Ситуація в компанії The Ritz Carlton Hotel Company

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ситуація в компанії The Ritz Carlton Hotel Company

Незважаючи на легендарну назву, компанія Ritz Carlton Hotel Company досить молода. Вона заснована в 1983 р., коли Вільям Б. Джонсон купив Ritz Carlton Hotel в Бостоні, а також право на використання імені. Компанія швидко росла і за 10 років перетворилася на мережу з 30 готелів. Компанія фактично змінила концепцію гостинності в США, апелюючи до найбагатшим людям і втілюючи в життя надзвичайно персоніфікований підхід до кожного зі своїх привілейованих гостей.

Багато компаній в індустрії «гостинності» невпинно проводять опитування серед своїх клієнтів, з'ясовуючи їхні уподобання і смаки з метою поліпшити якість послуг. Компанія Ritz Carlton намагається зробити процес збору інформації для клієнта необтяжливим. Працівники компанії, які досконало володіють мистецтвом виявлення переваг клієнта, просто «читають між рядків», що клієнту подобається, а що ні. Таким чином, з кожним візитом в готель набір індивідуальних переваг гостя розширюється.

Одна з головних обов'язків кожного службовця готелю, будь то покоївка, коридорний, адміністратор або керуючий рестораном, - збір інформації про переваги клієнта. Всі працівники використовують «блокнот переваг» для запису своїх спостережень за гостями: «яку ліжко клієнт вибирає? Чи віддає він перевагу номеру для курців або ж некурців? Що клієнт використовував з міні-бару? Що він вибрав з корзини з фруктами - яблука або банани? Чи бажає він знаходитися поряд з ліфтом або машиною для виробництва льоду? Питав чи він додаткові рушники або подушки? Як клієнтові подобається, щоб до нього зверталися? На якій мові він бажає говорити? ».

Інформаційна технологія дозволяє Ritz Carlton поширювати інформацію про клієнтів по всій організації, яка зараз включає 35 готелів по всьому світу. Все це і складає рівень обслуговування, відповідний торговій марці Ritz Carlton, який клієнти компанії вправі від неї очікувати.

Завдання

1. Яка інноваційна стратегія компанії Ritz Carlton?

2. Визначити, які фактори є основними інноваційними перевагами компанії Ritz Carlton?

Відповідь

1. Компанії Ritz Carlton використовує оптимістичну стратегію (передбачає пошук продукту, який не потребує значних витрат на дослідження і розробки, але з яким підприємство впродовж тривалого часу матиме успіх на ринку) та наступальну стратегію (зорієнтована на виробника піонерних розробок як для підприємства, так і для всього ринку).

2. Компанія Ritz Carlton необтяжливо для клієнтів отримує інформацію, яка їх цікавить: «Всі працівники використовують «блокнот переваг» для запису своїх спостережень за гостями: «яку ліжко клієнт вибирає? Чи віддає він перевагу номеру для курців або ж некурців? Що клієнт використовував з міні-бару? Що він вибрав з корзини з фруктами - яблука або банани? Чи бажає він знаходитися поряд з ліфтом або машиною для виробництва льоду? Питав чи він додаткові рушники або подушки? Як клієнтові подобається, щоб до нього зверталися? На якій мові він бажає говорити? ».

З історії розвитку венчурного бізнесу

Венчурний капітал, як альтернативне джерело фінансування приватного бізнесу, зародився в США в середині 50-х років XX століття. Як і будь-яке неординарне починання, новий бізнес потребував сильних і енергійних особистостях і новаторських підходах. Все почалося в Силіконовій долині (США, штат Каліфорнія) - колиски сучасної інформатики й телекомунікацій. У 1957 р. Артур Рок, в той час працював в інвестиційній банківській фірмі на Уолл Стріт, отримав лист від Юджина Клейнера, інженера з компанії Shokley Semiconductor Laboratories в Пало Альто. Глава фірми, Вільям Шоклі тільки що удостоївся Нобелівської премії за винахід транзистора, але Юджин і декілька його колег були не дуже задоволені своїм шефом. Вони шукали фірму, яка зацікавилася б ідеєю виробництва кремнієвого транзистора нового типу. Рок показав лист своєму партнерові й переконав його разом полетіти в Каліфорнію, щоб на місці вивчити пропозицію Юджина. Після їх зустрічі було вирішено, що Рок збере 1,5 млн. дол для фінансування проекту Клейнера. Рок звернувся до 35 корпоративних інвесторів, але ніхто з них не наважився взяти участь у фінансуванні пропонованої угоди, хоча, здавалося, всі були зацікавлені його пропозицією. Ніколи раніше ще не траплялося створювати спеціальну фірму під абсолютно нову ідею, та ще й фінансувати теоретичний проект. Здавалося, що всі можливості були вичерпані і задум приречений. Хтось порадив Року поговорити з Шерманом Ферчайлдом. Шерман сам був винахідником і вже мав досвід створення нових технологічних компаній. Саме він надав необхідні 1,5 млн. дол. Так була заснована Fairchild Semiconductors - прабатько всіх напівпровідникових компаній Силіконової долини. Після цього в послужному списку Рока були ще Intel і Apple Computer. До 1984 р. ім'я Артура Рока стало синонімом успіху. Власне кажучи, саме він, схоже, був першим, хто взагалі вжив термін «венчурний капітал». Том Перкінс, інший знаменитий венчурний капіталіст, зробив свою найризикованішу в житті угоду приблизно в той же час. Працюючи у Девіда Пакарда, одного зі співвласників всесвітньо відомої сьогодні компанії «Hewlett-Packard», він винайшов недорогий і простий в обігу лазер з газовим накачуванням. Всі свої заощадження - 10.000 дол., відкладені на покупку будинку, він вклав у нову фірму. Продукт виявився настільки успішним, що через короткий проміжок часу Перкінс зумів продати фірму компанії Spectra-Physics. Після цього він теж зустрів Юджина Клейнера і повністю присвятив себе венчурному бізнесу. У ті роки всіх венчурних інвесторів Америки можна було зібрати в приміщенні одного офісу. Ними були Артур (Арт) Рок і Томмі Девіс в Сан-Франциско, Фред Адлер в Нью-Йорку і Франклін (Пітч) Джонсон разом з Біллом Дрепера в Каліфорнії. Створювати початківці компанії в ті часи було непросто: справжніх підприємців було не так багато, а інфраструктура, на яку можна було б спиратися, попросту відсутня.

Перший фонд, сформований Роком в 1961 р. був розміром усього 5 млн. дол, з яких інвестовано було всього 3. Корпоративні інвестори не були зацікавлені вкладати кошти в малозрозумілі тоді фінансові структури. Але результати роботи фонду виявилися приголомшуючими: Рок, витративши всього 3 млн. дол, через нетривалий час повернув інвесторам майже дев'яносто. Жаданим спогадом венчурних капіталістів є компанія Cisco Systems, один зі світових лідерів виробництва мережевих маршрутизаторів і телекомунікаційного устаткування. У 1987 р. Дон Валентин (Don Valentine) з Sequoia Capital придбав за 2,5 млн. дол пакет акцій Cisco. Через рік вартість його пакета склала 3 млрд. дол..

Становлення венчурного капіталу збіглося за часом з бурхливим розвитком комп'ютерних технологій і ростом добробуту середнього класу американців. Сучасні гіганти комп'ютерного бізнесу DEC, Apple Computers, Compaq, Sun Microsystems, Microsoft, Lotus, Intel зуміли стати тим, ким вони є тепер багато в чому завдяки венчурному капіталу. Більш того, бурхливий ріст нових галузей, таких як персональні комп'ютери і біотехнологія, виявився можливим в основному за участю венчурних інвестицій. Том Перкінс згадував: «Гроші, які ми робили, насправді були побічним продуктом, ... нами рухало бажання створювати успішні компанії, що знаходяться на вістрі удару, розвиваючі дивовижні нові технології, яким належало перевернути світ »(The Red Herring, Issue 9).

До теперішнього часу США були безумовним лідером в області венчурного бізнесу. До кінця XX століття на США доводилася половина всього обсягу венчурних інвестицій у світі. Венчурний бізнес є сьогодні сегментом (і не найбільшим) галузі прямих інвестицій в акціонерний капітал, однак значення його важко переоцінити, тому ризиковий капітал є практично єдиним джерелом фінансової підтримки малих інноваційних підприємств на самих ранніх стадіях існування - від ідеї до виходу і закріплення їх продукції на ринку. Саме тому венчурний капітал став центром кристалізації для формування в США сучасної потужної індустрії прямих інвестицій. Як будь-який інший, венчурний бізнес у своєму розвитку переживав злети і падіння, однак загальна позитивна тенденція його розвитку підтверджує ефективність є його основою поєднання сучасних фінансових та управлінських механізмів, опори на потенціал високих технологій і енергію підприємництва. Безсумнівний успіх венчурного бізнесу в 60-і роки і його динамічний розвиток залучили до нього значний інтерес фінансових та управлінських кіл і зажадали створення його інфраструктури та вдосконалення взаємозв'язків у галузі прямих інвестицій в цілому. Коротко відзначимо основні події. У 1973 р. була утворена Національна асоціація венчурного капіталу (National Venture Capital Association - NVCA) для формування в широких колах розуміння важливості венчурного бізнесу для життєстійкості економіки США і представлення в суспільстві інтересів венчурних капіталістів і компаній, що розвиваються. В даний час асоціація поєднує 330 організацій, керуючих венчурним капіталом близько 70 млрд. дол Дочірня структура асоціації - «Американські підприємці для економічного зростання» (American Entrepreneurs for Economic Growth - AEEG) - це загальнонаціональна організація, що включає близько 10 тис. підприємств, що розвиваються, на яких працюють більше мільйона американців. Враховуючи, що кращою стратегією "виходу" для компаній з венчурним капіталом є публічне розміщення акцій, фондові дилери відреагували на це створенням системи автоматичного котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів (NASDAQ) - другий (після Нью-Йоркської) фондовій біржі США, що спеціалізується на первинному розміщенні акцій зростаючих компаній. У зв'язку з високою прибутковістю акцій компаній з венчурним капіталом, такі компанії стають об'єктом підвищеного інтересу для інвесторів на етапі їх підготовки до публічного розміщення. На рубежі 70-х - 80-х років стали утворюватися спеціалізовані фонди (т.зв. фонди прямого інвестування в акціонерний капітал - private equity fund), орієнтовані на придбання пакетів акцій таких компаній. Фонди викупу (buyout fund) здійснюють (або фінансують) придбання контрольного пакета акцій з одержанням повного контролю за використанням активів компанії й здійснення нею ділових операцій. Мезонінні фонди (mezzanine fund) спеціалізуються на інвестиційному фінансуванні компаній безпосередньо перед виходом на фондовий ринок. В даний час у США сумарний капітал фондів прямого інвестування в 4 - 5 разів перевищує капітал венчурних фондів.

Таким чином, в даний час діє як би двоетапна схема інвестування перспективної компанії: на початкових етапах і в період зміцнення на ринку її підтримує венчурний капітал, після чого включається капітал фондів прямого інвестування. Характерною рисою венчурного бізнесу США, багато в чому визначає динаміку і стійкість його розвитку, була і є до теперішнього часу орієнтація на вкладення коштів в інноваційні підприємства, що реалізують передові технології в різних промислових галузях. Венчурний бізнес США сформувався як галузь підприємництва в період бурхливого розвитку мікроелектроніки та комп'ютерних технологій і дав потужний імпульс для успішного розвитку цих напрямків. Світові лідери комп'ютерної галузі - компанії Microsoft, Intel, Apple Computers, Compaq - зайняли своє сьогоднішнє становище багато в чому завдяки венчурним інвестиціям на ранніх стадіях свого розвитку.

Питання:

1. Виділити основні етапи історії розвитку венчурного бізнесу в США.

2. Які подальші перспективи венчурного фінансування в Україні?

1. Як будь-який інший, венчурний бізнес у своєму розвитку переживав

зльоти й падіння, однак загальна позитивна тенденція його розвитку підтверджує ефективність сполучення, що є його основою, сучасних фінансових і управлінських механізмів, опори на потенціал високих технологій і енергію підприємництва.

Безсумнівний успіх венчурного бізнесу в 60-і роки і його динамічний розвиток залучили до нього значний інтерес фінансових і управлінських кіл і зажадали створення його інфраструктури й удосконалювання взаємозв'язків у галузі прямих інвестицій у цілому.

Так, в 1973 р. була утворена Національна асоціація венчурного капіталу (National Venture Capital Association - NVCA) для формування в широких колах розуміння важливості венчурного бізнесу для життєстійкості економіки США й представлення в суспільстві інтересів венчурних капіталістів і компаній, що розвиваються. У цей час асоціація поєднує 330 організацій, керуючих венчурним капіталом близько 70 млрд. дол. Афілійована структура асоціації - «Американські підприємці для економічного росту» (American Entrepreneurs for Economic Growth - AEEG) - це загальнонаціональна організація, що включає близько 10 тис. підприємств, що розвиваються, на яких працюють більше мільйона американців.

З огляду на те, що кращою стратегією "виходу" для компаній з венчурним капіталом є публічне розміщення акцій, фондові дилери відреагували на це створенням системи автоматичного котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів (NASDAQ) - другій (після Нью-Йоркської) фондовій біржі США, що спеціалізується на первинному розміщенні акцій зростаючих компаній.

У зв'язку з високою прибутковістю акцій компаній з венчурним капіталом, такі компанії стають об'єктом підвищеного інтересу для інвесторів на етапі їхньої підготовки до публічного розміщення. На рубежі 70-х - 80-х років стали утворюватися спеціалізовані фонди (т.зв. фонди прямого інвестування в акціонерний капітал - private equity fund), орієнтовані на придбання пакетів акцій таких компаній. Фонди викупу (buyout fund) здійснюють (або фінансують) придбання контрольного пакета акцій з одержанням повного контролю за використанням активів компанії й здійснення нею ділових операцій. Мезонинні фонди (mezzanine fund) спеціалізуються на інвестиційному фінансуванні компаній безпосередньо перед виходом на фондовий ринок. У цей час у США сумарний капітал фондів прямого інвестування в 4 - 5 разів перевищує капітал венчурних фондів.

Таким чином, у цей час діє наче двох етапна схема інвестування перспективної компанії: на початкових етапах і в період зміцнення на ринку її підтримує венчурний капітал, після чого включається капітал фондів прямого інвестування. ritz carlton венчурний україна

2. Можливості використання українськими венчурними фондами досвіду діяльності зарубіжних фондів Український ринок венчурного інвестування істотно відрізняється від зарубіжних ринків. По-перше, відрізняється сфера вкладення венчурного капіталу - найпривабливішими сферами в Україні є будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. В той час, як на Заході і в США, це інвестиції в інновації. По-третє, учасниками фондів (тобто венчурними інвесторами) можуть бути тільки юридичні особи. Ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії не можуть вкладати кошти до венчурного фонду. Ринок венчурного інвестування в Україні почав розвиватися зовсім недавно (на початку 90-х років). На сьогоднішній день розвиток венчурної індустрії в Україні все виходило добре, вони вчилися на своїх помилках, оскільки були "першопроходьцями". Ми зараз маємо спів ставити зарубіжний досвід з нашими можливостями і зробити все, щоб венчурний бізнес в Україні, в класичному його розумінні, теж запрацював на всю потужність. У цьому, в першу чергу, повинна бути зацікавлена держава. Отже, треба почати саме з державної підтримки і можливості застосування зарубіжного досвіду в цьому напрямі. Державна підтримка Заходи опозиції венчурного капіталу. Ці програми, перш за все, набули форми фінансових стимулів, але також включають більш ризикові державні інвестиції в акціонерний капітал і державні кредити. Такі інструменти можуть бути направлені на фонди венчурного капіталу і/або безпосередньо на малі й середні підприємства. Непрямі заходи передбачають розвиток конкурентних фондових ринків для малих фірм, що ростуть, розширення спектру пропонованих фінансовими інститутами продуктів, розвиток довгострокових джерел капіталу, спрощення процедури формування фондів венчурного капіталу, стимулювання взаємодії між великими і малими підприємствами й фінансовими інститутами, заохочення підприємництва. При розробці програм державної підтримки важливо враховувати те, на яку стадію інвестиційного процесу направлена державна політика. Досвід зарубіжних країн показує, що нові малі фірми особливо потребують підтримки на ранніх стадіях свого розвитку, а пропозиція фінансування для цих стадій з боку приватного сектора, як правило, недостатня, особливо за межами США. Проте, очевидно, що без нормального розвитку стартових фірм безглуздо розвивати підтримку пізніших стадій. Практика також показує, що норма віддачі на ранніх стадіях зростає у міру того, як науково-технічних розробок для створення конкурентоздатних високотехнологічних продуктів і технологій і, по-друге, про створення нових робочих місць у малому бізнесі з метою зниження загального рівня безробіття. Вважається, що для держави має сенс активно сприяти розвитку венчурного бізнесу, оскільки вигоди, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, не обмежуються тільки прибутками, які отримують венчурні капіталісти. Проекти, направлені на підтримку малих компаній, сприяють також створенню нових високотехнологічні компанії, оскільки це пов'язано з підвищеним ризиком. Держава за допомогою комплексу прямих і непрямих заходів дії може сприяти подоланню цих «вузьких місць» ринку приватних інвестицій.

Размещено на Allbest.ru