Забезпечення якості продукції на промисловому підприємстві на засадах сучасних принципів управління якістю, та їх вплив на конкурентоспроможність на прикладі ПАТ "Київський завод шампанських вин "Столичний""

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Успішне функціонування харчового підприємства цілком залежить від конкурентоспроможності, визначальним фактором якої є якість продукції. Аналіз роботи багатьох підприємств показує, що випуск високоякісної продукції дозволяє отримати потрійну вигоду у вигляді більш низьких виробничих витрат, більш високих чистих доходів від реалізації продукції, більшої частки ринку. Високоякісна продукція приносить приблизно на 40% більше прибутку на інвестований капітал, ніж продукція низької якості.

В сучасних умовах харчове підприємство може забезпечити свою конкурентоспроможність, якщо якість його продукції співпадає з очікуваннями споживачів, або перевищує їх. Кожний виріб або послуга є носієм різних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини.

Проблема забезпечення якості продукції була актуальною для людства у будь-які періоди розвитку, але особливої актуальності вона набуває на сучасному етапі у світлі фінансової та економічної кризи, яка сколихнула весь світ, не обминаючи і Україну. Забезпечення належного рівня якості продукції сприятиме конкурентноздатності вітчизняних підприємств і є головною умовою їх виживання на внутрішньому і зовнішньому ринку. Вирішення проблеми підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств має велике соціально-економічне значення, яке виявляється у наступному:

? високоякісна і конкурентноздатна продукція завжди повніше і краще задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній, ніж та у якої більша кількість продукції гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами, що підвищує рівень дохідності підприємства від реалізації продукції. А це веде до покращення фінансового стану, стимулювання розвитку, на основі чого і забезпечується належний рівень конкурентоспроможності підприємства;

? підвищення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення і використання продукції вищої якості, навіть якщо її виготовлення і пов'язано з додатковими витратами, істотно зменшується. Всіляке зменшення витрат праці означає зростання її продуктивності, що в умовах кризи є життєвою необхідністю;

? високоякісна і конкурентноздатна продукція забезпечує постійну фінансову стабільність підприємства, і можливість отримання максимального прибутку;

? підвищення якості і конкурентоспроможності продукції впливає не тільки на результативність господарювання, але і на формування позитивного іміджу підприємства;

? якість продукції формується під вагомим впливом сучасних досягнень розвитку НТП. Підвищення якості засобів і предметів праці створює сприятливі умови для підвищення якості готової продукції. Тобто на кризовому етапі розвитку саме інноваційна політика і впровадження науково-технічних розробок стають одним з шляхів виходу підприємства з кризи.

Актуальність проблеми забезпечення якості продукції, як необхідної умови підвищення конкурентоспроможності підприємства. Недостатнє висвітлення у науковій літературі питання взаємозалежності якості та конкурентоспроможності продукції підприємства визначили тему моєї курсової.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів забезпечення якості продукції на промисловому підприємстві на засадах сучасних принципів управління якістю, та їх вплив на конкурентоспроможність на прикладі ПАТ Київський завод шампанських вин „Столичний”.

1. Теоретичні аспекти управління якістю для підвищення конкурентоспроможності продукції

1.1 Сутність і характеристики системи управління якістю продукції

Основним фактором розвитку будь-якої продукції в умовах ринкової економіки є забезпечення якості, безпечності та конкурентоспроможності продукції. У процесі виробництва і забезпечення попиту населення вимоги до якісних характеристик продукції постійно підвищується. На сьогодні, коли у світі великого значення набуває питання здорового способу життя, проблема якості та безпечності продуктів харчування стала ще більш актуальною. Якість продукції є одним із важливих виробничих і економічних показників роботи сільськогосподарських підприємств. Проблема, з якою зустрічається кожне підприємство, і яка останнім часом ще більше.

Якість є невід'ємною частиною продукту, що займає особливо важливе значення в підприємницькій діяльності. І ні для кого не секрет, що для того, щоб компанії «вижити» у конкурентному середовищі потрібно виробляти тільки якісний товар.

Встановлено, що якість продукції, яка виробляється, на 95% залежить від якості організації процесів діяльності, і лише на 5% від впливу інших факторів. Тому більшість провідних компаній у світі спрямовують свої зусилля на підвищення якості продукції через якісну організацію процесів діяльності.

Для управління якістю використовують чотири типи методів:

- економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, які спонукають колективи підприємств, конструкторських, технологічних й інших організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти і обслуговувати продукцію, що відповідає цим потребам і запитам. До числа економічних методів відносяться правила ціноутворення, умови кредитування, економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила компенсації економічного збитку споживачу за продаж йому неякісної продукції;

- методи матеріального стимулювання, що передбачають, з одного боку, заохочення співробітників за створення і виробництво високоякісної продукції (до таких методів відносять: створення систем преміювання за високу якість, встановлення надбавок до заробітної плати та ін.), а з іншого боку - збір за заподіяну шкоду від її поганої якості;

- організаційно-розпорядницькі методи, реалізовані шляхом обов'язкових для виконання директив, наказів, розпоряджень керівників. До організаційно-розпорядницьких методів управління якістю продукції можна включити також вимоги нормативної документації;

- виховні методи, що впливають на свідомість і настрій учасників виробничого процесу, що в свою чергу позитивно впливає на якість роботи працівників та точного виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До них відносяться: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання гордості за честь заводської марки й ін.

Політика безпечності продуктів харчування на національному і на європейському рівнях переслідує єдині та чітко визначені цілі: охорона здоров'я, захист споживачів від омани, належне інформування суспільства. Сім основоположних принципів слугують для досягнення цих цілей:

- ланцюг виробництва продуктів харчування замкнута система приписів та контролю для кожного виробничого рівня "від поля до тарілки";

- відповідальність виробника - кожен, хто виробляє продукти харчування, відповідальний за їх безпечність, починаючи з вибору сировини та інгредієнтів;

- принцип відслідковування або номер на упаковці - за яким можна відслідкувати з якої партії походить товар, так як виробник, зобов'язаний документувати не лише куди він поставив товар, але і звідки походить його сировина;

- незалежна наукова оцінка ризиків - оцінка існуючих і виявлення нових ризиків для здоров'я та розробка рекомендацій щодо їх зниження незалежно від політичних, економічних та соціальних впливів;

- розмежування оцінки ризиків і управління ними - спочатку науковці за попереднім принципом дають оцінку ризикам, а тоді здійснюється менеджмент цих ризиків, вибір заходів мінімізації ризиків з урахуванням екологічних, соціальних та економічних аспектів;

- принцип завбачливості - коли недостатньо наукових знань про можливість виникнення ризиків або виявлені речовини раніше не були відомі застосовують певні профілактичні заходи, наприклад, концепція мінімізації кількості невідомих речовин.

Система управління якістю повинна охоплювати комплекс етапів життєвого циклу продукції, в який повинні входити проведення маркетингових досліджень, виробництво продукції і послуг та контроль їх якості, розробка нових видів продукції і послуг, продаж та постачання продукції і послуг споживачам.

Петля якості відображає процеси планування якості продукції. Планування якості починається в процесі маркетингових досліджень. Якість маркетингових досліджень - це перший чинник, що визначає якість майбутнього товару. Планування якості триває в процесі проектування продукції і розробки процесів.

1.2 Фактори, що обумовлюють якість продукції

Фактор - рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища, істотне їх обставина.

Формують фактори - комплекс об'єктів і операцій, властивих певним етапам технологічного циклу і призначених для формування заданих вимог до товарознавчі характеристик продукції.

До цієї групи відносяться попит, регламентація товарознавчі характеристик товарів, сировину і матеріали, рецептура або конструкція, виробничі процеси і корекція невідповідностей. Формують фактори мають найбільше значення на предтоварной стадії і в меншій мірі - на товарній стадії.

Попит - найважливіший фактор, що впливає на формування всіх характеристик товарів. Його основу складають запити споживачів, підкріплені їх платоспроможністю. Даний фактор враховується на всіх етапах предтоварной стадії, в тому числі при проектуванні і розробці нових товарів.

Регламентація товарознавчі характеристик товарів здійснюється на етапі проектування та розробки шляхом перекладу запитів споживачів до технічних вимог нормативних документів. Даний фактор забезпечує розробку "віртуального" товару шляхом опису його характеристик. Для цього фактору має важливе значення встановлення істотних ознак товарознавчі характеристик, за допомогою яких їх можна ідентифікувати.

Засобами регламентації товарознавчі характеристик є нормативні та технологічні документи, вимоги яких повинні дотримуватися на всіх подальших етапах і стадіях технологічного життєвого циклу.

Сировина і матеріали відносяться до одного з основних факторів, що формують якість товарів.

Розрізняють основну і допоміжну сировину, матеріали, в тому числі пакувальні, а також напівфабрикати і комплектуючі вироби.

Основна сировина - складова частина сировини, що істотно впливає на формування товарознавчі характеристик готової продукції на стадії виробництва.

Наприклад, з пророслого або морозобойного зерна не можна виготовити хороший хліб та макаронні вироби, з молока з полинові смаком неможливо приготувати сметану і сир високої якості, з несвоєчасно обробленої риби не можна приготувати доброякісний солоний продукт. У залежності від зрілості ястиков осетрових риб отримують ікру різних видів - зернисту, паюсну і ястичная.

Допоміжна сировина - складовий елемент сировини, призначений для поліпшення складу й властивостей основної сировини та / або готового продукту.

Наприклад, борошно, призначена для виробництва макаронних виробів, повинна містити не менше 28% клейковини. У солоних огірках зміст спецій не повинно перевищувати 8% маси готового продукту.

На формування якості свіжої або переробленої плодоовочевої продукції впливають особливості видів і сортів плодів і овочів, умови вирощування, збирання, товарна обробка й інші фактори.

Матеріали - продукція первинної переробки сировини, призначена для вторинної переробки та отримання продукції для кінцевого використання. До них відносяться тканини, шкіра, хутра, метал, будматеріали, виноматеріали і ін.

Основні матеріали - продукція, що використовується для одержання нової продукції з іншого асортиментної характеристикою шляхом конструювання, моделювання, пошиття, обробки. При цьому продукція набуває нові споживчі властивості, як правило, без істотних змін хімічного складу цих матеріалів.

Допоміжні матеріали призначені для забезпечення зберігання товарів, а оздоблювальні - для покращення естетичних властивостей, у тому числі зовнішнього вигляду, а також формування стильової єдності або певних ознак моди.

Напівфабрикати - продукція, призначена для доведення до готовності за допомогою незначною кулінарної обробки. До них відносять рибні та м'ясні напівфабрикати, продукти швидкого приготування і т.д.

Комплектуючі вироби - продукція високого ступеня готовності використання, що вимагає для придбання функціонального призначення складання або зшивання. Наприклад, запасні деталі автомобілів, деталі збірної меблів.

Основні комплектуючі вироби забезпечують формування всіх товарознавчі характеристик товару. Допоміжні - для з'єднання основних деталей (шурупи, гайки). Оздоблювальні вироби - для покращення естетичних властивостей товарів.

Рецептура - сукупність основного і допоміжного сировини, у встановленому співвідношенні. Вона регламентується технологічними документами. Цей фактор має вирішальний вплив на асортиментну приналежність і якість видів, різновидів, найменувань і торгових марок харчових продуктів, тютюнових, товарів побутової хімії і т.д.

Конструкція - сукупність форми, розміру, способу з'єднання і взаємодії деталей та вузлів, а також співвідношення між окремими елементами, що визначаються при розробці виробів.

Істотний вплив на якість товарів, отриманих у процесі переробки, надають технологія виробництва та якість праці. Якість готового продукту залежить від рівня автоматизації виробництва, рецептури, дотримання технологічного режиму, кваліфікації кадрів, управління якістю протягом усього виробничого циклу.

З ферментованого тесту не можна отримати пористий хліб, незрілий сир не буде мати властивого йому смаку, запаху, малюнка. Порушення технологічного режиму копчення риби може викликати такі вади, як вогкість або опіку. Недолік жирової фази в морозиві веде до утворення в ньому великих кристалів льоду. Впровадження прогресивних технологій - важлива умова підвищення якості продукції.

Виробник гарантує якість продукції, що випускається, що підтверджується результатами випробувань, проведених у лабораторіях ВТК відповідно до нормативної документації.

Зберігаючі фактори - це сукупність засобів, методів і умов зовнішнього середовища, що впливають на надійність товарів.

До факторів, що зберігає якість продовольчих товарів, відносяться тара і пакувальні матеріали, умови і терміни транспортування, зберігання і реалізації.

Упаковка - засіб чи комплекс засобів, що забезпечують захист товару від пошкоджень і втрат, а навколишнє середовище від забруднень. Жорстка упаковка досить надійно захищає упаковані в неї товари від механічного впливів, що виникають при перевезеннях, зберіганні в тарі, в результаті чого значно поліпшується зберігання товарів.

Деякі види тари - металева і скляна - у разі герметизації запобігають впливу на товари кисню повітря, сторонньої мікрофлори, що зменшує окислювальну псування, а також мікробіологічну порчу.

Металева тара і пляшки з темного скла захищають товар від дії сонячного світла, що прискорює процеси окислювального псування.

Недоліки: відносно висока питома вага й обсяг тари до маси і об'єму брутто (25 - 30%), висока вартість (ціни закупівельна та експлуатації - ремонт, доставка порожньої тари).

Напівжорстка упаковка відрізняється від жорсткої меншою масою і обсягом. Порожня упаковка легко складається або вкладається одна в іншу, що полегшує і здешевлює її перевезення і збереження. Вартість такої упаковки значно нижче, оскільки для її виготовлення застосовуються дешеві матеріали, в тому числі отримана вторинною переробкою деревина.

Напівжорстка упаковка не дуже механічно стійка, тому при перевезеннях та зберіганні необхідно створювати умови, що запобігають значні механічні дії.

М'яка упаковка призначена для товарів з відносно високою механічною стійкістю або вимагає додаткового застосування жорсткої або напівжорсткої споживчої тари, оскільки недостатньо захищає товар від зовнішніх механічних пошкоджень.

За ступенем захисту від впливу навколишнього середовища м'яка тара відрізняється найнижчою надійністю, тому застосовується тільки для певного переліку товарів.

Окремі види м'якої упаковки, зокрема полімерну, використовують для герметичного пакування шляхом термосклеювання, що забезпечує додаткові переваги такої упаковки. У цьому випадку в упаковці вдається створювати і підтримувати стабільні відносну вологість повітря і газовий склад, що запобігає зволоження та окисну псування товарів.

Для товарів, які є живими біологічними об'єктами, м'яку тару з полімерних матеріалів застосовують для створення модифікованої газового середовища. Це досягається за рахунок виборчій здатності поліетилену пропускати кисень більш інтенсивно, ніж вуглекислий газ. У результаті виділився при диханні біооб'єктів вуглекислий газ накопичується в поліетиленовій упаковці, при цьому уповільнюються мікробіологічні процеси і дихання, що знижує втрати і покращує збереженість товару.

Такий спосіб упаковки застосовується для зберігання деяких свіжих плодів і овочів (яблука, морква, капуста, овочева зелень, тощо) і називається зберіганням у модифікованому газовому середовищі (МГС).

За формою упаковки ділять на цистерни, бочки, діжки, банки, пляшки, контейнери, ящики, корзини, коробки і т.д.

По вантажопідйомності виділяють великовантажних тару; за габаритами розрізняють тару крупно-, середньо-, малогабаритну; по кратності використання - одноразову та багаторазового використання.

При транспортуванні та зберіганні якість товарів не залишається без змін.

Транспортування - фактор, що впливає на збереженість. Зберігання товарів тільки в дорозі. До зберігання цей фактор близький за умов зовнішнього середовища: показниками кліматичного та санітарно-гігієнічного режимів. Відмінності між ними зумовлені характером виникаючих навантажень: статичних - при зберіганні і переважаючих динамічних навантажень з короткочасними статичними навантаженнями (під час стоянок) - при транспортуванні.

Такий характер навантаження обумовлює відмінності у висоті і способи розміщення товарів в дорозі та в сховищі. Так, при транспортуванні висота укладання товарів повинна бути менше, ніж при зберіганні, що знижує руйнівну дію динамічних навантажень, особливо на нижні шари товарної маси. При транспортуванні укладання товарів у тарі повинна бути щільною, компактною, щоб попередити вертикальне переміщення товарів у дорозі, завал штабелів і падіння ящиків при різкому гальмуванні транспортного засобу. Для попередження цього застосовують додаткові заходи: встановлюють розпірки між штабелем і стінкою транспортного засобу, пов'язують ящики і т.п.

Терміни перевезення товарів повинні бути значно менше, ніж терміни придатності та зберігання, щоб дати можливість одержувачу вантажу реалізувати, а споживачеві використовувати товари до закінчення цих строків.

Основні призначення: переміщення товару по всіх ланках технологічного циклу товару, від виробника до споживача, забезпечення зберігання вантажу.

Залежно від застосовуваних транспортних засобів розрізняють наступні види транспорту: автомобільний, повітряний, залізничний, водний, гужовий. Вони відрізняються швидкістю перевезення, вартістю, вантажопідйомністю та ін

Зберігання - етап технологічного циклу товароруху від випуску готової продукції до споживання чи утилізації. Мета: забезпечення стабільності вихідних властивостей або їх зміну з мінімальними втратами.

Умови зберігання - сукупність зовнішніх впливів навколишнього середовища, обумовлених режимом зберігання і розміщенням товарів у сховище.

Режим зберігання - сукупність кліматичних та санітарно-гігієнічних вимог, що забезпечують збереженість товарів.

Вимоги до кліматичного режиму зберігання включають вимоги до температури, відносної вологості повітря, повітрообміну, газовому складу і освітленості.

Температура зберігання - температура повітря в сховище. Один з найбільш значущих показників режиму зберігання. З підвищенням температури посилюються хімічні, фізико-хімічні, біохімічні та мікробіологічні процеси.

Відносна вологість повітря (ОВВ) - показник, що характеризує ступінь насиченості повітря водяними парами.

ОВВ визначається як відношення дійсного змісту водяної пари в певному об'ємі повітря до того їх кількості, що необхідно для насичення того ж об'єму повітря при однаковій температурі.

Чим вище вологість товарів і нижче ОВВ, тим більше втрати. Тому товари з підвищеною вологістю рекомендується зберігати при високій ОВВ. Однак такий вологісний режим непридатний для сухих товарів, так як вони можуть поглинати водяну пару, змочіться і піддаватися мікробіологічної псування.

Повітрообмін - показник режиму, що характеризує інтенсивність і кратність обміну повітря в навколишньому середовищі товари.

У процесі повітрообміну створюється рівномірний температурно-вологісний режим, а також видаляються газоподібні речовини, які виділяються зберігаються товарами, тарою, обладнанням та ін.

Газовий склад повітря - показник режиму, що характеризує склад газів у навколишньому середовищі. Обумовлений трьома групами компонентів:

- основні гази (кисень, азот і вуглекислий газ);

- інертні гази (водень, гелій, аргон і др.);

- шкідливі газоподібні домішки (оксиди азоту, сірки, озон, аміак).

Освітленість - показник режиму зберігання, характеризується інтенсивністю світла на складі.

На сохраняемость більшості товарів світло, особливо сонячний, чинить негативний вплив, оскільки активізує окислювальні процеси, внаслідок чого відзначаються прогоркание жирів, руйнування фарбувальних речовин, вітамінів і ін.

Наприклад, при довгому зберіганні на світлі, особливо при інтенсивному сонячному освітленні, дуже сильно вицвітають тканини, шкіра, хутра і т.д.

Вимоги до санітарно-гігієнічному режиму зберігання характеризуються комплексним показником чистоти.

Чистота - стан об'єктів зберігання і навколишнього середовища, яке характеризується забрудненнями, що не перевищують встановлених норм.

Розміщення - найбільш значимий фактор, що визначає умови зберігання, і характеризується показниками навантаження складів: площею, коефіцієнтом завантаження, висотою розміщення.

Транспортування є різновидом короткочасного зберігання продовольчих товарів, і тому при перевезенні треба створювати умови, аналогічні стандартним зберігання. Найкращий вид транспорту для перевезення продовольчих товарів - рефрижератори.

Вивчаючи процеси, що відбуваються у продовольчих товарах при транспортуванні і зберіганні, необхідно виявляти оптимальні умови, при яких якість продовольчих товарів не знижувався, і втрати були мінімальними.

Впровадження прогресивних видів тари та упаковки, організація зберігання товарів у місцях виробництва, створення прямих зв'язків між виробниками та одержувачами, використання нових способів транспортування і зберігання, холодильної техніки на всіх стадіях руху продукції (транспортування, зберігання, реалізація) будуть сприяти найбільш повного збереження якості продовольчих товарів.

Фактором якості, формує і зберігає, є також якість праці працівника на всіх стадіях життєвого циклу продукту.

1.3 Вплив якості продукції на рівень її конкурентоспроможності

Конкуренція (від лат. concurrentia -- змагання, суперництво) у ринковій економіці -- це суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту. Таке визначення конкуренції панувало у класичній та неокласичній теорії. Ці теорії розглядали конкуренцію як незалежну поведінку економічних агентів, які прагнули встановити контроль на ринку.

Досвід останніх років свідчить про посилення конкуренції в усіх сферах ринкової діяльності. Поява великої кількості нових підприємств і організацій, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, акціонерних підприємств, проникнення на український ринок іноземних компаній - усе це значно ускладнило ринкову ситуацію. Збільшення пропозицій товарів і послуг, з одного боку, і зменшення платоспроможності попиту - з другого, створили умови, коли конкуренція стала повсякденною справою.

Конкурентоспроможність підприємства - комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. Конкурентоспроможність може бути виявлена та оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати.

Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку. Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Стан конкуренції на ринку можна охарактеризувати наступними конкурентними силами серед конкуруючих продавців:

1) конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентоспроможних за ціною;

2) загроза появи нових конкурентів;

3) економічні можливості та торгові здібності постачальників;

4) економічні можливості та торгові здібності покупців. Значення кожної з сил залежить від галузі, в якій функціонують конкуруючі підприємства, і визначає в остаточному підсумку їх прибутковість.

Основними складовими конкуренції, на які виробник повинен звертати особливу увагу, є:

- визначення потреб ринку;

- якість проектування;

- якість процесу виробництва.

Таким чином, задоволеність споживача cs (customer's satisfacta) залежить від якості v продукту і його вартості с і може бути представлена у вигляді:

cs = v / с

Можливі наступні ситуації конкурентоспроможності продукції:

1) v = с; cs =1.

Нейтральна ситуація. У цій ситуації очікування споживача підтвердилися, а виробник окупив свої витрати і отримав запланований прибуток.

2) v > с; cs > 1.

Споживач задоволений. У той же час виробник зацікавлений в отриманні більшого прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації своєї продукції.

3) v < с; cs < 1.

Споживач не задоволений і в більшості випадків купівля товару може не здійснитися; виробник починає втрачати придбаних споживачів. Ось чому бізнес з таким співвідношенням пропонованого продукту завжди вважався поганим бізнесом.

Виходячи з наведеного вище можна виділити три основних шляхи конкурентної боротьби виробників:

1. Конкуренція за рахунок зниження цін при загальному низькому якості продукції. Цей шлях можливий за ситуації, коли v > с, і граничному її випадку, коли v = с. Ринок споживає все, що виробляється. Конкурентна боротьба, якщо вона має місце, ведеться в основному за зниження цін при загальному порівняно низьку якість продукції.

2. Конкуренція за рахунок підвищення цінності v продукту і відповідної його вартості с. По мірі насичення ринку і підвищення життєвого рівня населення споживач стає більш розбірливим і готовий заплатити велику вартість за більш цінний продукт.

3. Конкуренція за споживача в умовах насиченого ринку. Боротьба за споживача у цей період йде не тільки за рахунок підвищення якості v продукту, але й за рахунок одночасного зниження його вартості с. Характер впливу складових v і с на задоволеність споживача придбаним продуктом для цього випадку можна представити у вигляді:

cs = v / с.

В сучасних умовах конкурентної боротьби якість продукту є кінцевою метою будь-якого виробника і визначає його цінність в очах споживача.

2. Аналіз господарської діяльності, системи управління якістю та конкурентоспроможності продукції на ПАТ Київський завод шампанських вин „Столичний”

2.1 Загальна характеристика підприємства

Юридична адреса (місце знаходження підприємства): 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27, iдентифiкaцiйний код: 30373419.

Історія Київського заводу шампанських вин починається з другої половини дев'ятнадцятого сторіччя, коли у 1860 році колоніст Волинської губернії Вільгельм Якович Рихерт побудував на власній території, в передмісті Києва - Куренівці пивоварний завод, який вважався одним з найпотужніших на той час.

Після Великої Вітчизняної Війни, радянський уряд виступив з ініціативою відродження виноробства на теренах СРСР, запропонувавши на підпис Й.Сталіну Постанову Ради Міністрів СРСР "Про прискорення будівництва заводів шампанських вин і виноробства для первинної переробки винограду". Пропозиція була схвалена і як результат, у грудні 1949 року Виконавчий Комітет Київської міської ради депутатів трудящих прийняв рішення закріпити за Комбінатом шампанських вин України земельну ділянку площею близько 8,5 гектарів і всі будинки, по вулиці Сирецькій 19, (на місті заводу Вільгельма Рихерта), для будівництва Київського заводу шампанських вин.

Київський завод шампанських вин розпочав свою господарчу діяльність 1 квітня 1950 року. Було заплановано зберігання коньячного спирту в кількості 60 тисяч декалітрів та виноматеріалів 4940 декалітрів; почали комплектувати персонал та робочі кадри підприємства.

Одночасно, у 1953 році, радянськими вченими-шампаністами було винайдено новий спосіб шампанізації вина у безперервному потоці. Суть методу полягала у тому, що процес вторинного бродіння відбувається вже не у закритому резервуарі, а у потоці - системі з 7-8 послідовно з'єднаних резервуарів-акратофорів - з однією заданою швидкістю та при постійному тиску. Цей метод було впроваджено у виробництво у 1954 році. Під кінець 1955 року завод мав такі підрозділи: цех шампанських виноматеріалів, цех виноградних вин, цех шампанізації, посуд отарний цех, цех оформлення і пакування, цех готової продукції та експедиції, транспортний відділ, відділ головного механіка, механічну майстерню, будівельну групу, паросилове господарство, електрогосподарство, матеріальний склад.

В перші роки своєї діяльності, підприємство активно нарощувало темпи виробництва і удосконалювало технологію. Так, перша черга заводу склала 1,5 млн. пляшок, а вже через рік ця цифра зросла у двічі. Такі темпи розвитку за короткий проміжок часу забезпечили підприємству провідне місце у виноробній галузі Радянського Союзу, а в подальшому позицію безсумнівного лідера на ринку ігристих вин України.

Але такий успіх був би неможливий без проведення політики модернізацій та нововведень. Зміни відбувалися майже кожен рік. У 1957 році з метою розширення асортименту та впровадження нових типів високоякісних ігристих вин, завод освоїв випуск нового типу ігристого вина "Советское шампанское мускатное" - оригінального ігристого світло-золотого вина, що відрізнялося від звичайного ігристого особливо ніжним ароматом і приємним смаком, властивому свіжому мускатному винограду, що входив до складу напою. Напій мав великий попит у споживачів усього колишнього Радянського Союзу. Висока якість цього вина була відзначена срібною й золотою медалями на міжнародних конкурсах вин в Угорщині та Югославії.

У 1959 році завод випустив експериментальну партію ігристого вина "Мускат Ігристий" у кількості 10 тисяч пляшок. На відміну від мускатного шампанського, "Мускат Ігристий" готувався винятково з мускатних виноматеріалів. Це ігристе відрізнялося більш вираженими тонами, і більш повним гармонічним смаком.

За період з 1968 по 1972 роки потужність заводу зросла за рахунок проведення низки організаційно-технічних заходів і досягла 6 млн пляшок за рік.

Близько 70% шампанського, яке виробляв КЗШВ, реалізували у межах України, в тому числі 25% у м. Києві. В Білорусію відвантажили 2,7% продукції, в Литву - 14,5%, Росію - 8,9%, Крайню Північ - 2,1%.на експорт відвантажили 1,1% випущеної продукції.

З серпня 1976 року було створено Київське виробниче об'єднання виноробної промисловості.

Наприкінці 1992 року, беручи до уваги те, що наша держава прийняла нове законодавство було проведено загальні збори трудового колективу Київського заводу шампанських вин, на яких було створено організацію орендарів орендного підприємства "Київський завод шампанських вин". У результаті проведеної організаційної роботи підприємство дістало змогу самостійно визначати структуру джерел фінансових коштів і вирішувати питання їх розподілу та використання, керуючись Статутом підприємства та чинним законодавством.

Перебуваючи на оренді, вкладали кошти в розширення виробництва та в оновлення основних виробничих фондів. Значним досягненням стало придбання найсучаснішої розливної машини "Рола Тронік" фірми КХС, в якій були сконцентровані найновіші технології в галузі наливу шампанського вина в пляшки. Після розливної придбали у цієї ж фірми мюзельний та етикетувальний автомати. Крім того, придбали в італійських фірм етикетувальні автомати для наклеювання акцизної марки, автомат для нанесення капсул на шийку пляшок та машину для споліскування внутрішньої поверхні пляшок.

За 59 років свого існування завод став одним з найсучасніших підприємств в Україні. На сьогоднішній день, підприємство є лідером серед українських виробників ігристих вин. Асортимент заводу складається з близько 30 видів ігристого восьми різних кондицій. Основні торгівельні марки досить відомі не тільки українському споживачу, це: ТМ "Українське" - 5 видів, ТМ "Советское шампанское", ТМ "Советское Преміум" - 5 видів ТМ "Золоте" - 4 види та інші. Продукція КЗШВ є популярною не тільки в Україні, але й за кордоном. Поставки ігристого, протягом багатьох років ведуться в такі країни як Німеччина, Англія, Іспанія, Швейцарія, Естонія та інші. Сировинною базою для виробництва ігристого є кримський, молдавський та український виноматеріал. Завод має свої виноробні господарства, що знаходяться в Одеській та Миколаївській областях.

Київський завод шампанських вин постійно приймає участь у міжнародних виставках та дегустаційних конкурсах, де здобув більш ніж 50 медалей, серед яких більше половини золотих. Крім того, чотири роки поспіль, ігристе виробництва КЗШВ перемагало на міжнародному фестивалі-конкурсі "Choice of the year" ("Вибір року"). Окрім вище зазначеного, у 2007 році на VII Міжнародному конкурсі виноградних вин, коньяків, ігристого та плодово-ягідних вин "Ялта. Золотий грифон-2007", позиція "Українське" брют червоний взяла гран-прі у категорії ігристі вина. За результатами щорічного рейтингу "Гвардія 500", Київський завод шампанських вин визнаний однією з найдорожчих компаній алкогольного ринку України. Крім того керівництво заводу вважає за необхідно підтримувати й соціальну сферу життя, сприяючи розвитку науки й мистецтва, вкладаючи кошти у благодійність спрямовану на підтримку мало захищених верств населення.

2007 рік став вирішальним в історії заводу. 17 жовтня Київський завод шампанських вин "Столичний" увійшов до групи європейських виробників ігристих вин - компанії "Henkell&Sohnlein Sektkellereien KG".

Корпорація "Henkell&Sohnlein Sektkellereien KG" є одним з провідних гравцім європейського ринку та володіє підприємствами з виробництва ігристих вин у таких країнах як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, Словакія, Угорщина, Румунія та Італія. За результатами 2006 року корпорацією було реалізовано 204, 8 млн. пляшок. Річний грошовий обіг компанії складає 513 млн. євро. Це єдина в світі корпорація нерезидент, що має виробництво в провінції Шампань. Входження до групи компаній "Henkell&Sohnlein Sektkellereien KG" для Київського заводу шампанських вин означає, перш за все, укріплення позиції підприємства та його торгівельних марок на ринку, а також отримання інвестування у виробництво та маркетинг.

Для того щоб провести аналіз техніко економічного стану підприємства, яке я обрала, тобто Київський завод шампанських вин «Столичний» потрібно порахувати та проаналізувати основні показники його діяльності.

З 1 до 4 показника таблиці даних беремо з Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2014-15рр, на сайті Smida. Щоб знайти продуктивність праці потрібно знайти спочатку суму надходжень від реалізованої продукції, тобто С+25%=Ц, 200955+25%=251193.75 (кіл.реаліз. прод. у грош. розмірі), отже

ПП=Кількість реалізованої продукції(у грошовому розмірі)/Чисельність працівників.

Сер.з/п = Фонд оплати праці/середньо спискову чисельність працівників.

Віддача основних фондів=Кількість реалізованої продукції(натур. вигляді)/вартість оз.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів, оборотів= Середньорічні залишки обігових коштів/ кількість реалізованої продукції(натур. вигляді).

Балансова вартість активів = вартість, за якою активи відображено в балансі підприємства - сума накопиченої амортизації.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн.=соб*обсяг випуску/ціну*обсяг випуску.

Рентабельність продумкції = чистий прибуток від реалізації/собівартость продукції.

Щоб знайти абсолютне відхилення потрібно показник 2015р. - показник 2014р. і так для усіх 18 груп показників, що наведено у табл. 2.1.

Щоб знайти темп приросту по кожному показнику потрібно абсолютне відхилення/на дані 2014р. та * на 100%.

Використовуючи всі дані з Додатків та вище перераховані формули ми можемо заповнити табл. І здійснити всі необхідні обрахунки за допомогою яких ми будемо проводити аналіз.

Таблиця 2.1

№ п/п	Показники	Роки	Абсолютне відхилення,	Темп росту, %
		2014	2015
1	Випуск продукції в натуральному виразі, в т.ч. в асортименті, тис. тонн	7563	11524	3961	5.237
2	Чистий доход від реалізації продукції, тис.грн.	220356	297800	77444	3.514
3	Чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб	68	74	6	8.82
4	Фонд оплати праці, тис. грн..	237260	302200	64942	27.37
5	Продуктивність праці (одного працівника ПВП), тис. грн./особу	3694,025	3394,51	-299.515	-8.1
6	Середньомісячна заробітна плата, тис. грн./особу	3489	4083	594	17.02
7	Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн..	32331	31083	-1248	-3.86
8	Віддача основних засобів, грн./грн.	4.27	2.6	-1.67	-39.11
9	Середньорічні залишки обігових коштів, тис. грн.	53490	112589	59099	110.48
10	Коефіцієнт оборотності обігових коштів, оборотів	7.07	9.7	2.63	37.19
11	Середньорічна вартість активів, тис. грн.	106378	48564	-57814	-54.34
12	Власний капітал, тис. грн.	126545	139812	13267	10.48
13	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	145352	200955	55603	27.66
14	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн.	1.8	1.8	0	-
15	Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	75004	96845	21841	22.55
16	Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис. грн..	18809	23511	4702	19.99
17	Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	8219	13267	5048	38.049
18	Рентабельність продукції, %	0.056	0.060	0.004	7.14

Виходячи з показників даної таблиці ми можемо зробити висновки, що підприємство функціонує досить таки нормально. З усіх вище перерахованих показників ми бачимо, що у 2015 році підприємство Київський завод шампанських вин почало краще функціонувати, найяскравіше це виражається, наприклад у тому що кількість випуску продукції в натуральному вигляді зросла на 3961 тис.тон, що помітно відобразилося у валовому прибутку, який зріс на 21841 тис.грн. ми бачимо, що чисельність працівників зросла на 6 працівників, але при цьому продуктивність праці зменшилася на 8.1%. зросла заробітна плата з 3489грн. до 4083грн. причиною цього могло бути те, що в період з 2014-15рр. ставка мінімальної заробітної плати зросла з 1218 грн. до 1378грн. Відємні показники ми бачимо у середньорічній вартості основних фондів та віддачі основних засобів, що говорить про неефективність ї використання. Але при цьому коефіцієнт оборотності обігових коштів зріс на 2.63, витрати на 1грн. виготовленої продукції високі, але стабільні протягом досліджуваних років. Низька рентабельність продукції, але при цьому підприємство залишається прибутковим.

2.2 Оцінка якості продукції ПАТ КЗШВ «Столичний»

Якість продукції - це сукупність характерних властивостей продукції, які характеризують ступінь придатності її для використання. Якість є однією з найактуальніших проблем сьогодення і будь-яке підприємство, яке має на меті займати все більшу частку ринку, витрачає велику кількість коштів саме на покращення якості продукції, яку виробляє. Вона формується під впливом різних чинників: рівня технологій і оснащеності техніки, впровадження нововведень, організації виробництва і умов праці, рівня організації роботи служби матеріально-технічного постачання та ін.

Одним із методів визначення якості харчових продуктів є органолептичний - це метод, при якому беруться до уваги органи чуття людини: зору, слуху, дотику, смаку та запаху. Тобто проводиться оцінка зовнішніх характеристик: вигляд, колір, форма, прозорість, аромат(букет), смак, м'якість, спеціальні властивості тощо. Перевагою даного методу є швидкість отримання результату, але суттєвий недолік - низька достовірність та значна суб'єктивність.

Дослідимо якість продукції за допомогою органолептичного методу на прикладі ПАТ КЗШВ «Столичний».

На сьогоднішній день в Україні переробкою винограду й виробництвом вина, шампанського, коньяку та лікеро-горілчаних виробів займається близько 500 підприємств по всій Україні. За останні п'ять років виробництво ігристих вин в Україні і збільшувалося, і скорочувалася. Незважаючи на кризовий 2008 рік, в 2009 році виробництво збільшилося на 0,2 млн. декалітрів до рівня 4,2 млн. декалітрів і збереглося на даному рівні в 2010 році. Однак в 2011 р. і в 2012 р. спостерігалося зниження темпів виробництва і вже в 2012 р. воно знизилося майже на 11% порівняно з 2011 р.

КЗШВ «Столичний» є лідером ринку і наймогутнішим заводом галузі, на якому вперше в Україні була впроваджена комп'ютеризована технологія виробництва шампанського, що дала змогу значно підвищити якість продукції. Асортимент продукції складається з 40 назв, серед яких є і сувенірна продукція. Асортимент постійно оновлюється.

За органолептичними показниками вина ігристі повинні відповідати вимогам, які зазначені в ДСТУ 4807:2007 та подані в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Органолептичні показники оцінювання якості вин ігристих

Назва показника	Характеристика
1. Прозорість	Прозорі
2. Колір: ? білі ? рожеві ? червоні	Світло-солом'яний з відтінками від зеленуватого до золотистого. Від світло-рожевого до рожевого. Червоний з різними відтінками.
3. Букет(аромат)	Розвинутий, тонкий, притаманний вину ігристому конкретного найменування
4. Смак	Свіжий, гармонійний, характерний для відповідного найменування, без сторонніх присмаків
5. Ігристі властивості	Під час наливання у бокал повинна утворюватись характерна для властивості ігристих вин піна з тривалим виділенням бульбашок діоксину вуглецю

Варто відзначити, що органолептичні дослідження якості шампанських вин повинні проводитися в спеціальному освітленому приміщенні з абсолютно чистим вільним від сторонніх запахів повітрям. Температура в приміщенні повинна коливатися в межах +15 °С - +16 °С. Шампанське, що подають дегустатору, повинне бути охолоджене до +6 °С - +9 °С. Треба пам'ятати, що в процесі вживання воно встигне нагрітися до +8 °С - +13°С. Потрібно використовувати спеціальні дегустаційні келихи, які виготовлені з тонкого, безкольорового скла, яке не має жодних відтінків, що можуть створити хибне забарвлення шампанських вин. Найчастіше користуються бокалами, що мають довгу ніжку і високу вузьку чашу. Форма келиху впливає на вивільнення бульбашок газу в шампанському вині та його ігристі властивості. Піна краще утворюється в келихах з більш загостреним низом.

За результатами органолептичної оцінки якості, шампанські вина «Советское Шампанское» та «Наш Київ» належать до відмінної категорії якості. Такі висновки підкріплені фактами, а саме: обидва зразки прозорі, з характерним блиском; колір - світло-солом'яний; букет - тонкий, добре розвинений, характерний для даного виду; смак - гармонійний, тонкий, типовий; ігристі властивості - маленькі бульбашки, слабке спінювання.

Варто також звертати увагу на маркування. Маркування ? це один із способів, котрий допомагає споживачеві орієнтуватися при виборі продукції так, щоб не зашкодити здоров'ю.

Кожній пляшці шампанського повинна бути притаманна художньо оформлена етикетка з обов'язковим маркуванням відповідно до чинного законодавства України державною мовою. Маркування повинно містити наступні відомості: назву держави; назву виробника, його юридичну адресу, телефон та місце розташування; знак для товарів і послуг; назву продукції; місткість посуду (літри або дециметри кубічні); вміст спирту (% об.); вміст цукру (% мас.); позначення стандарту; дату виготовлення продукції; гарантійний термін зберігання, а також інформацію відносно придатності; штриховий код.

Проаналізувавши результати, отримані при дослідженні маркування даних зразків шампанських вин ПАТ КЗШВ «Столичний», були виявленні недоліки: масова концентрація цукру (% мас) та номер ліцензії було не вказано. А перевагою можна вважати те, що були зазначені рекомендації щодо застосування. На обох пляшках був зазначений текст «не рекомендується водіям за кермом, вагітним жінкам, дітям до 18років».

Таким чином, підприємству є над чим працювати, щоб покращувати якість свої продукції.

2.3 Аналіз системи управління якістю продукції ПАТ КЗШВ «Столичний»

Стійкого положення на ринку можна досягти, тільки маючи високий технічний потенціал і безперервно його удосконалюючи. Велика увага приділяється в роботі питань підвищення науково-технічного рівня виробництва і збільшення обсягу продажів. Також вона виявляється у системі управління якістю підприємства. Київський завод шампанських вин «Столичний» успішно пройшов сертифікацію по міжнародним стандартам ISO 9001 та ISO 22000. Дана система була впроваджена з метою виробництва якісного та безпечного продукту (шампанського України та вин ігристих), який би повною мірою задовольняв вимоги та побажання споживачів. Якщо більш детально розглядати поняття безпечності продуктів харчування, то варто зазначити, що в першу чергу воно пов'язане із наявністю впливу шкідливих факторів на продукти споживання. А оскільки він може відбуватися на будь-якій стадії, починаючи з виробництва та закінчуючи доставкою продукту, надзвичайно важливим є здійснення постійного контролю за якістю. Звідси й випливає те, що безпека харчових продуктів обумовлюється зусиллями всіх сторін, які задіяні у процесі виробництва. Наявність сертифікату ISO дозволяє стверджувати, що виробник захищає споживача від неякісної продукції і що вона є дійсно якісною та безпечною. Зараз впевнено можна гарантувати, що дане підприємство та його продукція відповідають прийнятим міжнародним стандартам та складають гідну конкуренцію виробникам на світовому ринку.

ISO (International Organization for Standartization) -- Міжнародна Організація з стандартизації, яка була створена делегатами 26 країн у 1947 році. Головне завдання ІSO -- сприяти розробці всесвітньо визнаних стандартів, правил і інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами в усіх галузях народного господарства.

Система управління якістю (ДСТУ ISO 9001:2008) - це комплекс взаємопов'язаних процесів, які, формуючи більш досконалу модель управління діяльністю компанії для забезпечення її результативності, опираються на лідерство керівництва і уміння персоналу, а також ведуть до взаємовигідних стосунків з постачальниками.

Гарантії якості на всіх етапах виробництва в умовах жорсткої ринкової конкуренції являються основним чинником для споживача в процесі здійснення вибору продукції.

Сертифікат ISO 9001 - це перш за все «візитна карточка підприємства», яка гарантує, що всі виробничі процеси, які функціонують на виробництві, є чітко скоординованими і знаходяться під контролем керівництва.

Запровадження сертифікації ISO 9001 дозволяє підприємству-виробнику підтримувати стабільну якість своєї продукції, так як контролюється весь виробничий процес на всіх етапах випуску кондитерських виробів, що дозволяє зробити систему управління компанією більш ефективною.

ISO - це документ, який підвищує конкурентоспроможність компанії і виділяє її серед інших. Ми сміливо заявляємо своїм клієнтам, що наші продукти дійсно якісні, і це вигідно виділяє нас серед конкурентів.

Впровадження цієї системи управління підтверджує той факт, що ПАТ КЗШВ «Столичний» піклується про споживачів, суспільство, стан навколишнього середовища та власний персонал. Завдяки виконанню всіх вимог споживач може бути впевненим в якості і безпечності продукції компанії.

Накопичений досвід впровадження принципів НАССР та необхідність застосування системного підходу до управління безпечністю харчових продуктів обумовили прийняття у вересні 2005 р. підготовленого технічним комітетом ISO/TC 34 Food Products (Харчові продукти) міжнародного стандарту ISO 22000: 2005. У стандарті узагальнено найсучасніші міжнародно-визнані вимоги до систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП).

ISO 22000 Система управління безпекою харчових продуктів. Наявність безпечних продуктів харчування є питанням загальної турботи та стосується як споживачів, так і виробників у сфері харчової промисловості. Інтеграція сільськогосподарських і харчових галузей промисловості, глобалізація торгівлі продуктами харчування змінюють існуючі системи виробництва та розповсюдження харчових продуктів. Це призводить до створення умов, в яких можуть отримати розповсюдження як відомі, так і нові хвороби харчового походження, які в останні роки стали тяжким тягарем для багатьох людей в усьому світі. Включає в себе:

§ Розробку та впровадження системи управління безпекою харчових продуктів.

§ Моніторинг і коригувальні дії.

§ Удосконалення діючої системи управління безпекою харчових продуктів.

§ Супровід процедури сертифікаційного аудиту.

§ Проведення внутрішнього аудиту й аудиту Ваших постачальників.

§ Підготовка підприємств до отримання дозволу для поставок продуктів до країн Європейського Союзу.

§ Навчання персоналу за вимогами Системи управління безпекою харчових продуктів.

Отже, підводячи підсумки можна сказати що система управління якістю на підприємстві Київський завод шампанських вин «Столичний», добре розвинена, регулює якість його продукції та надає йому конкурентні переваги.

3. Удосконалення системи управління якістю продукції для підвищення її конкурентоспроможності