Логістика запасів на вітчизняному промисловому підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 664: 65.012.34

ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

асистент кафедри ЕПОВ Музика О.В.

Науковий керівник - к.е.н., доц. Лесько О.Й.

Одним з найважливіших об'єктів управління підприємствами харчової промисловості, зокрема молокопереробної, є їх запаси. Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого та усього операційного циклу, зменшити затрати на їх зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестувавши їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок реалізації локального завдання логістики запасів.

Цілями сучасної логістики є оптимізація розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізація затрат по їх обслуговуванню та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. Ці важливі для кожного промислового підприємства стратегічні напрямки діяльності є невід'ємною складовою його взаємозв'язків із зовнішнім середовищем (постачальники, покупці тощо).

Об'єктом дослідження обрано молокопереробні підприємства Вінницької області ВАТ “Крижопільський сирзавод”, “Ямпільський маслосирзавод” та “Гайсинський маслосирзавод”.

Зміни в структурі активів підприємств, що аналізуються, пояснюються відповідними змінами в розмірі необоротних та оборотних активів, при цьому основною складовою останніх є запаси.

На даних заводах частка запасів за період 2002-2004 років зростала в межах від 38% до 67%. Тенденцію зміни обсягу запасів на аналізованих підприємствах в більшій мірі визначає вплив зовнішніх факторів (кон'юнктура товарного ринку, рівень доходів населення тощо), ніж внутрішніх. Високий рівень конкуренції між виробниками молочної продукції в умовах обмеженого його споживання визначає недоцільність збільшення величини запасів, а це, в свою чергу, перешкоджає зростанню оборотності запасів підприємств ( коефіцієнт оборотності запасів складає 7-17).

Важливим етапом логістики запасів підприємств є визначення їх оптимальної структури (рис.1).

Рис. 1. Структура запасів молокопереробних підприємств станом на кінець 2004 року.

Розглядаючи структуру запасів аналізованих підприємств, можна виділити деякі особливості, притаманні молочній галузі. Основна частка запасів належить виробничим запасам (43-90%) та готовій продукції (3-32%). При цьому величина виробничих запасів зменшується, що зумовлено необхідністю її переробки за короткі строки та сезонністю її виробництва. Незначна частка сировини в складі виробничих запасів (5-10%), а також зменшення питомої ваги допоміжних матеріалів (17-20%) - тара, пакувальні матеріали, сода, соляна та сірчана кислота, папір тощо - визначають на підприємствах зниження рівня виробничих запасів. А на Крижопільському сироробному заводі ще й зменшується потреба у напівфабрикатах власного виробництва згідно з технологією виробництва сиру.

Готова продукція та товари в силу необхідності швидкої реалізації молокопродуктів в межах міста і вимог до її зберігання на аналізованих заводах має зменшуватись, однак підприємства мають труднощі із реалізацією виробленої продукції.

Отже, величина запасів аналізованих підприємств зменшується або незначно зростає. Останнє в основному викликане збільшенням продукції на складах та невикористаних залишків виробничих запасів, тобто в складі запасів даних підприємств відбуваються не якісні, а лише кількісні зміни, що свідчить про відсутність інвестування коштів в оборотні активи товариств.

Аналіз запасів підприємств в цілому та окремих їх складових, а також оцінка ефективності їх використання є основою для здійснення оцінки логістичної політики підприємств, яка включає:

постачання запасів (формування та оптимізація розміру запасів);

використання запасів у виробничому процесі (побудова системи контролю якості та руху запасів, використання відходів у виробничому процесі підприємства );

розподіл готової продукції (розширення каналів збуту продукції підприємства). управління молокопереробний запас складовий

Постачання запасів передбачає перш за все їх формування. На кожному з аналізованих підприємств обрано агресивний підхід до формування їх запасів, який полягає в мінімізації всіх форм страхових резервів по окремим видам запасів, тому що обсяг виробничої діяльності має тенденцію до зниження. Однак, на підприємствах здійснюється накопичення сезонних запасів (тара, напівфабрикати).

Важливим етапом логістичної політики управління запасами є оптимізація їх розміру запасів шляхом налагодження зв'язків із постачальниками сировини через укладання довгострокових контрактів і здійснення взаємовигідної співпраці. Особливо важливим дане питання є для ВАТ “Ямпільський маслосирзавод”, яке знаходиться у віддаленому районі від джерел постачання сировини і яке працює на 40% на давальницькій сировині. Це уповільнює процес обертання запасів, оскільки оплата послуг заводу-переробника часто здійснюється не грошовими коштами, а сировиною або готовою продукцією, що вироблена з давальницької сировини, тобто на підприємстві зростають запаси, в яких нема потреби і які не можливо реалізувати. Таким чином, частина грошових активів не повертаються в оборот, а “зупиняються” в запасах.

На аналізованих підприємствах транспортування молока здійснюється власними рефрижераторами-молоковозами щоденно з огляду на її хімічні властивості та високі вимоги до зберігання. Тому її об'єм визначається на реальних потребах, визначених за добовим обсягом виробництва продукції (рис. 2). Гайсинський молокопереробний завод самостійно закуповує молоко у сільського населення і тому контролює витрати на придбання сировини, здійснюючи гнучку політику ціноутворення. Деякі підприємства закуповують сировину за межами району, що призводить до додаткових витрат на транспортування, а отже підвищує витрати на виробництво та відпускні ціни на готову продукцію.

Рис. 2. Схема поставки та використання запасів підприємств.

У зв'язку із зменшенням постачання сировини у зимовий період молокопереробні підприємства змушені щорічно влітку закладати сухе молоко для подальшої переробки. У такому випадку відбувається “заморожування” фінансових коштів, що ускладнює ситуацію з обіговими засобами.

Подальше використання запасів, які поставлені на підприємство, передбачає внутрішній контроль якості. На Ямпільському заводі в 2004 році введено жорстку систему контролю за якістю молока і готової продукції, в результаті чого підвищився рівень вмісту жирів та в цілому якість молочної продукції.

Необхідним заходом у виробничому процесі є забезпечення безвідходності виробництва продукції з метою ефективного використання сировини та, відповідно, зниження собівартості продукції. На молочних заводах побічною продукцією є відвійки та сироватка. В минулі роки за мінімальними цінами побічну продукцію брали колгоспи для годівлі телят і поросят (на побічну продукцію молокозаводи відносили 5-10% виробничих витрат). З переходом до ринку і диверсифікацією виробництва окремі молокозаводи побудували нові цехи і виробляють із відвійок сухе молоко, а із відвійок і сироватки - казеїн. Для того, щоб одержувати відвійки, потрібно виробляти сметану та масло і примусово (внаслідок відсутності ринків збуту) відмовитись від виробництва якоїсь частки молока і кисломолочних продуктів. В одному із обстежених молокозаводів у 2004 році на відвійки і сироватку було віднесено майже 43% виробничих витрат, відповідно на молочні продукти (в основному масло, сметану, сири і кисломолочні продукти) - 57%, що рівнозначно відносному зниженню їх собівартості у 1,75 рази (порівняно з варіантом, коли всі витрати були б віднесені тільки на основну продукцію, а відвійки і сироватку безкоштовно забирали постачальники молока). Інші молочні заводи, що не мають цехів з виробництва сухого молока, виробляють казеїн, а решта відвійок реалізують за відносно високими цінами іншим заводам. Такий ринок продуктів переробки побічної продукції дає можливість цим заводам відносити на відвійки і сироватку 15-20% виробничих витрат молокозаводу (рівнозначно відносному зниженню собівартості молочних продуктів до 25%).

Вироблена продукція повинна бути реалізована, і кожне підприємство зацікавлене у прискоренні здійснення розрахунків за неї. Враховуючи специфіку розрахунків за купівлю і оподаткування, дрібнооптові ринки і ярмарки є найбільш рентабельними серед інших форм збуту. Аналізовані підприємства також здійснюють постачання молочної продукції до дитячих дошкільних та шкільних закладів, великих магазинів, готелів, ресторанів по області.

На Ямпільському заводі більшу частину продукції реалізує замовник, який постачає давальницьку сировину. Він транспортує виготовлену заводом продукцію до місця збуту, і процес формування її ціни не передбачає контролю з боку виробника.

Підприємствами використовується товарний кредит як форма реалізації продукції в кредит. Це уповільнює надходження і так недостатніх грошових коштів, оскільки продукція реалізується на умовах відстрочки платежу, коли така відстрочка перевищує звичайні строки банківських розрахунків.

Логістика запасів на аналізованих молокопереробних підприємствах має ряд недоліків, і їх усунення неможливе без врахування можливостей та загроз зовнішнього середовища. Постачальники сировини, конкуренти, споживачі продукції, держава - усе це визначає стратегічні напрямки логістичної політики підприємств.

Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр Эльга, 2004. - 528 с.

2. Кальченко Л.Г. Логістика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2000.-148с.

3. Маркетинг:Учебник/ А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлюгов, С.А. Красильников и др.; Под ред. А.Н. Романова.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-560с.: ил.

4. Венгерук І.Ю. Удосконалення економічних відносин інтеграції у молокопродуктовому підкомплексі.//Економіка АПК, 2002, №6.-с.50-52.

5. Гришова І.Ю. Структура оборотних засобів молокопереробних підприємств.// Економіка АПК, 2002, №5.- с. 99-102.

6. Джемелінська Л.В. Оцінка конкурентоспроможності молочної продукції.//Економіка АПК, 2003, №1.-с.124-131.

7. Ільчук І.І. Конкуренція та сегментація ринку молока в Україні.//Економіка АПК, 2002, №11.-с.62-69.

8. Карамушка Ю.Н. Повышение эффективности производства и переработки молока на интеграционной основе.//Економіка АПК, 1998, №12.-с.26-28.

9. Савицька В.П. Актуальні проблеми розвитку ринку молока і молочних продуктів.// Економіка АПК, 2002, №11.-с.102-106.

10. Юрченко К.Г. Стан та перспективи розвитку молокопереробної промисловості України.// Економіка АПК, 2002, №10.- с. 55-58.

11. Ігнатов С.Н. Тенденції розвитку молочної промисловості в 1995-2002 роках. Вінницьке обласне управління статистики. 10.0.1.2003.

Размещено на Allbest.ru