Основи маркетингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вторинна маркетингова інформація, її переваги і недоліки

Вторинна інформація представляє собою дані, зібрані раніше для цілей, не пов'язаних із вирішенням досліджуваної проблеми.

Вторинна інформація містить наступні загальні переваги:

1. багато її видів недорогі, оскільки не потрібен збір нових даних;

2. інформація зазвичай збирається швидко;

3. часто є декілька джерел інформації;

4. джерела інформації можуть містити дані, які фірма не може сама одержати;

5. інформація, зібрана з незалежних джерел, як правило, досить достовірна;

6. вона помагає в ситуаціях, коли потрібний попередній аналіз.

Недоліки:

1. наявна інформація може не підходити для цілей дослідження, яке проводиться, в силу своєї неповноти;

2. вторинна інформація може бути застарілою;

3. методологія, яка лежала в основі збору даних може бути невідомою;

4. можуть публікуватися не всі результати дослідження;

5. можуть існувати заперечні дані.

Джерела: внутрішні і зовнішні.

2. Місце і роль ціни в системі маркетингу

У маркетингу ціна розглядається як оцінка споживчої вартості з погляду того, хто виробляє або обмінює товар.

Подане визначення відображає три аспекти:

- ціна пов'язана із споживчою вартістю товару, тобто основується на якісних показниках результату, а не на кількості матеріалізованої праці;

- ціна пов'язана з уявленнями й оцінками того, хто виробляє або обмінює (продає) товар, а не з оцінками споживача. (Споживач, у свою чергу, вирішуючи щось купити, враховує свою оцінку споживчої вартості, верхній рівень якої запропонована ціна не може перевищувати.);

- величина ціни залежить від близькості до кінцевого споживача тих, хто пропонує товар. Чим більше проміжних ланок між виробником і споживачем, тим більше зросте ціна товару.

До основних функцій ціни належать: збалансування попиту та пропозиції; стимулююча; розподільча; обліку; раціоналізація розміщення виробництва.

Ціна - не лише важливий, а й складний елемент комплексу маркетингу, позаяк вона перебуває під впливом чисельних як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

До зовнішніх чинників можна віднести: політична стабільність країни; стан економіки; потенціал ринку; поведінка споживачів; ступінь доступу на ринок; державне регулювання цін; етика та культура поведінки на ринку; характер попиту; рівень конкуренції, зокрема цінової.

Відповідно до внутрішніх: мета маркетингу; ринкова стратегія і тактика підприємства; специфіка товарів; стадія життєвого циклу товарів; система розподілу товарів; особливості системи просування товарів на ринок; організація сервісу; місткість ринку, його динаміка, структура; імідж підприємства; ступінь удосконалення менеджменту; витрати.

Роль ціни ще більше зросла сьогодні, коли Україна отримала статус країни з ринкової економіки.

По-перше, у наслідок зниження купівельної спроможності споживачів, у зв'язку з чим вони стали чутливішими до цін, ціна стала найважливішим чинником конкурентної переваги.

По-друге, посилення іноземної конкуренції. Дешевші іноземні товари змушують знижувати ціни в багатьох галузях.

По-третє, унаслідок диференціації багатьох ринків на сегменти, що вимагають різних рівнів цін, підприємства, які пропонують одну марку на масовому ринку, програють порівняно з підприємствами, що пропонують дорогі і дешеві товари різним сегментам.

По-четверте, роль ціни зросла у зв'язку з перегулюванням. Раніше ціни регулювали в таких важливих галузях, як: авіалінія, вантажні перевезення автотранспортом, залізничні перевезення, фінансові послуги і телекомунікації. Ціна має відповідати уявленням споживачів про користь і якість товару.

Якщо ціна на думку споживачів, не відповідає якості товару, то підприємству слід знизити ціну, або підвищити якість.. Крім того, потрібно забезпечити необхідне співвідношення цін у межах товарного асортименту.

До завдань політики ціноутворення підприємства належать:

- забезпечення виживання (можливо за умови покриття витрат прибутком);

- максимізація поточного прибутку (визначають попит при різних цінах і вибирають ціну, яка його забезпечить);

- завоювання лідерства за показниками якості продукції.

Перед підприємцем постає вибір методу ціноутворення, за яким буде проводитися цінова політика:

- встановлення ціни реалізації на основі “середні витрати плюс прибуток” (нарахування певної націнки на собівартість);

- встановлення ціни на основі відчутності цінності товару (споживацьке сприйняття);

- встановлення ціни на основі рівня поточних цін (відштовхування від ціни конкурентів);

- встановлення цін на основі закритих торгів (у цьому випадку наявна конкурентна боротьба товаровиробників за підряди в ході торгів, тобто за контракт на виробничо-технічного проекту).

Перед призначенням кінцевої ціни необхідно додатково враховувати: психологію ціноутворення, політику цін підприємства та реакцію на ціну інших учасників.

Структура ціни в Україні:

- оптова ціна виробника;

- відпускна ціна ;

- ціна реалізації;

- роздрібна ціна.

Підприємство встановлює вихідну ціну, а потім корегує її з врахуванням різних факторів, що діють у навколишньому середовищі (встановлення цін на новий товар, ціноутворення в межах товарної номенклатури, встановлення цін за географічним принципом, встановлення цін зі знижками та залишками).

Цілі цінової політики підприємства: максимізація, економічний ріст, стабілізація ринку, прагнення знайти домінуючі позиції на ринку та ін. Виділяють чотири типу ринків:

- ринок чистої конкуренції (наприклад, ринки пшениці, цінних паперів);

- ринок монополістичної конкуренції (які домовляються про купівлю - продаж не за єдиною роздрібною ціною, а в широкому діапазоні цін);

- олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, які дуже чутливі до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного;

- ринок чистої монополії характеризується наявністю одного продавця (державна монополія чи приватна).

Кожен з видів ставить свої проблеми в галузі ціноутворення.

Отже, цінова політика в маркетингу передбачає встановлення на товари таких цін і таку зміну їх залежно від ситуації на ринку, щоб можна було освоїти певну частку ринку й отримати прибуток

3. Види і форми посередницької діяльності

Посередництво в товарному обігу як виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню та реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку. Розглянуті нижче форми посередницької діяльності без суттєвих змін використовуються у каналах розподілу. Важливе значення у каналах розподілу має роздрібна, оптова та електронна торгівля - сфери посередницької діяльності, пов'язані з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам.

На ринку Україні діють такі типи торговельних посередників.

Прості посередники (агенти) - сприяють укладанню угод між виробниками та споживачами, не беручи безпосередньої участі в цьому ні своїм ім'ям, ні капіталом.

Брокери (маклери), як і агенти, сприяють укладанню угод, не беручи участі в них ні своїм ім'ям, ні капіталом. На відміну від агентів брокери підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів, і не мають тривалих відносин ні з виробниками, ні зі споживачами.

Повірені - це посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від їхнього імені та за їх дорученням.

Представники - це повірені, з якими фірми підписали тривалі угоди про репрезентацію їх інтересів.

Комісіонери - це посередники, які реалізовують продукцію виробників (комітентів) на комісійних засадах, тобто за рахунок продавців, які є власниками товарів до моменту їх реалізації.

Оптовики (покупці, дистриб'ютори) - це незалежні самостійні фірми, які перебирають на себе титул власності на товари, якими торгують.

Асемблери - це організації, зайняті переважно закупівлею фермерської продукції або морських продуктів у місцях їх виробництва чи вилову.

Торгові доми - це великі оптово-роздрібні фірми, які займаються не тільки торговельно-посередницькою діяльністю, а й інвестуванням.

Дистриб'ютор - це збутова фірма, яка здійснює перепродаж товарів від імені фірми, дистриб'ютором якої вона є, але за свій рахунок.

Дилер - юридична або фізична особа, що працює як незалежний посередник і здійснює перепродаж товару від свого імені і за свій рахунок (па відміну від дистриб'ютора).

Електронна торгівля створює нову форму організації торгових підприємств - віртуальні магазини - і постійно під впливом конкуренції пропонує нові товари та послуги для реалізації у таких магазинах. Основною особливістю електронної торгівлі є просування товару в мережі Internet.

Задача 1

Визначте економічну ефективність виробництва нового обладнання якщо відомо, що обсяг виробництва нового обладнання склав 400 од., собівартість одиниці обладнання дорівнює 750 грн., норматив рентабельності виробництва - 12%, верхня межа ціни нової продукції - 1100 грн., планові поточні витрати виробництва на підготовку і освоєння нового обладнання - 210 грн.

Рішення

Нижня межа ціни нової продукції розраховується за формулою:

,

де - собівартість одиниці нового виробу;

- норматив рентабельності підприємства.

Економічна ефективність виробництва нового обладнання визначається:

маркетинг ціна економічний

де - верхня межа ціни нової продукції;

- нижня межа ціни нової продукції;

- планові поточні витрати виробництва.

Ефективність = 400*470 = 188 000 грн

Список літератури

1. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг; Пер. с англ. - 2-е европ. изд. - М.: Издательский дом "Вильямс", 1998. - 1056 с.

2. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. - М: Форум, 1996. - 100с.

Размещено на Allbest.ru