Екологічна безпека матеріалів для верху взуття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет технологій та дизайну

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВЕРХУ ВЗУТТЯ

Анотація

Загальновідомо, що в епоху розвитку фундаментальних та природничих ще більш імпульсивних прикладних наук, технології виробництва та техніки, забезпечення безпеки, захисту навколишнього середовища набуває особливий характер, відображаючи стан встояли і стали класичними точок зору, традиційно розглядаються з перспективними, ще які чекають свого вирішення новими проблемами. Відомо, що шкіряне виробництво належить до галузей промисловості у яких є потенційна небезпека професійних отруєнь і захворювань працюючих. Це відбувається з-за того, що в процесі виробництва працюючим доводиться стикатися з хімічними речовинами, які мають ті або інші токсичні властивості. Характерною особливістю підприємстві шкіряної промисловості є велике споживання води і, отже, великий обсяг відпрацьованих рідин, так званих стічні води. На обробку 1 тонни шкіряної сировини витрата води становить 50-100мл3.

Стічні води шкіряного виробництва є сильно забрудненими концентрованими і токсичними. Вони містять розчинні і нерозчинні речовини. Характерними компонентами стічних вод шкіряного виробництва є хлориди, гідроксид кальцію, сульфіди, токсичний сірководень, з'єднання С2 (III), білкові речовини, дубильні речовини - важко розкладаються фенольні сполуки ПАР, жирові речовини, барвники та ін.

Ключові слова. маркування, верх взуття, матеріали для верху взуття, екологічність.

Вступ

Мета і завдання. Для виготовлення взуття використовуються велика кількість видів матеріалів різних видів обробки. Пересічному споживачеві кожного року пропонуються нові назви матеріалів. Зважаючи на підвищення попиту на екологічні матеріали постає питання вивчення матеріалів для верху взуття, що існують на сучасному взуттєвому ринку, з точки зору їх впливу на споживача та навколишнє середовище.

У матриці вибору типових екологічних критерії для продукції, що використовується у ДСТУ ISO 14024-2002, за стадіями життєвого циклу продукту (видобування ресурсу, виробництво, використання та видалення) до екологічних показників належать види використаних за всіма стадіями енергії та ресурсів (відновлювальні/не відновлювальні), а також викиди у воду, повітря, грунт. Ці показники в певній мірі дозволяють оцінити і екологічність матеріалів для верху взуття.

Об'єкт дослідження. Сучасні види матеріалів для верху взуття, що представлені на вітчизняному ринку, з урахуванням екологічності процесів їх виготовлення, переробки та експлуатації.

Методи та засоби дослідження. На основі аналізу та синтезу законодавчо-нормативної бази, аналітичних та літературних джерел, а також кон'юнктури ринку взуттєвих виробів проведено дослідження екологічних показників для виготовлення верху взуття.

Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів. Системно проаналізовано екологічну безпеку матеріалів для верху взуття, визначено основні позитивні та негативні характеристики найбільш поширених видів матеріалів. Визначено основний напрямок подальшої реалізації процесів інформування споживача про екологічну безпечність готового виробу.

Результати дослідження

Згідно чинного законодавства інформація про складові взуття зазначається на маркуванні відповідно до порядку, передбаченого Технічним регламентом, з використанням піктограм або текстових позначень. На маркуванні повинна зазначатись інформація про матеріал, який би становив не менш як 80 % площі поверхні верху взуття, підкладки та устілки, зовнішньої підошви. Маркування позначеннями має бути видимим, добре закріпленим та легко доступним, зрозумілим для споживача і не вводити його в оману. За наявність маркування також несе відповідальність і продавець.

Верх взуття - це зовнішня поверхня конструктивної складової, яка закриває частину чи всю тильну поверхню стопи, гомілки, іноді стегна та прикріплена до підошви, серед матеріалів якого розрізняють наступні: шкіра; шкіра з покриттям; натуральний, синтетичний або нетканий текстиль; інші матеріали. У технології виготовлення та обробки сировини, виробництві взуття та процеси його експлуатації супроводжуються виділенням шкідливих речовин часто канцерогенів.

Все більше споживачів сьогодні переймаються екологічностю речей що їх оточують, зважаючи на це деякі популярні бренди одягу та взуття використовують екологічність своєї продукції як іміджевий показник (в тому числі «ecofriendly», «animal free»).

Отже, екологічно безпечним матеріалом для верху взуття, з точки зору сучасного споживача, можна вважати такий, що відповідає наступним критеріям: матеріал не виділяє токсичних, подразнюючих речовин; виготовляється за технологією з низьким негативним впливом на довкілля та персонал підприємства; технологічний процес виготовлення взуття з зниженим коефіцієнтом ручних операцій та енерго- та ресурсоємністю; готовий виріб відповідає ергономічним вимогам та має високий ступень зностійкості. Додатковими позитивними показниками можна вважати привабливий зовнішній вигляд, низьку вартість та можливість подальшої переробки чи утилізації.

Розглянемо товарні назви матеріалів для верху взуття представлені вітчизняному споживачеві з їх основними позитивними та негативними екологічними характеристиками. Найпопулярнішим матеріалом для виготовлення взуття є натуральна шкіра, до позитивних характеристик належать високі ергономічні вимоги та зносостійкість, до негативних висока ціна, енего- та ресурсоємність виробництва. Також для обробки та опорядження натуральної шкіри використовуються хімічні сполуки небезпечні для навколишнього середовища, частина яких залишається і в готовому виробі і може мати негативний вплив на здоров'я та самопочуття споживача. На сьогоднішній день більше 80 % всіх шкіряних матеріалів виробляється із застосуванням хромового дублення. Використання в даному випадку основного сульфату хрому забезпечує високі фізико-механічні та гігієнічні властивості готових шкір з необхідним рівнем температурі зварювання. Однак даний вид дублення не можна вважати екологічно і економічно ефективним для шкіряного виробництва. Причиною є не повне поглинання сполук хрому із розчинів, близько 40 % сполук хрому залишаються в стічних водах, що вимагає додаткових засобів для їх очищення. До недоліків можна віднести і проблему використання хромових відходів, нестабільність властивостей сполук хрому при тривалому зберіганні та ймовірністю утворення шестивалентного хрому.

Шкіра з покриттям найчастіше має більш привабливий вигляд, але в більшості випадків і збільшення негативного впливу за всіма показниками.

Натуральний, синтетичний або нетканий текстиль найчастіше має переваги у зменшенні енергетичних та ресурсних витрат на виробництво, володіє прийнятними ергономічними вимогами та низьку ціну але має низьку зносостійкість. До інших матеріалів належить безліч різновидів найбільш поширеними є штучна та синтетична шкіра. Штучна шкіра яку утворено шляхом нанесення полімерне покриття на основу (ткану або трикотажу) вона має низькі ергономічні та гігієнічні показники також низьку морозостійкість та стійкість до багато циклових навантажень, однак використання цього матеріалу знижує ціну готового виробу. Синтетична шкіра має в своїй основі нетканий матеріал, має пористу систему, що за гігієнічними властивостями наближена до натуральної, більш стійка ніж штучна до стирання та навантажень, морозостійка.

Останнім часом серед споживачів набрала популярності такі види синтетичних матеріалів як: еко-шкіра в процесі виготовлення якої на бавовняну основу наносять штучні матеріали на основі целюлози, субпродукти технологічних процесів з натуральною шкірою (клаптики, обрізки, шкіряна пил), синтетичні полімери; пресована шкіра що створена шляхом поєднання відходів натуральної шкіри, синтетичні волокна (поліефір, поліетилен), синтетичні смоли; мікрофібра - пресований матеріал основним компонентом яких є нейлонове волокно.

екологічність верх взуття споживач

Висновки

Виходячи з проведеного аналізу чинного нормативно-законодавчої бази, аналітичних та літературних джерел стосовно виробництва, експлуатації та утилізації матеріалів верху взуття постає проблема створення класифікації сучасних матеріалів з точки зору їх екологічності. Для виробництва верху взуття використовується сотні видів матеріалів і для дійсної оцінки їх екологічності необхідно проводити індивідуальний аналіз за всіма стадіями виробництва, експлуатації та утилізації конкретного виробу, а вказана у дослідженні інформація носить лише узагальнюючий характер, не обов'язково точно відповідаючи властивостям та якостям кожного матеріалу для верху взуття. Зважаючи на вимоги сучасного споживача, можна зробити висновок про необхідність створення спеціально розробленого екологічного маркування саме для взуття.

Размещено на Allbest.ru