Інформаційна політика Великої Британії як однієї з найбільш розвинутих країн світу, фінансового центру та геополітичного плацдарму Європи задекларована у доповіді та виступах прем'єр-міністра країни д. Кемерона на всесвітніх економічних форумах у Давосі. Британський лідер виступив на підтримку загальноєвропейського курсу на побудову інформаційного суспільства, оголосив сучасну політику та економіку глобальними і заявив, що ця «глобальність виявляється у постійному оперативному обміні інформацією між контрагентами політики чи економіки, а обмін базується на сучасних засобах зв'язку - глобальних засобах комунікації, розвиток яких забезпечується програмами становлення нового загальноєвропейського інформаційного суспільства».

Система формування та реалізація інформаційної політики Великої Британії призначена для:

– забезпечити доступ до інформації;

– створити національний інформаційний потенціал;

– використовувати інформаційні ресурси в національних інтересах;

– створити загальну систему охорони інформації;

– сприяти міжнародному співробітництву в галузі комунікацій та інформації;

– гарантувати інформаційний суверенітет держави;

– розвивати інформаційну інфраструктуру.

Одне з перших підрозділів, покликаних виконувати вищеназваних функції, було сформовано ще в період Другої Світової війни і називалося Міністерством інформації. Основною функцією даного Міністерства було інформування населення про хід бойових дій, при цьому обирався акцент на ті чи інші події та надання інформації у вигідному для уряду світлі, особливо в періоди явних військових невдач.

В 1949 р. Міністерство інформації з іміджевих питань було перейменовано в Центральне бюро інформації - ЦБІ (Central Office of Information - COI). ЦБІ структурно відрізнялося від Міністерства інформації. Так, до його складу увійшли створювані при каж-будинках міністерські і водомісткі прес-служби.

Ці служби у кожному міністерстві і відомстві є однаковими і включають 3 відділи:

- Прес-офіс (Press Office) або інформаційна служба. Основна задача даного відділу-взаємодія з центральними, регіональними та місцевими ЗМІ.

- Відділ зв'язків з громадськістю. У даного відділу свої специфічні-етичні функції і, як правило, окремий бюджет, який витрачається на проведення спеціальних кампаній і проектів. Кожне міністерство має
свої кампанії, наприклад, МОЗ - кампанію проти куріння, Мінтранспорту - проти водіння в нетверезому стані, тощо.

- Відділ по роботі з листами та зверненнями громадян (Enquiry Office). Займається листами і зверненнями громадян. Дана структура управління суспільними комунікаціями проіснувала досить довго, однак і у неї були суттєві недоліки. Основними проблемами в ефективності функціонування системи були відсутність у регіональних відділень добре налагоджених зв'язків з телебаченням, журналами та ЗМІ, а також погана скоординованість центрального та регіональних офісів, внаслідок чого регіональні відділення часто працювали вроздріб.

Перетворення системи в 1997 році прем'єр Тоні Блер почав з установи
посади Міністра інформації, в обов'язки якого увійшли координація і вдосконалення діяльності роботи прес-служб в уряді Великої Британії.

Слід зауважити, що міністр інформації лише координує діяльність прес-служб, а тактичне керівництво системою здійснює прес-секретар прем'єра. Блер також перейменував ЦБІ в Департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації - ДПіК (Governmental Information and Communication Service - GICS), в яке Центральне бюро інформації увійшло лише в якості одного із структурних підрозділів.

Центральної структурою в ДПіК є спеціальний відділ, створений при Кабінеті прем'єр-міністра - Комітет стратегічних комунікацій - КСК (Strategic Communication Unit - SCU). До складу цього комітету входять директори всіх 12 регіональних відділів інформації, прес-секретарі кожного міністра і шість представників різних партій. Саме цей комітет визначає інформаційні пріоритети і вирішує, яку інформацію уряд має надати громадськості.

У нову структуру ДПіК входить підрозділ, який проводить
відповідну роботу з фокус-групами і раз на тиждень надає дані на обговорення в КСК.

Ще однин дослідницький підрозділ, спільно з департаментами міністерств, займається пошуком і оприлюдненням так званих «Фактів-убивць» («killer-facts»).

Дослідницька група шукає факти по найбільш актуальним і затребуваним зі сторони громадськості питань і в міру їх знаходження за допомогою «мережі знань» (комп'ютерна мережа та програмні продукти для інформаційного обміну, а також пейджери, наявні у кожного члена уряду) поширює серед членів уряду і парламенту.

Комітет стратегічних комунікацій виконує також функцію
узгодження стилю і часу опублікування інформації усіх урядових структур. Для цієї мети існує спеціальний відділ і спеціальний комп'ютерний комплекс, так званий «Agenda» (порядок денний).

Він встановлює порядок і графік оприлюднення урядової інформації. Дана система виключає перекривання одних повідомлень іншими. Наприклад, повідомлення з області охорони здоров'я не повинно перекривати більш значущу інформацію зі сфери зовнішньої політики.

Комп'ютерний комплекс «Agenda» також називають комп'ютером «швидкого реагування», так як він містить велику базу даних різноманітних висловлювань політиків на різні теми, а також матеріали газет і телебачення, що стосуються політики.

Даний комп'ютерний комплекс може в лічені хвилини видавати інформацію про те хто, де, коли і як висловлювався з того чи іншого питання. Він пов'язаний з усіма урядовими департаментами в регіонах, з Центральним бюро інформації та його регіональними відділеннями.

Усі рішення Комітету стратегічних комунікацій направляються в
відділ спін-докторів, які надають інформацію громадськості під найбільш вигідним кутом. Є також відділ спіч-райтерів, які готують промови для міністрів і пишуть матеріали для преси, що публікуються від імені уряду.

Природно, що для забезпечення максимальної ефективності роботи всієї системи необхідний постійний моніторинг ЗМІ. Це завдання виконується окремим департаментом - Комітетом моніторингу ЗМІ (Media Monitoring Unit - MMU). Цей відділ проводить цілодобовий моніторинг ЗМІ з метою ідентифікації публікацій та повідомлень, що стосуються уряду, що забезпечує можливість оперативної реакції з боку останнього.

Система реалізації інформаційної політики Великої Британії має наступну структуру (рис. 2.1).

Елементами системи інформаційної політики є:

– департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації;

– відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж;

– відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики;

– відділ міжнародної інформації;

– відділ громадської інформації;

– власні засоби відділу громадської інформації;

– власні засоби відділу міжнародної інформації;

– інформаційний центр відділу міжнародної інформації.



Рис.2.1. Система реалізації інформаційної політики Великої Британії за допомогою іміджевих Інтернет-ресурсів

Також в структурі системи іміджевих Інтернет-ресурсів були зазначені окремі елементи надсистеми «Державне управління» та зовнішнього середовища, які є найбільш суттєвими для функціонування досліджуваної системи:

– Парламент;

– Уряд держави;

– Зарубіжні засоби масової інформації;

– Національні засоби масової інформації.

Призначення кожного елемента системи відповідно до їх самостійної ролі та функцій в іміджевих Інтернет-ресурсів відображені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Самостійна роль та функції елементів системи

№	Назва елемента	Роль та функції елемента	До якої системи/підсистеми належить
1	Департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації	Даний елемент в системі реалізовує визначену концепцію інформаційної політики країни, координує діяльність таких відділів, як відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж, відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики, відділ міжнародної інформації, відділ громадської інформації.	Даний елемент належить до надсистеми «Державне управління»
2	Відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж	Даний елемент в системі розробляє, реалізовує та контролює інформаційну політику за допомогою інформаційних технологій та комунікацій.	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
3	Відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики країни	Даний елемент розробляє, аналізує та реалізовує відповідну інформаційну політику на державному рівні. Даний елемент на рівні країни контролює та аналізує діяльність ЗМІ	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
4	Відділ міжнародної інформації	Даний елемент в системі призначений для інформування іноземної громадськості	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
5	Відділ громадської інформації	Даний елемент в системі призначений для інформування внутрішньої громадськості	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
6	Власні засоби відділу громадської інформації	Даний елемент в системі призначений для інформування внутрішньої громадськості за допомогою ЗМІ задля інформування та роз'яснення пріоритетів інформаційної політики країни	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
7	Власні засоби відділу міжнародної інформації	Даний елемент в системі призначений для інформування іноземної громадськості за допомогою ЗМІ задля інформування та роз'яснення пріоритетів інформаційної політики країни	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»
8	Інформаційний центр відділу міжнародної інформації	Даний елемент призначений для надання відповідним закордонним аудиторіям інформації, яка відображає пріоритетні цілі інформаційної політики країни	Даний елемент належить до підсистеми системи «Департамент публічної інформації країни»

Розглядаючи кожен елемент системи порізно, ми можемо виокремити відповідні власні самостійні цілі в сфері PR:

1) Департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації країни. Основі цілі відділу є:

– розробка та реалізація інформаційної політики країни з метою формування позитивного іміджу країни за допомогою ефективного управління такими відділами, як відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж, відділу розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики, відділ громадської інформації;

– організація, побудова та встановлення прямих зв'язків з іноземною громадськістю за рахунок ефективного управління відділом міжна-родної інформації та інформаційний центр відділу міжнародної інформації;

2) Відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж. Основі цілі відділу є:

– створення відповідних інформаційних технологій та комунікацій-них мереж задля здійснення ефективної інформаційної політики країни;

3) Відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики. Основі цілі відділу є:

– розробка ефективної інформаційної політики в країні;

– аналіз та контроль за здійсненням інформаційної політики в країні;

– реалізація інформаційної політики країни за рахунок як власних, так і закордонних ЗМІ;

4) Відділ громадської інформації. Основі цілі відділу є:

– координація використання ресурсів та можливостей власних ЗМІ;

5) Відділ міжнародної інформації. Основі цілі відділу є:

– координація використання ресурсів та можливостей власних ЗМІ та інформаційних центрів.

Такі елементи, як власні засоби відділу громадської інформації, власні засоби відділу міжнародної інформації, інформаційний центр відділу міжнародної інформації - не мають самостійних цілей. Їхні цілі визначені відповідними відділами, а саме:

– власні засоби відділу громадської інформації - цілі відділу гро-мадської інформації та Департаменту публічної інформації країни;

– власні засоби відділу міжнародної інформації - цілі відділу міжнародної інформації та Департаменту публічної інформації країни;

– інформаційний центр відділу міжнародної інформації - цілі відділу міжнародної інформації та Департаменту публічної інформації країни.

Отже, Департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації в Великої Британії відіграє провідну роль у формуванні, аналізі та реалізації інформаційної політики країни та PR. Це підтверджується його цілями та функціями.

Розглядаючи кожен елемент системи окремо, ми можемо виокремити такі їх специфічні властивості:

– Департамент (Агенство) урядової інформації та комунікації країни є структурним підрозділом Державного управління, який визначає пріоритетність інформаційної політики країни, реалізує, координує та контролює PR країни.

Слід відмітити, що даний Департамент є елементом надсистеми «Державне управління», та одночасно являє собою надсистему для таких відділів, як Відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж, Відділу розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики, Відділу міжнародної інформації та Відділу громадської інформації;

– Відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж є складовою Департаменту публічної інформації країни. Призначенням даного сегмента є реалізацію проекту британської телекомунікаційної супермагістралі (Super Janet); створення сприятливих умов для підприємництва шляхом застосування інформаційних технологій і мереж. Пріоритетами британської інформаційної політики щодо поширення інформаційно-комп'ютерних технологій визначені: освіта, охорона здоров'я, приватний бізнес. Слід відмітити, що даний елемент не є самостійним;

– Відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики є складовою Департаменту публічної інформації країни. Призначенням даного відділу є розробка, аналіз та реалізація інформаційної політики Великої Британії за допомогою контролює та аналізує діяльність ЗМІ в крані. Слід відмітити, що даний елемент не є самостійним;

– Відділ міжнародної інформації та Відділ громадської інформації - є складовими частинами елемента Департамент публічної інформації країни, і не є самостійними елементами, а за властивостями - подібні до Департаменту публічної інформації країни;

– власні засоби відділу громадської інформації - не є самостійними елементами, а за властивостями - подібні до Департаменту публічної інформації країни та Відділу громадської інформації;

– власні засоби відділу міжнародної інформації - не є самостійними елементами, а за властивостями - подібні до Департаменту публічної інформації країни та Відділу міжнародної інформації;

– інформаційний центр відділу міжнародної інформації - не є самостійними елементами, а за властивостями - подібні до Департаменту публічної інформації країни та Відділу міжнародної інформації.

Загальна схема функціонування системи та її елементів може бути представлена у вигляді наступної схеми:

Етап 1 - формулювання цілей та концептуальних засад PR країни та інформаційної політики. Відповідно до даного етапу урядом та парламентом країни в рамках відповідних повноважень та політики аналізується та розробляється відповідні програми та законодавчі акти щодо впровадження та реалізації інформаційної політики. Дані законодавчі акти та програми з інформаційної політики країни являють собою інформацію на «вході системи».

Етап 2 - реалізація інформаційної політики країни. На другому етапі відповідно до створених програм та законодавчих актів створюються умови щодо впровадження та здійснення інформаційної політики країни. На даному етапі Департамент публічної інформації країни надсилає відповідні документи та акти, таким чином організовуючи практичну роботу таких елементів, як Відділ інформаційних технологій та комунікаційних мереж, Відділ розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики, Відділ міжнародної інформації та Відділ громадської інформації.

В свою чергу, такі відділи, як Відділ міжнародної інформації та Відділ громадської інформації здійснюють практичну реалізацію даної програми з інформаційної політики за рахунок своїх структурних елементів, таких як: власні засоби відділу громадської інформації, власні засоби відділу міжнародної інформації та інформаційний центр відділу міжнародної інформації.

Етап 3 - оцінка ефективності впровадження, реалізації та контролю за інформаційною політикою країни. На третьому етапі відбувається оцінка ефективності діяльності усіх елементів системи. Так, Департамент публічної інформації країни в першу чергу, перевіряє ефективність таких відділів, як Відділу інформаційних технологій та комунікаційних мереж, Відділу розробки, аналізу та реалізації інформаційної політики.

Наступним кроком, Департамент публічної інформації країни здійснює контроль за виконанням відповідних програм в таких відділах, як Відділ міжнародної інформації та Відділ громадської інформації. В свою чергу, дані відділи проводять постійний контроль за діяльністю власних елементів, таких, як власні засоби відділу громадської інформації, власні засоби відділу міжнародної інформації та інформаційний центр відділу міжнародної інформації.

На основі даного контролю усіх елементів та відділів формується звіти з реалізації запровадженої інформаційної політики країни та електронного PR.



2.2 Представленість Сполученого Королівства в медійному просторі Інтернету

Починаючи із початку 2015 року основні новини та освітлення Великої Британії присвячені Парламентським виборам 2015 року. Слід відмітити, що практично усі портали новин в першу чергу при висвітленні парламентських виробів спираються на виступи лідерів даних партій.

Також, якщо аналізувати висвітлення Великої Британії в новинах, можна зробити висновок, що новини побудовані за наступною структурою актуальності запитів:

1. Вироби в 2015 році та політичні новини;

2. Актуальні новини, в які входять:

a. Інформація про Королівську сім`ю;

b. Інформація про стан безпеки та злочинності;

c. Інформація про стан здоров'я та життя англійців;

3. Новини культури;

4. Шотландія;

5. Уельс;

6. Північна Ірландія;

7. Міжнародний огляд.

Таким чином, можемо зробити висновок, що найбільш актуальними новинами та інформаційним висвітленням Великої Британії на сьогодні є проведення парламентських виборів в країні. Отже, проаналізуємо дані статті.

Загальні вибори у Великобританії відбудуться 7 травня. Вони вважаються самими непередбачуваними за багато років. Згідно з опитуванням громадської думки, проведеним за тиждень до виборів, британська правляча Консервативна партія випереджає найближчого конкурента, Лейбористську партію, на 5%.

Активним висвітленням в ЗМІ є також і попередні результати виборів(прогноз). Наприклад, The guardian виклав карту, що показує, яка партія може розраховувати на перемогу. Виборчі округи масштабируются так кожне місце має ту ж площу. Нижче приведемо дану карту.

Рис. 2.2. Карта підтримки різних партій в Великій Британії

Британська правляча партія консерваторів, згідно з опитуванням громадської думки, проведеним компанією ICM спільно з Guardian, випереджає найближчого конкурента - партії лейбористів на 6 відсотків. Це перший значний відрив за довгий час - практично всі попередні опитування показували або незначну перевагу в 2-3 відсотки то тієї, то іншої партії, або майже однакове число голосів.

Згідно з опитуванням ICM / Guardian, Консерватори набирають 39 відсотків голосів, у той час як Лейбористи 33 відсотки. Ліберал-демократи тримаються на рівні 8 відсотків, Ukip втратила 2 відсотки, знизившись до 7.

Дослідники відзначають, що популярність консерваторів зросла до такого рівня вперше з березня 2012 року. Так, в свою підтримку Девід Кемерон зазначає: «Proof our long-term plan is working and we should stay on the road to a brighter future: UK services growth hit an 8-month high in April».

Якщо Консерватори за підсумками виборів отримають таку підтримку виборців, то у них в парламенті буде 272 місця, у Лейбористів - 269, Шотландської національної партії - 54, Ліберал-демократів - 29, у Ukip - 4.

Таким чином, жодна партія все одно не отримує більшості (326 місць), необхідного для схвалення законопроектів, що говорить про неминучість створення блоків.

Дані інших дослідницьких компаній не настільки оптимістичні щодо майбутнього консерваторів. Компанія Populus вважає, що лідери - Консерватори і Лейбористи йдуть ніздря в ніздрю, а Yougov навіть віддає невелику перевагу Лейбористам.

За кілька днів до виборів у Великобританії, основні претенденти на успіх - правляча Консервативна партія і опозиційні лейбористи - намагаються «відбити» голоси один в одного.

Консерватори звинувачують лейбористів у прагненні укласти союз з шотландськими націоналістами, які виступають за відділення від Великобританії, а лейбористи, у свою чергу, звинувачують консерваторів в небажанні покращувати добробут британців.

«Лідер лейбористів Ед Мілібенд спробував змістити фокус передвиборних дебатів. Замість битви між Англією та Шотландією, про яку говорять консерватори, він запропонував дискутувати на тему політичних цінностей».

Мілібенд запевнив, що не має наміру створювати альянс з шотландськими націоналістами. Він стверджує, що його, на відміну від прем'єра Девіда Кемерона, більше турбують соціальні питання.

«Кемерон любив говорити, що для нього найбільше значення мають три букви - NHS (національна система охорони здоров'я). Але на цих виборах, його більше цікавлять інші три літери, а саме SNP (Шотландська національна партія)».

Щоб перемогти Кемерона і консерваторів, лейбористи вдалися до допомоги заокеанського фахівця. Цей фахівець - Девід Аксельрод, 60-річний колишній американський журналіст, а нині - політтехнолог, який, як вважають, допоміг Бараку Обамі двічі перемогти на виборах.

Як пише британська газета Independent, метою Аксельрода є розробити тактику протидії Камерону, який основним пунктом своєї програми зробив боротьбу з загрозою з боку шотландських націоналістів.

«Консерватори вибрали цю стратегію, тому що немає нічого кращого, а їхній лідер у відчаї. Ця стратегія може вплинути на певну частину виборців, але вона все одно не зможе стерти з пам'яті негативні тенденції минулих п'яти років».

Між тим, самим Аксельродом серед лейбористів задоволені далеко не всі. У деяких членів партії виникають сумніви, стоять його поради тих грошей, які йому платять.

«Дивно, але Аксельрод не збирається залишатися в Лондоні на час виборів ... Він запевняє, що поради можна давати, незалежно від того, де сидиш ... Такий режим роботи викликав подив у деяких членів партії, особливо коли стало відомо, що за свою роботу Аксельрод отримає 300 тисяч фунтів».

І, як і в більшості країн світу під час виборів, в Великій Британії йде активне обговорення та характеристика лідерів партій.

Так в електронному виданні USATODAY здійснюється характеристика Девіда Кемерона не тільки, як політичного діяча, але і як «the writer and London mayor, who, by many measures, is the most popular politician in the United Kingdom».

Одним із актуальних та проблемних питань, що активно висвітлюються є можливість виходу Великої Британії з ЄС. Так, починаючи із 2013 року в країні досить активно обговорюється дане питання, а від так і здійснюється активне висвітлення в ЗМІ.

Слід відмітити, що в 2014 році Британія заявила про перемогу в суперечці з Європейським союзом щодо британського внеску в бюджет ЄС у розмірі 2,1 млрд. Євро і повідомила, що ця сума буде скорочена, а строки її внесення відсунуті.

Глава британського казначейства Джордж Осборн заявив після зустрічі з міністрами фінансів країн ЄС про те, що внесок Британії скорочений наполовину, платіж відстрочений, а відсотки по ньому нараховуватися не будуть.

Перший платіж повинен бути здійснений у другій половині майбутнього року, через певний час після загальних виборів, на яких членство Британії в ЄС буде, за прогнозами, однією з гарячих тем.

Лондон переведе 850 млн. фунтів (більше одного мільярда євро) двома траншами в другій половині 2015 року. У жовтні ЄС підрахував, скільки кожна з 28 країн-членів єдиної Європи повинна вносити в загальний бюджет. Внесок Британії, за підрахунками Брюсселя, повинен був стати одним з найзначніших.

За попереднім планом, Лондон повинен був перевести гроші до 1 грудня. Тепер уряду вдалося домогтися скорочення і відстрочки платежів. Офіс президента ЄС підтвердив факт угоди, але не привів конкретних даних.

Вперше Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Камерон запропонував зміну принципів участі своєї країни у Європейському Союзі в 2013 році. Глава уряду оголосив перегляд договорів, якими врегульовується членство Великої Британії в ЄС. Речник прем'єр-міністра додав, що приналежність до ЄС - у національному інтересі британців, але правила взаємовідносин повинні змінитися.

Девід Камерон уже раніше давав зрозуміти, що він хоче звільнення з частини євро союзних вимог - зокрема, йдеться про свободу переміщення осіб і трудове право. Консервативна партія налаштована проти Євросоюзу, багато депутатів хоче референдуму у справі виходу країни з ЄС.

Вже в 2015 році Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон напередодні загальних парламентських виборів знову пообіцяв у разі свого переобрання провести референдум про членство Британії в Євросоюзі.

Підготовлений Консервативною партією чинного прем'єра Девіда Кемерона документ визначає дату голосування і питання, яке буде задане підданим Її Величності.

«Я вважаю, що ми повинні залишитися в ЄС. Нам вкрай важливо продовжувати бути учасниками єдиного ринку і мати можливість нарощувати свій вплив в Європі», - уточнив він.

У той же час, за словами Кемерона, подальше існування спільноти в його нинішньому вигляді неприпустимо.

«У наших національних інтересах реформувати ЄС, зробити його більш відкритим, конкурентоспроможним і гнучким», - заявив він днем ??раніше у Вашингтоні на спільній прес-конференції з президентом США Бараком Обамою.

Кемерон визнав, що законопроект, перше голосування по якому пройде в середу, зіткнеться з опором з боку інших парламентських партій, перш за все, молодшого партнера консерваторів по правлячій коаліції - ліберал-демократів.

В ЗМІ також суттєвому освітленню піддаються питання щодо захисту національного ринку від ЄС. Так, однією із останніх є стаття в Independent, де йдеться, що Великобританія виграла суд проти Європейського Центробанку (ЄЦБ) у справі про постанову ЄЦБ, згідно з яким банки зобов'язувалися проводити в євро угоди клірингових палат в Єврозоні.

Британський уряд оскаржив рішення ЄЦБ, що здатне завдати шкоди банківському сектору Великобританії, що не входить до Єврозони".

Вищий суд Євросоюзу у Франкфурті постановив, що "ЄЦБ не володіє необхідною компетенцією для регулювання діяльності з цінних паперів клірингових палат" і що рішення "виходить за рамки простого контролю".

Варто відзначити, що вже зараз більшість британців підтримують вихід з ЄС - понад 39%.

В інтерв'ю Бі-бі-сі Кемерон сказав, що якщо очолювана ним консервативна партія не отримає абсолютної більшості в парламенті, він не стане очолювати коаліційний уряд, який не візьме на себе зобов'язання з проведення референдуму.

Канцелярія британського прем'єр-міністра відкинула критику з боку президента Європейської Комісії, Жозе Мануела Баррозу, який заявив, що Британія ризикує зробити "історичну помилку", якщо вирішить вийти з Євросоюзу. «Баррозу не слід плекати ілюзій з приводу збереження статусу-кво в ЄС». Прем'єр-міністр Девід Кемерон вислухає аргументи Баррозу, але, тим не менш, Лондон наполягатиме на переговорах про більш сприятливі для Британії умови членства в ЄС.

Баррозу, як очікується, виступить із закликом до Лондону відмовитися від планів виходу з єдиної Європи. Він сказав минулого тижня, що "скромна допомога друзів", швидше, йде на користь Сполученому Королівству.

На прем'єр-міністра Кемерона все зростаючий тиск чинять євроскептики з Партії незалежності Сполученого Королівства. Один з головних пунктів розбіжностей Лондона та Брюсселя - імміграційна політика. Британія має намір ввести обмеження на прийом іммігрантів. ЄС заявляє, що це суперечить загальній узгодженій політиці в цій галузі.

На сьогодні головні суперники консерваторів - це партія лейбористів і ліберальні демократи - виступають проти проведення референдуму в нинішніх умовах. За референдум цілком виступає Партія незалежності Сполученого Королівства, яка, однак, вважає, що з консерваторами при владі він не буде проведений чесно.

Також досить актуальною темою обговорення в ЗМІ є те, що у разі перемоги Лейбористська партія Великобританії не зможе сформувати коаліційний уряд з Шотландської національної партією (SNP) через позицію шотландського об'єднання з питання виходу регіону зі складу Сполученого королівства.

«Не може бути формальною коаліції між Лейбористської партією і Шотландської національної партією (SNP)», - сказав Годсліфф, зазначивши, що, незважаючи на це, партії можуть співпрацювати з низки питань. «Можливо розуміння», - додав політик, що висувається до парламенту. Він також підкреслив, що якщо лейбористи не зможуть набрати більшість голосів на майбутніх виборах, виникне необхідність співпраці з іншими партіями.

Слід також зазначити, що другим важливим аспектом висвітлення Великої Британії, є публікації щодо Королівської сім`ї. Так, головною новиною в 2015 році є народження принцеси Шарлотти.

Варто також зазначити, що з початку відносин між Кейт та принцом Джорджом відбувалося постійне висвітлення їх в ЗМІ.

Новонароджена принцеса, яка стала четвертою в черзі на британський престол, народилася вранці у суботу, 25 квітня. Але ім'я дочки герцог і герцогиня Кембриджські оголосили лише в понеділок, 27 квітня. Народження нового члена королівської сім'ї вітали гарматним салютом у Гайд-парку і лондонському Тауері.

Єлизавета II приїхала в Кенсінгтонський палац знайомитися з правнучкой. Між тим, раніше глава офіційної піар-компанії мерії Лондона London&Partners Гордон Иннс заявив, що народження другої дитини у герцога і герцогині Кембриджських допоможе залучити в Лондон рекордна кількість туристів. За його словами, в 2015 році кількість відвідали Лондон туристів з-за кордону та з інших регіонів Британії складе близько 32 мільйонів чоловік, що перекриє результат 2013 року, коли народився старший син принца Вільяма і його дружини Кейт принц Джордж. Тоді в британській столиці побували 29,1 мільйона чоловік.

Слід також відмітити, що у Великобританії постійно ведуться суперечки щодо доцільності існування монархії. Противники монархії заявляють, що гроші платників податків йдуть на забезпечення «красивого життя» людей без певних занять, тоді як прихильники наполягають на тому, що члени королівської сім'ї завдяки своїй популярності в світі привертають в країну туристів і тим самим підтримують економіку Великобританії.

Таким чином, характеризуючи сучасний стан висвітлення Великої Британії ЗМІ, можна зробити висновок, що на першому місці в висвітленні новинами є Парламентські вибори, що пройдуть 7 травня 2015 року, а також питання виходу Великої Британії із Єврозони. На третьому місці на сьогодні є висвітлення розвитку стосунків Королівської сім`ї. Питання культури та подальшого розвитку країни на сьогодні є «непопулярним», адже подальша політика, як внутрішнього, так і міжнародного спрямування країни буде формуватися після виборів до парламенту.



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНОЮ ДОСВІДУ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У ФОРМУВАННІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ КРАЇНИ

3.1 Переваги та недоліки британського досвіду використання Інтернет для формування зовнішньополітичного іміджу країни

У сучасному медійному суспільстві кожен крок урядовців як ніколи швидко підлягає висвітленню у ЗМІ, а Інтернет став технологією формування громадської думки. Саме тому інформаційна політика держави набула особливого значення для розвитку суспільства, визначає зміст політичних взаємовідносин як усередині країни, так і її міжнародний статус.

В Об'єднаному королівстві над впровадженням державної інформаційної політики також працює ціла низка міністерств, а також Бюро громадської інформації (Office of Public Sector Information), що відповідає за встановлення стандартів, забезпечення доступу і характер використання інформації державного сектора.

Більше того, у Великобританії існує Уповноважений з питань інформації. Ця незалежна офіційна особа (комісар) призначається королевою, його рішення відносяться до компетенції Судів, а також «Інформаційного» трибуналу (Information Tribunal), який, щоправда, з 2010-го став частиною більшої структури у судовій системі Великобританії.

Відомство, у якому працює комісар (The Information Commissioner's Office), підпорядковується безпосередньо парламенту і спонсорується Міністерством Юстиції. Головна його місія полягає у сприянні відкритості державних органів, захисті персональних даних фізичних осіб та забезпеченні права на інформацію в інтересах громадськості.

Великобританія чітко визначила 5 основних ролей держави у побудові інформаційного суспільства:

по-перше, держава - прямий постачальник послуг;

по - друге, вона виступає як комісіонер послуг, лише формулює завдання, а для надання послуг наймає постачальника;

по-третє, держава - регулятор, який забезпечує відповідність наданої послуги стандартам;

по-четверте, - держава виступає постачальником інформації, щоб громадянин зміг зробити свідомий вибір, і, звісно, останнє, але основоположне - держава є законодавцем, тобто має забезпечити чіткі правила поведінки.

Уряд Великої Британії увів головні ініціативи у сфері освіти, бібліотек та охорони здоров'я; почав розширювати доступ до інформаційних технологій і заохочувати зростання електронної комерції та електронного мовлення.

У Білій книзі уряду Modernising Government White Paper пояснюється, що досягнення в електронній комерції - це ключовий інструмент створення економіки, яка успішно приводиться в дію за допомогою знання. У бюджеті виділено 2,6 мільярдів євро на програму, спрямовану на досягнення загальної грамотності в області комп'ютерів і інформаційних технологій.

Як наголошується в програмі Modernising Government White Paper, слід внести фундаментальні зміни в тому, як використовуються інформаційні технології, а саме - модернізувати роботу самого уряду, домагаючись узгодження спільної роботи різних частин уряду і забезпечуючи нові, ефективні і зручні способи, за допомогою яких як прості громадяни, так і бізнесмени могли б зв'язуватися з урядом (урядовими установам) і отримувати відповідне обслуговування.

Відповідно до Modernising Government White Paper зазначається, що інформаційні технології:

- Полегшать фірмам і окремим особам комунікації з урядом;

- Нададуть можливість уряду (урядовим установам) пропонувати послуги та інформацію через нові засоби, такі як, наприклад, Інтернет та інтерактивне телебачення;

- Поліпшать зв'язок між різними частинами уряду таким чином, щоб різні постачальники послуг не вимагали у людей одну і ту ж інформацію;

- Нададуть персоналу переговорних центрів та інших установ покращений доступ до інформації, щоб робота з клієнтами велася більш ефективно і приносила більшу користь;

- Полегшать різним частинам уряду роботу за принципом партнерства;

- Суспільство не однорідне. Уряд обслуговувати тільки тих, хто відчуває себе позбавленим досягнень у сфері інформаційних технологій, так і тих, хто включений у цю сферу.

Інформаційне століття має збільшувати вибір послуг окремим громадянам і фірмам, а не обмежувати його. Інтернет, інтерактивне телебачення і пристрої з сенсорним екраном мають зайняти своє місце поруч із телефоном, центром викликів і паперовими документами, та виконувати свої функції більш новаторським чином, а не просто підміняти старі засоби, вони мають також замінювати контакт «обличчям до обличчя» (клієнтів з обслуговуючим персоналом) там, де це необхідно. Як наголошується в програмі уряду: «Ми будемо розвивати цільові стратегії, щоб гарантувати всім групам належний доступ до уряду інформаційного століття» [14].

У цьому контексті встановлюються нові стандарти діяльності центрального уряду:

- Відповідати на листи швидко і зрозуміло. Кожен департамент і кожне агентство встановлять плановий показник за відповідями на листи (включаючи листи звичайною поштою, факси та електронну пошту) і опубліковано відблискує дані, як вони дотримуються цього показника у своїй роботі.

- Приймати відвідувачів в офісі з відхиленням 10 хв. від призначеного терміну; буде встановлений показник для прийому тих, що дзвонять, які не з'явилися на конкретний час прийому, і опублікують дані, про те як вони дотримуються цього показника у своїй роботі.

- Відповідати на телефонні дзвінки швидко і надавати корисну інформацію. Кожен департамент і кожне агентство встановлять показник за відповідями на телефонні дзвінки в довідкові пункти, і опублікують дані, як вони дотримуються цього показника у своїй роботі.

- Давати пряму і чітку інформацію про свою службу і її постачальників, повідомляючи при цьому один або кілька довідкових телефонів та електронні адреси, і якщо допомога не може бути надана. Відразу, то того, хто звертається за допомогою, має бути з'єднаний з тим, хто таку допомогу може надати.

- Мати встановлену процедуру або процедури подання скарг, опублікувати ці процедури, включаючи публікацію в Інтернеті, і надавати цю інформацію при запиті.

- Прагнути у всьому максимально можливої раціональності, щоб зробити служби доступними для кожного, включаючи людей зі специфічними потребами. Регулярно консультуватися з користувачами, включаючи потенційних користувачів, про надані послуги і давати звіт про результати.

Відбувається також розвиток і корпоративної стратегії інформаційних технологій для уряду: досі уряд заохочував значно децентралізований підхід до розвитку інформаційної технології. Це дозволило Департаментам і агентствам модернізувати свої системи таким чином, щоб задовольняти власні потреби. Але були розроблені засоби, які б надавали можливість уряду максимально використовувати вигоди, які надаються інформаційними технологіями для уряду в цілому. В результаті було отримано несумісні системи і служби, що не інтегруються (не об'єднують в єдине ціле). Уряд повинен робити більше, щоб можна було одержати реальні вигоди від дії уряду інформаційного століття, підвищену швидкодію служб, вдосконалену участь і більш ефективну роботу.

Отже, якщо раніше існувала тенденція розвивати інформаційно-технологічні системи окремо для різних агентств, які обслуговують населення, то тепер заохочується їх злиття і взаємодія. Ставиться наголос на потребах громадян та бізнес-підприємств і заохочується більш широкий вибір громадських служб, максимізують вигоди як для центрального, так і для місцевого урядів, що випливають з більш координованого використання інформаційної технології. Рухаючись вперед у цьому напрямку, відбувається співпраця як з громадськими, так і з приватними секторами.

Таким чином можна стверджувати, що від впровадження електронного уряду Великої Британії отримують переваги як державні установи, так і громадян та підприємців (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Переваги електронізації діяльності уряду

Сфера	Переваги
Взаємодія державних органів з громадянами
Оподаткування, інформування, охорона здоров'я, освіта	Розширення можливостей вибору каналів, комфортність, зниження вартості транзакцій, підвищення персональної спрямованості сервісу, підвищення обізнаності населення про послуги і політику урядових органів, підвищення рівня демократії та відкритості організацій, підприємств та установ
Взаємодія державних органів з бізнесом
Підтримка програм розвитку, регулювання, оподаткування	Прискорення взаємодії, зменшення вартості транзакцій, зменшення тягаря регулювання
Взаємодія державних органів з постачальниками
Електронне постачання	Зниження вартості транзакцій, поліпшення управління запасами
Взаємодія державних органів між собою
Комунікації між департаментами та агентствами, між центральними і місцевими урядами, між окремими політиками	Підвищення достовірності даних і ефективності їх застосування, зменшення вартості транзакцій, поліпшення використання баз знань, вдосконалення державного



Завдяки такій стратегії уряд Великої Британії:

- Визначає ключові цілі для управління даними, підтвердження їх правдивості, їх ідентифікації, використовуючи комерційні стандарти там, де це можливо;

- Встановлює певні межі для специфічних технологій там, де необхідний більш високий рівень координації;

- Забезпечує свою передову роль в електронній комерції;

- Забезпечує безпечний урядовий Інтранет, щоб сприяти Міждепартаментній діяльності і зробити роботу громадського сектору більш координованої;

- Посилює захист приватного життя і прав людини, і одночасно створює чітку основу для розподілу даних між департаментами.

Слід також відмітити, що у Великій Британії ключові стандарти забезпечення сумісності систем інформаційної політики, чітко визначає спеціальний документ - «Мережа міжвідомчої взаємодії уряду». В тій же Великій Британії вже існує розвинена інфраструктура обміну інформацією та електронними документами - так званий «Урядовий шлюз», який з 2001 р. обслуговує 200 центральних урядових організацій та 482 державних органи місцевого рівня.

3.2 Рекомендації України щодо використання досвіду Великої Британії

Україна як незалежний гравець на світовій політичній мапі уже з перших років свого суверенного становища обрала шлях інтеграції до спільноти демократичних країн. Тож законодавча база, політична система, структура державних інститутів та характер взаємодії влади і громадськості - підлягали реформуванню відповідно до європейських стандартів.

Також кардинальні зміни відбулися на рівні політичної свідомості громадян: упродовж років формувалася нова соціальна роль громадянина, як людини вільної, свідомої своїх прав, соціально відповідальної, спроможної бути суб'єктом політичних процесів, а не їх інструментом.

Невід'ємною складовою демократичних перетворень стало формування нового іміджу державної влади, для якої чи не вперше характерними є відкритість, прозорість та налагоджена комунікація і співробітництво з громадськістю. інтернет імідж україна британія

Втім, розвинути та утримати авторитет влади у демократичній спільноті виявилося складніше, ніж за авторитарного режиму. Причина тому - доступність інформації в новій епосі або, як писав Д.Белл, - уже не капітал, а саме інформація відіграє роль «вирішальних змінних суспільства» [4].

Перед урядовим паблік рілейшнз постали складні виклики: як надати людям нові ключі до інформації, як налагодити співпрацю державних інститутів з громадськістю на засадах довіри та взаєморозуміння та як уберегти авторитет влади, коли інформація є головним інструментом впливу.

У ЧЧЙ столітті інформація має як ніколи широкі можливості у формуванні суспільної думки. Цьому посприяв технологічний прогрес та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.

Прогресивні країни, на кшталт Великобританії, швидко збагнули, що будь-який інформаційний потік потрібно контролювати. Тож розробили засади діяльності органів урядового паблік рілейшнз. Основним їх завданням стало забезпечення громадською підтримкою політичного курсу уряду.

Втім варто зазначити, що значення урядового паблік рілейшнз не менш вагоме і для суспільства, адже робить процедуру прийняття державних рішень відкритою та прозорою для громадськості. Загалом можна виокремити три основні функції урядового паблік рілейшнз:

- інформування громадськості про діяльність держструктур;

- роз'яснення щодо прав громадян, певних аспектів законодавства (просвітницька функція);

- забезпечення зворотного зв'язку у комунікації державних інституцій із суспільством.

Зрештою функціональне призначення визначає цілі урядового PR:

? інформування про діяльність урядових структур;

? гарантія активної співпраці громадян та влади в рамках урядових програм (вибори, різноманітні соціальні програми, наприклад, обов'язкове використання паска безпеки при водінні авто тощо);

? заохочення громадян до підтримки політики та програм уряду;

? виконання функції громадського захисника перед представниками уряду (передання громадської думки виробникам політичних рішень, управління суспільними питаннями через відповідні організації, заохочення доступу громадськості до адміністрації);

? управління внутрішньо - урядовою інформацією ( підготовка інформаційних бюлетенів, контенту веб-сайту організації тощо);

? сприяння зв'язкам зі ЗМІ ( підтримка зв'язків із місцевою пресою, надання відповіді на інформаційні запити ЗМІ, вивчення матеріалів преси щодо організації, її діяльності та політики);

? побудова громади та нації (з допомогою кампаній за підтримки уряду, наприклад, в галузі охорони здоров'я, сприяння різноманітним соціальним програмам) [5, c. 411].

З появою Інтернету, головного на сьогодні інтерактивного каналу масової комунікації, сфера паблік рілейшнз значно розширила свої можливості взаємодії з громадськістю. Протягом останніх десятиліть у більшості демократичних країн світу Інтернет-технології зайняли чільне місце серед інструментів політичної комунікації.

Державні організації тепер можуть надати доступ до своєї інфраструктури більш широким прошаркам населення, завдяки інформаційним технологіям змінився спосіб та якість надання державних послуг. Одним із досягнень епохи інформатизації стала розробка системи «електронного урядування».

Вона передбачає надання он-лайнових сервісів для громадян, електронний документообіг у державних структурах, широку інформаційну інфраструктуру офіційного Інтернет-порталу уряду та інших державних інститутів, а також більш ніж десяток інших послуг через Інтернет.

Електронний уряд - це, перш за все, підвищення відповідальності влади перед народом, підвищення рівня участі громадян в управлінській діяльності урядових структур, розширення можливостей правового самообслуговування громадян.

У Великобританії з 2011 року Секретаріат Кабінету міністрів активізував процес впровадження програми електронного врядування, тобто переведення державних послуг в електронний формат, створивши Державну електронну службу (Governmental Digital Service).

Та, в свою чергу, проаналізувала роботу держслужб і визначила цілі для комунікаційної політики країни на найближчі роки, головною з яких стала оптимізація доступу громадян до державних послуг. У листопаді 2012-ого було афішовано Електронну стратегію уряду (The Government Digital Strategy), що передбачає збільшення кількості користувачів державних он-лайн сервісів.

Головна мета впровадження уряду «он-лайн» - розширення можливостей громадян у формуванні демократичних інститутів країни. Але чи можливий в Україні такий сценарій розвитку інформаційного суспільства? У Великобританії менше 20% громадян не мають доступу до мережі Інтернет, в Україні ж трохи більше 30% громадян користуються Інтернетом. Ці дані опубліковані у доповіді Комісії ООН щодо зв'язку, підготовленій під егідою ЮНЕСКО й Міжнародного союзу електрозв'язку [6]. Втім, Україна не залишилася поза світом передових технологій. З грудня 2010 року концепція електронного урядування була схвалена Кабміном та почала впроваджуватися у життя.

Досвід Великої Британії показує, що комп'ютерні технології електронного правління покращують взаємодію державних структур, збільшують продуктивність роботи.

На даний момент в Україні існує близько 40 державних реєстрів,
між якими практично не здійснюється обмін даними за різних методів обробки інформації.

У результаті держава витрачає багато коштів і трудовитрат на обробку одних і тих же даних різними відомствами. Унаслідок недостатньої взаємодії між різними реєстрами в Україні не надається можливим створення багатьох інтерактивних сервісів. Тому необхідно уніфікувати обробку даних у всіх державних установах.

Виходячи з досвіду Великої Британії, на основі інформації з усіх реєстрів в Україні необхідно створити єдиний урядовий портал. Таким чином, пріоритетним завданням розвитку інформаційного суспільства є надання послуг шляхом використання електронної урядової системи, яка забезпечить комунікаційне взаємодія органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних комп'ютерних технологій.

Надання якісних електронних послуг вимагає підвищення знань
державних службовців у сфері інформаційних технологій. У зв'язку з чим, доцільна організація навчальних курсів для підвищення рівня підготовки в сфері використання держслужбовцями інформаційних технологій.
Розробка електронного уряду надасть можливість вибудувати
ефективну логістику, знизити адміністративне навантаження на державні органи і населення, відкрити прозорі і доступні механізми роботи державних органів, дозволить на якісно новому і безпечному рівні відправляти і отримувати необхідну інформацію через Інтернет. Впровадження даної системи надасть вільний доступ до інформації для громадськості та дасть їй можливість активної участі в державних процесах на всіх рівнях.

Слід відмітити, що на нашу думку, в Україні повинно бути створено чотири сфери електронного правління.

1. Електронні послуги (e-services). Під даним терміном мається на увазі надання в електронній формі урядової інформації, програм, стратегій і послуг. Вони доступні 24 години на добу і сім днів на тиждень. Сюди також відносяться надання послуг в електронній формі, електронна адміністрація і такі нововведення, як універсальне бюро послуг і доступ різним службам «через одне вікно».

2. Електронне управління (e-management). Воно стосується внутрішніх інформаційних систем, що підтримують управлінсько-адміністративні функції державних установ, в тому числі управління даними та інформацією, ведення електронних записів і потоки інформації між департаментами. Електронне управління трохи ускладно тоді, коли уряд організований за принципом розподілу роботи за різними галузевим сферам відповідальності. Електронне урядування вимагає нової організаційної культури, а також орієнтації персоналу на показники діяльності, обслуговування споживача і на участь громадян. Вирішення проблем електронного управління лежать в площині адаптації та інтеграції процесів, що відбуваються у внутрішніх, які не працюють безпосередньо з громадськістю підрозділах.

3. Електронна демократія (e-democracy). Це прояв електронного уряду який найважче викликати і утримати. Електронна демократія являє собою використання інформаційно-комунікаційних технологій в якості інструменту, що допомагає встановлювати порядок денний і пріоритети державної політики, виробляти політичні заходи і брати участь у їх впровадженні в консультативній формі (наприклад, шляхом електронних консультацій або електронного голосування). Це стосується заходів, що підвищують ступінь участі громадян, у тому числі віртуальних міських зборів, відкритих нарад, збору відгуків, опитувань громадської думки і форумів громад. Зазвичай, після успішного впровадження електронного правління на місцевому рівні громадяни можуть формувати в Інтернеті альянси на підставі того чи іншого ставлення до певної проблеми.