Товарознавча оцінка взуття, правила та порядок їхнього переміщення через митний кордон України

Першочерговим завданням перед країною постали проблеми визначення і встановлення державного кордону, забезпечення його надійної охорони як політичної, так і економічної. Забезпечення економічних та політичних інтересів досягається за допомогою державних органів, однією з яких є Державна митна служба України.

Завдання щодо забезпечення економічних інтересів з боку ДМСУ викладені у Митному кодексі України, у ряді законів і постанов Верховної Ради, указах та розпорядженнях Президента, декретах, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України про здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Всі ці законодавчі та нормативні акти спрямовано на захист державно-політичних та національно-культурних інтересів країни, на зміцнення добросусідських відносин із суміжними державами [29].

Входження України в світову економічну систему потребує чітко визначеної та вивіреної економічної політики, яка є основою розвитку держави. Враховуючи результати світового досвіду, можна сказати, що без розсудливе відкриття економічних кордонів приведе до руйнування власного виробництва. Для досягнення високих показників в економіці необхідно постійно удосконалювати законодавчу базу зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такі питання митного регулювання, як тарифне, нетарифне, валютне регулювання тощо.

Митне регулювання, митна політика держави спрямовані на збільшення товарообміну, стимулювання розвитку національної економіки тощо.

Митна служба нашої країни має багатовікову історію. Вивчення історії митної справи допомагає глибше засвоїти процеси її формування, розвитку, завдання, які треба вирішити, підвищує професіоналізм і культуру її працівників.

Митник - один із перших, з ким зустрічаються особи, які прибувають у країну. Проходження митного контролю значною мірою визначає їх судження та враження від відвідування будь-якої держави.

У договорі князя Олега з Візантією митні податки та пільги згадуються як звичайні явища з давніх-давен, застосовані у спілкуванні між державами [29].

У IV-V ст. до нашої ери у містах Причорномор'я існували стосунки із стягненням податків за просування через чужу територію. На початку VII ст. до н.е. в степах Причорномор'я з'явилися скіфи, які на думку деяких істориків є предками нинішніх українців, і Скіфська держава мала митні стосунки з Олівією, Херсонесом та іншими містами. Скіфи жили за рахунок нападів на інші племена та за рахунок торгівлі з грецькими колоніями на Чорноморському узбережжі товарами, які на довгі роки залишилися традиційними: зерно, хутра, мед та ін.

Слово "таможня" утворилося від тюркського слова "тамга", яке означало в кочових народів Середньої Азії "клеймо" - знак власності.

У Стародавній Русі в епоху монголо-татарського іга "тамгою" називали торгове мито. У Київській Русі одне із джерел доходів княжої казни були: плата за судочинство, штрафи і мито. Київська Русь мала відому в усьому світі торгову артерію - ріку Дніпро - так званий "шлях із варяг у греки".

Запорізька Січ мала торгові стосунки з різними країнами світу, про що засвідчує історичний договір з турецьким султаном 1649 року. Договір "з військом запорізьким і народом руським" на 100 років звільняв руських і турецьких купців від мита та податків. Архівні документи 1746 року засвідчують, що в цей час у Січі стояло 8 суден із Греції і Туреччини. Існують історичні свідчення про митне регулювання за часів, коли Україна була часткою Російської Імперії. Зміни політичних ситуацій та політичних лідерів накладали відбитки і на митну політику держави. Нестабільність законодавчої бази митного регулювання пагубно впливало і на добробут держави. Наприклад, у 1724 році Катерина І видала наказ, так званий "Покровительський таможенный тариф". За цим наказом іноземні товари, які ввозили до Росії, обкладались митом, руські купці вивозили свої товари безмитно. Це призвело до зменшення митних доходів казни. Виправити такий стан мали підписані російсько-англійський (1726 р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного добробуту. "Покровительський тариф" було відмінено у 1731 році.

Феодальна Росія поступово починає перетворюватись у капіталістичну державу: ростуть міста, збільшується кількість промислових підприємств і торговельно-промислового населення. Постійно зростає зовнішньоторговий оборот країни: експортуються зерно, ліс, хутро тощо, імпортуються машини, землеробське знаряддя, тканини, фарби тощо. Перше місце в торговому обороті займала Англія, друге - Франція і Німецькі держави.

Митний тариф 1822 р. частково припинив ввіз імпортних товарів, а Митний тариф 1850 р. частково пом'якшив цю заборону.

Початок XIX ст. негативно відобразився на митній діяльності У зв'язку з Кримською війною 1853-1856 pp. і Паризьким мирним договором 1856 р., за умовами якого втрачались південно-західна частина Бесарабії, вихід на Дунай і військово-морське значення Росії на Чорному морі. У зв'язку з цим при проведенні заборонної ввізної політики кінець XIX століття був відзначений тим, що Росія експортувала в основному промислову сировину та сільськогосподарську продукцію. У 1913 р. продаж зерна за кордон становив близько 2/5 від усього експорту Росії. Цей період зазначений найбільш глибокою економічною кризою, її подолання бачилось у встановленні іншого державного устрою.

Початок XX ст. ознаменований Жовтневою революцією 1917 року. Стосовно митного регулювання в цей період необхідно зазначити історичний Декрет "Про дозвіл на ввіз та вивіз товарів", підписаний Ульяновим-Леніним. Декрет вперше визначив правила перевезення товарів через кордон та поняття "контрабанди". Циркуляр № 4032 від 9 березня 1918 р. проголосив: "Митниці служать інтересам народу, робота митниць повинна бути чіткою і відкритою для суспільства".

У 1964 році Верховна Рада СРСР затвердила Митний кодекс СРСР, яким керувалась і Україна до прийняття власного Митного і кодексу.

Україна, як суверенна держава, створила власну митну систему і успішно здійснює митну справу, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України. Митні органи безпосередньо здійснюють митну справу. Державна митна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, законодавчими актами Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ДМСУ є:

1. Захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України з питань митної справи.

3.прияння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.

4. Використання засобів митно-тарифного та нетарифного і регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів.

5. Здійснення разом з НБУ контролю за валютними операціями.

6. Співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи.

7 Удосконалення митного контролю, оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

8. Товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку.

9. Створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України.

10. Боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил.

11. Ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, 1 2. Здійснення верифікації сертифікатів походження товарів з України.

13. Ведення митної статистики.

Митна справа в Україні розвивається, враховуючи загальноприйняті в міжнародній практиці норми та стандарти:

- єдині форми декларування експорту та імпорту товарів;

- системи класифікації та кодування товарів;

- форми митної інформації.

Територія України - це єдина митна територія де Україна має виключну юрисдикцію (лат. - повноваження давати правову оцінку фактам) щодо митної справи. Загальне керівництво митною справою здійснюють найвищі органи держави[29].

3.2 Основні вимоги до митного оформлення

Митне оформлення товарів здійснюється на підставі "Типовоїтехнологіїмитногоконтролютамитногооформленнятоварівтаіншихпредметів", розробленої відповідно до МКУ, "Положення про ВМД", іншихнормативнихактівДМСУзметоювизначенняпослідовностідійпосадовихосібмитнихорганівприздійсненнімитногоконтролютамитногооформленнятоварівтаіншихпредметів. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, щозастосовуютьсяпiдчасмитногооформленнятоварiвIтранспортнихзасобiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларацiї, а також усіх необхiдних для здійснення митного контролю та оформлення документiв, вiдомостей що до товарiв i транспортних засобiв, якi пiдлягають митному оформленню. Засвiдчення митним органом прийняття товарiв, транспортних засобiв та документiв на них до митного контролю та митного оформлення здiйснюється шляхом проставлення вiдповiдних вiдмiток на митнiй декларацiї та товаросупровiдних документах. Відповідальна особа після перевірки поданих документів на комплектність та відповідність іншим вимогам передає їх начальнику підрозділу митної статистики. За наявності достатніх підставна кожному з етапів відповідальною особою може бути відмовлено у митному оформленні у порядку встановленому чинним законодавством України. Митне оформлення здiйснюється посадовими особами митного органу. Загальна технологія митного оформлення товарів наведена на рисунку 3.2.



Митне оформлення здiйснюється в мiсцях розташування вiдповiдних пiдроздiлiв митних органiв протягом часу, що його встановлюють митнi органи за погодженням з органами, уповноваженими здiйснювати певні види контролю. Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску черезмитний кордон України може здiйснюватися цiлодобово. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України резидентами (крiм громадян), крiм випадкiв перемiщення товарiв i транспортних засобiв через територію України у режимi транзиту, здiйснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташованi цi резиденти. У випадках, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України, митне оформлення в iншому митному органi може здiйснюватися за письмовим погодженням мiж цим митним органом i митним органом, у зонi дiяльностi якого розташований вiдповiдний резидент. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митним органом за мiсцем ввезення цих товарiв i транспортних засобiв на митну територiю України. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi вивозяться за межi митної територiї України громадянами, може здiйснюватися у будь-якому митному органi на всiй митнiй територiї України. Митне оформлення товарiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами у несупроводжуваному багажi, здiйснюється митними органами за мiсцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян. За митне оформлення товарiв i транспортних засобiв поза мiсцем розташування митних органiв або поза робочим часом, встановленим для митних органiв, митними органами iз заiнтересованих осiб справляється плата в порядку та у розмiрах, установлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр такої плати не може перевищувати вартостi фактичних витрат митних органiв на вчинення зазначених дій [29].

З метою здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керiвника вiдповiдного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарiв для дослiдження (аналiзу, експертизи). Проби та зразки товарiв, що перебувають пiд митним контролем, з дозволу митного органу можуть братися також декларантами та вiдповiдними органами державного контролю. Про взяття проб та зразкiв товарiв, що перебуваютьпiд митним контролем, складається акт за формою, встановленою спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи (ст. 75 МКУ).

Декларанти мають право бути присутнiми пiд час взяття проб та зразкiв товарiв посадовими особами митного органу та iнших органiв державного контролю. Взяття проб та зразкiв товарiв, що перебувають пiд митним контролем, iншими органами державного контролю, а також декларантами здiйснюється у присутностi посадових осiб митних органiв. Декларанти зобов'язанi сприяти посадовим особам митних органiв пiд час взяття проб та зразкiв товарiв i здiйснювати за свiй рахунок вантажнi та iншi необхiднi операцiї. Декларанти мають право ознайомлюватися з результатами проведеного дослiдження (аналiзу, експертизи) взятих проб та зразкiв товарiв та отримувати копiї результатiв дослiджень (аналiзiв, експертиз). Митнi органи не вiдшкодовують витрат, понесених декларантом в результатi взяття проб та зразкiв товарiв, що перебувають пiд митним контролем. Витрати на проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) проб та зразкiв товарiв, понесенi митними органами та митними лабораторiями, особою, яка має повноваження щодо таких товарiв, не вiдшкодовуються, крім випадкiв, коли таке дослiдження (аналiз, експертиза) проводиться з iнiцiативи зазначеної особи [29].

Митне оформлення здiйснюється митним органом, як правило, протягом однiєї доби з часу пред'явлення товарiв i транспортних засобiв, щопiдлягають митному оформленню, подання митної декларацiї та всiх необхiдних документiв i відомостей (ст. 78 МКУ). Митне оформлення вважається завершеним пiсля виконання митним органом митних процедур, визначених ним на пiдставi МКУ вiдповiдно до заявленого митного режиму. МКУ (ст. 79) передбачає, що у разi перемiщення через митний кордон України товарiв, необхiдних для подолання наслiдкiв стихiйного лиха, аварiй, катастроф, епiдемiй, а також живих тварин, органiв та iнших анатомiчних матерiалiв людини для потреб трансплантацiї, товарiв, що мають обмежений строк чи особливий режим зберiгання, радiоактивних матерiалiв, фото-, аудiо- i вiдеоматерiалiв для засобiв масової iнформацiї, товарiвмiжнародної технiчної та гуманiтарної допомоги, товарiв, що слiдують за процедурою МДП, їх митне оформлення здiйснюється першочергово у спрощеному порядку. У разi вiдмови у митному оформленнi та пропуску через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв митний орган зобов'язанийвидавати заiнтересованим особам письмове повiдомлення iз зазначенням причин вiдмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливiсть митного оформлення та пропуску цих товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України [29].

3.3 Порядок декларування взуття при перетинанні митного кордону України

Для захисту національного товаровиробника, стимулювання експорту взуття в даному випадку "жіночого взуття", держава визначає комплекс заходів, що регулюють порядок та умови пропуску через митний кордон взуття, та інших предметів. Основоположні закони, якими керується державна митна служба в Україні - це закон "Про митну справу", закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність України", Митний кодекс України, закон України "Про митний тариф".

Декларування - заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних вiдомостей про в даному випадку взуття i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81 МКУ). Умови та порядок застосування форм декларування, перелiк вiдомостей, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Взуття ті інші товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здiйснює митне оформлення цих товарiв i транспортних засобiв. Транспортнi засоби, що використовуються для перемiщення взуття, декларуються одночасно з цими товарами (взуттям). Порожнi транспортнi засоби та транспортнi засоби, якi перевозять пасажирiв, декларуються в мiсцi перетину митного кордону України або в митному органi за мiсцем розташування власника транспортного засобу. Декларантами можуть бути пiдприємства або громадяни, яким належать товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, або уповноваженi ними митнi брокери (посередники). Декларантами товарiв i транспортних засобiв, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноваженi власниками зазначених товарiв i транспортних засобiв на здiйснення декларування нотарiально посвiдченими дорученнями. Декларант виконує всi обов'язки i несе у повному обсязі вiдповiдальнiсть, передбачену МКУ, незалежно вiд того, чи вiн є власником товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, митним брокером чи iншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний:

· здiйснити декларування товарiв i транспортних засобiв вiдповiдно до порядку, встановленого МКУ;

· на вимогу митного органу пред'явити товари i транспортнi засоби для митного контролю i митного оформлення;

· надати митному органу передбаченi законодавством документи i вiдомостi, необхiднi для виконання митних процедур;

· сплатити податки i збори.

Сертифікація взуття - оформлення сертифікатів відповідності, декларування взуття для дорослих і обов'язкова сертифікація взуття для дітей, схеми проведення процедури сертифікації.

Сертифікація взуття проводиться відповідно до діючих нормативів і схемами сертифікації, однак, обов'язкову сертифікацію взуття проводять у відношенні тільки дитячого взуття та спеціальної. Підсумковим документом є сертифікат відповідності або декларація про відповідність. Звичайна повсякденне взуття для дорослих в даний момент підлягає декларуванню відповідності. Зараз випробування здійснюються з урахуванням вимог ГОСТ. Однак, після розробки і вступу технічного регламенту на даний вид продукції, оцінка якості проводитиметься вже за оновленими вимогам [29].

Відповідно, після прийняття нового нормативу, процедура декларування взуття знову може бути замінена обов'язковою сертифікацією. Але поки, для митного оформлення та подальшої реалізації повсякденного взуття для дорослих, потрібно оформити декларацію про відповідність. На дитяче взуття оформляється обов'язковий сертифікат ГОСТ Р. Потрібно відзначити, що одночасно з декларуванням, підприємством заявником може бути проведена добровільна сертифікація взуття.

Декларування і добровільна сертифікація взуття

Термін дії цих документів залежить від схеми проведення процедури. Приміром, якщо продукція виробляється в Україні і заявником для отримання декларації або сертифіката є вітчизняний виробник, то термін дії даних документів може бути від одного року до трьох років. Якщо проводиться експертиза виробником, якою є зарубіжна компанія, то документ про якість також може бути виданий на компанію виробника.

При даній схемі добровільний або обов'язковий сертифікат може бути виданий на термін до трьох років. Однак, якщо мається на увазі повсякденна виріб для дорослих, а вони підлягає декларуванню, то одержувачем декларації може бути тільки компанія імпортер. На зарубіжних виробників декларація відповідності не оформляється [30].

Основним документом, на підставі якого здійснюється митне оформлення експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД), Додаток А.

Вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці. Вона складається 54 граф, частина з яких заповнюється декларантом, а частина - митним органом. Декларація містить відомості про відправника та одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він має пройти оформлення, квоту, митну вартість товару та підстави стягнення мита та зборів.

Зовнішньоекономічний контракт - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Попередня фактура - це перелік цін, який надається експортером потенційному закордонному покупцеві на етапі, коли ще не укладено договір на продаж та покупку товарів і ведуться попередні переговори;

Комерційний рахунок-фактура - це вимога оплати за продані товари, запропонована експортером імпортеру. Вона містить такі дані: опис товарів; кількість; ціна за одиницю і сумарну ціну продажу; умови доставки; умови платежу;

Сертифікований рахунок-фактура - це комерційний рахунок-фактура, яка містить висновок експортера щодо стану відправлених товарів або країни їх виготовлення;

Консульський рахунок-фактура - це комерційний рахунок-фактура, який складений за формою, встановленою в країні експортера, консульством країни покупця. Головне призначення консульського рахунка-фактури - надання допомоги уряду країни покупця при контролі над імпортом, тому її завіряють консульською печаткою.

Рахунок-специфікація - це комерційний рахунок, який поєднує реквізити як рахунка, так і специфікації.

Сертифікатом походження товарує документ, який використовується для підтвердження походження товару, як доказ того, що товар повністю виготовлений або підданий достатній переробці в конкретній державі. Форму сертифіката походження товару визначають умови міждержавних договорів України.

Сертифікати про походження товару видаються у разі вивезення і ввезення товару. При вивезенні товару з митної території України сертифікат про його походження видається у випадках, коли це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України.

Товарно-транспортні накладні - це документи, які супроводжують транспортні засоби і свідчать про укладення договору на перевезення вантажів. Залежно від обраного виду транспорту, яким перемішуються вантажі, як товаротранспортний документу може використовуватись: міжнародна автомобільна накладка (CMR), Додаток Б.

Carnet TIR (книжка МДП) свідчить про перевезення товарів та інших предметів за умовами згідно з Конвенцією МДП 1975 року. Може використовуватись при здійсненні перевезень вантажів з використанням автомобільного виду транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами та дійсність фінансової гарантії. Дає підстави митним органам виставляти позов до національного гарантійного об'єднання (АС-МАП) у разі недоставлення вантажів до митниць призначення, Додаток В.

Митний брокер (посередник) - це пiдприємство, що здiйснює декларування товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, i має лiцензiю на право здiйснення митної брокерської дiяльностi, видану спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Митним брокером може бути тiльки пiдприємство-резидент. Вiд iменi цього пiдприємства декларування товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, може здiйснювати його вiдокремлений структурний пiдроздiл (фiлiя, представництво тощо) (ст. 176 МКУ). Митний брокер здiйснює брокерську дiяльнiсть вiдповiдно до норм МКУ та лiцензiйних умов, що затверджуються спецiально уповноваженим органом з питань лiцензування та органом лiцензування. Взаємовiдносини митного брокера з особою, яку вiн представляє, визначаються договором доручення. Лiцензування дiяльностi митного брокера здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi".

Митний брокер зобов'язаний:

* пред'являти митниці товари, які переміщуються через митний кордонУкраїни;

* подавати митниці документи, які необхідні для здійснення митного контролю;

* сплачувати мито, митні збори та інші платежі.

Також митний брокер несе відповідальність у повному обсязі як особа, яка самостійно переміщує товари через кордон. Для отримання ліцензії про визнання підприємства декларантом особа подає до митниці, у зоні діяльності якої знаходиться, такі документи:

* заяву, з зазначенням назви організації, юридичної та фактичної адреси;

* наявність рахунків у національній та іноземній валюті;

* назви та адреси філій;

* заяву стосовно погодження митницею видачі свідоцтва про визнання підприємства декларантом;

* копії всіх установчих документів;

* довідку банку про відсутність заборгованості;

* копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання Ліцензії [31].

Справа про видачу ліцензії розглядається протягом 30 днів. Ліцензія видається ДМСУ на підставі наказу голови ДМСУ. Ліцензія діє безстроково, за умови щорічної перереєстрації. Перереєстрація ліцензії про визнання підприємства декларантом проводиться щорічно за наявністю заяви, копії платіжного доручення про перерахування коштів за перереєстрацію ліцензії, копії ліцензії. Заява розглядається протягом 15 днів. При цьому митниця перевіряє стан роботи підприємства, що здійснює декларування[29].

3.4 Порядок проведення митного контролю та митного оформлення взуття

Митний контроль - це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання значення законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, митного укладених державою, контроль за виконанням яких покладено контролю на митні органи.

Держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю. До цих правил і і належать:

* одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

* оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, що відображають усі необхідні питання щодо найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до ТН ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування і т. п.;

* сплата відповідних податків, мит і зборів або надання гарантій такої сплати;

* доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

* декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

* розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимчасового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю.

Оскільки держава зацікавлена в реалізації зовнішньої і внутрішньої економічної, фінансової, податкової, зовнішньоторговельної, митної, військової

Об'єкти політики, а також політики в галузі забезпечення державної, митного економічної та Інших видів безпеки, вона здійснює відповідні заходи контролю не тільки з надання прав усім учасникам ЗЕД, але і забезпечення сумлінного виконання ними покладених на них обов'язків, у тому числі за допомогою митних органів, що здійснюють митний контроль і митне оформлення.

Об'єкти митного контролю:

- Товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України;

- Документи і відомості про товари і транспортні засоби;

- Фізичні і юридичні особи, що мають відношення до цих товарів - власники товарів, особи що діють за їхніми дорученнями (митні брокери, декларанти, митні перевізники та інші) іх документи;

- Відповідність фактичних обставин установленому порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон;

Одним із напрямів організації митного контролю є розробка і запровадження технологічних схем митного контролю.

Технологічна схема - це встановлена обов'язкова для виконання послідовність операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Технологічні схеми митного контролю можуть бути:

* типовими,

* детальними.

Типові технологічні схеми визначають загальну мінімально-обов'язкову послідовність операцій та дій посадових осіб на окремому напрямі митного контролю. Вони розробляються й запроваджуються центральним апаратом ДМСУ. Типові технологічні схеми пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників затверджує Кабінет Міністрів України. Загальна технологічна схема митного оформлення товарів наведена на рис. 3.4.

Такі схеми затверджують начальники регіональних митниць. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення. Таким чином сутність митного контролю складається з двох основних складових: мети митного контролю та організаційних заходів для здійснення митного контролю, що відображено на рис. 3.4.

Перевірка документів і відомостей, необхідних для митних цілей, полягає у вивченні документів, установленні відповідності їх оформлення і заповнення встановленим правилам і нормам. Ця форма митного контролю може передувати іншим формам митного контролю: огляду, обліку та інші. Проте в окремих випадках митний контроль може обмежитися тільки перевіркою документів.

За своїм призначенням документи, необхідні для митних цілей, як правило, діляться на такі групи: транспортні, торгові, митні, інші.

До транспортних документів належать: накладні, коносаменти, декларації, дорожні відомості, передатні відомості, багажні, інші.

До торгових документів належать: контракти, договори, рахунки-фактури, специфікації, інвойси, пакувальні аркуші, інші.

До митних документів належать документи, що видаються митними органами або оформляються за їх участю, наприклад: ліцензії на відкриття митного складу, складу тимчасового зберігання (СТЗ), магазину безмитної торгівлі; кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення; документ контролю доставки (ДКД), декларація митної вартості (ДМВ); вантажна митна декларація (ВМД); свідчення про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення під митним контролем.

До інших документів належать установчі документи осіб, що підтверджують їхні права на здійснення зовнішньоторговельної діяльності, дозволи різноманітних державних органів, наприклад: дозволи органів, що здійснюють ветеринарний і фітосанітарний контроль.

Митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд) являє собою фактичний контроль. Митний огляд - це адміністративна дія, що полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через кордон, відповідності товарів, що перевіряються, даним, узагальненим у вантажній митній декларації, а також даним, зазначеним у дозвільних документах державних органів; запобігання ввезенню або вивезенню заборонених товарів; виявлення прихованого провозу товарів; виявлення товарів, що переміщуються бездокументів; визначення характеристик товару залежно від інших цілей огляду.

Огляд проводиться шляхом: розкриття тари та упаковки товарів, установлення їх найменування; підрахунку кількості товару; у разі необхідності - оцінки якості товару; перевірки всіх місць, порожнин, конструктивних особливостей у транспортних засобах і товарах з метою виявлення схованок, сховищ, в яких можуть бути сховані товари.

З цією метою застосовуються технічні засоби митного контролю (ТЗМК), а також такі засоби, як прощупування, проколювання, розбирання конструктивних деталей, вузлів і агрегатів, порушення цілісності усього або частини предмета. Митний кодекс України у ст. 27 обумовлює необхідні умови застосування технічних засобів рис.3.5.

Проведення митного огляду може здійснюватися в таких видах:

* ідентифікаційний огляд - огляд, проведений у спрощеному порядку з метою встановлення фактичної відповідності товарів їх опису і кількості, заявленій декларантом, визначення країни походження товарів, тобто йдеться про зовнішню ідентифікацію товарів;

* огляд з перерахунком кількості вантажних місць без їх розкриття, з вибірковим розкриттям, з розкриттям усіх вантажних місць;

* огляд з перерахунком кількості предметів у вантажних місцях (вибірково або всіх);

* огляд з вимірами і визначенням характеристик товару з узяттям проб і зразків або без них;

* огляд, спрямований на виявлення схованок, приховувань, контрабанди.

Тривалість митного оформлення товарів визначається кожною митницею окремо, залежно від характеру товару, обсягу товарної партії, від того, чи підлягає той або інший товар перевірці інших контролюючих служб.

Відповідальна особа після перевірки поданих документів на комплектність і відповідність іншим вимогам передає їх начальнику підрозділу митної статистики. За наявності достатніх підстав на кожному з етапів відповідальною особою може бути відмовлено у митному оформленні у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Результати митного оформлення, з метою виключення підробок, фальсифікації, потребують спеціального захисту. Особовий склад забезпечується особистими номерними печатками, штампами "Під митним контролем". Також використовується захист у вигляді нумерації бланків митних документів (митних декларацій, протоколів про порушення митних правил тощо), нанесення на такі бланки спеціального малюнка, водяних знаків. Робота із запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення є одним із напрямків організації митного контролю. Одним з нових видів захисту, впровадженим Управлінням організації митного контролю ДМСУ є нанесення на відбитки особистих митних забезпечень та митні документи спеціальних голографічних етикеток з декількома ступенями захисту. Самі митні забезпечення та порядок їх застосування також постійно вдосконалюються Держмитслужбою України. Так, у 1997 р. повністю було змінено форми митних забезпечень на більш досконалі. В митній системі України використовується чотири типи митних забезпечень:

а) особиста номерна печатка інспектора - проставляється на митних документах і свідчить про завершення митного оформлення;

б) штамп "Під митним контролем" - проставляється на митних документах і свідчить про перебування вантажу під митним контролем;

в) спеціальний пломбір з пуансонами - для накладання спеціальних пломб на місця, приміщення, транспортні засоби, в яких зберігаються або переміщуються товари та інші предмети, що знаходяться під митним контролем;

г) особиста металева печатка - для накладення відтисків на приміщення, сейфи, шафи тощо, в яких знаходяться митні документи, митне забезпечення інших видів або предмети під митним контролем.

Документи які необхідні для митного оформлення взуття можна поділити за призначенням:

1. Митні документи.

Мінімальний перелік митних документів, які обов'язково подаються до митного органу при здійсненні процедури митного контролю, наведемо нижче.

Вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява, що містить відомості про взуття, транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України. А також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД оформлюється на бланках форми МД-2, МД-3 і МД-8.

Даний документ заповнюється на кожну партію взуття [33].

2. Транспортні документи.

Транспортні документи виписуються вантажоперевізником для підтвердження того, що товар в даному випадку "взуття" прийнято для перевезення. Отже транспортним документом є документ, який свідчить про завантаження вантажу на транспортний засіб, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи призначені для надання відомостей про укладання контракту перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для засвідчення права власності, тобто права власника цих документів на володіння партіями взуття.

Товаротранспортні накладні - це документи, які супроводжують транспортні засоби. Вони свідчать про укладення договору на перевезення вантажів. Залежно від обраного виду транспорту, яким переміщуються вантажі, як товаротранспортні документи можуть використовуватися.

Carnet TIR (книжка Міжнародного дорожнього перевезення (МДП) - це документ, який свідчить про перевезення товарів в даному випадку "взуття" за умовами згідно Конвенції МДП 1975 року. Carnet TIR може використовуватися при здійсненні перевезень вантажів з використанням автомобільного транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами, а також дійсність фінансової гарантії.

Дорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, який всебічно характеризує роботу автомобіля та водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення до підприємства. Він належить до документів суворої звітності. Без нього перевезення вантажів не допускається.

Документи, що застосовуються при підтвердженні витрат на доставку товарів. Вони використовуються декларантами для визначення митної вартості товарів. До таких документів відносяться:

- документ, який визначає відносини сторін в угоді з надання послуг по доставлянню товарів в даному випадку "взуття"від місця відправлення до місця призначення;

- рахунок-фактура від виконавця угоди доставки, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також предмет платежу;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт сплати послуг по доставленню відповідно до виставленого рахунку-фактури.

3. Комерційні документи.

Комерційні, інколи їх називають товаросупровідні, документи мають містити вартісну, якісну та кількісну характеристику товару в даному випадку "взуття".

До них відносяться: рахунок-фактура, рахунок-специфікація, проформа-рахунок. Як правило, рахунки виписуються в тій валюті, в якій встановлено ціну в контракті.

Рахунок-фактура виписується продавцем на партію модельного взуття, що відправляються. У ньому містяться відомості про кількість товару, ціну за одиницю товару та за всю партію взуття, що відправляється, а також дата, найменування й адреса продавця та покупця, номер контракту, скорочений опис товару, відомості щодо кількості місць та упаковки, умови платежу, умови доставки, найменування банку, що здійснює платіж, та інші необхідні дані.

4. Оперативно-зовнішньоторговельні документи.

До оперативно-зовнішньоторговельних документів відносяться: зовнішньоекономічний контракт, документи із забезпечення виробництва експортних товарів та документи з підготовки взуття до відвантаження.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності договір (контракт) складається у письмовій формі [33].

5. Страхові документи.

Страхові документи свідчать про взаємовідносини між страховиком і застрахованим. Вони засвідчують, що товар в даному випадку "взуття" застраховано від визначених ризиків і що в разі виникнення цих ризиків ціну товару (взуття) буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару.

Залежно від митного режиму інспектором вантажного відділу, який завершив митне оформлення товару, накладається або після знімається митне забезпечення. завершення ДРМ ножному завершенні митного оформлення складається митного реєстр, до якого заносяться всі документи, що були використані оформленні товару. Реєстр завіряється особистою товару номерною печаткою і підписом інспектора, який завершив митне оформлення, та зберігається в установленому порядку разом з документами, що були підставою для митного оформлення.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

До митного оформлення і митного контролю на будь-якому з перелічених вище етапів може залучатись підрозділ по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. При розслідуванні справ про порушення митних правил посадова особа митного підрозділу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, може письмово витребувати документи, необхідні для розгляду справи. При цьому у справах відділу залишається письмова вимога про надання документів, а також копії витребуваних документів.

Митниця здійснює аналітичні операції з метою прогнозування та виявлення актів порушень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій суб'єктами ЗЕД, характеризування динаміки здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Рекомендації відносно суб'єктів ЗЕД, які вчинили порушення, передаються на 1-й етап (попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики).

3.5 Забезпечення контролю за достовірністю інформації щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України

Достовірність економічної інформації, її адекватність господарським явищам визначається достовірністю результатів аналізу, правильністю й обґрунтованістю висновків та пропозицій, що випливають із них. Використання в аналізі недостовірної інформації викривляє наші уявлення про реальну економічну дійсність і призводить до помилкових рішень. Тому вся відібрана для аналізу інформація має ретельно перевірятися.

Контроль за достовірністю використовуваної інформації можна здійснювати у різних формах. Здебільшого вирізняють формально-логічний контроль і розрахункову перевірку. Мета формально-логічного контролю полягає у перевірці повноти і правильності заповнення різних документів.

Ознака повноти дотримана, якщо при контролі: проаналізовано всі підрозділи об'єднання (підприємства), наявні необхідні форми звітності, передбачені відповідними інструкціями, заповнено всі розділи типових планових і звітних форм, а також всі макети аналогічних таблиць вихідних даних, розроблених на основі програми збирання інформації.

Правильність заповнення показників із формально-логічного погляду передбачає відповідність певних даних їх змісту в рядках і графах, де вони проставлені. Перевіряють також наявність обов'язкових реквізитів - назв чи кодів організації та її підрозділів, підписів відповідних посадових осіб, дати складання і т. ін.

Розрахункова перевірка є більш трудомісткою операцією. Вона визначає рівень певних навичок і знань. Основне значення розрахункової перевірки зводиться до:

* перевірки взаємоузгодженості, або тотожності, показників, наведених у різних документах. При цьому важливо знати порядок формування показників і відображення їх у звітності.

Крім простих форм взаємоузгодження зв'язку даних, коли необхідно лише зіставити їх величини, вказані в різних документах, є складніші, де потрібно здійснювати спеціальні розрахунки. У таких випадках необхідно керуватися методичними вказівками щодо перевірки звітності, виданими Міністерством фінансів України;

Митний контроль поряд з митним оформленням, відповідно є однією з найважливіших функцій митних органів. З'ясування сутності митного контролю неможливе без розгляду системи принципів митного контролю, до числа яких належать:

· загальність митного оформлення і митного контролю;

· законність митного оформлення і митного контролю;

· принцип мінімальної необхідності митного контролю, заборони використання митного оформлення та митного контролю у ролі адміністративної нетарифного заходи регулювання;

· вибірковість і достатність митного контролю;

· використання системи управління ризиками при застосуванні митного контролю;

· можливість звільнення від застосування окремих форм митного контролю;

використання методів аналізу ризиків для визначення і ступеня перевірки.

Митний контроль може проводитися тільки митними органами і тільки у формах, перерахованих а саме:

перевірка документів і відомостей;

усне опитування;

отримання пояснень;

митне спостереження;

митний огляд товарів і транспортних засобів;

митний огляд товарів і транспортних засобів;

особистий огляд;

перевірка маркування товарів спеціальними марками, наявності на них ідентифікаційних знаків;

огляд приміщень та територій для цілей митного контролю;

митна ревізія.

Перевірка документів та відомостей - форма митного контролю, що застосовується посадовою особою митного органу при проведенні митного оформлення, для перевірки документів.

Згідно інструкції про дії посадових осіб митних органів, що здійснюють митне оформлення та митний контроль при декларуванні та випуску товарів, перевірка документів і відомостей позначена документальним контролем.

Перевірка документів та відомостей - форма митного контролю, що застосовується посадовою особою митного органу при проведенні митного оформлення товарів, для цілей: перевірки правильності оформлення документів; встановлення достовірності документів; перевірки достовірності відомостей, що містяться в документах.

Відповідно до застосування даної форми митного контролю є:

встановлення достовірності документів (термін дії, наявність і справжність необхідних реквізитів (печатки, підписи, штампи);

перевірка достовірності відомостей, що містяться в документах (дані про відправника, одержувача товару, декларанта, відомості про переміщувані товари (найменування, вартість, кількість, країна походження та ін), відомості про сплату митних платежів та ін дані);

перевірка правильності оформлення документів (правильність заповнення відповідних граф ВМД, відсутність виправлень).

Перевірка документів та відомостей проводиться у кілька етапів:

а) перевірка самих документів на предмет їх автентичності та правильності оформлення (перевірка форми документа);

б) перевірка відомостей, необхідних для митних цілей (перевірка змісту документа).

При реалізації даної форми митного контролю митні органи не пов'язані представленими документами та відомостями, що містяться в них, а тому самостійно має права користуватися інформацією, отриманою з інших джерел, у тому числі за результатами проведення інших форм митного контролю, аналізу відомостей спеціальної митної статистики, обробки відомостей з використанням програмних засобів.

Переліки перевіряються документів та відомостей залежать від конкретних митних операцій і митних процедур (подання товарів у місці прибуття на митну територію України, оформлення внутрішнього митного транзиту, поміщення товарів на тимчасове зберігання, митне декларування товарів).

Проведення перевірки документів та відомостей, в окремих випадках, допускається до переміщення товарів через митний кордон.

Особи, що переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України або здійснюють діяльність, підконтрольну митним органам, зобов'язані представляти останнім документи та відомості, необхідні для митного контролю.

Відомості, необхідні для митного контролю, митні органи можуть отримувати від податкових та інших контролюючих органів. Законодавець наділяє митні органи правом отримувати від банків та інших кредитних установ відомості і довідки про операції та стан рахунків осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через український митний кордон, митних брокерів або інших осіб, які здійснюють діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

Документи, необхідні для митного контролю, за своїм призначенням можуть бути класифіковані в наступні групи:

торгові документи. До них відносяться контракти, рахунки, фактури, специфікації, інвойси, пакувальні документи та ін Копії контрактів та виписки з них повинні бути завірені підписом керівника організації, що уклала контракт, а також печаткою цієї організації. Однак при наявності підстав вважати, що подані документи містять недостовірні відомості, посадові особи митних органів вправі вимагати оригінали контрактів. Для підтвердження відомостей про контрактодержателя можуть прийматися підготовлені ними листа-заяви із зазначенням реєстраційних та банківських реквізитів, підписані керівником і головним бухгалтером та завірені печаткою організації.

За транспортними документами товари переміщуються через митний кордон: коносаменти, накладні, стосовно до залізничного транспорту - дорожні відомості, вагонні листи, передавальні відомості, багажні квитанції.

Митні документи. Такі документи видаються та засвідчуються посадовими особами митних органів. Митними документами є митні декларації, інші документи на товари, що підлягають врученню митному органу призначення (документи контролю доставки), свідоцтва про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення товарів під митними печатками і пломбами, різні ліцензії та кваліфікаційні атестати, які видаються митними органами (ліцензії на здійснення діяльності в якості митного брокера, митного перевізника, кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення), а також інші документи. Інші документи, необхідні для митного контролю. До таких документів можуть бути віднесені установчі документи, що підтверджують право заняття зовнішньоекономічною діяльністю; сертифікати якості, відповідності; карантинні, дозвільні документи, видані іншими державними органами; військові пропуску та ін 1.

Наказ від 25 квітня 2007 р. N 536 "Про затвердження переліку документів і відомостей, необхідних для митного оформлення товарів у відповідності з обраним режимом" до необхідних при декларуванні документів також відносить: документи, що видаються уповноваженим органом, підтверджують особливості здійснення валютних операцій, коли переміщення товарів через митний кордон України або зміна їх митного режиму на підставі договору, на який відповідно до Українського законодавства та іншими нормативними правовими актами України не поширюється вимога про оформлення паспорта угоди / паспорта бартерної угоди;

Письмове підтвердження уповноваженого банку, що веде відповідно до міжнародного договору за участю України кредитний рахунок, при поставках товарів за державним кредитом або в рахунок погашення державного кредиту, із зазначенням номера рахунку та коду валюти;