки (передаються від керівника до підлеглого - ланцюг командування) та неформальні повноваження (заслужений авторитет).

10. Компетентність і дисципліна. Цей принцип становить собою комплекс взаємопов'язаних знань, вмінь, навичок та правил поведінки працівників усіх рівнів управління підприємством при дотриманні відповідної службової дисципліни (визначення обов'язків, що регламентуються посадовими інструкціями).

11. Норми і нормативи. Вони включають:

¦ норми витрат живої праці (сукупність норм, нормативів та розрахункових показників використання устаткування);

¦ норми і нормативи руху виробництва (сукупність норм і нормативів, що характеризують стан виробничого процесу);

¦ норми і нормативи витрат предметів праці (сукупність норм витрат матеріальних ресурсів).

12. Диспетчеризація робіт. Вона полягає у такій організації, за якою можливий прояв ініціативи працівників. Вона, ймовірно, не повинна залишатися без уваги керівництва та відповідним чином заохочуватися.

13. Винагорода працівників. Полягає в оцінці робочого місця працівника, на підставі якої визначається заробітна плата. При цьому може бути використано ряд методик оцінки робочого місця:

¦ ранжування (кожне робоче місце окремого підрозділу підприємства аналізується відповідно до складності виконуваної роботи та рівнем відповідальності, а потім робочі місця упорядковуються за зменшуваним значенням рангів залежно від важливості для підприємства);

¦ градація (ранжування здійснюється не у межах одного підрозділу підприємства, а по всім його службам - виконується зіставлення посад за рангами значимості і порівняння відповідних робочих місць);

¦ зіставлення факторів (кількісний метод оцінки робочого місця за такими факторами - ступінь відповідальності, напруга розумової праці, кваліфікація, умови праці, напруга фізичної праці);

¦ система балів (встановлюється набір факторів, що характеризують кожне робоче місце, і кожному фактору присвоюється максимально можливий бал, при цьому до факторів відносять особисті якості, професійні навички, рівень відповідальності, умови праці).

Організаційна структура служби логістики підприємства та її підрозділів залежить від цілого ряду факторів, до яких відносять:

¦ напрямки виробничо-господарської діяльності підприємства;

¦ розміри та потужність підприємства (виробнича і загальна площа, обсяг парку станків тощо);

¦ кількість найменувань, типів, марок, сортів тих розмірів матеріальних ресурсів, що використовуються на підприємстві;

¦ структура матеріально-технічних ресурсів, що споживаються підприємством, за напрямками виробничо-господарської діяльності;

¦ кількість постачальників матеріально-технічних ресурсів та їх територіальне розміщення;

¦ призначення і кількість складів на підприємстві, що призначені для зберігання матеріально-технічних ресурсів;

¦ наявність у власності підприємства магістральних та внутрішньовиробничих транспортних засобів, їх кількість за видами та типами;

¦ кількість споживачів проміжної і кінцевої готової продукції, що виготовляється підприємством.

Важливим завданням при організації служби логістики є її внутрішня раціональна структура, яка має базуватися за певними принципами.

1. Принцип "за функціями". Передбачає виконання всього комплексу функцій у кожній окремій логістичній підсистемі без його розподілу між працівниками. Такий принцип використовується, як правило, на підприємствах, що оперують обмеженою номенклатурою необхідних у виробництві матеріальних ресурсів, а отже, незначною номенклатурою виробленої продукції. Функціональний принцип внутрішньої організації служби логістики має певні обмеження у його практичному використанні - існує деякий "поріг" розширення кількості працівників такої служби (у першу чергу у відділі постачання та на складі сировини й матеріалів). У випадку збільшення обсягів реалізації кінцевої готової продукції на підприємстві необхідна перебудова його виробничо-збутової діяльності.

2. Принцип "за територією". Визначає потребу у розподілі ринку реалізації кінцевої готової продукції та сервісу (наприклад, за регіонами країни). За кожним таким територіальним утворенням здійснюється весь комплекс логістичних функцій відповідними відділами / групами служби логістики. Як правило, такий принцип характерний для підприємства, яке має головну структуру та філії у регіонах, за якими виконуються всі віднесені до логістики роботи. Прикладом використання такого принципу є процес закупки сировини й матеріалів. На підприємстві формуються декілька груп, які відповідають за взаємовідносини з постачальниками, що знаходяться у різних регіонах країни, ближнього та далекого зарубіжжя. Це, у свою чергу, викликає зростання функціональних обов'язків відповідних працівників: митні операції, внутрішня та зовнішня документація, специфіка транспортування та складування сировини й матеріалів. Тож у різних регіонах може існувати схожа сировина чи матеріали, Такий принцип вимагає чіткої координації роботи структур служби логістики підприємства. Аналогічна ситуація може виникати у виробничій та збутовій діяльності підприємства, де щодо виготовлення кінцевої готової продукції та її реалізації виникають питання узгодження вимог інших регіонів країни та інших країн щодо її функціонально-споживчих характеристик та умов доставки й використання.

3. Принцип "за продуктом". Використовується у відділах закупок і продажу на підприємствах (склади матеріальних ресурсів та готової продукції), де споживається значний асортимент проміжної чи кінцевої готової продукції. У такому випадку передбачається створення у відділах служби логістики спеціальних груп / секторів, які займаються певною, чітко обмеженою номенклатурою чи асортиментом, групою конкретних продуктів. Так, у відділі закупок можуть бути сформовані структури (сектори) за групами матеріальних ресурсів. У свою чергу у кожному секторі формуються підструктури, які теж організовані за продуктовим принципом і займаються закупкою конкретних видів сировини й матеріалів.

4. Принцип "за постачальником". Використовується на підприємствах, на яких значний асортимент матеріальних ресурсів надходить від одного конкретного постачальника У такому випадку у відділі закупок окремий менеджер займається тільки даним постачальником і відповідною номенклатурою матеріальних ресурсів, що надходять на підприємства

5. Принцип "за споживачем". Використовується на підприємствах, які мають тривалі виробничо-господарські відносини з окремими покупцями чи кінцевими споживачами, які купують певний асортимент кінцевої готової продукції у значних обсягах (чи унікальну продукцію за спеціальним замовленням). У такому випадку у відділі продажу окремий менеджер (група менеджерів) займається тільки даним покупцем чи кінцевим споживачем і відповідною номенклатурою продукції, що виробляється підприємством.

6. Комбінований принцип. Де певне поєднання вище наведених організаційних принципів. Як правило, таке поєднання характерне для відділів закупок та продажу. Можливий варіант, коли основним принципом організації відділу продажу є продуктовий принцип, на складі готової продукції вводиться посада менеджера, який відповідає за комплектування замовлень для окремого стратегічно значимого замовника.

Такі принципи організації структурних підрозділів логістики реалізуються за варіантами, що подані на рис. 3.3.

Формування служби логістики підприємства розглядається як інтеграційний процес, що виконується за певними умовами.

В організаційному структуруванні служби логістики виділяють дві основні, на перший погляд альтернативні, тенденції. Перша полягає у тому, що органи управління підприємства зосереджують свою увагу на інтеграцію логістичних функцій у рамках своєї існуючої загальної структури. Друга тенденція орієнтує підприємство на більшу диференціацію, що призводить до створення мережі філій з певними повноваженнями логістичного обслуговування, або ж до формування й розвитку кооперації.

	Відділ закупок	Склад матеріальних ресурсів	Склад готової продукції	Відділ продаж
Варіант 1	Функц.	Функц.	Функц.	Функц.
Варіант 2	Продукт.	Продукт.	Продукт.	Продукт.
Варіант 3	Територ.	Продукт.	Продукт.	Територ.
Варіант 4	Продукт+географ.	Продукт.	Продукт.	Продукт+географ.
Варіант 5	Продукт+постач.	Продукт.	Продукт.	Продукт+постач.
Варіант 6	Продукт+постач.+ територ.	Продукт.	Продукт.	Продукт+постач.+ Територ.

Рис. 3.3 Варіанти використання принципів організації структурних підрозділів служби логістики на підприємстві

Складові формування служби логістики підприємства

Послідовність формування	Зміст складових організації служби логістики підприємства
1. Виконати набір функціональних блоків, що складають службу логістики	Загальний блок для всіх можливих варіантів організаційних структур служби логістики (основні блоки: постачання, підтримка виробництва, збут). Інші блоки формуються, виходячи з особливостей виробничо-господарської діяльності підприємства
2. Провести компонування підрозділів служби логістики	Структурне компонування проводять відповідно до протяжності внутрішнього виробничо-логістичного ланцюга поставок та кількості його елементів. Враховується наявність необхідних трудових та матеріальних ресурсів, загальна структура підприємства тощо
3. Встановити принципи формування структури служби логістики	Використовується повний перелік принципів організації служби логістики на підприємств, або ж вибіркові принципи, які є найбільш суттєвими для специфічних напрямків логістичної діяльності
4. Визначити функції підрозділів служби логістики	Окрім традиційних функцій, що виконуються підрозділами служби логістики, може бути запропоновано додатковий перелік функцій (наприклад додаткове сервісне забезпечення продукції на етапах її споживчого використання тощо)
5. Визначити кількість працівників підрозділів служби логістики	Кількість працівників розраховується на підставі кількісних показників традиційних логістичних функцій, загальної кількості працівників на підприємстві, кількості та значущості постачальників, посередників та кінцевих споживачів
6. Сформувати систему управління логістичними потоками	Раціональна організація управління рухом матеріальних потоків та оптимальний вибір комунікацій повинні забезпечувати виконання стратегічних цілей підприємства та оперативне ув'язування логістичних функцій з іншими підрозділами підприємства

Очевидно, що єдиних практичних підходів до формування організаційної структури служби логістики на підприємствах не існує. Тому вищому керівництву необхідно визначити місце та роль логістики у своїй виробничо-господарській діяльності; розглянути можливі альтернативи організації та управління такою службою.

Реалізація функції управління матеріальними потоками в історично сформованих структурах управління показана на рисунку 1.



Рисунок 1 Традиційна система управління матеріальними потоками на підприємствах

Принциповий недолік даної структури полягає в тому, що перераховані на малюнку групи логістичних операцій з'єднані в матеріалопровідну функцію з класичного, але не з системного методу. Проаналізуємо даний малюнок в розрізі чотирьох властивостей систем (елементи, зв'язок, організація, інтегративні властивості). [3]

Елементи (операції) є, але склад їх складається випадково, тобто не виключено, що при проектуванні наскрізного логістичного процесу якісь операції доведеться додати, а якісь виключити. Зв'язку між операціями чітко не визначені і встановлюються найчастіше за випадковим законом. Організація цих операцій в єдину функцію спеціально не здійснюється, немає і носія цієї функції на підприємстві.

Інтегративні властивості так взаємозв'язаної і так організованої сукупності операцій в результаті не забезпечують можливості оптимізації управління матеріальними потоками на підприємстві. На практиці це означає, що логістична функція "розтаскується" по різним службам. [2]

Наприклад, один підрозділ виробничого підприємства займається закупівлями матеріалів, іншій -- змістом запасів, третій -- збутом готової продукції. При цьому цілі цих підрозділів найчастіше можуть не збігатися з цілями раціональної організації сукупного матеріального потоку, що проходить через підприємство. Логістичний підхід передбачає управління всіма операціями як єдиної діяльністю. [1]

Для цього на підприємстві необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка буде управляти матеріальним потоком, починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи доставкою покупцю готової продукції.

Можлива структура органу управління наскрізним матеріальним потоком на підприємстві представлена на рисунок 4.

Рисунок 4 Структура та функції органу управління наскрізним матеріальним потоком на підприємстві

Пропонована структура дозволяє виділити на підприємстві єдину функцію управління наскрізним матеріальним потоком. [2]



Висновок

Організація служби логістики на підприємстві дуже важливо в даний час. Так як, завдяки даній служби вся продукція повинна замовлятися строго під конкретного споживача і після підтвердження факту оплати. А також щоб продукція доставлялася з митного складу або від постачальника безпосередньо на склад одержувача. Тим самим, спостерігається скорочення витрат на вантажно-розвантажувальні операції, складування, зберігання, транспортування і усунення небезпеки появи неліквідів. Діяльність служби логістики на підприємстві або в організації націлена на досягнення необхідних кінцевих результатів за допомогою ряду управлінських дій, здійснюваних як всередині підприємства (внутрішнє середовище - внутрішня логістика), так і поза ним (зовнішнє середовище - зовнішня логістика). Але для того, щоб служба логістики працювала добре потрібно навчати працівників організації. Необхідно провести роботу з вироблення однакової стандартизованої логістичної термінології. Фахівці функціональних підрозділів компанії повинні говорити на одній мові, оперувати схожими термінами і розуміти один одного.

Одним з найбільш важливих ресурсів, що визначають ступінь ефективності діяльності компанії, є люди. Одним з важливих умов проникнення логістичної ідеї в усі сфери бізнесу компанії є наявність висококваліфікованих фахівців з логістики.

В даний час відчувається певний недолік фахівців, що мають не тільки досвід практичної роботи, але і володіють фундаментальними теоретичними знаннями в області логістики. Хороші фахівці з логістики повинні володіти знаннями з різних областей, а також знати загальні взаємозв'язки між функціональними областями бізнесу.

Якщо ми будемо більше звертати увагу на навчання працівників логістики, то підприємство буде мати менше витрат на придбання, перевезення сировини і готової продукції.

Список використаної літератури

1. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для студентов высших заведений. 12 -е изд., перераб. И доп. М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2006. 432 с.

2. Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов. 2 - е изд., перераб. И доп. М.: ЮНИТИ: ДАНА, 2000. 345с.

3. Основы логистики: Учеб. Пособие. / Под ред. Л.Б. Миротина и В.И. Сергеева. М.: Инфра - М, 2002. 200с.

4. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. М.: Инфра - М, 2002. 233с.

5. Степанов В.И. Логистика: Учеб. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. 488с.

Размещено на Allbest.ru