Основні принципи та особливості на ринку Інтернет-торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Сутність та структура Інтернет-торгівлі

2. Особливості Інтернет-торгівлі в сучасному світі

3. Проблеми та перспективи розвитку Інтернет-торгівлі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

торгівля програмний комп'ютерний

На сьогоднішній день вплив інтернету можна побачити у кожній сфері суспільного життя. Не оминув інтернет і торгівлю, ставши потужним каналом для реалізації найрізноманітніших товарів та послуг.

Невдовзі після появи інтернету в Україні в 90-х роках минулого століття почали з'являтися перші спроби ведення бізнесу в мережі. І хоча майже не було умов для позитивного розвитку Інтернет-ринку в Україні через низький рівень життя населення і зовсім незначний відсоток проникнення Інтернету в маси, перші Інтернет-крамниці все ж таки змогли сформувати свій ринок, який почав динамічно розвиватися.

За останні роки електронна торгівля змогла проникнути практично в усі сфери життя в Україні. При цьому для її повноцінного існування не вистачало законодавчої бази та взагалі досліджень вітчизняними науковцями у сфері Інтернет-торгівлі, в яких би було визначено її основні принципи та особливості на на ринку України.

1. Сутність та структура Інтернет-торгівлі

Перетворення інтернету на всесвітню торговельну платформу значно ослаблює необхідність у торговельних посередниках. Маркетинг у глобальній мережі забезпечує отримання й аналіз реакції споживачів на будь-які дії компанії через відстеження поведінки відвідувачів корпоративного Web-сайту - вузла в інтернеті, що містить інформацію про компанію, її товари і послуги.

Електронна комерція (е-комерція) - це поняття, що описує процес купівлі, продажу або обміну виробів, послуг та інформації за допомогою глобальної комп'ютерної мережі інтернет [1, с.26].

Електронна комерція (е-комерція) - це електронна економічна діяльність, яка забезпечує повний цикл бізнес-процесів, що включають замовлення товарів/послуг, проведення платежів, доставку товарів/послуг з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і забезпечують передачу прав власності юридичних/фізичних осіб іншим.

Інтернет-торгівля - це форма здійснення торгівлі товарами чи послугами з використанням технічних і програмних можливостей глобальної комп'ютерної мережі Інтернет[3, c. 229].

У сучасному світі Інтернет-торгівлі дедалі більше прогресує й набирає обертів. Для того щоб залучити нових відвідувачів і покупців звернути свою увагу на електронні полиці Інтернет-крамниці, здійснюються такі основні способи просування Інтернет-торгівлі:

1. Пошукова контекстна реклама ? це різновид Інтернет-реклами, яка включає в себе звичайне текстове оголошення або текст із зображенням, що з'являється вгорі або праворуч над основним пошуком у відповідь на пошуковий запит користувача, який містить вибрані вами фрази.

2. Тематична контекстна реклама ? це те ж текстове оголошення, але відображається воно не в пошуку, а на сторінці, текст якого містить вибрані вами фрази.

У сфері Інтернет-торгівлі склалося кілька систем. За об'єктами і суб'єктами, які є їх складовими елементами, такі системи можна поділити так: В2В (бізнес-бізнес), В2С (бізнес-споживач), G2B (адміністрація-бізнес), С2С (споживач-споживач).

B2B: Бізнес для бізнесу (business-to-business) ? термін, що означає що-небудь, зв'язане або призначене для ділових відносин між корпоративними партнерами. Іншими словами, В2В ? це відношення між виробниками, що пропонують бізнесменам свою продукцію/услуги оптом. А бізнесмени, у свою чергу, пропонують свою продукцію кінцевим покупцям (B2C). Звичайно мається на увазі B2B маркетинг, на відміну від B2C маркетингу, орієнтованого на роздрібний ринок, а також системи електронної комерції, в яких як суб'єкти процесів продажу і покупки виступають юридичні особи (підприємства, організації). Основна задача систем В2В ? підвищення ефективності взаємодії компаній на ринку.

B2B системами називається апаратно-програмні комплекси, що дозволяють підтримувати бізнес-відносини між підприємствами перш за все у області збуту і матеріально-технічного обслуговування.

B2B системи можна розділити на наступні типи:

1) корпоративний сайт компанії призначений для спілкування з партнерами і контрагентами, містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, продукцію, опис послуг.

2) on-line магазин призначений для збуту продукції, може бути вбудований в корпоративний сайт. Він дозволяє розміщувати замовлення, проводити електронні платежі, забезпечувати доставку.

3) служба закупівель постачання - шукає постачальників, одержує комерційні пропозиції, здійснює електронні платежі, контролює виконання замовлень.

4) інформаційний сайт призначений для розміщення інформації про галузь, що входять в неї компаній, параметрів стану ринку, галузевих стандартів.

5) брокерські сайти виконують роль посередників між покупцями і продавцями.

6) електронні торгові майданчики (ЕТМ) призначені для безпосередньої організації on-line діяльності фахівців, служби збуту і постачання. ЕТМ, як правило, виконується у вигляді окремого сайту, і на них створюються робочі місця для надання користувачу цілого ряду послуг[4].

B2G: B2G (business-to-government) ? відносини між бізнесом і державою. Звичайно термін використовується для класифікації систем електронної комерції. Прикладом B2G-систем можуть служити системи електронних держзакупівель.

B2C: Business-To-Consumers (B2C, Бізнес для клієнтів) є однією з ланок в ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і ця ланка будує бізнес-відносини наступного плану взаємодій: "Бізнес-клієнт".

B2C ? це концепція побудови бізнес-процесів підприємства і комплекс Інтернет-технологій і інструментів, що забезпечують підвищення прозорості підприємства і полегшують його взаємодію з клієнтами. Один з найпопулярніших інструментів B2C ? Інтернет-крамниць.

C2C: «Споживач для Споживача» ? форма електронної торгівлі, яка полягає в продажу товарів і послуг між споживачами. В даному випадку сайт виступає в ролі посередника між покупцем і продавцем. Як приклад можна привести www.molotok.ru ? один з провідних російських аукціонів, де кожен охочий може продати або купити[5].

Згідно статистичним дослідженням у мережі сьогодні напрям B2B займає перше місце серед інших, з 70% від загальної кількості усіх правочинів, що здійснюються в інтернеті. Починаючи з великих корпорацій, таких, як CiscoSystems, прагнення збільшити обіг коштів через глобальну мережу у галузі business-to-business поступово розповсюджується й на дрібні фірми, котрі бажають поширити свою діяльність з меншими витратами часу і матеріальних ресурсів.

2. Особливості Інтернет-торгівлі в сучасному світі

Сьогодні торгівля через інтернет стала одним із ключових сегментів національних економік більшості промислово-розвинених країн світу і багатьох країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. Підприємці та звичайні споживачі в усьому світі продовжують стрімко відкривати для себе можливості інтернету, а відкривши, прагнуть максимально їх використовувати. Особливо у розвинених країнах зростає кількість операцій, що здійснюються за допомогою електронних мереж, великі, середні та малі підприємства починають застосовувати новітні технології для підвищення ефективності своїх систем управління та виробництва. Серед роздрібних та оптових продавців також зберігається стійкий інтерес до електронної комерції, що виражається вже не лише в дослідженнях відповідних сегментів ринку, але і у конкретних діях щодо забезпечення ефективності роботи з невпинно зростаючим потоком споживачів. Таким чином, суспільство переходить на якісно новий етап розвитку, де визначальну роль відіграє інформація та сучасні інформаційно-комунікаційні технології [3, с. 126].

Готовність країн до Інтернет-бізнесу залежить від:

? стану базової інфраструктури та технологій (доступ до об'єктів інфраструктури, швидкість функціонування, ціни, надійність, забезпеченість обладнанням для доступу до Інтернету, стан ринку інформаційно-телекомунікаційного обладнання);

? доступу до необхідної інфраструктури;

? каналів розповсюдження та доставки;

? поточного рівня використання мережі "Інтернет" приватним сектором та бізнесом;

? доступності консалтингових послуг;

? якості людських ресурсів;

? державного регулювання електронної комерції.

Тобто, особливості розвитку Інтернет-торгівлі в певній державі залежать від рівня розвитку та стану даних чинників, які впливають на розвиток електроноої комерції в цілому.

Українська Інтернет-торгівля значною мірою залежить від змін в Інтернет-торгівлі у світі. Збільшення українського сегменту "Інтернету" спостерігається в усіх напрямах. Стрімко зростає аудиторія "Інтернету". Інтернет-економіка України представлена галузями комп'ютерної техніки та комунікаціями, рекламою, медіа індустрією, Інтернет-послугами, Інтернет-торгівлею. В Україні добре продаються через Інтернет товари, що не вимагають контактів з покупцем. Це ? книги, картки мобільного зв'язку, комп'ютери та комплектуючі. Перспективними напрямами Інтернет-торгівлі є туристичні послуги, продаж та оренда житла, продаж автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів.

Світова фінансово-економічна криза здійснила в Україні певну "чистку" Інтернет-продавців, вразивши найбільш не оптимально побудовані інтернет-фірми. Українську Інтернет-торгівлю ускладнює нестабільний стан банківського сектору. Ситуацію погіршило різке зростання курсу долара.

3. Проблеми та перспективи розвитку Інтернет-торгівлі

Виникнення і швидке розповсюдження в світі електронного бізнесу обумовлене поряд об'єктивно необхідних для цього умов і передумов. Перш за все, це високий рівень комп'ютеризації суспільства. Персональні комп'ютери, що отримали, розповсюдження у виробництві і побуті, стали матеріальною основою переходу більшої частини населення промислово розвинених країн до практичного оволодіння знанням і навиками користування сучасними інформаційними технологіями. Крім того, для швидкого розповсюдження електронного бізнесу необхідно, щоб інформаційний і технологічний потенціал інтернету перевищив деякий критичний рівень, що відкриває доступ до нього не тільки порівняно обмеженого круга елітарних користувачів, але і широких мас населення. Ще однією передумовою електронізації бізнесу є досягнення певного рівня інтеграції (інформаційною і технологічною) внутрішньо корпоративних інформаційних систем і Інтернет. До середини 90-х років умови, необхідні для широкого розповсюдження найрізноманітніших форм електронного бізнесу, були досягнуті в багатьох країнах [2, с. 27].

Інтернет-торгівля виникла в Україні на початку 2000-го року і, оскільки, на той час були не сприятливі умови для її розвитку (низький рівень життя, важко доступність інтернету та високі ціни на товари і послуги) було відкрито лишень 100 електронних магазинів. Проте з бурхливим розвитком технологій та комунікацій вже в 2005 році їх кількість виросла в 5 разів і склала 500 магазинів, а ще через 5 років, тобто станом на 2010 рік кількість електронних магазинів виросла до 6 тисяч. Такий швидкий розвиток цієї сфери торгівлі призвів до того, що виник перелік певних проблем пов'язаних з його роботою.

Проблеми в сфері Інтернет-торгівлі спричинили такі чинники [3, с. 245]:

? недостатній рівень розвитку ринкових відносин у більшості секторів економіки, що не стимулює впровадження прогресивних високоефективних інформаційних технологій;

? відсутність достатнього обсягу вільних фінансових засобів у вітчизняних підприємств та фінансових установ, що не дозволяє інтенсивно розвиватись ринку Інтернет-послуг;

? низька платіжна спроможність населення, що не сприяє збільшенню користувачів мережі. Для того, щоб щось купувати в інтернеті, треба мати якісь кошти. З огляду на те, що більше половини українців знаходяться за межою бідності, важко розраховувати на реально широку аудиторію. Інтернет-технології найбільш ефективні, коли ними користується не менше 5% населення. В Україні, за різними оцінками, можливості глобальної інформаційної мережі Інтернет активно використовують від 1,2 до 2 млн. користувачів, тобто від 2,5 до 4% населення;

? недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури, що не дозволяє надавати споживачеві сучасні види послуг. Доступ до інтернету в Україні ще досить дорогий;

? низький рівень використання інформаційних технологій на підприємствах, в організаціях та органах державної влади, що не сприяє усвідомленню місця і ролі мережі Інтернет у сучасній економіці;

? значна різниця у рівні інформатизації великих міст та регіонів країни, що зменшує потенційну аудиторію користувачів мережі;

? повна відсутність у нашій країні (і в СНД) надійної системи оперативної доставки матеріальних цінностей гальмує розвиток нашої онлайнової торгівлі навіть більше, ніж мала кількість користувачів інтернету. Наша ж пошта мало того, що має малу швидкість, взагалі не гарантує доставки надісланого;

? нерозвиненість надійних і легітимних засобів аутентифікації, цифрових підписів, сертифікатів і шифрування. Виникають проблеми конфіденційності і цілісності даних, дотримання прав інтелектуальної власності. Стандарти і законодавча база недостатньо розроблені, недостатня нормативно-правова база в питаннях розвитку інтернету, інформаційних ресурсів та інтелектуальної власності, що не сприяє розвитку ринку Інтернет-послуг;

? недосконалі механізми оплати. Незважаючи на розвинуту культуру використання магнітних карток, їхні власники утримуються від їхнього активного застосування, побоюючись шахрайства. Більш надійні рішення, зв'язані з мікропроцесорними картками, ще не мають розвинутої інфраструктури й охоплюють лише визначені мегаполіси або невеликі регіони. Реальна схема e-commerce починає працювати при працюючому механізмі оплати. Пластикові картки є далеко не у всіх, кредитні картки вкрай мало поширені. Існують і традиційні для кредитних карток проблеми списання грошей по фальшивих рахунках і відмовлення від оплати рахунка. Крім того, заплатити по карті можна далеко не у всіх магазинах. Як мінімум половина українських Інтернет-крамниць в здійснює доставку товарів з оплатою при одержанні покупки, у тому числі і післяплатою (з оплатою товару при одержанні в поштовому відділенні). Основна причина полягає в тім, що Інтернет-торговці не вірять, з одного боку, у чесність покупців і, з іншого боку, у надійність платіжних систем.

? низький рівень безпеки при здійсненні оплати кредитною карткою. Обдурити при проведенні платежу по пластиковій карті через Інтернет легше, ніж при платежі в звичайному магазині. У США близько 1% платежів по пластикових картах виявляються шахрайськими. Половина цих шахрайських платежів приходиться на інтернет (при тому, що обсяг платежів через Інтернет як складає менше 10%);

? за допомогою багатьох кредитних карт можна платити суми не менше якогось певного ліміту, у той час як чимала частина обороту в інформаційному бізнесі буде забезпечена платежами в "нижньому ціновому діапазоні" (менше 1 долара). Це може бути ціна реєстрації на інформаційному WWW-вузлі, або ціна купівлі електронного варіанта газети [30, с. 350];

? недостатньо широкий спектр товарів і послуг, доступний через мережу. Безумовно, ключовим моментом для залучення споживчих грошей в електронні ринки, як і в звичайному бізнесі, є формування достатнього обсягу пропозиції за привабливими цінами. Фактично ця складова поки тільки починає розвиватися, особливо в сфері продукції щоденного використання;

? висока вартість володіння електронним магазином. Сьогодні створити повноцінний магазин, прив'язаний до системи обліку реальної фірми, можуть великі компанії, тому що комплекс послуг по його "розгортанню" коливається від 2 до 50 тисяч доларів США;

? трудомісткість пошуку необхідного товару чи інформації. Обсяг ресурсів Мережі Інтернет практично подвоюється щороку, пошукові машини дають багатотисячні відгуки на прості запити, мови запиту ще дуже далекі від природних;

? менталітет українського народу. 70-річне загартування радянського народу виробило звичку добувати необхідні товари з боєм, у чергах, з номерками на руках. Тепер це виражається в іншій формі. Більшість людей перш ніж щось купити ? телевізор чи холодильник ? самі об'їдуть магазини, помацають, поговорять із продавцями і т.д.

Однією з головних проблем, яка сколихнула весь ринок електронної торгівлі став законопроект «Про внутрішню торгівлю», який Кабінет міністрів ухвалив 12 жовтня 2012 року для передачі його на розгляд Верховною Радою. Він був покликаний, щоб зменшити частку тіньового ринку в Україні, закласти правові основи для його функціонування та забезпечити відповідні умови для його подальшого розвитку. Сама ідея створення юридично ? обґрунтованих правил для електронної торгівлі була би хорошою, якби не деякі спірні питання, які змусили представників подібних фірм хвилюватися. Головна стаття, яка викликала подібну реакцію стала вимога обов'язкового володіння офісом та складськими приміщеннями. Для великих фірм це можливо є не важливим, адже частіше всього розвинені і популярні підприємства з постійною клієнтурою і так володіють власними приміщеннями для кращого функціонування. Ця проблема більше зачіпає малих підприємців, які пропонують малий асортимент товарів і продають його сидячи за комп'ютером у власному домі. Така вимога не тільки доставляє незручності самим власникам, але і сприяє підвищенню ціни на товари, в які закладається вартість за оренду приміщення та обслуговування персоналу, що негативно відбивається на всій сфері торгівлі. І взагалі залишається невідомим навіщо споживачу з одного кінця країни їхати в офіс, який розташований в іншому кінці,оскільки для того щоб отримати всю необхідну інформацію про власника достатньо зайти в розділ «Контакти» де відображається адреса, номер та реєстраційний номер підприємства [5].

З іншого боку цей закон покликаний захистити права споживача та зменшити частку тіньового бізнесу, але складські та офісні приміщення не є виходом з даної ситуації. Малі фірми під таким тиском скоріше всього ще більше підуть в тінь, що є дуже негативно для всієї економіки. А споживачам, які користуються інтернетом послугами краще використовувати Інтернет-крамницями відомих і перевірених брендів, щоб не потрапляти в неприємні ситуації типу неякісного чи дорогого товару.

Вирішення питань правового регулювання сфери послуг повинно стати основою для врегулювання наявних й потенційних ризиків, серед яких: ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності тощо. Тому закріплення основ електронної комерції у Цивільному кодексі України та подальший розвиток правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинні закласти фундамент для розвитку електронного бізнесу в нашій державі.

Світова практика показує, що за допомогою електронної торгівлі можна значно розширити товарно-грошовий обмін за рахунок глобальних ринків, забезпечити широкий доступ до торговельних послуг. Так, згідно з прогнозами, оборот електронної комерції у найближчі два роки може збільшитися до 38% від загального обсягу угод між компаніями. Причому основна частина ділових операцій (близько 65%) буде реалізована в сфері роздрібних продажів рядовим покупцям у зв'язку зі стрімкою глобалізацією економічного простору і масовим поширенням і доступністю мережі Інтернет.

Досвід розвитку електронної торгівлі свідчить, що функціонування торговельних підприємств, які займаються Інтернет-торгівлею, пов'язане зі швидким темпом зростання конкуренції. Конкурентних переваг набувають підприємства, які здатні значно підвищити ефективність управління електронною торгівлею, використовуючи раціональні методи здійснення торговельних процесів. Зв'язано це з тим, що традиційні шляхи розвитку ринків за рахунок підвищення конкурентноздатності і конкуренції вже вичерпаний: перехід до товарної надмірності ринків уже досягнутий, а стійкість економічних систем залежить від оптимізації ринкових взаємин у рамках фінансово-промислових об'єднань і соціально-економічних програм [5].

Забезпечення динамічного розвитку української економіки прямо зв'язане з активізацією зусиль держави і вітчизняних підприємців зі збільшення масштабів участі комерційних фірм в Інтернет-бізнесі. Використання в Україні теорії і методології електронного бізнесу за допомогою застосування сучасних інформаційних технологій, математичних моделей і методів дозволить більш ефективно вирішувати не тільки економічні задачі, але задачі довгострокової присутності фірм на цільовому ринку. На основі забезпечення електронних бізнес-транзакцій, здійснюваних через мережу Інтернет, виникає можливість створення технологічної платформи для розгортання інформаційно-, комунікаційно- та операційно-зв'язаної економіки, що відкриває нові виміри для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Таким чином, зважаючи на вищенаведений перелік перспективних напрямів Інтернет-торгівлі, основною проблемою реалізації товарів та послуг є недовіра фактичних і потенційних споживачів до продавців. Кожен третій on-lineпокупець стикався із шахрайством. Така ситуація характерна не лише для українського інтернет-ринку, а й для світу в цілому. Недовіра цільових аудиторій підкріплюється неможливістю адекватно оцінити якість товару або послуги, найчастіше цей фактор викликає сумніви щодо покупок on-line. Ринок Інтернет-торгівлі має безліч перспективних напрямів, однак для України найбільш вигідними є створення шопінг-клубів та магазинів, що спеціалізуються зпродажу товарів промислового призначення.

Висновок

З початку 90-х років ХХ ст. у світовому господарстві простежується стрімкий розвиток нової галузі економіки, що являє собою широкий набір інтерактивних методів ведення діяльності з надання споживачам товарів та послуг. Розвиток Інтерне-торгівлі невеликий у часовому проміжку, проте бурхливий і насичений інноваціями. Електронна торгівля у своєму розвитку залежить від інформаційної та комунікаційної інфраструктури. Багато проблем та перспектив пов'язано з останньою, проте найпоширенішою світовою тенденцією є всі більше поширення та проникнення мережі інтернет і мобільного зв'язку у життя людей, навіть з найменш розвинутих країн. Інтернет-торгівля - найдинамічніша сфера економіки, що постійно вдосконалюється та змінюється.

Інтернет-торгівля - це організація і технологія процесу купівлі-продажу товарів, в якому весь цикл комерційної транзакції або її частина відбувається електронним способом з використанням телекомунікаційних

мереж та електронних фінансово-економічних інструментів за допомогою реклами та розповсюдження товарів та послуг в мережі Інтернет.

Список використаної літератури

1. Апопій В.В. Інтернет-торгівля: проблеми і перспективи розвитку / В.В. Апопій // Регіональна економіка. - 2012. - № 1. - С. 25-34.

2. Дубовик Т.В. Інтернет-торгівля в Україні / Т.В. Дубовик // ВісникКНТЕУ. - 2013. - № 1(87). - С. 20-28.

3. Меджибовська Н.С. Електронна комерція: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 384 с.

4. Соболєв В.О.Сутністьосновних понять Інтернет-торгівлі ?[Електронний ресурс] ? Режимдоступу: http://www.rusnauka.com

5. www.inau.org.ua ? ІнтернетАсоціаціяУкраїни

Размещено на Allbest.ru