Маркетингова цінова політика підприємства

33

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота на тему:

“Маркетингова цінова політика підприємства”

Вступ

Маркетинг - це вид людської діяльності спрямований на задоволення потреб через обмін.

Маркетинг - це діяльність спрямована на створення попиту і досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів. Комплекс маркетингу складається з декількох елементів,один з яких, ціна, буде розглядатися в даній курсовій роботі.

З погляду маркетингу, ціна - це гроші чи інша компенсація, що її пропонують за право власності або користування товарами чи послугами.

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів до якого належать визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми.

У маркетинговій діяльності фірми встановлення цін - це тільки перший крок до розв'язання однієї з найважливіших проблем ринкової діяльності. Проте він, можна сказати, є найважливішим моментом при початку діяльності підприємства. Оскільки від нього залежить як сприймуть підприємство перші покупці і як воно буде функціонувати в майбутньому.

Згідно маркетингу ціна є:

Одним із основних інструментів в конкурентній боротьбі ;

Однією з головних передумов купівлі - продажу товарів;

Чітко і просто вимірювальною змінною, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми;

Важливою передумовою досягнення підприємством своїх стратегічних цілей;

Надійним зрівнювачем попиту і пропозиції.

Основними цілями цінової політики є:

Максимізація поточного прибутку;

Збільшення частки ринку торгового підприємства;

Завоювання лідерства за якістю товарів;

Забезпечення виживання фірми.

Визначаючи ціну на певний вид товару підприємство повинно враховувати основні фактори, які впливають на ціну:

Витрати на закупівлю товарів;

Витрати обігу;

Визначення попиту на товари та його еластичність;

Аналіз цін та товарів конкурентів.

Визначення ціни є дуже складним етапом в діяльності підприємства і ця курсова робота буде присвячена саме цьому питанню.

Метою даної курсової роботи -є розширення та поглиблення теоретичних та практичних знань з маркетингу. Завдання цієї курсової роботи полягає у наданні мною професійних навичок з маркетингу, організації торгівлі та торговельної логістики.

1. Особливості формування цінової політики торговельного підприємства

Розмір доходів торговельного підприємства, який отримується від різних видів діяльності, є функцією від обсягу проведення відповідних операцій (торговельних, виробничих, посередницьких) (О) та рівня цін, які встановлюються на них (Ц);

Д=f(0, Ц).

Обгрунтування визначення цін на товари (продукцію, роботи, послуги) підприємства належать до визначальних рішень, від яких залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективності його функціонування.

Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему рішень підприємства, пов'язаних з визначенням рівня цін (рис.1).

Розробка цінової політики підприємства покликана забезпечити умови досягнення його стратегічних цілей і завдань та окреслити принципи ціноутворення, методи визначення базового рівня цін, умови і розміри їх диференціації та коригування.

Рис. 1 Зміст цінової політики підприємства

Підприємство, враховуючи специфіку свого положення на ринку, може реалізовувати різні цінові стратеги.

Виходячи з принципів, покладених в основу ціноутворення, розрізняють стратегії, які грунтуються на:

- збуті, вони полягають у орієнтації на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами;

- прибутку, вони полягають в орієнтації на отримання підпри-ємством цільової норми та маси прибутку з кожної одиниці товарів, що реалізуються;

- ринковій ситуації, яка склалася. Вони полягають у визначенні рівня ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася.

З точки зору активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегії ціноутворення. Активну стратегію цін здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію (товари), орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів.

Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху у часі.

Висока ціна на види товарів (продукції), які просуваються на ринок (стратегія високих цін), обирається, коли попит нееластичний (кількість продукції, що реалізується, не залежить від ціни) і відсутня конкуренція.

Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку, для споживчого ринку на іміджеві та модні товари. Стратегія високої ціни може реалізовуватися досить довгий час за умови високої якості продукції, її відповідності світовим стандартам, захисту прав підприємства на її випуск (патенти, ноу-хау).

Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення імітаторів і конкурентів. В цей час витрати на просування товарів (продукції) на ринок вже покриті, отримані високі початкові прибутки дозволяють розширити виробничі потужності та збільшити пропозицію продукції. Обсяг виробництва тепер підприємство може запропонувати за більш низькими цінами, розширюючи коло потенційних споживачів продукції.

Низька ціна на товар, який просувається на ринок (стратегія низьких цін), може бути доцільна у тому разі, коли товар зустрічає дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів, наявні виробничі потужності дозволяють забезпечити високий обсяг реалізації продукції. У даному випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту.

Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін. Це здається можливим завдяки тому, що споживачі вже звикли до товару, підприємство має перевагу перед конкурентами за рахунок його якості, іміджу, мережі збуту абощо.

Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати.

Визначення стратегії ціноутворення -- це складне завдання, позаяк необхідно враховувати:

- стадію та динаміку життєвого циклу товару (продукції);

- можливості збільшення попиту (орієнтація на попит);

- наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку);

повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції (орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, забезпечуючий беззбитковість діяльності підприємства.

Визначення стратегії ціноутворення зумовлює і вибір методу ціноутворення.

Для розрахунку мінімального рівня ціни продукції (робіт, послуг) використовуються об'єктивні методи ціноутворення, в основі яких лежить калькуляція ціни. Наприклад, розрахунок ціни на основі:

- змінних витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції (робіт, послуг), які визначають мінімальний, демпінговий рівень цін;

- повних витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), які забезпечують беззбитковість діяльності;

- середніх витрат плюс прибуток, рівень якого може встановлюватися, виходячи з вимог державного регулювання рівня рентабельності, або, виходячи з господарської доцільності в отриманні певної маси прибутку.

В будь-якому з випадків, які розглядалися, до складу ціни, крім витрат та прибутку підприємства, включаються також податки та відрахування, встановлені державою.

Крім калькуляційних методів розрахунку рівня цін можуть застосовуватися суб'єктивні методи встановлення цін, які грунтуються на вивченні ринку збуту продукції, досвіду практиків чи знань експертів. Такими методами ціноутворення є:

- визначення ціни з урахуванням суб'єктивно відчутної цінності виробу чи сприйняття цін споживачами;

- встановлення ціни за результатами пробних продаж невеликих партій продукції за різними цінами;

- встановлення свідомо завищеної ціни з наступним її поступовим зниженням до рівня, який створює масовий попит;

- проведення "закритих торгів" (аукціонів) з випадковими учасниками;

- використання інформації про рівень цін на вироби-аналоги;

- запрошення експертів і таке інше.

Оптимальне ціноутворення не може орієнтуватися тільки на ринок або тільки на витрати. Найчастіше необхідно брати до уваги обидва аспекти і використовувати не один, а декілька методів ціноутворення.

Отримана ціна, яка покриває витрати, повинна бути перевірена на її ринкову життєздатність, тобто можливість збуту продукції (товарів) за такою ціною з урахуванням ринкової кон'юнктури. Якщо ця вимога не виконується, необхідно вишукувати резерви зниження собівартості (витрат обігу) або зменшувати норму запланованого прибутку.

Ціна, визначена з орієнтацією на ринок, повинна бути перевірена на те, чи покриває вона, бодай, змінні витрати на виробництво та реалізацію, чи утворюється маржинальний доход, достатній для відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Якщо ця умова не виконується, необхідно шукати інші можливості реалізації продукції (товарів).

Наступним завданням, яке необхідно вирішити у ході розробки цінової політики підприємства, є визначення умов зміни та диференціації цін на товари (роботи, послуги).

В один і той же час підприємство може використовувати різні ціни на один і той же товар (роботи, послуги). Диференціація цін може здійснюватися за:

- місцем реалізації товарів (робіт, послуг) - різні ціни в місті та в селі, при реалізації через власну мережу та через посередників, на зовнішньому та внутрішньому ринках;

- часом реалізації - сезонні ціни, денний та нічний тариф;

- характером споживачів (покупців) - пов'язаним особам, дочірнім підприємствам, соціальне незахищеним верствам населення, дітям;

- умовами реалізації продукції (товарів) - з попередньою оплатою, з відстрочкою платні, з власних матеріалів (давальної сировини) тощо.

З метою свідомого впливу на реалізацію своєї продукції (товарів) підприємство може використовувати різні цінові знижки, які надаються покупцям залежно від умов постачання продукції, обсягів купівлі, способів оплати, умов страхування тощо.

Розрізняють наступні види цінових знижок:

1. Бонусні знижки, які надаються постійним покупцям за обумовлений обсяг закупівлі продукції (товарів) підприємства за певний проміжок часу.

2. Кількісні знижки, розмір яких залежить від обсягу та серійності замовлення продукції у вартісному чи загальному вимірі.

3. Часові або сезонні знижки, які використовуються для стимулювання реалізації продукції підприємств з циклічним характером виробництва чи споживання.

4. Знижки "сконто", які надаються покупцям за термінову оплату готівкою.

5. Знижки "декорт" - за передчасну оплату порівняно з терміном, визначеним у контракті, а також за товар зниженої якості. Загальновизнаною у світовій практиці є формула "2/10 нетто ЗО", тобто висунений до оплати рахунок може бути зменшений на 2%, якщо оплата відбулася впродовж 10 днів.

6. Дисконтні знижки, які являють собою різницю між цінами на один і той же виріб з різними термінами постачання: чим довшим є термін постачання, тим меншою є ціна одиниці продукції.

7. Знижка при авансовій оплаті, яка виникає в зв'язку з необхідністю компенсувати покупцеві недоотриманий доход (у розмірі середнього депозитного проценту) за час кредитування підприємства-постачальника продукції.

8. Закриті знижки, які надаються на продукцію (товари), яка реалізується у замкнутих системах (внутрішньо фірмові, зустрічні поставки, поставки за кооперативними зв'язками).

9. Спеціальні знижки, які надаються покупцям, які мають особливі (довірчі) відносини з постачальниками, підприємствами своєї фірмової торговельної мережі, при реалізації продукції (товарів) робітникам та співробітникам підприємства тощо.

Використання системи цінових знижок дозволяє активно впливати на обсяги реалізації товарів (робіт, послуг), використовувати позитивні та лімітувати негативні наслідки коливання попиту, управляти швидкістю надходження грошових коштів на рахунок підприємства та обсягом формування кредиторської та дебіторської заборгованості.

В процесі формування цінової політики торговельного підприємства поряд з наведеними вище загальними підходами до її проведення, необхідно враховувати специфічні умови, притаманні торговельній діяльності.

Специфіка цінової політики торговельного підприємства визначається наступними особливостями:

1. Об'єктом цінової політики торговельного підприємства виступає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів - торговельна надбавка. Саме цей елемент характеризує ціну торговельної послуги, що пропонується покупцеві при реалізації товарів.

Переважну більшість роздрібної ціни реалізації товарів складає виробнича складова, тобто ціна виробника. Хоча торговельне підприємство і може впливати на рівень цієї ціни (в процесі управління закупівлею товарів та уторговування партій товарів, що закуповуються), рівень цього впливу незначний. Значною мірою рівень ціни виробника визначається факторами виробничого характеру та його маркетинговою стратегією.

2. Виробниче підприємство повністю самостійне в питанні встановлення рівня ціни на вироблювану продукцію. Торговельне підприємство самостійне тільки у встановленні розміру надбавки, який складає, як правило, 5-20% від ціни роздрібної реалізації товару. Так, цінова політика торговельного підприємства значною мірою орієнтується на цінову політику виробника.

Незважаючи на високий рівень взаємозалежності, цінова політика виробника та торговельного підприємства має незалежний характер. При низькому рівні ціни виробника може бути сформований високий рівень торговельної надбавки та навпаки.

3. На відміну від підприємств-виробників торговельн6і підприємства обмежені в своїй ціновій поведінці більшою кількістю факторів.

Якщо підприємство-виробник встановлює ціну реалізації в діапазоні “собівартість виробництва - попит покупців “, то торговельне підприємство вимушене враховувати не тільки рівень своїх витрат на реалізацію товарів (витрати обігу), але й цінову політику виробника, а також споживчий попит.

4.Виробнича програма підприємств-виробників охоплює обмежену кількість видів продукції, що визначає можливість обгрунтування рівня ціни з кожного окремого виду продукції (моно-товарна цінова політика ).

Торговельні підприємства здійснюють реалізацію, як правило, більшої кількості видів та різновидів товарів. Широта та глибина товарного асортименту обумовлює використання політоварної цінової політики, при якій рівень торгової надбавки диференціюється не за товарами, а за асортиментними групами та комплексами товарів.

5.Виробниче підприємство має можливість “уторговувати” ціни реалізації в процесі переговорів з окремим покупцем. Це створює умови для максимально гнучкої політики, обліку всіх особливостей покупців при визначенні розміру цінових знижок, що надаються.

Ступінь гнучкості цінової політики торговельного підприємства, особливо роздрібного, обмежена, носить більш стандартний характер щодо окремих груп покупців, часу - реалізації, цінової ситуації.

Встановлення ціни відбувається не в ході контакту з покупцем, а перед початком торгового дня. Продавець не має можливості гнучкої зміни встановленої ціни.

6.Торговельне підприємство на відміну від виробничого може порівняно швидко змінювати профіль своєї діяльності, перейти до реалізації інших товарів в разі несприятливих змін кон'юнктури окремих сегментів споживчого ринку.

Це визначає невикористання в звичайній практиці роботи торговельних підприємств стратегій ціноутворення, орієнтованих на виживання, збереження ринку збуту. Ці стратегії використовуються тільки при наявності значних товарних запасів даного товару та необхідності "розтоварювання ".

Узагальнена порівняльна характеристика особливостей цінової політики виробничого та торговельного підприємств наведена в табл.1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика цінової політики виробничого та торговельного підприємств

Особливості, притаманні ціновій політиці	Виробниче підприємство	Торговельне підприємство
І.Предмет цінової політики	Ціна реалізації продукції.	Елемент ціни - торгова надбавка.
2.Ступінь самостійності	Повна, рівень ціни формується самим підприємством-виробником.	Орієнтація на цінову політику виробника товару і ціни на товари-аналоги на ринку
3.Лімітуючі фактори	Собівартість виробництва, попит покупців.	Ціна закупівлі, витрати обігу, ціна реалізації.
4.Характер цінової політики	Монотоварний (з окремих видів продукції).	Політоварний (за асортиментними групами).
5.Ступінь гнучкості цінової політики	Максимальна, орієнтація на одиничного покупця та цінову ситуацію.	Обмежена, носить стандартний характер з орієнтацією на масового покупця та загальну цінову ситуацію.
6.Особливості цінових стратегій	Орієнтація на збереження ринку збуту навіть за несприятливої ринкової ситуації.	Переключення на нові товари при погіршенні ринкової ситуації.

Таким чином, під формуванням цінової політики торговельного підприємства розуміють обгрунтування диференційованих рівнів торговельних надбавок на реалізовані товари, визначення умов та розміру їх оперативного коригування залежно від змін ситуації на споживчому ринку та умов господарювання торговельного підприємства.

Розробка цінової політики торговельного підприємства базується на таких принципах (рис.3);

Рис.3 Основні принципи формування цінової політики торговельного підприємства

1. Забезпечення взаємозв'язку цінової політики підприємства з загальною стратегією торговельного менеджменту та пріоритетними напрямками розвитку товарообороту. Цінова політика має розглядатися як найважливіша складова стратегії розвитку торговельного підприємства на окремих етапах її реалізації, а її завдання мають відповідати пріоритетним напрямкам розвитку товарообороту.

2. Врахування стану кон'юнктури споживчого ринку та властивостей обраної ринкової ніші. Такий взаємозв'язок дозволяє врахувати умови формування цін (а відповідно, і торгових надбавок) у відповідних сегментах споживчого ринку, характер вимог до цін окремих категорій роздрібних покупців.

3. Врахування затратомісткості реалізації товарів та її дифе-ренціації залежно від місця продажу товарів, рівня торговельного обслуговування та інших факторів. Врахування фактора затратомісткості дозволяє забезпечити отримання доходів, не нижчих за мінімальний рівень та, відповідно, -- беззбитковість діяльності підприємства в цілому.

4. Здійснення активної цінової політики на ринку. Активні форми цієї політики визначаються такими факторами, як самостійність встановлення розміру роздрібних цін та торгових надбавок, диференціація підходів до формування рівнів торговельних надбавок на окремі групи товарів та інше. Здійснення активної цінової політики забезпечує чітко визначене цінове позиціювання даного торговельного підприємства на споживчому ринку.

5. Забезпечення гнучкості та динамічності цінової політики. Гнучкість та динамічність забезпечується швидкістю реагування розробленої цінової політики на зміни внутрішніх умов розвитку торговельного підприємства та факторів зовнішнього середовища, тобто шляхом своєчасного перегляду окремих її параметрів в залежності від зміни кон'юнктури споживчого ринку, стадії життєвого циклу підприємства, зміни умов господарювання.

2. Коротка характеристика господарської діяльності Приватного підприємства “Прут”

Приватне підприємство “Прут” створено і діє у відповідності з законами України “ Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про власність”, цього статуту як підприємство, засноване на власності громадянки України з правом найму робочої сили.

Засновником підприємства є громадянка України Іванова Людмила Петрівна.

Місцезнаходження підприємства: 285200 Україна Івано-франківська область, м. Коломия вул. Майданського 9.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку від господарсько-фінансової, комерційної та інших видів діяльності, та реалізація на цій основі економічних інтересів Засновника.

Предметом діяльності підприємства є:

здійснення оптової та роздрібної торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення, продуктами харчування, матеріальними та сировинними ресурсами, товарами споживання;

реалізація товарів народного споживання ;

комерційна торгівля промисловими і продуктовими товарами

експортно-імпортні операції, повязані з реалізацією, переробкою і виготовленням продуктів харчування і нафтопромислових продуктів;

торгово-закупівельна діяльність;

здійснення торгово-посередницької діяльності, в тому числі товаро-обмінні операції;

проведення операцій з нерухомістю;

купівля-продаж цінних паперів;

виготовлення, реалізація продовольчих товарів, кондитерських, хлібобулочних м”ясоковбасних, молочних, овочевих, фруктових виробів.

Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації і має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку і кутовий штамп зі своєю назвою та символікою. Підприємство може мати товарний знак та фірмову марку, які реєструються згідно діючого законодавства.

Підприємство є власником:

майна, переданого йому засновником;

продукції, виробленої підприємством внаслідок господарської діяльності ;

одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Джерелом формування майна підприємства є:

грошові та інші матеріальні внески засновника;

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення та дотації з бюджетів;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;

інші джерела не заборонені чинним законодавством України.

Підприємство здійснює господарську діяльність від свого імені в інтересах засновника підприємства на засадах повного госпрозрахунку.

Прибутком підприємства після сплати податків в державний бюджет та інших обов'язкових відрахувань згідно з чинним законодавством самостійно розпоряджається засновник.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність виходячи з попиту на товари, що ним продаються, роботи, послуги, а також необхідності забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється через систему прямих угод або через біржу та інші організації.

Підприємство реалізує свої товари та майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно або на договірних засадах.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства. Приватне підприємство “Прут” подає до відділу статистики такі звіти:

“Звіт про наявність торгової мережі і мережі ресторанного господарства”

“Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі і мережі ресторанного господарства”

“Звіт з праці”

“Звіт про використання робочого часу”

Приватне підприємство “Прут” самостійно встановлює форму та систему оплати праці, розмір зарплати, а також інші види доходів працівників.

Далі буде наведено основні показники фінансово-господарської діяльності даного підприємства (табл.2 ) та його схему (рис.4 )

Табл. 2

Показники фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства “Прут”

№	Показники	1999 рік	2000 рік	2001 рік
1	Торгова площа м2	100	100	100
2	Чисельність працівників, чол. у т.ч. оперативних працівників	30 15	31 15	31 15
3	Річний продаж, тис.грн.	948072	954536	998543
4	Торгова націнка (сер.%)	9	9	9
5	Витрати обігу, тис.грн.	81792,46	82445,03	86256,84
6	Прибуток від реалізації, тис.грн.	3408	3435,21	3594,03
7	Рентабельність, %	4,2	4,6	4,6
8	Прибуток на одного працюючого, тис.грн	113,6	110,8	115,9
10	Прибуток на одного оперативного працівника	227,2	229	239,6
9	Коефіцієнт установчої площі торг. обладнання	0,22	0,22	0,22
11	Кількість покупців, що обслуговуються, тис.чол	8	10	11
12	Витрати часу на обслуговування 1 працівника (хв.)	0,5-5	0,5-5	0,5-5
13	Комплексність покупок, найменувань	Хліб, молоко, крупи, ковбасні вироби	Хліб, молоко, крупи, ковбасні вироби	Хліб, молоко, крупи, ковбасні вироби

Підприємство, яке вибрала для написання даної курсової роботи на даний час займається торгівлею продуктами харчування. Оскільки продовольчі товари постійно користуються попитом, то підприємство постійно має середній рівень товарообороту. Торговельна націнка становить в середньому 9%, що є нормальним для продуктів харчування. Витрати обігу складають приблизно 96% від усього доходу. Як бачимо з вищенаведеної таблиці обсяг продажу і відповідно прибуток з кожним роком зростає. Це свідчить про ефективну організацію торговельної діяльності, правильно проведені маркетингові заходи та добре обґрунтовану цінову політику.

Коефіцієнт установчої площі становить 0,22, це означає, що підприємство ефективно використовує торговельну площу магазину.

Показник “час на обслуговування одного покупця “ показує що продавці працюють досить оперативно і з власного досвіду знаю великих черг в магазині не створюється. В магазині є чотири відділи: мясний відділ, молочний та хлібобулочний відділ, цукерки та кондитерські вироби, бакалія.

Здебільшого комплекс покупки стабільний - люди купують найбільш необхідні продукти: хліб, молоко, крупи.

З наведених даних я можу зробити висновок, що підприємство працює досить ефективно, зі слів покупців - магазин повністю задовольняє їх потреби в продуктах, вони якісні і за помірними цінами.

ціновий політика торговельний підприємство

3. Дослідження рівня цін, застосовуваних приватним підприємством “Прут” та оцінка впливу цінової політики на результати його діяльності

Оскільки дане підприємство реалізує продукти харчування, то воно співпрацює тільки з вітчизняними виробниками і постачальниками. Молочні продукти підприємство купує у Коломийського сирзаводу, хлібо-булочні вироби - у Коломийській міні-пекарні, ковбасні вироби - у КРІСП “Виробничник”. Інші продукти харчування воно закуповує у виробників з найближчих районів.

Ціни на основні товари в приватному підприємстві “Прут” я наведу в таблиці №3

Табл. 3

Ціни на основні товари приватного підприємства “Прут”

№ п\п	Найменування товару	Ц і н а
1	Хліб (1 шт)	0,9-1,20 грн,
2	Молоко (1л)	0,8 грн,
3	Творог (1 кг)	3,00 грн
4	Сметана 450гр)	2,50 грн
5	М'ясо (1 кг)	12-15 грн
6	Ковбаси варені ( 1 кг)	11-12,80 грн
7	Ковбаси копчені (1кг)	13-20 грн
8	Сир голландський (1 кг)	15 грн
9	Гречана крупа (1 кг)	1,60 грн
10	Рисова крупа ( 1 кг)	2,70 грн
11	Перлова крупа (1 кг)	1,40 грн
12	Макарони (1 кг)	2,20-2,80 грн
13	Цукор (1 кг)	2,70 грн
14	Мука (вищий сорт 1кг)	0,80 грн

Як видно з таблиці № 3 ціни, що застосовуються на даному підприємстві є досить помірними і покупці, порівнюючи з цінами в інших магазинах, є ними повністю задоволені.

Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей.

Існують три основні цілі ціноутворення, на які може орієнтуватися фірма:

цілі орієнтовані на збут - фірма має забезпечити певний обсяг продажу, збільшення частки ринку;

цілі орієнтовані на прибуток - фірма має забезпечити отримання максимального або у всякому разі задовільного прибутку, доходу від інвестицій, швидке надходження готівки;

цілі основані на становищі, яке склалося - фірма забезпечує проведення цінової політики, яка створює стабільний стан справ на ринку.

Вплив цінової політики на результати діяльності даного підприємства є таким самим як і в інших підприємств, тому що зниження цін завжди сприяє збільшенню обсягу збуту, а зростання цін - зменшенню.

Приватне підприємство “ Прут” застосовує політику постійних та помірних цін, що забезпечує стабільне і прибуткове становище підприємства на ринку, тобто воно в своїй діяльності дотримується третьої з вище перелічених цілей.

4. Удосконалення управління ціновою політикою підприємства

Управління цінами - це загальні правила, якими керується фірма приймаючи рішення щодо стратегії і тактики своєї діяльності.

У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи:

Політика поступового зниження цін - вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Далі, коли підвищується конкуренція ціни поступово знижуються.

Політика знімання вершків - використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Передумовами її використання є:

готовність споживачів купити товар новинку за найвищу ціну ;

нечутливість і нееластичність попиту;

наявність відповідного сегменту ринку;

необізнаність покупців з реальними витратами виробника і мала імовірність швидкої реакції конкурентів.

Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг; отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірму як підприємства-новатора і уникнення небажаного ажіотажного попиту.

Політика проникнення на ринок - вона використовує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки і створення достатнього попиту. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виділити ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості товару. Перевагами тут є: наявність реальних можливостей проникнення на ринок і надання конкретних вигод споживачам.

Політика диференціювання цін - це продаж того самого товару різним покупцям за різними цінами. Розрізняють кілька видів цінової диференціації:

Просторова -різні ціни в країні та за її межами ;

Часову - сезонні знижки чи надбавки ;

Залежно від способу використання товару;

За групами споживачів - пільги для студентів ;

Залежно від кількості - оптові знижки.

Політика престижних цін - це високі ціни на товари справді високої якості. Такі товари мусять постійно здобувати і підтримувати свою високу репутацію. Основна проблема використання такої політики - це підвищення якості товару, його іміджу, збереження традицій престижної фірми незважаючи на будь-які кон”юктурні зміни.

Політика традиційного ціноутворення - полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію.

Політика психологічних цін - бере до уваги внутрішню логіку покупця, коли ціни дещо нижчі за якусь круглу суму.

Політика послідовного проходження по сегментах ринку - її використовують в міру насичення якогось сегменту даним товаром, тоді ціну знижують, а товар пропонують іншій групі споживачів, де більш висока цінова еластичність.

Політика збиткового лідера - це продаж товару у комплексі. Тут основний товар продається за збитковою ціною, а збиток покривається за рахунок обсягів продажу або в результаті наступного продажу доповнюючих товарів чи запасних частин.

Політика гнучких цін - передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношення попиту і пропозиції на ринку.

Політика стабільних цін - використовують для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час.

Політика переважних цін - нею користуються фірми, які посідають домінуюче становище на ринку і можуть забезпечити зниження своїх витрат на реалізацію і маркетинг, підвищуючи доходи за рахунок зростання обсягів збуту. За такої політики товари продають дещо дешевше ніж у конкурентів.

Політика цін на товари зняті з виробництва - тут потрібно насамперед визначитись до якої категорії віднести цей товар. Якщо він повністю втратив свою ринкову привабливість. то використовують ціну розпродажу. Якщо він отримав статус товар-ретро, його орієнтують на специфічну нішу ринку і продають за досить високими цінами.

ТзОВ “Прут” в своїй діяльності використовує політику стабільних цін, оскільки здійснює торгівлю продуктами харчування, які є товарами масового попиту. На продукти харчування постійно є попит, тому підприємство не використовує ніяких особливих цінових стратегій, а просто час від часу надає знижки при купівлі товарів на велику суму та передсвяткові чи сезонні знижки. Саме такими простими маркетинговими заходами підприємство старається удосконалити своє управління ціновою політикою.

Висновок

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги.

Ринкова ціна фокусує складні економічні зв'язки між середніми суспільними умовами виробництва товару і можливостями його споживання.

Встановлення ціни є найважливішим моментом в процесі реалізації продукції, оскільки від її величини, в більшій мірі, залежить попит, а отже і обсяг продажу. Об'єм реалізації продукції безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства.

З погляду споживача ціна часто використовується як показник вартості. Відповідно до цього вартість може визначатися як пропорція сприйнятної якості і ціни. Тому зниження цін, яке диктується тією чи іншою маркетинговою ситуацією не завжди збільшує обсяги збуту. Низькі ціни споживачам здаються наслідком низької якості, а тому вони відмовляються від придбання таких товарів. До того ж маркетингові маневрування під час прийняття рішень щодо цін часто обмежуються умовами, існуючими у каналах збуту, а також нормами і правилами встановленими чинним законодавством. У результаті маркетингова цінова політика стає тільки одним з багатьох інструментів маркетингу.

Незалежно від форм реалізації розрізняють пряму і опосередковану маркетингову цінову політику:

Пряма маркетингова цінова політика - має на увазі безпосередній розрахунок цін і їх регулювання залежно від змін ринкової кон'юнктури.

Опосередкована - це політика щодо знижок цін, змін умов оплати, поставок, торговельного кредитування.

За ступенем гнучкості розрізняють маркетингову цінову політику однієї ціни - ціна залишається стабільна протягом певного часу, і гнучких цін.

За видом продукції розрізняють маркетингову цінову політику на нові товари та товари, які тривалий час перебувають на ринку.

Зрозуміло, що видів цінових стратегій є дуже багато і кожна з них по своєму правильна, проте підприємство повинно вибрати тільки одну, яка йому найбільше підходить.

Написання цієї курсової роботи було для мене дуже пізнавальною і цікавою роботою. Я з'ясувала, які ж є особливості формування цінової політики на торговельному підприємстві; ознайомилася з роботою торгового підприємства “Прут”, особливо з його маркетинговою ціновою політикою, визначила для себе методи управляння ціновою політикою.

Написавши дану роботу на тему “Управління маркетинговою ціновою політикою торговельного підприємства” я отримала для себе багато нових знань в галузі маркетингу, організації торгівлі та торговельної логістики.

Література

1. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. К.:Лібра, 1998р.,

2. Котлер Ф. Основи маркетинга. Пер. сз англ. М.: “Бізнес-книга”, ”ИМА-Крос. Плюс”, 1995р.

3. Маркетинг.

Размещено на Allbest.ru