Моделювання структури індивідуального споживання: міжнародні стандарти та вітчизняні реалії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУРИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО

СПОЖИВАННЯ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ

ПОРУЧНИК А.М., д.е.н., професор,

завідувач кафедри міжнародної

економіки Київського національного

економічного університету

ВЕРБА Д.В., к.е.н., доцент кафедри

політичної економії Київського національного

економічного університету

Стаття присвячена соціально-економічним передумовам і наслідкам високої концентрації видатків українських домогосподарств на продуктах харчування. Міжнародні порівняння виявили, що українські домогосподарства витрачають на продукти харчування значно більшу частину своїх доходів, ніж властива країнам, що мають схожі розміри душового ВВП. Так само і країни, що мають близьку частку витрат на харчування в типовому споживчому бюджеті характеризуються значно меншими розмірами душового ВВП. Виходячи з фактичного значення цієї частки 52,9 та за збереження характеру залежності між зростанням споживчих витрат і зміною частки продуктів харчування, що склалась за ретроспективний період, навіть дворазове зростання купівельної спроможності українських домогосподарств дозволить досягти рівня таких видатків 37,5%. Такий рівень концентрації споживчих видатків все одно значно вище властивого сучасним розвинутим країнам та свідчить, що зростання економічних можливостей домогосподарств містить величезні резерви зростання внутрішнього попиту на продукцію галузей із значно вищою часткою доданої вартості в ціні та значно кращою структурою попиту на ресурси праці, ніж виробництво продуктів харчування.

Ключові слова. Структура споживчих видатків домогосподарств, закон Енгеля, дохід, видатки на харчування

Постановка проблеми. Одна з визначальних рис прогресу людства - звільнення широких верств населення від принизливої залежності від доступності продуктів харчування, збільшення резистентності навіть найменш заможних верств суспільства щодо коливань кон'юнктури національних та глобальнихринків сировини і продовольства. Всупереч сумним мальтузіанським прогнозам, виробничий потенціал аграрної індустрії завдяки «зеленій революції» зростає значно швидше за населення планети. Наприклад, в країнах, що розвиваються, річне виробництво зернових з середини 60-их по кінець 90-их збільшилось більше ніж в 4-ри рази (з близько 400 до 1200 млн. тон), в розвинутих країнах - більше ніж в два рази (з 500 до 1080 млн. тон) (FAO, 2009 C. 29).

Незважаючи на це, з кінця минулого століття продовольство суттєво подорожчало в системі глобальних відносних цін, а якісного зростання доступності продовольчих товарів, особливо в країнах, що найбільше потерпали від голоду не відбулось (FAO, IFAD and WFP. 2015). Це було сприйняте Організацією ООН з харчування і сільського господарства (FAO) як джерело сучасних викликів і завдань щодо координації зусиль в боротьбі з голодом. Зокрема в звіті FAO 2015, що підбивав підсумки майже 20-тирічних зусиль із викорінення голоду в світі: «Держави члени ООН прийняли два основних зобов'язання щодо боротьби з голодом в світі. Перше на Всесвітньому продовольчому саміті (ВПС) в Римі у 1996р., коли 182 уряди підтвердили прихильність цілям викорінення голоду в світі з безпосереднім завданням зменшення чисельності людей, що потерпають від недоїдання вдвічі не пізніше 2015р. ... Друге - в цілях розвитку тисячоліття (ЦРТ), що передбачали скорочення вполовину частки населення, що потерпає від глоду. ... Загалом, мета ЦРТ майже досягнута на глобальному рівні ... 72 з 129 країн, де відбувався моніторинг виконали зобов'язання з дворазового скорочення частки населення, що потерпає від голоду, а 29 з них - навіть більш амбіціозні цілі (ВПС 1996), щодо того щоб скоротити більш ніж вдвічі чисельність людей, що потерпають від голоду» (FAO, IFAD and WFP. 2015, С.4).

При цьому, в межах «порядку денного на період після 2015р.» (FAO, IFAD and WFP. 2015, С.5), проблеми забезпечення продовольством розглядаються організаціями ООН, здебільшого, в двох різних контекстах для країн, що розвиваються та для розвинутих країн. Для перших - це контекст зростання доступності продуктів харчування та зменшення (компенсація) екологічного й соціального тягаря, що накладає на їх господарську систему розширення виробництва продуктів харчування як для внутрішніх потреб, так і для експорту в розвинуті країни (environmental).

Для других - це контекст раціоналізації споживання бо: «Ефективність виробництва сама по собі не може зумовити абсолютне зменшення масштабів використання ресурсів, чи негативного впливу на середовище існування людини. Це зумовлено тим, що зростання ефективності, як правило, призводить до зниження видатків виробництва і цін, що заохочує більш високі рівні споживання. Уникнення такого типу «зворотного ефекту» та перехід до більш сталих способів життя вимагає інтегрованого підходу до переналаштування системи «виробництво - споживання» (ЕЕА, 2014, С. 25).

Для низки постсоціалістичних країн й зокрема, України зрушення в структурі споживання набувають особливого значення, по-перше, як чинник змін в структурі національного виробництва, подруге, як основа поліпшення умов накопичення людського капіталу. Зокрема, зниження частки видатків на продукти харчування (що за законом Енгеля є закономірним супутником зростання реальних доходів споживачів), по-перше, створює потенціал розвитку для галузей, яким властиві значно вища за аграрний сектор частка доданої вартості в ціні продукції та краща структура попиту на працю. По-друге, вивільняє кошти від задоволення поточних фізіологічних потреб, розширюючи можливості для домогосподарств інвестувати в накопичення власного людського капіталу (збільшуючи витрати на освіту, медицину, інші блага, необхідні для підвищення соціальної мобільності).

Відповідно, дослідження моделі споживацької поведінки українських домогосподарств, зокрема оцінка чинників високої частки видатків на продукти харчування та їх схильності перерозподіляти видатки в разі зростання доходів необхідне для оцінки потенціалу як позитивних зрушень в структурі національного виробництва, так і розширення участі домогосподарств в фінансуванні інвестицій в накопичення людського капіталу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Переважна більшість сучасних досліджень споживчих видатків домогосподарств розглядає їх як результат, залежний параметр, що відбиває вплив чинників, серед яких практично завжди присутні два обов'язкових: доходи (іноді - сукупні витрати) домогосподарств та відносні ціни по товарних групах. Специфічність окремих досліджень зумовлюється, здебільшого, вибором додаткового (додаткових) чинників, що включаються до моделі та складом математичного апарату, що використовується для моделювання. Схоже узагальнення міститься в роботі (Chai, Rohde and Silber, 2014:3): «В прикладних дослідженнях попиту переважав метод побудови системи рівнянь, де в якості залежної змінної виступали витрати домогосподарства на певний товар (зазвичай виражалась часткою бюджету), а незалежними змінними були відносна власна ціна товару та ціни інших товарів, доходи домогосподарства та його демографічні характеристики. Теоретичне ядро, що покладено в основу такого підходу базується на уявленні, що такі витрати є результатом вибору певного представницького домашнього господарства, яке максимізує свою корисність в кожному періоді, витрачаючи власний лінійно обмежений бюджет на визначені групи благ».

Економетричний інструментарій таких досліджень ґрунтується, здебільшого, на роботах Тейла, Слуцького, Воркінга, Хікса, що були трансформовані в такі поширені інструменти наукового дослідження як процедури мультиетапного бюдже- тування, модель Флоріда-РІ та модель Флоріда- Слуцького.

Зокрема, процедура мультиетапного бюдже- тування передбачає, що структура споживчих видатків домогосподарств характеризується в кілька етапів (зазвичай в два), що відрізняються ступенем агрегування даних. На першому етапі розглядаються найбільш агреговані групи благ, відповідно, пояснюються частки в сукупних видатках таких великих груп, як видатки на харчування, одяг, освіта, медичні послуги тощо.

На другому етапі, ступінь агрегування зменшується і відбувається дослідження структури видатків в межах товарної групи, виділеної на першому етапі (здебільшого - витрати на харчування, як, наприклад, в (Seale, Jr. and Regmi, 2006), де досліджується розподіл споживчого бюджету між видатками на крупи, м'ясо, рибу, молочні продукти, фрукти та овочі, олії та жири, напої та тютюнові вироби.

Для пояснення зрушень в структурі споживчих видатків та відмінностей, властивих структурі споживання різних країн використовуються моделі Флоріда-РІ (здебільшого - на першому етапі бю- джетування, коли досліджується розподіл між найбільш широко агрегованими категоріями товарів) та Флоріда-Слуцького (коли досліджується розподіл бюджету між групами благ, щодо яких вірогідність виявити явище перехресної замінності чи компле- ментарності стає занадто високою, щоб дотримуватись принципу preferences independence - РІ).

Прийнявши положення РІ, для дослідження розподілу споживчих видатків між G широко агре- гованих груп товарів в C країнах Тейл, Чанг та Сіл сформулювали модель Флоріда РІ у такому вигляді: «Результати специфікації можуть бути представлені як лінійний, квадратичний та кубічний компоненти як записано нижче:

Wie - частка і-ї категорії товарів в споживчому бюджеті домогосподарств с-ої країни;

qc- натуральний логарифм Qc, що вимірює реальний дохід на душу населення,

р - відносна ціна, а Р* - визначена як середнє геометричне ціна і-ої групи благ по всіх країнах, охоплених обстеженням;

індекси «с», «і» та «j», позначають, відповідно, країну та певну групу благ;

® - коефіцієнт гнучкості доходу, що є оберненою функцією еластичності доходу від його граничної корисності та приймається константою в цій моделі» (Muhammad, James, Seal, Meade, Regmi, 2011: 7).

Враховуючи, що еластичність попиту на товарну групу «і» від зміни цін будь якої товарної групи «j» приймається нульовою (згідно положення РІ), другі частини QUADRATIC та CUBIC набувають нульового значення в кожному випадку окрім j=i, що значно спрощує розрахунки і дозволяє «зменшити кількість невідомих коефіцієнтів, які підлягають оцінці з рівня близько n2 (де n - кількість груп товарів) до значно меншої кількості невідомих» (Clements and Qiang, 2003: 26).

Модель Флоріда-Слуцького, що дозволяє оці-

нювати вплив на частку і-го блага в споживчому бюджеті не лише коливання його власної ціни, а й цін інших товарів, включених до споживчого кошика традиційно «має той самий, що й модель Флоріда-РІ лінійний (вплив реального доходу) та квадратичний (вплив реальних відносних цін) елементи а замість кубічного елементу (вплив ефекту заміщення) використовується лінійний вираз:

- Размещено на http://www.allbest.ru/

представляє цінові коефіцієнти Слуцького, тобто матрицю коефіцієнтів цінової компенсованої за Слуцьким еластичності» (Muhammad, James, Seale, Meade, Regmi, 2011: 9).

При цьому, якщо стосовно еластичності попиту на благо «і» щодо змін власної ціни пропонується розраховувати три види коефіцієнтів еластичності, що відрізняються способом компенсації впливу динаміки цін блага на купівельну спроможність споживача (коефіцієнти Фріша, Слуцького і Курно), то стосовно еластичності за доходом, традиційно пропонується лише одна форма розрахунку відповідного коефіцієнту для кожної функції. Для Флоріда РІ: «Еластичність попиту за витратами для моделі Флоріда РІ за дотримання принципу РІ між групами товарів буде:

В свою чергу, для моделі Флоріда-Слуцького, еластичність попиту за витратами формулюється наступним чином: «Безпосередня еластичність попиту за витратами (ЧЇс) для моделі Флоріда-Слуць- кий виглядає як:

обумовлений витратами на групу g (до складу якої входить товар і) коефіцієнт еластичності попиту за витратами для товару і в країні с. В свою чергу, - обумовлена (витратами на всю групу товарів «g») частка бюджету, що витрачається на товар і, визначена за середньою геометричною цінною по всіх країнах, охоплених обстеженням» (Seale, Regmi, 2006: 611).

Результатами використання такого аналітичного інструментарію стали численні емпіричні підтвердження закону Енгеля, як в «слабкому», так і в сильному формулюванні. Зокрема емпіричними підтвердженнями цього закону ставали від'ємні показники еластичності попиту на харчові продукти від доходу (більш виражено ця залежність проявляється щодо країн з відносно нижчим доходом, а із зростанням купівельної спроможності споживачів - абсолютні значення коефіцієнтів еластичності попиту від доходу суттєво скорочуються). А також досить виразна тенденція до зменшення власної цінової еластичності попиту на продукти харчування за зростання розмірів доходів споживачів (Clements., Wu, Zhang, 2004), (Seale, Regmi, 2006), (Muhammad, James, Seal, Meade, Regmi, 2011), (Clements, Qiang, 2003).

Були отримані також емпіричні підтвердження «сильного» формулювання закону Енгеля: «подвоєння доходу типового (представницького) домо- господарства супроводжується зниженням частки витрат на харчування на 10 відсоткових пунктів, що було обґрунтовано в (Theil, Chung and Seale, 1989).

Відповідно, термін «international consumption patterns» в сучасних дослідженнях споживацької поведінки за емпіричними даними глобального рівня тлумачиться, здебільшого, в контексті характеристики зрушень в структурі споживання (динаміка частки витрат на різні товарні групи) у відповідь на зміни в реальних доходах і відносних цінах та залежно від соціально-демографічних характеристик домогосподарств.

При цьому, процеси зменшення частки видатків на харчування поширено тлумачаться якоснова вивільнення ресурсів для перетворення до- могосподарств на вагомих інвесторів в людський капітал, а здатність до динамічного перерозподілу коштів від поточного споживання на користь придбання благ, що поліпшують стан споживача в майбутньому розглядається як важлива складова суспільно-економічного розвитку.

Метою статті є застосування поширених в сучасній теорії споживацької поведінки економе- тричні методи для пояснення і прогнозування змін в структурі споживчих видатків українських домо- господарств, зокрема - щодо їхньої схильності скорочувати видатки на продукти харчування за зростання доходів, формуючи тим самим ресурсну базу для інвестицій в накопичення людського капіталу.

В майбутніх дослідженнях ми плануємо доповнити одержані результати врахуванням інституці- ональних особливостей вітчизняного суспільства. Також ми сподіваємось, що результати наших досліджень сприятимуть уточненню ролі споживчих видатків домогосподарств в системі чинників макроекономічної кон'юнктури та можливостей оптимізації такої структури в процесі досягнення нагальних цілей суспільного розвитку України.

Виклад основного матеріалу.

Методологія дослідження та формування бази даних