Загальна характеристика транспорту

В результаті переміщення змінюється не тільки споживча вартість, а й вартість перевезених продуктів на величину транспортних витрат.

Таким чином, транспорт продовжує процес виробництва в сфері обігу шляхом переміщення продукції з пункту її виробництва в місця споживання. Тому транспортну продукцію вважають переміщенням. Оскільки транспорт виробляє продукцію, то її слід віднести до галузі матеріального виробництва. На відміну від інших галузей матеріального виробництва, при транспортуванні триває процес виробництва в межах процесу обігу і для процесу звернення. Слід зазначити, що процеси виробництва і споживання на транспорті не розділені в часі. Продукція на транспорті споживається в процесі виробництва (переміщення) як його корисний ефект, а не річ. Це можна простежити за формулами кругообігу капіталу для промислового і транспортного капіталу (рис. 1.10).

Промисловий капітал Транспортний капітал

Стадії Стадії

Примітка: СП - засоби праці (обладнання, будівлі, споруди); PC - робоча сила; ПТ - предмети праці (матеріальні та інші ресурси)

Рисунок 1.10 - Кругообіг капіталу:

З рис. 1.10 випливає, що кругообіг промислового капіталу складається з трьох стадій. На першій стадії грошова форма капіталу (Д) переходить в товар (Т), тобто гроші перетворюють в засоби праці (обладнання, будівлі, споруду), предмети праці (матеріальні ресурси) і робочу силу. Коли ці три види об'єднуються, створюється виробництво. На другій стадії (виробничої) створюються нові товари Т1, які за вартістю більше, ніж спочатку куплений товар Т. Третя стадія - стадія звернення, в якій товари перетворюються в гроші (Т1 - Д1) на величину додаткової вартості ДД. При кругообігу транспортного капіталу (див. рис. 1.10) немає третьої стадії (вона злита з другої), тобто процес виробництва і є процес споживання. Отже, на транспорті оплачується і споживається не речовинний продукт виробництва, а ефект процесу виробництва (переміщення створеної продукції).

За характером продукції транспорт відрізняється від інших галузей матеріального виробництва. По-перше, продукція не має речової форми, але в той же час вона матеріальна за своїм характером, так як в процесі переміщення витрачаються матеріальні засоби: відбувається знос рухомого складу та засобів обслуговування, використовується праця працівників транспорту і т.д. По-друге, так як транспортна продукція не має форми речі, то її не можна накопичити на складі, оскільки вона не існує самостійно поза виробничим процесом. Ця особливість має велике практичне значення. Якщо на підприємствах і фірмах створення певних запасів продукції сприяє задоволенню виробництва в міру необхідності, то транспорт повинен мати резерви пропускної і провідний здатності в перевезеннях при будь-яких умовах. По-третє, транспортна продукція - це додаткові транспортні витрати, пов'язані з переміщенням промислової продукції. Їх відносять до витрат обігу, що підкреслює двоїстий характер таких витрат. З одного боку, вони необхідні, оскільки перевезення є продовженим процесом виробництва, а з іншого - слід враховувати, що транспорт нового продукту не створює. Тому необхідно використовувати його так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших рівних умов, для перевезення застосовувався той вид транспорту, який найбільш ефективний для даного виду продукції і відстані. По-четверте, продукція транспорту не є новим матеріальним продуктом, оскільки при якісному виконанні процесу перевезень не повинні змінюватися фізичні та хімічні властивості продукту, змінюється тільки його положення у просторі. При цьому вартість продукту зростає, оскільки до неї додаються транспортні витрати. По-п'яте, продукція транспорту є одночасно і виробничим процесом.

Продукція транспорту продається і купується, тобто виступає у вигляді товару, а отже, має споживчу вартість і вартість. Споживною вартістю транспортної продукції є її здатність задовольняти потреби в перевезенні різних вантажів.

Існує чотири основних типи економічної корисності, що додають вартість до ціни товарів і послуг:

- додана вартість, пов'язана з процесом виробництва. В області логістики даний тип доданої вартості - це вантажно-розвантажувальні роботи, сортування, упакування, розфасовка тощо;

- додана вартість, пов'язана процесом переміщення продукції. Логістика бере участь у створенні даного типу доданої вартості, в першу чергу організовуючи і забезпечуючи транспортування товарів;

- додана вартість, пов'язана зі споживанням продукції. Логістика бере участь у створенні даного типу доданої вартості через ефективне управління товарними запасами і товарними потоками, сприяючи тому, щоб товари виявилися в потрібному місці в обумовлений час;

- додана вартість, пов'язана зі зміною власності на товар. Логістика бере участь в цьому процесі, сприяючи маркетингової діяльності компанії, тим самим сприяючи просуванню і збуту товарів на ринках.

Логістика як просто переміщує товар, вона сприяє тому, щоб товари були в наявності в тому місці і в той час, де і коли вони максимально затребувані і можуть бути спожиті з належною ефективністю.

Сприяючи споживання продукції в потрібному місці і в потрібний час, логістика сприяє проведенню фірмами правильної і ефективної цінової політики, тим самим надаючи прямий вплив на ціни товарів. Часто це призводить до того, що доставляється товар може виявитися дешевше, ніж його аналог, вироблений на місці.

Транспортна послуга - це не лише перевезення вантажів і пасажирів, а й будь-яка операція, що не входить до складу процесу перевезення, але пов'язана з ним.

До послуг транспорту належать:

- перевезення вантажів;

- навантажувально-розвантажувальні операції;

- зберігання вантажів;

- підготовка транспортних засобів до процесу перевезення;

- надання транспортних засобів на умовах оренди, прокату;

- транспортно-експедиційні та додаткові операції, що здійснюються при перевезенні вантажів, обслуговуванні підприємств, організацій, населення;

- перегін нових і відремонтованих транспортних засобів.

Основним видом послуг транспорту є перевезення вантажів, що, здебільшого, супроводжується іншими видами послуг (навантажування, розвантажування, експедирування та ін.). Сучасні умови вимагають доповнення зазначених послуг маркетинговими, комерційними, інформаційними послугами, послугами страхування та ін.

Діяльність, пов'язана з наданням транспортних послуг, характеризується певними особливостями:

- послуги не можуть існувати поза процесом їхнього надання, отже, не можуть накопичуватися;

- продаж послуг - це фактично продаж самої праці, отже, якість послуг -це якість самого процесу праці;

- сутність послуги обмежує її можливість заміни на ринку, оскільки послуга являє собою конкретну споживчу вартість лише в певний час, у певному місці;

- послугам транспорту властиві значні коливання попиту як у часі, так і в просторі;

- відсутність можливостей для усунення нерівномірності попиту на послуги, особливо під час піків попиту;

- пропозиції послуг властива низька гнучкість стосовно пристосування до попиту, що змінюється у часі та просторі;

- пропозиція транспортних послуг є менш надійною технологією порівняно з пропозиціями інших послуг (вплив метеорологічних та кліматичних умов);

- створення додаткової провізної здатності для безперебійного задоволення всіх коливань попиту потребує значних витрат.

Послуги транспорту класифікують за ознаками, наведеними на рис. 1.10.

Рисунок 1.10 - Класифікація послуг транспорту

Надання транспортних послуг ґрунтується на таких положеннях і правилах:

- кожна послуга унікальна для одержувача;

- послуга (або її частина) не може бути рецикльована;

- послуга не може бути відремонтована;

- не можна створити запас послуг;

- неякісна послуга запам'ятовується надовго.

Останнім часом зростає потреба в наданні якісних послуг. Властивості якісної послуги передбачають:

- відчутність (сукупність властивостей, корисних споживачеві, що чітко відрізняють послуги від інших в уяві споживача);

- реактивність (властивість бути наданою швидко після звертання та швидко адаптуватись до конкретних вимог споживача);

- забезпеченість (наявність необхідних людських і матеріальних ресурсів для надання послуги);

- надійність (властивість мати якість заданого рівня при повторних поданнях протягом визначеного інтервалу часу);

- відповідність потребі (здатність надавача уявити себе на місці клієнта для визначення його потреби і надати послугу, найкраще адаптовану до потреб клієнта).

Попит на транспортні послуги значною мірою залежить від розвитку у певному регіоні видів транспорту, рівня тарифів, асортименту та якості транспортних послуг.

Розвиток ринкової економіки сприяє підвищенню ролі транспорту в системі товароруху, зростанню питомої ваги транспортних послуг. В організації послуг транспорту виділяють два напрями:

- пристосування асортименту послуг, що пропонуються відповідно до специфічних вимог клієнтів;

- активне формування потреби та попиту з метою найбільш прибуткової реалізації транспортних послуг (пропонування уніфікованих послуг).

Споживач транспортних послуг висуває вимоги до якості транспортного обслуговування і мінімальних термінів доставки, максимальної забезпеченості вантажів, достовірності інформації щодо тарифів, умов перевезення, місця розташування вантажів та ін.

Надання якісних транспортних послуг є складною, нерозв'язаною на сьогодні проблемою, існування якої частково пояснюється наявністю комплексу протиріч між:

- інтересами виробництва та розподілом матеріальних засобів підприємств, а також іншої діяльності, що потребує здійснення

- перевезень з дотриманням певних якісних показників;

- потребами в забезпеченні державної, військової, економічної, екологічної безпеки країни, що передбачають витратне для учасників директивне нормування якісних показників перевезення державних вантажів;

- іманентними інтересами власників транспортних засобів.

Класифікація транспорту здійснюється на підставі різних ознак: типів транспортних засобів, сфер застосування, рівнів складності транспортних систем (рис. 1.11).

Рисунок 1.11 - Класифікація транспорту

Транспорт як система, складається з двох підсистем: транспорт загального користування та транспорт незагального користування.

Транспорт загального користування(магістральний транспорт) - галузь народного господарства, що задовольняє потреби всіх галузей народного господарства та населення у перевезеннях вантажів і пасажирів. Поняття транспорту загального користування поширюється на залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

Транспорт незагального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспорті засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, що є, як правило, складовою частиною певних виробничих систем. Виробничий транспорт забезпечує зв'язок із транспортом загального користування через транспортні засоби, під'їзні та технологічні шляхи та ін.

Так, організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрішньо-виробничої логістики. Вибір каналів товароруху вирішується в рамках розподільчої логістики.

Комплекс різних видів транспорту, які під час здійснення перевезень є взаємозалежними і знаходяться у взаємодії, утворює транспортну систему, що різниться за рівнем складності.

Мікросистеми - маятникові маршрути із зворотним порожнім пробігом, на яких застосовується не більше одного транспортного засобу.

Особливо малі системи - кільцеві та маятникові маршрути з одним транспортним засобом, на яких у зворотному напрямку транспортується вантаж із частковим або повним завантаженням транспортного засобу.

Малі системи - кільцеві та маятникові маршрути з різною кількістю транспортних засобів, що виконують роботу незалежно від інших маршрутів (тобто транспортні засоби, «прив'язані» до маршруту, системи функціонують ізольовано).

Середні системи - сукупність кількох малих систем, можливо з різними видами транспорту, діяльність яких підпорядкована загальній меті та описується єдиним технологічним графіком (функціонує в інтересах одного клієнта).

Великі системи - загальне число маршрутів перевезень в інтересах різних клієнтів, що обслуговуються одним транспортним підприємством (у даному випадку конкретний транспортний засіб може бути одночасно або послідовно задіяний на перевезеннях, що здійснюються за різними графіками).

Особливо великі системи - загальне число маршрутів перевезень в інтересах різних клієнтів, що обслуговуються різними транспортними підприємствами (у тому числі різними видами транспорту). У цих системах на окремих маршрутах в інтересах одного клієнта можуть бути задіяні транспортні засоби різних видів і власників.

Класифікацію рівнів складності транспортних систем наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Класифікація рівнів складності транспортних систем

В останнє десятиріччя на ринку транспортних послуг спостерігається деструктуризація транспортного ринку, з'явилася велика кількість дрібних транспортних підприємств, потужності яких не дозволяють виконувати значні обсяги перевезень. Водночас відсутність єдиної централізованої системи планування перевезень призвела до потреби самостійного відбору необхідних транспортних засобів та організації їхньої раціональної взаємодії безпосередньо власниками вантажів. Форму реалізації зазначеної функції можна подати у вигляді процесу організації локальних транспортних систем.

Локальна транспортна система (ЛТС) - сукупність засобів транспорту, шляхів сполучення, забезпечуючих підрозділів і органів управління ряду різних власників, що об'єднані та координуються одним вантажовласником з метою виконання різних перевезень із заданими якісними показниками.

На відміну від транспортної системи локальна транспортна система зорієнтована на виконання конкретного перевезення в інтересах певного власника вантажу. Отже, транспортну систему можна розглядати як сукупність різних функціонально незалежних (у тому числі різночасових) ЛТС, що організовані в інтересах одного або сукупності власників вантажів. Разом з тим власники вантажів, як правило, не мають певного досвіду та не володіють сучасними методичними підходами щодо організації локальних транспортних систем.

Транспортна система - це поєднання видів транспорту на певній території, що максимально задовольняє потреби в перевезенні вантажів і пасажирів, технічних засобів, вантажно_розвантажувального господарства та транспортних комунікацій. Основними елементами транспортної системи є шляхи сполучення, транспортні вузли й транспортні засоби.

Шляхи являють собою середовище, в якому або по якому здійснюється рух транспортного засобу. Класифікацію шляхів сполучення наведено на рис. 1.12.



Рисунок 1.12 - Класифікація шляхів

Місце початку або завершення процесу перевезення є транспортним вузлом, яким вважають також місце перетину кількох транспортних комунікацій. Транспортний вузол має виконувати такі функції:

- забезпечувати просування рухомого складу до місць навантаження/розвантаження;

- забезпечувати перенавантажування вантажу з одного виду рухомого складу на інший;

- сприяти просуванню вантажного потоку.

Класифікація вантажних перевезень

Вантаж - продукт виробництва (сировина, напівфабрикати, готова продукція), прийнятий транспортом до перевезення.

Якщо вантаж упакований в тару, відповідну умовам перевезення, маркований згідно з правилами, знаходиться в належному кондиційному стані і може бути збереженою перевезений, то вважається, що він знаходиться в транспортабельної стані. Сукупність властивостей вантажу, що визначає умови і техніку його перевезення, перевантаження і зберігання, називається транспортної характеристикою вантажу.

Вантаж характеризується режимом зберігання, способами упаковки, перевантаження і перевезення, фізико-хімічними властивостями, розмірами, обсягом, масою і формою пред'явлення до перевезення.

Спосіб транспортування, вантажно-розвантажувальні механізми, а також тип вагона, судна, автомобіля, режим зберігання вантажу, заходи з техніки безпеки та пожежної безпеки визначаються фізико-хімічними властивостями вантажу і формою пред'явлення його до перевезення. З урахуванням особливостей вантажів створені відповідні вантажні пристрої (транспортери, насоси та ін.) І транспортні засоби (вагони, суду, автомобілі).

За перевезення вантажів і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт стягується плата відповідно до єдиної тарифної номенклатурою вантажів.

Транспортна класифікація вантажів (рис. 1.13), єдина для всіх видів транспорту, за властивостями, які визначають відмінність боку процесу перевезення і зберігання, відсутня. Однак для кожного виду транспорту існує своя класифікація, що враховує його особливості. Найбільш зручна транспортна класифікація, яка застосовується на морському транспорті. Згідно з цією класифікацією всі вантажі ділять на три групи: масові, генеральні (штучні) і особо режимні (рис. 1.14).



Рисунок 1.14 - Транспортна класифікація вантажів

До першої групи відносять насипні, навалочні, наливні і лісові вантажі, які мають певну масу. Насипні і навалочні вантажі перевозять без тари. До насипних відносять в основному зерно і насіння всіх видів сільськогосподарських культур, до навалочних - вугілля, пісок, гравій, камінь. Ці вантажі пред'являють до перевезення переважно великими партіями, що забезпечують повне завантаження вагонів, судів і автомобілів. Наливні - рідкі вантажі, які перевозять наливом в спеціальному рухомому складі (цистернах, танкерах, бензовози). До лісових вантажів відносять ліс, пиломатеріали, фанеру і інші вироби з деревини.

Друга група - загальні (генеральні), або поштучно, вантажі перевозяться упакованими в різноманітній тарі або без упаковки. За кількістю найменувань це найбільш численна категорія вантажів. Залежно від виду упаковки розрізняють вантажі мішкові, кіпові, катно-бочкові, ящикові, контейнерні та пакетні. У мішках перевозять вантажі, які не потребують захисту від механічних пошкоджень; в стоси і тюки упаковують природні і штучні волокна і вироби з них (в тюки, як правило, упаковують непресований матеріал, а волокнисті речовини - бавовна, джут тощо - пресують в стоси). До катно-бочкові відносять вантажі, що перевозяться в бочках, барабанах і рулонах. У металевих бочках перевозять паливо, мастило, а в дерев'яних - сухі хімічні та харчові продукти. Металеві барабани призначені для транспортування хімічних продуктів і інших речовин.

До штучних вантажів без тари відносять метал в болванках, зливках, чушках, цегла тощо.

Штучні вантажі ділять на негабаритні, великовагові і легковагі. До третьої групи відносять особорежимні вантажі, тобто вантажі, які зберігаються і перевозяться за умови дотримання спеціальних правил. До них відносять небезпечні та швидкопсувні вантажі, а також живу худобу та сирі тваринні продукти.

Всі вантажі, що транспортуються авіаційним транспортом, поділяються на кілька категорій. Залежно від цих категорій, до вантажів, що перевозяться пред'являються різні вимоги до умов транспортування, упаковки, зберігання, митного оформлення, документів, необхідних для оформлення перевізної документації та вимог щодо забезпечення безпеки вантажу, повітряного судна, екіпажу і пасажирів, якщо вантаж буде перевозитися на пасажирському літаку.

Вантажі підрозділяються на спеціальні і звичайні. Спеціальні:

- ті, що швидко псуються - це такі вантажі, при перевезенні яких, їх фізичні або хімічні властивості залишаються незмінними протягом не більше, ніж 24 години. Наприклад: будь-які швидкопсувні продукти, медичні препарати з обмеженим терміном дії після їх виготовлення, деякі види насіння і т.п.

- живі тварини - під це визначення, в авіаційному транспорті, потрапляють не тільки всілякі ссавці, як дикі, так і домашні, а й риби, земноводні та комахи.

- цінні вантажі - це вантажі, заявлена ??вартість яких дорівнює або перевищує еквівалент тисячі доларів США за один кілограм фактичної ваги. Наприклад: високоточні прилади, твори мистецтва, цінні метали, грошові знаки та цінні папери тощо.

- людські останки (вантаж 200) - під це визначення потрапляють останки людини, які не кремують, що знаходяться у внутрішній запаяній труні, яка, в свою чергу, перебувати у зовнішній упаковці у вигляді ящика і обгорнутий брезентом. Таке перевезення вимагає наявність спеціальних документів і засобів обробки.

- небезпечні і вантажі спеціального призначення - під це визначення потрапляє величезна кількість виробів різних галузей промисловості. Існує спеціальна система класифікації і визначення небезпечних вантажів згідно регламентуючих документів ICAO та IATA. Це можуть бути лакофарбові вироби, луги, отруйні речовини, сухий лід, будь-які види зброї і його частини і т.п.

Звичайні (генеральні) вантажі. Звичайні вантажі - це всі інші вантажі, які не підпадають під всі перераховані вище категорії.

Якщо вантаж класифікований по одній з вище перерахованих категорій, це не означає, що він не може підпадати під умови для іншої категорії, в цьому випадку виконуються вимоги до транспортування по обом категоріях.

Вантажі, що перевозяться річковим транспортом, класифікуються таким чином: сухі - насипні, навалочні та штучні; наливні - рідкі; великовагові - маса одного місця перевищує 1 т; легковагі - 1 т вантажу займає обсяг більше 2 м3 - вата, шерсть, коробки з сірниками тощо; негабаритні - за своїми розмірами не поміщаються в трюми або прольоти судна, їх перевозять на відкритих судах або на палубі вантажних теплоходів (комбайни, трактори тощо); довгомірні і громіздкі - довжина понад 3 м, висота 2,1 м, ширина 2,6 м.

Автомобільні вантажі класифікуються: по виду тари: тарні; безтарні; по масі на одне вантажне місце: штучні (<250 кг, а для катних вантажів (бочки, котушки, кабелі) - до 500 кг); підвищеної маси (від 250 кг, а для катних від 500 кг до 30 т); великовагові (штучні неподільні більше 30 т); за розмірами: допускаються до перевезень по дорогах загального користування і великогабаритні - розміри не повинні перевищувати за шириною 2,5 м, за висотою 3,8 м, довжина за межею заднього борту кузова - 2 м; за способом вантаження і вивантаження: штучні; сипучі; навалочні; наливні; за розміром відправки: дрібнопартійні (до 5 т); партійні (від 5 до 30 т); масові (більше 30 т); за специфічними властивостями: швидкопсувні; небезпечні; антисанітарні (сміття, нечистоти); тварини.

Вантажні перевезення поділяються за такими ознаками:

­ обсяг і номенклатура вантажів;

­ швидкість доставки;

­ напрямок і дальність перевезень;

­ ступінь участі різних видів транспорту.

Обсяг і номенклатура вантажів. На залізничному транспорті вантажні перевезення залежно від обсягу вантажів поділяють на дрібні відправки -- до 10 т; малотоннажні і контейнерні -- 10-- 30 т; по вагонні -- відповідно до вантажопідйомності вагонів (платформ); групові -- при відправленні однорідних вантажів по одному перевізному документі в кількості 2--25 вагонів; маршрутні -- при відправленій однорідних вантажів не менше як у 25 вагонах.

На морському і річковому транспорті вантажні перевезення залежно від обсягу вантажів поділяють на малі відправлення -- до 10 т, які перевозять по одному перевізному документі; збірні -- понад 20 т, але менше від технічної вантажопідйомності (місткості) судна; суднові -- такі, що відповідають повному технічному завантаженню судна.

На автомобільному транспорті вантажні перевезення в залежності від обсягу вантажів поділяють на дрібнопартійні, в які входять невеликі партії товарів різноманітного асортименту, і масові -- коли перевозить великий обсяг однорідних товарів.

На повітряному транспорті вантажі перевозять дрібними партіями у вигляді багажу й у контейнерах.

На трубопровідному транспорті розподілу вантажних перевезень за обсягом не передбачено.

Усі види транспорту, крім трубопровідного, здійснюють вантажні перевезення в залежності від номенклатури вантажів, які поділяють на наливні, насипні, контейнерні, пакетні, штучні.

Швидкість доставки. За швидкості розрізняють доставку вантажною і великою швидкістю. На залізничному транспорті вантажна швидкість у залежності від обсягу перевезень знаходиться в діапазоні 180--330 км на добу, велика швидкість -- 320--660 км на добу.

На морському транспорті швидкість доставки залежить від водотоннажності й експлуатаційних характеристик судна, особливостей судноводіння по морських шляхах, каналах і протоках, сезону року, погоди тощо. При перевищенні середньої швидкості суховантажів 18,5 км/год. (десять вузлів), а танкерів -- 19 км/год. - швидкість вважається великою. При швидкості руху нижче цього рівня -- вантажною. На річковому транспорті самохідні судна перевозять вантажі великою, а несамохідні вантажною швидкістю. При цьому норми пробігу самохідних суден вгору за течією річки в середньому становлять 220 км/доб., униз за течією -- 300 км/доб. Для несамохідних суден норми добового пробігу встановлює річкове пароплавство. На проходження шлюзів кожного гідровузла самохідним суднам установлюється термін 0,5 доби, несамохідним -- 1 доба. На проходження каналів відповідно 1 і 1,5 доби.

На автомобільному транспорті середня експлуатаційна швидкість доставки вантажів у місті становить 15--17 км/годину, на міжміських рейсах -- у 2--3 рази більша.

На трубопровідному транспорті швидкість перекачування залежить від діаметра труб і робочого тиску.

Напрямок і дальність перевезень. На залізничному транспорті розрізняють перевезення вантажів у зоні діяльності відділення дороги, у зоні діяльності управління дороги, між управліннями доріг країни, у міжнародному сполучення і транзитом через територію країни. Цей вид транспорту доцільно використовувати для перевезень масових вантажів на середні -- до 300 км і далекі - понад 300 км відстані. Він найефективніший при перевезеннях товарно-матеріальних цінностей між підприємствами, що мають під'їзні залізничні колії (гілки), оскільки в цьому випадку терміни доставки вантажів зі складу відправника до складу одержувача мінімальні.

Морським транспортом вантажі перевозять між портами України в межах Чорноморсько-Азовського морського басейну -- у каботажі, а також за межами морського державного кордону -- у закордонному плаванні. Річковим транспортом вантажі перевозять по великих і малих річках, озерах і з виходом на море (сполучення «річка-море»), а також по річці Дунай у міжнародному сполученні.

Автомобільний транспорт здійснює, перевезення в міській смузі, приміські до 50 км за межами населеного пункту, міжрайонні, міжміські і міжнародні. Оптимальний радіус доставки вантажів автотранспортом -- до 180--200 км. Мають місце централізовані і децентралізовані доставки вантажів. При централізованих перевезеннях ATП виступають організаторами й одночасно виконавцями цього процесу, а при децентралізованих кожен вантажоодержувач самостійно забезпечує доставку вантажів на свою адресу.

Повітряний і трубопровідний види транспорту переміщують вантажі усередині країни та за її межі.

Залежно від своїх об'ємно-масових характеристик вантажі поділяються на вагові та об'ємні. Дана класифікація важлива, перш за все, для правильного вибору транспортних засобів. Вона використовується також при розрахунку вартості перевезення.

Вагові вантажі при повному використанні вантажопідйомності транспортного засобу залишають недовикористаним обсяг його вантажного приміщення. Прикладом вагового вантажу можуть служити металеві виливки, що перевозяться в критому вагоні.

Об'ємні вантажі, навпаки, заповнюючи цілком вантажні приміщення, залишають недовикористаною вантажопідйомність транспортного засобу. Прикладом об'ємного вантажу можуть служити порожні металеві бочки, що перевозяться в автофургоні.

Віднесення того чи іншого вантажу до категорії об'ємних або вагових не є однозначним, оскільки залежить не тільки від властивостей самого вантажу, а й від співвідношення вантажопідйомності і вантажомісткості застосовуваного транспортного засобу.

Для визначення того, є вантаж ваговим або об'ємним, необхідно порівняти його питомий навантажувальний обсяг з питомою вантажомісткістю транспортного засобу.

Питомий навантажувальний обсяг (W) визначається за формулою

де V -питомий навантажувальний обсяг вантажу, м3/т; Кз - коефіцієнт щільності укладки. Даний показник характеризує відносну величину пустот, які утворюються при укладанні даного вантажу між окремими вантажними місцями, а також між вантажем і стінками і стелею вантажного приміщення, Кз> 1; V - питома маса вантажу з урахуванням транспортної тари і упаковки, т/м3.

Питома вантажомісткість транспортного засобу і визначається за формулою

де U - питома вантажомісткість транспортного засобу, м3/т; Z - обсяг вантажного приміщення транспортного засобу (або для відкритих транспортних засобів - максимально допустимий обсяг простору, який може займати вантаж), м3; Q - вантажопідйомність транспортного засобу, т.

Якщо W=U, то вантажопідйомність і вантажомісткість транспортного засобу використовуються повністю. Це - ідеальна ситуація, до якої необхідно прагнути при виборі транспортних засобів. Якщо W <U, то вантаж є для даного транспортного засобу об'ємним, якщо W> U - ваговим.

Об'ємні вантажі складають значну частку у вантажопотоках споживчих товарів та промислової продукції, тому для їх ефективного перевезення розробляються спеціалізовані транспортні засоби та обладнання.

Питомий навантажувальний обсяг вантажу враховується і при розрахунку вартості перевезення. Як правило, основною характеристикою вантажу, в залежності від якої будується тариф, є його маса. Тому перевізнику невигідно транспортувати легкі об'ємні вантажі, які цілком заповнюють обсяг транспортного засобу, але, в силу невеликої маси, не забезпечують розрахованого доходу від перевезення.

Логістична концепція транспорту

Основним завданням транспортної логістики, як і логістики промислових підприємств, є збільшення прибутку транспортних організацій. Цього можливо досягти за рахунок координації транспортного обслуговування споживачів за їх замовленнями, в яких містяться умови поставок. Все це дає змогу отримати конкурентні переваги на ринку і зменшити виграти.

Перевізні процеси пов'язані з транспортним технологічним процесом, який, незважаючи на те що більшість економістів відносять транспорт до діючої галузі виробництва у сфері оберту товарів, мас свою специфіку.

У технологічному аспекті управління транспортними процесами є лише частка загального управління всієї господарчої діяльності. Крім того, в економічному аспекті господарча ніша транспортних послуг може належати і окремому власнику виробничих транспортних потужностей і входити до складу власності і виробника готової продукції, котрий звертається до незалежного виробника транспортних послуг.

В останні роки, як показали дослідження, значно покращилось транспортне обслуговування клієнтів. Це стало можливим не стільки за рахунок покращання роботи транспортних органів, скільки за рахунок використання логістики, яка дає змогу скоординувати дії закупівлі, виробництва, збуту і транспортування.

У сфері товарообігу логістика містить і розглядає різні стадії і операції транспортування як єдине ціле. Його складові взаємозв'язані, взаємозалежні і потребують системного підходу при управлінні і вивченні. Витрати на цих стадіях і операціях так і здійснюються і враховуються як взаємозв'язані, взаємозалежні. Тому їх розраховують у сукупності, аналізують у великих кількостях, оскільки вони і потребують скоординованого підходу до системи управління. Комплексний підхід до системи логістики транспорту здійснюється задля ритмічного, своєчасного і якісного забезпечення споживачів товарами, замовників -- послугами зі скороченнями витрат як споживачів, замовників, так і взаємодіючих з ними інших суб'єктів ринків товарів і послуг.

Логістиці транспорту притаманні елементи, які мають ключове значення у даній сфері логістики. Основними елементами є транспортні зв'язки з постачальниками і споживачами, вантажі, які перевозяться. Процес транспортування починається зі складів готової продукції, завершується надходженням вантажів на склади споживачів або посередників.

Для логістики транспорту характерні і такі елементи, як склади, запаси продукції, котрі зв'язують її з іншими логістичними системами. Як невід'ємний елемент транспортної логістики вантажі стають товарами, котрі передають на транспорт для перевезень з моменту їх приймання до перевезення і до моменту передання отримувачу.

Обсяги перевезень, напрями та номенклатуру транспортованих вантажів розглядає транспортна логістика. Визначає суб'єктів товарного ринку, котрі належать до підсистем логістики транспортування, що управляють і над якими здійснюється керівництво. Для логістики транспортування важливе значення мають різновиди перевезень, які залежать від видів використовуваних транспортних засобів (залізничного, автомобільного, водного, повітряного, трубопровідного), змішаних перевезень, кількома видами транспорту.

Головними традиційними завданнями, котрі вирішує транспортна логістична система, є координація транспортного обслуговування споживачів за їх замовленнями. Це потребує комплексного підходу для виконання всіх умов доставки з мінімізацією транспортних втрат.

Вирішення цього комплексного завдання можливе завдяки логістиці. Перехід економіки до ринкових відносин суттєво змінює сутність планування оперативного управління контролю і облік). статистики транспортних потокових процесів. Зміни полягають у переході від господарювання на основі державно-монополізованої власності на засоби і результати діяльності транспортної системи до багатогранності форм власності на них.

Діяльність транспорту у ринкових відносинах має розвиватись за такими напрямами:

­ поглиблене вивчення попиту з використанням транспортних балансів регіонів;

­ підвищення якості й надійності обслуговування клієнтів;

­ удосконалення усього комплексу вантажно-розвантажувальних та складських робіт;

­ надання інформаційних, експедиційних послуг;

­ підвищення рівня договірних відносин;

­ розвиток сервісних послуг;

­ створення підприємств, котрі входили б до складу різних асоціацій, акціонерних товариств, орендних фірм та ін.;

­ створення посередницьких фірм з постачання рухомого складу, матеріально-технічного забезпечення, маркетингу, реклами;

­ поширення використання контейнерів.

Останніми роками, попри всі труднощі, використання елементів логістики транспорту постійно розширюється завдяки, наприклад, введенню в дію локальної мережі, інформації про переміщення вантажів у транспортних потоках процесів, введенню нових методів бухгалтерського обліку матеріальних коштів, які проходять разом з вантажопотоками через транспортні підприємства. На логістичних принципах ґрунтується розробка підвищення якості оптимізованих рішень при переході на приватні форми господарювання, що знижує рівень некомпетентності робітників. а також створення інформаційних потоків, які суміщують транспортні матеріальні потоки і процеси їх функціонування.

Однак втілення логістики в транспортні процеси все більше стримується політикою ринкових реформ. На прикладі транспортної політики це означає, що ринкове мислення і практика використання логістики транспортними підприємствами ще недостатні. Відповідність параметрів вантажних одиниць, що замовляється споживачами, стримується, тоді, як точне дотримання їх становить мету логістики транспорту. Як наслідок: результат виявляється нижче очікуваного і у відносній протяжності транспортних маршрутів. Вплив різновидів транспортних перевезень на логістику показано на рис. 1.15.

Важливе значення також мають організаційно-економічні особливості перевезень. Так, чи не найбільш прогресивним видом перевезень на залізничному транспорті є перевезення з використанням контейнерів і пакетів, а на автомобільному -- організація перевезень з використанням транспортних терміналів.



Рис. 1.15. Схема впливу на транспортну логістику різновидів перевезень

Одним із завдань транспортної логістики є уникнення нераціональних перевезень (короткопробіжних, невиправданих дальніх, зустрічних, порожніх перевезень, а також повторних перевезень, коли вантаж повторно перевозиться, розвантажується і завантажується на складських підприємствах посередницьких організацій). Витрати на ці перевезення для транспортних організацій відображаються в їх витратах на перевезення вантажів, для відправників та отримувачів у вартості перевезень за тарифами Для логістичного процесу вони відбиваються у питомих сукупних, поточних і разових витратах з моменту виробництва продукції до її споживання. Тому в деяких випадках нераціональні повторні перевезення можуть бути виправданими, з точки зору споживача або виробника, з урахуванням комплексних витрат, а не тільки вартості перевезень. В першому разі досягається економія завдяки відносному (порівняно з минулим) зменшенню розміру партії продукції, що постачається, і, як наслідок, -- прискорення оберненості її виробничих запасів на матеріальних складах. В другому -- забезпечується можливість скорочення підсортирувальних операцій і часу знаходження продукції на товарному складі.

Транспортна логістика тісно пов'язана зі складською, виробничою, заготівельною, розподільчою та посередницькою. Це пояснюється декількома причинами.

Так, система управління матеріальними потоками всередині підприємства має достатньо великий вплив на методи організації постачання і перевезення. Наявність товарних запасів забезпечує безперервність процесу транспортування. Важливе значення для оптимізації транспортної логістики має координування процесів закупівлі, виробництва розподілу і розробка єдиного виробничо-транспортно-складського технологічного процесу. Тобто сутність інтеграції управління переміщенням продукції визначається як розвиток комплексного логістичного управління транспортування. Організаційні і економічні методи і форми комплексного управління транспортуванням включають необхідність координації і сполучення пов'язаних функцій планування поставок і перевезень продукції; раціональний розподіл логістичних функцій між структурними підрозділами транспортних організацій; розвиток методів управління, забезпечуючих економію витрат на транспортування, удосконалення і втілення системи економічного стимулювання працівників логістичного процесу в поліпшенні його кінцевих результатів.

Концепція розвитку комплексного логістичного управління транспортуванням обґрунтовується таким чином: фактичне переміщення товарів у процесі обігу, котре здійснюється шляхом їх транспортування, забезпечується системою комерційно-посередницьких організацій і комерційних служб підприємств. Вони беруть участь в управлінні перевезеннями, виконуючи функції визначення потреб у перевезеннях їх напрямах, обсягах і структурі, мають координувати і браги участь в організації процесів переміщення продукції крізь місця її складування визначаючи послідовність транспортування. Важливим фактором розвитку логістичних функцій сфери товарообігу є підвищеним ролі взаємодії закупівельно-торговельної діяльності і транспорту. Комерційна діяльність і транспорт взаємопов'язані і впливають одна на одну.

Регулярність вантажних перевезень впливає на своєчасність поставок продукції. І разом з тим, порушення ритму роботи транспортних організацій збільшує розміри запасів продукції, додаткові складські і транспортні витрати, число невиконання постачань, простого виробничого обладнання. У зв'язку з цим потрібна узгоджена робота транспорту і комерційних служб, яка б створювала умови своєчасних і рівномірних перевезень. Зниження собівартості перевезень створює визначальні умови для відносного зниження транспортних тарифів і, як слідство, призводить до скорочення рівня останніх. Тому комерційно-посередницькі та інші комерційні служби, забезпечуючи зниження витрат обігу, мають бути зацікавлені у скороченні витрат і транспортних організацій. Під впливом змін у запасах продукції залежно від розміру розміщення транспортних засобів формується кількість одноразових постачальників. Вантажообігова діяльність транспортних засобів, надійність постачання, регулярність перевезень впливає на розмір виробничих запасів продукції, накопичуваних споживачами. Розвиток контейнеризації перевезень сприяє виконанню їх без доукомплектування і затримання продукції на складі. Це свідчить про необхідність розвитку логістичних функцій у формуванні оптимальних партій постачання.

Рівень запасів продукції впливає на структуру складського господарства, його розміщення і товарну спеціалізацію, За участі транспортних підприємств і з урахуванням технічного стану транспортних засобів, умов їх експлуатування здійснюється розвиток механізації і автоматизації складських робіт. Складські операції з навантаження і розвантаження продукції ефективні лише за умови координації складських і транспортних робіт, які передують перевезенню продукції і завершують його.

Функціонування на транспорті перевалочних складських баз загального користування всіх суб'єктів складування (складів виробників, споживачів продукції, складських підприємств посередницьких організацій транспортних баз) дає змогу спростити та здешевити перевізний процес.

Таким чином, різнопланове використання транспорту в закупівельно-торговельній діяльності обумовлює розвиток комерційних функцій. Водночас комерційні служби впливають на роботу транспорту. Оптимізація цих процесів залежить від усього комплексу логістичних функцій.

Завдання, які вирішує логістично-транспортна система і розробку її стратегії можна поділити на три групи.

Перша з груп пов'язана з формуванням ринкових зон обслуговування, прогнозом матеріалопотоків, їх обробкою в системі обслуговування та іншими роботами в оперативному управлінні й регулюванні матеріалопотоку.

Друга група -- завдання із розробки системи організації транспортного процесу (план перевезень, план розподілу виду діяльності, план формування вантажопотоків, графік руху транспортних засобів і ін.).

Третя група -- це управління запасами на підприємствах, фірмах, складських комплексах, розміщення запасів і їх обслуговування транспортними засобами, інформаційними системами.

Оптимізація і вирішення цих завдань, що особливо актуально в умовах ринку, залежить від конкретної ситуації, умов і вимог до ефективної логістичної системи, а також від проблем, пов'язаних із забезпеченням виробництва сировиною і напівфабрикатами, усуненням вузьких місць в технології доставки різних видів продукції в пункти виробництва, складування і збуту.